Гідронімно-топонімні паралелі в ареалі Верхньо-Середнього Дністра: проблема первинності / вторинності гідронімооснови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гідронімно-топонімні паралелі в ареалі Верхньо-Середнього Дністра: проблема первинності / вторинності гідронімооснови

Вербич С.О.

Об'єкт дослідження в пропонованій статті - гідроніми басейну Верхньо- Середнього Дністра, а також їхні дублети з-поміж інших топонімів у межах цього ареалу; предмет лінгвістичного аналізу - з'ясування ролі внутрішньо- та позамовних чинників у встановленні первинного / вторинного характеру гідронімооснови.

Ключові слова: географічний апелятив, гідронім, мікротопонім, оронім, доонімна семантика. гідронім топонім лінгвістичний басейн

В статье предлагается структурно-семантический анализ гидронимно- топонимных дублетов в ареале Верхнего и Среднего Поднестровья. Главное внимание акцентируется на определении роли интра- и экстралингвальныгх факторов в формировании первичного или вторичного характера гидронимоосновы.

Ключевые слова: географический апеллятив, гидроним, микротопоним, ороним, апеллятивная семантика топонима.

The article describes the hydronyms and their structural equivalents among other toponyms in the Upper and the Middle Dniester river basin. Influence of the intra- and extralingual factors on the primary / secondary determination of hydronym stem is defined.

Key words: geographic apelativ, hydronym, minitoponym, oronym, preonymic semantics.

Системне дослідження власних назв уможливлює виокремлення з- поміж різних класів пропріальної лексики так званих онімних збігів на зразок: місто Смотрич - річка Смотрич, гора Кичера - потік Кичера, болото Мочарі - поле Мочарі, озеро Свитязь - село Свитязь та ін. В ономастиці такі онімні паралелі кваліфікують як омоніми у сфері власних назв, тобто це оніми, що мають однакову структуру, але позначають об'єкти з різних ділянок онімного простору [21, 94]. Вивчення таких назв на певному синхронному зрізі може бути цікаве для дослідника з таких міркувань: 1) з'ясування первинності / вторинності складників онімно- омонімних пар; 2) визначення ролі інтра- та екстралінгвальних факторів у встановленні первинності / вторинності онімів у межах омонімної пари; 3) з'ясування частотності виникнення онімних дублетів у різних класах nomina propria. Попередній огляд українського онімікону в такому аспекті дає підстави для виявлення власних назв-омонімів передусім у таких класах пропріальної лексики: І. Антропоніми: 1) особове ім'я - прізвище (ім'я Хома - прізвище Хома); 2) прізвисько - прізвище (прізвисько Головатий - прізвище Головатий). ІІ. Топоніми: 1) гідронім - ойконім (річка Збруч - село Збруч); 2) ойконім - гідронім (потік Угорці (Угерці) - село Угерці); 3) оронім - гідронім (гора Бердо - потік Бердо). Онімні паралелі можна простежити й на рівні міжкласових збігів nomina propria, наприклад: гідронім - зоонім (річка Дунай - собака Дунай); антропонім - ергонім (особове ім'я Світлана - кафе «Світлана»); теонім - ергонім (бог Перун - видавництво «Перун») та ін. На особливу увагу заслуговують онімні паралелі у сфері топонімії як із огляду на їхню більшу частотність, порівняно, наприклад, з антропонімними омонімами, так і через різноманітність таких топонімних збігів, наприклад: гідронім - ойконім (річка Стрий - місто Стрий); оронім - гідронім (горб Ґрунь - потік Ґрунь); ойконім - гідронім (селище Підбуж - потік Підбуж); оронім - ойконім (гірський масив Товтри - село Товтри) тощо.

Об'єкт дослідження в пропонованій статті - гідроніми басейну Верхньо- Середнього Дністра (в адміністративно-територіальних межах Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської та Вінницької областей), а також їхні структурні відповідники (онімні паралелі) з-посеред інших топонімів у межах цього ареалу. Мета дослідження - з'ясувати роль внутрішньо- та позамовних чинників у встановленні первинності / вторинності кожного складника таких омонімних пар: оронім - гідронім чи гідронім - оронім; гідронім - мікротопонім чи мікротопонім - гідронім; гідронім - ойконім чи ойконім - гідронім на підставі етимологічного аналізу таких топонімних дублетів з урахуванням даних місцевої географії.

Верхови'на - р., л. Серету л. Дністра; нп Дубина, Городище, Кобзарівка, Дітківці і Мшанець Зборівського р-ну Тернопільської обл. [22, 99]. Цей гідронім можна пояснювати або як вторинний щодо однойменного топоніма, зокрема ороніма (шляхом перенесення назви із суміжного топооб'єкта), пор., наприклад, назву гірського хребта Верховина (пол. Wierzchowina) на Прикарпатті [42: XIII, 411], або як лексико-семантичний дериват від гідрографічного апелятива верхови'на `початок річки, місце, звідки починається річка' [12, 24]. На можливість такої альтернативної мотивації гідроніма Верхови'на вказують й інші споріднені слов'янські топоніми, наприклад: пот. Верховина в колишній В'ятській губ. Росії [45: I, 297] ~ рос. діал. еерхоеи'на `підвищення', `верхів'я річки' [23: 4, 163], пол. топонім Wierzchowina ~ пол. діал. wierzchowina `гірська частина, верх', `гірська течія річки, потоку; місцевість над гірською течією річки' [40, 69], чес. топонім Vrchovina < чес. діал. vrchovina `джерело, струмок' [41: IV, 633-644], пор., однак, чес. vrchovina `гірський край' [13: 1, 360]. Розв'язати проблему альтернативної мотивації семантики кожної конкретної власної географічної назви Верхоеина (наприклад, гідроніма чи ороніма) допоможуть позалінгвальні фактори - фізико-географічні особливості тієї місцевості, де локалізовано відповідний об' єкт.

Остріг - пот., л. Укерника л. Опору п. Стрия; с. Риків Сколівського р-ну Львівської обл. [18, 49]. Зазначений гідронім можна переконливо тлумачити як такий, що постав способом трансонімізації ідентичного ороніма, пор. назви гори Остріг (пол. Ostrog) у колишньому Стрийському пов. [42: VII, 790], верха Остріг у тій же місцевості (с. Орява Стрийського р-ну Львівської обл.; 20). Гідронімні паралелі в низці слов'янських регіонів, як-от пол. р. Ostroga в бас. Варти пр. Одеру [36, 105], хорв. Ostrog - пот. у бас. Сави [35: II, 62] також, очевидно, співвідносні з аналогічними назвами ороландшафту, пор., наприклад, сербський оронім Острог [26: III, 166]. Важливо відзначити, що апелятивна лексика, аналогічна до наведених топонімів, демонструє відсутність гідросемантики, наприклад: д.-рус. острог `частокіл із дерев'яних колод' > назва міста Острог у Рівненській обл. (такі частоколи-укріплення були обов'язковими елементами більшості давніх поселень; 9, 55), укр. остріг `пліт із дранок, сучків', рос. острог `укріплення, в'язниця', блр. астрог `т. с.', болг. острог `жердина в копиці сіна', слвн. ostrdg `табір, стан', пол. ostrog `огорожа із загострених кілків', чес. ostroh `укріплення' [13: 4, 228]. На основі наведених апелятивів для географічного терміна остріг, твірного для ороніма Остріг, можна відновлювати семантику *`гостра вершина, шпиль гори', що підтверджують значення складників острий `гострий' і ріг `підгір'я', `гостра вершина' [17, 247].

Погар - пот.: 1) п. Зубриці л. Майдану п. Стрия; сс. Кринтята, Зубриця Турківського р-ну Львівської обл.; 2) л. Завадки п. Стрия; с. Межигір'я тих самих р-ну й обл.; 3) п. Сухої п. Кам'янки п. Опору п. Стрия; с. Кам'янка Сколівського р-ну тієї самої обл.; 4) л. Либохірки л. Стрия; с. Либохора Турківського р-ну тієї самої обл. [18, 53-54]. Цей гідронім пояснюємо як вторинний до назви суміжного топооб'єкта на зразок місцевих мікротопонімів: поле Погар (с. Нижня Рожанка Сколівського р- ну Львівської обл.), ліс Погар (с. Тухля тих самих р-ну й обл.; 20), ороніма (назва гірського хребта) Погар (пол. Pohar) у колишньому Стрийському пов. [42: VIII, 514]. Семантика твірного для вказаних топонімів апелятива погар `згарище' [13: 1, 567], діал. `випалене місце в лісі' [10, 74] переконливо вказує на вторинність гідроніма Погар стосовно якоїсь контактної назви топооб'єкта.

Поломи - пот., л. Волосянської п. Опору п. Стрия; с. Славське Сколівського р-ну Львівської обл. [18, 54-55]. Ця топографічна назва неоднозначна щодо мотивації семантики твірної основи Полом-. На перший погляд гідронім Поломи можна пов'язувати з назвою об'єктів особливого карпатського (гірського) ландшафту, на що вказують спільнокореневі апелятиви на зразок укр. лім `уламки', злом `уламок', залом `обвалений берег' [13: 3, 188], полом `злам' [8: 3, 286], похідні від дієслова ломи'ти `ламати' та його префіксальних дериватів - .зломи'ти, заломи'ти, поломи'ти, а також назва гірського хребта в Карпатах Полома (пол. Poloma) [42: VII, 24], чес. топонім Polom, в основі якого вбачають ст.-чес. lom `щось поламане; каміння' [41: III, 430], пол. ороніми Polom Maly i Wielki в Сілезії [42: VIII, 723]. Однак наявність назв гідрооб'єктів з основою Полом- в інших регіонах Славії, пор., наприклад, пол. пот. Polom у бас. Вісли [37, 22], млин (очевидно, водяний. - С.В.) у Мазовії Polom [42: VIII, 724], а також спільнокореневих гідронімів на Лімн- / Ломн- (Лімниця, Ломница), засвідчених у більшості слов'ян, для яких М.О. Осипова відновлює псл. гідротермін *lombnica [20, 133] (на підтримку гідросемантики псл. *lombnica свідчить, зокрема, чес. *Lomnice `ломна вода'; 39, 69), вказують на ймовірність мотивації внутрішньої форми гідроніма Поломи саме гідрографічним значенням, тобто на можливу первинність назви гідрооб' єкта. Цілком можливо, що корінь лом- у гідронімах Лімна, Лімниця, Поломи міг позначати семантику, що характеризувала особливості річища (кам' янистого) цих річок і потоків, пор. стосовно цього гідрографічний опис р.Лімниця в бас. Середнього Дністра [22, 319]: долина цієї річки перетинає скиби (кам' янисті утворення), простягаючись із південного заходу на північний схід [24, 45], а також назву р. Lomnica в Словаччині < слвц. lomny `поламаний камінь на дні потоку' [43, 53].

Припір - пот., л. Кального п. Вадрусівки л. Опору п. Стрия; с. Кальне Сколівського р-ну Львівської обл. [18, 65]; Припора - пот.: 1) пр. Баблихівця пр. Рибника-Зубрицького пр. Стрия п. Дністра; там і г. Припір;с. Зубриця Турківського р-ну Львівської обл.; 2) с. Хороцеве Верховинського р-ну Івано-Франківської обл. [22, 446]. Для зазначеного гідроніма знаходимо такі споріднені назви в інших регіонах Славії: р. Priper у Чехії [41: III, 481], пол. Przyporniak - пот. у бас. Вісли [37, 28]. Назви гідрооб'єктів Припір, Припора невіддільні від місцевого топонімного контексту, пор., наприклад, ороніми Припір - гора (с. Ластівка Старосамбірського р-ну Львівської обл.; 20), Припір (пол. Przypor) - гірський хребет у Карпатах [42: IX, 223], болг. Припор - скелясте бердо в Маданско [27, 281], макед. Pripor - мікротопонім [38, 358], топонім Припор у Сербії [11, 49], топонім Prepere в Чехії [41: III, 467]. Як видно з наведеного переліку власних географічних назв, оніми Припір, Припер, Припор позначають переважно об'єкти орографічного ландшафту. Це вказує на вірогідну вторинність таких гідронімів щодо однойменних назв суміжних їм гір, горбів, скель, підвищень тощо. Про це свідчить і семантика географічних апелятивів, співвідносних із відповідними топонімами, наприклад: укр. діал. при'пір `стрімкий схил гори', `стрімка скеля, що прилягає до гори' [17, 244], бойк. prypir `стрімкий бік гори', `низовина, що прилягає до гори' [33, 240], болг. припор `стрімка скеля' [14, 198], пол. przypor `скелясте підвищення, приперте до гори' [44: V, 348] та ін. Загальнослов'янський ареал згаданої онімно-апелятивної лексики уможливлює реконструкцію праформи *priporb (< *priperti) зі значенням *`місцевість (об'єкт), що прилягає до якогось топооб'єкта'.

При'сліп - пот.: 1) п. Уричанки л. Стрия; с. Урич Сколівського р-ну Львівської обл.; 2) л. Ягистівого л. Опору п. Стрия; с. Тухля тих самих р-ну й обл.; 3) п. Секульської п. Рожанки п. Опору п. Стрия; с. Верхня Рожанка тих самих р-ну й обл.; 4) п. Головської л. Зубриці л. Майдану п. Стрия; с. Головеське Турківського р-ну тієї самої обл. [18, 65]. Щодо споріднених гідронімів за межами України, то таку назву відзначено в Польщі, пор. пот. Przyslop (Przyslup) у бас. Вісли [37, 56]. Згадані назви гідрооб'єктів, очевидно, постали шляхом трансонімізації аналогічних оронімів, на що, зокрема, вказують назви гори Присліп (с. Лавочне Сколівського р-ну Львівської обл.; 19), а також гірського хребта Присліп (пол. Przyslop) у колишньому Стрийському пов. [42: IX, 229]. Зазначене підтверджують топонімні відповідники з інших слов'янських ареалів, наприклад: болг. Преслуп - назва улоговини між двома гірськими верхами в Маданско [27, 280], чес. Prislop - ойконім [41: III, 483] (напевно, у гірській місцевості. - С.В.). Топоніми Присліп та споріднені географічні назви виникли в результаті онімізації ідентичних місцевих географічних термінів на зразок: укр. діал. присліп (прислоп) `долина між двома горами' [17, 245], болг. преслап `улоговина', `гірський перевал', `височина, хребет' [4: 5, 670-671], чес. prislop `гірська улоговина', `стрімкий бік гори' [41: III, 483], пол. przyslup `скелястий хребет, що виділяється з-посеред скель' [44: V, 370] < псл. *persolpb `перевал; прохід у горах' [1, 69]. Зауважимо, що наведені топоніми й апелятиви свідчать про несхіднослов' янську (українську) фонетичну структуру гідронімів і оронімів Присліп, яка зазнала впливу польської мови. На українському ґрунті варто було б очікувати форм на зразок Пересолоп / Переселеп.

Теребіж - пот., п. Жвану л. Дністра; між рр. Говірка і Бахтинка; нп Конищів, Муровані Курилівці й Г алайківці Мурованокуриловецького р- ну Вінницької обл. [22, 558]. Зазначений гідронім має апелятивний відповідник - укр. теребіж `місце, очищене від кущів' [13, 549]. Споріднену топографічну семантику реалізували також й інші слов' янські відповідники укр. теребіж, наприклад: блр. церабеж `місце, де викорчувано ліс, кущі під сінокіс, поле' [32, 202], болг. требеж `гора, де викорчувано ліс для орної землі' [15, 272-273], макед. требеж `місце, де вирубано й викорчувано ліс' [5, 160] та ін. Такі народні географічні терміни стали твірними передусім для назв місцевостей, де було викорчувано ліс, як-от: ороніми Теребежі, Теребіж на Івано-Франківщині [6, 378], мікротопонім (нива) Теребіж Мали 'й (с. Верхнє Синьовидне Сколівського р-ну; 19), мікроойконім (хутір) Теребежі (Бродівський р-н Львівської обл.; 3, 345). Водойми, локалізовані в цій місцевості, природно, отримали такі назви шляхом перенесення із суміжних топооб'єктів. Отже, гідроніми - аналізований Теребіж, а також прикарпатський Теребіж [22, 558], хорв. Trebes у бас. Сави [35: II, 145] - треба кваліфікувати як вторинні щодо контактних топонімів Теребіж, Теребеж, Trebes.

Трускавёць - пот., л. Стрия п. Дністра; між рр. Бутельський і Лазок; пор. м. Трускавець Львівської обл. [22, 574]. Цей гідронім не має апелятивних відповідників у сучасній українській мові. Однак такі лексеми засвідчено в інших слов'янських мовах, наприклад: чес. truskavec `назва рослини, полуниця', слвц. truskavec `т. с.' [13: 5, 659], пор. ще спільнокореневі утворення: укр. діал. трускавка `суниця, полуниця', блр. трускалкі, трускаукі, слвн. truska, truskowec, пол. truskawka, в.-луж. truskalka `т. с.' [13: 5, 659]. З-поміж онімних відповідників відзначимо назву м. Трускавець на Львівщині [3, 137], пол. ойконім Truskawiec (Truszkawiec) [42: XII, 522], пор. ще спільнокореневі топоніми: пол. Truskaw [34, 208], чес. Truskavna < truskava `назва рослини' [41: IV, 390]. Щодо мотивації внутрішньої форми власних географічних назв ознакою `назва рослини', то така семантика цілком можлива для мікротопонімів, однак для гідронімів малоймовірна, якщо вони, звичайно, не вторинні до відповідних ойконімів чи мікротопонімів. Для кожної з перелічених географічних назв її семантичний етимон треба з' ясовувати, враховуючи природно-географічні особливості місцевості, де той чи той топооб' єкт відзначений. Стосовно прикарпатського гідроніма Трускавець, то, на нашу думку, є підстави аналізувати його як первинну назву. Таке припущення грунтуємо на тому, що від праслов'янської основи *trusk- утворювалися давні слов'янські назви струмків і колодязів зі стрижневою семантикою `гарячий', `холодний', `такий, що б'є струменем' [25, 224-225]. Таким чином, гідронім Трускавёць можна виводити від архаїчного *truskavbcb (< *truskavbjb < *truskati, яке пов'язане на основі аблаута з *tryskati, пор. чес. tryskati `текти стрімко (про струмінь води)'; 16, 50-51) `потік зі стрімкою течією' або `потік, де є джерела'. У цьому контексті зауважимо, що пот. Трускавёць тече в гірській місцевості [42: XII, 521-522], де водойми мають швидшу, порівняно з рівниною, течію. З іншого боку, відомо, що в довколишній місцевості є багато мінеральних джерел [7: 3, 310]. Це також могло вплинути на появу гідроніма Трускавець зі згаданою мотивацією.

У результаті етимологічного й структурно-семантичного аналізу гідронімів Верхови'на, Остріг, Погар, Поломи, Припір, При'сліп, Теребіж, Трускавець, локалізованих у бас. Верхньо-Середнього Дністра, доходимо таких висновків:

1. Для більшості наведених назв річок, потоків можна констатувати їхню вторинність щодо назв суміжних об'єктів оро- чи ширше - тополандшафту (гір, горбів, скель, ущелин), місцевостей (полів, урочищ), де викорчувано, вирубано і спалено ліс, що переконливо підтверджує семантика відповідних географічних апелятивів. Це гідроніми Остріг, Погар, Припір, При'сліп, Теребіж.

2. Назви гідрооб'єктів Верхови'на, Поломи, Трускавець також можна кваліфікувати як утворені способом трансонімізації ідентичних оронімів, мікротопонімів, ойконіма (назва р. Трускавець). Однак імовірне й альтернативне їх (гідронімів) пояснення як первинних (з цього приводу зауважимо, що мотивація внутрішньої форми назв річок, потоків тісно пов' язана з гідрографічними особливостями об' єкта - характером течії, складом берегового грунту, формою русла тощо), на що вказує неоднозначна семантика апелятивних відповідників для цих назв, наприклад: укр. верхови'на `початок річки, місце, звідки починається річка', рос. діал. верхови'на `підвищення', `верхів'я річки', пол. діал. wierzchowina `гірська частина, верх', `гірська течія річки, потоку; місцевість над гірською течією річки'; полом `злам (каменя, скелі тощо. - С.В.)', пор. також спільнокореневе злом `уламок' при реконструйованому гідротерміні псл. *lombnica; псл. основа *trusk- із стрижневою семантикою `такий, що б'є струменем', базовою для реконструйованого *truskavbcb.

3. Основним критерієм для визначення первинності / вторинності компонентів омонімної пари власних назв є семантичний, що спирається на зіставлення аналізованого оніма з його апелятивним відповідником, тобто спершу, як слушно відзначає М.М. Юрків, ми встановлюємо напрям онімізації, а вже потім - трансонімізації [31, 71]. Допоміжним критерієм можна вважати хронологію, що дає змогу з' ясувати більш ранню фіксацію в писемній пам' ятці однієї назви топооб' єкта стосовно аналогічної другої (наприклад, гідронім Зубря, що на Львівщині, вперше згадано в 1213 р., а ойконім Зубря - у 1394 р.; 28, 82-83). На цій підставі також можна визначати первинність чи вторинність конкретної власної географічної назви щодо її дублета з іншого топонімного класу з урахуванням, звичайно, семантики твірного апелятива. Однак проблемність цього позамовного чинника в тому, що, по-перше, перед авторами (укладачами) історичних джерел зазвичай не стояла мета зафіксувати, який із топонімних дублетів датований раніше, а який пізніше, по-друге, історичні пам'ятки частіше фіксують інформацію про певний ойконім і значно рідше - про гідронім.

Література

1. Аникин А.Е. К семантическому анализу некоторых славянских слов / А.Е. Аникин // Этимология. 1982 / Отв. ред. О.Н. Трубачев. - М.: Наука, 1985. - С. 65-82;

2. Анкета Інституту української мови НАН України для збору ономастичних матеріалів;

3. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року (видання перше). - К.: Українське вид-во політ. літератури, 1947;

4. Български етимологичен речник / Съст. В. Георгиев, Ив. Гълъбов, И. Заимов, Ст. Илчев, B. Анастасов, X. Дейкова и др. - София: Академично изд-во «Проф. Марин Дринов», 1971-2010. - Т. 1-7;

5. Видоески Б. Географската терминологий во ди|алектите на македонскиот )азик / Б. Видоески. - Скоще: Македонска Академиф на науките и уметностите, 1999;

6. ГаборакМ. Назви гір і полонин Івано-Франківщини. Словник- довідник. - Вид. друге, доп., уточн. / М. Габорак. - Івано-Франківськ: Місто НВ, 2008;

7. Географічна енциклопедія України / Відп. ред. О.М. Маринич. - К.: «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 1989-1993. - Т. 1-3;

8. Словарь української мови / Упоряд. з дод. влас. матеріалу Б.Д. Грінченко. - К., 1907-1909. - Т. 1-4;

9. Гуржій І.О., Макаренко Л.Л, ЖеваховП.І. Історія назв: Ровно, Дубно, Острог / І.О. Гуржій та ін. // Наука і життя. - 1965. - №2. - С. 55;

10. Данилюк О.К. Словник народних географічних термінів Волині / О.К. Данилюк. - Луцьк: Надстир'я, 1997;

11. ВириЬ Л. Ономастика белопаланачког кра|а / Л. Тирий // Ономатолошки прилози. - 1997. - Кш ХІІІ. - С. 37-338;

12. Дзендзелівський Й.О. Із спостережень над українською гідрографічною номенклатурою (назви частин річки) / И.О. Дзендзелівський // Тези ІІІ Республ. ономастичної гідронімічної конференції. - К., 1965. - С. 23-27;

13. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / За ред. О.С. Мельничука. - К.: Наукова думка, 1982-2012. - Т. 1-6;

14. КовачевН.П. Топонимията на Троянско / Н.П. Ковачев. - София: Изд-во на БАН, 1969;

15. КовачевН. Местните имена във Великотърновско / Н. Ковачев. - Велико Търново: Университет «Кирил и Методий», 2001;

16. Куркина Л.В. Славянские этимологии / Л.В. Куркина // Этимология. 1994-1996 / Отв. ред. О.Н. Трубачев. - М.: Наука, 1997. -C. 46-57;

17. Марусенко Т.А. Материалы к словарю украинских географических апеллятивов (названия рельефов) / Т.А. Марусенко // Полесье: Лингвистика. Археология. Топонимика / Отв. ред. В.В. Мартынов, Н.И. Толстой. - М.: Наука, 1968. - С. 206-255;

18. МатіївМ.Д. Словник гідронімів басейну ріки Стрий / М.Д. Матіїв. - Сімферополь: Кримське навч.-пед. держвидавництво, 1999;

19. Ономастичний архів Інституту української мови НАН України;

20. ОсиповаМ.А. О праславянских словообразовательных диалектизмах / М.А. Осипова // Этноязыковая и этнокультурная история народов Европы. - М.: Издательство «Индрик», 1995. - С. 126-141;

21. Подольская Н.В. Словарь русской ономастической терминологии. - М.: «Наука», 1978;

22. Словник гідронімів України / Ред. кол.: А.П. Непокупний, О.С. Стрижак, К.К. Цілуйко. - К.: Наукова думка, 1979;

23. Словарь русских народных говоров / Под ред. Ф.П. Филина, Ф.П. Сороколетова, С. А. Мызникова. - М.; Л.; СПб.: Наука, 1966-2011. - Вып. 1-44;

24. СтадницькийД.Г. Деякі структурно- орографічні особливості Горган / Д.Г. Стадницький // Вісник Львівського держ. університету ім. І. Франка. Серія географічна. - Львів, 1962. - №1. - С. 40-45;

25. Трубачев О.Н. Ремесленная терминология в славянских языках (Этимология и опыт групповой реконструкции) / О.Н. Трубачев. - М.: Наука, 1966;

26. ФасмерМ.Этимологический словарь русского языка / М. Фасмер. - М.: Прогресс, 1964-1973. - Т. I-IV;

27. Христов Г. Местните имена в Маданско / Г. Христов. - София: Изд-во на БАН, 1964;

28. Черняхивская Е.М. Взаимоотношения между названиями населенных мест и гидронимами / Е.М. Черняхивская // Доклады и сообщения Львовского отдела Географического общества УССР за 1964 г. - Львов: Изд-во Львовского ун-та, 1965. - С. 82-84;

29. Чешско-русский словарь / Под ред. Л.В. Копецкого, И. Филипца,0. Лешки. - Изд. 2. - М.: Изд-во «Русский язык»; Прага: Гос. пед. издательство, 1976. -Т. 1-2;

30. Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд / Под ред. О.Н. Трубачева, А.Ф. Журавлева. - М.: Наука, 19742011. -Вып. 1-37;

31. Юрків ММ. Гідронімно-ойконімний паралелізм в українській ономастиці (на матеріалі ономастикону Західної України) / М.М. Юрків. - Тернопіль: Богдан, 1999;

32. Яшкін І.Я. Беларускія геаграфічньїя назвы. Тапаграфія. Гідралогія /1. Я. Яшкін. - Мінск: «Навука і тзхніка», 1971;

33. Atlas gwar bojkowskich / Pod red. J. Riegera. - Wroclaw etc.: Wyd-wo PAN, 1984;

34. Bijak U. Nazwy miejscowe poludniowej cz^sci dawnego wojewodstwa mazowieckiego / U. Bijak. - Krakow: Wyd-wo naukowe DWN, 2001;

35. Dickenmann E. Studien zur hydronymie des Savesystems / E. Dickenmann. - Heidelberg: Karl Winter. - Universitatsverlag, 1966. - T. I-II;

36. Hydronymia Odry: Wykaz nazw w ukladzie hydrograficznym / Pod red. H. Borka. - Opole: Instytut Slqski, 1983;

37. Hydronymia Wisly. Cz. I: Wykaz nazw w ukladzie hydrograficznym / Pod red. P. Zwolinskiego. - Wroclaw etc.: Wyd-wo PAN, 1965;

38. Imenik mesta. Pregled svih mesta i opstina, narodnih odbora srezova i posta u Jugoslaviji. - Beograd: Izd. Sluzbenog lista FNRJ, 1956;

39. Jiskra Z. Starsi ceska jmena pritoki Mze / Z. Jiskra // Acta Onomastica. - 2005. - R. XLVI. - S. 65-71;

40. Kopertowska D. Nazwy topograficzne Radomskiego / D. Kopertowska // Onomastica. - 1994. - R. XXXIX. - S. 4978;

41. Profous A., Svoboda J. Mfstnf jmena v Cechach: jejich vznik, pdvodnf vyznam a zmeny / A. Profous, J. Svoboda. - Praha: Nakl. Ces. Akad. ved, 1947-1957. - D. I-IV;

42. Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich. - Warszawa: Nakl. F. Sulimierskiego, W. Walewskiego, 1880-1902. - T. I-XV;

43. Sicakova L. Hydronymia slovenskej casti povodia Slanej / L. Sicakova. - Presov: Pedagogicka fakulta UPJS, 1996;

44. Slownik j^zyka polskiego / Pod red. J. Karlowicza, A. Krynskiego, W. Niedzwiedzkiego. - Warszawa: Nakl. prenumeratorow i Kasy im. Mianowskiego, 19001927. - T. I-VIII;

45. Worterbuch der russischen Gewassernamen / Begr. von M. Vasmer. - Berlin-Wiesbaden Otto Harrasowitz, 1961-1964. - Bd I-III.

Размещено на Allbest.ru