Ключові стратегії комунікативного членування текстів (на матеріалі промов німецьких політичних діячів)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філології

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

КЛЮЧОВІ СТРАТЕГІЇ КОМУНІКАТИВНОГО ЧЛЕНУВАННЯ ТЕКСТІВ (на матеріалі промов німецьких політичних діячів)

ПИЛИПЕНКО Р Є.

Анотація

комунікативний членування текст німеччина

Статтю присвячено дослідженню ключових стратегій комунікативного членування текстів промов політичних діячів Німеччини та проблемам їхньої інтерпретації. Розглянуто мовні особливості цих стратегій у німецькому політичному дискурсі, який функціонує у німецькому інституційному просторі. Визначено типологію стратегій комунікативного членування тексту політичних промов з огляду на їхні комунікативні функції, а саме: регламентативну, інформаційну, персуазивну і ритуальну (епідейктичну) стратегії.

Ключові слова: стратегія комунікативного членування, політична промова, німецький політичний дискурс.

Annotation

The article deals with the study of key strategies of communicative texts' division of the German politicians speeches and problems in their interpretation. There were both described the lingual peculiarities of these strategies in the German political discourse that is involved in the German institutional space and defined the typology of strategies in the communicative texts' division of the political speeches due to the following communicative functions: regulative, informative, persuasive and ritual (epideictic) strategies.

Key words: strategy of communicative division, political speech, German political discourse.

Виклад основного матеріалу

Наукові та практичні завдання дослідження стратегій комунікативного членування текстів відбивають потребу лінгвістичного розуміння феномена прагматичного впливу на мовну діяльність комунікантів, яка пов'язана як із суто теоретичною проблемою переосмислення місця стратегій комунікативного членування фахових текстів, так і з аналізом їхніх мовних засобів. Ефективному розв'язанню цих завдань сприяє методологія теорії тексту та дискурс- аналізу. Ключовим підходом до вивчення стратегій комунікативного членування текстів у галузі політичної діяльності вважаємо комунікативно-когнітивний, оскільки розвиток сучасних комунікативних та когнітивних досліджень пов'язаний зі зростанням уваги до контекстуальних значень політичних висловлювань та текстів. Саме вони містять комплексні комунікативні практики, які потребують не лише ефективних інструментів тлумачення, а й опрацювання спеціальних технік аналізу комунікативних взаємодій між комунікантами.

Дослідження стратегій комунікативного членування текстів промов політичних діячів ФРН спирається насамперед на праці німецькомовних авторів. Оскільки вибір інструментарію залежить від діахронічної і синхронічної систематизації лінгвістичного та міждисциплінарного знання про мовне відображення комунікативних практик мовця в тексті, то саме діахронічна систематизація лінгвістичного знання про проблеми комунікативного членування мовних одиниць у німецькій мові сприяє визначенню складних соціально-історичних контекстів. Так, К. Брінкер [2], Г. Бусманн [3], М. Гайнеманн та В. Гайнеманн [5] вказують на інтерес лінгвістів до проблем виокремлення стратегій комунікативного членування мовних одиниць, які відображають мовну поведінку мовців. Моделювання цих стратегій дає можливість розуміти мовні структури, якими послуговується мовець (мовна спільнота) для досягнення комунікативної мети або вирішення комунікативних завдань.

Мета статті - дослідити ключові стратегії комунікативного членування тексту промов політичних діячів ФРН, поглибити уявлення про комунікативну структуру тексту політичної промови та зв'язки між її мовними одиницями.

Наукова новизна статті полягає у визначенні ключових стратегій комунікативного членування тексту політичної промови, а також у моделюванні їхньої типології. До новизни теми статті віднесено моделювання типології ключових стратегій членування тексту за функціональним критерієм.

Об'єктом статті є сучасні тексти промов політичних діячів Німеччини.

Предметом статті є мовні способи відбиття стратегій комунікативного членування тексту політичної промови та їхній вплив на розвиток політичної комунікації.

За матеріал дослідження взято низку текстів промов німецьких політичних діячів за 2013-2014 рр. (Г Вестервелле [10], Й. Гаук [6], Г Гізі [7], А. Меркель [8], П. Штайнбрюк [9]).

Стратегії членування тексту дають можливість ефективно моделювати комунікативний простір тексту та враховувати специфіку діяльності мислення людини. Членування комунікативного простору тексту є стратегічним процесом, адже підготовку і транслювання висловлювань про комунікативні події можна тлумачити як певну програму комунікативних завдань і відповідних розв'язків.

Важливим типом політичних текстів є політичні промови. Когнітивна специфіка й комунікативне оформлення цих промов мають інтердискурсивний характер, перегукуючись насамперед з юридичним і економічним дискурсами. Політичні промови можна поділити на внутрішньоінституційні, коли їх адресовано вузькому колу слухачів (наприклад, промови для членів партії або політичних організацій), і промови широкого громадського спрямування.

Внутрішньоінституційні промови виконують функцію регламентації, тобто їх спрямовано на визначення норм у певній галузі політичної діяльності людини.

Внутрішньоінституційні промови німецькомовних політичних діячів незрідка містять культурні цінності християнської Європи, ідеї Маастрихтського договору про Спільну Європу тощо. Такі цінності, на нашу думку, транслюються в основних галузях інституційного комунікативного простору, які й визначають межі політичного дискурсу: у галузі виробництва (внутрішньоінституційній та міжінституційній) і в галузі громадських взаємодій (діалог між інституцією і суспільством). У внутрішньоінституційних політичних промовах домінують нормативні висловлювання, які виконують функцію регламентації норм політичної діяльності. Провідну стратегію комунікативного членування таких текстів можна позначити як регламентативну стратегію (далі - РС).

Основні норми внутрішньоінституційних політичних промов, у яких застосовано РС, мають посилання на: 1) договори й постанови європейських інституцій - der Vertrae uber das Europaische System; 2) національні протоколи в галузі міжнародної політики - das Protokoll des Deutschen Bundestages uber “Die aktuelle Lage in der Ukraine ”; 3) результати опитувань демократичних інституцій та авторитетних джерел - Dem ehemaligen US-Verteidigungsminister Robert Gates zufolge sei die eilfertige Aufnahme der osteuropaischen Staaten in die NATO ein schwerer Fehler und der Versuch des Westens, die Ukraine in die NATO einzuladen, als schwere Provokation. Nicht ich, sondern der ehemalige US-amerikanische Verteidigungsminister hat das erklart [7]; 4) повідомлення про нормативи регулювання суспільних процесів, наприклад, щодо економічних процесів - Ich teile mit den Vertretern von CDU / CSU und FDP gerne uber das Problem der Umverteilung mit, denn wir haben es damit zu tun, dass sich das Nettogesamtvermogen in den letzten 20 Jahren in privaten Handen auf uber 10 Billionen Euro verdoppelt, und das ist nicht etwas, was die Abteilung Agitation und Propaganda der SPD sich ausdenkt, sondern was Gegenstand von vielen Studien und Statistiken ist [9].

Тексти регламентативної спрямованості впливають на впровадження порядку й системності в політичну дійсність. Лінгвістичне оформлення суспільних норм відбивають нормативні пропозиції, які визначають правила поведінки суб'єкта політики. Специфіку нормативного висловлення в німецькій мові можна подати як опозицію предикатів verbieten - erlauben і їхніх семантичних полів: verbieten (versagen, untersagen, nicht erlauben, nicht billigen, nicht zulassen, nicht gewahren, nicht genehmigen) та gestatten (erlauben, genehmigen, bestatigen, annehmen).

У німецькомовних текстах європейських інституцій часто використовують предикати іншомовного походження: наприклад, семантичне поле предиката erlauben містить дієслова ratifizieren, legitimieren, sanktionieren, tolerieren. Метою закріплення правових норм є регулювання поведінки суб'єктів політичної діяльності й окремих політичних процесів. Німецькомовні тексти нормативного характеру виконують функцію віддзеркалення певного стану речей і функцію регулювання цього стану. Стверджувальний характер нормативних текстів визначає добір граматичних засобів, спрямованих на вживання регулятивних, передусім директивних, висловлювань щодо певних фрагментів політичної дійсності. Інституційні тексти досить часто використовують модальні дієслова sollen, mussen, mogen, які передають волевиявлення. Важливою дискурсивною рисою сучасної німецькомовної промови внутрішньоінституційної спрямованості вважаємо посилання на громадський статус сучасних мовців у німецькому політичному дискурсі, які можуть діяти від імені народів Спільної Європи. Тому прескриптор, тобто політичні авторитети, здебільшого використовують пропозиції з контекстом демократичної ідеології. Тексти таких промов, як правило, містять номінації основних агенсів (виконавців дій), які передають найвагоміші ознаки інституційності (die Partei, das Volk, die Burger). Такі конвенційні комунікативно-прагматичні формули постають як маркери офіційно-ділової інституційної тональності. Імперативність нормативних текстів передано за допомогою дієслів зі значенням регулювання політичних процесів (anordnen, verordnen, bestimmen, erlassen, administrieren, reglementieren), безособових конструкцій (es ist notig / erforderlich/zulassig, unzulassig). Для втілення імперативності широко вживають інфінітивні конструкції з дієсловами haben та sein і часткою zu. Такі конструкції значно підсилюють категоричність висловлювання.

До специфічних функцій текстопородження за допомогою РС членування текстів належать: жорсткість текстової архітектоніки; чітка семантична структура тексту (суб'єкт - ознаки - функції); порівняно сталий розподіл смислових блоків. Значну роль у таких текстах відіграють композиційні засоби, зокрема поділ на абзаци, нумерація, позначення параграфів, розділів, а також візуальні засоби.

Усе це відображено в політичних промовах, законах про політичні партії, деклараціях щодо політичних подій. Прагматичні характеристики текстів політичних промов нормативного характеру жорстко зумовлені інституційним переважанням адресанта, який визначає норми, тоді як адресат має дотримуватися цих норм. Структурно-семантичну організацію нормативного тексту визначає денотативна ситуація. Для такого дослідницького інструмента слід дібрати комунікативний ракурс щодо денотативних ситуацій. Так, у промові щодо правових механізмів політичної інтеграції країн ЄС з іншими країнами Європи кількість денотатів досить висока, тому такий текст є деталізованим і містить узагальнення. У промовах щодо політичних угод з іншими політичними партіями такі тексти, навпаки, відбивають прецедент, тобто те, що сприяло оформленню ділової угоди. Отже, метою німецькомовного політичного тексту нормативного характеру є безпосередній вплив на поведінку суб'єктів політичної діяльності. Умовно ці тексти можна поділити на директивні (накази, інструкції) і нормативні (правила поведінки суб'єктів, правила реалізації політичних програм).

У прагмалінгвістичному аспекті нормативне закріплення стосунків між політичною владою і громадськістю відбиває чіткий фактологічний виклад нормативної інформації, яка виключає належні адресантові оцінки або тлумачення. Нормативне закріплення відкритості політики (politische Transparenz) сприяє вільному доступові до значного корпусу звітів, повідомлень, хронік та інших офіційно-інформаційних текстів.

Типовою функцією політичних промов нормативної спрямованості є пояснення у формі коментарів (einleitende Bemerkungen anlasslich der politischen Beschlusse).

Отже, політичні промови, які будуються за допомогою РС, відбивають політично-правові норми, виступаючи втіленням ступеня прозорості сучасного політичного життя німецькомовних суспільств.

Нормативні тексти виконують дві основні функції: 1) уособлюють важливу частину ідеології суспільства, бо є реальним свідченням прозорості демократичних інститутів; 2) виступають як основне джерело фахової інформації про суб'єкт політичної діяльності.

До мовних засобів відбиття регламентативної стратегії членування текстів належать синтаксичні структури й семантичні явища, які постають у складних пропозиціях у формі підрядних речень, інфінітивних, дієприкметникових, атрибутивних структур. У комунікативному фокусі промов політиків, наприклад, депутатів Бундестагу Німеччини, перебуває політичне становище цієї інституції в міжнаціональному просторі. Виклад матеріалу має хронологічний характер. До важливих комунікативно-прагматичних рис політичних промов нормативної спрямованості належать: репрезентація основних тем; моделі роз'яснення актуальних тем; статистика як семіотична система мови соціології; додатки з коментарями, хронологією подій і таблицями; глосарій.

Використання РС дає можливість планувати інтердискурсивні блоки тексту. Так, у промовах аналітичного спрямування можна виокремити інформаційно-аналітичні, узагальнено- інформаційні й навіть святково-декларативні фрагменти.

Комунікативні інтенції аналітичної частини політичних промов передбачають активацію професійних знань для ділових потреб широкої фахової аудиторії (наукова аналітика), окреслення проблеми та способів розв'язання її (проблемна аналітика).

РС передбачає використання комунікативних тактик декларативного спрямування, які можна подати у формі гасла:

Wollen wir die Ukrainer unterstutzen. Wenn wir uns heute die Momente der Wandlung europais- cher Geschichte von dramatischem Leid in wirkliches Gluck vor Augen fuhren, dann sind wir mit unseren Gedanken in diesen Tagen naturlich auch bei den Menschen in Kiew und in der Ukraine, die auch das erleben wollen, was wir schon erleben durften [8].

З огляду на згадані характеристики фактичної інформації про комунікативні процеси організації та регулювання умов сприйняття політичних подій у суспільстві виокремлюємо такі різновиди регулятивної функції:

1. функція прямого повідомлення, або повідомлення-тлумачення: транслювання й інтерпретація образів реальності, а також певного набору загальновизнаних норм і зразків соціальної поведінки; просування певних образів політичних ідей. Відповідно до асоціацій із цими образами поширюються і семантичні характеристики норм, уявлень та ціннісні орієнтації;

2. ідентифікаційна функція, завдяки якій набуває належного відбиття гетерогенність суспільства, його світоглядні, соціальні та інші характеристики. Ця функція маркує насамперед роль лідера, яка реалізується в топосах надійного політичного провідника;

3. сугестивна функція - пряма або непряма пропаганда й агітація. Мовленнєва діяльність суб'єктів політичного комунікативного простору передбачає широкий спектр цілей і завдань переконування. Це не лише формування переконань, а й спонукання діяти, створення соціальних моделей комунікативної поведінки.

Іншу стратегію комунікативного членування тексту політичних промов можна позначити як інформаційну стратегію (далі - ІС).

До основних комунікативних тактик реалізації цієї стратегії належать:

1. посилання на джерела політичного характеру (laut dem Sprecher der Volkspartei);

2. посилання на іншомовні політичні джерела відповідного комунікативного середовища (Die Pressenotiz der FDP-Partei);

3. дієслівні виділення діалогічних стосунків з іншими суб'єктами політичної діяльності (Unsere Partei kommuniziert mit allen Bbrgern Deutschlands);

4. прямі маркування діалогів та їх перебігу (Den Dialog zwischen Politik und Wirtschaft zu intensivieren ist das Ziel der modernen politischen Elite).

Однак такі засоби діалогізації в політичних промовах не вичерпують діалогічної природи мови назагал. Вони характеризують діалогічність тексту - імпліцитну або експліцитну (наявну в задумі адресанта). Ґ. Іпсен і С. Ґансен називають такі три способи структуризації німецького діалогічного мовлення: відтворення висловлювань про певний предмет через запитання - відповіді; зміна позицій (наприклад, заперечення або інше тлумачення); пояснення первинних тверджень [4, с. 57].

До основних типів політичних промов громадської спрямованості можемо зарахувати: тексти з домінантною настановою на адресата (якою є особа, інституція або яким є громадське об'єднання); тексти із домінантною настановою на план мовного втілення без чіткої зорієнтованості на адресата; тексти без домінантної настанови на адресата або план мовного втілення.

Промови громадського спрямування є провідними жанрами популяризації, роз'яснення, зорієнтовані на консенсусне обговорення політичних реалій у суспільстві. Так, промови політиків, спрямовані на широку громаду, є основним засобом пропаганди політичних цінностей і формування ціннісних орієнтацій у політичному комунікативному просторі Німеччини, наприклад: Arbeitsbeschaftigung (225), Euro (78 %), Stabilitat (53 %), Wettbewerb (46 %), Wohlstand (29 %), Kontrolle (23 %), Privateigentum (19 %), Liberalismus (15 %).

Характеристика промов громадських діячів передбачає виявлення модусів дії в політичному мовленні; звідси випливають такі форми мовної репрезентації і, відповідно, типи мовних творів:

1. полемічні промови (як реакція на політичні події);

2. програмні промови (виклад перспектив політичної діяльності);

3. ритуальні промови (вітальні, святкові).

Форма репрезентації стосовно до промови громадського діяча співвідноситься з модусом мовної дії. Таким модусом може бути: інформація, констатація факту, заява, повідомлення про ухвалене рішення, попередження, обвинувачення, коментар щодо певних подій, визначення актуальних проблем, вибачення, з'ясування непорозумінь. Лінгвістичне дослідження цих мовленнєвих актів спирається на контрастивний аналіз типових мовних структур, до яких належать формули звертання, атрибутивні поля, темпоральні відношення, дієктичні слова у структурі аргументації, оцінки, лінгвокультурні кліше, слогани.

Мовотворчі й аргументативні структури пов'язані з типовими політичними темами (глобалізація, проблеми німецької політики, політична співпраця, німці й емігранти тощо). Як правило, ці теми ініціюють політичні діячі, а їхні висловлювання - унаслідок широкого резонансу - стають предметом політичного та юридичного дискурсів. Комунікативну реалізацію цих тем визначають ситуативні рамкові умови й суспільні дискурсивні практики, а також оцінки соціального статусу мовців. Відповідно до рамкових умов основні комунікативні стратегії членування промов громадського спрямування можна поділити на дескриптивно-наративні (з домінуванням раціональної оцінності) і персуазивні стратегії комунікативного членування тексту. Кожна мовна форма відбиває фрагмент соціальної практики, а система суспільних знань і значень залежить від ситуації та соціальної ролі особи. У політичному комунікативному просторі громадські промови набувають розголосу, що свідчить про нові соціально-економічні потреби соціуму.

У жанрі публічної промови реалізується важливий тип дискурсивних дій. Специфіку таких промов відтворено в таких ситуаціях: а) коли є прямий контакт поміж оратором і слухачами; б) коли обидві сторони залучені до медійної репрезентації. Суспільно-політичні промови можна поділити на внутрішньомедійні і позамедійні. Політичному дискурсові властиві позамедійні репрезентації (прямий контакт з аудиторією).

До основних риторичних типів промов належать промови епідейктичного мовлення (вступна промова, промова на презентації, урочиста промова, слово у відповідь), промова- переконування (промова-критика, сперечання, скасування, звинувачувальна промова, виправдувальна промова). Основну стратегію комунікативного членування тексту таких промов позначаємо як епідейктичну стратегію членування тексту. Кожна з форм мовленнєвої репрезентації може співвідноситися з певним модусом мовленнєвої дії [1]. Такий модус постає репрезентовано в комунікативних тактиках закликів, обіцянок, констатування фактів, заяв, повідомлень про ухвалення рішень, попереджень, звинувачень, вітань, викладення позиції щодо певного питання, номінацій актуальних проблем, вибачень.

Die Menschen in der Ukraine wollen uber ihre Zukunft selber entscheiden. In der OSZE garantieren wir ihnen das Recht, ihre Meinung hieruber offen auszusprechen [10].

Зазначені модуси бажання та запевнення політика реалізуються через відповідні інтенсіональні моделі, що можуть бути повністю або частково втілені в тексті промови. Через такі моделі репрезентує себе певна політична філософія й політична практика.

Політичні промови громадської спрямованості транслюють політичні цінності. Риторична репрезентація таких промов є важливим інструментом управління будь-якою суспільною системою. Представники політичних партій та рухів не тільки відтворюють певні реалії, які розширюють межі політичного дискурсу, а й, виконуючи соціальне замовлення влади і суспільства, сприяють репрезентації й адекватному тлумаченню фрагментів політичної дійсності. Будь-якій усній формі виступу притаманні комунікативна стратегія демонстрації стану речей, намагання пояснити ситуацію і переконати.

Отже, згідно з результатами дослідження текстів політичних промов можна виокремити такі ключові стратегії комунікативного членування: регламентативну, інформаційну, персуазивну і ритуальну (епідейктичну).

Перспективою подальших досліджень політичних дискурсів, які враховують стратегії комунікативного членування тексту, на нашу думку, є порівняльний аналіз мовних портретів ключових постатей у політичному комунікативному просторі, зокрема речників міжнаціональних і національних політичних інституцій.

Література

1. Діденко М. О. Політичний виступ як тип тексту (на матеріалі виступів німецьких політичних діячів кінця ХХ століття): дис.... канд. філол. наук: 10.02.04. / Максим Олександрович Діденко. О., 2001. 214 с.

2. Brinker K. Linguistische Textanalyse / Klaus Brinker. 7. durchgesehene und erganzte Auflage. Berlin: Erich Schmidt, 2010. 160 S.

3. Bufimann H. Lexikon der Sprachwissenschaft / Hadumod Bufimann. 3. Auflage. Stuttgart: Kroner, 2002. 783 S.

4. Hansen S. Ideengeschichtliche Bezuge zwischen der Wirtschaftslinguistik und dem modernen Konzept der Unternehmungskultur / S. Hansen // T Bungarten “Aspekte der Unternehmungskultur und Unternehmensidentitat in der historischen Wirtschafts linguistik”. Tostedt: Attikon-Verlag, 1997. 125 S.

5. Heinemann M. Grundlagen zur Textlinguistik. Interaktion - Text - Diskurs / M. Heinemann, W. Heinemann. Tubingen: Niemeyer, 2002. 281 S.

6. Gauck J. Reden und Interviews vom Bundesprasidenten Joachim Gauck [Online] / J. Gauck. Access Mode: http://www.bundespraesident.de/.

7. Gysi G. Rede “Ukraine - Es gibt nur den Weg der Diplomatie” vom 13. Marz 2014 [Online] / G. Gysi. Access Mode: http://www.gregorgysi.de/.

8. Merkel A. Rede von Bundeskanzlerin Merkel zur Abschlussveranstaltung des Projekts “Ein neues Leitmotiv fur Europa” der Europaischen Kommission am 1. Marz 2014 [Online]. Aceess Mode: http://www.bundesregierung.de/.

9. Steinbruck P. Rede des Kanzlerkandidaten der Sozialdemokratischen Partei Deutschlands Peer Steinbrbck auf dem aufierordentlichen SPD-Bundesparteitag am 14. April 2013 in Augsburg [Online] / P. Steinbruck. Access Mode: http://www.spd.de/.

10. Westerwelle G. Rede von Aufienminister Westerwelle beim OSZE Ministerrat in Kiew vom 5. Dezember 2013 [Online] / G. Westerwelle. Access Mode: http://www.bundesregierung.de/.

Размещено на Allbest.ru