Порівняння (tasbih) як засіб творення арабських паремій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Порівняння (tasbih) як засіб творення арабських паремій

Ярослав Гриценко

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка,
кафедра Близького Сходу,
бульв. Тараса Шевченка, 14, Київ, Україна

Розглянуто структуру категорії at-tasbih (порівняння), існуючі види класифікацій та особливості впливу цього компаративного засобу на творення пареміологічних одиниць арабської літературної мови.

Ключові слова: порівняння (ташбіх), арабські паремії, пареміологічні одиниці, класифікації порівняння, структура порівняння.

This article is dedicated to the structure of category at-tasbih (simile), its existing types of classifications and specifics of influence of this comparative tool in the creation of paremiological units of the Arabic literature language.

Key words: simile, Arabic paroemias, paremiological units, classifications of the similes, structure of the simile.

Рассмотрено структуру категории at-tasbih (сравнение), существующие виды классификаций и особенности влияния данного компаративного средства на образование паремиологических единиц арабского литературного языка.

Ключевые слова: сравнение, арабские паремии, паремиологические единицы, классификации сравнения, структура сравнения.

Пареміологічні та фразеологічні одиниці арабські середньовічні вчені розглядали не як об'єкти самостійних розділів мовознавства, а з погляду фігур мовлення, переважно в межах науки про стиль і виразність мови `ilmu l-balaga основу якої складали:

`ilmu l-ma `ana “теорія словесності” (дослівно наука про значення), основоположником якої вважають Джурджані та яка займається вивченням способів використання у мовленні тих слів і зворотів, яких потребує ситуація з огляду на стан адресата, денотата та цілі звернення;

`ilmu l-badl`i “поетика” (дослівно наука про красномовність), наука, що займається вивченням поетичної діяльності та поетичних елементів (ритмічна проза, рима, її ритмічна та лексична функції та ін.);

`ilmu l-bayan “стилістика” (дослівно наука про ясність мовлення), наука, що вивчає способи вираження однієї і тієї ж думки різними шляхами, використовуючи різноманітні мовні засоби та тропи (порівняння, метафора, метонімія і т. д.), завдяки яким можна надати мовленню емоційнішого забарвлення.

Зважаючи на багатообразність манери висловлювання арабського народу, природно, що значний масив арабських приказок і прислів'їв побудований із використанням різних художніх засобів [1, с. 237].

Одним із “найфразеологічніших” тропів, безумовно, є at-tasbih. У стилістиці арабської мови поняття at-tasbih перекладається як “порівняння, алегорія”. порівняння арабський літературний at-tasbih

Перші згадки про термін at-tasbih наявні у Башшара Ібн Бурда (VIII ст.) [12, с. 32]. Пізніше у IX - початку Х століть цей термін фігурує у Джахиза, Мубаррада, Ібн аль-Му`тазза, Кудами Ібн Джа`фара та інших учених, які виділяли at-tasblh як самостійний засіб красномовства [3, с. 11], наголошуючи, що для порівняння двох речей достатньо наявності в них одної або декількох спільних властивостей, а також намагалися робити перші спроби класифікувати порівняння [4, с. 34-35]. Спостереження філологів цього часу лягли в основу визначення поняття at-tasblh більш пізніми вченими, сприяли виокремленню основних структурних елементів порівняння і створенню детальнішої та всесторонньої класифікації.

Першим, хто дав дефініцію at-tasblh, вважають Аскарі. Він назвав порівняння “таким описом, при якому одне описуване прирівнюється до іншого за допомогою порівняльного засобу, незалежно від того, рівні вони між собою (Я. Г. - в дійсності) чи ні” [5, с. 226].

Особливу увагу арабські вчені звертали на те, що сторони порівняння повинні мати якусь спільну властивість, яка більш характерна для однієї з цих сторін. З цього випливає думка про те, що порівняння - це “процес передачі будь- якої властивості від того, у кого (або у чого) цієї властивості вдосталь, тому, у кого (або у чого) цієї властивості не вистачає”. Подібної думки дотримувалися Джурджані [6, с. 63, 64, 78-80], Ібн Рашік [11, с. 286], Саккакі [7, с. 310, 311], Ібн Асір [1, с. 90], Ансарі [8, с. 118] та інші учені [4, с. 30-33].

Арабські науковці акцентували, що “для похвали гірше порівнюється з кращим, а при осуді - навпаки”. У першому випадку кажуть, наприклад: “каміння, як яхонт”, а у другому - “алмаз, як скло” [9, с. 45; 11, с. 290]. Крім того, для порівняння характерною є образність, що створюється шляхом гіперболізації та переосмислення.

У дослідженнях арабських лінгвістів трапляються різні класифікації порівнянь залежно від конкретності/абстрактності їхніх компонентів, від кількості порівнювальних об'єктів, від влучності/невлучності порівняння, їх вмотивованості/невмотивованості і т. д. Наприклад, таку властивість як вмотивованість вони беруть за основу класифікацій тих чи інших стилістичних фігур: порівнянь, тропів метафоричного та метонімічного характеру [7, с. 41-70, 304, 345]. Відповідно до цієї класифікації, приклади на тропи розміщуються, починаючи з тих, значення яких “ясне і зрозуміле...” та які не потребують тлумачення [7, с. 70, 71] і далі в міру спадання цієї “ясності” та “зрозумілості”. Одна з найдетальніших класифікацій належить Аскарі [2, с. 175-178; 5, с. 226-240]. Класифікації порівнянь також робили Мубаррад, Джахіз, Кудама Ібн Джа`-фар, Ібн аль-Му`тазз, Джурджа- ні, Ібн Рашік, Саккакі, Ібн Асір та ін. [4, с. 42, 76-93].

Порівняння передбачає наявність принаймні двох компонентів (tarafa at- tasblh), “один із яких прирівнюється до другого” [6, с. 226].

At-tasblh складається з таких компонентів ('arkanu-t-tasblh):

musabbah - те, що порівнюють (суб'єкт);

musabbah bihi - те, з чим порівнюють (об'єкт);

'adatu-t-tasblh - компаративна зв'язка;

wajhu-s-sabah - ознака подібності.

musabbah 'adatu-t-tasbih musabbah bihi wajhu-s-sabah

Метою порівняння зазвичай є musabbah, а інші компоненти визначають його, слугують йому. Musabbah bihi більш відомий ознакою подібності, ніж musabbah [7, с. 161], і останньому в ході процесу порівняння додається, приписується властивість, якої йому не вистачає (стосовно musabbah bihi).

Сторони порівняння (tarafa at-tasbih) можуть бути конкретними або абстрактними. Цікаві випадки, коли конкретне порівнюється з абстрактним, наприклад, у прислів'ї: gadabu-l-`ussaqa kamatari-r-rabi`i “Гнів закоханих, наче дощ повесні”.

Якщо хоча б один taraf має два або більше компонентів, то такий at-tasbih називається muta`addid (дослівно чисельний). При цьому може бути три варіанти:

а) musabbah складається з одного компоненту, а musabbah bihi з декількох;

б) musabbah складається з двох і більше компонентів, а musabbah bihi з одного;

в) обидва tarafa складаються більше ніж з одного компонента.

Кількість порівнювальних об'єктів може бути різноманітною, проте найбільш вдалим Кудама Ібн Джа`фар та Джурджані вважали варіант коли два предмети порівнювали з двома іншими [4, с. 138, 146; 10, с. 142].

Компаративна зв'язка ('adatu-t-tasbih) може виражатися за допомогою:

прийменників: ka- (як) або ka'anna (подібно, наче);

прикметників: mitlu (подібний), sibhu (схожий), nazir (однаковий);

дієслів: haka (походити), matala (бути подібним), 'asbaha (бути схожим).

Wajhu s-sabah вважається такою складовою частиною порівняння, наявність якої в обох сторонах необхідне для досягнення цілі порівняння. Спільність wajhu s-sabah в обох сторонах може бути дійсною (наприклад, спільність “кольору і свіжості” “щік та яблука”) або уявною, наприклад: “Неначе зірки у темряві - сунни Сунна (араб. sunna - шлях, звичай, приклад, поведінка) - священне передання Ісламу, викладене у формі розповідей про вчинки й висловлювання пророка Мухаммада, приклади з його життя, його слова й оцінки з різних питань віри й життя., оточені невіглаством” (Танухі). Wajhu s-sabah тут - образ чогось яскравого серед чогось темного, а в musabbah bihi цей образ уявний, який виникає внаслідок тлумачення міркувань [7, с. 314-315].

З погляду кількості властивостей, які лежать в основі порівняння, та відношень між ними wajhu s-sabah поділяється на:

а) mufrad (одиничний) - при порівнянні по одній властивості (наприклад, порівняння “щоки” та “троянди” за “красою”) [4, с. 126];

б) muta`addid (численний), коли ознак подібності більше одної і коли вони незалежні, тобто не утворюють єдиного цілого. У якості прикладу можна навести слова сирійського поета Бухтурі, якими він описував коня:

Подібно ворону, він перевершує усіх

Чорнотою масті і красою форм.

При muta`addid порівнювальні ознаки можна розташовувати у будь-якому порядку [4, с. 126-133];

в) murakkab (складний), коли в основі порівняння закладено більше однієї властивості, які розглядають не як ізольовані, а як одне ціле, що становить єдиний образ. Наприклад:

“Неначе небесні тіла в їх промінні - перлини, розсипані на голубому килимі” (Абу Таліб ар-Раккі) [7, с. 336].

Залежно від характеру ознаки подібності порівняння поділяють на qarib mubtadal (близьке банальне) та ba`idganb (далеке оригінальне). Перший - такий вид порівняння, в якому перехід від musabbah до musabbah bihi не потребує особливих зусиль, оскільки ознака подібності очевидна з першого погляду [7, с. 341]. Другий - такий вид порівняння, в якому перехід від musabbah до musabbah bihi відбувається тільки після роздумів через неочевидність ознаки подібності. Саме цей вид порівняння вважається красномовним [7, с. 342-343].

До оригінальних типів порівнянь також належать 'aqim (безплідні), тобто нетривіальні, такі, що не мають собі подібних, наприклад, порівняння “місяця” з “високою стеблиною фініків” [11, с. 296-299], та masrut (обумовлені), наприклад: “... його рішучість за своїм блиском була б подібна до зірок, якби у цього блиску не було заходу” [7, с. 344].

З погляду змісту інтерес викликають порівняння протилежних за значенням або різних за своїми властивостями речей. Наприклад: “Мед за своєю солодкістю, немов терпіння за своєю гіркотою, або як оцет за своїм кислим смаком” [11, с. 295]. Для таких порівнянь близькі випадки, коли про боягуза говорять з насмішкою, що він “сміливий, як Антара”, а про недорікуватого, що він “красномовний, як Сахбан” [4, с. 103].

Дві сторони порівняння (tarafa at-tasbih) - те, що порівнюють (musabbah), і те, з чим порівнюють (musabbah bihi), є основними складовими. Щодо засобу порівняння ('adatu t-tasbih) та спільної ознаки подібності двох сторін (wajhu s-sabah), то вони можуть усікатися. У результаті отримуємо такі види порівняння:

Абсолютне порівняння at-tasbih al-mufassal (дослівно детальне) - порівняння, у якому наявні усі чотири компоненти ('arkanu l- 'arba `a), наприклад: ar- rajulu kal- 'asadi fi s-suja `a “Чоловік, наче лев, за своєю хоробрістю”. Цей вид порівняння називається досконалим, оскільки в ньому висловлено думку, чим саме подібні обидві сторони порівняння. Розглянемо цей вид порівняння на прикладі прислів'я an-nasu ka'ibilin mi'atin la tajidu fiha rahila “Люди, наче верблюди, із сотні тільки один придатний для верхової їзди”, тобто їх багато, але мало серед них тих, у кому є добро.

Посилене порівняння at-tasbih al-mu'akkad (дослівно підтверджуюче) - порівняння, в якому не згадано компаративної зв'язки (якщо в порівнянні згадано зв'язку, воно називається mursal (дослівно відісланий)), приклад посиленого порівняння: ar-rajulu 'asadunfi s-suja`a “Чоловік - лев за своєю хоробрістю”. Цей вид порівняння вважається посиленим тому, що усікання засобу порівняння посилює думку подібності двох порівнювальних сторін, так само як і твердження “ти - лев” сильніше, ніж твердження “ти, наче лев”. Розглянемо прислів'я: qarinuka sahmuka yuhti 'u wayusibu “Товариш твій - твоя стріла, може як влучити, так і промазати”, тобто він може мати рацію, але може і помилятися.

Спільна ознака порівнювальних об'єктів може стояти й у знахідному відмінку (an-nasb) у якості конкретизації: ar-rajulu 'asadun suja`atan “Чоловік, наче лев, за своєю хоробрістю”.

Коротке порівняння at-tasbih al-mujmal (дослівно сукупне) - вид порівняння, в якому не згадано спільної ознаки подібності двох сторін, наприклад: ar- rajulu kal-'asadi “Чоловік, наче лев”. Також цей вид порівняння відображений у прислів'ї al-muktar kahatibi laylin “Базіка схожий на нічного дроворуба”, тобто такий же необачний у своїх висловах, як і той, хто вночі рубає дрова; або al-ladi ya`malu ma `rufan ma `a man la yastahiqqu mitla waqidu s-sam `i bayna al- `imyan “Робити добро тому, хто його не заслуговує, все одно, що запалювати свічку серед сліпих”.

Граничне порівняння at-tasbih al-balig - вид порівняння, в якому не згадано ні спільної ознаки порівняння, ні засобу порівняння. Цей вид порівняння застосовується для того, щоб урівняти в статусі обидві сторони, наприклад: ar- rajulu 'asadun “Чоловік - лев!”. У якості приклада можна навести відоме арабське прислів'я: al-harakatu barakatun “Рух - це благословення”, або ad-dinu an- nasiha “Релігія - найкраща порада”, або ad-duniya qantara “Цей світ - місток”.

Вищезазначені види порівняння належать до категорії простих (mufrad), проте розрізняють два види складного порівняння (murakkab):

Приховане порівняння at-tasbih ad-dimniy - порівняння, в якому відкрито не говориться, що саме схоже на що, але це стає зрозуміло зі змісту. У якості приклада можна навести поетичний уривок, який став прислів'ям:

man yahun yashuli al-hawanu `alayhi ma lijurhin bimayyitin 'ilam

Тому, хто принижується, приниження дається легко.

Немає болю в ранах мерця...

У цьому уривку автор відверто не порівнює людину з мерцем, але робить це приховано. Він не говорить прямо: “Ти не відчуваєш обурення через приниження твоєї гідності, і в цьому ти схожий на мерця, який також не відчуває біль”, саме такий прихований зміст цих рядків. Звідси і назва цього виду порівняння. Ще один приклад:

al-kalimat la turaddu 'in qilat fa 'inna s-sahma la yarji `u 'ila l-qawsi 'in haraja minhu

Сказане слово не повернеш,

Бо не повертається стріла, випущена з лука.

(Українське - Слово не горобець, вилетить - не спіймаєш)

Уособлене порівняння at-tasbih at-tamtiliy - це порівняння двох образів, спільна ознака яких охоплює сукупність декількох моментів. Тобто подібність сторін порівняння полягає не в окремих ознаках, а в суцільному образі, який виник у свідомості мовця. Цей образ уособлює те, що побачив мовець, наприклад: aisbir `ala madadi al-hasudi fa 'inna sabraka qatiluhu falnnaru ta 'kulu nafsaha 'in lam tajid ma ta 'kulu Терпляче перенось неприємності від заздрісника, бо терпіння твоє - то його смерть.

Так і вогонь сам себе поїдає, як не має, що їсти...

At-tamtil належить до такого виду порівняння, яке “осягається” розумом, виокремлюється із сукупності обставин [7, с. 70-71], тобто більш образне і менш вмотивоване, ніж “пряме” порівняння (at-tasbih as-sarih). Якщо метафора та порівняння досягаються на рівні слова, то уособлене порівняння - на рівні речення. Зазвичай at-tamtil вивчають у межах науки про красномовність стосовно порівняння або щодо метафори, коли відсутня одна із порівнювальних сторін.

Серед різновидів at-tasbih трапляється at-tasbih al-maqlub “інверсійне порівняння”. Сторони цього виду порівняння ніби міняються місцями. Це зроблено з метою досягнення перебільшення опису того, кого (що) порівнюють. Суть такого перебільшення полягає в тому, що мовець ніби хоче сказати: “Було б правильніше поставити того, кого порівнюють, вище того, з чим його порівнюють”. Наприклад, сильній людині кажуть: “Ти схожий на Геракла”, а він перевертає це порівняння і каже: “Ні, це Геракл схожий на мене!”.

У наступному прикладі Ігаб аль-Хім'ярі порівняв обличчя халіфа з ранковим промінням:

wabada s-sabahu ka 'anna gurratahu wajhu l-halifati hina yumtadahu І настав ранок. Його проміння подібне до обличчя халіфа під час похвали. Як видно з прикладу, подібне порівняння вносить у мовлення приємний ефект несподіваності та надає особливу значущість тому, кого хвалять.

Порівняльні звороти займають помітне місце в арабській класичній літературі, тому не дивно, що в ранніх лексикографічних працях їм присвячено окремі розділи та приділено особливу увагу [5; 13; 14; 15]. Цей інтерес до порівняльних засобів, які відображені в збірках приказок і прислів'їв, зберігається й понині.

Отже, арабські середньовічні філологи створили розвинену теорію порівнянь, розробили чітку систему термінів і детальну класифікацію. Дослідження арабських учених мають неабиякий інтерес для історії науки, а також можуть стати основою для сучасних досліджень.

Стаття: надійшла до редакції 16.12.2013 доопрацьована 20.02.2014 прийнята до друку 23.04.2014

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Шайхуллин Т. А. Стилистика арабского языка : учеб. пособие / Т. А. Шайхуллин, Э. М. Зиганшин, А. Н. Зиляева. - Казань : Магариф, 2008. - 383 с.

Шидфар Б. Я. Образная система арабской классической литературы (VI- ХП вв.) / Б. Я. Шидфар. - М., 1974.

Ibn al-Mu `tazz 'Abdulla. Al-Badi` / 'Abdulla Ibn al-Mu`tazz. - Al-Qahira, 1945.

Al-Jundi 'AH. Fann at-tasbih. Balaga. 'Adab. Naqd / 'All Al-Jundi. - Al-Qahira, 1952.

Al-'Askarl Abu Hilal. Jamharatu l-'amlal / Abu Hilal Al-'Askan. - Al-Qahira, 1893.

Al-Jurjanl 'Abdel Qahir. 'Asrar al-balaga fi `ilmi l-bayan / 'Abdel Qahir Al-JuijanI - Al-Qahira, 1953.

At-Taftazanl Sa`ad ad-Din Mas 'ud Ibn `Umar. Al-mulawwil `ala talhl§ al-miftah fi l-ma`ani wa l-bayan / Sa`ad ad-Din Mas'ud Ibn `Umar at-Taftazam. - Istanbul, 1890.

Ad-Dasuqi Muhammad `Arafa. Ha§iya `ala matn magna al-labib lial-'imam al-qudwa Ibn Hisam al-'An§ari. -q.1. / Muhammad `Arafa ad-Dasuqi . - Al-Qahira, 1887.

As-Suyup Jalal ad-Din. Kitabu al-'itqan fi tafsir al-Qur'an. - Q. 2. / Jalal ad-Din as-Suyull. - Al-Qahira, 1888.

10 Al-Jundi 'All. Fann at-tasbih. Balaga. 'Adab. Naqd / 'Ali Al-Jundi. - Al-Qahira, 1952.

Ibn Raslq al-Qayrawanl. Kitabu l-`umda fi mahasin as-si`r wa naqdihi wa 'adabihi. - q.1. / al-Qayrawanl Ibn Rasiq. - Al-Qahira, 1955.

Qudama Ibn Ga'far al-Katib al-Bagdadi. The Kitab Naqd al-Si'r / Ed. S. A. Bonebakker.- Leiden, 1956.

Al-Jahiz 'Abu `Utman. Al-bayan wa t-tabyin. - Q. 2. / 'Abu `Utman al-Jahiz. - Al-Qahira, 1956.

Al-Maydanl 'Ahmad Ibn Muhammad Ibn 'Ahmad Ibn 'Ibrahim an-Nlsaburl.

Mujamma`u l-'amtal. - Q. 1-2. / 'Ahmad Ibn Muhammad Ibn 'Ahmad Ibn 'Ibrahim an- Nlsaburl al- Maydani. - Bayrut, 1972.

Al-Hamadanl `Abdel Rahman Ibn `Isa. Kitabu l-'alfaz al-kitabiyya / `Abdel Rahman Ibn `Isa al-Hamadani. - Bayrut, 1911.

Размещено на Allbest.ru