Джерела дослідження напрямків розвитку сільськогосподарської лексики українських східнослобожанських говірок

The article analyzes role and importance of lexicographical works, including Ukrainian Language Dictionary ed. by B. Hryinchenko, in the study of dynamic processes in agricultural vocabulary of Ukrainian East-Slobozhan dialects. Language shifts' analysis of verbal structure of representative repertoire of vocabulary defined thematic group traced on two chronological periods. Its time frame defined as approximately one hundred years -- the end of XIX century -- beginning of XX century, because language changes most definitely can be detected for a considerable time interval. This allows showing the dynamics in lexical system and establishes main directions of Ukrainian East-Slobozhan dialects' development in general.

Ґрунтовне, усебічне вивчення динаміки лексичної системи української мови загалом та словникового складу окремих тематичних груп у сучасній вітчизняній лінгвістиці дедалі виразніше стає одним з найактуальніших завдань. Для мови характерним є постійний рух, змінність у часі й просторі, і водночас їй властиві ознаки внутрішньої стабільності, цілісності. За спостереженнями В. М. Ярцевої, під час дослідження історичних чинників змін окремих мов чи діалектів можна виявити періоди більшої “стійкості”, або, навпаки, різке зростання змін, що призводять до якісних зрушень у будові цієї мови [24: 33]. Лексика є тією динамічною системою, яка засвідчує залежність розвитку мови від загального прогресу, матеріальної та духовної культури народу. О. А. Стишов зауважує: “Історична змінність мови -- найістотніша її риса, іманентна властивість, зумовлена безперервним процесом пізнання, зростанням потреб номінації й комунікації. Мова постійно вдосконалюється як у своїй структурній організації, так і в плані змісту” [18: 8]. Суперечність між наявними мовними засобами й постійним зростанням номінативних і комунікативних потреб суспільства, на думку вченого, є головною рушійною силою розвитку мови. Саме словниковий склад мови як найбільш відкрита система найчутливіше реагує на різноманітні екстралінг- вальні та інтралінгвальні чинники.

Метою статті є визначення ролі Словаря української мови за ред. Б. Д. Грінченка в дослідженні напрямків розвитку сільськогосподарської лексики українських східнослобожанських говірок.

Динамічні процеси в українському лексиконі неодноразово були предметом дослідження в межах окремих часових зрізів. Теоретичні питання розвитку та вдосконалення української мови вивчали О. С. Мельничук [12] та О. О. Тараненко [20]. Зміни в словниковому складі української мови за період Другої світової війни досліджував І. Й. Тараненко [21: 200]. Лексичні зміни в українській мові початку ХХ століття відображено в монографії О. Г. Муромцевої [14]. Динамічні процеси з погляду неологізації лексики української мови середини ХХ століття аналізували Г. О. Козачук [7], А. А. Москаленко [13], В. З. Присяжнюк [15], М. М. Фещенко [22] та ін. Процеси неологізації та архаїзації лексичного складу сучасної української мови кінця ХХ -- початку ХХІ ст. вивчають Л. В. Струганець [19], Ф. Клименко, Є. А. Карпіловська, Л. П. Кислюк [6], Л. А. Лисиченко [9], Л. І. Мацько [11] та ін. Розвиток семантичних процесів української мови досліджено в роботах В. М. Русанівського [16], О. О. Тараненка [20], А. Самойлової [17]. Виявленню динаміки української діалектної системи загалом та окремих її говірок на різних мовних рівнях присвячено праці Б. А. Шарпила [23], І. О. Варченка [1], П. Ю. Гриценка [4; 5], К. Ф. Германа [2], К. Д. Глуховцевої [3], Г. І. Мартинової [10], О. М. Костів [8] та ін.

Актуальність нашої роботи зумовлена потребою системного дослідження сільськогосподарської лексики як органічного складника лексикону східнослобожанських говірок в аспекті динаміки. У цьому плані необхідним є аналіз мовних інновацій вербальної структури репрезентативного складу семем з урахуванням результатів, отриманих шляхом опрацювання агролексем різних часових зрізів, що дозволяє показати динаміку в лексичній системі та встановити основні напрямки розвитку українських східно- слобожанських говірок загалом.

Мовознавчий інтерес до сільськогосподарської лексики зумовлений насамперед її здатністю зберігати в собі цілісну лінгвістично-етнографічну інформацію відповідної території. На Східній Слобожанщині існують сприятливі умови для розвитку землеробства, тому досліджуваний ареал має розвинуту й досить усталену систему сільськогосподарської лексики. Розвиток традиційного народного господарства регіону пройшов стадії формування й становлення в складних соціально-економічних та природничо-географічних умовах, що, звичайно, позначилося на лексиконі діа- лектоносіїв, адже досліджувана тематична група лексики відображає реалії споконвічного заняття українців.

Сільськогосподарська лексика не лише зберігає в собі чимало архаїчних явищ, але й відкрита для входження нових мовних одиниць, що дозволяє простежити динаміку живого народного мовлення. “У розвитку словникового складу будь-якої говірки співіснують два процеси -- оновлення лексики й збереження традиційних рис. Ці закономірні зміни пов'язані як з внутрішнім розвитком мови, так і викликані екстралінгвістичними факторами” [7: 196]. На формування й становлення лексикону регіону впливають різноманітні чинники: реальні природничо-географічні, економічні, суспільні умови та внутрішні закони мови. Розвиток сільськогосподарської лексики сягає глибини століть і нерозривно пов'язаний з поступом цивілізації, тому ця тематична група лексики відтворює вікові мовні набутки, адже позначу- вані поняття посідають у житті народу чи не найголовніше місце.

Для більш об'єктивного вивчення ми розглядаємо опозицію аналізованого сегмента лексики на двох хронологічних зрізах: їхні часові межі орієнтовно визначаємо як сто років -- кінець ХІХ ст.-- початок ХХ ст.: кінець ХХ ст.-- початок ХХІ ст., адже мовні зміни найбільш виразно можуть виявлятися, і, відповідно, їх можна чітко простежити впродовж значного за часом відрізку.

Дослідження динаміки мовних процесів у сільськогосподарській лексиці проводимо, залучаючи матеріали лексикографічних праць кінця ХІХ -- початку ХХ століття: Словарь української мови за ред. Б. Д. Грінченка (К., 1907-1909), “Опыт толкового словаря народной технической терминологии по Полтавской губернии” В. К. Василенка (Х., 1902), а також матеріали етнографічної праці “Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии. Очерки по этнографии края” за ред. В. В. Іванова (Х., 1898) та збірку “Дослідження з етнографії та історії культури Слобідської України. Вибрані праці” М. Ф. Сумцова, що містить етнографічні, історико-куль- турні розвідки, присвячені життю й побуту слобожан з середини ХУП ст. до початку ХХ ст. Аналіз цих праць дозволяє нам змоделювати лексичний склад та семантичну структуру лексичних одиниць, що репрезентують перший часовий зріз, від якого нас віддаляє більше ста років.

Матеріали кінця ХХ -- початку ХХІ століття були отримані в результаті опитування респондентів за спеціальним питальником шляхом диктофонної фіксації діалектного мовлення в 63 населених пунктах Східної Слобожанщини протягом 2008-2009 рр.

Одним із найголовніших джерел для наших наукових пошуків став Словарь української мови за редакцією Б. Д. Грінченка (далі СУМ), який залучено до дослідження на тій підставі, що в ньому передусім репрезентовано народно-розмовну лексику. Увесь лексичний матеріал автор подає, не розрізняючи лексику живої народної мови, з її численними територіальними діалектами, і лексику літературної мови, адже словник мав на меті подати лексику української мови загалом. У передмові зазначено, що, з огляду на джерела, склад словника становлять два шари лексики: слова народної мови і слова, узяті з творів авторів (літературна мова). Отже, у СУМ подана різна за сферою вживання лексика. У своїй роботі ми використовуємо матеріали словника вибірково, орієнтуючись не тільки на належність вокабул до відповідної тематичної групи лексики, а й керуючись територіальним принципом, тобто ми звертаємо увагу на паспортизацію зафіксованого в лексикографічній праці матеріалу. Обираємо, передусім, лексеми з паспортизацією, яка засвідчує близькість розташування указаного Б. Д. Грінченком ареалу до обстеженої нами території або залучаємо до дослідження загальнопоширені номени, характерні для всього українського континууму.

Принагідно у своїй роботі використовуємо один з перших регіональних етнографічних словників -- “Опыт толкового словаря народной технической терминологии по Полтавской губернии” (ОТС), який містить народні терміни кількох тематичних груп, зокрема й сільськогосподарської, що функціонували на території Полтавської губернії в другій половині ХІХ -- на початку ХХ ст.

Використовуємо в дослідницькій роботі збірку розвідок “Дослідження з етнографії та історії культури Слобідської України. Вибрані праці” М. Ф. Сумцова, названу в анотації до сучасного перевидання енциклопедією культурного буття слобожан [ДЕІСУ: 2], а розвідку “Слобожани” у передмові -- малою енциклопедією народного життя краю [ДЕІСУ: 14]. Праця містить багатий етнографічний матеріал, зокрема й про слобожанське хліборобство та промисловість кінця ХІХ ст.-- початку ХХ ст., отже, відбиває сільськогосподарську лексику того часу.

Поділяємо думку К. Д. Глуховцевої, яка звернула увагу на те, що для дослідження напрямків структурних змін східнослобожанських говірок надзвичайно важливою є праця “Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии. Очерки по этнографии края” за загальною редакцією В. В. Іванова [ХАРК. ЗБ.], у якій уміщені записи етнографічного та фольклорного матеріалу з 48 слобід колишнього Старобільського повіту: 40 українських поселень та 8 російських [3: 156]. Отже, ця пам'ятка безперечно може певною мірою репрезентувати лексичний склад та семантичну структуру лексичних одиниць, які становлять для нас науковий інтерес.

Спостереження над виявом мовних одиниць у тематичній групі сільськогосподарської лексики дозволяє констатувати, що в обстежених говірках часто паралельно можуть функціонувати фонетичні варіанти слів і форм, морфемні варіанти лексем з однаковим або схожим значенням, лексичні дублети, не розрізнені відтінками значення в мовленні діалектоносіїв. Ці особливості характерні не лише для східнослобожанського мовлення, але й засвідчені в інших новостворених українських говірках, гетерогенних за походженням. Це одна з важливих діалектних рис. Своєрідність же функціонування згаданих явищ у досліджуваному ареалі полягає в тому, що вони вільно побутують у межах однієї говірки чи навіть у мовленні одного діалектоносія [3: 28]. Широка варіативність мовних одиниць свідчить про різнодіалектні основи формування обстежених говірок, а також значну роль у цьому відіграють перманентні контакти з носіями інших діалектних систем.

Опрацьований лексичний матеріал двох хронологічних зрізів дозволяє нам порівняти й змоделювати діючі мовні процеси, побачити їх потенційні можливості щодо розвитку мовної системи загалом. Зіставлення матеріалів давніх джерел та просторове розміщення мовних одиниць на сучасному зрізі свідчить, що частина лексики не зазнала змін упродовж досліджуваного періоду й щодо кількісного складу, і щодо функціонального навантаження, отже, такі явища розцінюємо як статичні. Як динамічні кваліфікуємо ті, що зазнали різного типу змін: входження або зникнення номенів; заміна одних лексичних одиниць іншими; поява чи зникнення варіантних одиниць, звуження чи розширення семантичного навантаження, рідше, трансформація семантичної структури усталених номенів.

Дослідження лексики в сучасній лінгвістиці ґрунтується на розумінні системного характеру, який зобов'язує розглядати слово в усіх його смислових зв'язках, визначати його місце й роль у певному сегменті мови чи діалекту. Системний опис діалектної лексики має безсумнівні переваги, оскільки він дає можливість відобразити всю лексику, включаючи назви первинні й похідні, питомі й запозичені, прості й складні, вузьколокальні й ті, що входять до складу літературної мови.

Діахронійне вивчення діалектної лексики дає можливість простежити мовні зрушення на окремих часових зрізах, визначити територіальні межі цих мін, а також засади їх виникнення. Для окремих часових періодів характерні лише тенденції до змін, але без їх аналізу не можна цілком розкрити напрямки зрушень і результати змін на синхронійному рівні. Порівняння різночасового мовного матеріалу дозволяє виявити не тільки динамічні процеси в певних говірках упродовж визначеного періоду, а й забезпечує достовірними відомостями щодо закономірностей розвитку всієї діалектної системи української мови.

Дослідження сільськогосподарської лексики окремої діалектної зони ґрунтується на розумінні її як підсистеми лексичної системи сучасного українського діалектного континууму. Період від початку ХХ ст. до початку ХІХ ст. для цієї групи лексики є періодом інтенсивних змін у зв'язку з дією різноманітних екстра- та інтралінгвальних чинників. Екстралінгвальні чинники є найбільш впливовими, суть їх полягає в постійно змінюваних суспільно-економічних умовах у к. ХХ ст.-- на поч. ХХІ ст., які зумовили занепад аграрного сектору економіки й розвиток приватного сільськогосподарського виробництва, а з ним зміни в культиваційних програмах. Великий вплив справило входження країни в міжнародний інформаційний, культурний, науковий простір. Істотний динамізм у лексичній системі діалектного мовлення викликаний дією активних міграційних процесів. Інтралінгвальні чинники пов'язані переважно з процесами словотворення, розвитком фонетичної варіативності та семантичної трансформації на базі питомих і запозичених слів.

Динамічні процеси, що відбуваються в сучасному діалектному лексиконі, не порушують загальної стабільності в цій системі. Змінність і стабільність -- це об'єктивні взаємопов'язані та взаємозумовлені процеси, які підтримують єдність внутрішньої структури словникового складу діалектного мовлення.

Отже, ключові лексеми -- Жито, зб'іж': а, зе^ирно, злак, йаровиНа, ози^еми^еНа, ос 'т 'ук, Пашн 'а, пше^иНиц 'а, рож, буржа, хл 'іб тощо, представлені в СУМ й спостережені в сучасних українських східнослобожанських говірках. Ці номени мають прадавнє коріння і протягом століття зберегли своє первинне значення без суттєвих змін, щоправда, у говірках наявна більша кількість фонетичних і морфемних варіантів. Названі лексеми активно функціонують не лише в живому мовленні, а й сучасній українській літературній мові.

Загалом, проаналізувавши репертуар сільськогосподарських назв у 63 українських східнослобожанських говірках і номени, представлені в СУМ та етнографічних працях, констатуємо збереження традиційної лексики. Стабільність у цій лексико-семантичній групі пов'язана переважно з позалінгвальними чинниками, адже, як відомо, для лексичної динаміки впливовою є змінюваність реалій, а сільськогосподарські культури в житті діалектоносіїв завжди відігравали й відіграють важливу роль, тобто незмінність реалій спричинює сталість у називанні денотатів.

Незначні динамічні зрушення в лексико-семантичній групі відбулися в основному за рахунок виникнення найменувань на позначення різних видів рослин, збільшення дублетних найменувань (напр., на позначення злакових культур на корені, довгого щетинистого вусика на колосковій лусці зернових тощо). Помічено також зміну семантики окремих традиційних номенів, зокрема: розширення й часткове зміщення значення характерне для слів Злаки, з'б 'іжа тощо.

Отже, часткове зміщення значення, розширення семантичної структури давніх за походженням лексем свідчить про безперервні динамічні процеси, характерні для усного мовлення. Завдяки лексикографічним пам'яткам, зокрема Словарю української мови за ред. Б. Д. Грінченка, який є надійним джерелом фіксації назв, ми можемо об'єктивно з'ясувати напрямки розвитку певного сегменту лексики, що відкриває перспективи для подальших досліджень у цьому аспекті.

сільськогосподарський лексикон говірка діалектний