Погляди мовознавців на проблему вивчення лексичної синонімії у сучасній лінгвістиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Погляди мовознавців на проблему вивчення лексичної синонімії у сучасній лінгвістиці

Т.В. Жук

У статті розглядається вивчення лексичної синонімії в сучасному мовознавстві. Виокремлюються підходи мовознавців до проблеми вивчення синонімів у сучасній лінгвістиці.

Ключові слова: синонім, лексична синонімія, визначення, вітчизняне мовознавство, слова, словосполучення.

В статье рассматривается изучение синонимии в современном языкознании. Выделяются подходы языковедов до проблемы изучения синонимов в современной лингвистике.

Ключевые слова: синоним, лексическая синонимия, определение, отечественное языкознание, слова, словосочетания.

Key words: synonym, lexical synonym, definition, Ukrainian linguistics, words, phrase.

Українська мова, як і всі слов'янські мови, відзначається великою кількістю синонімів - найвиразніших лексико-семантичних категорій, оскільки вони мають необмежені стилістичні можливості і є тематично різноманітними.

Необхідно зазначити, що проблема синонімії та її стилістична роль у мовленні досліджується уже дуже давно. Ще давньогрецькі вчені дійшли висновку, що в "подібних словах" виражається багатство мови. Проте до кінця ХVN ст. синоніми розглядалися як паралельні слова, що використовуються для прикраси стилю. У 1718 році французьким ученим Жираром у праці "Правильність французької мови, або різниця значень слів, що можуть бути синонімами" було здійснено першу спробу ґрунтовного вивчення синонімів.

Синонімікою дуже давно зацікавились і в нашій країні. Уже в 1627 році у Києві вийшла перша українська праця Памви Беринди під назвою "Лексикон славеноросский и имен толкование". У другій половині ХVN ст. в Україні був укладений словник під назвою "Синоніма славеноросская", у якому до українських слів додаються відповідники - синоніми з давньоруської та старослов'янської мов.

З другої половини XVIII початку ХІХ ст. значний інтерес до синонімів виникає й у російському мовознавстві (праці М. В. Ломоносова, Д. І. Фонвізіна, П. Ф. Калайдовича та ін.). У 1840 р. під редакцією А. І. Галича виходить "Словарь русских синонимов, или сословов, составленный редакцией нравственных сочинений", у якому синоніми визначаються як "слова, сходны между собой в общей идее, но различные по своим особенным значениям". Це визначання в 1856 році розвиває далі відомий мовознавець І. І. Давидов, який синонімами вважає такі слова, які "будучи подібні між собою, як брати, в загальному понятті, відрізняються одне від одного якою-небудь особливістю" [10, с. 67]. А Ф. А. Брокгауз та І. А. Єфрон в "Энциклопедическом словаре" 1900 року визначають синоніми як "слова близького, суміжного, майже однакового значення".

У вітчизняному мовознавстві активне вивчення лексичної синонімії припадає на 60-80-ті роки XX ст. У цей час учені дискутують, які слова слід вважати синонімами та як їх класифікувати. На думку деяких мовознавців, синоніми використовуються з потрійною метою: 1) "для вираження емоційних відтінків, які вносяться мовцем чи тим, хто пише у своє задоволення, 2) для привернення уваги слухача або читача до того чи іншого боку поняття, яке виражається, 3) для надання висловленню певного стилістичного відтінку" [10, с. 67-68].

У сучасному мовознавстві намітилося два основні шляхи вивчення лексичної синонімії: 1) у процесі вивчення мови деяких українських письменників з точки зору етимології синонімів та їх функціонування (А. Т. Бевзенко, В. С. Ващенко, В. С. Ільїн, А. П. Коваль, М. П. Кочерган, Ф. О. Нікітіна, Є. Д. Чак) та 2) висвітлення у своїх працях теорії та практики лексичної синонімії в її синхронії та діахронії (Л. А. Булаховський, Л. А. Лисиченко, В. М. Русанівський, Л. С. Паламарчук, О.О. Тараненко).

Незважаючи на те, що проблемою синонімії займалося багато вчених та існування великої кількості мовознавчої літератури, присвяченої проблемі синонімів і синонімії, цілковитої єдності поглядів на природу цього явища у мовознавчій науці досі не існує, немає ще і єдиного усталеного визначення синонімів. Деякі науковці вважають, що синонімії взагалі не існує - це винайдене лінгвістами поняття. Л. Блумфілд, наприклад, у своїй праці "Язык" пише: "Якщо якісь форми фонетично відмінні, ми вважаємо, що їх значення також різні... Коротше кажучи, ми вважаємо, що справжніх синонімів в дійсності не існує" [2, с. 148-149]. До нього приєднується і В. Звєгинцев: "Синонімії, як вона традиційно витлумачується, у мові взагалі немає. Це одна із фікцій, що рудиментарно існує в науці про мову" [5, с. 137-138].

Деякі науковці у своїх дослідженнях пропонують цілий ряд визначень синонімів та роблять кілька спроб систематизувати ці визначення. Зокрема, Л. А. Лисиченко у статті "Типи синонімів за значенням" виділяє два основних напрями трактування визначення синонімів:

1) "визначення, в основі яких лежить значення слова" [6, с. 67]. Такі визначення пропонують і Л. А. Булаховський, Є. В. Коротевич, О.С. Ахманова, які вважають, що синонімами є слова близькі за значенням та різні за звуковим складом;

2) "визначення, в основі яких лежить явище дійсності або поняття, що називається словом [Там же]. Такі визначення синонімів наводять й інші мовознавці (Ю. Д. Апресян, А. П. Євгеньєва, Є. М. Галкіна-Федорчук, О. М. Будагов, М. М. Шанський), які вважають, що синоніми - це слова, що позначають одне явище дійсності або поняття, але мають відмінності у відтінках значення, стилістичній приналежності та емоційному забарвленні.

Такої думки дотримується й М. А. Жовтобрюх і дає таке визначення: "Синоніми - це такі слова, які відрізняються одне від одного звуковим складом, але означають назву одного поняття з різними відтінками в його значенні або з різним стилістичним забарвленням" [4, с. 27].

До його думки приєднується й Г. А. Уфімцева й говорить про поняття відтінку так: "У системі наявний семантичний залишок у вигляді розрізнювальної ознаки або спільного семантичного множинника..." [9, с. 97]. І. Нечитайло у своїй праці "Синоніми в лексикографії", визначення синонімів, які існують, зводить до таких основних груп: "Синоніми - це слова близькі (або подібні) за значенням, що відрізняються відтінками значення або експресивними та стилістичними особливостями". Таке розуміння синонімів панувало в лінгвістиці у першій половині ХІХ ст. Цієї думки дотримуються науковці О. Р. Будагов, О. М. Гвоздєв, О. С. Ахманова, Ю. С. Степанов, О. Б. Шапіро, Д. М. Шмельов, С. Скорупка та ін. О. Б. Шапіро, наприклад, дає таке визначення синонімів: "Синонімами є різні за своїм звуковим складом слова, які визначають одні й ті ж поняття, у вираження яких вносяться додаткові значення" [12, с. 75].

"Синоніми - слова тільки тотожні за значенням" [8, с. 12], вони мають "ідентичні лексичні значення; розрізнятися вони можуть тільки стилістично, емоційним забарвленням та ступенем вживання" [Там же]. Питання про тотожність синонімів за значенням розглядається у дослідженнях науковців неоднозначно. Більшість лінгвістів, які досліджували лексику української мови (Л. А. Булаховський, І. К. Білодід, П. Й. Городецький, В. С. Ващенко та ін.), слова, тотожні за значенням відносять до синонімів. Інші науковці вважають, що до складу синонімів не слід включати слова, що є взаємозамінними, оскільки це не дає можливості дослідити найскладніші питання синоніміки й значно обмежує синоніми термінами-дублетами й фонетико-морфологічними варіантами слів. Проте саме такого погляду дотримуються такі мовознавці, як: Л. О. Саркісова, А. Д. Григор'єва, В. М. Григорян, Е. М. Береговська, П. С. Александров, С. Г. Бережан. На думку С. Г. Бережан, наприклад, синонімами є слова, "які збігаються семантично і розрізняються лише стилістичними особливостями або особливостями використання" [1, с. 87].

У першій половині ХХ ст. О. Г. Винокур у праці "Проблема культуры речи" взагалі заперечує наявність у мові тотожних синонімів. Він пише: "Так звана синонімічність засобів мови, якщо мати справу не з лінгвістичною абстракцією, а з живою реальною мовою, з тією мовою, яка фактично існує в історії, є просто-напросто фікцією. Синонім є синонімом, але до того часу, поки він знаходиться в словнику. Але в контексті живого мовлення не можна знайти ні одного становища, в якому було б все одно, як сказати: конь чи лошадь, ребенок чи дитя, дорога чи путь і т.д.". Погляди Г. О. Винокура на синонімію у вітчизняному мовознавстві підтримки не знайшли.

"Синоніми - слова, як близькі, так і тотожні за значенням, що відрізняються відтінками або експресивними та стилістичними особливостями". Таке трактування синонімів набуло визнання в середині ХІХ ст. і підтримується більшістю українських лінгвістів. Серед учених, які трактують синоніми саме так А. П. Грищенко, М. Я. Плющ, Л. І. Мацько, П. С. Дудик, О. Д. Пономарів, А. П. Євгеньєва та ін.

На думку О. Д. Пономаріва, "Синоніми - слова, близькі або тотожні за значенням, які по-різному називають те саме поняття" [11, с. 51].

П. С. Дудик вважає, що синонімами є "слова (зрідка сполучення слів), які тотожні або близькі за своєю семантикою, проте відрізняються матеріально, тобто звуковим складом" [3, с. 166].

О.І. Нечитайло зазначає, що найбільш переконливою є думка Євгеньєвої, "яка зазначає, що відповідно до традиційного розуміння синоніми розглядаються як слова, що виражають одне поняття, підкреслюючи, виділяючи його різні сторони, різні його ознаки. При цьому синоніми відрізняються відтінками значення, експресивними та стилістичними особливостями, вживаністю та сполучуваністю" [8, с. 12].

На нашу думку, остання група визначень є найбільш відповідною стосовно поняття, яке досліджується. До того ж таке розуміння явища синонімії дає змогу ґрунтовніше дослідити лексичні синоніми, ніж аналізовані вище трактування.

Отже, як бачимо, єдиного погляду на проблему вивчення синонімії у сучасній лінгвістиці досі немає, як і немає єдиного усталеного трактування синонімів.

Література

1. Бережан С. Г. Семантическая эквивалентность лексических единиц / С. Г. Бережан. - Кишинев, 1973. - 372 с.

2. Блумфилд Л. Язык / Л. Блумфилд. - М., 1968. - 607 с.

3. Дудик П. С. Стилістика української мови / П. С. Дудик. - К., 2005. - 368 с.

4. Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української літературної мови / М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. - К., 1973. "Наукова думка" - С. 27.

5. Звегинцев В. Замечания о лексической синонимии / В. Звегинцев // Вопросы теории и истории язика : сб. в честь проф. Б. А. Ларина. - Л., 1963. - С.137-138.

6. Лисиченко Л. А. Лексикологія сучасної української літературної мови. Семантична структура слова / Л. А. Лисиченко. - Х., 1976. - 109 с.

7. Лисиченко Л. А. Типи синонімів за значенням / Л. А. Лисиченко // Українська мова та література в школі / Л. А. Лисиченко. - 1973. - № 11. - С. 40-47.

8. Нечитайло О. І. Синоніми в лексикографії / О. І. Нечитайло. - К., 1967. - 130 с.

9. Общее языкознание. Внутренняя структура языка. - М., 1972. - 265 с.

10. Сучасна українська літературна мова : Лексика і фразеологія / за заг. ред. М. А. Жовтобрюха. - С. 67-68.

11. Сучасна українська літературна мова / за ред. О. Д. Понома- ріва. - К., 1997. - 399 с.

12. Шапиро А. Б. Некоторые вопросы теории синонимов (на материале русского языка) / А. Б. Шапиро // Доклады и обобщения Института языкознания АН СССР. - М., 1955. - Т. 8. - С. 69-87.

Размещено на Allbest.ru

Размещено на Allbest.ru