Оказіонально-предметна номінація у художній картині світу Миколи Хвильового

Крім суфіксації, при творенні абстрактних іменників продуктивним є спосіб словоскладання, наприклад: час-зажура, зав'язки-розв'язки, казка-бувальщина та ін. (час- зажура ^ час, зажура, зав'язки-розв'язки ^ зав'язки, розв'язки). У творах М. Хвильового виявлено кілька композитних іменників, утворених складанням із суфіксацією (шанолюбство ^ шану любити + суфікс -ств(о), складанням із нульовою суфіксацією (фарбопис ^ фарбою писати + 0). Непродуктивними є моделі творення іменників способом нульової суфіксації (нав'яза 0 ^ нав'язати).

В індивідуально-авторському корпусі М. Хвильового є неолексеми, побудовані за незвичними словотвірними моделями. Часто це авторські неологізми композитної форми, наприклад: викинь-штейн, шурум-бурум та ін. (- ...Плебеї все розуміють. Пора б на викинь-штейн! Пора б дати місце метранпажам ("Санаторійна зона, 1, с. 387"); Тут нащадки лихої татарви, тепер: "шурум-бурум" - спокійні, задумливі татари... ("Бараки, Розділ ІІ.Функціональна семантика лексичних і граматичних одиниць що за містом", 1, с.285). Інколи важко схарактеризувати значення таких лексем та пояснити їх творення.

На початку ХХ століття у мовлення активно проникли абревіатури, утворені на основі слів суспільно-політичної лексики. У творах М. Хвильового така група лексем активно представлена, наприклад: ком'ячейка, фабзавком, райриба, райсіль, наробраз, соцвосниця, нацсправа, грошзнаки, комгурток, сельробота, помкомгол, главковерх, редвидат, радторгслужбовці та багато інших. Звичайно, такі іменники ми не можемо вважати індивідуально-авторськими, вони відображають, насамперед, ту епоху, політичну ситуацію, що відтворював на сторінках своїх творів письменник. Хоча деякі абревіатури, крім номінативної, в художній оповіді М. Хвильового виконують експресивну роль, наприклад, у повісті "Санаторійна зона" в такому контексті: ”У санаторій стікались зі всіх кінців духмяного краю. Тут були партійні, безпартійні, анархи, слюсарі, токарі, метранпажі і були, як казала Майя: радбури, комбури, комфутури, пролетури, ”в останній стадії” і від манікюрш: так, взагалі... ”Тут звалено союзний вінегрет” (1, с. 389). семантика дериваційний іменниковий неологізм

Оригінальним є також уживання форми -істки, яку можна вважати окремою лексемою у такому контексті: Машиністки, ремінгтоністки, стенографістки, журналістки істки, сірі - може, красиві, може, погані, просто манекени, просто автомати, на яких можна прикрикнути, коли треба, бо це ж вони, радянські баришні, які бояться скорочення штату більш як гармат, революції, вибухів, Махна, бандитів ("Пудель", 1, с. 346), де форма -істки містить узагальнену характеристику персонажів і символізує сірість, безликість, байдужість, покірність.

У текстах прозових творів М. Хвильового знаходимо неолексеми, які сам автор подає у лапках, наприклад: Комунари хвилювались, але вони знали, що їм бунтувати не можна, а можна говорити іншим "халатникам" (хворі), що курорт дуже гарний... ("Арабески", 1, с. 312); (Сойрейль, припустім, бо для мене просвітянський реалізм - ”к чорту”... навіть у прізвищах, бо я його органічно - "органонами" - не виношу) ("Арабески", 1, с. 303).

З метою уточнення, адекватного сприймання свого художнього слова значення деяких власних новотворів М. Хвильовий сам мотивує, наприклад: Як і всі поїздники, себто робітники, які мешкали по суміжних з городом селах і які на завод попадали за допомогою робочого поїзда,... ("Оповідання про Степана Трохимовича", 2, с. 121); А зав'язки-розв'язки так від мене й не дочекаєтесь. Бо зав 'язка - Жовтень, а розв 'язка - сонячний вік, і до нього йдемо ("Кіт у чоботях", 1, с. 157); ...але я завжди думала, що нашу стінгазету зовсім не випадково називають "Стінгазом" ("Стінгаз"). Саме все це - газ, димок. Горить вогка солома, а люди сидять біля цього ілюзорного вогнища й гадають, що ”без огню не буває диму” ("Сентиментальна історія", 1, с. 527-528); В особистому житті для товариша Старка існував тільки кучерявий "сміхунчик" (так батько називав свого Вову за те, що той вічно посміхався) ("Щасливий секретар", 2, с. 295) та ін.

Деяким загальновживаним лексемам української мови М. Хвильовий у своїх творах надає розмовного, зниженого відтінку, наприклад: шкандаль, хазяйствечко, єхида, "чамайдан ", "фільозоф " та ін.

Художнє слово М. Хвильового - чітке, конкретне, образне. Його новели "приваблювали не лише тематичною злободенністю, а й стильовою, мистецькою самобутністю, засвідчували утвердження нової манери письма. М. Хвильовий починав як неоромантик, хоча в новелістиці легко знайти і впливи імпресіоністичної поетики, і елементи експресіонізму, навіть сюрреалізму. Виражальність у його ранніх творах відчутно превалювала над зображальністю, це була проза музична, ритмізована, навіть незрідка алітерована, з дуже сильним ліричним струменем" [1, с. 285]. Усі ужиті мовно-стилістичні засоби у творах письменника підпорядковані загальній ідеї твору. Індивідуально-авторські неологізми М. Хвильового, крім номінативної, виразно виконують образно-художню роль, часто - оцінно-експресивну. За допомогою новотворів письменник дає оцінку зображуваним подіям, обставинам, виражає власне ставлення до персонажів. Так, позитивну оцінність містять лексеми волохатко, симпампончик, вкраїнофільчик, сміхунчик і под. у контекстах:

Тоді Майя підвелась і сіла біля нього. Потім погладила його волохату голову своєю вихоленою рукою: - Ах ти, моя волохатко! ("Санаторійна зона", 1, с. 385); ...Же - надто неспокійна. Же - циганочка, а Іванову співає: - Мій симпампончик і вкраїнофільчик ("Чумаківська комуна", 1, с. 221).

Негативне ж бачення своїх персонажів, певну зневагу та осуд М. Хвильовий презентує через лексеми сволочішка, інтелігешки, інтелігентішка, інтелігентщина, наприклад, у таких контекстах: - ...Тепер кожний бувший велетень не більше, як паршивенький інтелігентішка, міщанин, сволоч, який нахабно дере кирпу і ще нахабніше заявляє "ми" ("Санаторійна зона", 1, с. 450); (ти спостерігав, як воно лякає наших м'якотілих інтелігешок!)... (1, с. 441); Мура зазначає: - Так і треба. Буде знати, сволочишка. В комуні "сволочишка" - слово ласкательне, і буржуа тепер сволочами не називають, а називають так: "человєці в благоволєнії" ("Чумаківська комуна", 1, с. 224). Основним засобом вираження оцінно-експресивного забарвлення таких іменників є суфікси.

Індивідуально-авторські лексичні неологізми у художній майстерні М. Хвильового часто створюють цікаві розгорнуті метафоричні образи, наприклад: ... Уночі пішов перший сніг, - посивіли вулиці... Здрастуйте, мої веселі сніжинки! ...Здрастуй, моя юність- метелице! Пружисте тіло, пружиста думка. Мороз ("Чумаківська комуна", 1, с. 229).

Часто авторські лексичні інновації "прикрашають", увиразнюють пейзажні замальовки М. Хвильового, наприклад: Гинули роси, зник жовтожар. Над рікою випливало сонце і гриміло в просторі ("Санаторійна зона", 1, с. 425); ...Куріли далі. Знову спалахували думки на горизонті. Над городом хмарою стояв пил. Сонцемідь, і неба не видно. Тільки горова мутна курява мчала над далеким небосхилом ("Я (Романтика)", 1, с. 334).

Отже, лексичні новотвори М.Хвильового відзначаються семантичним багатством та формальною новизною, більшість із них містить виразне естетичне навантаження.

Література

1. Агеєва В. Микола Хвильовий // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. - Кн.1 / За ред. В.Г. Дончика . - К.: Либідь, 1998. - 464с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2003. - 1440 с.

3. Словник української мови: В 11т. - К.: Наукова думка, 1970-1980.

4. Словник української мови: В 20т. - Т.1. - К.: Наукова думка, 2010. - 912 с.

5. Хвильовий М.Г. Твори: У 2 т. - К.: Дніпро, 1990.

Анотація

У статті проаналізовано семантику, дериваційну структуру та функціонування іменникових авторських неологізмів у малій прозі М. Хвильового; виявлено їх активну оцінно- експресивну функцію.

Ключові слова: новотвір, авторський неологізм, лексична інновація, оказіоналізм, неолексема.

Key words: neologism, author's neologism, lexical innovation, occasionalism, neo-lexeme.