Особливості відмінювання числівників "три", "чотыри" в церковнослов'янській мові української редакції кінця XVI-XVII ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості відмінювання числівників три, чотыри в церковнослов'янській мові української редакції кінця xvi - xvii ст.

О. П. Білих,

кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови

Кіровоградського державного педагогічного університету імені В. Винниченка,

вул. Шевченка 1, м. Кіровоград, 25006, Україна,

тел.: (0522)24-86-53,

obilyh@inbox.ru

У статті охарактеризовано особливості відмінювання числівників три, чотири у церковнослов'янській мові української редакції кінця XVI- XVII ст. Здійснено порівняння проаналізованих форм із відповідними у старослов'янській мові та українській XVI-XVII ст. З'ясовано, що у відмінкових парадигмах розглянутих числівників порівняно зі старослов'янською мовою відбулися зміни, спрямовані на їхнє зближення з відповідними одиницями української мови.

Ключові слова: церковнослов'янська мова, числівники три, четыре, відмінкові форми числівників.

А. П. Билых

ОСОБЕННОСТИ СКЛОНЕНИЯ ЧИСЛИТЕЛЬНЫХ ТРИ, ЧЕТЫРИ В ЦЕРКОВНОСЛАВЯНСКОМ ЯЗЫКЕ УКРАИНСКОЙ РЕДАКЦИИ КОНЦА XVI-XVII СТ.

В статье охарактеризованы особенности склонения имен числительных три, четгри в церковнославянском языке украинской редакции конца XVI-XVII ст. Проведено сравнение проанализированных форм с соответствующими в старославянском языке и украинском XVI-XVII ст. Установлено, что в падежных парадигмах рассмотренных числительных сравнительно со старославянским языком произошли изменения, направленные на их сближение с соответствующими единицами украинского языка.

Ключевые слова: церковнославянский язык, числительные три, четгри, падежные формы числительных.

O. P. Bilykh,

Candidate of Philology,

Associate Professor of Ukrainian Language Department Kirovohrad V. Vynnychenko State Pedagogical University,

37 / 25, Poltavska St., Kirovohrad, 25015, Ukraine, obilyh@inbox.ru

DECLENSION PECULIARITIES OF THE NUMERALS ТРИ, ЧЕТЫРИ IN THE CHURCH SLAVONIC LANGUAGE OF THE UKRAINIAN EDITING IN THE XVI-XVII CENTURIES

The purpose of the research is to characterise case forms of the numerals три, четтри in the Ukrainian editing of the Church Slavonic language in the late 16th and 17th centuries and to compare the corresponding units of the Old Church

Slavonic language with the Ukrainian ones. The analysis proved that the system of the studied forms have undergone some changes. The most important one is the loss of gender category by the numerals три, четгри. It has also been revealed that the recorded changes aimed at the convergence of case paradigms of the numerals три, четгри and два. The changes may have been initiated by the forms of the numeral два, however they appeared under the significant influence of the Ukrainian language where they were also present in XVI-XVII centuries. The results can be used in educational practice and for further research of accidence in the Church Slavonic language.

Key words: Church Slavonic language, the numerals три, четгри, case forms.

числівник старослов'янський мова український

Староукраїнська літературна мова протягом усього часу свого існування функціонувала в умовах взаємодії з церковнослов'янською мовою. Особливо активізувалася така взаємодія в кінці XVI - XVII ст., коли церковнослов'янська мова була не лише мовою церкви, але й одним із символів та інструментів національно-визвольної боротьби [7, с. 35-44, 90-96; 8, с. 137]. Високий авторитет церковнослов'янської мови став причиною її активного впливу на тогочасну українську. За спостереженнями дослідників, на цей час „усі рівні української літературної мови позначені зростаючим впливом церковнослов'янської” [8, с. 147]. Однак, констатуючи наявність такого впливу та аналізуючи його результати, дослідники поки що мало уваги приділяють вивченню власне церковнослов'янської мови. Тому актуальною на сьогодні залишається проблема впливу української мови на церковнослов'янську. Дослідження його результатів на всіх рівнях мовної системи необхідне для створення повної картини розвитку як української літературної мови, так і церковнослов'янської української редакції.

З огляду на сказане, мета пропонованої розвідки - охарактеризувати особливості відмінювання числівників три, четыри у церковнослов'янській мові української редакції кінця XVI-XVII ст. Зазначена мета передбачає виконання таких конкретних завдань: 1) констатувати наявність певних відмінкових форм (та можливих їхніх варіантів) числівників три, четыри у церковнослов'янській мові досліджуваного періоду; 2) порівняти виявлені форми з рекомендованими граматикою М. Смотрицького, що дасть змогу з'ясувати, наскільки стійкими були норми вживання форм цих числівників; 3) порівнявши будову форм числівників три, четыри у церковнослов'янській мові з відповідними одиницями у старослов'янській та українській мовах, виявити характерні особливості відмінювання цих числівників.

Матеріал для дослідження дібрано шляхом суцільної вибірки переважно зі стародруків кінця XVI - XVII ст. (перелік опрацьованих джерел див. наприкінці статті).

У старослов'янській мові (а також в інших слов'янських на ранніх етапах їхнього розвитку) три, четыри за характером формотворення становили серед числівників окрему групу, відмінювалися як іменники у множині: три - як іменники з давніми основами на *-ї-, четыри - як іменники з давніми основами на *-er- [2, с. 185; 1, с. 227; 9, с. 49; 4, с. 221; 6, с. 101-102]. Яскравою особливістю цих числівників, порівняно з їхніми відповідниками в більшості сучасних слов'янських мов, були окремі родові форми (в наз. в.) для чол. (трие, четыре) та для середн. й жін. родів (три, четыри). З часом у відмінюванні цих числівників (у різних слов'янських мовах) відбулися зміни, зумовлені впливом інших числівників, а також інших частин мови [6, с. 102-- 103]. Розглянутий матеріал свідчить, що такі зміни відбувалися й у церковнослов'янській мові.

Називний відмінок. У наз. в. числівники три, четыри в обстежених пам'ятках представлені формами трие, три та четыре, четыри. Особливості їхнього вживання в розглянутому матеріалі свідчать про те, що в церковнослов'янській мові кінця XVI--XVII ст. вони сприймалися не як родові форми, а як варіанти однієї форми (переважно чол. р.). Зокрема, числівник три в чол. р. представлений обома варіантами, з кількісною перевагою три (трг) (22 вживання трїе, 45 - три, тры): трїе снове (ОБ 1581, 4/2), трїе моужїе (ІЗ 1624, 229), м(с)ц три (ЛМГ, 10), тры оцг (Букв. 1671, 44). Причому в більшості пам'яток зафіксовані обидва варіанти (в межах однієї пам'ятки): трїе мУжи (ОБ 1581, 7) - три снг (ОБ 1581, 190), трїе отроцг (ТрЦв 1631, 28) - три отроки (ТрЦв 1631, 85), татів ... трїе (ПКП 1661, 176) - три столпг (ПКП 1661, 228).

Варіантні форми в чол. р. має також числівник четгри (четгри - 11 уживань, четгре - 3): мУжїе ... четгри (ІЗ 1624, 416), четыри ловци (ПМ, 85), четгре Оовори (Лим. 1628, 139), Четгре ... ег(г) листг (ЄвЛ 1644, 18 нн; ЄвЛ 1690, 17 нн) (ЄвКП 1697, 17 нн: четгри ... єег(г)листг). Утворення на -е зрідка трапляються серед форм інших родів: трїе оуравненї# (СмГр, 46), четгре части (ОБ 1581, 23 зв.).

У середн. та жін. родах числівники три й четыри в усіх випадках (крім поданих вище) мають форми на -и: три стада (ОБ 1581, 13), Числа ... сУть три (СмГр, 238), три сї# доврод^тели (Лим. 1628, 36 зв.), Четыри Елгов^стї# (ЄвКП 1697, 16 нн), Просшдї# страсти сУть четыри (СмГр, 34).

Таким чином, розглянутий матеріал свідчить про те, що розрізнення родових форм наз. в. числівників три, четыри в церковнослов'янській мові в кінці XVI-XVII ст. (як і в українській цього часу [5, с. 160]) фактично вже зникло. У зв'язку з цим звертає на себе увагу те, що в граматиці М. Смотрицького подані окремі родові форми для числівника три: тїи трїе (чол. р., 188), та# три (середн. р., 188), тї# три (жін. р., 187). Для четыри подана лише форма на -и: четыри (188).

Пояснюється це, можливо, прагненням автора упорядкувати численні вживання варіантів трїе, три, які були наявні через традиційність більшості церковнослов'янських текстів.

Родовий відмінок. У старослов'янській мові в род. в. числівники три, четтіри мали форми трии, четтірт (лео четтірь) [2, с. 185]. Такі форми були характерними й для східнослов'янських мов у давнину [1, с. 227; 4, с. 221; 3, с. 215]. Згодом у східнослов'янських мовах ці форми почали витіснятися утвореннями на -хт (трехт, четтірехт), насамперед у результаті впливу місц. в., а також, очевидно, род. в. займенників та прикметників [1, с. 236; 6, с. 227], і в українських писемних пам'ятках уже в XVI ст. дослідники фіксують лише нові форми на -хъ [5, с. 161]. Такі зміни відбувалися й у церковнослов'янській мові української редакції. Про це свідчить розглянутий матеріал, у якому давні форми фактично відсутні. Виняток становить лише одне вживання четтірт: ГО четтірт в^трт нб(с)нтіхт (ІЗ 1624, 9). У всіх інших випадках зафіксовані лише нові форми на -хт.

Числівник три представлений варіантами трехт, трїехт. У граматиці М. Смотрицького вони обидва рекомендовані лише для чол. р.: т^хт трїехт: или трехт (186). Для середн. й жін. родів поданий тільки трехт: т^хт трехт (середн. р., 188), (жін. р., 187). Такі рекомендації загалом відображали тогочасну мовну практику. Варіанти трехт і трїехт виявлені нами майже в усіх випадках лише в чол. р. (11 уживань трехт, 10 - трїехт), при цьому в більшості пам'яток використовується трїехт, варіант трехт зафіксований лише в трьох (Лим. 1628, Сл. 1629 та ПКП1661): Тр^хъ отрокъ в'кра (ПМ, 137), ПЄсне трїехт Отроковт (ТрЦв 1631, 272), при оустЄх(т) ... трїехт св^дителей (ЄвЛ 1644, 61 зв.; ЄвКП 1697, 62), трехт м(с)цт (Лим. 1628, 63 зв.), По скончанїи ... трехт ^алмшвт (Сл. 1629, 63), преж(д)е тре(х) дній (ПКП 1661, 87 зв.). Порушує ці рекомендації лише сам автор граматики, в тексті якої виявлена форма трїехт і для середн. р. (на одній сторінці із трехт): Личнтій естт иже вс# лица вс^хт тре(х) числт имать ... Ее^личнтій естт /иже первагш и вторагш лица вс^хт трїехт числт ... лишаеттс# (СмГр, 233). Числівник четтіри в род. в. в усіх випадках (крім наведеного четтірт) має форму четтрехт: ГО четтірехт конецт (ТрЦв 1631, 694), ГО четтірех(т) животнтіхт (ОБ 1581, 244/2), четтрехт добродетелей (ПКП 1661, 139 зв.).

Давальний відмінок. У дав. в. числівник три також представлений варіантними формами. У розглянутому матеріалі зафіксовані лише форми чол. р. (5 уживань трїемт, 4 - тремт): по вс^(м) трїемт родимт (СмГр, 239), По трїемт ... въпросимт (Тр. 1646, 153), трїемт рече (МД 1666, 75), къ тремъ не прїйде (ОБ 1581, 153). Для чол. р. ці варіанти рекомендовані й граматикою М. Смотрицького (186). Четтіри в усіх випадках має форму четтіремт: четтірем(т) оуглом(т) (ТрЦв 1631, 92), четтіремт четверицамт (ІЗ 1624, 247), четтіремт доврод^телемт (ЄвЛ 1644, 16 нн).

Знахідний відмінок. У знах. в. числівники три, четгри в переважній більшості випадків мали традиційні форми на -и (які були представлені й у старослов'янській мові [2, с. 185]): Роди же ное три снті (ОБ 1581, 3/2), Три ... поклонп сътворше (Ч 1617, 129), вл#ю(т) ... три Лица (МД 1666, 75 зв.), на четтіри части (Сл. 1629, 2/78). Зафіксовано, крім того, вживання форми на -е (очевидно, результат упливу наз. в.): на четтіре странті (ТрЦв 1631, 70).

При іменниках - назвах істот могли виступати також форми, тотожні род. в. (із варіантами трех і трїехт, як у род. в.): итр^тоша ... трех(ъ) чернори^цев(т) (ПКП 1661, 229), Юн№шг трїехт пефт не ипали (МО 1680, 170 зв.), ЕЄгда во видиши сихъ четтірехт (влаговісників) не съшедши(х)с# (ЄвЛ 1644, 21 нн; ЄвЛ 1690, 19 нн; ЄвКП 1697, 18 нн).

Іменники при формах знах. в. числівників три, четгри (коли ці форми були тотожними наз. в.) вживалися переважно в знах. мн. Зафіксовані, крім того, поодинокі випадки використання двоїнних форм: дасть ... злата три Кантинар# (Лим. 1628, 161 зв.), Чре^т три с^ввот^ (ІЗ 1624, 335).

Орудний відмінок. В ор. в. числівники три, четгри могли мати як давні форми (треми, четпрми), характерні для них ще у старослов'янській мові [2, с. 185], так і нові, на -а (трема, четтірма). Для числівника три кількісно переважає традиційна форма (25 уживань із 43-х): съ треми поклонті (Ч 1617, 96), треми ден(ь)ми (ТрЦв 1631, 168), треми станами (ОБ 1581, 158). Утворення на -а (трема) представлене загалом поодинокими вживаннями: трема н(д)лми (ПКП 1661, 49), степе(н)ми трема (СмГр, 495). Виняток становить Сл. 1629, де ця форма трапляється часто (14 випадків із 16-ти виявлених), щоправда лише в одній фразі: держа ирарт трема пртстті (Сл. 1629, 25, 26, 43 і ін.). Одне з утворень на -а виявлене в тексті граматики М. Смотрицького, хоча автор у парадигмах подає лише треми (186, 187, 188).

Числівник четпри представлений в ор. в. невеликою кількістю вживань варіантами четгрми і четгрма: четгрми временг (Тр. 1646, 53), носима четгрми (ЄвКП 1697, 118 зв.), по(д) четгрма в^тви (ОБ 1581, 37), на Ра^сланленномъ носимо (м) Четгрма (МД 1666, 391).

Таким чином, особливістю форм ор. в. числівників три, четпри в церковнослов'янській мові української редакції кінця XVI-XVII ст. порівняно зі старослов'янською є варіанти трема, четнрма. Вони могли з'явитись у церковнослов'янській мові не залежно від сторонніх упливів за аналогією до форми двома. Однак, очевидно, поширенню їх значною мірою сприяла українська мова, в пам'ятках якої такі форми фіксують із XV ст. [2, с. 237; 6, с. 227], а вже в XVI ст. вони стають єдино можливими [5, с. 162].

Місцевий відмінок. У місц. в. числівник три представлений варіантами трехъ, трУехъ, три^ъ. Найпоширенішим із них є традиційний трех^ (25 уживань із 35-ти зафіксованих): в(ъ) трех(ъ) Агглахъ (МД 1666, 75), во вс^хъ трехъ лицехъ (СмГр, 239), въ трехъ гпостасехъ (МО 1680, 21). Не є особливо рідкісним і варіант трїехь (8 уживань із 34-х): во вс^хъ трїехь родехъ (СмГр, 158), По тріехь ... днехъ (ПМ, 67). У граматиці М. Смотрицького трУехъ (разом із трехъ) рекомендовано лише для чол. р., для середн. й жін. родів подано тільки трехъ. У розглянутому матеріалі форма трУехъ виявлена і в середн. р.: в ТрУехъ лицехъ (ТрЦв 1631, 412). Крім того, серед проаналізованих форм місц. в. зафіксоване вживання варіанта трwхъ: в(ъ) трц»(х) си(х) частехъ (Тр. 1646, 355). Він є результатом упливу української мови, у пам'ятках якої в XVI--XVII ст. дослідники фіксують місц. в. на -охъ [1, с. 236; 5, с. 162; 4, с. 227]. Четнри в усіх випадках у місц. в. має форму четнрехъ: по... четырехъ днехъ (ПМ, 115), во вс^хъ четнрехъ Лаграхъ (Лим. 1628, 80 зв.), на четгре(х) страна(х) (ТрЦв 1631, 68).

Таким чином, проведений аналіз свідчить, що в системі відмінкових форм числівників три, четнри в церковнослов'янській мові кінця XVI-XVII ст., порівняно зі старослов'янською мовою, відбулися зміни. Серед них насамперед слід відзначити фактичну втрату числівниками три, чотири категорії роду. Колишні родові форми сприймалися вже як варіанти однієї (щоправда, переважно чол. р.). Яскравою особливістю розглянутого матеріалу є також форми непрямих відмінків числівника три (трїехт, трїемт), основи яких зазнали впливу наз. в. Ці утворення, хоча й кількісно не переважали інші варіанти, зберігалися завдяки своїй формальній виразності й були характерною ознакою церковнослов'янської мови, порівняно з українською.

Загалом же зафіксовані зміни були спрямовані на зближення відмінкових парадигм числівників три, четыри та два. Зміни ці, можливо, були зініційовані впливом відмінкових форм числівника два, а також прикметників та неособових родових займенників, однак відбувалися за значного впливу української мови, в якій вони, за спостереженнями дослідників, у XVI--XVII ст. також засвідчені і вже з виразнішими результатами.

Помітною особливістю проаналізованих форм, крім того, є те, що окремі з них не в усьому відповідають рекомендаціям граматики М. Смотрицького (такі невідповідності трапляються навіть у тексті самої граматики). Очевидно, це є свідченням того, що перебудова системи відмінювання числівників три, четыри особливо активно відбувалася й у досліджуваний період.

* Примітка. Після скороченої назви джерела подано номер аркуша або сторінки, звідки взятий приклад. Позначка зв. вказує на зворот аркуша. Цифра /2 після номера аркуша в ОБ 1581 вказує на праву колонку, ліва спеціально не позначається. Виносні літери подані в круглих дужках у рядку. Цитати з перевидань подаються звичайним шрифтом курсивом.

Список використаних джерел та літератури

1. Букв. 1671 - Б^кварт ^тка славенска. - Львів : Друкарня братства,

2. 1671. - [32] арк.

3. ЄвКП 1697 - Євангеліє или Блгов^ствованїе. - Київ : Друкарня лаври,

4. 1697. - 438 арк.

5. ЄвЛ 1644 - Євангелїон сир^чт: Блгов^стїе Бгдхвенныхт

6. евангелиста. - Львів : Друкарня братства, 1644 - [12], 412 арк.

7. ЄвЛ 1690 - Євангеліє. - Львів : Друкарня братства, 1690. - [27], 412 арк.

8. ІЗ 1624 - Іша(н)а Златаустаго Бес^дт на Д^анїа Отыхт Ап(с)

9. лт. - Київ : Друкарня лаври, 1624. - [24], 534 с.

10. Лим. 1628 - Лїмонарт. Оир^чт, цв^тникт. - Київ : Друкарня Соболя,

11. 1628. - 183 арк.

12. ЛМГ - Л^тописецт w перво(м) зачатій и созданїи ста адвители мн(с)тр# гисти(н)ского... // Чтенія въ императорскомъ обществе исторіи и древностей россійскихь при Московском университете - М. : Въ Университетской типографии, 1848. - Год третий. - № 8. - С. 1-46.

13. МД 1666 - Меч(т) дхвнгй Книга пропов^дї(й) юже соориЖи Лазарт Еарановичт. - Київ : Друкарня лаври, 1666. - [15], 465 арк.

14. МО 1680 - Минїа Швфа# ... Тфашемъ ... Іннокентї# Гизел#. - К. :

15. Друкарня лаври, 1680. - [11], 508, [11] арк.

16. ОБ - Еивлїа сир^ч книгг ветхаго и новаго завета. - Острог : Друкарня Костянтина Острозького, 1581. - 628 арк.

17. ПКП - Патерїкт или wтечникт печерскїй. - Київ : Друкарня лаври, 1661. - 314 арк.

18. ПМ - Собственноручным записки Петра Могилы // Архивь Юго-Западной России, издаваемый коммиссіею для разбора древнихь актовь. - Кіевь : Типографія Г.Т. Корчак-Новицкаго, 1887. - Часть 1, томь 7. - С. 49-180.

19. Сл. 1629 - Леїтиргїарїонт си естт: ОлЦЖевникь. - К. : Друкарня лаври, 1629. - [28], 144, 300, [4] с.

20. СмГр - Смотрицький М. Грамматїки славенскї# правилное Огнтагма

21. ... / Підгот. факс. вид. та дослідження пам'ятки В. В. Німчука. - К. : Наук. думка, 1979. - 492 с.

22. Тр. 1646 - Єгхологїонт алво молитвослов, или тревникт - Київ : Друкарня лаври, 1646. - 860 с.

23. ТрЦв 1631 - Тріодь цвітна. - Київ : Друкарня лаври, 1631. - [22], 828 с. Ч 1617 - Часослов. - Київ : Друкарня лаври, 1617. - [21], 190, [2] арк.

24. Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови (нариси із словозміни та словотвору) / С. П. Бевзенко - Ужгород : Закарпатське обласне видавництво, 1960. - 416 с.

25. Вайан А. Руководство по старославянскому языку / А. Вайан ; перевод с фр. В. В. Бородич ; под. ред. и с предисл. В. Н. Сидорова. - М. : Изд-во иностр. литературы, 1952. - 446 с.

26. Жолобов О. Ф. Заметки о древнерусских числительных. II: „1”, „3”, „4” / О. Ф. Жолобов // Русский язык в научном освещении. - 2004. - № 2 (8).

27. Історія української мови. Морфологія / С. П. Бевзенко, А. П. Грищенко, Т. В. Лукінова [та ін.] ; В. В. Німчук (відп. ред.). - К. : Наук. думка, 1978. - 539 с.

28. Керницький І. М. Система словозміни в українській мові. На матеріалах пам'яток XVI ст. / І. М. Керницький - К. : Наук. думка, 1967. - 288 с.

29. Лукінова Т. Б. Числівники в слов'янських мовах (порівняльно-історичний нарис) / Т Б. Лукінова - К. : Наук. думка, 2000. - 370 с.

30. Німчук В. В. Староукраїнська лексикографія в її зв'язках з російською та білоруською / В. В. Німчук - К. : Наук. думка, 1980. - 304 с.

31. Русанівський В. М. Джерела розвитку східнослов'янських літературних мов / В. М. Русанівський - К. : Наук. думка, 1985. - 231 с.

32. Супрун А. Е. Старославянские числительные / А. Е. Супрун. - Фрунзе : Изд-во Киргиз. ун-та, 1961. - 108 с.

Размещено на Allbest.ru