Реконструкція архетипних уявлень про причину, відображених у свідомості носіїв англійської, нідерландської, іспанської, української та російської мов

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕКОНСТРУКЦІЯ АРХЕТИПНИХ УЯВЛЕНЬ ПРО ПРИЧИНУ, ВІДОБРАЖЕНИХ У СВІДОМОСТІ НОСІЇВ АНГЛІЙСЬКОЇ, НІДЕРЛАНДСЬКОЇ, ІСПАНСЬКОЇ, УКРАЇНСЬКОЇ ТА РОСІЙСЬКОЇ МОВ

ЛЕМІШ Н.Є.

Київський національний лінгвістичний університет

У пропонованій статті представлено результати етимологічного аналізу номінацій на позначення причини в англійській, нідерландській, іспанській, українській та російській мовах. До аналізованих лексем віднесено каузальну домінанту причина в українській мові з її відповідниками: в англійській - cause, нідерландській - oorzaak, іспанській - causa, російській - причина мовах. Головним здобутком розвідки є виявлення спільного й відмінного в семантиці номінацій причини у далекоспоріднених мовах, а також спроба вірогідної реконструкції архетипних уявлень про базову домінанту каузального комплексу у різних етнокультурах.

Ключові слова: етимологічний аналіз, каузальний комплекс, каузальна домінанта, реконструкція, архетипні уявлення.

причина номінація мова етнокультура

The article deals with the results of the etymological analysis of the nominations designating cause in English, Dutch, Spanish, Ukrainian, and Russian languages. The lexemes under analysis include the causal dominant причина in the Ukrainian language with its equivalents: cause - in English, oorzaak - in Dutch, causa - in Spanish, and причина - in Russian. The major outcome is in detection of common and specific in the semantics of the nominations designating cause in the far-related languages under research, as well as in attempt to reconstruct the archetype images of the causal complex basic dominant in different ethnocultures.

Key words: etymological analysis, causal complex, causal dominant, reconstruction, archetype images.

Етимологічні дослідження на сьогодні характеризуються новим вектором, спрямованим як на пошуки етимонів, так і на реконструкцію їхніх архетипних форм. Як слушно зазначав В.В. Левицький, “просто синхронний аналіз мови робить її опис, а, отже, й пізнання не лише неповним, а й досить приблизним і умовним, а подеколи і спотвореним” [2, c. 13]. “Тільки історія мови дає ключ до розуміння того, чому дана мова побудована так, а не інакше” [там само]. Процеси та зміни, закарбовані в історії слів, маніфестують освоєння об'єктивної дійсності людством протягом історичного буття. Відображаючи об'єктивну дійсність, що пройшла крізь колективну свідомість, слова, а точніше їх генезис, тісно пов'язані з історією народу та історією “багатовікових зусиль людської думки усвідомити явища природи та суспільного життя та оволодіти ними” [7], а відтак, мають безпосереднє відношення до таких завжди актуальних проблем, як мова й історія, мова й мислення, мова й пізнання.

Невипадково італійський неолінгвіст В. Пізані відводить першочергову роль вивченню “духовної частини слова”, оскільки саме вона “надає значення та життя слову, у той час, як зовнішня, звукова його форма - це лише суто фізичне явище” (“emitte spiritum tuum et creabuntur “вони (слова) виникають при диханні””) [7, c. 166]. Така думка підкріплюється практичною спрямованістю етимологічних знань, зокрема при вивченні іноземних мов [5; 15; 16]. Наприклад, А. Бехера зазначає, що в англійській мові [15, p. 20] запозичених з різних мов слів набагато більше, ніж незапозичених, а, отже, засвоєння нових слів через виявлення та зіставлення їх етимології є більш ефективним. Етимологічні знання також впливають на рівень розуміння й коректне вживання слів у мовленні [там само, с. 23]. Е. Хосейні та ін. підтверджують висновки А. Бехери, наводячи дані у відсотках про рівень засвоєння і довготривале пам'ятання слів групами учнів залежно від того, чи вивчалася лексика з використанням етимологічного аналізу [див. 16, с. 1871-1872]. Н.Б. Мечковська акцентує, що загалом вивчення нерідної мови відбувається на тлі її схожості з рідною [5, с. 277]. Отже, більше схожості - легше засвоїти.

Етимологізація лексики завжди пов'язана з проблемою взаємозв'язку мови з найдавнішою матеріальною та духовною культурою; знання реалій повинно бути доповнено всебічним вивченням психології давніх етносів [6, с. 201]. Підтримуючи думку Ю.В. Откупщикова про те, що “етимологія кожного окремого слова потребує індивідуального підходу” [там само, с. 208], виокремлюємо для етимологічного аналізу каузальну домінанту причина з її номінаціями у далекоспоріднених мовах. Уважаємо, що саме причина є базовою домінантою каузального комплексу - ментально-логічного конструкту, який віддзеркалює онтолого-гносеологічну мегакатегорію каузальності у свідомості індивіда (об'єднуючи категорії причини, умови, допусту, мети й наслідку (ефекту / висновку / результату / засобу) як її безпосередні конституенти [3]) та здатний реалізовуватися в мовленні диференційними мовними засобами.

Мета статті - реконструювати архетипні уявлення носіїв англійської, нідерландської, іспанської, української та російської мов про причину як домінанту каузального комплексу.

Завдання:

- здійснити огляд критеріїв і правил етимологічного аналізу і процедури реконструкції;

- уточнити поняття архетипу;

- проаналізувати номінації на позначення причини у далекоспоріднених мовах;

- реконструювати архетипні уявлення про причину в різних етнокультурах.

Дослідження базується на визнанні особливого місця етимології не лише у фонології,

морфології, але й у синтаксисі, лексикології, семантиці, оскільки лише у сукупності їх даних вирішується проблема походження слів. Етимологія тісніше за інші розділи мовознавства пов'язана з історико-культурним контекстом. Кожне слово, за В.М. Топоровим, несе певну історичну інформацію [11]. Надаючи відповіді на складні лінгвістичні питання про формування лексичного складу мови, природне середовище народів, їх соціально-економічне життя, етимологія постачає інформацію про мислення носіїв мови в доісторичні часи (від яких не збереглося писемних пам'яток). Етимологічний аналіз запозичень у цьому зв'язку сприяє встановленню територіальних, економічних, культурних відношень між різними етносами відповідних мов [14, с. 99]. До таких номінацій належить й каузальна домінанта причина.

О.О. Селіванова зазначає, що етимологічний аналіз “починається з установлення статусу слова у плані його успадкування мовою у процесі її еволюції чи запозичення з іншої мови” [10, с. 154]. У широкому смислі йдеться про процедуру реконструкції праформи, хоча нерідко це виявляється неможливим на мовному матеріалі.

Головне завдання етимологічного аналізу, за В.І. Кодуховим, полягає у розкритті історії слів до давніх форм і значень, з опертям на факти споріднених мов [1, с. 260]. При цьому вчений підкреслює не лише важливість характеристики давньої фонетичної й морфемної побудови слів, але й припущень про мотивування семантики слова [там само, с. 261]. За три основні правила, відповідно до яких здійснюється етимологічний аналіз, визнано: 1) фонетичну обґрунтованість, 2) словотворчу мотивованість, 3) семантичну вірогідність [там само, с. 262]. У центрі нашої уваги перебуває останнє, що зумовлено метою статті - виявленням можливої семантичної еквівалентності номінацій на позначення причини у віддалено- та близькоспоріднених мовах або, принаймні, їх семантичного зближення завдяки закономірності семантичного розвитку.

В етимологічних дослідженнях існує два основні підходи. Відповідно до першого, здійснюється спроба встановити значення слова в момент його виникнення (М. Варрон, Г Ломмель, В. Пізані, ін.]). Згідно з другим, необхідно спостерігати всю історію слова зі змінами його значень, з чим категорично не погоджується Ю.В. Откупщиков, вважаючи розвиток і зміну значень слів областю семасіології [6, c. 189], хоча й не заперечуючи тісного зв'язку між семасіологічним та етимологічним аспектами вивчення. У межах цієї статті ми дотримуємося першого підходу.

Основними критеріями для з'ясування етимології визнано фонетичний, словотвірний і семантичний [1; 6; 10; 11; 13]. Найскладнішим і менш розробленим є останній [6, с. 194], оскільки можливості об'єктивної перевірки результатів аналізу тут не існує. Про очевидну важливість семантики для роботи етимологів зазначав О.М. Трубачов, підкреслюючи широке поле її застосування для таких досліджень: “жодна інша лінгвістична дисципліна не збирає такої повноти інформації про значення слова, як етимологія” [13, с. 147]. Проте семантична реконструкція часто не є однозначною і не можлива без встановлення факту запозичення слів, що говорить про їх походження, проте не висвітлює етимології, яку можна виявити лише на базі тієї мови, де таке слово виникло [6, с. 204]. На жаль, дуже часто факт запозичення можна встановити лише гіпотетично, а обґрунтування викликає ще більше сумнівів.

Реконструюючи архетипні уявлення різних етносів про причину, ми спиралися на визначення архетипу О.О. Селіванової, згідно з яким архетип - “первісна вроджена психічна структура, вияв родової пам'яті, історичного минулого етносу, людства, їхнього колективного позасвідомого, що забезпечує цілісність і єдність людського сприйняття й виявляється у знакових продуктах культури (у вигляді архетипних образів)” [10, с. 40-41]. На зв'язок архетипу з колективним несвідомим вказує й І.В. Процик [8, с. 64], наголошуючи на домінантності архетипних образів в особистих фантазіях носіїв певної культури з утворенням базису міфології. Виокремлюється також здатність архетипу “продукувати схожі міфічні ідеї, створювати схильність до певного типу поведінки” [там само]. Не можна не погодитися, що за допомогою архетипу відбувається реконструкція первісного світу (міфічного світогляду). Обстоюючи думку про аналогічність структури людського розуму, ми визнаємо, що “і первісна, і сучасна людина має відчуття суперечності й відкидає його, але дуже часто те, що сучасники вважають суперечливим, не є таким в очах первісної людини, яка сприймає світ як єдність об'єктивного й суб'єктивного” [там само, с. 57]. Формою уявлень примітивної людини вважається міфічний світогляд - там немає логіки, це примітивне “неусвідомлене емоційно- асоціативне уявлення”. Останнє положення було для нас базовим при реконструкції архетипних уявлень про причину в англійській, нідерландській, іспанській, українській та російській мовах.

Незважаючи на те, що у лінгвістичній науці сьогодення тривають спроби встановлення тісніших зв'язків спорідненості між різними групами мовних сімей (у т.ч. германською, романською, слов'янською), що виявляється не лише при врахуванні фонетичних і морфологічних критеріїв, але й семантичних [4; 9; 13], саме останній підхід, на наш розсуд, як зазначалося раніше, має величезний потенціал для виявлення спільного й відмінного в архетипних уявленнях про причину у різних етнокультурах, оскільки ні фонетичні, ні морфологічні дані, як правило, не несуть подібної інформації. Однак, з іншого боку, такий підхід і не позбавлений помилок, позаяк часто ґрунтується на суб'єктивних домислах дослідника і неможливості об'єктивної перевірки даних, зокрема встановленні напрямку здійснення запозичень. Складність нашого завдання також зумовлюється предметом вивчення - номінаціями на позначення абстрактного поняття причини як складової каузального комплексу [3; 17; 18], оскільки традиційно у фокус дослідження потрапляють загальновідомі назви рослин, продуктів харчування, тварин, зброї, т.п. - все, що стосується побуту (має пряму референцію).

Слідом за Н.Б. Мечковською, яка стверджує, що “реалістична репрезентація розмаїття мов - у вигляді лінгвістичного континууму, де окремі мови розрізнюються не різними ознаками, а різним ступенем прояву певних типологічно значущих загальних ознак або властивостей” [5, с. 78], ми вважаємо / припускаємо, що для семантичної етимології каузальної домінанти причина притаманна певна градація - від загального у значенні до часткового.

Номінації на позначення каузальної домінанти причина репрезентовано 5 лексемами: (англ.) cause, (нід.) oorzaak, (ісп.) causa, (укр.) причина, (рос.) причина). Каузальна домінанта cause в англійській мові є похідною від давньофранц. cause < лат. causa (“причина, підстава, мотив; випадок, привід; виправдання; обставина”) [26; 32]. Найраніше відоме вживання cause в англійській мові датується 13-м ст. Лексема в англійській мові є того ж походження, що й фр. cause, італ. causa, лат. causa, прованс. causa, ісп. causa. Староанглійська форма на позначення cause (lawsuit) - sacu (суч. англ. - sake) [32], утворення якої можна простежити до прагерм. *sako і далі - *sag (“простежити”) [26]. На наш розгляд, архетипне уявлення давнього англійця про причину можна реконструювати як певний випадок / подію, за повторюваними ознаками яких простежувалось джерело їх виникнення.

У нідерландській мові вживання номінації на позначення “причина” - oorzaak (“випадок; походження”), датується 1450 р. [28; 29; 30; 31], хоча у письмових джерелах перша поява цієї лексеми зустрічається вже у 1332 р. (як orsake з варіантами: `oorsake, oirsake, oresake, orsaecke '). Oorzaak складається з двох частин: “oor- / oir- / ore-” < прагерм. *auzo / *uz (“вухо; слухати” / “з”) [27, Vol. III, p. 465] + прагерм. “-zaak / -saecke” (“справа, випадок”, або “диспут, боротьба; позов”) < прагерм. *sako / *sakjo(n-) (“боротьба, спір, ворожнеча”) < *sakan- (“докоряти, звинувачувати”). Також асоціюється з нід. zoeken (“шукати”), далі з лат. praesagire (“прогнозувати”) < sagire (“виявляти”), т. і. < праіндоєвр. *sh2g-, *seh2g-, *soh2g- (“слідувати”) [27, Vol. IV, p. 645-646]). Отже, реконструкція архетипу причина в нідерландській мові можлива у двох варіантах: 1) щось почуте, що пояснювало якусь проблему; 2) підсилення мотиву для ворожнечі / звинувачення, яке можна було б розпізнати.

Каузальна домінанта causa в іспанській мові є запозиченням з латини (causa) (“причина, підстава, мотив; випадок, привід; виправдання; обставина”) [26], яке має спільне походження з англ. cause, франц. cause, італ. causa, прованс. causa. Отже, інтерпретація є аналогічною, як і в англійській мові.

В українській мові для каузальної домінанти причина проводиться паралель з “р. болг. причина, бр. причина, п. przyczyna, ч. pricina, слц. pricina, вл. pricina, нл. psicyna, м. причина " і вважається похідним утворенням від причинити “додати, доробити”; можливо, є калькою польського і, далі, чеського відповідників [19, т. 4, с. 583]. Якщо лексему причина розглядати як складання “при-” + “чин”, то “при-“, за Я. Б. Рудницьким [20, т. 2, с. 926], має значення “навколо; поряд” і, будучи типовим для всіх слов'янських мов, в українську приходить з давньо- східнослов'янської. Щодо “чин”, то ця лексема асоціюється з р. чин “порядок (виконання чогось)”, бр. чин (“таким чином”, “у найкращий спосіб”, “головним чином” і под.), др. чинъ “порядок; правило; статут”, п. czyn “учинок, дія, справа; почин, зобов'язання”, ч. слц. вл. сіп “учинок, дія”, нл. суп “дія”, м. чин “учинок, дія”, схв. чин “тс.”, слн. (заст.) cin “учинок”, стсл, чинъ “порядок; статут”; псл. стъ “порядок, лад; належний спосіб; обряд; те, що пов'язане з обрядом і порядком: зброя, праця, дія”; походить від іє. *k“ei-n-u- / *kuej-n-o- < дієслівної основи *kuei(o)- “лежати; класти”; є спорідненою з дінд. cinoti “складає верствами, порядкує, кладе стос дерева для запалювання святого вогню”, перс. cidan “нагромаджувати”, гр. noiem “роблю, створюю, споруджую”; первісне значення мало бути “накладання верствами, порядкування” - “порядок, належний, слушний спосіб; обряд” [19, т. 6, с. 321]. З наведеної інформації реконструюємо архетип причини для давнього українця як щось, що дає підставу для якоїсь дії - буквально: укладання чогось певним чином, щоб можна було зробити щось необхідне.

У російській мові каузальна домінанта причина вважається запозиченою з польської, де дієслово przyczynic має значення “робити”. Спорідненими словами є, як і в українській: чин, (при) чинить [21; 22]. М. Фасмер підкреслює, що причина не має безпосереднього зв'язку з лексемами “начать, начну?” [23, т. 3, с. 369]. М.М. Шанський додає, що запозичення з польської відбулося не пізніше XV ст. і проводить паралель між грец. poieo “роблю”, двн.-інд. cayati “складає, будує” (пор. учинить “зробити”), а чин тлумачить як “устрій, дію, порядок” [24]. За М. Фасмером, “чин, род. п. - а, чиновник, укр. чин “чин, образ, способ”, блр. чын - то же, др.-русск. чинъ “порядок, правило, степень, чин, должность, собрание”, ст.-слав. чинъ [...], болг. чин “угощение зятю от тестя во вторую субботу после свадьбы”, сербохорв. чин “фигура, форма, способ, вид, порядок”, чини мн. “чары”, др.-чеш. Сіп “способ, порядок, причина”, слвц. cin “дело, действие”, польск. czyn “подвиг, дело, действие”” [23, т. 4, с. 362-363].

У цьому зв'язку також заслуговує думка В.Л. Цимбурського, відповідно до якої можливим є етимологічний паралелізм між поняттям “причини” в латинській мові й позначенням у грецькій та загальнослов'янській мовах [25]. Загалом, дослідник наводить детальну інформацію про причину з різних джерел (див. “Латинский трилистник. 1. Причина и чудо : индоевропейские связи лат. causa”) і доходить висновку, що через “розсуд”, “те, що вбачається”, “те, що притягує увагу” причина має спільне походження з чудо. У цілому, пралатинське causa / caussa (“причина”) стосовно світу, природи речей, за В.Л. Цимбурським, “заклопотанно вбачалася або видивлялася, а в житті людини сама виявлялась як її розсуд” [там само], тобто причина інтерпретується як тема для дискусії, що мотивує емоції / бажання, прикмети майбутньої події.

Як на нашу думку, то за семантичним принципом етимологічний розвиток каузальної домінанти причина є спорідненим з еволюцією значення притча (др.-русск. притъча “несчастный случай”, укр. причта “происшествие, особенный случай”, блр. прытча “неприятный случай; срам”, ст.-слав. притъча, болг. притча “притча”, сербохорв. прича “рассказ, пословица”, словен. prica “момент, настоящее время; свидетельство, свидетель; притча, сказка, рассказ”). Спочатку *prithca “случай” от pritbknoti (< ткнуть <праслов. *thkati “стукати, грюкати” [23, т. 4, с. 64]) [там само, т. 3, с. 368].

Таким чином, у російській мові архетипні уявлення про причину теж можна реконструювати у кілька варіантів: 1) буквально як “біля якоїсь справи / дії”, тобто вірогідно сам процес діяння; 2) тема для дискусії; зримі обставини, що мотивують емоції / бажання; прикмети майбутньої події; 3) безпосереднє спостерігання дії причини з миттєвим результатом (б'єш по каменю, і він розколюється).

З огляду етимології номінацій на позначення причини у далекоспоріднених мовах з акцентуванням уваги на семантичному критерії, ми дійшли висновку, що всі п'ять мов мають щось спільне в реконструйованих архетипних уявленнях про аналізовану каузальну домінанту. Ймовірно, це можна детермінувати відносно пізнім формуванням самостійних мов індоєвропейських племен Центральної Європи [9]. Італіки виокремлюються в окрему групу приблизно у 9 ст. до н.е., германці - у 6 ст., слов'яни - у 4 ст. Західно-германські племена переселилися на Британські острови лише наприкінці 4 - поч. 5 ст. н.е., отже, вони, вочевидь, контактували не лише з італіками, але й зі слов'янами [12]. Останній період праслов'янської історії завершується 5-7 ст. До того ж “пізніші запозичення з латинської, яка у середні століття була мовою церкви й освіти, романських та інших мов пов'язані з історичним розвитком кожної з германських мов окремо. Крім прямих запозичень із латинської, грецької й романської мов, у германських мовах створено безліч кальок, утворених на основі іншомовних слів” [2, с. 488]. Усі ці історичні обставини безпосередньо вплинули на часткове збереження архетипних уявлень про причину в германських, романських і слов'янських мовах індоєвропейської мовної сім'ї.

Отже, здійснивши реконструкцію каузальної домінанти причина в англійській, нідерландській, іспанській, українській та російській мовах маємо підстави стверджувати, що архетипні уявлення носіїв англійської та іспанської мов збігаються частково (певний випадок / подія, за повторюваними ознаками котрих простежувалось джерело їх виникнення). Для нідерландської мови нами запропоновано 2 варіанти архетипу причини: 1) щось почуте, що пояснювало якусь проблему; 2) підсилення мотиву для ворожнечі / звинувачення, яке можна було б розпізнати. Ставлення архетипних уявлень англійців та іспанців про причину і архетипних уявлень нідерландців характеризуємо як холо-партитивні, оскільки останні є більш конкретними стосовно перших. Щодо слов'янських мов, то в українській мові архетипне уявлення реконструйовано як щось, що дає підставу для необхідної дії (практична спрямованість), а в російській - маємо 3 варіанти: 1) процес діяння; 2) тема для дискусії, що мотивує емоції / бажання; прикмети майбутньої події; 3) безпосереднє спостерігання дії причини з миттєвим результатом.

У російській мові архетипні уявлення про причину представлено широко з усіх п'ятьох мов вивчення, що зумовлюється високим ступенем допитливості, швидкістю висновків, тобто відсутністю страху помилитися. Отримані результати підтверджують, що реконструкція етимонів причини у досліджуваних мовах дозволяє отримати важливі відомості про особливості каузального мислення, психології різних етносів.

У перспективі вбачаємо здійснити реконструкцію інших каузальних домінант для виявлення спільного й відмінного в архетипних уявленнях англійців, нідерландців, іспанців, українців і росіян про каузальний комплекс, що, на нашу думку, сприятиме успішності міжкультурної комунікації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кодухов В.И. Общее языкознание : [учебник] / Виталий Иванович Кодухов ; [предисл. И.А. Цыгановой]. - [6-е изд.]. - М. : Книжный дом “Либроком”, 2013. - 304 с.

2. Левицький В.В. Основи германістики / Віктор Васильович Левицький. - Вінниця : Нова Книга, 2008. - 528 с.

3. Леміш Н.Є. Зіставний аналіз складових каузального комплексу в різноструктурних мовах / Н.Є. Леміш // Актуальні проблеми філології : Мовознавство, літературознавство, методика викладання філологічних дисциплін : ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції : [зб. ст.] / [відп. ред. І.В. Соколова]. - Маріуполь, 2012. - Вип. 6. - С. 108-114.

4. Маковский М.М. Историко-этимологический словарь современного английского языка. Слово в зеркале человеческой культуры / Марк Михайлович Маковский. - М. : Диалог, 1999. - 416 с.

5. Мечковская Н.Б. Общее языкознание. Структурная и социальная типология языков : учеб. пособ. [для студ. филол. и лингв. спец.] / Нина Борисовна Мечковская. - [8-е изд.]. - М. : Флинта : Наука, 2011. - 312 с.

6. Откупщиков Ю.В. Из истории индоевропейского словообразования / Юрий Владимирович Откупщиков. - [2-е изд., испр. и доп.]. - СПб. : Филологический факультет СПбГУ ; М. : Академия, 2005. - 320 с.

7. Пизани В. Этимология. История - проблемы - метод / Витторе Пизани ; [пер. с итал. Д.Э. Розенталя] / [под ред. и с предисл. В.И. Абаева]. - М. : Изд-во иностранной литературы, 1956. - 188 с.

8. Процик І.В. Поняття архетипу в науковій літературі : генетико-теоретичний аспект /

H. В. Процик // Вісник Запорізького національного університету. Серія Філологічні науки. - Запоріжжя, 2009. - № 2. - С. 56-65.

9. Седов В.В. Этногенез ранних славян / Валентин Васильевич Седов // Вестник Российской академии наук. - 2003. - Т 73. - № 7. - С. 594-605.

10. Селіванова О.О. Лінгвістична енциклопедія / Олена Олександрівна Селіванова. - Полтава : Довкілля-К, 2010. - 844 с.

11. Топоров В.Н. О некоторых теоретических основаних этимологического анализа / Владимир Николаевич Топоров // Исследования по этимологии и семантике. - М., 2004. - Т I : Теория и некоторые частные ее приложения. - С. 19-40.

12. Трубачев О.Н. Ремесленная терминология в славянских языках (Этимология и опыт групповой реконструкции) / Олег Николаевич Трубачев. - М. : Наука, 1966. - 416 с.

13. Трубачев О.Н. Этимологические исследования и лексическая семантика / Олег Николаевич Трубачев // Принципы и методы семантических исследований. - М., 1976. - С. 147-179.

14. Українська мова. Енциклопедія / [за ред. І.В. Муромцева]. - К. : Вид-во “Майстер-клас”, 2011. - 400 с.

15. Behera A.K. Etymological Analysis of English Words / Arun K. Behera // Asian Journal of Humanities and Social Sciences (AJHSS). - 2013. - Vol. 1. - Issue 1. - P. 20-24.

16. Hosseini E. The Impact of Using Etymological Analysis on Teaching Vocabulary to EFL University Students / E. Hosseini, Sh. Sarfallah, F. Bakhshipour [etc.] // Theory and Practice in Language Studies. - 2012. - Vol. 2. - No. 9. - P. 1868-1876.

17. Lemish N. Causal Complex Dominant Semantics in English and Dutch : a Comparative Study / N. Lemish // Australian Journal of Scientific Research. - 2014. - No. 2(6). - P. 656-663.

18. Lemish N.Y. Genesis and Development of Causal Dominant Semantic Meanings in Dutch / N.Y. Lemish // Science and Education a New Dimension. Philology, II(5). - Budapest, 2014. - Issue 28. - P. 7-20.

СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ

19. Етимологічний словник української мови : у 7 т. [уклад. О.С. Мельничук та ін.]. - К. : Вид-во “Наукова думка”, 1982. - Т. 1 : А-Г. - 634 с.; 1985. - Т. 2 : Д-Копці. - 573 с.; 1989. - Т 3 : Кора-М. - 553 с.; 2003. - Т 4 : Н-П. - 657 с.; 2006. - Т 5 : Р-Т - 705 с.; 2012. - Т. 6 : У-Я. - 569 с.

20. Етимологічний словник української мови : у 2 т. [уклад. Я.Б. Рудницький]. - Вінніпег : УВАН, 1972. - Т. 1 : А-Г. - І-LXXXV, 968 с.; 1982. - Т. 2 : Д-Ь. - 1128 с.

21. Крылов ГА. Этимологический словарь русского языка / Григорий Александрович Крылов. - СПб. : ООО “Полиграфуслуги”, 2005. - 432 с.

22. Семенов А.В. Этимологический словарь русского языка / Антон Вячеславович Семенов. - М. : Русский язык от А до Я ; Изд-во “ЮНВЕС”, 2003. - 704 с.

23. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка : в 4 т. / Макс Фасмер ; [пер. с нем. и доп. О.Н. Трубачева]. - [2-е изд., стереотип.]. - М. : Прогресс, 1986. - Т. 1. - 573 с.; Т.2. - 671 с.; Т. 3. - 831 с.; Т. 4. - 863 с.

24. Шанский Н.М. Школьный этимологический словарь русского языка. Происхождение слов / Н.М. Шанский, Т.А. Боброва. - [7-е изд., стереотип.]. - М. : Дрофа, 2004. - 398 с.

25. Цымбурский В.Л. Латинский трилистник : 1. Причина и чудо : индоевропейские связи лат. causa. 2. Форма и дхарма. 3. Дело о Пренестинской фибуле [Электронный ресурс] / В.Л. Цымбурский // Colloquia Classica et IndoGermanica, IV. - СПб., 2008. - Режим доступа : http://morebo.ru/component/zoo/item/1361728213398#sthash.KPkqAZmg.dpuf

26. A universal etymology dictionary [Electronic Resource]. - Mode of Access : http://www. myetymology.com

27. Etymologisch woordenboek van het Nederlands : in 4 v. [onder hoofdredactie van dr. Marlies Philippa, dr. Frans Debrabandere, prof. dr. Arend Quak, dr. Tanneke Schoonheim en dr. Nicoline van der Sijs]. - Amsterdam : Amsterdam University Press, 2003. - Vol. I : A-E. - 725 p.; 2005. - Vol. II : F-Ka. - 659 p.; 2007. - Vol. III : Ke-R. - 695 p.; 2009. - Vol. VI : S-Z. - 687 p.

28. Midden-Nederlands Woordenboek [Electronic Resource]. - Mode of Access : http://nl. wikipedia.org/wiki/Middelnederlandsch_Woordenboek.

29. Oud-Nederlands Woordenboek [Electronic Resource] - Mode of Access : http://middenin. wordpress.com/2009/05/19/oudnederlands-woordenboek-onw-online/.

30. Vroeg_Midden-Nederlands Woordenboek [Electronic Resource]. - Mode of Access : http://www.inl. nl/onderzoek-a-onderwijs/lexicologie-a-lexicografie/vmnw.

31. Woordenboek der Nederlandse Taal [Electronic Resource]. - Mode of Access : http://en. wikipedia.org/wiki/Woordenboek_der_Nederlandsche_Taal.

32. Word Origin [Electronic Resource]. - Mode of Access : http://dictionary.reference.com

Размещено на Allbest.ru