Про особливості перекладів деяких віршів Т.Г. Шевченка російською мовою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Про особливості перекладів деяких віршів Т.Г. Шевченка російською мовою

О.А. Андрущенко

Анотації

У статті аналізуються декілька перекладів віршів Т.Г. Шевченка, виконаних відомим популяризатором його творчості І. Бєлоусовим. Переклади умістив у своїй збірці В.Є. Чешихін-Вєтринський. Їхній рівень і особливості тісно пов'язані з епохою, з домінантними особливостями приймаючої культури, з якою творчість українського поета розходилася і тематично, і за формою. Тому й значення перекладів І. Бєлоусова потрібно оцінювати з урахуванням часу, коли вони створювалися, і панівних тенденцій у російській поезії тієї пори. Перекладач наближує оригінали до тієї тематично-жанровій моделі, що була поширена в приймаючій культурі, при цьому допускаючи суттєві втрати. Його прагнення до точності, що він реалізовував шляхом підбору подібних за звучанням лексем, обернулося перекручуванням змісту. Але його любов до творчості поета та активна популяризація її переважає недоліки його перекладів, які можна виявити при їхньому аналізі. вірш переклад шевченко

Ключові слова: переклад, точний переклад, жанрово-тематична модель, приймаюча культура.

В статье анализируются несколько переводов стихотворений Т.Г. Шевченко, выполненных известным популяризатором его творчества И. Белоусовым. Переводы поместил в своем сборнике В.Е. Чешихин-Ветринский. Их уровень и особенности тесно связаны с эпохой, с доминантными особенностями принимающей культуры, от которой творчество украинского поэта отличалось и тематически, и по форме. Потому и значение переводов И. Белоусова следует оценивать с учетом времени, когда они создавались, и преобладающих тенденций в русской поэзии той поры. Переводчик приближает оригиналы к тематически-жанровой модели, распространенной в принимающей культуре, при этом прибегая к существенным потерям. Его стремление к точности, которое он реализовал путем подбора близких по звучанию лексем, обернулось искажением смысла. Но его любовь к творчеству поэта и активная деятельность по его популяризации преобладают над недостатками его переводов, обнаруженных при их анализе.

Ключевые слова: перевод, точный перевод, жанрово-тематическая модель, принимающая культура.

The article analyzes several translations of T.G. Shevchenko's poems created by

I. Belousov, a known promoter of his works. The translations were published by V.E. Cheshyhin- Vetrinsky in his compilation. Their quality and properties are closely related to the time, the dominant properties of the receiving culture, from which the Ukrainian poet's works differed both thematically and structurally. Therefore, the importance of I. Belousov's translations must also be evaluated with respect to the time when they were created and to the prevalent tendencies in the Russian poetry of that age. The translator draws the originals towards a thematic genre model common in the receiving culture, allowing substantial losses in the process. His striving for accuracy, which he accomplished by choosing similarly sounding lexemes, turned out to be a distortion of meaning. But his passion for the poet's works and activity in his promotion outweigh the drawbacks of his translations identified in the analysis.

Keywords: translation, exact translation, thematic genre model, receiving culture.

Історія перекладів творів Т.Г. Шевченка російською мовою налічує вже понад століття й досить добре вивчена. Щоправда, слід визнати, що дослідження, в якому аналізувалися б усі існуючі переклади, на сьогодні відсутнє. Дослідники, як правило, писали про окремі переклади або окремих перекладачів. Але й тут залишаються суттєві прогалини. Як справедливо вказував ще в 1965 р. М. Павлюк, "оцінка доробку окремих російських перекладачів Шевченка, визначення особистого внеску кожного з них у велику справу перекладання "Кобзаря" досі лишається чи не найбільшою з "білих плям" в історії популяризації Шевченкової творчості серед російських читачів" [5, с. 39] .

Один з популяризаторів творчості Т.Г. Шевченка В. Чешихін-Вєтринський у виданні "Тарас Григорьевич Шевченко. Очерк жизни и деятельности (с приложением портрета и избранных произведений Шевченка в переводе русских поэтов)" (1911) [6] упорядкував досить незвичну добірку. З одного боку, він включив переклади, що належать відомим російським поетам - О. Плещеєву й Л. Мею, які й у той час публікувалися і сьогодні добре відомі. Також сюди увійшли твори відомих популяризаторів творчості Т. Шевченка - М. Гербеля, І. Бєлоусова, М. Михайлова й М. Пушкарьова. Поряд із ними публікуються переклади, здійснені поетами "другого ряду". Вочевидь, підставою для такого рішення була їхня демократична орієнтація або певна соціальна приналежність.

Переклади І. Бєлоусова були досить високої якості. В. Чешихін-Вєтринський опублікував кілька віршів, перекладених цим аматором і популяризатором творчості Шевченка. Зрозуміло, їхній рівень і особливості тісно пов'язані з епохою, коли вони створювалися, з домінантними особливостями приймаючої культури, з якою творчість українського поета розходилася і тематично, і за формою. Характеризуючи внесок І. Бєлоусова в переклади Шевченка російською мовою, К. Чуковський писав про нього як про представника "застарілих методів перекладацького мистецтва": "Він почав свою багаторічну й кропітку роботу над перекладами віршів Шевченка ще у вісімдесятих роках, коли Бодлеру нав'язували ритми Некрасова й усім це здавалося цілком нормальним. Властива тій занепадницькій літературній епосі зневага до стилю, до фонетики, до ритміки перекладних поетів не могла не позначитися на якості бєлоусовських перекладів Шевченка. Але потрібно відразу сказати, що вимоги до перекладу в той час, коли починав Бєлоусов, були зовсім інші, аніж нині, і якщо з погляду цих знижених вимог, відсунутих сьогодні в безповоротне минуле, ми підійдемо до перекладів Бєлоусова і його попередників - Гайдебурова, Плещеєва, Ів. Сурікова, Гербеля, Мея, ми повинні будемо визнати, що в історичному плані, для свого часу, відповідно до смаків і вимог тодішніх читачів вони були анітрошки не гірші інших перекладів (наприклад, тогочасних перекладів з Гайне) і, звичайно, відіграли свою позитивну роль у справі ознайомлення російських читачів хоча б із тематикою поезії Шевченка" [7, с. 344-345]. Зрозуміло, кожна епоха накладає свій відбиток на переклад, та й саме поняття близькості перекладу до оригіналу з роками змінювалося.

Тому й значення перекладів І. Бєлоусова потрібно оцінювати з урахуванням часу, коли вони створювалися, і панівних тенденцій у російській поезії тієї пори. "Іван Бєлоусов був корисний уже тим, що він, повторюю, знайомив читачів із тематикою віршів Шевченка, - підкреслював К. Чуковський, - але, звичайно, тільки з тематикою. Бувши типовим середняком-перекладачем, він нав'язував великому поетові свій середняцький перекладацький стиль. Спрощене збіднення багатого й складного стилю Шевченка - такий був його постійний перекладацький метод" [7, с. 346] .

Перший перекладений І. Бєлоусовим вірш, що ввійшов у добірку Чешихіна-Вєтринського, - "Минають дні, минають ночі..." (1845).

Незважаючи на прагнення до змістовної точності, якої перекладачеві досягти все ж вдалося, він суттєво змінює стиль та вдається до засобів, які далекі від оригіналу й руйнують його стилістичну своєрідність. Перекладач іде шляхом розширення тексту оригіналу й уводить неіснуючі в ньому вислови: "Боже добрый, Боже щедрый!", "труд упорный, / Что кипит кругом!..", "Где твой след пропал?..", "заживо умрешь" тощо, використовує притаманні літературній мові "влачусь" ("по світу валятись"), "негодная" ("гнилою"). Він позбувається інверсії "Минають дні.", прагне зберегти малюнок римування, але в деяких випадках вдається до переспіву. Виклик, звернений ліричним героєм до Бога, він змінює на жалісливе прохання: "Боже, не дал Ты мне доли / В жизни никакой! / Если было жалко доброй - / Не жалел бы злой" [8, с. 34]. При перекладі відбулося перекодування оригіналу не тільки засобами іншої мови, але й іншого стилю. Порівн. у Шевченка: "Страшно впасти у кайдани, / Умирать в неволі!" і в перекладі: "Страшно, тяжко жить в неволе - / Взаперти сидеть.".

Набагато більш глибока трансформація здійснена І. Бєлоусовим при перекладі вірша "Не спалося, а ніч, як море..." (1847). Як відомо, воно розпочинається такими рядками:

Не спалося, а ніч, як море.

(Хоч діялось не восени,

Так у неволі). До стіни Не заговориш ні про горе,

Ні про младенческие сны.

Привертає до себе увагу перехід поета в останньому рядку на російську мову, що, вочевидь, маркує фрагмент цитати або ремінісценцію з російської поезії. Коментатори другого тому повного зібрання творів, у якому опублікований цей вірш, зазначають, що це "неточна цитата з вірша В.А. Жуковського "Цветок" ("Цвет завета")" [8, с. 299]. Звертаємося до названого вірша. Єдиний фрагмент, який можна було б пов'язати з "неточною цитатою":

И всех друзей душа моя узнала...

Но где ж они? На миг с путей земных

На север мой мечта вас прикликала,

Сопутников младенчества родных... [2, с. 322].

Цілком очевидно, що тут допущена неточність. У вірші Т. Шевченка іронічно обігруються кліше романтичної поезії: порівняння ночі з морем, поетична ситуація розгортається не восени, проте в неволі. Ліричний герой самотній, йому ні з ким поговорити ні про горе, ні про "младенческие сны". Саме цей контекст повинен підказати джерело "неточної цитати".

Упізнаваним це словосполучення стало, напевно, завдяки віршеві І.С. Нікітіна "Дитяти" (1851):

Не знаешь ты тоски желаний,

Прекрасен мир твоей весны,

И светлы, чуждые страданий,

Твои младенческие сны.

Але він написаний через кілька років після вірша Шевченка, тому джерелом ремінісценції бути не може. Набагато раніше, у "Последнем поэте" (1835), його використовував Є. Баратинський:

Исчезнули при свете просвещенья

Поэзии младенческие сны [1, с. 201].

Однак поетичний контекст, у якому Т. Шевченко вживає цю ремінісценцію, просякнутий іронією, що суперечить гіркоті висловлювання Є. Баратинського. Але вона явно прочитується, якщо джерелом цієї ремінісценції вважати другу баладу "Вадим" із "Двенадцати спящих дев" В. Жуковського, чий творчий вплив позначився, наприклад, на шевченківській "Тополі". Нагадаємо, що зустріч Вадима із прекрасним видінням, дівчиною, відбувається в сильний дощ, від якого вони сховалися в печері, розвели вогонь, і дівчина задрімала:

Небрежно на его руках,

Припав к ним грудью, дева

Младенческий вкушает сон

И тихо, тихо дышит [3, с. 123].

Інакше кажучи, популярна тема російської романтичної поезії - безсоння, є джерелом самоіронії поета. І цей іронічний контекст обрамляє розмову двох солдатів-вартових - росіянина й українця, вислухавши який, він погано спав:

Я став перед світом дрімать,

І паничі мені приснились

І не дали, погані, спать,

а також дозволяє створити контраст між оспівуванням абстрактних романтичних почуттів і жорстокою реальністю, про яку говорять вартові. Таке пояснення проливає світло й на зміст порівняння в першому рядку: "ніч, як море". Це плідне для романтизму співвіднесення двох стихій у ті роки, коли він перестав бути панівним літературним напрямком, стало поетичним штампом, але ще у відомій елегії В. Жуковського "Море" (1822) вирізнялося новизною порівняння.

І. Бєлоусов не відчуває шевченкової іронії. Він прибирає ремінісценцію й передає буквальне значення слів, перетворюючи експозицію вірша в сумовиту пісню бранця: "Кругом лишь мрак тюрьмы глухой, / И некому души больной / Поведать тягостного горя, - / Не говорить же со стеной!?". Дивно, але розповідь вартового, що говорить російською, І. Бєлоусов так само перекладає, замінюючи виразний авторський неологізм "ухабиста", що використовується для характеристики жінки, на літературне "красавица собой". Невибагливу розповідь другого вартового, сповнену справжнього, глибокого трагізму, він стилізує під сільську байку: "в своем селенье", "в свою избушку", "в Сибири ведь живет"; "пан заклятий" перетворився в нього на "поганца", незаконнонароджена дитина - в "детину" ("здорованя"). Як і в попередньому випадку, перекладач наближує оригінал до тієї тематично- жанровій моделі, що була поширена в приймаючій культурі, при цьому допускаючи суттєві втрати. Його прагнення до точності, що він реалізовував шляхом підбору подібних за звучанням лексем, обернулося перекручуванням змісту.

М. Зеров, який присвятив перекладам І. Бєлоусова статтю, зауважував: "Поетичний хист, мистецька індивідуальність Бєлоусова несильні. І тому, перекладаючи Шевченка, що був найсильнішою його літературною любов'ю замолоду, він не може супроти нього витримати якоїсь певної стилістичної лінії, втягається в його орбіту, стаючи сателітом великого поетичного світила. Але є щось зворушливе в його сп'янілості Шевченком, в його многолітній пропаганді "Кобзаря"" [4]. Можливо, саме це переважає недоліки його перекладів, які можна виявити при їхньому аналізі.

Бібліографічні посилання

1. Баратынский Е.А. Полное собрание стихотворений: В 2 т. - Л.: Сов. писатель, 1936. - Т. I. - 219 с.

2. Жуковский В.А. Собр. соч.: в 4 тт. - М.; Л.: ГИХЛ, 1959. - Т. 1. - 311 с.

3. Жуковский В.А. Собр. соч.: в 4 тт. - М.; Л.: ГИХЛ, 1959. - Т. 2. - 296 с.

4. Зеров М. Іван Бєлоусов, російський перекладач "Кобзаря" [Електронний ресурс] / М. Зеров // Ukrainian Studies at the University of Toronto. Режим доступу: http://www.utoronto.ca/elul/history/Zerov/Nove-pysmenstvo /Stattia%203.html, та ін.

5. Павлюк М.М. Забутий перекладач Шевченка. М.Л. Пушкарьов / М.М. Павлюк // Радянське літературознавство. - 1965. - № 3. - С. 39-51.

6. Ветринский В. Тарас Григорьевич Шевченко. Очерк жизни и деятельности (с приложением портрета и избранных произведений Шевченка в переводе русских поэтов) / Ч. Ветринский. - М.: Тип. т-ва И.Д. Сытина, 1911. - 80 с.

7. Чуковский К. Высокое искусство / К. Чуковский. - М.: Советский писатель, 1968. - 384 с.

8. Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів: У 12 тт. [Редкол.: М.Г. Жулинський (голова) та ін.; упор. та ком. І.Д. Бажинова, В.С. Бородіна, Л.С. Генерлюк, В.П. Мовчанюка, М.М. Павлюка, С.Д. Попель, В.Л. Смілянської, Н.П. Чамати, В.Є. Шубравського. - Т. 2: Поезія 1847-1861. - К.: Наук. думка, 2001. - 369 с.

Размещено на Allbest.ru