Таксономічна описова модель фонологічних одиниць германських та слов’янських мов

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таксономічна описова модель фонологічних одиниць германських та слов'янських мов

Актуальність обраної теми визначається орієнтованістю сучасних лінгвістичних студій на розкриття функціональних і структурних аспектів мовних і мовленнєвих одиниць у германських і слов'янських мовах, недостатнім дослідженням питань, пов'язаних із виявом типового для всіх мов і специфічного для кожної з них в реалізації їх фонемного складу, що зумовлює необхідність всебічного розкриття особливостей функціонування системи фонем в аспекті лінійної генеративної фонології. Метою цієї наукової розвідки є встановлення відношення етичних й емічних одиниць з одного боку, та етичних й ітичних одиниць з іншого в парадигматичній компонентній моделі фонологічного рівня мови. До завдань студії належить, зокрема, визначення й аналіз таксономічної описової моделі фонологічних одиниць для германських та слов'янських мов.

Предмет дослідження становить характер змін лінійних відношень на фонематичному рівні описання в німецькій, англійській, нідерландській, українській, російській та білоруській мовах.

Об'єктом є таксономічна описова модель фонологічних одиниць та фонологічна компонентна модель.

Матеріал становлять аудіозаписи читання байки Езопа «Північний вітер і сонце» дикторами, носіями порівнюваних мов, оскільки цей уривок є прикладом матеріалу для зіставного фонетичного аналізу Міжнародної фонетичної асоціації [1].

Наукова новизна цієї роботи полягає в тому, що вперше проводиться типологічне зіставлення фонем у генеративному відношенні.

Протягом останніх десятиліть спостерігався посилений інтерес до фонематичних систем германських мов, зокрема проаналізовано синтагматичні та парадигматичні відношення в системі давньогерманського консонантизму [2], окреслено основні віхи розвитку системи фонем нідерландської мови [3; 4], встановлено типологічні показники систем фонем німецької та української [5], англійської та російської мов [6], німецької та білоруської мов [7]. У наукових розвідках генеративістів система правил описової моделі була поширена на внутрішній механізм системи англійської та німецької мови [8; 9]. У цих розробках розпочато спробу встановити правила генерування для основної описової системи і тим самим прокласти шлях до визначення міжсистемних фонологічних відношень у межах модифікованої генеративної фонології. Сучасні наукові розвідки фонологів спрямовані на вирішення теоретичних і практичних питань фонології з точки зору оптимальної теорії [10; 11]. Проте, проблема типологічного й конфронтативного аналізу фонологічних систем германських та слов'янських мов, порівняльного описання таксономічної генеративної моделі фонологічних одиниць дотепер не знайшло єдиного систематичного відображення у сучасній германістиці.

У генеративних моделях описових рівнів був відсутнім фонологічний рівень, який є необхідним через відповідності розмовної мови писемній. Крістенсен встановив сім «страт» і показав за допомогою протиставлення, які з них були реалізовані Мартіне, Єльмслєвим і Хомським [7:30-48], що видно з Рис. 1, вказаного нижче. Впадає у вічі те, що не представлено комбінації фонем. У порівнянні з глосематикою генеративістам вдалося досягнути не лише методи аналізу, а й генерування. Однак через занедбання плану змісту мови правила балансу (англ. readjustment rules) не можуть визначити відношення фонології до глибинної структури - плану змісту.

Стосовно фонологічної компонентної моделі слід зазначити, що у генеративній фонології прийнято говорити замість голосних про ядра або ядрові фонеми й замість приголосних про сателіти або сателітні фонеми, оскільки сонорні приголосні /m, n, %, 1/ поєднують у собі вокалічні й консонантні властивості, але виконують сателітну функцію; також так звані напівголосні /j, w/ або в інших мовах такі «фонеми» без вокалічних й консонантних ознак як /^, &/ можна описати загальним позначенням «сателіт».

Слідом за генеративістами [8:304-305] емічними одиницями ми називаємо парадигматичні одиниці, що виникають внаслідок групування етичних одиниць. Етичні одиниці, в свою чергу, є парадигматичними одиницями, які утворюються завдяки об'єднанню ітичних одиниць. Власне ітичні одиниці є синтагматичними й залежними від оточення замінюваними одиницями на всіх рівнях описання мови.

Прикладом етичних одиниць може бути сателітна тагма, що складається із одного чи кількох сателітних фонів, тобто сателітні тагми можуть охоплювати не лише окремі фони, а й цілі «кластери». Сателітні тагми утворюються навколо ядрових тагм. Ядрова тагма складається у морфі [v'&nt] - нім. «Wind' (укр. «вітер») із ядрової фонеми /^/. Кожна ядрова тагма фонології утворюється принаймні з одного, але частіше з кількох ядрових фонів. Компоненти фонотагм є фонеми, які визначені як найменші смислорозрізнювальні одиниці. Фонотагми утворюють фонологічні елементи, з яких складаються морфи. Морф може містити щонайменше одну фонотагму, яка має бути ядровою тагмою (нім. Kerntagm), напр., дифтонг /аве/ - нім. «das Ei» (укр. «яйце»). В утворенні морфа задіяні, як правило, сателітні й ядрові тагми.

Позначення, яке містить процедуру та вид сполучення, тобто динаміку, що виправдовує процедуру генерування описаної мови є «таксис», який зі словотвірної точки зору узгоджується з термінами «тагма», «тагмема». Таксис визначений як процедура сполучення мовних явищ, правила яких наведено в описанні мови. За допомогою префіксів нім. «an» (укр. «до»), нім. «in» (укр. «у»), нім. «ab» (укр. «від») можна вказати, де відбувається це сполучення. Сателітна тагма в антаксисі знаходиться ліворуч від ядрової тагми, тобто у процесі мовлення спочатку відбувається реалізація сателітної, а потім ядрової тагми. У прикладі [v'&nt] - нім. «Wind» сателітна тагма /v/ знаходиться в антаксисі, який утворюється з /vi/. Сателітна тагма /nt/ знаходиться в абтаксисі, який складається з /int/. Сателітна тагма в інтаксисі знаходиться між кількома ядерними тагмами, напр., ['v ^nd*] нім. «Winde» (укр. «вітри») сателітна тагма знаходиться в інтаксисі /nd/, у той час як власне інтаксис утворюється з /inde/.

У фонології, як і на інших ОР, можна розрізняти наголошені й ненаголошені ядрові тагми. У прикладі ['v^nd*] нім. «Winde» в інтаксисі /inde/ знаходиться наголошена ядрова тагма /^/, сателітна тагма /nd/ і ненаголошена ядрова тагма /е/. Цей спосіб дозволяє також описувати відповідним чином запозичені та іншомовні слова з рухливим акцентом.

Наразі відомо, що у німецькій мові існують разом із периферійними реалізаціями з 400 потенційних лише 125 актуальних двофонних фонотагм із сателітних фонів, які розчеплюються на ан - та абтаксиси [8:58]. Лише невелика кількість цих фонотагм може знаходитися як в ан-, так і в абтаксисі.

Розглянемо відношення між етичними, ітичними й емічними одиницями. У парадигматичному аспекті етичні одиниці, тобто фони, морфи, лекси, фрази і т.д. мають нестрогий вплив на відношення емічних одиниць описового рівня до одиниць наступного вищого описового рівня. Приклади [v'&nt] - нім. «Wind», англ. «wind», нід. «wind», укр. «вітер», рос. «ветер», біл. «вецер» та їхні похідні форми (див Табл.1) показують, що завдяки формальній та семантичній схожості можливим є співвідношення на морфологічному рівні, а з лексичного описового рівня кожен із цих морфів може бути компонентом самостійного лекса або лексеми. Тобто, емічні сполучення, наприклад фони певної фонеми, є компонентами парадигматичного, а не синтагматичного описання.

Перейдемо до короткого розгляду синтагматичної й парадигматичної компонентної моделі. Вираження синтагматичних тактичних явищ відбувається таким чином:

¦ЧІ 1 + >0 2+ * * * -^у >0 фі >0 з + >0 4 +… -^у >0 ф₂

З фі+ ф₂ +… -> М]

Читати цю формулу слід таким чином: фоніт 3 і плюс 3 ₂ ПЛЮС… дорівнює фонітотагміт Зфь фоніт З З ПЛЮС 3 4 плюс… дорівнює фонітотагміт 3 ф₂. фонітотагміт 3 фі плюс фонітотагміт З ф₂ плюс… дорівнює морфіт мі.

Усі фонітотагміти разом утворюють фонотагму, що складається з певної кількості фонів. Результат фонітотагмічної комбінації, тобто морфіт, має бути застосований у наступному вищому ОР. Наприклад, припустимо, що об'єднано фони [e], [a] у фонему /р₁/, тоді з'являється P₁ у морфемі М₁, що складається з морфів m_l3 /v©etr/, m_1b /v©atr/. Якщо потрібно об'єднати /e/ та /a/ цієї морфеми Мі у тагмему, то мова не може йти про фонемотагмему, тому що тут містяться лише окремі компоненти фонем, а йдеться про фонотагмему рТ_1а.

Аналіз глибинної структури виправданий щодо синтагматичних явищ плану вираження тільки тоді, коли завдяки цьому виявляються різноманітні тактичні одиниці оточення, як правило, на фонологічному описовому рівні. До того такий підхід є оптимальним лише при лінійному описанні фонематичних систем і не завжди враховує специфіку фонетичної системи відповідної мови. Тому слід відмовитися від концепції фонологічних правил та уявлень та перекласти акцент досліджень на розгляд законів гармонійності, специфічних для кожної зіставлюваної мови.

Література

таксономічний фонологічний німецький мова

1. Handbook of International Phonetic Association. - Режим доступу: http://web.uvic.ca/ling/resources/ipa/handbook_downloads.htm.

2. Васько Р.В. Давньогерманський консонантизм: парадигматика і синтагматика / Роман Володимирович Васько / Київський національний лінгвістичний ун-т. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2006. - 304 с.

3. Миронов С.А. и др. Историческая грамматика нидерландского языка. Книга I: Фонология, морфология / Миронов С.А., Зеленецкий А.Л., Парамонова Н.Г., Плоткин В.Я. - М.: Эдиториал УРСС, 2000. - С. 8-27.

4. Boonen U.K., Harmes I. Niedel^idische Spiachwissenschaft. Eine Einfehrung. - TBbingen: Narr Verlag, 2013. - 256 S.

5. Pompino-Marschall B., Steriopolo O. Das ukrainische Lautsystem aus der Sicht der modernen komparativen Phonetik // Germanistik in der Ukraine. - Jahrhelt 6ґ 2011. - Kyjiw: Verlagszentrum der KNLU. - S. 12-22.

6. Аракин В. Д Сравнительная типология английского и русского языков: Учеб. пособие. - 3-е изд. - М.: ФИЗМАТЛИТ, 2005. - 232 с.

7. Nossok S. Kontrastive phonologische und phonetische Analyse WeiHrussisch - Deutsch und Analyse interferenzbedingter Ausspracheabweichungen / Swetlana Nossok // Hallesche Schriften zur Sprechwissenschaft und Phonetik. Band 19. - Frankfurt am Main: Peter Lang, 2008. - 250 S.

8. Wurzel W.U. Studien zur deutschen Lautstruktur. (Studia grammatica 8) / Wolfgang Ulrich Wurzel. - Berlin: Akademie-Verlag, 1970. - S. 3-80

9. Veith W.H. Intersystemare Phonologie. Exemplarisch an diastralisch-diatopischen Differenzierungen im Deutschen. Mit zahlreichen Abbildungen im Text und 40 Karten. - Berlin: Walter de Gruyter, 1972. - 308 S.

10. Hall T.A. Phonologie. Eine Einfehrung. - Berlin, New York: Walter de Gruyter, 2000. - 360 S

11. Зубрицкая Е. Фонология // Современная американская лингвистика: Фундаментальные направления. - Изд. 2-е, испр. и доп. / (ред.) Кибрик А.А., Кобозева И.М., Секерина И.А. - М.: Едиториал УРСС, 2002. - С. 169-206.

Размещено на Allbest.ru