Мовні засоби реалізації просторово-часового континууму в діалектному тексті

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.161.2'2822 Діалектологія

Мовні засоби реалізації просторово-часового континууму в діалектному тексті

І.В. Гороф'янюк

Анотація

мовний автобіографічний голодомор дієслово

У статті проаналізовано мовні засоби вираження просторово-часового континууму в 37 діалектних автобіографічних текстах-спогадах подолян про Голодомор 1932-1933 рр. та голод 1946-1947рр. Висвітлено експліцитні засоби реалізації континууму: відповідні часові форми дієслів, спеціальна лексика - прислівники часу й місця, іменники зі значенням темпоральності та локалізації. Аналіз цих категорій у тексті дозволив виявити імпліцитні засоби, що експлікують просторово-часовий континуум опосередковано: назви історичних осіб, назви реалій, характерних для якоїсь епохи, т. зв. лексичні маркери епохи. Спостережено, що в діалектному дискурсі локалізація події актуалізована більшою кількістю номінативних одиниць, останні згруповано на 6 класів: адвербіальні лексеми із семантикою просторових координат, лексичні одиниці, що є назвами обмеженого простору, прийменники просторового значення, топоніми, лексеми на позначення відстані. Саме імпліцитні засоби вербалізації континууму концептуально репрезентують час і простір і паралельно характеризують дійсність - за політичним устроєм, за способом життя людей, породжуючи багатовимірну картину буття.

Ключові слова: текст, просторово-часовий континуум, діалектний дискурс, лексема, семантика.

Аннотация

В статье проанализированы языковые способы выражения пространственно-временного континуума на материале 37 диалектных автобиографических текстов-воспоминаний подолян о Голодоморе 1932-1933 гг. и голоде 1946-1947 гг. Дана характеристика эксплицитным способам реализации континиума: соответственные временные формы глаголов, специальная лексика - наречия времени и места, существительные со значением темпоралъности и локализации. Анализ этих категорий в тексте позволил выявить имплицитные способы, которыми эксплицируется пространственно-временный континуум условно: названия исторических деятелей, названия реалий, характерных для определенной эпохи, так называемые лексические маркеры эпохи. Выявлено, что в диалектном дискурсе локализация события актуализируется большим количеством номинативных единиц, последние сгруппированы в б классов: адвербиальные лексемы с семантикой просторанственных координат, лексические единицы, которые обозначают ограниченное пространство, предлоги пространственного значения, топонимы, лексемы для обозначения расстояния. Именно имплицитные способы вербализации континиума концептуально представляют время и пространство и параллельно характеризуют действительность - за политическим строем, за способом жизни людей, порождая тем самым многогранную картину бытия.

Ключевые слова: текст, пространственно-временной континуум, диалектный дискурс, лексема, семантика.

Annotation

The article analyzes the linguistic means of expression of the space-time continuum in dialect text on the material of 37 Podolyans' autobiographical texts-memoirs about the Holodomor of 1932-1933 and the famine of 1946-1947's. Explicit methods of realization of the continuum have been characterized: the relevant time verb forms, special vocabulary - adverbs of time and place, nouns of temporality and localization. Analysis of these categories in the text allowed to reveal implicit means of expression of the space-time continuum: names of historical figures, nomes of realities, characteristic of a certain epoch, the so-called lexical markers of an epoch. It has been revealed, that in dialect discourse localization of events verbalized by greater number of nominative units. They have been grouped into 6 classes: the adverbial lexemes with the semantics of spatial coordinates, lexical units, which represent a limited space, prepositions of space, toponyms, the lexemes with the semantics of distance. It is implicit means of verbalization continuum conceptually represent the time and space and in parallel characterize reality according to the political system, to the way of life of the people, and in this way creating a multifaceted picture of existence.

Key words: text, the space-time continuum, dialect discourse, lexeme, semantics.

Постановка проблеми. Мова існує не в штучно створених схемах, не в граматиках і словниках, а в текстах - об'єктивній дійсності її використання суб'єктом. З другої половини XX ст. традиційна лінгвістика з її тяжінням до описовості, абстрагування й аналітичності поступилася текстоцентричній парадигмі, за якої межі семантичного простору мовної одиниці стали визначати не тільки обсягом лексичного значення виокремленого слова, а й загальною семантикою тексту, його композицією і структуруванням, внутрішнім контекстом і підтекстом, ситуацією мовного спілкування [6, с. 6].

Сучасним дослідженням тексту все більше притаманний системний підхід, основний акцент лінгвісти роблять на аналізі цілісних, інтегральних властивостей тексту, розкритті його структури (І. Р. Гальперин, Г. В. Колшанський, 3. Я. Тураєва та ін.). Одне із першочергових завдань лінгвістики тексту сьогодні полягає в тому, щоб «знайти і побудувати систему граматичних категорій тексту зі змістовими та формальними одиницями» [9, с. 9]. Пріоритет виокремленім й теоретичного осмислення граматичних категорій тексту належить І. Р. Гальперину [4; 5]. На думку дослідника, граматичні категорії тексту діляться на два типи - семантичні й структурні. Першу групу презентують такі категорії, як інформативність, глибина, пресупозиція, прагматика, другу - інтеграція, когезія, проспекція, ретроспекція, партитурність, континуум [4, с. 524].

Об'єктом розвідки є одна з найважливіших структурних категорій тексту - континуум, що формує текст як зв'язну інформативну цілісність, яка може бути завершеною одиницею комунікації. У роботі ми послуговуємося дефініцією континууму І. Р. Гальперина: «Континуум як категорію тексту в найзагальніших рисах можна уявити як якусь послідовність фактів, подій, що розгортаються в часі та просторі» [5, с. 87].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасній науковій літературі фіксуємо низку синонімічних термінів для категорії простір-час: просторово-часовий континуум (І. Р. Гальперин, О. В. Морозова), хронотоп (М. М. Бахтін, Р. І. Енукідзе), локально-часова вісь тексту (О. І. Москальська), художній час і художній простір (Д. С. Лихачов). Відсутність усталеної термінології свідчить про незавершеність пошуків мовознавців у цьому напрямі. Переконані, що наблизитися до пізнання феномену просторово-часової організації тексту допоможе розширення об'єкта дослідження: наразі всі студії континууму як категорії тексту здійснювалися на матеріалі художніх текстів, натомість діалектний текст залишався поза увагою лінгвістів. Відомі лише поодинокі спроби аналізу темпоральності й локалізації як окремих категорій у російській діалектній комунікації (С. М. Белякова [2], Г. В. Каліткіна [6], Н. В. Курикова [8], О. В. Первухіна [10]). Переконані, що важко переоцінити в цій площині автобіографічний діалектний текст, якому властиві такі ознаки, як усність, спонтанність, функціонування в невимушеному середовищі, створення за законами природный комунікації, а також формування на ґрунті відносно стійкого комплексу висловлювань, повторюваних у різних інформантів, що уможливлює окреслити відносну схему повідомлюваної інформації. «Запрограмованість» автобіографічної розповіді на стандартність, однаковість структури й змісту [3, с. 6] розкриває широкий евристичний простір для студіювання категорії просторово-часового континууму тексту.

Визначення раніше не вивчених частин загальної проблеми. З огляду на це, за предмет нашого дослідження ми обрали автобіографічні діалектні тексти-спогади подолян про Голодомор. Актуальність роботи зумовлена, по-перше, відсутністю ґрунтовних досліджень категорій тексту, зокрема просторово-часового континууму, здійснених на матеріалі українського діалектного дискурсу, по-друге, зростанням уваги лінгвістів до комунікативної діалектології, лінгвокультурології.

Метою нашої роботи є дослідити мовні засоби вираження просторово-часового континууму в діалектному тексті.

Емпіричним підґрунтям дослідження слугували експедиційні записи - 37 діалектних текстів-спогадів очевидців Голодомору, отримані впродовж 2007 - 2013 років методом польових досліджень у ЗО населених пунктах Вінницької, 2 - Хмельницької та по 1 - Житомирської й Чернівецької областей.

Виклад основного матеріалу дослідження. Г. В. Каліткіна справедливо зауважує, що термін «темпоральність» повинен уживатися не лише в граматичній площині, але мовний зв'язок із часом має також лексичний план вираження. Дискурсивні засоби, що експлікують часовий континуум, не менш інформативні [7, с. 10].

Високочастотним засобом вираження часового континууму є спеціальна лексика - найчастіше слова, словосполучення зі значенням темпоральності: тоді / туді (74 одиниць, далі - од.), время / времня (18 од.), день / вдень (11 од.), колись (10 од.), під час голоду / в голод / в голодовку (5 од.), період (5 од.), рік /роки (5 од.), год (4 од.), весна / весною (4 од.), перед війною / в войну / після війни (4 од.), зіма / зімою (3 од.), сьогодні (3 од.), (в)завтра (2 од.), ввечері (2 од.), ввечері (1 од.), тиждень (1 од.), час (1 од.), Великдень (1 од.): п'ід час 'голоду поуми рал и 'дуже ба'гато л 'у'деї / йа'к і бу'ли хЧюр 'і чи ста'р 'ішч і / то не виживали// {Кр.); От с і} год 'н 1 зака'зали чулу'вікам / 'заутра підете 'йаму ко¹ пат и на тої/ на и}винтар (Пис.); Це ж не й(ден ден' вонзили цих у' мерших / а йіх с'кіл'ка дн'іу вонзили цих по'мерших уже// (Нар.); ОП / 'Боже Чїолсе a т<)д1 уже він / 'бат'ко там шіст' год про'жиу (Поч.); Такиї час буу оце у пі'риц 'am ' пі'рет'ому ''році / иіо / \ж` інка сво'йіх д'Чтеї йіла бо так х'т'іла Чисти і ус'о (Ос.); Т'сЧжоле урем'а бу'ло / nut'ке m 'сЧжоле / шо не Умона Чиї сказати //(Нар.).

Категорія часу в автобіографічній розповіді двопланова - це час розповіді й водночас час події. Протиставлення координат теперішнього й минулого експліковано в спеціальному відборі мовних засобів, найчастіше антонімічних пар прислівників часу: зараз -- тоді, тепер -- тоді, тепер -- колись : Ден ' у ден ' на ро'боту / оц лЧр 'і до зо'р 'і / 'дурно- дурно // шо ж ми тоЧ) 1 полу'чали// н'Ччого// ''Боже/ а'зараз каЧжу до ''хати грош і не'сут'/ шо хоч куіЧлаї / каЧжу ''г іншиї раз ''д'іду / кау / шо ти на Ве'ликден' ''того не йіу/шо 'зараз ''кажниї ден ' йЧси /шо ти йо^го пи)д'і не ''бачну /во'но то'б і їне с'нилос 'а//(Поч.).

У діалектному дискурсі спостерігаємо накладання ситуації-теми і ситуації реального спілкування, а тому, розповідаючи про минуле, мовець з дієсловами минулого часу паралельно вживає дієслівні форми теперішнього часу або й майбутнього часів: У 'сорок 'с'омому роц7 то нас 'губи спасали в ід колоду// та!к і букш гуди оце іде такЗго ну йак ту¹ б і сказати / це йа там жііла туЗи 'дал 'і у сііл 'і // на к і неп ' сека Аранче //ал 'іс у нас на горЗков і // то це ми рЗнен 'ко їдем / 'да 'іки с 'ір Чйе /док 'іса доІдем /розвиЗн 'алое 'а // і йе л 'рдеї іде х\мара m3 ко йаЗто у кіно іде оЗлава зпайіш іде оЗлава та ко Змаройу іде к 'уде// 3 с 'о з'іЗрали і це Зс 'о гулуб іііки марему) хи баЗки син 'аки грі і би і це ц 'і понаЗбирували (Кап )

Відзначимо, що план майбутнього часу не представлений в аналізованих текстах традиційними граматичними формами, натомість спостерігаємо вживання наказового або умовного способів дієслова в значенні майбутнього часу дійсного способу: не даї 'Боже тсіке 'бачити // (Верб.); Шоб ви йЗго / шоб вам у с'н 'і не Зниус 'а цеї голодЗмор // (Пен.); / даї ' Боже / шоб 'цего не поутЗр'алос'а // 'буд'те здоров і // (Довж.); Йа не хт'іу би/ шоб 'ворог м ії прЗжиу так йак йа прЗжиу свЗйі дЗт 'ач і рЗки / і шоби мЗйі укіуки і гіраунуки не Знали такого /йак йа перЗ ліспу //(Лехн.).

У кожному тексті сталим засобом вербалізації темпоральності є словосполучення, що позначають дати, із виразними діалектними особливостями, як-от: у Зорок 3'ому му роц'і/ ми грбойі у Зорок 3 'омуму роц Ч жикилис 'а дЗац Чт ' гійатого 'майа // (Мал.).

Опосередковано актуалізують часові поняття назви історичних осіб та епох: І в ін там / у т 'ії Йол 'ш і / буу Зоуго / гет ' і за 3 Чмц 'а / Зовго Зоуго // (Дяк.); За (Зтал Чна Зуже ш 'да 'ажко налогами опклаЗау / те ї 'л 'уди б ідуЗали Зуже // (Пис.); За румуне 'койі укше Чп Ч / то буЗі о шос' три чи иЗтир'і нас вер нулос 'а буко у сЗло / о // (Вози.), Йат'ко поЗиб на ф^ронт'і// {Вози ). Ці приклади яскраво ілюструють нерозривність зв'язку просторових і часових координат. Абстрактне поняття часу саме по собі не може бути усвідомлене людиною. Воно сприймається через різноманітні асоціації, зміни, що відбуваються в житті самої людини і всього суспільства. Це дає можливість стверджувати про існування просторово-часового континууму тексту.

Саме текст є тим полем, що уможливлює аналіз не лише експліцитних, а й імпліцитних засобів вираження просторово-часового континууму, коли вербалізація його стає умовною. В аналізованому корпусі текстів, що репрезентує буття українців у І половині XX ст. - період Радянської України часів Голодомору 1932-1933 та голоду 1946-1947 рр. - високочастотними є слова - назви реалій, характерних для якоїсь епохи, т. зв. лексичні маркери епохи. Вони концептуально репрезентують час, а паралельно ще й характеризують дійсність - за політичним устроєм, за способом життя людей: піч, клуня, жорна, віз, плуг, підвода, пуд, хліб, горщик, коні, карточка, актівісти, куркуль, розкуркулити, колективізація, колгосп, емтеес, революція, радянська влада, репресірувати, трудодень, день уштруду, комуніст, комуняки-міліціонери, комісія, енкаведе, бригада, комітети незаможніх, голодовка: ПринеЗе у кішЗн'ах пше'ниц'і та у 'жорнах Змелимо і пЗчем та к і пампуиіки (С естр.); мЗйа 'мати шо какала // ксізала / шо Заба ус'ігЗа псі лила у п'іч'і // (Пол.); Ше йа паміїсі таііу / шо у нас буки Зарн 'і ЗонЧ // дЗойе / да// вЧз ^ нови І'тоже буу / плуг буу / усе буко / усе // (Пол.); КолЗосп же уже буу/ Зле ж в ін ше тсіки ше перехЗд'ашче ус'о/ ше ревЗл'уц'ійа / раЗ'ан'с'ка у лада ше не забирала ус 'о // (Ос.); Хто схЗвайе у Зоршчик чут ' паиЗн 'і / вЗни витрушували і забЗрали / т 'і актив Чети // (Дяк.); А ЗинарепреЗ'іровали / не приішюу (Дяк.); ГолЗдоука бука Зуже векіика (Пис.); Там буко енкавЗдеуЗ 'аке /забирали пот чиЗтуйу //{Вози.); З/аме ц 'а колЧкт'ів'ізацЧйа прЗходила/ та їтаке буко Здирство /і козика//{Пис.).

М. М. Бахтін справедливо констатував, що «ознаки і властивості часу розкриваються в просторі, і простір осмислюється та вимірюється часом» [1, с. 231]. Просторовий континуум у текстах конкретніший, точніший, ніж часовий. Тривимірний простір, що сприймається органами чуття, може стати багатовимірним: розширюватися чи згортатися у зв'язку зі світом подій. Категорія простору співвідносить текст із певною ситуацією, з розгортанням її в єдиному часовому плані [6, с. 180]. Завдяки цьому, припускаємо, локалізація події актуалізована в діалектному дискурсі більшою кількістю номінативних одиниць. їх можна згрупувати на такі класи:

1. Адвербіальні лексеми із семантикою просторових координат: туди, там, зверхи, вгліб, вітти, кругом, тудиго, тудиво, сюдиво, туто, нікуди, звідкись, скрізь, десь, назад: Нас у хату пус'тила ц'а... Дор'ган'ка/ де у оЗ.інп 7 де 'зад'і Фас 'т 7 там 'хата бу'ла пуЗта/ т'ії пустили нас до 'хати myh)u /т 'іїми там cit'd 'ілиу т 'і'хат 'і от//а по'том шос ' 'в'ід:ти ...// з'найеш т 'ії туЗго переЗралис ' уже у Зругу 'хату / де Пол 'іЗар ' Чопик / де Зараз о3до / хто це // цеїМи'коли 'цего/йак 'коло сЗфона туЗго там по* буу // по'том тої продЗне Зату та ї 'вигнали нас зноу іс [хати таї ми уже переЗралис 'а Зетаж там / де Зараз К ірсЗна цеї / йак ііЗ'му МшЗро І/ірсЗна зЗайеш/ де живе у т її Зат 'і/ми там си'д'іли//{ Ст.).

2. Лексичні одиниці, що є назвами обмеженого простору: дорога, вулиця, куток, поле, город, ліс, долина, мочар, йор, яма, льох, погріб, сарай, клуня, стодола, обора, шопа, жолоб, кирниця, сторона, село, хата, комната, під плотом, під мур, під пйецом, у сусідстві, по соті, на воротях, цвинтар: тут у нас/ у ц 'ому у купіку уздоуж 'т'іл'кино пуЗт'і хаЗги оЗталис'// (Вівс.); У л'Зховї/ у 'мене буу л'ох не му'рованиї/ не ... / ''викопала Замку гл їбЗчен 'ку угЗ їб/м ішечок уЗ 'ала/ барЗбол 'ки наЗрала /м і'шечок і в їЗро там наЗрала / у [хату у¹ несла/ бо 'дуже Зрази/у [хату уЗіесла а то 'висипала у ту Зюму і зЗсипала земЗ 'ойу/і Зверхи заталуЗала / іЗрод 'і пЗрожн її у 'мене л 'ох (Пен.).

3. Прийменники просторового значення: через, коло, під, над, до, від, біля, в, при, на: Т'ії приїиЗли до 'тоні [хати вес ' пйец повЗлили [малеє п ід Зііецом замудрована пшЗничка / ус 'о повисгЗпали // (Пен.).

4. Топоніми: Україна, Западна, Радянський Союз, Польша, Росія, Москва, Адеса: А Зорок З 'омиї/то Зіздили 3 'уди на пойіЗдах 'йіздилиу ''Западну /о // (Пен.); А у РаЗ)'ан 'с'кому 'тому СЗйуз 'і н чого не буЗо / н чого не плЗтили / н чого / н чого // і л 'уди помаЗен 'ку умирали т 7 (Коз.).

5. Дієслова з просторовою семантикою: перебиратися, забрати, прийти, ходити, занести, пускати, привезти, вертатися, вигнати: У колЗосп гЗнили / шоб ішли // хто їшоу / то ше 3 'іби так / а хто оті'раус'а/ не їшоу / то тих 'тоже розгЗн'али / хаЗпи забирали і с хЗт 'іу вигЗп 'али //(Вози.).

6. Лексеми на позначенім відстані: недалеко, далеко, близько, здалеку. А 'тато Зіздиу/ буу у З 'ого кін'/... спрЗгаус 'а з другим / та ї Зіздили дЗлеко / dec ' аж за'Гаїсин // (Джур.).

Висновки й перспективи подальших досліджень. Розповідаючи про лихоліття Голодоморів, інформанти здійснюють своєрідну подорож у просторі й часі. Кожне висловлювання відображає хід часу. Час і простір - координати, у яких існує людина і все, що її оточує. Мовець прагне закріпити себе в тому чи іншому просторово-часовому континуумі за допомогою мовних засобів. З одного боку, вказівки на час і простір виражаються використанням відповідних часових форм дієслова, вживанням низки прислівників часу й місця, іменниками зі значенням темпоральності чи локалізації, з другого боку - мовець послуговується імпліцитними засобами презентації просторово-часового континууму в тексті, які опосередковано актуалізують часові й просторові поняття. Це так звані лексичні маркери епохи: вони концептуально репрезентують час і простір і паралельно характеризують дійсність - за політичним устроєм, за способом життя людей, породжуючи багатовимірну картину буття. Наблизитися до розкриття природи діалектного тексту і тексту як об'єкта лінгвістичних студій загалом допоможе подальший аналіз таких категорій тексту, як зв'язність, дискретність, інформативність, референційність, антропоцентричність.

Список умовних скорочень

Джур. - Джуринці Немирівського р-ну Вінницької обл.

Верб. - Вербовець Мурованокуриловецького р-ну Вінницької обл.

Вівс. - Вівсяники Козятинського р-ну Вінницької обл.

Воз. - Вознівці Жмеринського р-ну Вінницької обл.

Дов. - Довжок Ямпільського р-ну Вінницької обл.

Дяк. - Дяківці Літинського р-ну Вінницької обл.

Кап. - Капустяни Тростянецького р-ну Вінницької обл.

Коз. - Козинці Липовецького р-ну Вінницької обл.

Кр. - Красне Тиврівського р-ну Вінницької обл.

Лехн. - Лехнівка Ярмолинецького р-ну Хмельницької обл.

Мал. - Малинівка Літинського р-ну Вінницької обл.

Нар. - Нараївка Гайсинського р-ну Вінницької обл.

Ос. - Осична Хмільницького р-ну Вінницької обл.

Пен. - Пеньківка Шаргородського р-ну Вінницької обл.

Пис. - Писарівка Вінницького р-ну Вінницької обл.

Пол. - Поличинці Козятинського р-ну Вінницької обл.

Поч. - Почуйки Попільнянського р-ну Житомирської обл.

Сестр. - Сестренівка Козятинського р-ну Вінницької обл.

Ст. - Стіна Томашпільського р-ну Вінницької обл.

Список використаної літератури

1. Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики. Художественная литература / М. М. Бахтин. - М. : Художественная литература, 1975. - 504 с.

2. Белякова С.М. Образ времени в диалектной картине мира (на материале русских старожильческих говоров юга Тюменской области) / С. М. Белякова. - Тюмень : Изд-во Тюм. гос. ун-та, 2005.-263 с.

3. Волошина С. В. Речевой жанр автобиографического рассказа (на материале диалектной речи) / С. В. Волошина // Вестник Томского государственного университета. Филология. -2010.-№2(10).-С. 5-10.

4. Гальперин И. Р. Грамматические категории текста / И. Р. Гальперин// Известия АН СССР. Серия литературы и языка. - 1977. - Т. 36, к. 6. - С. 522-532.

5. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования / И. Р. Гальперин. - М. : Наука, 1981,- 138 с.

6. Єщенко Т. А. Лінгвістичний аналіз тексту / Т. А. Єщенко. - К. : ВЦ «Академія». 2009. - 264 с.

7. Калиткина Г. В. Объективация традиционной темпоральности в диалектном языке : дисс. на соискание науч. степ. докт. филол. наук : спец. 10.02.01. «Русский язык» / Г. В. Калиткина. - Томск : Изд-во Томского ун-та, 2010. - 296 с.

8. Курикова Н. В. Восприятие пространства и способы его моделирования в диалектной коммуникации / Н. В. Курикова // Т. А. Демешкина, Н. А. Верхотурова, Л. Б. Крюкова, Н. В. Курикова. Лингвистическое моделирование ситуации восприятия в региональном и общероссийском дискурсе. - Томск, 2006. - С. 32-87.

9. Николаева Т. М. Лингвистика текста. Современное состояние и перспективы / Т. М. Николаева // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ЛТП. Лингвистика текста. - М. : Прогресс, 1978.-С. 5-43.

10. Первухина Е. В. Наречия времени и пространства в архангельских народных говорах (семантический аспект) : автореф. дис. на соискание учен. степ. канд. филол. наук / Н. В. Первухина. - М., 2002. - 23 с.

Одержано редакцією 19.10.13 Прийнято до публікації 14.12.13

Размещено на Allbest.ru