До питання про гендер як новий вектор у лінгвістиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання про гендер як новий вектор у лінгвістиці

Присяжнюк О.Я.

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

Summary

As a subject of discourse research, the study of gender discourse is relatively new. The paper defines the place of gender linguistics in the circle of other branches of modern linguistics. The article deals with the study of the gender discourse as an open system. Its structural and functional characteristics are under analysis. Men and women work within very different interpretative frames of discourse; these different ways of seeing the world is a major source of miscommunication.

Гендерні дослідження - новий напрямок гуманітарної науки, що знаходиться зараз в процесі становлення. У центрі його уваги знаходяться культурні та соціальні фактори, що визначають ставлення суспільства до чоловіків і жінок, поведінку індивідів у зв'язку з приналежністю до тієї чи іншої статі, стереотипові уявлення про чоловічі та жіночі якості - все те, що переводить проблематику статі з області біології в сферу соціального життя та культури.

Міждисциплінарний характер є невід'ємною рисою гендерних досліджень, що, однак, не дозволяє нехтувати лінгвістичним аналізом. Вивчення гендерних аспектів мови передбачає визначення та опис поняття «стать», а також його лінгвістичне відображення на різних рівнях мови. Все це говорить про актуальність теоретичного осмислення репрезентації даної статі. Гендерний дискурс є відкритою системою. Метою даної статті є дослідження як структурно- функціональних особливостей її організації, так і механізму її взаємодії з зовнішнім середовищем.

На сучасному етапі розвитку лінгвістики особливу актуальність і значимість набула задача, найбільш явно сформульована В. Гумбольдтом. Вона полягає в необхідності «досліджувати функціонування мови в її найширшому обсязі - у відношенні до мови, набору лексичних документів, у відношенні до діяльності мислення та чуттєвого сприйняття» [4: 75].

Мова - це лише невелика частина того цілісного явища, яке ми прагнемо пізнати, і що для його пізнання необхідне залучення понять не тільки пам'яті, фізіологічних, психологічних, психофізіологічних властивостей людини, але і знань про світ, соціального контексту висловлювань, способів взаємодії та організації всіх типів знань, а також всієї діяльності людини [3: 6]. Подібно до того, як поведінка людини визначається її знаннями, мовну поведінку людей зумовлено наявністю у носіїв мови системи, яка самоорганізується та є саморегульованою, рухомою, яка змінюється на основі нових даних і утворює необхідну для комунікації базу знань. До складу цієї бази знань входять такі компоненти: 1) мовні знання: а) знання мови - граматики, доповнене знанням композиціональності та лексичної семантики; б) знання про вживання мови; в) знання принципів мовного спілкування; 2) позамовні знання: а) про контекст і ситуації, знання про адресата (у тому числі знання поставлених адресатом цілей і планів, його уявлення, про що говорить і про навколишнє оточення); б) загальнофонові знання (тобто знання про світ: знання про події, стани, дії, процеси і т.д. [3: 7]. Сучасна лінгвістика підкреслює першорядну і фундаментальну значимість мови як системи, основоположною для придбання, зберігання та розвитку наших знань про світ, як «способу закріплення всієї відбивної діяльності мислення - діяльності, яка, в свою чергу, нерозривно пов'язана з практичною (фізичною) діяльністю людини» [8: 22].

Основоположними ознаками складної системи вважаються наступні: вона 1) взаємодіє з середовищем та іншими системами як єдине ціле, 2) складається з ієрархії підсистем більш низького рівня, 3) є підсистемою для систем більш високого порядку, 4 ) зберігає загальну структуру взаємодії елементів при змінах зовнішніх умов та внутрішнього стану [7: 44]. Найважливішою характеристикою системи є не безцільна «взаємодія», а цілеспрямована «взаємодія» компонентів системи, яку організує результат її діяльності [1: 55].

При цьому вона виступає як «самоналагоджувальна система, яка пристосовується до умов свого функціонування не тільки шляхом збагачення свого складу, але і шляхом зміни самої своєї структури» [2: 119]. Адаптація та саморегуляція є характеристиками не тільки біологічних систем, але також соціальних, що здатні функціонувати в умовах, які постійно змінюються та самоналаштовуються залежно від зміни впливу зовнішніх факторів. Головною відмінністю соціальних систем від природних є те, що в них самоорганізація доповнюється організацією, оскільки в суспільстві діють люди, наділені свідомістю, які ставлять перед собою конкретні цілі, керуючись мотивами своєї поведінки та ціннісними орієнтирами. У зв'язку з цим взаємодія самоорганізації та організації, випадкового і необхідного складає основу розвитку соціальних систем [11: 64].

Не дивно, що теорія самоорганізації сьогодні є одним з найбільш популярних і перспективних міждисциплінарних підходів. У багатьох соціальних і гуманітарних науках, у тому числі і в лінгвістиці, простежується зміна парадигми в напрямку «самоструктуризації складних систем». Говорячи про мовну системність, І.В.Арнольд зазначає, що мовні явища слід розглядати як «функціонально-адаптивні системи, які безперервно адаптуються до умов комунікативного середовища і ситуації, в якій вони функціонують» [2: 118].

Сучасний етап лінгвістичних досліджень характеризується тим, що в якості об'єкта аналізу увагу вчених все більше приваблюють не ізольовані мовні акти, а взаємопов'язана послідовність мовних актів у складі комплексного мовного дискурсу. Саме аналіз дискурсу істотно розширив горизонти прагматики і є одним з найбільш ефективних та плідних підходів до вивчення мовного спілкування. Термін «дискурс» був введений у науковий обіг Ю. Хабермасом для позначення виду мовної діяльності, яка передбачає критичний розгляд цінностей, норм і правил соціального життя.

Виникнення і концептуальне оформлення теорії дискурсу припадає на 60-ті - 70-і рр. ХХ століття. Це обумовлено не тільки прагненням структурної лінгвістики вивести синтаксис за межі пропозиції, розробкою прагматики мови, дослідженням її соціальних рис, а й загальною тенденцією до інтеграції гуманітарних досліджень.

Аналізуючи існуючі визначення дискурсу, Г.М.Левіна зводить їх до двох позицій: 1) дискурс як фрагмент промови, як тканина оповідання; 2) дискурс як система знань у тій чи іншій галузі загальнолюдської культури (політичний, медичний і т.д.) [9: 69]. Всі трактування дискурсу одночасно включають два компоненти: 1) динамічний процес мовної діяльності, здійсненої в соціальному контексті, і 2) результат цієї діяльності переважно у формі тексту.

Таким чином, у всіх наукових дефініціях постійними ознаками дискурсу є:

1) розуміння його як мови, яка породжується під час комунікації,

2) співвідношення з суб'єктом, 3) обов'язкове включення в комунікативну діяльність, крім вербальної складової, ще й контексту у формі знань про світі. Остання ознака акцентує увагу на ситуації спілкування, тому інтерпретувати ситуацію дискурсу - це враховувати умови спілкування, тобто його прагматичну складову. Виходячи з наведених визначень, можна зробити висновок, що дискурс розуміється вузько і широко. У першому випадку - це вербальна складова комунікативної дії. Це продукт комунікативної дії, її результат, який інтерпретується комунікантами. При цьому в процесі комунікації на перше місце виходить НЕ мова, а сума загальних знань, володіння контекстом ситуації, що й забезпечує розуміння. Такому розумінню відповідає формула дискурс - це текст плюс контекст. У другому - це комунікативна подія, яке здійснюється між мовцем, реципієнтом в процесі комунікативної дії [5: 7].

Наприкінці ХХ ст. термін дискурс отримує більш широке розуміння. Він стає полісемантичним і залежить від наукової сфери. Все більша увага приділяється соціумній приналежності дискурсу. Г.Г.Почепцов визначає дискурс як соціолінгвістичну структуру [10: 89]. Це визначає його мовленнєві та мовні, а також комунікативно-прагматичні характеристики. Це - літературний, фольклорний, тоталітарний та інші дискурси. Гендерний дискурс є відкритою системою. Для достовірного прогнозу поведінки відкритої системи і характеру її саморегуляції необхідно дослідження як структурно-функціональних особливостей її організації, так і механізму її взаємодії з зовнішнім середовищем [18:11].

Поняття «гендер» відображає сформовані в даному соціумі уявлення про систему ролей, відносин і стереотипів поведінки, прийнятих між чоловіками і жінками. Ці уявлення визначаються не біологічними факторами, а соціальним, політичним та економічним контекстами. Якщо стать дається людині природою, то гендер - це суспільно конструйоване поняття, його можна розглядати як результат трансформації біологічних категорій жіночої та чоловічої статі в соціальні категорії жінок і чоловіків. Таким чином, гендерний аспект дослідження передбачає врахування складних взаємин, що існують між анатомо-біологічними особливостями жінок і чоловіків та тієї соціально-культурної надбудовою, в якій протікає їх життєдіяльність. Будучи важливим аспектом соціальної організації, гендерні відносини особливим чином виражають її системні характеристики і структурують відносини між суб'єктами спілкування. Основні теоретико- методологічні положення гендерного концепту засновані на чотирьох взаємопов'язаних компонентах: культурні символи; нормативні твердження, що задають напрямки для можливих інтерпретацій цих символів і виражаються в релігійних, наукових, правових і політичних доктринах; соціальні інститути та організації; самоідентифікація особистості [6: 9] .

Гендерні відносини фіксуються в мові у вигляді культурно обумовлених стереотипів, накладаючи відбиток на поведінку, в тому числі і мовну, особистості і на процеси її соціалізації. На думку деяких учених [17;19], дискурс чоловіків і жінок являє собою дві відносно автономні системи, які багато в чому відрізняються один від одного.

Д.Таннен [19: 26] виділяє принаймні дев'ять параметрів, за якими чоловіки та жінки формують різні і часто протилежні інтерпретаційні фрейми, а саме: 1) інтимність, спільність - незалежність (intimacy - independence); 2) близькість - статус (connection - status); 3) включеність - виключеність (inclusive - exclusive) ; 4 ) взаємовідносини - інформація (relationship - information); 5) дружелюбність - повідомлення (rapport - report); 6) колективізм - змагальність (community - contest); 7) проблеми - рішення (problems - solutions); 8) новачок - експерт (novice - expert); 9) слухач - ментор (listener - lecturer). У роботі Р.Лакофф [16] вказується на ситуацію «подвійний пов'язаності», в яку потрапляють жінки при комунікації в змішаних групах: типово жіночі тактики мовної поведінки не сприяють сприйняттю змісту повідомлень, створюючи враження невпевненості і некомпетентності. Якщо ж жінки користуються чоловічими тактиками, які за Лакофф характеризуються наступальністю, меншою кооперативністю, частим використанням директивних мовних актів, то вони сприймаються як нежіночі та агресивні.

Однак сучасні теорії соціальної ідентичності розглядають гендер як феномен, що «розігрується» або конструюються в ході комунікативної взаємодії [13;14]. Теорія комунікативної адаптації [12;15] передбачає виборче варіювання індивідами мовного регістру залежно від їх соціальних цілей. Людина може проакцентувати або «затушувати» деякі параметри своєї особистості в цілях солідаризації з співрозмовником або дистанціювання від нього. Отже, комунікативна ситуація може впливати на дискурс, що підтверджує інтерактивну природу конструювання ідентичності.

Позамовне середовище по відношенню до системи гендерного дискурсу можна розуміти як мінливе переплетення психологічних, фізіологічних, соціальних, культурних, когнітивних та інших факторів, які детермінують мовну поведінку комунікантів. Розуміння гендерного дискурсу як системи дозволяє виявляти закономірності взаємодії між складовими комунікативного процесу, аналізувати вплив різних параметрів ситуації спілкування на функціонування його підсистем. Можна зробити висновок, таким чином, що системний підхід по- новому висвітлює принцип загального зв'язку явищ, висуваючи на перший план його комунікативну сторону, доповнюючи уявлення про структурно- функціональну єдність світу положенням про синхронізоване, організаційно- узгоджене існування його частин.

стать соціальний життя суспільство

Література

1. Анохин П.К. Биология и нейрофизиология условного рефлекса / П.К. Анохин. - М.: Медицина, 1968. - 325 с.

2. Арнольд И.В. Современные лингвистические теории взаимодействия и среды / И.В. Арнольд // Вопросы языкознания. - 1991. - № 3. - С. 118-126;

3. Герасимов В.И., Петров В.В. На пути к когнитивной модели языка / И. Герасимов, В.В. Петров // Новое в зарубежной лингвистике. - Вып. 23. Когнитивные аспекты языка. - М., 1988. - С. 5 - 11.

4. Гумбольдт В. фон. О различии строения человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человечества / фон Гумбольдт В. // Избранные труды по языкознанию. - М., 1984. - С. 36 - 298.

5. Денисова С.П. Дискурс у сучасних комунікаційних системах / П. Денисова // Дискурс у комунікаційних системах. Збірник наукових статей. - К., 2004. - С. 5 - 14.

6. Кирилина А.В. Гендер: лингвистические аспекты / А.В. Кирилина. - М., 1999. - 180 с.

7. Коган А.Б., Наумов Н.П., Режабек Б.Г., Чораян О.Г. Биологическая кибернетика / А.Б. Коган, Н.П. Наумов, Б.Г. Режабек, О.Г. Чораян. - М.: ВШ, 1977. - 407 с.

8. Колшанский Г.В. Объективная картина мира в познании и языке / Г.В. Колшанский. - М., 1990. - 108 с.

9. Левина Г.М. Невербальная вербальность: некоторые вопросы и уточнения к понятию «дискурс» / Г.М. Левина // Мир русского слова. - 2003. - № (15) 2. С. 64 - 71.

10. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації / Г.Г. Почепцов. - К.,1999. - 308 с.

11. Рузавин Г.И. Самоорганизация и организация в развитии общества / Г.И. Рузавин // Вопросы философии. - 1995. - № 8. - С. 62 - 72.

12. Burgoon J.K., Stem L.A., Dillman L. Interpersonal adaptation: Diadic interaction patterns / J.K. Burgoon, L.A. Stern, L. Dillman. - New York, Cambridge University Press, 1995. - 240 p.

13. Collier M.J., Thomas M. Cultural Identity: An interpretive perspective / M. Collier, M. Thomas // Y. Kim, W. Gudykunst (eds.) Theories in intercultural communication. - Newbury Park, 1988. - P. 99 - 122;

14. Coupland J. Dating advertisements: Discourses of the commodified self / J.Coupland // Discourse and Society, 1996. - № 7. - P.187 - 207.

15. Giles H., Coupland N., Coupland J. Accomodation Theory: Communication, context and consequence / H.Giles, N.Coupland, J.Coupland // Contexts of accommodation: Development in applied sociolinguistics. - UK: Cambridge, 1991. - P. 1 - 68.

16. Lakoff R. Language and Women's Place / R. Lakoff // Language in Society, 1973. - № 2. - P. 45 -79.

17. Lakoff R. The Language War / R. Lakoff. - Berkley, 2000. - 313 p.

18. Prigogine I., Stengers I. Order out of chaos: man's new dialogue with nature / I. Prigogine, I. Stengers. - Toronto, New York, 1984. - 349 p.

19. Tannen D. You Just Don't Understand: Women and Men in Conversation / Tannen. - N.Y., 1990. - 330 p.

Размещено на Allbest.ru