Вербальні форми привітань в українській, російській та литовській комунікативній поведінці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВЕРБАЛЬНІ ФОРМИ ПРИВІТАНЬ В УКРАЇНСЬКІЙ, РОСІЙСЬКІЙ ТА ЛИТОВСЬКІЙ КОМУНІКАТИВНІЙ ПОВЕДІНЦІ

Корольов І.Р.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

У статті охарактеризовано привітання як один із різновидів дискурсивних практик у кооперативній комунікації; визначено базові вербальні форми привітань в українській, російській та литовській комунікативній поведінці, а також виявлено універсальні й національно-специфічні властивості привітань українців, росіян і литовців.

Ключові слова: привітання, комунікативна поведінка, кооперативна комунікація, дискурсивна практика, українська мова, російська мова, литовська мова.

The article deals with the characterization of greeting as a type of discursive practices in cooperative communication; the basic forms of verbal greetings are defined in Ukrainian, Russian and Lithuanian communicative behavior; there also identified the main universal and national-specific properties of individual types of greetings of Ukrainians, Russians and Lithuanians.

Key words: greeting, communicative behavior, cooperative communication, discursive practice, Ukrainian, Russian, Lithuanian.

привітання вербальний український російський литовський

Наприкінці ХХ - і на початку XXI століть науково-дослідницькі інтереси лінгвістів у галузі комунікативістики зосередились на вивченні проблем різних типів вербальної і невербальної поведінки загалом та комунікативної зокрема [1; 2; 4; 5; 6; 7; 8; 12; 13; 14; 17; 18; 20 тощо]. Остання, маючи соціальну природу, відіграє значну роль у процесі соціалізації мовної особистості і полягає в засвоєнні соціально-культурних норм, національно-ціннісних орієнтирів, передусім, стереотипів вербальної (невербальної) поведінки того суспільства, соціальної групи і спільноти, до яких вона належить. У контексті такої постановки проблеми мовну особистість можна співвіднести з певним соціокультурним феноменом, репрезентованим носієм свідомості і мови зі стійкою системою соціально значущих рис, складним внутрішнім (духовним) світом із конкретним ставленням до себе і свого оточення, що реалізується у відношеннях з дійсністю, іншими людьми та безпосередньо собою.

Актуальність теми статті зумовлена необхідністю системного та комплексного опису кооперативної комунікації з огляду на новий аспект її вивчення - лінгвокультурологічний, адже останнім часом у сфері лінгвокомунікативістики актуалізувався розгляд питання співвідношення рідної та нерідної культур, а також комунікативної поведінки як відображення дійсності в мовній свідомості людини.

Об'єктом дослідження є “привітання” як один із різновидів кооперативної комунікації в українській, російській та литовській мовах.

Предметом дослідження - вербальні форми привітань в українській, російській та литовській комунікативній поведінці.

Метою статті є виявлення універсальних і національно-специфічних вербальних форм привітань, характерних для комунікативної поведінки українців, росіян і литовців.

Завдання:

- охарактеризувати привітання як один із різновидів дискурсивних практик у кооперативній комунікації;

- з'ясувати базові вербальні форми привітань в українській, російській та литовській комунікативній поведінці;

- розкрити мотиваційну основу універсальної і національно-специфічної природи вербальних форм привітань українців, росіян і литовців.

У сучасній гуманітарній сфері різні типи комунікації (кооперативна, проміжна, конфліктна) були предметом багатоаспектних досліджень філософів (М.О. Бердяєва, Е. Муньє, Ч. Пірса,

О.І. Субетто, К.Т. Ясперса), психологів (М.С. Андріанова, Т.В. Ахутіної, Е. Берна, І.І. Васильєвої, Т.М. Дрідзе, М. Томаселло), соціологів (С.В. Борисньова, Р. Ґрігаса, М.Я. Данилевського, В.П. Конецької, Ф.І. Шаркова, І.П. Яковлева), істориків, політологів, культурологів і журналістикознавців (М.М. Грачова, Л.П. Мар'їної, А.В. Павловської, Н.Ф. Пономарьова, А.В. Соколова), а також лінгвістів (М.М. Бахтіна, Ф.С. Бацевича, Т.Г. Винокур, В.М. Глушака, О.С. Іссерс, В.І. Карасика, В.Б. Кашкіна, Л.П. Крисіна, Т.В. Ларіної, О.А. Леонтович, Ю.Є. Прохорова, О.О. Селіванової, К.Ф. Сєдова, Й.А. Стерніна, С.Г. Тер-Мінасової, Н.І. Формановської та ін.). Міждисциплінарна парадигма вивчення комунікації сприяла вирішенню багатьох проблем процесу спілкування, спираючись не на форми і структуру мови, а орієнтуючись на зміст і механізми ідеаційно-творчої (сенсорно-інтуїтивної та інтелектуально- мисленнєвої) активності особистості як особливого “стану свідомості”, що актуалізується і відтворюється в соціокультурному середовищі за допомогою (і завдяки) комунікації [3, с. 149].

У лінгвістичному ракурсі, як зауважує Т.М. Ніколаєва, важливим є виявлення “невідомих” і “прихованих” інтенцій у комунікації, зумовлених соціальними, прагматичними, рольовими й особистісно-психологічними факторами [11]. Саме тому, на нашу думку, невипадковим є інтерес дослідників до пресупозитивних факторів у міжособистісному спілкуванні в різних типах дискурсу, а також значущим є з'ясування питання про специфіку національної комунікативної поведінки інтерактантів - представників тієї або іншої лінгвокультури в полідискурсивних практиках кооперативної комунікації.

Для подолання етноцентризму у сприйнятті представників іншої культури важливо знати особливості їхньої ціннісної системи. Американські антропологи Ф. Клакхон і Ф. Стродтбек виділили п'ять основних параметрів, за якими погляди представників різних культур про навколишній світ розрізняються і які визначають їхню національно-ціннісну орієнтацію. На їхню думку, це ставлення 1) людини до природи (man-nature orientation); 2) до діяльності (activity orientation); 3) до часу (temporal orientation); 4) до стосунків між людьми (relational orientation); 5) до природи людини (human-nature orientation) [24]. На основі цих відношень і складається система цінностей народу, формуються його погляди, концепції, культура. Екстраполюючи ці параметри на кооперативну комунікативну ситуацію “привітання”, нам необхідно зосередити увагу, насамперед, на характері взаємовідносин між інтерактантами в українській, російській та литовській комунікативних культурах.

Необхідно зауважити, що литовські культурні й комунікативні норми значно ближче до слов'янських загалом та українських зокрема, ніж до англосаксонських, особливо, враховуючи гіпотезу про існування балто-слов'янської етнічної та мовної єдності. Характеризуючи культурну специфіку балтійських народів, американський дослідник Д. Фостер відзначає такі риси литовців, порівняно з латишами та естонцями, як відвертість, щирість і балакучість, що виявляється в бажанні висловлювати як позитивну, так і негативну думку, а тому можна стверджувати також про вищий ступінь прямолінійності та емоційності їхньої мовленнєвої поведінки [22, р. 208-209].

Зіставляючи мовленнєву поведінку українців і росіян як представників слов'ян і литовців як представників балтійських народів, зокрема й у кооперативній комунікативній ситуації “привітання”, необхідно враховувати тривалі зв'язки Литви з Польщею (156 років Об'єднаної Польсько-Литовської держави - Речі Посполитої), а також те, що в окремих регіонах сучасної Литви, зокрема у Вільнюському районі та так званій Малій Литві, в різному співвідношенні мешкають росіяни, поляки, білоруси й українці [10, с. 51]. Не можна також не зауважити, що в усіх прибалтійських країнах (Литві, Латвії, Естонії), особливо на їхніх прикордонних територіях, мешкає значна кількість балтів сусідніх національностей (на півночі Литви - латиші, на півдні Латвії - литовці тощо) [22, р. 206]. Відповідний етнічний склад населення є тією макроструктурою, що визначає емпіричний матеріал для конкретного аналізу, зокрема й у запропонованій розвідці.

Вітання, повітання - це “слова або жести, звернені до кого-небудь під час зустрічі на знак прихильного ставлення, доброзичливості” [15, с. 686]. Привітання належить до найчастіше вживаних етикетних висловлювань у комунікативній поведінці всіх етносів, за допомогою якого реалізується фатична функція мови (встановлюється контакт між співрозмовниками; відбувається початок інтеракції), унаслідок чого визначаються як взаємовідносини адресанта й адресата в повсякденному житті, що відображаються в полідискурсивному просторі кооперативної комунікації.

У найтиповішій, на перший погляд, комунікативній ситуації привітання (рос. приветствие; лит. pasisveikinimas), що репрезентує дискурсивний простір кооперативної комунікації, в усіх трьох досліджуваних комунікативних культурах наявні як універсальні властивості, так і певні характерні особливості. Так, привітання на кшталт укр. Доброго ранку (але добрий день, вечір)!, рос. Доброе утро (добрый день, вечер)!, лит. Labas rytas (laba diena, labas vakaras)! пов'язані з побажальною формою, адже, вітаючись у такий спосіб, бажають адресатові доброго й гарного ранку (дня, вечора) та добра на весь день: укр. “Дай, Боже, вам, панночко, вечір добрий! Нехай вам Бог помага! ' ' [31].

Хоча в усіх трьох лінгвокультурах такі одиниці мовленнєвого етикету, як укр. здрастуй, здрастуйте; рос. здравствуй, здравствуйте; лит. sveikas (-a), sveiki тощо, використовуються комунікантами як спосіб привітатись, але етимологічно позначають побажання здоров'я, виконуючи безпосередньо свою первинну функцію побажання здоров'я. Еквівалентними привітаннями в українській та російській комунікативних культурах є наведені вище висловлювання. У мовленнєвій поведінці українців, на відміну від росіян і литовців, саму лексему привітання (вітання) можна вживати не лише як спосіб привітатись зі співрозмовником, про що вказують російська лексема приветствие чи литовська pasisveikinimas, а й у комунікативних ситуаціях поздоровлення та побажання. Невипадково українці часто можуть вживати дієслова бажаю і зичу в комунікативних ситуаціях як звичайний спосіб привітання: бажаю (зичу) Вам доброго ранку [1, с. 58].

Поширеними привітаннями в українській комунікативній культурі є такі, як Здоровенькі були! або Доброго здоров 'я! Вживаються ці форми переважно тоді, коли адресант намагається ніжно й щиро привітатися, бажаючи адресату міцного здоров'я. У російській комунікативній поведінці також існує форма привітання Доброго здоровья!, що є властивою для старшого покоління комунікантів. В українській та російській комунікативній поведінці існують і такі просторічні форми привітань, як укр. Доброго здоров'ячка та рос. Доброго здоровьица (здравьица), що вживаються у розмовному й художньому дискурсах: “Доброго здоров 'ячка, Аркадію Валеріановичу, - низько вклоняється Майборода [33]; “Митька отправился туда и встретил еще одного старика [... ] Привет, дед! - Тпррры. Стой, хромоногая. Доброго здоровьица!” [28].

Натомість рос. Здравия желаю! використовується у військовому дискурсі як форма привітання солдата з офіцером (молодшого за званням військового до старшого), яке вони зрідка можуть вживати і в інших дискурсивних практиках: “Здравия желаю, ваше высокоблагородие! - прокричал этот солдат, выкатывая глаза на Ростова и, очевидно, принимая его за больничное начальство” [36].

В інституційних різновидах дискурсу в українській та російській комунікативній поведінці офіційну тональність спілкування, особливо під час урочистих заходів при звертанні до великої аудиторії демонструють такі висловлювання, як укр. Вітаю вас! або Дозвольте вас (при)вітати! та рос. Приветствую вас! або Разрешите (Позвольте) вас (по)приветствовать! Якщо ці привітання звернені до одного адресата, то використовуватимуться так звані форми звертання на Ви. У діловому офіційному спілкуванні, як зауважує С.К. Богдан, українці також можуть вживати привітання на кшталт: моє (в)шанування! Моя пошана! (просторічна й дещо архаїзована форма, яка позбавлена офіційності та вказує на невимушеність взаємостосунків між комунікантами моє шануваннячко!) [1, с. 62]. У росіян еквівалентом таких привітань в окремих інституційних дискурсах є форма моё почтение!, що підкреслює різницю у віці та соціальному статусі співрозмовників, коли її вживає молодший по відношенню до старшого. Хоча іноді ці висловлювання в українській та російській комунікативній поведінці можуть використовуватись у художньому дискурсі наприкінці розмови та мати фамільярний характер: “Я посторонний. - А-а!.. Мое почтение, мне некогда, - сказал доктор и, с досадой отдернув вниз панталоны, направился к койкам больных [37].

Російські привітання доброе утро, добрый день (вечер) містять слово добрый в застарілому, фразеологічно зв'язаному значенні рос. хороший [19, с. 63]. В українській мові така сема у прикметника добрий також існує - гарний. У литовській мові українським лексемам добрий і гарний та російським добрый і хороший відповідають також дві лексичні одиниці лит. labas і geras [26, p. 158, 876], але у привітанні литовці, на відміну від українців і росіян, не можуть використовувати лексему лит. geras (укр. гарний (гарного ранку; рос. хороший (хорошего утра), а лише вживають labas (labas rytas, laba diena, labas vakaras). У литовській і латиській мовах функціонує давній балтійський корінь lab-, який у сучасній литовській мові вживається, зазвичай, лише у формах привітання та прощання (лит. viso labo). Саме тому загальноприйнятому нині viso gero (укр. на все добре; рос. всего доброго (хорошего)) останнім часом все частіше відповідає форма з коренем лит. lab- (viso labo) [25, p. 23].

У комунікативній поведінці литовців привітання може реалізовуватись одним словом Labas!, але таке висловлювання має певний відтінок фамільярності. У ситуаціях офіційного привітання labas rytas, laba diena, labas vakaras відповіддю може слугувати повторення Labas, labas!, що, як правило, вживається співрозмовником із метою нівелювання офіційного характеру бесіди, зокрема для встановлення дружніх або навіть фамільярних стосунків [13, с. 20]. Українці і росіяни в кооперативній комунікативній ситуації “привітання” також можуть реалізовувати відповідну тактику зближення зі співрозмовником, що досягатиметься такими комунікативними ходами, як укр. Здрастуй, здрастуй (фамільярне - привіт, привіт); рос. Здравствуй, здравствуй (привет, привет).

У литовській комунікативній поведінці прикметники sveikas, sveika, sveiki, sveikos и labas у формулах привітання відрізняються різним ступенем десемантизації: у слові labas уже втрачено функцію номінації, воно вживається як етикетний знак і, ймовірно, є лише вигуком [13, с. 20]. У такому ж переважно фамільярному розмовному мовленні українці й росіяни часто вживають привітання Здоров(о-а)!, яке свідчить про тендерний статус учасників спілкування [19, с. 64], адже таке вітання здебільшого поширене серед чоловіків і характерне для мовленнєвої поведінки людей переважно низького соціального статусу: рос. “Здорово, Василий, - говорил он, в шляпе набекрень проходя по коридору и обращаясь к знакомому лакею, - ты бакенбарды отпустил? ” [34]; “Здорово, купец! А что, брат, за товар везёшь?"; “Здорові в хату! - привітавсь Чіпка. - Здоров, здоров, - весело задріботів Порох"; “На той час з низеньких хатніх дверей вийшов молодий парубок - Здоров був! - обізвався до його захожий. - Здоров. - Чи це Окунь живе? " [32]. Хоча зрідка зустрічаються випадки вживання такої форми вітання й серед жінок або у привітанні жінки до чоловіка, передусім у неінституційних дискурсивних практиках, що свідчить про близькість стосунків комунікантів: “Здорова, бабусю! А відкіля тебе бог приніс?" [31]; “А тут і Чіпка в хату. - Добре здоров 'я вам, бабо, й вам, мамо! - Здоров був, Чіпко, - одказує баба" [32].

В українській комунікативній поведінці може вживатися й стягнена форма Добридень (добривечір), що надає вітанню переважно урочистості й піднесеного настрою: “Добридень, дівчата. Боже вам помагай!" [30]; “Добривечіру хату! - привітали всі москалиху, що стояла посеред хати з ключами в руках. - Або доброго ранку, - одказала вона. - А хіба воно вже ранок? - пита хтось з гурту. - Та вже незабаром і світ, - одказує москалиха" [32]. Як зауважував І.Огієнко, на Київщині існує “цікаве розрізнення: зранку кажуть: добридень (рос. “доброго утра"), а далі тільки: день добрий (рос. здравствуйте)” [9, c. 343].

У всіх трьох досліджуваних комунікативних культурах привітання здебільшого пов'язані з побажаннями, які відповідають певній добі (укр. добрий ранок - рос. доброе утро - лит. labas rytas тощо), а також є висловлюваннями - побажаннями здоров'я. Так, у литовській мовленнєвій поведінці слово sveikas(-a) у привітанні ще зберегло значення та граматичну форму прикметника (sveikas - здоровий) і функцію номінації, але його значення також змінюється, і воно використовується на початку спілкування. Литовці можуть уживати в народних формах привітання такі висловлювання, як Sveikas gyvas! Sveika gyva! (Живий-здоровий! Жива-здорова!) і у множині Sveiki gyvi (до чоловіків) / Sveikos gyvos (до жінок) (Живі-здорові!), де ці слова є лише знаком привітання в неінституційних дискурсивних практиках, хоча в них ще збережена форма прикметника. Також ці форми в литовській мовленнєвій поведінці можуть слугувати відповіддю на привітання: лит. Labas! Kaip gyveni? Kaip tu? - As sveikas gyvas / sveika gyva.

В українській та російській комунікативній поведінці такі висловлювання, як укр. Живий- здоровий! Жива-здорова! Живі-здорові!; рос. Жив-здоров! Жива-здорова! Живы-здоровы! здебільшого вживаються комунікантами у відповідь на привітання. Натомість, якщо вони наявні у привітанні адресанта, то виконують, насамперед, уточнюючу та інтимізаційну функції: “Здрастуйте, Панасе Юхимовичу! - привіталася Галя. - Як живете? Живі-здорові? " [29].

Зіставляючи вербальні форми привітань у досліджуваних комунікативних культурах, можна зробити висновки, що в українській та російській мовленнєвій поведінці значно яскравіше виявляється та емоційніше реалізується фатична (контактовстановлююча) функція, ніж у литовській. Так, українському Привіт та російському Привет, які вживаються переважно в неінституційних дискурсивних практиках при спілкуванні добре знайомих людей, у литовській мові відповідає стилістично нейтральне та характерне, зокрема, й для інституційних дискурсивних практик Sveiki! Таке литовське привітання Sveikas! Sveiki! може відповідати й українському та російському здоров(о-а)! [26, р. 224]. Проте, на відміну від комунікативної поведінки українців і росіян, де воно стилістично знижене, марковане просторічно-згрубілим відтінком і частіше вживається чоловіками, аніж жінками, у литовській комунікативній поведінці така форма привітання стилістично нейтральна і не має тендерної специфіки у використанні, адже цьому символу згрубілої мужності на кшталт українського і російського здорув(о-а) у литовській мові відсутній повний еквівалент [13, с. 21].

У вербальних формах привітання, навіть у формальних етикетних формулах, які збігаються в різних комунікативних культурах, можна простежити й особливості національного менталітету. Українці та росіяни, наприклад, не апелюють до минулого, вітаючи гостей, підкреслюючи важливість нинішнього момента і вживаючи такі висловлювання, як укр. Ласкаво просимо! або Будь ласка, проходьте! Запрошуємо! (рос. Добро пожаловать! або Проходите, пожалуйста! Приглашаем!). Ці привітання українців і росіян фактично поєднують два значення, адже до власне привітання додається запрошення. За спостереженнями Й. Паужі, для литовців у відповідних формах привітання важливою є апеляція до минулого, яка актуалізується в їхній комунікативній поведінці у висловлюваннях на кшталт Sveiki atvykq! (укр. Здрастуйте тим, хто прибув! та рос. Здравствуйте, прибывшие!). Так литовці висловлюють радість, акцентуючи увагу не лише на моменті самої зустрічі, а й на тому, що гості прибули до них живі й здорові [13, с. 21]. Подорожуючи Литвою, можна почути стандартну вербальну форму привітання від співробітника готелю під час реєстрації: Laba diena! Sveiki atvykq! As - Rasa. Лише після цього вони можуть висловлювати подальшу гостинність, вживаючи такі форми, як Prasom uzeiti! (Будь ласка, проходьте!), Maloniai kvieciame! (Запрошуємо!) тощо. На думку литовської дослідниці Ґ. Чепайтьєне, відповідний приклад засвідчує менший ступінь емоційності литовців, порівняно з росіянами (як і українцями - І.К.), адже для останніх значно важливішою є радість безпосередньо в момент спілкування, аніж апеляція до тих подій, навіть і позитивних, які передували зустрічі [27, р. 48].

На думку ж А.Б. Лихачової, комунікативна поведінка литовців визначається двома найважливішими рисами національного характеру: стриманістю й одночасно - їхньою емоційністю [8, с. 5], що, на нашу думку, свідчить про певний ступінь амбівалентності комунікативної культури цього балтійського народу і зумовлюється, насамперед, історичними, географічними, соціально-культурними й іншими чинниками формування й розвитку литовського етносу. Демонстрація внутрішнього стану, яким би він не був, не заохочується литовською ментальністю, адже, за твердженням соціолога і дослідника литовської комунікативної поведінки Р. Ґрігаса, “емоційність, можливо, й прикрашала б наш національний характер, якщо б її врівноважували раціональні, гарно інтегровані та цілеспрямовані дії. Якщо б емоційність литовця не виявлялася сплесками радощів індивідуаліста, який відмежувався від колективної справи, або іншою крайністю - голосінням песиміста [...]” [23].

Отже, привітання у трьох досліджуваних комунікативних культурах створюють передусім сприятливу атмосферу спілкування, оскільки комуніканти висловлюють повагу один до одного за допомогою ритуалізованих благопобажань, адже чимало з них етимологічно позначають побажання здоров'я, гарного дня, вдачі тощо. Наявність різноманітних висловлювань для привітань у комунікативній поведінці українців, росіян і литовців пов'язані з тим, що вживаються в інституційних і неінституційних дискурсивних практиках, використовуються інтерактантами - різними за віком, соціальним статусом, тендерними і психологічними ознаками тощо.

У пропонованій статті охарактеризовано привітання як один із різновидів дискурсивних практик у кооперативній комунікації; з'ясовано базові вербальні форми привітань в українській, російській та литовській комунікативній поведінці, виявлено окремі універсальні й національно-специфічні властивості вербальних форм привітань українців, росіян і литовців. У перспективі досліджень плануємо розглянути інші вербальні форми кооперативних комунікативних ситуацій (знайомство, привітання, пораду, побажання, подяку, прохання, похвалу, запрошення, вибачення, прощання, згоду, співчуття, освідчення в коханні тощо) в мовленнєвій поведінці різних етносів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність: [монографія] / Світлана Калениківна Богдан. - К.: Рідна мова, 1998. - 475 с.

2. Глушак В.М. Лингвопрагматический аспект речевого поведения коммуникантов в ситуациях повседневного общения (на материале немецкого языка) : автореф. дис. ... доктора филол. наук: спец. 10.02.04 “Германские языки” / В.М. Глушак. - М., 2009. - 48 с.

3. Дридзе ТМ. Социальная коммуникация как текстовая деятельность в семиосоциопсихологии / Т.М. Дридзе // Общественные науки и современность. - 1996. - № 3. - С. 145-152.

4. Казыдуб Н.Н. Дискурсивное пространство как фрагмент языковой картины мира (теоретическая модель) : [монография] / Надежда Николаевна Казыдуб. - Иркутск : ИГЛУ, 2006. - 216 с.

5. Коммуникативное поведение / [под ред. проф. И.А. Стернина]. - Воронеж : Изд-во “Истоки”, 2007. - Вып 27. Русское, литовское, эстонское и латышское коммуникативное поведение. - 237 с.

6. Ларина ТВ. Категория вежливости и стиль коммуникации. Сопоставление английских и русских лингвокультурных традиций: [монография] / Татьяна Викторовна Ларина. - М. : Рукописные памятники Древней Руси, 2009. - 507 с.

7. Леонтович О.А. Русские и американцы : парадоксы межкультурного общения : [монографія] / Ольга Аркадьевна Леонтович. - М. : Гнозис, 2005. - 352 с.

8. Лихачёва А. Об особенностях литовской коммуникативной культуры в связи с понятием “национальный характер” / А. Лихачёва // Коммуникативное поведение. - Воронеж : Изд-во “Истоки”, 2007. - Вып. 27. Русское, литовское, эстонское и латышское коммуникативное поведение. - С. 4-16.

9. Митрополит Іларіон. Етимологічно-семантичний словник української мови. - Вінніпег, 1979-1995. - Т 1. - С. 343.

10. Михальченко В.Ю. Проблемы функционирования и взаимодействия литовского и русского языков : [монография] / Вида Юозовна Михальченко. - Вильнюс : Мокслас, 1984. - 224 с.

11. Николаева Т.М. От звука к тексту: [монография] / Татьяна Михайловна Николаева. - М. : Языки русской культуры, 2000. - 680 с.

12. Павловская А.В. Особенности национального характера итальянцев, англичан, немцев, норвежцев и финнов, американцев, исландцев : [монография] / Анна Валентиновна Павловская. - М. : МГУ им. М.В. Ломоносова, 2007. - 172 с.

13. Паужа Й. Особенности русского и литовского коммуникативного поведения в ситуациях проявления речевого этикета / Й. Паужа // Коммуникативное поведение. - Воронеж : Изд-во “Истоки”, 2007. - Вып. 27. Русское, литовское, эстонское и латышское коммуникативное поведение.- С. 16-31.

14. Серякова И.И. Невербальный знак коммуникации в англоязычных дискурсивных практиках : [монография] / Ирина Ивановна Серякова. - К. : Изд. центр КНЛУ, 2012. - 280 с.

15. Словник української мови : в 11 т. - К. : Наукова думка, 1970. - Т 1. - С. 686.

16. Субетто А.И. Разум и антиразум (Что день грядущий нам готовит?) : [монография] / Александр Иванович Субетто. - СПб. - Кострома : КГУ 2003. - 148 с.

17. Тер-Минасова С.Г. Язык и межкультурная коммуникация : [учебное пособие] / Светлана Григорьевна Тер-Минасова. - М. : Слово/Slovo, 2000. - 624 с.

18. Томаселло М. Истоки человеческого общения / Майкл Томаселло. - М. : Языки славянских культур, 2011. - 323 с.

19. Формановская Н.И. Русский речевой этикет : лингвистический и методический аспекты : [монография] / Наталья Ивановна Формановская. - М. : Русский язык, 1982. - 158 с.

20. Формановская Н.И. Речевой этикет и культура общения : [монография] / Наталья Ивановна Формановская. - М. : Высшая школа, 1989. - 156 с.

21. Brown P. Politeness : Some universals in language usage / Р. Brown, S. Levinson. - Cambridge : Cambridge University Press, 1987. - 358 p.

22. Foster D. Europos рaliш etiketas / Dean Foster. - Vilnius: Algarve”, 2004. - 437 p.

23. Grigas R. Siuolaikinio lietuvio nacionalinio budo bruozai: nerim^. keliancios trajektorijos (Sociosofine kritine apzvalga) [Electronic resource] // XXI Amziaus Horizontai - № 40. - Mode of Access : http://www.xxiamzius.lt/archyvas/priedai/horizontai/2002_40_40/03 .html

24. Kluckhohn F. Variations in Value Orientations / F. Kluckhohn, F.L. Strodtbeck. - Connecticut : Greenwood Press, 1961. - 409 p.

25. Kucinskaite A. Lietuvip kalbos etiketas. 2-asis pataisytas ir papildytas leidimas / Antane Kucinskaite. - Vilnius: Mokslas, 1990. - 110 s.

26. Rusp-lietuvip kalbp zodynas / [sud. Ch. Lemchenas, J. Macaitis]. - Vilnius : Mokslo ir enciklopedijp leidybos institutas, 2000. - 939 p.

27. Cepaitiene G. Participinip jvardzip vartojimo tendencijos kreipiantis \ adresatp / G. Cepaitiene // Filologija. - 2005. - № 10. - P. 20-25.

ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

28. Белов В. Привычное дело. Рассказы / Василий Белов. - М. : АСТ, Астрель, 2007. - 64 с.

29. Збанацький Ю. Між добрими людьми : Повість / Юрій Збанацький. - К. : Молодь, 1955. - 208 с.

30. Квітка-Основ'яненко Г.Ф. Маруся. Вибрані твори / Григорій Федорович Квітка- Основ'яненко. - К. : Веселка, 1978. - 198 с.

31. Квітка-Основ'яненко Г.Ф. Вибрані твори / Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко. - К. : Дніпро, 1983. - 350 с.

32. Мирний Панас. Твори : в 2 т. / Панас Мирний. - К. : Наукова думка, 1989. - Т 1 : Оповідання. Повісті. Роман. - 747 с.

33. Стельмах М. Твори : в 5 т. / Михайло Стельмах. - К. : Держлітвидав, 1962-1963. - Т. 1.

34. Толстой Л.Н. Анна Каренина : в 2 т. / Лев Николаевич Толстой. - Харьков, Белгород : ВАТ “Глобус”, 2008. - Т. 1. - 512 с.

35. Толстой Л.Н. Анна Каренина : в 2 т. / Лев Николаевич Толстой. - Харьков, Белгород : ВАТ “Глобус”, 2008. - Т. 2. - 480 с.

36. Толстой Л.Н. Собрание сочинений : в 14 т. / Лев Николаевич Толстой. - М. : Гос. изд-во худож. лит-ры, 1951. - Т. 6 : Война и мир. - 408 с.

37. Толстой Л.Н. Собрание сочинений : в 14 т. / Лев Николаевич Толстой. - М. : Гос. изд-во худож. лит-ры, 1953. - Т. 13 : Воскресение. - 462 с.

Размещено на Allbest.ru