Мотивованість внутрішньої форми українських фразеологізмів із релігійними компонентами

Размещено на http://www.allbest.ru/

МОТИВОВАНІСТЬ ВНУТРІШНЬОЇ ФОРМИ УКРАЇНСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ІЗ РЕЛІГІЙНИМИ КОМПОНЕНТАМИ

Альбіна Ковтун

Анотація

У статті на лексикографічному матеріалі, доповненому фразеологізмами з художньої літератури, проаналізовано основні мотиваційні чинники, що сприяють витворенню українських фразеологічних одиниць з релігійними компонентами. Автор дійшов висновку, що більшість означених стійких словосполучень або метонімічного, або вигукового походження.

Ключові слова: вигукові фразеологізми, фразеологізми метонімічного походження, фразеологізми метафоричного походження.

Albina Kovtun. Motivation of the inner form in the Ukrainian phraseological units with religion components

Defining the main motivation factors affecting the formation of Ukrainian phraseology with religion components, the author comes to the conclusion that set combinations are easy to be decoded, because most of them are interjections and metonymic expressions metaphorically rooted, preserving their original meaning

Вибраний мотиваційний показник стійких словосполучень (експресивно-образне / нейтральне, реальне / ірреальне тощо) дає змогу по-різному типізувати мотиваційну базу фразеологічних значень. Більшість учених вважає оцінність стрижневим поняттям у фразеотворенні, незважаючи на наявність низки стійких словосполучень зі стилістичною нейтральністю (прийти на пам'ять, поставити перед фактом, з хвилини на хвилину). Зокрема, В. Телія акцентує на тому, що оцінність "нашаровується на дискретне відображення позначуваного у вигляді модальної рамки, яка передає інформацію про почуття-ставлення" [12, с. 5]. І. Улуханов зауважує, що обов'язковою умовою фразеологічної мотивованості можуть бути "семантичні ознаки, які б указували на зв'язок між ними, що позначено мотиватором і мотивованими словами" [13, с. 79]. О. Селіванова, розрізняючи метафоричний, метонімічний та порівняльний типи образного представлення фразеологічних значень, виокремлює пропозиційно-диктумну, асоціативно-термінальну, інтеграційно-порівняльну, модусну, змішану та псевдомотивацію [9, с. 32-82].

Метою нашої роботи є визначення основних мотиваційних чинників, що сприяють витворенню українських фразеологічних одиниць з релігійними компонентами. Фактичний матеріал отримано шляхом вибірки сталих словосполучень із лексикографічних джерел і доповнено фразеологізмами з художньої літератури. На матеріалі української релігійної лексики таке дослідження, як нам відомо, ще не здійснювалося.

Через тривалість процесу фразеологізації стійкі словосполучення вважають віддзеркаленням характерних особливостей культури й побуту, народних звичаїв, історичного минулого, відбитками архаїчного мислення, душею кожної національної мови [7, с. 82]. Завдяки низці обставин свого національного буття, історії та особливостей своєї національної духовності українці завжди були одним із найбільш релігійних народів світу, що відображено в народній мові й незліченній кількості фразеологізмів

За частотою використань переважають вигукові фразеологізми, до складу якого входять теоніми Бог (Господь), рідше Христос, Мати Божа: ради Бога, не гніви Бога (Господа), Бог не допустить, хай Бог збереже, хай Бог помагає, Бог знає (бозна), Бог відає, Бог з тобою, не дав Бог, щоб тебе Бог побив, хай мене Бог скарає, не гніви Бога, бійся Бога, як Бог велів, хай Бог простить, хвалити Бога, слава Богу, Бог з тобою, дай Боже, як Бог дасть, спасибі Богові, дяка Богові, Богу дякувати, мати в Бога надію, на Бога (на Бога святого, на милість Бога), з Богом, убий мене Бог, Христос воскрес, Слава Ісусу (-ові), крий Боже (Господи, Мати Божа), не дай Боже (Бог, Господи, Мати Божа), хай Мати Божа милує (прощає, боронить, помилує) і багато інших. Надактивне звернення до Бога призвело до втрати розділових знаків на письмі та пауз в усному мовленні (борони Боже, прости Господи, не допусти Боже (Господи), дай Боже, покарай Боже, щасти тобі Боже), сприяло "приховуванню" кореня -бог- в усталених формах: їй-богу, їй-бо, бозна, спасибі, далебі, бігме тощо.

Зафіксувати всі вигукові одиниці неможливо, тому що мовлення повсякчас трансформує їх. Найменша зміна компонентного складу - це уже новий відтінок значення чи посилення експресії висловлюваного, емоційного впливу на співрозмовника, напр., як у О. Забужко: Звісно, жодних там лікарень, моргів, Боже збав, нічого такого гостросюжетного… (порівн. зі словниковим тлумаченням: "хай (нехай) Бог (Господь) одверне" - "застереження від чого-небудь, небажання чогось" 14, І, 40).

Звертання [ой] Боже, Ісусе, Мати Божа та їхні похідні також функціонують як вигуки, коли мовці мають потребу висловити радість, здивування, захоплення, переляк тощо: А дорожнеча, мати божа, й до купиться не можна!.. (Г. Косинка); Матінко Христова! Якби не знала її за дівки, то не пізнала б її: як віск… (І. Вільде); Свята діво, таки є правда на світі (М. Стельмах); ? Царице небесна! Чого ж мужики мовчать? (П. Капельгородський). Мотивація вигукових фразеологічних конструкцій з релігійними компонентами настільки прозора, що навіть не потребує тлумачень. Українці використовують священні найменування в сталих словосполученнях доволі часто, тому щоразу, зрозуміло, уже й не замислюються над їхньою магічною силою. При цьому вигукові фразеологізми не тільки не втрачають своє первісне значення, а, навпаки, незважаючи на появу деякої узагальненості, закріплюють внутрішню форму початкового змісту, "історико-етнографічні та морально-естетичні зв'язки людини з навколишнім світом, зі всесвітом, точніше, конкретний характер цих узаємозв'язків, ставлення людини до святого письма - співвіднесення з ним свого життя" [3, с. 123]. Навіть під тиском примусової атеїзації ХХ ст., яку Є. Сверстюк порівнює з невдалим експериментом "ламаркістів, які багатьом поколінням мишей обрубували хвости, щоб закріпити зміну в спадковості" [8, с. 174], українці активно використовували у своєму мовленні вигукові фразеологізми з релігійними компонентами.

Легко декодованими є фразеологізми метонімічного походження, значення яких пов'язані із семантикою компонентів за суміжністю як складниками однієї ситуації, що містять об'єктивну, чітку інформацію, напр., про час: від Адама ("дуже здалека, з самого початку" [14, І, 13]). Як переконують лінгвістичні дослідження, фразеологізми метонімічного походження рідко залишаються лише метонімізованими, оскільки в подальшому вони відкидають "належність об'єкта до того класу, до якого він насправді входить", і стверджують "його залучення до категорії, в яку він не може бути віднесений раціонально" [2, с. 17], тобто зазнають ще й метафоризації, зберігаючи при цьому вихідний зміст паравербальних засобів: сльозами (слізьми, слізно) молити ("кого і без додатка. Дуже просити кого-небудь про щось" [14, І, 502]); одним миром мазані ("ірон. Дуже схожі між собою в чомусь (перев. негативному); з однаковим ставленням до кого-, чого-небудь, з однаковими рисами; однакові (про людей)" [14, І, 458]).

Такий мотиваційний тип часто забезпечений соматизмами: дай / давай Боже ноги ("уживається для вираження необхідності раптової втечі звідкись" [11, с. 186]); богу у вуха ("щоб здійснилося щонебудь" [11, с. 140]); мати Бога в серці, в животі ("бути милосердним, добрим, совісним, справедливим і т. ін." [11, с. 372]); не мати Бога в серці, в животі ("бути жорстоким, бездушним, несправедливим" [11, с. 379]). Групу метонімізмів наповнюють і моторно-кінетичні фразеологізми, напр.: покласти (поставити, кинути) хрест на груди - "перехреститися" (відсутній у фразеологічних словниках української мови): - Ось - І Данько поклав хрест на розбурхані груди (В. Земляк); Рука не підноситься, щоб положити на себе знак хреста (У. Самчук); - Пізно, тату, - вклонився богам і похапцем кинув хреста на груди (М. Стельмах).

Для фразеологізмів метонімічного походження можливе співвідносне використання їх зі своїми "генетичними прототипами", тобто вільними словосполученнями [1, с. 43]; для порівн.: - Прислужував він справою: носив ставники, тримав на вечірнях єлей і краще за нього ніхто не вмів роздмухувати кадило (Б. Антоненко-Давидович) та - Новий цех організовуватиму… Спершу це не цех буде, а так - невеличка установка. А там подивимось. Проте мені вже видно: таке кадило роздмухаємо… (Ю. Шовкопляс). У першому випадку роздмухувати кадило - це вільне словосполучення, у другому - фразеологізм "2. Розширювати яке-небудь починання" [14, ІІ, 748].

Ще однією особливістю функціонування фразеологізмів такого типу є утворення багатозначності: первинне значення - релігійне, а похідне виходить за межі сакральної сфери в результаті метафоризації релігійного (читати молитву: 1) "звертатися до Бога - своєрідного коду, "який відкриває шлях до висот духовного пізнання" [5, с. 320]; 2) "дорікати кому-небудь, лаяти, сварити когось" [14, ІІ, 948]). Низка інших метафоризованих фразеологізмів, частіше не зафіксованих лексикографами, мають таке саме значення - "дорікати кому-небудь, лаяти, сварити когось"; для порівн.: Виголошують проповідь про чесність, рівність і товариське відношення, а між партійців… квітне кар'єризм, низькопоклонство (О. Копиленко) та …постукуючи затисненою у кулаці виделкою по столу, виголошував чергову проповідь, - про майбутнє племінниці (А. Дімаров); Мирон Ілліч так красно говорить, ніби заздравного псалма чи акафіста читає… (І. Чендей) та …до Віри потихеньку вступив Ганс та почав свій акафіст. Що вони, мовляв, думають? (У. Самчук). За нашими спостереженнями, для вторинних фразеологічних утворень характерна втрата традиційних позитивних стереотипів.

Оцінно-емотивний показник як конотативний потенціал готового знака притаманний більшості фразеологізмів з релігійними компонентами, через які "проходять тільки ті сторони і грані людської практики, які переломлюються через людські почуття, сприймання та їх оцінки" [10, с. 328]. Так, позитивні конотації пов'язані з Богом, Матір'ю Божою, Ісусом Христом, Божою благодаттю, благословінням, молитвою, душею, раєм тощо: мати Христа в душі ("бути милосердним, совісним, жаласливим, справедливим і т. ін." [14, І, 477]); ходити під Богом ("не знати, що трапиться у житті, що є неминучим для нього у майбутньому" [14, ІІ, 931]); благословлятися / благословитися (поблагословитися, заблагословитися) на світ (на день, на світанок) ("безос. Світати, розвиднюватися" [14, І, 34]); Божий чоловік ("заст. Паломник, прочанин; юродивий" [14, ІІ, 950]); всією душею ("зі сл. любити, вірити. Щиро, гаряче" [14, ІІ, 798]); як у раю (зі сл. жити. "1. Безтурботно, спокійно, безпечно. 2. У злагоді" [14, ІІ, 732]). Лексеми гріх, хрест, піп, пекло, Каїн, Ірод, чорт, біс, сатана, диявол, гаспид, ідол та ін. означують негативні емоційно-експресивні еквіваленти слова: не розминутися з гріхом ("не уникнути чогось неприємного, недоброго" [14, ІІ, 754]); з хреста знятий ("дуже блідий, змучений, з хворобливим виглядом" [14, І, 343]); дурний піп хрестив ("кого. Хто-небудь нерозумний, нерозторопний" [14, ІІ, 641]); хоч у пекло ("грубо. Куди завгодно, у найнебезпечніше місце"[14, ІІ, 610]); біс злизав ("кого, що. Хто-небудь безслідно пропав, зник" [14, ІІ, 30]); до чорта в зуби ("грубо. У найнебезпечніше або найвіддаленіше місце" [14, ІІ, 954]).

Фразеологізми метонімічного походження тісно пов'язані з християнськими традиціями і звичаями, біблійними подіями та асоціаціями, що виникають під час сприймання їх як спосіб визначити невідоме через відоме. Так, стійке словосполучення адамове реберце ("жарт. Жінка" [14, І, 13]) ілюструє одну із версій про створення Богом жінки з ребра Адама [5, с. 7]. Словосполучення нести свій (важкий, тяжкий хрест) у фразеологічному значенні використовують тоді, коли хочуть підкреслити чиюсь покірність долі ("терпляче зносити труднощі, все, що судилось і стало неминучим у чиємусь житті; виконувати свій обов'язок до кінця" [14, І, 548]). А. Коваль пояснює походження цього фразеологічного словосполучення так: "За стародавнім звичаєм, засуджений ніс свій хрест до місця страти. Хрест був важкий. Ісусу довелося його нести метрів 600-700 по нерівній, вимощеній великим камінням дорозі. Він тричі падав і нарешті зовсім не зміг іти" [6, с. 226]. фразеологічний релігійний література словосполучення

Етнографічний матеріал дає змогу схарактеризувати причини внесення українцями у своє мовлення низки вигукових фразеологізмів з демонічними найменуваннями: до чорта; к чорту; чорт би взяв (забрав, побрав, ухопив); хай йому чорт (біс); чорт з тобою; з біса; ні чорта (ні біса); якого чорта, на чорта, на якого чорта; чорт знає; чорт має (чортма), чорт рогатий, чорт безрогий, чорт банькатий тощо. Наприклад, поєднання епітета бородатий і лексеми чорт для передачі зневажливого ставлення до когось чи крайнього невдоволення (Геть, ненажеро! Дітей моїх обібрав! Жінку голодну лишив!.. Геть, бородатий дияволе!… (У. Самчук)) Г. Булашев мотивує тим, що чорт творив цапа "за образом і подобою своєю" [4, с. 325]. Незважаючи на давню українську традицію табуювати вимовляння демонічних найменувань уголос, художнє мовлення ХІХ-ХХ ст. переконує в протилежному: українці дуже часто користуються такими назвами, не боячись нечистої сили, про це свідчить закріплена фразеологічна база: і сам сатана не зробив би; й сатана туди не добереться; хай чорт, аби не...; покласти чорта на лопатки; у чорта в зубах знайде; не такий чорт страшний, як його малюють; і чорта подужає; й до чорта наймусь; із самим чортом готовий битися тощо.

Усвідомлене витворення фразеологізмів з лексемами Бог, божий, ікона, Біблія та ін. з відтінком іронічності та комічності мотивоване намірами мовців вразити слухачів умінням винахідливо висловлюватися, іноді навіть порушуючи при цьому загальноприйняті норми і звичаї: Це така мста бабська: хоч ви й мужі, а не дам схопити бога за бороду (Р. Андріяшик) - "Досягти чогось особливого, незвичайного, вимріяного" [14, І, 165]; - Дай, - думаю, - і я поїду на стадіон. Що я гірший за інших чи в Бога теля з'їв? (І. Сочивець) - "жарт. Провинитися у чомусь; бути гіршим за інших" [14, І, 336]; Більше Паршецький не слухав високого гостя… Надто вони розумні там зібралися, на тих горбах. Певно, вважають, що тут сидять одні остолопи, які не вміють відрізнити Божого дару від яєчні (М. Тарновський) - "перев. зі сл. могти, вміти і под., зневажл. Розбиратися в чомунебудь" [11, с. 106]. Подібні фразеологізми можуть бути утворені трансформацією уже відомих, до складу яких релігійні лексеми не входять, наприклад, фразеологізм по коліна (сміття, снігу) означає "надмірну кількість чогось" [14, І, 386]; у Р. Андріяшика: Мудрий дід, та по коліна в біблії, ? сказав я, коли надокучило його слухати, де по коліна в біблії має значення "занадто богомільний". Спільною ознакою для фразеологізмів записатися в дурні ("дати себе ошукати, одурити" [14, ІІ, 685] і записатися у святі ("ірон. Про людину, яка намагається поводитися порядно" (відсутній у словниках): - Не курю, не п'ю й не матюкаюся… - У святі записався? (Ю. Мушкетик)) є негативна конотація першого компонента записатися. Прийомом епатування слухача вважаємо і зафіксовані в художній літературі окремі форми божби: - Та не бреши!.. - Хрест на церкві, комин на хаті, що я… (У. Самчук).

Фразеологізми з релігійними компонентами за антропометричним принципом поповнюють термінали сфер станів та поведінки, пов'язаних із діями, властивостями, ознаками чи поведінкою людини у релігійній сфері: Не знав комбат, з чого почати, як відпускати гріх цьому клятому Діденкові… (О. Гончар); Раби і підніжки всякої влади палять фіміам навіть земським начальникам (М. Коцюбинський); "Та не дітей же тобі з ним хрестити?" - дорікає собі в думці Богдан (О. Гончар); А Судді хто? Американці. Англійці. Хрещені батьки підсудних і до якоїсь міри учні (О. Довженко). Стійких словосполучень метафоричної переінтерпретації із зоологічними найменуваннями набагато менше: божа пташка ("безтурботна людина" [14, ІІ, 716]); боже теля ("дуже спокійна, лагідна, але безвольна, інертна людина" [14, ІІ, 879]); агнець божий ("книжн. Безвольна, покірлива, розумово обмежена людина" [14, І, 13]); заяча душа ("боязка, полохлива людина (уживається також як лайливий вислів на адресу такої людини" [14, І, 281]); мишача душа ("уживається на означення полохливої, дріб'язкової людини, здатної на підлість" [14, І, с. 281]); як (мов, ніби і т. ін.); церковна миша ("з сл. бідний, жарт. Уживається для підсилення зазначеного слова; дуже бідний" [14, І, 490]); не все (не завжди, минула, минулася, минеться і т. ін.) коту (котові) масниця (масничка) ("жарт. Закінчилось для когось безтурботне життя; не завжди комусь щастить" [14, І, 465]) тощо.

Функціонує група фразеологізмів порівняльного типу, які вказують на міру та якість, дії та стани людини: старий як [білий (Божий)] світ ("дуже давній, споконвічний" [11, с. 690]); як [Божа] бджола ("зі сл. трудитись, працювати і под. Дуже напружено, посилено" [11, с. 26]); як [Божий] день ("зі сл. ясно, зрозуміло і под. Цілком, абсолютно" [11, с. 191]); як (мов, ніби і т. ін.) на гріх ("як навмисне, як на зло; як на нещастя" [14, І, 199]); як Адам і Єва в раю ("зі сл. невинний. Морально чистий; нехитрий, наївний" [11, с. 19]); як Богу (Богові) молитися / помолитися ("приємно, радісно, легко і т. ін. (щось робити)"[11, с. 402]); як з Божої руки ("легко, без докладання великих зусиль" [11, с. 621]); як смертний гріх ("зі сл. поганий, гидкий і т. ін. Дуже, у великій мірі" [14, І, 199]); як (мов, ніби і т. ін.) мертвому кадило ("зі сл. допомагати і т. ін. Уживається для вираження повного заперечення змісту слова допомагати; зовсім не (допомагати)" [14, І, 360]); як (наче, ніби і т. ін.) манни [небесної (з неба)] ("з сл. чекати, ждати, жадати і т. ін. Дуже сильно, з нетерпінням і т. ін." [14, І, 464]); як Богу (Богові) молитися / помолитися ("заст., жарт. Кому-небудь легко, нескладно щось робити" [14, І, 502]); як піп на ризи ("з сл. дивитися і т. ін. Гордо, з гідністю" [14, ІІ, 641]).

Процес фразеологізації іноді має такі слабкі асоціативні зв'язки, які в процесі декодування потребують, як зауважує О. Селіванова, особливої "психологічної напруги", що з часом може сприяти розгляду таких зворотів як псевдомотивованих" [9, с. 46], напр.: підвести / підводити під монастир ("кого і без додатка. Обдуривши, накликати біду, поставити кого-небудь в скрутне або незручне становище" [14, ІІ, 631]); возити / повозити попа в решеті ("заст. Говорити неправду, брехати під час сповіді" [14, І, 143]).

Отже, мотиваційні чинники, які впливають на витворення українських фразеологізмів з релігійними компонентами, легко декодуються, оскільки більшість з них - метонімічного походження або виконує вигукову функцію, а отже, має мотивовану внутрішню форму.

Література

1. Авксентьєв Л.Г. Семантична структура фразеологічних одиниць сучасної української мови та особливості її формування / Л.Г. Авксентьєв // Мовознавство. - 1987. - № 1. - С. 43-46.

2. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс / Н.Д. Арутюнова // Теория метафоры. - М. : Прогресс, 1990. - С. 5-32.

3. Бабич Н. "Сила Божа" в народній фразеології / Н. Бабич // Богословський стиль української мови у контексті стилістичної науки: зб. наук. праць. - Чернівці : ВД "Букрек", 2009. - С. 118-123.

4. Булашев Г. Український народ в своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: Космогонічні українські народні погляди та вірування / Г. Булашев. - К. : Довіра, 1993. - 414 с.

5. Войтович В. Українська міфологія / В. Войтович. ? К. : Либідь, 2002. - 664 с.

6. Коваль А.П. Спочатку було слово: Крилаті вислови біблійного походження в українській мові / А.П. Коваль. К. : Либідь, 2001. - 312 с.

7. Маслова В.А. Лингвокультурология: учебн. пособ. для студ. высш. учеб. заведений. - М. : Academia, 2001. - 208 с.

8. Сверстюк Є. Правда полинова / Є. Сверстюк. - К. : ВД "Києво-Могилянська академія", 2009. - 304 с.

9. Селіванова О. Нариси з української фразеології (психолінгвістичний та етнокультурний аспекти) / О. Селіванова. - К.; Черкаси: Брама, 2004. - 276 с.

10. Скаб М.В. Закономірності концептуалізації та мовної категорізації сакральної сфери: монографія. / М.В. Скаб. - Чернівці : Рута, 2008. - 560 с.

11. Словник фразеологізмів української мови / [укл. В.М. Білоноженко]. - К. : Наук. думка, 2008. - 1104 с.

12. Телия В.Н. Механизмы экспрессивной окраски языковых единиц / В.Н. Телия // Человеческий фактор в языке. Языковые механизмы экспрессивности. - М. : Наука, 1991. - С. 173-204.

13. Улуханов И.С. Мотивация и производность (о возможностях синхронно-диахронного описания языка) / И.С. Улуханов // Вопросы языкознания. - 1992. - № 2. - С. 92-96.

14. Фразеологічний словник української мови: у 2-х т. - [2-е вид.] - К. : Наук. думка, 1999. - Т. 12. 980 с.

Размещено на Allbest.ru