Пропозиційно-диктумна мотивація: рівень об’єктів у когнітивно-ономасіологічному висвітленні (на матеріалі українських відіменникових дієслів)

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Пропозиційно-диктумна мотивація: рівень об'єктів у когнітивно-ономасіологічному висвітленні (на матеріалі українських відіменникових дієслів)

Г.В. Кочерга

Анотація

У статті з'ясовано когнітивно-ономасіологічний підхід у дослідженні механізмів номінації українських відіменникових дієслів, що дає змогу встановити сталі зв'язки знакових засобів мови з етносвідомістю, способами інтеріоризації етносом світу дійсності, власного довкілля, культури, звичаїв, традицій. Для когнітивно-ономасіологічного аналізу українських відіменникових дієслів використано модель ментально-психонетичного комплексу (розроблену О. О. Селівановою), що дає можливість схарактеризувати мотиваційні процеси з огляду на зв'язок ономасіологічних структур найменувань, семантики та концептуального підґрунтя їхнього творення. У цих дериватах поєднано два головні граматичні класи слів - дієслова та іменника, що є позначеннями антиномії динаміки і статики в усвідомленій мовцями дійсності. Найпоширенішою серед українських відіменникових дієслів є пропозиційно-диктумна мотивація, що ґрунтується на виборі мотиваційної бази дієслова з фрагменту істинних, об'єктивних знань про позначуване, вербалізованих у знаках із прямими значеннями. Такий фрагмент у структурі ментально-психонетичного комплексу кваліфіковано як диктум пропозиції, тобто мисленнєвий аналог, який фіксує зв'язки між елементами ситуації, позначеної синтаксичною структурою, ізоморфною реченню. Відіменникове дієслово, мотивоване пропозиційно, є знаком центральної події ситуації, а його мотиватор - її аргументом. Таке перенесення знака аргумента на позначення події за загальним механізмом метонімічне, оскільки застосована мисленнєва операція поєднання мотиватора та деривата за суміжністю. На позначення процесу відіменниковим дієсловом використано лише одну з аргументних позицій - корелятів такого процесу. Залежно від компонентів диктумної частини концепту, обраних мотиваторами українських відіменникових дієслів, розглядаємо один із різновидів пропозиційно-диктумної мотивації - предикатно-аргументний. відіменниковий дієслово мова речення

Ключові слова: когнітивно-ономасіологічний аналіз, ментально-психонетичний комплекс, пропозиційно-диктумна мотивація, предикатно-аргументний різновид, відіменникові дієслова, дериват, концепт, диктум, мотиватор, об'єкт.

Аннотация

Г.В. Кочерга

Пропозиционально-диктумная мотивация: уровень объектов в когнитивноономасиологическом освещении (на материале украинских отименных глаголов)

В статье объясняется когнитивно-ономасиологический подход к иследованию механизмов номинации украинских отименных глаголов, что предоставляет возможность установить сталые связи знаковых средств языка с этносознанием, способами интериоризации этносом мира действительности, окружающей среды, культуры, обычаев, традиций. Для когнитивноономасиологического анализа украинских отименных глаголов используется модель менталъно- психонетического комплекса, разработаная Е. А. Селивановой, что дает возможность охарактеризовать мотивационные процессы с точки зрения связи ономасиологических структур наименований, семантики и концептуальных основ их образования. В этих дериватах объединяются два главных грамматических классы слов - глаголы и имена существительные, использующиеся с целью обозначения антиномии динамики и статики в осознанной говорящими действительности. Продуктивной в среде украинских отименных глаголов есть пропозиционально-диктумная мотивация, основаная на выборе мотивационной базы глагола с фрагмента истинных, объективных знаний о обозначаемом, вербализированных в знаках в прямом значении. Этот фрагмент в структуре менталъно-психонетического комплекса квалифицируется как диктум пропозиции, мыслительный аналог, фиксирующий связи между элементами ситуации, обозначеной синтаксической структурой, изоморфной предложению. Отименной глагол, мотивированный пропозиционалъно, - знак центрального события ситуации, а егомотиватор - ее аргумент. Такой перенос знака аргумента на обозначение события за общим механизмом является метонимическим, потому что используется мыслительная операция объединения мотиватора и деривата за смежностью. Для обозначения процесса отименным глаголом используется одна с аргументных позиций - коррелят такого процесса. Зависимо от компонентов диктумной части концепта, что избираются мотиваторами украинских отименных глаголов, мы рассматриваем одну с разновидностей пропозиционалъно-диктумной мотивации - предикатно-аргументную.

Ключевые слова: когнитивно-ономасиологический анализ, менталъно-психонетический комплекс, объект, пропозиционально-диктумная мотивация, предикатно-аргументная разновидность, отименные глаголы, дериват, концепт, диктум, объект.

Annotatіon

G. V. Kocherga

Propositional-realitymotivation: the level of objects in cognitive onomasiological coverage (based on the Ukrainian nominative verbs)

In the article the cognitive onomasiological approach in the study of the mechanisms of nominating Ukrainian nonimative verbs is found out, that gives possibility to establish stable connections of sign means with ethnic consciousness, by means of ethnic group internalization of reality, own environment, culture, customs and traditions. For cognitive onomasiological analysis of Ukrainian nominative verbs the model of mental-psychonetic complex was used (worked out by Selivanova O.O.), that gives opportunity to characterize the motivation processes from the point of view of the link of the onomasiological name structures, semantics and conceptual basis of their creation. It should be noted that in those derivatives the two main grammar classes of words are combined - the verbs and nouns, that are the notations of the dynamics antinomy and statics in the speaker reality. The most widespread among Ukrainian nominative verbs is propositional-reality motivation based on a selection of motivational base of a verb from the piece of true, objective knowledge about denoted, verbalized in the signs of the direct meanings. This fragment in the structure of mental-psychonetic complex qualifies as proposal reality, that is a mental analogue, which captures the relationship between elements of a certain situation that is denoted by a syntactic structure meaning sentence. A nominative verb motivated propositionally is a sign of the central situation event, and its motivator is a certain argument. Such shift of a sign argument to the indication of a general event mechanism is analogical as mental operation of motivator combination and a derivative by contiguity is used. To signify a process by a nominative verb one of the argument positions is used, that is the correlates of this process. Depending on the components of the reality concept, elected by the motivators of the Ukrainian nominative verbs, we consider one form of propositional-reality motivation: predicate-argument.

Key words: a mental-psychonetic complex, a propositional-reality motivation, a predicate- argument type, nominative verbs, a cognitive onomasiological analysis, a derivative, a concept, a reality, a motivator, an object.

Проблема дослідження мотивації в когнітивно-ономасіологічному аспекті є актуальною й перспективною. На тлі безперечної когнітивної зумовленості лінгвістичних структур, що є основою багатьох концепцій сучасної лінгвістичної семантики, словотвору, синтаксису тощо, пропозиційні структури розглядають як онтологічні універсали в загальній системі мовної діяльності [1, с. 102]. Саме такі структури були покладені в основу концепції синтаксичної (предикатної) природи деривації, що вперше в славістиці була запропонована Ф. І. Буслаєвим. О. О. Тараненко характеризує загальну тенденцію сучасного українського словотворення, підкреслюючи: “Із затвердженням предикатної концепції словотворення різні результати композиції та деривації стали розглядатися як похідні від речення” [16, с. 42]. Отже, в основу словотворчих досліджень в україністиці покладено саме концепцію синтактикоподібності словотвірних процесів.

Аспекти когнітивної концепції словотворчої мотивації, узагальнені О. О. Селівановою, засвідчують актуальність і перспективність цього напряму в сучасному українському мовознавстві. Дослідниця підкреслює, що однією з актуальних проблем сучасного словотвору та теорії номінації є вивчення мотиваційних механізмів, що на вербальному рівні виявляються в структурно-семантичних зв'язках між похідними та твірними одиницями мовної системи, а на когнітивному рівні є способом мовної репрезентації концептуальних реляцш синергетичної системи етносвідомості, що и визначає постановку проблеми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зазначимо, що в контексті лінгвістичних студій велику увагу приділено принципові антропоцентризму, на думку О. О. Селіванової, «... людина створює мову та її знакові продукти і користується мовою для пізнання світу та спілкування, так і мова з її численними дискурсивними практиками впливає на когнітивну здатність людини, транслюючи від покоління до покоління спосіб катетеризації та концептуалізації, стереотипи і структури етносвідомості»[14, с. 5].

Проблема співвідношення мови й етносвідомості, проблема мотивації номінативних одиниць є актуальною проблемою сучасного словотворення і теорії номінації в лінгвістиці.

Питання мотивації, зокрема пропозиційних знань, - одне з найважливіших джерел словотвірних процесів, при цьому метафоричні мотиватори можуть бути корелятами нульових компонентів пропозиційної структури. В. О. Кудрявцева, слідом за О. С. Кубряковою, підкреслює вагомість пропозиційних структур мислення в процесі номінації: немає жодної категорії відмінкової граматики, яка б не мала аналогій у словотворчих системах. У світлі цього кожне похідне слово є особливим відмінковим комплексом... У поверхневій структурі похідного слова фіксуються лише окремі члени пропозиції в експліцитному та імпліцитному вигляді” [10, с. 9-10].

Пропозиція в когнітивній лінгвістиці більш семантизована і відображає певні онтологічно наявні відношення між предметами або предметом і його властивістю та осмислені як такі у свідомості людини [8, с. 138]. У такому ракурсі за пропозицією збережено її головні логічні риси - істинність та несуперечливість.

У логічній семантиці пропозиція членується на два складники: диктум та модус - як “два основні логічні блоки - об'єктивна семантична константа..., що здатна отримувати істиннісне значення, та суб'єктивна змінна, яка виражає значення речення щодо реальності, комунікативну мету висловлювання” [19, с. 259], а також суб'єктивне аксіологічно-емотивне наповнення ситуації, різні відтінки почуття та волі.

Пропозицію ототожнюють із диктумом, який є структурою інтеріоризованої мовцем об'єктивної ситуації. І. Б. Штерн підкреслює: “Структурний ізоморфізм між ситуацією та пропозицією виявляє себе в тому, що центральній події або ознаці ситуації відповідає предикат пропозиції, а партиципантам ситуації - аргументи пропозиції” [19, с. 259]. Розгляд пропозиції відповідно до ситуації є основою референційного підходу до вивченім семантики. Н. В. Гуйванюк вважає, що досить важливим є положення до цього підходу про зв'язок семантики з поняттям моделювання, конфігурації пропозиції, яка лежить в основі семантичної структури речення [3, с. 87]. Отже, пропозиція передовсім є теоретичною моделлю, що не ототожнюється з позамовною ситуацією, а надає уявлення про ситуацію із вказівкою аргументних позицій, а не конкретних учасників дії, процесу [1, с. 105].

Структуру диктуму розглядають у семантичному синтаксисі та фреймовій семантиці як предикатно-актантну рамку або як предикатно-аргументну структуру (У. Чейф, Ч. Філлмор, ДжЛакофф, У. Кук, В. В. Богданов, І. П. Сусов, Н. Ю. Шведова, Г. О. Золотова, В. С. Храковський та ін.) залежно від орієнтації дослідницьких позицій: семантичної - перша та синтаксичної - друга [1, с. 113]. Актанти зазвичай у рольовій граматиці відповідають глибинним відмінкам [21] і корелюють із сірконстантами, що відображають різні обставини ситуації [5, с. 220]. В основу теорії глибинних відмінків було покладено ономасіологічну концепцію Л. Теньєра, згідно з якою людина оперує не словами і висловленнями, а їхніми парадигмами, порядком відмінювання, що передають різні типи значення [17, с. 233]. Але актанти, як вважає Л. Теньєр, були формальними категоріями синтаксису, що фіксували дію, об'єкт або адресата. Як зазначає О. С. Кубрякова, Ч. Філлмор, на відміну від Л. Теньєра, використав власну модель для пояснення змісту речення, смислової наповненості формальних синтаксичних позицій [9, с. 73], тому його глибинні відмінки ближчі до аргументів, ніж до актантів. Ч. Філлмор підкреслював: “У межах граматичної теорії поняття глибинних відмінків може оцінюватися з погляду його значущості для теорії граматичних рівнів, для опису валентностей та колокацій, а також для загальної теорії функцій складників речення” [18, с. 495]. Аргументи, порівняно з актантами, є семантичними місцями, що корелюють із центром диктуму - предикатом, хоча існують концепції поділу термів як компонентів диктуму поряд із предикатом на аргументи та ад'юнкти (= сірконстанти) [5, с. 220].

Ураховуючи більшу прозорість внутрішньої форми терміна “аргумент”, ми обираємо саме його корелятом предиката в диктумі. “Аргументи пропозиційної структури вводяться відповідно до рольової структури самого предиката і знань мовців про ситуацію” [1, с. 105]. Тому в похідному слові акумульовано не лише значення безпосередньо мотиватора, а і його оточення. На думку О. С. Кубрякової, “значення вихідного слова, а головне, фрагмента дійсності, що стоїть за ним, забезпечує розуміння мовцями цих невиражених значень, і тим самим, можливість їхнього усунення із джерела деривації, тобто природність семантичної компресії” [7, с. 38].

Під час аналізу українських відіменникових дієслів ми спираємося лише на ті аргументи, які зумовлюють певні семантичні класи цих похідних лексем. Використані для аналізу мотивації аргументи відповідають списку вільних синтаксем, запропонованому в “Синтаксическом словаре” Г. О. Золотової [4]. Відповідно до інших визначень представників семантичного синтаксису, які ґрунтуються на плідній ідеї взаємодії лексики та граматики, пов'язаній із розробками В. В. Виноградова та інших лінгвістів [2, с. 2, 34], Г. О. Золотова синтаксему розуміє як “мінімальну, далі неподільну семантико-синтаксичну одиницю мови, що є водночас носієм елементарного змісту та конструктивним компонентом більш складних синтаксичних одиниць” [4, с. 64]. Ми використовуємо не синтаксему, а аргументну позицію, що є здебільшого когнітивно ізоморфною синтаксемним функціям, і спираємося на наведені вище концепції семантичного синтаксису, відмінкової граматики, фреймової семантики. Вагомим для нашого дослідження є передусім доробок семантичного синтаксису української мови, представлений у наукових працях І. Р. Вихованця, М. Я. Плющ, К. Г. Город енської, А. П. Загнітка, О. К. Безпояско, Н. В. Гуйванюк та ін.

У статті для дослідження українських відіменникових дієслів використовуємо аргументи об'єкта - компонента з предметним значенням, що підлягає каузативному або іншому впливу.

Мета статті - обгрунтувати пропозиційно-диктумну мотивацію, виявити й описати когнітивно-ономасіологічні особливості предикатно-аргументного різновиду з рівнем об'єктів на матеріалі українських відіменникових дієслів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Пропозиційно-диктумна мотивація за загальним семантичним механізмом є метонімічною, оскільки на позначення процесу відіменниковим дієсловом використовується лише одна з аргументних позицій - корелятів такого процесу. О. О. Селіванова підкреслює: “Номінатор, що фіксує в ономасіологічній структурі лише один або два чи більше вербалізованих властивостей позначуваного, тим самим здійснює перенесення за суміжністю: від сукупності знань, відчуттів, образів, уявлень і т. ін. до одного вербального компонента - ономасіологічної ознаки слова” [13, с. 163]. Метонімічність пропозиційно-диктумної мотивації відіменникових дієслів перетворює їх на “компактні найменування ситуацій та структур дійсності, які невідворотно тягнуть за собою уявлення про учасників ситуації та найважливіші компоненти позначеної структури діяльності” [11, с. 54], що експлікуються як ономасіологічні ознаки. У процесі пропозиційно-диктумної мотивації метонімія як загальний механізм найменування спирається на об'єктивний суміжний зв'язок не лише знаків, а й інтеріоризованих (мисленнєвих) відношень, що забезпечують перебіг процесів, позначених відіменниковими дієсловами. На думку О. С. Кубрякової, об'єктивною підставою для метонімії є “відома невизначеність світу, в якому немає жорстких меж між цілим та його частиною, між об'єктом та його ознакою” [6, с. 89]. Когнітивне підґрунтя метонімії зумовлено актуалізацією концептуальних структур, що стоять за певними лексичними одиницями [1, с. 136], за суміжністю дії - часу, частини - цілого тощо. О. О. Тараненко зауважує, що в концепції метонімії як мовного явища в цілому картина такої спільної суміжності категорій дійсності усвідомлюється на підставі мовних показників значно повніше [16, с. 12]. До того ж метонімічне переосмисленім забезпечує і формування рівня граматичних значень на основі значень лексичних, як вважає дослідник [16, с. 15].

У розвідках із словотвору висловлено думку щодо абсолютизації метонімічних процесів у процесах деривації, однак когнітивна диференціація пропозиційної та асоціативної сфер концепту дає змогу розмежувати власне метонімічні та метафоричні процеси в номінативній діяльності. Не відкидаючи положення про те, що в разі селекції мотиватора з асоціативної сфери концепту в ономасіологічній структурі також залишається лише одна ознака позначуваного, все ж таки ця ознака не є об'єктивною, а обрана за подібністю, аналогією до іншої концептуальної сфери. Отже, механізм її вибору є метафоричним. Дослідники зауважують: “Метонімія є більш “реальною”, ніж метафора: вона оперує не образно-асоціативною подібністю, а реальною суміжністю, співіснуванням позначених або їхньою парціальністю” [12, с. 181-182]. Психологічним підґрунтям цих двох процесів є усвідомлення членованості ситуації, компоненти якої позначаються (при метонімії), та аналогізація двох ситуацій в їхній членованості (при метафорі).

Пропозиційно-диктумна мотивація неоднорідна. Серед мотивованих на підставі диктуму українських відіменникових дієслів ми розмежовуємо три її прояви, представлені предикатно-аргументним, який розглядається в цій статті, і категорійним та еквонімічним різновидами, що є перспективою для подальших наукових студій.

Під час творення відіменникових дієслів предикатно-аргументного різновиду мотиваторами обирають аргументи диктуму, які встановлюють когнітивні зв'язки з предикатною позицією дієслівного деривата. У словотворі зазвичай такий різновид називають прямою мотивацією [15]: “під час створення звукової оболонки слова використовується якась із найбільш істотних ознак предмета, явища чи процесу, що є власне об'єктом найменування” [20, с. 166].

Розглянемо рівень об'єктів предикатно-аргументного різновиду на матеріалі українських відіменникових дієслів, мотивованих об'єктними компонентами диктуму, оскільки позначення дії нерідко передбачає кореляцію її із субстанцією, що зазнає впливу цієї дії. Представлення об'єкта в структурі простого речення було предметом досліджень українського семантичного та функціонального синтаксису. І. Р. Вихованець створив класифікацію відмінкової системи з урахуванням первинних семантико- і формально- синтаксичних функцій відмінків і приділив значну увагу відмінковим формам вираження саме об'єктної синтаксеми. Семантичній категорії об'єкта присвячені дослідження О. О. Потебні, О. О. Шахматова, О. М. Пєшковського, Є. К. Тимченка, Л. А. Булаховського, В. В. Виноградова, І. К. Кучеренка, М. Я. Плющ, А. П. Загнітка та ін. Безперечно, спеціалізованою формою вираження об'єктної категорії в українській мові є знахідний відмінок, що корелює з предикатом диктуму. Тому в словникових тлумаченнях відіменникових дієслів мотиватор вжитий саме в такій позиції.

Так, українські відіменникові дієслова фізичної дії в ономасіологічній структурі найчастіше обирають ознакою прямий об'єкт: рибалити - “ловити рибу, займатися рибальством” (СУМ, 8, 527); терасувати - “робити тераси (у 1 знач.)” (СУМ, 10, 83); тичкувати - “ставити тички (у 2 знач.) для позначення чого-небудь” (СУМ, 10, 135); штемпелювати - “ставити на що-небудь штемпель (у 1 знач.)” (СУМ, 11, 536); вальсувати - “танцювати вальс” (СУМ, 1, 228); бомбити - “атакувати з повітря, скидати бомби на кого-, що-небудь” (СУМ, 1, 211); керувати - “здирати кору” (СУМ, 4, 302); крокіювати - “робити крокі (малюнок)” (СУМ, 4, 364); клинцювати - “1) забивати клин у середину чогось; 2) забивати клинці (кілочки) в стіну з обох боків, підготовляючи її для обмазування глиною” (СУМ, 4, 183); тампонувати - “вкладати тампон, тампони” (СУМ, 10, 31).

Серед дієслів, мотивованих об'єктом, виокремлюємо деривати зі значеннями: “створювати якийсь об'єкт”: шлюзувати -- “1) споруджувати шлюзи (у 1, 2 знач.)”(СУМ, 11, 452); шпунтувати - “1) виготовлювати, вирізати шпунт” (СУМ, 11, 528); цямрувати - “зробити цямрину, зруб до колодязя, криниці” (СУМ, 5, 829); протезувати - “виготовляти протез якого-небудь органа або частини тіла” (СУМ, 8, 312); контрактувати -- “складати угоду, контракт на одержання або використання кого-, чого- небудь; наймати, зобов'язувати контрактом” (СУМ, 4, 270); матрицювати - “робити матриці чого-небудь” (СУМ, 4, 652);

- просторової дії: шелюгувати -- “саджати шелюгу на піщаному ґрунті, закріплюючи піски” (СУМ, 11, 438); етикетувати - “прикріплювати етикетки до чого- небудь” (СУМ, 2, 491); клеймувати -- “ставити клеймо на якому-небудь предметі, виробі” (СУМ, 4, 178);

- накопичення: силосувати -- “заготовляти яку-небудь кількість силосу” (СУМ, 5, 183); зарибити - “розводити рибу у водоймищі, напускаючи туди зарибок” (СУМ, 3, 290); вкарбувати - “збирати, нагромаджувати скарби” (СУМ, 9, 254);

- додавання: дріжджувати -- “вносити в корми кормові дріжджі для поліпшення їхньої поживності і смакових якостей” (СУМ, 2, 418); вакцинувати -- “вводити вакцину в організм” (СУМ, 1, 283); вітамінізувати уводити вітаміни в що-небудь” (СУМ, 1, 686); гарнірувати - “1) додавати гарнір до м'ясної або рибної страви” (СУМ, 2, 34);

- каузативної дії: слідити2 - “залишати брудні сліди на чому-небудь” (СУМ, 9, 357); шрамувати - “робити шрами на тілі” (СУМ, 11, 529); мозолити - “важкою роботою або ходінням натирати мозолі” (СУМ, 4, 78); глянсувати - “наводити глянс” (СУМ, 2, 91); бактеризувати - “піддавати дії бактерій (насіння, молоко, ґрунт та ін.)” (СУМ, 1, 921); травмувати - “завдавати травм” (СУМ, 10, 221);

- позбавлення: безчестити - “позбавляти доброї слави, неславити, ганьбити” (СУМ, 1, 153); знесиліти - “втрачати силу, ставати безсилим: виснажуватися” (СУМ, 3, 659); знецінити - “позбавляти цінності, робити менш цінним//позбавляти значення, значимості” (СУМ, 3, 660); иллакувати - “очищати від шлаку” (СУМ, 11, 488);роззброювати - “ 1) відбирати в кого-небудь зброю; позбавляти кого-, що-небудь засобів озброєння” (СУМ, 8, 680);

- донативної дії: спадкувати -- “1) одержувати спадщину від кого-, чого-небудь” (СУМ, 9, 482); вінувати - “давати віно, посаг” (СУМ, 1, 678); фінансувати - “забезпечувати коштами, фінансами кого-, що-небудь” (СУМ, 10, 599);

- встановлення, визначення: лімітувати -- “установлювати ліміт” (СУМ, 4, 515); пробірувати -- “1) визначати кількість вагомих частин певного металу (перев. благородного) у сплавах, виробах із нього і т. ін., тобто пробу” (СУМ, 8, 121); мирити - “1) відновлювати, встановлювати мирні стосунки між ким-небудь” (СУМ, 4, 712); монополізувати - “установлювати монополію на що-небудь” (СУМ, 4, 796);

- посесивної дії: температурити -- “мати підвищену температуру тіла (про людину)” (СУМ, 10, 71);

- впровадження, застосування: паспортизувати -- “робити, запроваджувати паспортизацію” (СУМ, 6, 89); машинізувати -- “впроваджувати, застосовувати машини в певній галузі народного господарства, механізувати” (СУМ, 4, 657); узаконювати -- “надати чому-небудь сили закону, охоплювати, підтримувати що-небудь законом” (СУМ, 10, 404); табанити - “нюхати табаку” (СУМ, 10, 8); конвеєру вати - “застосовувати конвеєр, конвеєрну систему” (СУМ, 4, 256) тощо.

У процесі метонімічного перенесення на об'єкт-мотиватор фрагмента знань про певний процес, позначений дієсловом, значна кількість інформації імплікується під час внутрішнього програмування ономасіологічної структури слова. Ономасіологічна імплікація цієї інформації відбувається передусім за рахунок ономасіологічного базиса та формотворчих морфем, які є сигналами дієслівного частиномовного статусу із притаманними йому парадигматичними ознаками. Крім базиса та подібних морфем, імплікованими залишаються компоненти:

- фінітива - мети дії: мінувати -- “закладати міни для вибуху, для висадження в повітря чого-небудь” (СУМ, 4, 743);

- суб'єкта: спадкувати- “1) одержувати спадщину від кого-небудь” (СУМ, 9, 482);

- медіатива: знеболити - “за допомогою спеціальних ліків або препаратів штучно усувати відчуття болю” (СУМ, 3, 651);

- посесива: ґанджувати -- “шукати, знаходити ґандж у кого-небудь” (СУМ, 2, 26);

- комітатива: конфліктувати - “вступати в конфлікт із ким-небудь” (СУМ, 4, 274); шинувати - “натягувати шини на колеса” (СУМ, 11, 454); підресорювати - “ставити, припасовувати ресори” (СУМ, 6, 489);

- локатива: меблювати - “обставити меблями (приміщення)” (СУМ, 10, 436); вакцинувати - “вводити вакцину в організм” (СУМ, 1, 283); пломбувати - “1) запечатувати що-небудь, накладаючи пломбу; 2) класти в зуб пломбу (у 2 знач.)” (СУМ, 6, 591); візувати2 - “ставити візу на документі” (СУМ, 1, 669);

- темпоратива: чаювати - “проводити час за питтям чаю” (СУМ, 11, 286);

- партитива та пацієнтива сідлати -- “накладати й закріпляти сідло на спині (коня або іншої тварини)” (СУМ, 9, 214) тощо.

Значна кількість дієслів, мотивованих об'єктом, імплікує в ономасіологічній структурі компонент пацієнса каузативної дії, зазвичай експлікований у реченні додатком дієслова: травмувати - “завдавати травму кому-, чому-небудь” (СУМ, 10, 221); могоричити - “ставити кому-небудь могорич” (СУМ, 4, 774), скальпувати - “здирати з кого-небудь скальп” (СУМ, 9, 248). Опозитивні значення об'єктно мотивованих дієслів можна встановити лише в конситуації: гвинтити -- “вкручувати або викручувати гвинт” (СУМ, 2, 44); боргувати - “1) давати в борг; 2) позичати, брати в борг” (СУМ, 1,217).

До сфери об'єктів тяжіє також делібератив, що визначає зміст мовно-мисленнєвої діяльності, соціальної дії або сприйняття [4, с. 430]. Він є мотиватором дієслів:

- інтелектуальної дії: інтерв'ювати - “брати в кого-небудь інтерв'ю” (СУМ, 4,

371); діагностувати - “ставити діагноз, визначати хворобу” (СУМ, 2, 293);

конспектувати - “складати конспект чого-небудь” (СУМ, 4, 265); проектувати1 - “1) складати, розробляти проект (у 1 знач.)” (СУМ, 8, 177); гадкувати - “міркувати, роздумувати” (СУМ, 2, 11); процентувати - “обчислювати, нараховувати проценти на що-небудь” (СУМ, 8, 343); іспитувати - “проводити іспит, екзаменувати” (СУМ, 11, 50);

- мовленнєвої дії: каламбурити - “говорити каламбури” (СУМ, 4, 74); богохульствовати - “виявляти або висловлювати богохульство” (СУМ, 1, 210); висловити- “передавати словами думки, почуття і т. ін.” (СУМ, 1, 488); термінувати1 - “називати що-небудь якимсь терміном, давати певну наукову назву чому-небудь” (СУМ, 10, 88);

- психічної дії: боліти2 -- “відчувати біль, переживати горе, страждати, мучитися” (СУМ, 1, 214); про-лсектувати - “захоплюватися прожектами (у 1 знач.)” (4, с. 407); естетствувати- “вдаватися в естетство, виявляти естетство” (СУМ, 2, 489); кривдити -- “робити комусь кривду” (СУМ, 4, 339); капостити--“робиш капості” (СУМ, 4, 96);

- соціальної дії: тероризувати -- “1) залякувати терором, насильством, застосовувати терор, насильство” (СУМ, 10, 914); дисциплінувати -- “привчати до дисципліни” (СУМ, 2, 287). Когнітивно-ономасіологічний аналіз українських відіменникових дієслів зумовив виокремлення, залежно від обраного в процесі селекції мотиватором слова компонента концепту в проекції на семантичну та ономасіологічну структури деривата, такий тип мотивації як пропозиційно-диктумний з предикатно-аргументним різновидом. Тип мотивації, її різновид та компонент, вербалізований в ономасіологічній ознаці відіменникових дієслів, визначає семантичну групу предикатів, позначених дієслівними дериватами.

Висновки та перспективи дослідження. Виявлено, що найбільш поширеним типом мотивації серед українських відіменникових дієслів є пропозиційно-диктумна, яка ґрунтується на виборі мотиваційної бази дієслова із фрагмента істинних, об'єктивних знань про позначуване, вербалізованих у знаках із прямими значеннями. Цей фрагмент у структурі ментально-психонетичного комплексу кваліфікують як диктум пропозиції, тобто мисленнєвий аналог, який фіксує зв'язки між елементами певної ситуації, позначено синтаксичною структурою, ізоморфною до речення. Відіменникове дієслово, мотивоване пропозиційно, є знаком центральної події ситуації, а його мотиватор - певним її аргументом. Таке перенесення знака аргумента на позначення події за загальним механізмом є метонімічним, оскільки використовується мисленнєва операція поєднання за суміжністю. На позначення процесу відіменниковим дієсловом використовується лише одна з аргументних позицій - корелятів такого процесу.

Залежно від компонентів диктумної частини концепту, що обираються мотиваторами українських відіменникових дієслів, ми виокремили різновид пропозиційно-диктумної мотивації: предикатно-аргументний. У ході творенім дієслів предикатно-аргументного різновиду їхніми мотиваторами є аргументи диктуму, що встановлюють когнітивні зв'язки з предикатними позиціями деривата та іншими компонентами, що імплікуються під час переходу від внутрішнього програмування мотиваційної бази до етапу селекції ономасіологічної структури найменування. Перспективу подальших наукових розвідок пропозиційно-диктумної мотивації вбачаємо в описі категорійного й економічного різновидів.

Список використаної літератури

1. Гиздатов Г. Г. Когнитивные модели в речевой деятельности / Г. Г. Гиздатов - Алма-Ата: Гылым, 1997. - 176 с.

2. Горпинич В. О. Українська словотвірна дериватологія / В. О. Горпинич. - Дніпропетровськ : Вид-во Дніпропетровського ун-ту, 1998. - 189 с.

3. Гуйванюк Н. В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць / Н. В. Гуйванюк. - Чернівці : Рута, 1999. - 336 с.

4. Золотова Г. А. Синтаксический словарь. Репертуар элементарных единиц русского синтаксиса / Г. А. Золотова. - М. : Наука, 1988. - 440 с.

5. Кобозева И. М. Лингвистическая семантика / И. М. Кобозева. - М. : Эдиториал УРСС, 2000. - 342 с.

6. Кубрякова Е. С. Глаголы действия через их когнитивные характеристики // Модели действия. Логический анализ языка / Е. С. Кубрякова. - М. : Наука, 1992. - С. 85 - 90.

7. Кубрякова Е. С. Типы языковых значений. Семантика производного слова / Е. С. Кубрякова. - М. : Наука, 1981. - 200 с.

8. Кубрякова Е. С. Краткий словар когнитивных терминов / Е. С. Кубрякова, В. 3. Демьянков, Ю. Г. Панкрац, Л. Г. Лузина. - М. : Наука, 1996. - 245 с.

9. Кубрякова Е. С. Падежная грамматика // Современные зарубежные грамматические теории // Сб. науч. ан. обзоров / под ред. Ф. М. Березина, Е. С. Кубряковой, Ю. Г. Панкраца. - М. : ИНИОН, 1985.-250 с.

10. Кудрявцева В. А. Соотношение явных и скрытых значений в семантике производного слова / В. А. Кудрявцева. - Алма-Ата : Гылым, 1991. - 152 с.

11. Панкрац Ю. Г. Глагол и особенности его категориальной лексики // Теория грамматики: лексико-грамматические классы и разряды слов / Ю. Г. Панкрац. - М., 1990. - 265 с.

12. Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира /

отв. ред. Б. А. Серебренников. - М. : Наука, 1988. - 216 с.

13. Селиванова Е. А. Когнитивная ономасиология (монография) / Е. А. Селиванова. - К. : Фитосоциоцентр, 2000. - 248 с.

14. Селіванова О. О. Світ свідомості в мові. Мир сознания в языке / О. О. Селіванова // Монографічне видання. - Черкаси, 2012. - 488 с.

15. Современный руський язык / под ред. В. А. Белошапковой.-М. : Высшая школа, 1981.-560 с.

16. Тараненко А. А. Языковая семантика в ее динамических аспектах / А. А. Тараненко. - К. : Наукова думка, 1989. - 263 с.

17. Теньер Л. Основы структурного синтаксиса / пер. с франц. / Л. Теньер. - М. : Прогресс, 1988.- 655 с.

18. Филлмор Ч. Дело о падеже // Новое в зарубежной лингвистике / Ч. Филлмор. - М. : Прогресс, 1981. - Вып. 10.-С. 369-495.

19. Штерн І. Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики. Енциклопедичний словник / І. Б. Штерн. - К. : АрТЕк, 1998. - 336 с.

20. Языковая номинация. Общие вопросы / отв. ред. Б. А. Серебренников. - М. : Наука, 1977.-354 с.

21. Fauconnier G. Methods and Generalizations // Cognitive Lingustics: Foundations, Scope, and Methodology. Ed. by T. Janssen, G. Redeker. - Berlin, N. Y.: Mouton de Gruyter, 1999. - P. 95-128.

Размещено на Allbest.ru