Трансформаційні процеси у системі порівняльних конструкцій сучасної української мови

Світлана Рошко

Серед різноманітних мовних засобів пізнання навколишнього світу чільне місце займає порівняння, яке полягає у виявленні й окресленні зовнішніх і внутрішніх зв'язків між предметами на основі наявності в них спільних рис, ознак і властивостей. Зовнішні і внутрішні зв'язки між предметами і явищами на мовному рівні відображаються і реалізуються формально- граматичною і семантико-синтаксичною структурою речень.

Як відомо, формально-граматичну структуру речення становлять синтаксичні зв' язки і виділювані на їх основі члени речення. Речення як основна синтаксична одиниця тісно пов' язана з мінімальними семантико-синтаксичними елементами - синтаксемами [1, с. 245; 5, с. 4-16; 7, с. 59-64; 10, с. 546], що виокремлюються на основі семантико-синтаксичних відношень і характеризуються зовнішнім спрямуванням на відображення стосунків між предметами і явищами об'єктивної дійсності. Синтаксеми як мінімальні одиниці обов' язково передбачають входження в більшу одиницю, якою є речення [2, с. 58; 3, с. 7-9].

Тому на сучасному етапі розвитку української мови надзвичайно важливим і актуальним є питання взаємозв'язку порівняльних синтаксем і підрядних порівняльних речень із точки зору формально-граматичної і семантико-синтаксичної структури речень, дослідження дериваційних перетворень у системі порівняльних одиниць у результаті синтаксичної деривації [3, с.152-155], транспозиції порівняльних форм.

Метою нашої статті є досить повне, дещо оновлене дослідження трансформаційних процесів у системі порівняльних конструкцій, з'ясування взаємозв'язків порівняльних синтаксем у позиції детермінантних членів речення і підрядних порівняльних речень, які вже досить об'ємно по- науковому осмислені, але й дотепер ще не позбавлені значних розбіжностей в оцінці, трактуванні їх деякими синтаксистами.

Особливою актуальністю відзначається поставлена проблема при визначенні синтаксичних функцій порівнянь-членів речення і розмежуванні порівняльних зворотів та неповних підрядних порівняльних речень. Йдеться, зокрема, про неповні порівняльні речення, які дуже часто в структурному відношенні майже тотожні з порівняльними зворотами - членами речення, наприклад: Навіть рис сіятимем, як у Тарасівці (О.Гончар). Як у Тарасівці - підрядне речення порівняльне неповне із значенням: Як у Тарасівці сіють. - Порівняй: Навіть рис сіятимем так, як у Тарасівці сіють. На те, що це підрядне речення, а не порівняльний зворот, вказує, по-перше, те, що як тут сполучне слово, а не модально-порівняльна частка, а по-друге, що у Тарасівці - це обставина місця, а наявність обставини у порівняльному звороті вказує на необхідність наявності присудка чи головного члена односкладного речення, який у результаті редукції підрядного речення втратився. З семантико-синтаксичного погляду як у Тарасівці - це порівняльна локативна субстанціональна синтаксема, виражена прийменниковим місцевим відмінком із порівняльним сполучником як, яка передбачає наявність предикативної синтаксеми. А отже, це вже не порівняльний зворот, а підрядне неповне порівняльне речення. Однак проблема розрізнення цих двох одиниць і на сьогодні не розв'язана до кінця.

Як зауважує С.Д.Єрмакова: «Трансформація підрядної частини в член речення - один з найактивніших процесів переходу складнопідрядного речення в просте [4, с. 24]». У процесі трансформації втрачається корелятивний зв'язок між головною та підрядною частинами складного речення (засобом вираження такого зв' язку були вказівні слова так та такий (-а, -е, -і) та порівняльні сполучники як, мов, немов, наче, неначе, ніби і под.), наприклад: Панаса Кандзюбу наче вкололо щось (М.Коцюбинський) ^ Панасові так стало недобре, наче його вкололо щось. У даному реченні слід говорити про так зване приховане порівняння, виражене головним членом речення - присудком, яке утворилося внаслідок редукції з підрядного порівняльного речення.

Саме в результаті такої трансформації на сучасному етапі розвитку української мови існують такі синтаксичні форми вираження порівнянь у складі простих речень, як головні члени односкладних речень, зокрема безособових, які є об'єктами порівнянь по відношенню до суб'єктної частини колись існуючого складнопідрядного порівняльного речення. Кожне з односкладних простих речень із порівняльним головним членом можна реконструювати у складнопідрядне. Ще Фердинанд де Сосюр у свій час відзначав, що «порівняння завжди зводиться до рекострукції форм [9, с. 274]», наприклад: Кочубея ніби шпильками кольнуло, - сів (Б.Лепкий) ^ Кочубеєві так стало недобре, ніби хтось його шпильками кольнув, - сів; Йому [Чіпці - Р.С.] стало немов легше од такої прохолоди (Панас Мирний) ^ Йому відразу стало краще, немов він відчув полегкість від прохолоди.

Трансформаційний процес переходу предикативного компонента складного речення в член речення спостерігаємо в порівняльних фразеологічних присудках, у складі яких вжиті модально- порівняльні частки як, мов, немов, наче, неначе, ніби і под., наприклад: Невістка - як з хреста знята (Панас Мирний) ^ Невістка виглядала так погано, як мертвий, якого зняли з хреста; Тільки Чіпка - як води набрав у рот. Він мовчки їв, мовчки пив... (Панас Мирний) ^ Тільки Чіпка так мовчав, як коли б він мав повний рот води і не міг говорити. порівняльний синтаксема речення граматичний

Дериваційні перетворення складних структур у прості спостерігаємо також у специфічних формах порівнянь-присудків, які семантично є повторенням підметів у реченнях типу: Марія? Що ж молодиця як молодиця... (М.Коцюбинський); Був хазяїн як хазяїн;...усе позбував, усе попропивав, звівся нінащо (Г.Квітка-Основ'яненко); А зорі - як зорі: ні добрі, ні злі (П.Скунць). У подібних конструкціях стверджується, що предмет думки такий, яким він і має бути по своїй природі, підкреслюється основне значення підмета. Якщо підійти до цього явища з точки зору редукції, то присудки зазначеної структури виражають тотожність окремого явища, події, факту з еталоном, в якості якого виступає окрема особа або її поведінка, наприклад: . в селі хоч сусіди як сусіди... (П.Скунць) ^ в селі хоч сусіди є такі, якими вони мають бути, якими вони можуть бути. У межах даного процесу спостерігаємо і перехід сполучного слова які у модально-порівняльну частку як. І хоча присудки зазначеної структури виражають швидше ствердження як порівняння, на нашу думку, у даних випадках, слід говорити про так зване приховане порівняння, яке закладене в самій семантиці наведених конструкцій.

Виразний процес трансформації спостерігаємо у порівняннях, виражених прислівниковою формою з по-, що мотивуються іменниками- назвами істот типу: по-дружньому, по-дитячому, по-циганському, по-рицарськи, по-панськи і виступають у реченні у функції обставини способу дії. Із семантико-синтаксичного погляду такі порі- вняння-обставини способу дії є похідними морфологічними варіантами порівняльних субстанціональних суб'єктних синтаксем, що утворилися внаслідок редукції колишніх складнопідрядних порівняльних речень, наприклад: Він [Петро - Р.С.] думає тільки про велику платню, власну хату, щоб жити по-панськи, менше працювати (Ф.Потушняк); ^ Він [Петро - Р.С.] думає тільки про велику платню, власну хату, щоб жити, як пан живе, менше працювати. Що ж до прислівників - обставин способу дії розглядуваного типу, що мотивуються іменниками-назвами неосіб, то в них порівняльна семантика менш виразна. З структурно-семантичного погляду такі порівняльні утворення є морфологічними варіантами похідних локативних та часових синтаксем, що утворилися внаслідок трансформації складних структур у прості, наприклад:...вона продовжує співати по- степовому (О.Гончар)^ ... вона продовжує співати, як співають у степу; Сонце осіннє по- літньому блиска... (М.Рильський) ^ Сонце осіннє блискає, як улітку.

Найтиповішими і найчастіше вживаними в сучасній українській мові є порівняння-обставини способу дії, виражені іменниками в називному та непрямих відмінках із порівняльними сполучниками. З семантико-синтаксичної точки зору непо- ширені порівняння зазначеного виду являють собою похідні утворення від субстанціональних суб'єктних і об'єктних синтаксем, поширені - сполучення атрибутивних і суб'єктних синтаксем, наприклад: Я плакав, як дитина.. .(О.Кобилянська) ^ Я плакав, як плаче мала дитина; Вже пролетів, немов пташка зальотна, весняний той час... (Леся Українка) ^ Вже пролетів, як та пташка літає зальотна, весняний той час... Тесляр на наймичку свою, Неначе на свою дитину, Теслу, було, і струг покине Та й дивиться... (Т.Шевченко) ^ Тесляр на наймичку свою дивиться так, неначе він дивиться на свою дитину.

Порівняння-обставини способу дії у сучасній українській мові виражаються також прикметниками, дієприкметниками і дієприкметниковими зворотами. Такі порівняльні конструкції вступають у напівпредикативні синтаксичні відношення з іншими членами речення і поєднують у собі синтез трьох відтінків синтаксичних відношень: атрибутивного, обставинного способу дії та предикативного. Іноді на основне обставинне значення способу дії дієприкметникового звороту нашаровується додатковий обставинний відтінок причини, що обумовлюється семантикою слів порівняльного звороту, який очевидно утворився з підрядного обставинного речення причини в результаті синтаксичної редукції складного речення, наприклад:. ..навіть козачки, ніби заохочені Мотриним танцем, пускалися й собі по блискучій долівці (Б.Лепкий); ^ ... козачки пускалися й собі по блискучій долівці, тому що вони були заохочені Мотриним танцем. Порівняння - обставини способу дії виражаються також дієприслівниками та дієприслівниковими зворотами, яким властива додаткова предикативність, тобто дія дієприслівника не зумовлює дію головного присудка і не зумовлюється ним [6, с.17]. Такі порівняння-обставини способу дії є редукованими утвореннями із складних порівняльних речень, у яких дієприслівник виступав дієсловом і виконував роль присудка, наприклад: Се було саме збіжжя Івоніки, через яке [Анна - Р.С.] йшла стежкою і яке час від часу гладила верхи рукою, мов голублячи його до себе (О.Кобилянська) ^ ... через яке [Анна - Р.С.] йшла стежкою і яке час від часу гладила верхи рукою так, мов голубила його до себе.

У деяких випадках порівняльні прислівники - обставини способу дії характеризують спосіб дії за часовим відношенням шляхом порівняння моменту однієї дії з іншою дією. При цьому один часовий момент виражений підпорядковуючим дієсловом, а другий - прислівником. Такі порівняльні часові синтаксеми виражають часові відношення у межах вихідного складнопідрядного речення, вказуючи на часову послідовність і наступність порівнюваних явищ., наприклад: Світло горіло, як перше, а в кутках ховалася темнота (О.Кобилянська); «Не розгуби ягнят, як учора, бо на гамуз поб'ю...» (М.Коцюбинський); Мотря розплющує очі - і портрети знову висять, як і перше, на стінах (Б.Лепкий); Батько, як і раніш, крутиться перед гурту на своїй інвалідницькій дощечці з коліщатами (О.Гончар).

Дериваційні процеси переходу складних порівняльних структур у прості спостерігаємо і у інших типах порівнянь-членів речення, зокрема у обставинах міри й ступеня. Порівняння - обставини міри й ступеня найчастіше виражаються називним відмінком іменників (рідше субстантивованих займенників та прикметників) із порівняльними сполучниками ніж, як, мов, немов, наче, неначе, ніби і відносяться до прикметників (дієприкметників) у ролі іменних частин присудків. Із семан- тико-синтаксичного погляду такі порівняння являють собою похідні утворення від субстанціональних синтаксем підрядних порівняльних речень, ускладнених у поширених структурах атрибутивними синтаксемами, і виступають як конкретиза- тори предикатних синтаксем, наприклад: А ти була, як мрія, неповторна... (В.Симоненко) ^ А ти була такою неповторною, як мрія є неповторна; Була [Рахіра - Р.С.] бистра і скора, мов дика коза... (О.Кобилянська) ^ Рахіра була така бистра і скора, мов дика коза є бистра і скора. Порівняння - обставини міри й ступеня можуть бути виражені й непрямими відмінками іменників у сполученні з порівняльними сполучниками як, мов, немов, наче, неначе, ніби і под. Такі обставини теж, звичайно, відносяться до іменної частини присудка, вираженої якісним прикметником, і до обставин, виражених якісним прислівником. У цих випадках вони є уточнюючими, відокремленими обставинами міри й ступеня. У семантико- синтаксичній структурі речення такі порівняння є похідними утвореннями як від об'єктних, так і від локативних синтаксем колишніх підрядних порівняльних речень, наприклад:...у Кочубеєвих сінах зробилося сумно, як на поминках... (Б.Лепкий); ^ ...у Кочубеєвих сінах зробилося так сумно, як буває тільки на поминках; І дорогі скарби несеш обачно ти, Як чашу, як свічу, у радісне роздолля... (М.Рильський) ^ І дорогі скарби несеш ти так обачно, Як чашу, як свічу, у радісне роздолля...

Трансформаційний процес переходу складної структури у просту спостерігаємо і у порів- няннях-обставинах причини й мети, які в більшості випадків розмежувати буває дуже важко, а іноді навіть неможливо, що пояснюється, по- перше, подібністю засобів їх вираження, а подруге, нашаруванням синтаксичних відношень причини й мети в одній порівняльній конструкції. У функції порівнянь-обставин мети простежуються звичайно ірреальні порівняння з сполучниками мов, немов, мовби, ніби тощо, виражені найчастіше дієприслівниковими зворотами або, зрідка, іменниками в непрямих відмінках. «З граматичних умов, необхідних при вживанні дієприслівникових частин речення, що мають обставинне значення мети, слід, зокрема, відзначити одну: дієприслівники виступають виключно у формі недоконаного виду [6, с. 77] ». Специфікою таких порівняльних конструкцій є те, що їх на сучасному етапі розвитку мови можна перетворити на складнопідрядні порівняльні речення з підрядними мети, наприклад: [Анна - Р.С.]...сперлась на хвилину об паркан, мов відпочиваючи (О.Кобилянська) ^ [Анна - Р.С.]...сперлась на хвилину об паркан для того, щоб відпочити. З другого боку, ці ж порівняльні конструкції можна перетворити на складнопідрядні порівняльні речення з обставинними способу дії., наприклад: [Анна - Р.С.]...сперлась на хвилину об паркан так, мов вона відпочивала... або ж ...мов вона хотіла відпочити, вона бажала відпочити..., а вживання в підрядній частині модальних лексем зі значенням бажаності, волевиявлення, як наприклад: хотіти, бажати, прагнути, намагатися має здатність ускладнювати семантику речення значенням бажаного наслідку або мети. Але навіть у тому випадку, коли припустити, що вихідною базовою одиницею для утворення порів- нянь-обставин мети з точки зору діахронії були підрядні порівняльні речення обставинні способу дії, то на сучасному етапі розвитку мови вони мають виразний відтінок мети з нашаруванням синтаксичного відношення причини, що обумовлюється семантикою окремих слів порівняльного звороту та їх семантичними зв'язками з основною частиною речення. Більшість із порівнянь - обставин мети розглядуваного різновиду можна реконструювати у підрядні обставинні речення причини, наприклад: [Анна - Р.С.]... сперлась на хвилину об паркан, мов відпочиваючи (О.Кобилянська) ^ Анна... сперлась на хвилину об паркан, тому що хотіла відпочити; А чужі очі уже впиваються в спину Тимофія. Він повів плечима, мовби струшуючи недобрий погляд... (М. Стельмах) ^ Він повів плечима, тому що хотів струсити недобрий погляд; І замовк [Мірошниченко - Р.С.] у тиші, наче роздумуючи, а чи зрозуміло йому самому те, що він сказав... (М.Стельмах) ^ І замовк Мірошниченко у тиші, тому що роздумував, а чи зрозуміло йому самому те, що він сказав... Однак, на наш погляд, синтаксичне відношення причини в даних випадках не можна вважати превалюючим.

Не можна, на наш погляд погодитися із Л.М.Коць у тому, що «обмежена кількість випадків, у яких дієприслівникова частина речення має значення мети, може сприяти повному заперечуванню такого значення дієприслівникових частин речення [6, с. 75]». Адже, як зазначає далі сам автор, у мові існують випадки, де обставинне значення мети дієприслівника не викликає застережень і випливає з самої семантики дієприслівників, а також із семантики речення взагалі [6, с. 7677].

Порівняння - обставини мети в сучасній українській літературній мові виражаються, зрідка, й порівняльними зворотами, що складаються з іменників у непрямих відмінках і порівняльних сполучників. Такі порівняльні цільові синтаксеми передбачають наступність у плані часової перспективи, виражають гіпотетичну модальність бажаності здійснення явища, що виступає бажаним наслідком [1, с. 274], наприклад: І вона [Маланка - Р.С.] потай від своїх побігла, немов за ділом, до Кандзюбихи (М.Коцюбинський).

Простежуються в сучасній українській літературній мові випадки вживання порівняльних зворотів і у функції обставини причини. Такі порівняльні звороти теж виступають ірреальними порівняннями і виражаються, як правило, дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами, а також іменниками у поєднанні з ірреальними порівняльними сполучниками мов, мовби, немов, наче, неначе, ніби і под. Порівняння - обставини причини, виражені дієприкметниковими зворотами, вживаються, звичайно, у постпозиції до головної частини речення або між підметом і присудком. Характерною особливістю дієприкметникових порівняльних зворотів, що мають обставинне значення причини, є те, що у їх складі вживаються тільки пасивні дієприкметники, на- приклад:...вона [Фрузя - Р.С.] сиділа бліда, залякана, мов винувата якимсь важким гріхом... (І.Франко) ^ ... вона сиділа бліда, залякана, тому що відчувала свій важкий гріх; Княгиня, ніби тим дуже здивована, повернула до свого кума Шереметьєва і спитала його, чи можливе це? (Б.Лепкий) ^ Княгиня повернула до свого кума Шереметьєва і ще раз спитала його, чи можливе те про що він розказував, тому що була тим дуже здивована. Порівняння - обставини причини в сучасній українській літературній мові виражаються також, як було зазначено, непрямими відмінками іменників у поєднанні з ірреальними порівняльними сполучниками. Такі порівняльні причинові синтаксеми «являють собою віддзеркалення причиново-наслідкових відношень у структурі складного речення, яке є для ускладненого простого речення з названими синтаксемами базовою (вихідною) одиницею [1, с. 273]». Навколо порівняльних сполучників групуються прийменники, які передають додаткові семантичні відтінки походження явища, результативної причини, що сприяє здійсненню певного наслідку тощо, наприклад: У купу вівці збились. Немов із холоду, ягнятко на руки полізло (П.Тичина); Дорошенко вгадав. Мазепа таки покинув його, ніби не з власної волі, а перехоплений запорожцями і доставлений до Самойловича (Б.Лепкий). Порівняння - обставини причини виражаються і дієприслівниковими зворотами, стрижневим словом яких виступає дієприслівник доконаного або не- доконаного виду. Такі порівняльні конструкції у плані діахронії становлять похідні (вторинні) утворення від складнопідрядних речень із підрядними причини, наприклад: Зі стогоном [Галя - Р.С.] кидається за підводою, і Григорій, наче почувши її стогін, тяжко розплющує очі... (М.Стельмах) ^ Галя зі стогоном кидається за підводою і Григорій розплющує очі, тому що він почув її розпачливий стогін.

Порівняння-члени речення, на наше переконання, є редукованими утвореннями з підрядних порівняльних двоскладних речень, що виникли внаслідок втрати корелятивного зв' язку між головною та підрядними частинами складного речення, тому при визначенні синтаксичних функцій порівнянь у межах простого речення слід звертати увагу також на функціональне значення вихідної (базової) порівняльної підрядної частини складного речення.

Якщо з формально-граматичної точки зору порівняння виступають як члени речення і характеризуються різноманітністю синтаксичних функцій, то з точки зору семантико-синтаксичної вони являють собою порівняльні синтаксеми різних типів.

Порівняльні звороти у функції різних членів речення, як і окремі порівняльні словоформи (наприклад, головні члени односкладних речень), утворилися внаслідок трансформаційних процесів у системі порівняльних одиниць української мови, т-

редукції складних порівняльних конструкцій, тому при розмежуванні порівняльних зворотів і неповних порівняльних речень необхідно враховувати не тільки зовнішнє синтаксичне вираження порівняльного звороту, але і його внутрішнє семантичне навантаження.

Отже, подальша розробка проблематики порівнянь в українській мові, зважаючи на складність, розмаїтість та фундаментальну вагомість порівняльних конструкцій для мови в цілому й художнього мовлення, зокрема, залишається актуальною потребою.

Література

1. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник / І.Р.Вихованець. - К.: Либідь, 1993. - 368 с.

2. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови / І.Р.Вихованець. - К.: Наук. думка, 1992. - 220 с.

3. Вихованець І.Р. Семантико-синтаксична структура речення / І.Р.Вихованець, К.Г. Городенська, В.М.Русанівський. - К.: Наук. думка, 1983. - 218 с.

4. Єрмакова С.Д. Розмежування складних і простих речень / С.Д. Єрмакова // Укр. мова і літ. в шк. - 1979. - № 5. - С. 23 - 27.

5. Золотова Г.А. Синтаксический словарь. Репертуар элементарных единиц русского синтаксиса / Г.А.Золотова. - М.: Наука, 1988. - 440 с.

6. Коць Л.М. Дієприслівник у сучасній українській літературній мові (специфіка зв'язків та їхніх значень) / Л.М.Коць. - К.: Вид-во АН УРСР, 1964. - 164 с.

7. Мухин А.М. Синтаксема как функциональная синтаксическая единица / А.М.Мухин //Вопр. языкознания. - 1961. - № 3. - С. 53-65.

8. Рошко С.М. Формально-граматична та функціонально-семантична структура порівняльних син- таксем і підрядних речень у сучасній українській мові: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец.10.02.01 «Українська мова» / С.М.Рошко. - Ужгород, 2001. - 21 с.

9. Сосюр Ф. де. Курс загальної лінгвістики / Фердинанд де Сосюр. - К.: Основи, 1998. - 324 с.

10. Українська мова: Енциклопедія / Русанівський В.М., Тараненко О.О.(співголови), М.П. Заблюк та ін. - К.: Укр. енцикл., 2000. - 752 с.

Анотація

У статті проаналізовано взаємозв'язок порівняльних синтаксем і підрядних порівняльних речень із точки зору формально-граматичної і семантико-синтаксичної структури речень, досліджено дериваційні перетворення в системі порівняльних одиниць у результаті синтаксичної деривації, транспозиції порівняльних форм.

Ключові слова: порівняння, порівняльна конструкція, порівняльна синтаксема, підрядне порівняльне речення, деривація, трансформація.

В статье проанализирована взаимосвязь сравнительных синтаксем и придаточных сравнительных предложений с точки зрения формально-грамматической и семантико-синтаксической структуры предложений, исследованы деривационные преобразования в системе сравнительных единиц в результате синтаксической деривации, транспозиции сравнительных форм.

Ключевые слова: сравнение, сравнительная конструкция, сравнительная синтаксема, придаточное сравнительное предложение, деривация, трансформация.

This paper examines the relationship of comparative syntaxemes and contracting comparative sentences in terms of formal grammatical and semantic-syntactic structure of sentences investigated derivational transformation comparable units in the system as a result of the syntactic derivation, transposition comparative forms.

Key words: comparison, comparative construction, comparative syntaxeme, subordinate comparative clause, derivation, transformation.

Размещено на Allbest.ru