Прохання традиційно розглядають як ввічливе спонукання, яке здійснюється в інтересах адресанта у структурно-семантичному [10; 12; 13] та комунікативно-прагматичному [5] аспектах. Одним із основних прагматичних завдань мовленнєвого акту (МА) прохання є виконання аргументативної функції, спрямованої на переконання адресата виконати дію чи погодитись із чимось. Така функція відповідає риторичній стратегії, мета якої - переконати адресата виконати бажану мовцем дію чи прийняти точку зору пропонента стосовно якогось факту. Метою нашого дослідження є виявлення прагматичних характеристик МА прохання в середньоанглійських лицарських романах. Об'єктом дослідження є МА прохання у середньоанглійських лицарських романах, його предметом - комунікативно-прагматична спрямованість прохання в середньоанглійських лицарських романах. Матеріалом для аналізу слугують приклади, відібрані із лицарських романів XII-XV ст.

Перебіг процесу комунікації уможливлює співіснування іллокуції поради з іллокуцією прохання. Виходячи з положень класифікації мотивів, які детермінують соціальну взаємодію людей [1,43], слід розмежовувати пораду з іншими спонукальними актами, наприклад проханням. Останнє викликане мотивом максимальної власної користі (індивідуалізмом), тоді як порада визначається користю для іншого, тобто альтруїзмом. Від прохання пораду відрізняють позиції мовця і слухача: у ситуації прохання позиція мовця залежить від волі слухача, оскільки мовець, а не слухач, зацікавлений у дії; даючи пораду, адресант впевнений, що адресат зацікавлений у виконанні дії. Важливо, що завдяки певним позамовним факторам характерна для прохання ознака спрямованості дії на користь мовця може модифікуватися у спрямованість дії на користь адресата. Це свідчить про наявність прохання у комунікативному процесі. Його характерною ознакою є зацікавленість мовця у тому, щоб схилити адресата до виконання певної дії або прийняття якого-небудь рішення для блага останнього [6, 167]. Такий МА може доповнюватись відтінком підкресленої небайдужості або вболівання за становище адресата. Прохання виражається стверджувальними або питально-заперечними реченнями, які відрізняються емоційною забарвленістю і можуть передавати відтінок співчуття та турботи, імперативними реченнями, в яких наявні лексичні маркери - лексеми сакрального характеру: upon Godde3 halue "Заради Бога" (SG, I. XV.326, IV VI.2119); Godschylde "Боже, захисти" (SG, III. XXVI.1776); God helpe me "Боже, допоможи мені" (ВН, 846, 1052, 1737, 1890); Bi Godde "Присягаюсь Богом" (SG, 2250); God "Боже" (ВН, 2061, 2545, 4616; КН, 1276, 1428; HD, 803, 2022, 2034, 2085); Bi Kryst "Заради Христа" (HD, 2563); Iesu Crist "Боже" (ВН, 1576, 1645, 1650, 1795, 2629, 2860; HD, 230, 331, 403, 542, 595, 1384, 2523); Lord Crist "О, Боже" (BH, 1585, 1950, 2713; HD, 16, 22, 118, 443, 446, КН, 170, 172, 443, 587, 615, 709, 1131, 1537, 1573, 1641); Lord "Боже" (ВН, 1585, 1797, 2843, 2939); Godes sone "Сину Божий" (BH, 2861; HD, 407); а також звертання до адресата спонукальної дії такого типу: Damesele "Пані" (ВН, 1125, 1185); Merci "Боже, помилуй" (BH, 262, 1041, 1105, 1586; HD, 96, 483, 491, 617, 1954, 2501, SO, 113); Dere "Дорогий" (HD, 839, 1213); Lemman "Дорога" (BH, 707, 713, 715, 1093, 1181, 2182, 2937, 2941, 3210; КН, 463, 721, 773; HD, 1283, 1312); My lyf "Мій повелитель" (SG, II. III.545); Lefdi "Дорога леді" (КН, 353, 368); Queu so swete and dere "Мила і дорога королево" (KH, 1210, 1292); Leue fere "Дорогий друже" (KH, 1013, 1457; HD, 1214); Sone "Сину" (ВН, 1506, 1588, 2861; HD, 839, 1271, 1497, 2170).

У прикладі (1) люблячий батько Сейбер просить сина Террі знайти Бевіса і висловлює прохання, щоб він був уважним та проникливим. Сейбер відчуває провину, що не зміг дотримати обіцянки щодо долі Бевіса, і його серце переповнене стражданнями та жалем, що рідна мама наказала продати Бевіса за межі Англії. Життя ставало нестерпним, тому він благає свого сина Террі, як найріднішу, найдорожчу йому людину знайти Бевіса. Напр.:

And seide: “Sone, thow ert min owen, / Wei thow canst the lord knowen! /Ich hote thee, sone, in alle manere, / hat thow him seche this seve yer. / Ich wile feche him, mowe thow him fynde, / hough he be biyende Inde! (BH, 1271-1276) - "Він сказав: “Сину, ти моя кров. / Ти легко впізнаєш цю людину. / Я прошу тебе, синку, шукай його на всіх дорогах протягом семи років. / Я поверну його назад, якщо ти знайдеш, / Навіть якщо він знаходиться за межами Індії!""

Прохання вважається емоційно ускладненим спонуканням, оскільки комуніканти певною мірою залежать один від одного. Так, мовець цілком підвладний рішенню адресата - виконувати або не виконувати прохання свого співрозмовника. З іншого боку, А.А. Прокопчук стверджує, що "прохання в якійсь мірі накладає певну моральну відповідальність на адресата незалежно від його реакції на прохання" [9, 81]. Очевидною вбачається моральна, емоційна залежність адресата від мовця. Так, у вищенаведеному прикладі слухач може не виконувати пораду, тоді як батьківське прохання відлунням залишається у докорах сумління. До порад може вдаватися мовець із нижчим, вищим або ж однаковим соціальним статусом з адресатом. Так, у прикладі (2) Бевіс звертається до Бога як до найвищої сили на Землі з проханням допомогти йому втікти із в'язниці. У його проханні відчуваємо заклик подарувати життя, оскільки йому ще не вдалося здійснити усі заплановані наміри. Напр.:

Ich bedde hee, Lord, for hee pite, / hat how have merci on me And yeve grace, / hennes to gange Or sone be drawen other anhange! Me roughte never, / what deth to me come! (BH, 1585-1589) - "Я благаю Тебе, / Господи, прояви співчуття, помилуй мене. / Дай мені ласки вийти звідси або померти. / Мені байдуже, якою буде смерть!"

У прикладі (3) завдяки проханню МА набуває прагмасемантичного відтінку благання помилувати та врятувати життя. Хавелок висловлює прохання безпечно перетнути море, незважаючи на свої гріхи. На думку Дж. Серля [10], спроба прохання може бути успішною в одному контексті виголошення і невдалою в іншому, залежно від відносин між мовцем і слухачем. Так, проілюстрований матеріал засвідчує безперечне виконання героєм моральних зобов'язань. Напр.:

Louerd, have merci of me, / And late me wel passe pe se - / [Pouh] ihc have ther-of doute and kare, / With-uten stormes ouer-fare, / Pat I ne drenched [be] per-ine / Ne forfaren for no sinne (Havelock the Dane, 1375-1380). - "Господи, помилуй мене, / і хоча у мене є страхи та турботи, / Дозволь мені перетнути море безпечно, без штормів та бур, / Так, щоб через гріхи я не потонув у воді / Та не зазнав корабельної аварії".

Вираженням прохання може бути питальне речення. У такому разі порада є немов своєрідною з'єднувальною ланкою між мовцем і слухачем у комунікативному акті. Адресант висловленої поради невпевнений у тому, що слухач обов'язково виконає рекомендовану дію. Таким чином, суб'єкт спонукання повинен враховувати не тільки можливість здійснення цієї дії адресатом, а й можливість його відмови від дії [8, 157]. Напр.:

Scule ye pus-gate fro me fle? / Ich haue you fed, and yet shal fede, / Helpep me nu in pis need, / and late ye nouht mi bodi spille, / Ne Hauelok don of me hise wille (HD, 2419-2423). - "Ти залишиш мене в такий спосіб? / Я належала тобі і буду належати, / допоможи мені в цій необхідності, / і не дозволь, щоб пролилася моя кров. / Або нехай Хавелок проявить свою волю".

МА прохання поділяється на дві основні групи за своїм референтним спрямуванням: акціональні мовленнєві акти та алетичні. У першому випадку пропонент виражає прохання (не) виконати певну дію (ак - ціональна модальність). В іншому випадку пропонент висуває об'єктивну чи суб'єктивну точку зору під час оцінки певного стану речей, фактів та просить згоди опонента (алетична модальність). Модальний характер та відтінки МА прохання з точки зору їх аргументативних функцій, які формують стратегію досягнення цієї мети, залежать в основному від контексту, однак існують також контекстно вільні мовні засоби. Аргументативні функції активно виконують мовленнєві акти прохання, у складі яких є епістемічні дієслова - переконання адресата шляхом використання етичних та моральних норм For3ef me "Пробач мені", пом'якшувальних маркерів upon Godde3 halue "Заради Бога" та ввічливих звернень Dere "Дорогий". Незважаючи на ввічливу форму, такі мовленнєві акти прохання набувають нав'язливого характеру [3, 112]. Напр.:

Pe kyng maken us wrope. / Rymenhild, for3ef me pi tene Lefdi, / my quene, And horn ihc schal pe fecche (KH, 366-368). - "Король зробить нас жалюгідними. / Рименхільд, пробач мені свій гнів, / моя королево, і я поверну Вам Хорна";

“Now, dere, at pis de-partyng, dome pis ese, / Gif me sumquat of py gifte, piglowe if hit were, / Pat I may mynne on pemon mournyng to lassen” (SG, III. XXVII.1798-1800). - "Дорогий мій лицарю, порадуйте ви мене, / хоч рукавичку подаруйте, щоб дивлячись на неї, / я згадувала вас і втішала себе у своєму горі";

“For-py, goude sir Gawayn, let pe gome one, / and got3 a-way sum opergate, upon Godde3 halue" (SG, IV VI.2118-2119). - "Заради Бога, добрий сер Гавейн, залиш хлопця у спокої/ та іди своєю дорогою".

Прохання із супутньою іллокутивною силою експресивності передає відтінки благання (наполегливе ласкаве прохання) і заклинання (наполегливе прохання). Такий тип МА є характерним для плачів, молитов та станів, коли мовець зазнає значних фізичних чи душевних страждань [7, 45]. У прикладі (8) невинний хлопчик Хавелок, побачивши жорстоку сцену вбивства двох дівчаток, благає немилосердного Годарда залишити його живим. Напр.:

But the knave, that litel was, / He knelede bifor that Judas, / And seyde, “Louerd, mercy now! / Manrede, louerd, biddi you: / Al Denemark I wile you yeve, / To that forward thu late me live. / Here hi wile on boke swere / hat nevremore ne shal I bere / Ayen thee, louerd, sheld ne spere, / Ne other wepne that may you dere. / Louerd, have merci of me!" (Havelock, 481-491) - "Але хлопчик, який був такий маленький, / Став на коліна, перед тим Іудою, / і сказав: “Володарю, помилуй мене! / Володарю, я засвідчую тобі пошану: / Я віддам тобі всю Данію, / Якщо пообіцяєш залишити мене живим. / Я присягну тобі на Біблії прямо тут, / Що я ніколи не підніму зброї проти тебе, Володарю. / і жодної зброї, яка може зашкодити тобі. / Володарю, помилуй мене!""

Статусно фіксований МА прохання містить п'ять типових компонентів:

1) початок розмови;

2) звертання;

3) прохання про прохання;

4) мотивація прохання;

5) власне прохання [4, 124]. Центром мовленнєвої дії є власне прохання, початок розмови і звертання репрезентують фатичну комунікацію, а прохання про прохання і мотивація - додаткові компоненти, які мають місце в ситуаціях, що характеризуються великою різницею соціальних статусів комунікантів, офіційністю, субординаційним реєстром спілкування тощо.

Прохання, як і накази, ілюструють спробу спонукати когось щось зробити, однак ступінь примусу і вибір реакції, зокрема допустимість відмови, у них різні. Адресат у ситуації прохання сприймається як особа, яка не зобов'язана, а тільки може задовольнити бажання мовця. Прохання і відповідь на нього утворюють діалогічні єдності, які, залежно від реакції, можуть бути гармонійні чи опозитивні. Реакцією на прохання виступає виконання пропонованої дії, можливість дискусії, право на відступ і навіть відмова [2, 35]. Напр.:

“Yif me gold and oper fe, / Pat I mowe riche be, / And with pi chartre make fre; / For pu ful wel bihetet me / Panne I last spak with pe” (Havelock, 674-678). - "Дайте мені золото та інших товарів, / Щоб я був заможним, / і даруйте мені свободу. / Ви обіцяли мені все це в повному обсязі, / Коли я останній раз розмовляв з вами".

У наведеному прикладі Грим, наймит Годарда, прийшов з проханням отримати обіцяну винагороду, але з погрозами та ганебною відмовою був змушений залишити будинок коханця королеви з порожніми руками. Комунікативний акт прохання має ознаки волевиявлення, які відбуваються в інтересах адресанта з нижчим соціальним та комунікативним статусом; дія, про яку просять, може бути не виконана (за невиконання дії адресату не загрожують жодні санкції). Ситуація прохання характеризується наперед заданою нижчою позицією адресанта (Грима) і вищою адресата (Годарда), що дає змогу віднести директивний акт прохання до соціально фіксованих МА із висхідним статусним вектором адресанта [2, 35].

Отже, прохання спрямоване на те, щоб спонукати адресата до вербальної або невербальної дії, яка, на думку мовця, принесе адресатові користь. Як правило, така порада виникає внаслідок реакції на певну поведінку слухача або ж унаслідок спостережень адресанта за внутрішнім станом адресата. Характерною ознакою є необов'язковість для адресата виконувати спонуку, що враховує мовець, тому перед ним постає завдання експлікувати пораду у формі прохання так, щоб співрозмовник не міг ухилитися від її виконання. Здебільшого мовець обґрунтовує і пояснює прохання, якщо цього потребує ситуація.

Література

1. Бытянова М.Р. Социальная психология / М.Р. Бытянова. - М.: Междунар. пед. акад., 1994. - 106 с.

2. Гавриш М.М. Статусно фіксований мовленнєвий акт прохання (на матеріалі художньої прози Івана Франка) / М.М. Гавриш // Актуальні проблеми філології та перекладознавства: зб. наук. пр. - Хмельницький: ХНУ, 2012. - Вип.5. - С.34-42.

3. Дейк Т.А. Язык. Познание. Коммуникация / Т.А. Дейк. - М.: Прогресс, 1989. - 312 с.

4. Карасик В.И. Язык социального статуса / В.И. Карасик. - М.: ИТДГК "Гнозис", 2002. - 333 с.

5. Медведєва Л.М. До типології мовленнєвих актів / Л.М. Медведєва // Мовознавство. - 1989. - № 3. - С.8-19.

6. Наумук О.В. Мовні засоби вербалізації поради: когнітивний та прагматичний аспекти: [моногр.] / О.В. Наумук. - Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2012. - 211 с.

7. Падучева Е.В. Высказывание и его соотнесенность с действительностью / Е.В. Падучева. - М.: Наука, 1985. - 272 с.

8. Приходько А.М. Концепти і концептосистеми в когнітивно-дискурсивній парадигмі лінгвістики / А.М. Приходько. - Запоріжжя: Прем'єр, 2008. - 332 с.

9. Прокопчук А.А. Текст и предложение / А.А. Прокопчук // Вестн. Харьк. гос. ун-та. - Х.: Основа, 1992. - № 372. - С.77-83.

10. Серль Дж. Косвенные речевые акты / Джон Серль // Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Прогресс, 1986. - Вып.17: Теория речевых актов. - С. 195-222.

11. Формановская Н.И. Способы выражения просьбы в русском языке (прагматический подход) / Н.И. Формановская // Русский язык за рубежом. - 1984. - № 6. - С.67-72.

12. Швидка Н.В. Імперативні речення в сучасній українській мові: семантика, засоби вираження спонукальності, функції: автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 "Українська мова" / Н.В. Швидка. - Х., 1998. - 20 с.

13. Шинкарук В.Д. Категорії диктуму і модусу у структурі речення: [моногр.] / В.Д. Шинкарук. - Чернівці: Рута, 2002. - 271 с.

ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

14. Eckert K. Chaucer's reading list: Sir hopas, Auchinleck, and Middle English romances in translation / K. Eckert. - Las Vegas: University of Nevada, 2011. - 622 p.

15. Morris R. Sir Gawayn and the green knight: an alliterative romance-poem / Richard Morris. - London: Paternoste House, Charity-Cross Road, 1864. - 147 p.

16. Rawson J. King Horn, Floris and Blauncheflur, the Assumption of Our Lady / J. Rawson. - London: Paternoste House, Charity-Cross Road, 1866. - 171 p.

Размещено на Allbest.ru