Авторські неологізми, об’єднані семою "політика", у романі "Щоденний жезл" Євгена Пашковського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Авторські неологізми, об'єднані семою «ПОЛІТИКА», у романі «Щоденний жезл» Євгена Пашковського

Словотворення в сучасній українській мові, як і в інших слов'янських мовах, зберігає свою провідну роль у поповненні індивідуального лексикону. [5, 102]. Мова живиться новими словами, оновлює свій лексичний склад, щоб відповідати потребам часу. Сучасні лінгвістичні дослідження свідчать, що зараз відбувається процес інтенсивного оновлення лексиконів. В українському мовознавстві на це вказують Є.А. Карпіловська, Н.Ф. Клименко, Л.П. Кислюк, Ж. Колоїз та ін. Остання дослідниця, наприклад, пише, що «яскравими зразками, що засвідчують динамічний характер мови, є насамперед інноваційні лексико-семантичні процеси, що демонструють абсолютний прогрес, пов'язаний з реалізацією нових можливостей мовної системи, зокрема словотвірних» [6, 29].

У теорії словотворення провідне місце займає вивчення неологізмів, а саме - словотворення письменників, адже саме вони утворюють мовні знаки, які підхоплюють чи відкидають носії мови. Усі новоутворені слова - це не просто спроба заповнити прогалину у конкретному контексті, це «експериментальні рішення ономасіологічних завдань» [3, 5], це спроба зреалізувати потенційні словотвірні можливості слів. Утворюючи нове слово у художній мові, автор умисно порушує літературну норму, грається нею. Зрештою, порушення літературної норми, і особливо її систематичне порушення, дає змогу використовувати мову для поезії. Без цієї можливості поезія взагалі б не існувала [8, 327].

Лексикон роману Євгена Пашковського «Щоденний жезл» (1999), з- поміж іншого, багатий авторськими новотворами, що тематично об'єднані семою «політика». В інших романах письменника ця тематична група лексем практично не актуалізується. Це можна пояснити тематикою «Щоденного жезлу» - адже, це «роман-роздум про наше життя, про наше буття, про нашу історію» [2, 5]. Сам автор визначає жанр твору як роман- есей. Як відомо, есей - це чи не найбільш суб'єктивізована прозова форма, що «висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання» [7, 249], наближена до публіцистичного викладу і характеризується «образністю, афористичністю, використанням свіжих метафор, нових поетичних образів, свідомою настановою на розмовну інтонацію і лексику» [7, 249]. Автор, описуючи буремні дев'яності, намагається передати свою зневагу, обурення і розчарування політикою, викарбовуючи іронічні, а подекуди, і саркастичні оказіоналізми, щоб підкреслити своє ставлення і передати емоції до описуваного, які він згортає у новотвір. Суспільно-політична лексика була предметом лінгвістичного аналізу А.А.Бурячка, А.Л.Голованевського, І.Ф.Протченка, П.Литвина, Т.П.Клімушенко, Л.А.Мурадової, Т.Б.Крючкової, В. Холявко та ін. Проте, досліджень словотвірних можливостей цієї групи лексики у художніх текстах, як у випадку із авторськими новотворами Є. Пашковського, об'єднаних семою «політика», здійснено не було. Тому, метою нашої розвідки є аналіз авторських новотворів, об'єднаних семою «політика» у романі Є. Пашковського «Щодений жезл».

Вважаємо за доцільне розглядати неолексикон Євгена Пашковського за ідеографічним принципом, оскільки саме так найкраще простежити семантичні зв'язки дериватів, і вибудувати авторське бачення стосовно тих чи тих понять. На важливості організації неолексикону саме в ідеографічні словники («слова в яких впорядковано на основі спільності виражених ними понять» [4, 61]) наголошують Є.А. Карпіловська, А.Я. Середницька, Н.Ф. Клименко та ін. Зокрема, Є.А. Карпіловська у своїх працях неодноразово відзначала доцільність та перспективність в організації лексики у словнику за семантичним принципом, вбачаючи стрижень ідеографічного словника у так званій синоптичній, або зведеній схемі понять - основі семантичної класифікації лексики [4, 61].

Активним способом словотворення Є. Пашковсього є основоскладання. Поєднання семантики двох основ у новоутворенні такого типу у підсумку дає нове, образне значення. «Складні слова виступають логічними замінниками словосполучень, порівняльних зворотів і навіть речень, вони зумовлені естетичними настановами автора, принципами його світосприймання, своєрідністю його стилю, особливостями художнього мислення [11, 86]». У авторських неологізмах Є. Пашковсього, що утворені з двох лексичних одиниць, відбувається накладання семантичних полів, одне з яких, як правило, гостро контрастує з іншим, завдяки чому виникає ефект дотепності. Ця дотепність може бути співчутливо-іронічною, та, здебільшого, вона набуває гострих, саркастичних відтінків. Розглянемо, до прикладу, декілька авторських новоутворень Є. Пашковського, семантично об'єднаних семою «демократія»: демокрадія («...приходь і бери, тут кругом демокрадія...» [11, 14]). Тут автор згортає в одну дві лексеми «демократія» і «крадій», маючи на увазі, що навколо «влада крадіїв». Задля підкреслення авторського змісту, письменник привертає увагу до новотвору, виділяючи його курсивом. Або, сліпократія (« ..світ з його сліпократіями і вселюдським здичавізмом...» [11, 17]). Перед нами ще одна авторська назва форми правління, утворена за продуктивним зразком, за яким іменники такого типу утворились у грецькій мові і звідти були запозичені в українську. Порівняймо, аристократія (від. грец. арштократіа (атНюктайа), арштєи^ -- найкращий і кратєщ -- правити, тобто влада найкращих), тасалократія (від грец. 0аХаооа -- море та грец. кратіа -- влада). Проте, у випадку із лексемою «сліпократія» спостерігаємо поєднання грецької основи з українською. Мовна гра на словотворчому рівні із запозиченими лексемами свідчить про активне використання запозичених із грецької назв форм правління в українській мові, а також про бажання автора описати навколишній політичний устрій у власний спосіб, надати йому індивідуальних конотацій.

Подібну модель творення та функції мають лексеми демоклятія («визнати, нарешті, феодальну віджитість демокрадії задля самої демоклятії» [11, 69]), дикократія («ще кілька таких зоологічних дикократій і німих безнадій - і народ забуде прості слова...» [11, 71]), тьмократія («вторжествити тьмократію на позаштатних землях» [11, 70]), дівократія («з незримого виміру, втіленням дівократії...виходять рідні, в косинках, з сором'язливою ненажерністю в щиро розплющених очах...» [11, 33]), дарократія («дякуємо за дарократію» [11, 53]), підлократія («вона розвивається в здиранію, в підлократію, і тьмократизм...» [11, 88]), демохрякія («розчулена рошовами про свободи, про демохрякію, про черговощастя...» [11, 88]), жебрократія («для більшості ж почались цвинтарні будні жеброкартії» [11, 96]), скотократія («от всі свободи і скотократія - казитись і гадити» [11, 172], булькократія («одне таке лихо.вернулось, щоб донести ідеали булькократії» [12, 193]. А також дурикратія, ділократія, давайкратія, демоправдія. Всі лексеми мають прозору семантику, а завдяки дотепному поєднанню утворюють нові, авторські смисли. Ще 3. Фройд помітив, що «дотеп буде тим вдалішим, чим менше впадає в око заміщена модифікація» [12, 21]. Тобто, чим менше буде внесено змін до модифікованого слова, тим більше воно буде сприйнято як тонкий жарт чи іронія. Це добре помітно на прикладах демократія, демократія, демоклятія, які варіюються із мотивованою лексемою «демократія» в одну літеру. Саме таке мінімальне втручання у вихідну форму і ледь помітні зміни у похідному слові створюють найтоншу гру смислів і відкривають простір для розширення семантики обігруваного слова. словотвірний семантика речення лексема

Семантичне ядро «демократія» може мотивувати і досить несподівані за семантикою іменники, наприклад, утворений суфіксально-префіксальним способом іменник середнього роду прапрадемократеня («і їхнім дітям, і правнукам і прапрадемократенятам на три віки хватить») [12, 199]. Або, іменник чоловічого роду дрімократ («..коли замучені безпросипністю євгробейські дрімократи..» [12, 199], де бачимо накладання двох

іншомовних слів «дрім» (з англ. мрія) та «демократ», з яких утворюється вищезазначений новотвір, в якому накладання семантичних полів обох слів створюють нове, іронічне значення.

Цікаво, що іноді автор модифікує номінативну семантику лексеми «демократія», внаслідок чого відбувається транспозиція і слово змінює свою частиномовну належність, наприклад: дієсл. піддемократити («ти запідозрив, що прифургонені сюди гасла, піддемокративши попередньо закатований грунт, здатні плодоносити..» [12, 14]), дієсл. роздемокрасти («все можливе вже уоздемокуали» [12, 172]), прикм. одемократнений («згодом мило усміхненими (мордягами) з одемократнених газетних полос» [12, 8]). Іноді автор продовжує словотвірний ланцюжок і утворює деривати із своїх же оказіоналізмів, таким чином із ім. демохрякія утворюється прикм. демохряктичний («президентські діти..сиділи за комп'ютерами, такі усміхнені й демохуяктичні» [12, 196]) та ім. демохряк («все воно кинулося викобелювати з себе демохряків» [12, 99]).

Семантичну спорідненість мають і такі авторські назви форм правління, як: здиранія і тьмократизм («вона розвивається в здиранію, в підлократію, і тьмократизм...» [12, 99]). У цьому випадку спостерігаємо алюзії на лексеми тиранія, деспотизм.

Семою «революція» об'єднані новотвори на зразок чреволюція («створювати занавіси з чреволюиій і криз...» [12, 135], греболюція («знов греболюиії і окремі теракти, війни і жрійни» [12, 195], чортилюція («аудиторськими перевірками революиій, греболюиій, революиій, чортилюиій...» [12, 313], революціонізуватись («доки світ собі науково революиіонізувався...» [12, 195]). Слід зазначити, що лексема «революиіонізувати» зафіксована у СУМ-11: «РЕВОЛЮЦІОНІЗУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех. 1. Робити кого-, що-небудь революційно настроєним, пройнятим ідеями революції. 2. Якісно змінювати що-небудь шляхом докорінних перетворень, нововведень» [9, 475], проте із додаванням частки -ся, це дієслово переходить із розряду перехідних у неперехідне, а також у ньому змінюється категорія стану: із активного воно стає зворотнім. Таким чином, додаючи постфікс до дієслова «революціонізувати», автор утворює нове слово, змінюючи категорію стану дієслова. Тематично у цю групу потрапляють також лексеми провокаторюга («безоких поводирів, окапелюшнених провокаторюг» [12, 134], і, як похідна від неї - недопровокаторюга («і знов опинився в країні недорік, недоживих, недомертвих, недонедолюдків, недопровокаторюг...» [12, 220].

Наступна тематична група об'єднана семантикою «політика, державний устрій». У цих гострих саркастичних новотворах яскраво простежується авторське несхвалення державних інститутів та їх служителів. Письменник, до прикладу, прирівнює політику до ворожбитства, утворюючи новотвір політворожбицтво («пересічному громадянинові, давно зуроченому магіями, чаклунствами, політворожбиитвом і рештою земнопотвор...» [12, 17]). Або ж, авторські назви державних установ, до яких додані семи із негативною конотацією. Внаслідок такого симбіозу утворюються саркастичні новотвори на зразок чварламент («репетує чварламент» [12, 44]), де об'єднано лексеми «чвари» і «парламент»; держдеповчамент («держдеповчамент зазначив - прогресивне людство протестує аморалізмом на твій тупий традщіоналізм...» [12, 409], держверещамент («вони там, по держверешаментах, по радах небезпеки визнали: ти їздив на велосипеді у поле не з метою випробування ядерних пристроїв...» [12, 418], де відбувається накладання дієслівних лексем «повчати» і «верещати» на запозичений композитний іменник «держдепартамент», трансформуючи другий корінь у слові, і таким чином досягаючи ефекту комічного.

Предикативну семантику мають відіменні дієслова на зразок депутатити, чиновлити («..їхня байстрота, маньякобатьків лютіша, підлезна, улесна і брехловенна, скрізь розсілася, депутатить, чиновлить...» [12, 22]. Лексема депутатити вже потрапляє на новинні сайти в інтернеті, зокрема можна знайти такі контексти її вживання, як «Мабуть, у «бізнес- УДАРі» депутатити перспективніше ніж у заїждженій «Батьківщині» [12]. Проте, тут не можна стверджувати, що це дієслово автор статті запозичує саме в Є. Пашковського. Можливо, ця словоформа виникла в журналіста паралельно, однак це вже є свідченням того, що цей авторський неологізм із контекстуального слова має шанси перейти у загальномовний лексичний фонд. Або ж дієслово імператорствувати («я ніколи не воскресав...імператрствував, диктаторствував, розмішував епохи...» [12, 21], утворене за аналогією до диктаторствувати, зафіксованому у СУМ-11. У авторській дієслівній лексемі обімперювати («за зверхницьким .звичаєм латинян лізе в печінки, скрізь і знову обімперює околиці..» [12, 71] згорнуто речення «робити щось частиною імперії, приєднувати до імперії», що є проявом мовної компресії. Те саме із прикладом щеневмерлити («не співати ж йому держгімна, не щеневмерлити ж з ситої одурі» [12, 192], де в одному слові згортається семантика речення «співати державний гімн України».

Проаналізувавши авторські новотвори Є. Пашковського із роману «Щоденний жезл», об'єднані семою «політика», ми розглянули деякі закономірності при творенні нових слів, словотвірні ланцюжки, об'єднані спільною семантикою, дію аналогії під час кування авторських неологізмів, створення ефекту комічного при словотворенні і способи його вираження у новотворах, згортання речень в одну лексему. Усі ці актуалізовані мовні явища свідчать про надзвичайну увагу автора до політичної теми у романі, а також про спробу по-своєму осмислити політичний процес і надати деяким поняттям свої, авторські назви. Звичайно, більшість оказіональних слів Є. Пашковського не претендують на місце у сучасних словниках, хоча б через обмежену частотність свого вживання, проте, вони реалізують потенційні моделі креативного поводження зі словом, і тому можуть слугувати прикладами для наслідування і більш розкутого поводження з мовою. Крім того, авторська мовна гра із «політичною» лексикою, яка здебільшого за походженням є запозиченою, ілюструє типові для українського словотвору моделі творення іменників, прикметників дієслів, і не несе «деструктивного впливу на українське словотворення», як у випадку із калькованими запозиченнями, які не відбивають граматичних, орфографічних та словотвірних норм української мови [1, 6].

Література

1. Городенська К. Г. Нові явища та процеси в українському словотворенні: динаміка чи деструкція словотвірних норм? / К. Г. Городенська // Українська мова. - №2 (46) - К., 2013. - С. 3-11

2. Загребельний П. Передмова / Павло Загребельний // У кн.: Є. Пашковский. Щоденний жезл. - Львів: Піраміда, 2011. - С. 5-6

3. Зубова Л. В. Словотворчество в поэзии Марины Цветаевой. Проблемы интерпритации окказинального словообразования / Людмила Владимировна Зубова. - СПб., 1995. - 73 с.

4. Карпіловська Є. А. Вступ до комп'ютерної лінгвістики / Євгенія Анатоліївна Карпіловська. - Донецьк, 2003. - 183 с.

5. Карпіловська Є. А. Нові словотворчі ресурси української мови: своє та засвоєне / Євгенія Анатоліївна Карпіловська // Лінгвостилістика: об'єкт - стиль, мета - оцінка: Зб. наук. праць, присвячений 70- річчю від дня народження проф. С. Я. Єрмоленко / Відп. ред. академік НАН України Г. Скляренко. - К., 2007. - С. 102 - 111

6. Колоїз Ж. В. Українська оказіональна деривація / Жанна Василівна Колоїз. - К.: Акцент, 2007. - 311 с.

7. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів, В. І. Теремко. - К.: ВЦ«Академія», 1997. - 752 с.

8.Мукаржевський Я. Мова літературно і мова поетична / Я. Мукаржевський // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки XX ст. / За ред. Марії Зубрицької. 2-е вид., доповнене. - Львів: Літопис, 2001. - 324 - 342

9. Словник української мови: в 11-ти т. - Т. 8. - Київ, Наукова думка, 1977

10. СологубН. М. Мовний світ Олеся Гончара/ Надія Миколаївна Сологуб. - К.: Наук. думка, 1991. - 140 с.

Анотація

У статті розглянуто авторські неологізми з роману «Щоденний жезл» Є. Пашковського, об'єднані семою «політика». Висвітлено деякі закономірності творення нових авторських слів, вибудувано словотвірні ланцюжки, об'єднані спільною семантикою, простежено вплив аналогії, при словотворенні, створення нових семантичних відтінків значення та способів його вираження у новотворах, а також процес згортання речень в одну лексему під час кування нових слів.

Ключові слова: авторські неологізми, словотворення, Євген Пашковський.

В статье рассматриваются авторские неологизмы из романа «Щоденний жезл» Евгения Пашковского, объединенныге семой «политика». Описаныг некоторыге закономерности при создании новых авторских слов, построены словообразовательныге цепочки, объединенныге общей семантикой, прослежено влияние аналогии, создание новых оттенков семантики при словообразовании и способы ее выражения в новообразованиях, а так же процесс сворачивания предложения в одну лексему в процессе словообразования. Ключевые слова: авторские неологизмыг, словообразование, Евгений Пашковский.