Структурне моделювання інтенційно-валентних відношень у безособових реченнях чеської мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структурне моделювання інтенційно-валентних відношень у безособових реченнях чеської мови

Калениченко M.M.

Чеські синтаксисти визначають безособове речення як односкладну синтаксичну конструкцію з предикативною основою, що виражає дію (буття), стан (ознаку) дійсності безвідносно або опосередковано-відносно до діяча, носія стану. Специфіку безособових речень щодо інших односкладних дослідники чеського синтаксису визначають як спосіб вираження дії чи стану як незалежних від діяча, носія стану, що передбачає два плани: безвідносність до суб'єкта дії, стану й опосередковану відносність до нього.

У слов'янському мовознавстві безособові конструкції ґрунтовно досліджено з боку їх формально-граматичної організації (В.В.Бабайцева, Л.І.Василевська, Є.М.Галкіна-Федорук, Ю.В .Локшин, Г.М.Чирва, Я.Бауер, Ф.Данеш, В. Шмілауер та ін.). Вивчення структурних параметрів безособових речень у слов' янських мовах відбувалося у межах встановлення специфіки лексико-граматичних засобів, що оформлюють граматичний центр безособових одиниць, виявлення їх синтаксичної маркованості,співвіднесеності з іншими односкладними комунікативними одиницями, сфери поширення різних змістово- граматичних видів окремих типів безособових конструкцій, а також частоти їх вживання в різних стильових різновидах.

Наші спостереження над структурно-семантичними характеристиками односкладних безособових речень у чеській мові дозволили виділити основні ознаки, які визначають цей структурний тип речення серед інших односкладних і можливості його видозмін. Найважливішою структурною ознакою безособових речень у чеській мові вважається наявність тільки одного головного предикативного компонента, що підпорядковує інші компоненти, якщо вони є у реченні, напр.: Zdalo se (В. Riha); Prst (Н. Pavlovska); Zetmdlo se (R.Jesenska); Snezt (M.Majerova); Hrtmalo (V.Vancura); Tmelo se a tmelo (K.Sezima). На відміну від інших типів односкладних речень, такий безособовий структурно-граматичний центр не дозволяє введення у структурну схему другого полярного компонента.

Другою дуже важливою диференціювальною ознакою безособового речення у чеській мові є транспозиція потенційного підмета у додаток, найчастіше у формі давального відмінка, напр.: Ulevilo se mi (R.Jesenska); Bylo jt souzeno se stati svetict (J. K. ze Lvovic); Zatmelo se jt v octch (L. Zikova), або родового, напр.: Seslo se tu tolik zlych pant... (Maja Z.); Hrobntka bolelo skoro vsude (B.Riha); Zkratek se uztvalo nejcasteji u nazvu spolku (D.Slosar), або знахідного, напр.: Rano me bolt v brise (B.Riha); Mrzelo me ... (I.Klima); або орудного, напр.: Vonelo tu pochybem vetru (M.Majerova); Dychalo tu zmarem (I.Klima), або місцевого, напр.: Vnaslednych procesech bylo odsouzeno pres 600 lidt (P.Tigrid); Ve vsech trech taborech se umtralo snadno a rychle (B.Riha). У таких конструкціях головний член безособового речення не залежить від інших членів речення і утворює структурну основу речення без їх допомоги.

За структурними ознаками безособові речення чеської мови поділяються на прості, складні і складені предикативні одиниці. Представлені у статті основні структурні типи чеських безособових речень враховують валентність дієслівних предикатів, зокрема тих, функціональне навантаження яких простежується як на рівні частотності вживання конструкцій у аналізованих текстах, так і на рівні інтенційних параметрів предикативних одиниць. Тому, до структурної моделі чеського безособового речення, крім ядра, входять всі значеннєві компоненти, необхідні для реалізації комунікативної повноти конкретної безособової одиниці без врахування видової диференціації предикатів, оскільки не завжди збіг структурних характеристик передбачає збіг на семантичному рівні.

У чеській мові функціонує чисельна група безособових речень (за нашими спостереженнями 28,1% від усіх аналізованих безособових речень), у яких формальним граматичним предикатом може виступати дієслово byt. Як і будь-яке інше дієслово, дієслово byt у таких реченнях є носієм конкретних граматичних категорій, але не є дійсним, “відповідальним” центром речення у прямому розумінні слова, оскільки функцію семантичного предиката виконує цілий комплекс byt + предикат, у той час як verbum finitum є предикатом лише граматичним [1, 212].

Як показують результати синтаксичних досліджень інших учених на матеріалі слов'янських мов, речення з предикативним центром byt+ предикат, як правило, вказують на статичні значення [2, 212]. Зауважимо, що в чеській мові дієслово byt не завжди виступає у функції дієслова-зв'язки (термінологічно - spona), як це ми маємо у безсуб'єктних конструкціях, і про що говориться у синтаксичних дослідженнях чеських мовознавців [3, 173; 1, 13].

У аналізованих нами безособових реченнях чеської мови складену предикативну основу формують зокрема і прислівники разом із допоміжним дієсловом byt. безособовий речення предикативний прислівник

Серед досліджуваних чеських одновалентних структур - модель Vf byt 3sg.n. - ADV - такі безособові речення вказують на характеристику атмосферних явищ: Zase bylo ticho (O.Bockova); Nuze, bylo lepe (K.Capek); Bude veselo (L.Zikova); Bylo pusto a pozde (K.Capek).

У ролі предикатів таких чеських безособових речень виступають найчастіше прислівники, більшість з яких закінчується на -о: horko, jasno, mokro, oblacno, osklivo, posmourno, sychravo, teplo, sero, vlhko, destivo, mlhavo, mrazivo, oblacno, zamraceno, zatazeno, але можливі також прислівники, що закінчуються на -e (е): pekne, osklive, seredne, а також зрідка використовуються іменники у функції прислівників tma, mlha, zima [1, 213]. Пор.: Bylo vpokoji tma (M.Majerova); Chvili bylo ticho (O.Bockova).

Така структурна модель може мати два підтипи: тип Vfbyt 3sg.n. - ADV // jako kdyz Sent і тип Vf byt 3sg.n. - ADV // jako kdyby Sent. Напр.: Vecer bylo, jako kdyz uz ma snezit (Maja Z.); V dome bylo, jako kdyby tam nekdo umrel (V.Dyk); Bylo sice sero a zima, jako kdyby uz melo snezit, ale pozdeji se vyiasnilo (J.Durych). Треба зауважити, що речення, утворені за вказаною моделлю переважно вживаються на позначення атмосферних явищ. Основною семантичною відмінністю виділених підтипів є уточнювальна функція прислівника, що робить можливим запитання які

У вказаних підтипах виділеної структурної моделі чеських безособових речень певною мірою передбачається ситуативно чи контекстуально зазначене місце або час дії, що вимагає додаткової конкретизації. Напр.; Kolem bylo ticho (O.Bockova); Bylo tam uvnitr ticho (K.Capek).

У структурній моделі Vf byt 3sg.n. - ADVLoc безособових речень чеської мови конструктивним компонентом є обставина, яка має значення локалізатора дії, напр.: Je tu hezky (Maja Z.); Vden plesu bylo posmourno (I.Klima); Ale bylo tam vlhko (V.Vancura); Bylo tak ticho v dome a venku (Maja Z.); A tady je dusno (I.Klima). Проаналізовані чеські безособові речення, утворені за цією моделлю, переважно виражають стан місця, довкілля (je tam cisto, teplo, jasno, mokro), інколи також почуття людини, що були викликані відповідним станом довкілля або ж місцем дії (je tam utulno) [1, 213].

Як показують наші спостереження, предикатами у цій моделі чеських безособових речень найчастіше виступають прислівники на -о: cisto, ticho, milo, nehostinno, utulno, klidno, prazdno, pusto, а також на -у: hezky.

Структурною видозміною аналізованої чеської моделі є модель Vf byt 3sg.n. - ADV, яка використовується у випадках, коли атмосферне явище пов'язується з конкретним місцем: V zapadni Evrope je oblacno, або коли обставина вживається для означення простору, але про “атмосферу” у прямому розумінні слова не йдеться, пор.: Ve sklepe bylo mokro a tma - Je tma. Напр.: Bylo tam nejak smutno (K.Capek); Kolem stolu bylo ticho (O.Bockova); V bazantnici nebylo tak horko (Maja Z.); Vprizemi nebylo zrovna veselo (O.Bockova).

Чеські безособові речення, утворені за структурною моделлю Vf byt 3sg.n. - Sd, виражають суб'єктивно-об'єктивне оцінювання обстановки чи середовища та використовуються на позначення фізичного чи душевного стану особи [1, 213]. Це уможливлює використання займенника чи іменника, що позначають особу, яку оформлює компонент Sd. Напр.: Bylo jf nevolno, blaze, uzce a strasne (L.Zikova); Bylo mi smutno (MajaZ.); Bylo mu teplo a sladko (H.Malirova); Bylo mi horko (I.Klima); Byvalo mu lito (P.Kles); Aby Fifince nebylo smutno (K.Capek).

Предикатами у таких чеських безособових реченнях виступають прислівники на -e: bfdne, lehce, svatecne, spatne, tezce, ubuze, zle, blaze, dobre, pnjemne, sladce, tezce, volne, а також на -о: nevolno, sladko, horko тощо. Зауважимо, що в аналізованій моделі предикатами можуть також виступати прислівники у формі вищого і найвищого ступеня. Цікаво, що за твердженням чеських синтаксистів, в окремих випадках у таких предикатах з'являється вигук (hej), наприклад, у фразеологізованих виразах, що означають «mlt se dobre», пор.: Je mu hej [1, 213; 4, 33], який із синтаксичної точки зору, на нашу думку, виступає прислівником.

Найхарактернішою двовалентною моделлю безособових речень у чеській мові є Vf byt 3sg.n. - Sd -ADVLoc, яка відрізняється від одновалентних обов' язковою наявністю двох компонентів - давального відмінка суб' єкта, за допомогою чого позначається фізичний чи душевний стан особи, та відповідним позначенням локалізатора дії. Конститутивними компонентами цієї моделі безособового речення є давальний відмінок іменника чи займенника [1, 214].

У науковій літературі відзначається можливість структурних змін у аналізованій моделі. Дослідники зауважують, що обов'язковими у чеській мові є обидва компоненти структури - Sd і ADVLoc, зрідка може опускатися лише ADVLoc [1, 213]. Таку модифікацію моделі можна пояснити тенденцією до взаємодоповнення. Пор.: Vsem hostum u zlate studny bylo dobre, mekce a lehce (H.MaHrova) - Vsem hostum bylo dobre, mekce a lehce; Ale ne, mm z toho bylo spis smutno (I.Klima) - Mne bylo spis smutno; Nebylo nam volno v parizskem vzduchu (M.Jiranek) - Nebylo nam volno; але Bylo mu teplo a sladko (H.Malirova) - Bylo mu v pokoji teplo a sladko.

Для тривалентних безособових структур чеської мови найхарактернішою, хоч і рідко вживаною, виявляється модель Vf byt 3sg n - Sd - Sg - ADV, у якій наявні компоненти, що позначають фізичний чи душевний стан особи, значення якої передається компонентом Sd, вказують на локалізатор дії - ADV, і вказують особу, на яку дія спрямована - Sg. Цей структурний тип відрізняється від попередніх тим, що в ньому семантично обмежено кількість прислівників, які можуть виступати предикатами. Всі вони виражають спонукання до певної дії або ж вказують на почуття виконавця дії: lito, stydno, osklivo/osklive, trapno/trapne, hanba [1, 214].

Варто підкреслити, що така дія, спонукання до неї чи вказівка на почуття мають узагальнений характер. За допомогою таких речень часто повідомляється про нарікання, звинувачення, прикрощі, що виникають як реакція на певну ситуацію або поведінку, яку позначає Sg, напр.: Otci bylo Jany lito (Vaculik); Je mi z toho vseho osklivo (Vaculik); Je mi z toho vseho hanba (I.Klima); Jen nam smutno bez tebe bylo (L.Zikova).

Отже, аналіз структурних особливостей односкладних безособових речень у чеській мові дозволив виділити основні ознаки, які визначають структурну специфіку безособових одиниць серед інших односкладних і можливості їх видозмін: наявність одного головного предикативного компонента дієслівного типу, що підпорядковує інші компоненти (якщо вони є у реченні) та уможливлює транспозицію потенційного підмета у додаток, найчастіше у формі давального, родового, знахідного чи місцевого відмінків. Структурні особливості розглянутих конструкцій тісно взаємодіють із семантичними, утворюючи нерозривну єдність; зміна характеру одного з компонентів впливає на характеристики інших компонентів всієї конструкції.

Речення, у яких дієслівний предикат відкриває позиції додатка, обставини чи обох другорядних членів, складають у чеській мові досить чисельну групу конструкцій з предикатами-дієсловами, що виражають фізичні відчуття, переживання, настрої та психічний стан людини і представленні одно- чи двовалентноми (рідше тривалентними) структурними моделями. У таких предикативних одиницях йдеться про дію, коли людина не виступає безпосереднім її виконавцем, а швидше проживає цю дію, причому факту пов'язання з людиною певної події, настрою чи стану відповідає завжди одна з позицій валентного поля, але ніколи позиція підмета.

Серед досліджуваних чеських безособових речень речення з предикативним центром byt + предикат вказують на характеристику атмосферних явищ: Bylo dusno, zrejme na dest (I. Klima); Venku prselo a bylo dost chladno (P.Tigrid); Tady bylo spfs vlhko a dopoledne prselo (H.Malfrova); виражають суб'єктивно-об'єктивне оцінювання обстановки чи середовища: Je pekne (K. Masek); Bylo tak ticho v dome a venku (Maja Z.); Zase bylo ticho (Bockova O.) та використовуються на позначення фізичного чи душевного стану особи: Nent vam nevolno? (K.Zak); Rano jf bylo hure (K.Sezima); Je-li vam teplo, odlozte si kabat (H.Malfrova).

Література