Архітектоніка ієрогліфічного письма як відображення космогонічної картини світу давніх китайців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний лінгвістичний університет

АРХІТЕКТОНІКА ІЄРОГЛІФІЧНОГО ПИСЬМА ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ КОСМОГОНІЧНОЇ КАРТИНИ СВІТУ ДАВНІХ КИТАЙЦІВ

ПИРОГОВ В. Л.

Анотація

ієрогліфічний письмо китайський ієрогліф

У статті визначено еволюційні тенденції розвитку китайських ієрогліфів, схарактеризовано трирівневий інтерпретаційний характер ієрогліфів, виявлено зв'язок ієрогліфа з потоком мислення з огляду на співвідношення слова і думки, сформульовано гіпотези походження ієрогліфічного письма, реконструйовано композицію ієрогліфічного письма з огляду на його архетипну (міфопоетичну), символічну і логіко-семіотичну природу; проаналізовано архітектоніку китайських ієрогліфів як відображення космогонічної картини світу давніх китайців.

Ключові слова: архітектоніка, ієрогліфічне письмо, космогонічна картина світу, китайські ієрогліфи.

Annotation

The article deals with evolutionary trends of Chinese hieroglyphs' development, where the three-tiered interpretive nature of hieroglyphs is characterized; there was found the connection of hieroglyph with a flow of thought in a view of the correlation of speech and thought; there was formulated the hypotheses about the origin of hieroglyphic writing, reconstructed the composition of hieroglyphic writing in a view of its archetypal (myth & poetic), symbolic, logical and semiotic nature; there was also analyzed the architectonics of Chinese hieroglyphs as a reflection of cosmogonical worldview of ancient Chinese.

Key words: architectonic, hieroglyphic writing, cosmogonical worldview, Chinese hieroglyphs.

Виклад основного матеріалу

Проблема взаємозв'язку писемності і способу мислення, досліджувана у різні часи вченими-лінгвофілософами (В. фон Гумбольдт, Д. П. Горський, Д Дірінгер, В. А. Істрін, Є. В. Маєвський, Н. П. Мартиненко, А. А. Маслов, О. О. Сулейменов, Ding Xinghua та ін.), залишається актуальною і в сьогоденній лінгвістичній науці, в якій знову спостерігається інтерес до цієї дискусії, проте з позицій міждисциплінарного підходу, що передбачає залучення здобутків когнітивістики, лінгвосеміотики і культурології.

На нашу думку, писемність як система графічних, або начертальних знаків (репрезентованих відповідним типом письма - ієрогліфічним або буквено-фонетичним), призначена для відображення, передачі, збереження та відтворення інформації, необхідної людському колективу або окремим його представникам для реалізації різнопланових соціально орієнтованих функцій з метою забезпечення життєдіяльності як на індивідуальному, так і загальносоціальному рівнях, виникає в результаті ускладнення та диверсифікації соціальної інфраструктури в умовах формування держави, центральним компонентом якої, як відомо, є бюрократичний апарат, що має видавати письмові документи для здійснення своїх першорядних функцій - управління та адміністрування.

Письмо - знакова система фіксації мови, що дозволяє за допомогою начертальних (графічних) елементів передавати мовленнєву інформацію на відстані й закріплювати її в часі [9, с. 375]. Разом з тим, письмо - це не лише система фіксації мови, а й система її організації, інструмент керування, а в окремих випадках маніпулювання мисленням.

Потреба в упорядкуванні, скеруванні мислення в певному руслі існувала завжди: у період своєї безписемної історії люди користувалися для цього системами дописемних знаків - візерунків, малюнків, вузликів, гербів тощо, які, по суті, були копіями знаків, створених Природою. Саме ці знаки згодом у міру того, як людська свідомість збагатилася досвідом їх застосування в різних цілях духовного, соціального та інших планів, зокрема і для фіксації прагматичної інформації, навіть тривіального характеру, перетворилися на знаки писемності [15, с. 118; 17, с. 39].

Щодо ієрогліфів, то вони виникли на початку людської цивілізації як засіб відображення зв'язку людини з материнським навколишнім середовищем, світовим яйцем, Космосом, Всесвітом. Власне походження терміна ієрогліф пов'язують з Климентом Олександрійським (бл. 150 - бл. 215), який назвав так знаки єгипетського письма, виходячи з їхнього зовнішнього вигляду (грец. ієрод - священний і уХщц - те, що вирізане) [8], цей термін увійшов до загального й наукового обігу на позначення письмових знаків, що мають складну графічну форму і багаторівневу семантику. Слід зауважити, що і донині проблема трактування найменування і змісту терміна ієрогліф залишається дискусійною через відсутність як єдності думок учених, вичерпних наукових досліджень у галузі ієрогліфіки, так і внаслідок появи останнім часом нових наукових даних міждисциплінарного плану, що спонукають нас по-новому подивитися на цю проблематику [22, р. 77].

Мета статті - представити архітектонічну модель ієрогліфічного письма як відображення космогонічної картини світу давніх китайців.

Завдання:

- простежити еволюційні тенденції розвитку китайських ієрогліфів;

- схарактеризувати трирівневий інтерпретаційний характер ієрогліфів;

- з'ясувати зв'язок ієрогліфа з потоком мислення з огляду на співвідношення слова і думки;

- сформулювати гіпотези походження ієрогліфічного письма;

- реконструювати композицію ієрогліфічного письма з позицій його архетипної (міфопоетичної), символічної і логіко-семіотичної природи;

- проаналізувати архітектоніку китайських ієрогліфів як відображення космогонічної картини світу давніх китайців.

Ієрогліфи в аспекті логіко-семіотичної організації їх структурних компонентів (ключа, детермінатива, фонетики), розміщених в обмеженому рамками кола або квадрата композиційному просторі та об'єднаних у цілісну систему, є складними графо-семантичними фреймами, які мають триєдність форми, змісту і фонетичного значення та відповідають слову або морфемі. Це дає підстави розглядати їх як архітектонічні знаки, що відрізняються “концептуальним співвідношенням частин, розташуванням і взаємним зв'язком компонентів” [1] і утворюють в сукупності знаково-символічну єдність. Вони мають багаторівневу семантику, здатність до граматичної реалізації і, крім того, властивості культурних концептів в мовній картині світу репрезентантів-носіїв.

Що стосується еволюції системи китайської ієрогліфіки, то, починаючи від ранніх фактично зафіксованих періодів (держава Шан-Інь, 1800-1027 до н. е.), спостерігаємо процес розвитку та впорядкування письмових знаків на основі регулярних орфографічних реформ, які здійснювалися протягом тисячоліть і тривають донині. Якщо уявити картину в цілому, то, безумовно, не можна не помітити, що цей процес ішов від складного до простого. Це підтверджується еволюцією форм ієрогліфічних знаків від неоліту до наших днів (див. табл. 1).

Таблиця 1

Еволюція форм ієрогліфів [20]

Якщо проаналізувати ієрогліфи у плані інтерпретаційних можливостей, то вони докорінно відрізняються від звичного для європейського мислення способу мовної кодифікації дійсності. Кожен китайський ієрогліф містить етимологічну інформаційну складову в експліцитній, візуальній формі, тому він має більш глибокі смисли й асоціативні семантичні зв'язки, ніж ті, якими характеризується вихідна лексична одиниця [12, с. 364].

У зв'язку з цим слід зауважити, що в ієрогліфі, на нашу думку, одночасно присутні, принаймні, три рівня:

1. Архаїко-символічний (орнаментально-номінативно-піктографічний). На цьому рівні ієрогліф, наприклад, Ж (архаїчне значення - “скорпіон”, сучасне - “десять тисяч”, “безліч”), ^ (архаїчне значення - “зле божество”, “демон” (наприклад, в синтоїстській міфології), загальне значення - “жінка”) існує як відображення, зліпок, графічний дублікат певного предмета або явища навколишнього світу. У цьому випадку переважну роль відіграють природоцентричні, пізнавальні, тотемічні, знаково-символічні, сакральні та інші мотиви.

2. Езотеричний (ритуально-міфопоетичний). На цьому рівні ієрогліф зберігає свої сакрально- символічні властивості, становлячи знаки-символи, знаки-обереги, знаки-тотеми (наприклад, зооморфічна категорія ієрогліфів: Ш (“змія”, що асоціюється у китайців з образом Нюйва (Л ® ) - великої богині, яка створила людство) /,% (“птах” - символ процвітання і добробуту) / ^ (“олень” - символ щастя і довголіття) / і| (“дракон” - символ доброго початку, Ян) / Ш (“черепаха” - образ світобудови й символ довголіття). Ієрогліфу поклонялися як Божеству, яке могло захищати, оберігати, допомагати, приносити щастя, удачу тощо. Разом з тим, на цьому рівні ієрогліф починає слугувати носієм інформації, здатним зберігати знання, досвід, відомості й одночасно бути засобом здійснення сакрально-релігійних обрядів і дійств. У цьому випадку важливу роль відіграють як духовні, так і матеріальні мотиви з переважанням перших.

3. Синхронічний (функціонально-прагматичний). На цьому рівні ієрогліф актуалізується як письмовий знак, складна графічна форма (архітектоніка) якого дещо втрачає сенс з огляду на пріоритетну роль прагматичних, соцієтально зумовлених чинників ( Ф ЯЛ, китаєць; 0^, Японія; Л, суспільство; ^, автомобіль; ^Л, жінка тощо).

Виходячи з когнітивної моделі пояснення стратегій мислення, запропонованої І. П. Меркуловим [11, с. 112], можна вважати, що ієрогліфічний текст асоціюється переважно з архаїчним типом мислення.

Щодо взаємозв'язку між ієрогліфом і словом, то ми виходимо з того, що слово існує спочатку у вигляді думки або точніше корпускули / корпускул думки, причому його не можна розглядати як абсолютний еквівалент думки, оскільки думка сама по собі є специфічною субстанцією, яка матеріалізується в слові лише частково. Її можна розглядати як кодовий сигнал, збуджуваний в особливому відділі головного мозку як зворотна реакція на сигнальні впливи зовнішнього середовища на основі раціонально-логічного апарату людини через канали реалізації функції мислення [4, с. 39-43; 7, с. 15-24]. Так само, як потік водний, електричний, світловий тощо складається з корпускул (елементарних часток), можна припустити, що мисленнєвий потік також складається з корпускул, впорядкування (дискретизація, синтагматизація тощо) яких здійснюється під контролем і безпосереднім впливом свідомості з подальшим трансформуванням (завдяки взаємодії з повітряним навколишнім середовищем) в фонетичне оформлення слова; він має енергію і, відповідно, потужність, тобто здатність виконувати роботу - формувати мислеобрази у взаємодії зі свідомістю в системі “свідомість- навколишній світ-ноосфера” [3].

Якщо припустити, що розумовий потік складається з корпускул, то мінімальну одиницю мислення можна визначити як пропоновану нами ідему (за аналогією з давньогрецьким ^дєa - вид, форма, праобраз). Ідема - мінімальна одиниця мислення. Природа ідеми не є цілком зрозумілою, хоча очевидно, що вона пов'язана з поняттям lingua mentalis, запропонованим А. Вежбицькою [24, р. 349-360]. У всякому разі, виходячи із зазначеної логіки, ідему можна трактувати як програмно втілювану еманацію, квант Вищої свідомості [19].

Ідея нової теорії мислення узгоджується з ідеографічним характером китайського ієрогліфічного письма та квантовою теорією мови, розробленою А. Танака [23, с. 32].

Характерно, що ще свого часу Платон також інтуїтивно відчував зв'язок людського мислення з певними розумовими частинками, що існують зовні, окремо від людського розуму. Ці частинки - ейдоси, або ідеї, є енергетично зарядженими і несуть інформацію, необхідну для збудження розумового процесу через посередництво свідомості [16].

Виходячи з цього, припускаємо, що в ієрогліфі імпліцитно присутні, принаймні, три рівні графо-лексико-семантичноїреалізації думки:

- поточний, функціонально-поверхневий (на цьому рівні ієрогліф реалізується як письмовий знак-морфема);

- традиційний фоновий (давній, орнаментально-номінативний);

- езотеричний (міфологічний), що розкриває його архетипні й міфологічні трактування як символічного коду культури.

Оскільки ієрогліфічний знак є першопричинним - слово народжувалося і “проростало” з нього як референта думки - слід звернути увагу на те, що при дослідженні давніх періодів розвитку ієрогліфів (письмом у сучасному розумінні вони стали набагато пізніше) відштовхуватися треба не від слова фонетичного (того, що вимовляється, артикульованого), до якого нібито прикріплювався або для якого створювався начертальний знак-референт (ієрогліф), а навпаки, - начертальний знак слугував опорою для формування фонетичного (артикульованого) слова, причому цей процес фактично став перманентним, триваючи тисячоліття [17, с. 39, 43, 52].

Покликаючись на Є. В. Маєвського, ієрогліфіка - це мова в письмовому варіанті, яка в основних своїх рисах подібна мові в усному варіанті, зокрема, є ієрархічно організованою і збігається з нею. Це означає, що на сучасному рівні розвитку лінгвістичної думки концепція письмен як знаків другого порядку видається застарілою [10, с. 72].

Так, основний корпус знаків китайської ієрогліфіки існує практично без змін протягом багатьох тисячоліть, а семантика ієрогліфічних знаків істотно змінюється в середньому через кожні 100-150 років. Винахід ієрогліфів був результатом налаштування людської свідомості на імперативи, які відображають еманації Вищого творчого плану. До них, зокрема, можна віднести карту зоряного неба і геометричні фігури, утворені групами сузір'їв. Чимало стародавніх графо-семантичних знаків, що стали згодом знаками письма, було скопійовано жерцями саме за контурами відповідних сузір'їв. У цьому зв'язку виникає питання про те, що було ініціюючим чинником при створенні письма - тільки лише необхідність довгострокового зберігання знання шляхом його фіксації особливим начертальним способом або щось інше, не зумовлене імперативами винятково прагматичного плану, а спроектоване ззовні? Вважаємо, що саме міркуваннями космічного, а точніше, “зоряного” походження письма можна відповісти на другу половину цього питання.

До імперативів космічного плану, що слугували поштовхом до “винаходу” ієрогліфів, можна, зокрема, віднести чимало стародавніх графо-семантичних знаків, які згодом стали знаками письма. До таких знаків, поза всяким сумнівом, належать, насамперед, головні небесні світила - Сонце і Місяць:

Стародавня Форма: у")

Семантика: сонце, день;

Стародавня Форма:

Семантика: світлий, яскравий, блискучий.

Сонце і Місяць - два головних небесних світила, два архетипи двох статей, двох універсальних полюсів Космосу Інь-Ян; це, по суті, одні з перших знакових фігур мови, які покладені в основу ієрогліфічного та лексичного корпусу сучасної китайської та японської мов, що підтверджується великою кількістю фразеологічних одиниць, до складу яких вони входять як ядерні компоненти.

Таблиця 2

Зображення сонця і місяця, віддзеркалені у стародавніх китайських ієрогліфах [20]

Сонце

Виходячи з цього, можна вважати, що саме ієрогліф Р (сонце кит. гм, яп. nichi/hi, кор. Il, в'єг. nhat), похідний від давнього знака тріумфу Сонця ^ який обожнювали сонцешанувальники, був однією з перших ієрогліфічних фігур мови, створених руками майстра-жерця під впливом сприйманих ним еманацій Бога. Ця ідея віддзеркалена у вищенаведеному варіативному ряді найдавніших китайських графо-лексем, які відображають образ денного світила.

Кожен ієрогліф своєю формою і змістом символізує одну світову ситуацію, ініційовану і вмотивовану імпульсом, який згідно з міфологічними уявленнями стародавніх китайців був спочатку спроектований у вигляді магічних символів Хе ту (МИ ) і Ло шу (МШ) на панцирі черепахи, яка вийшла з річки Хуанхе [18].

Хе ту і Ло шу є стандартними нумерологічними матрицями, в основі яких лежить “канон” ( Ш, цзін), тобто дев'ятиклітинний квадрат. Хе ту займає в ньому п'ять клітин, кожна з яких відповідає парі чисел натурального ряду - від 1 до 10. Числа в парах розрізняються на 5 (1 і 6, 2 і 7 тощо). Перша п'ятериця (1, 2, 3, 4, 5) є “породжувальними числами” ( 4 Ш, шен шу), друга (6, 7, 8, 9, 10) - “формуючими числами” Ш, чен шу). Ці числові елементи Хе ту можуть бути співвіднесені з вісьмома триграмами, п'ятьма першоелементами, п'ятьма сторонами світу та іншими категоріальними комплексами китайської метафізіки. Ло шу - це дев'ятиклітинний квадрат, генетично співвіднесений з аналогічною структурою найдавнішого ритуального приміщення, - “пресвітлого престолу” (МЖ, мін тан), у той же час є своєрідним “математичним інструментом”: складаючи сусідні числа проти ходу годинникової стрілки і щоразу використовуючи в якості першого додатка отриману суму, можна отримати наступне за порядком число: 1 + 6 = 7 ; 7 + 2 = 9 і далі, скидаючи з суми десяток: 9 + 4 = 13, 13 - 10 = 3; 3 + 8 = 11 ; 11 - 10 = 1. Існує варіант Ло шу, розширений до квадрата 8 х 8 з магічною константною сумою 260, який заповнюється 64 гексаграмами.

Схема Хе ту співвідноситься з порядком триграм, за Фусі, - “переднебесним” ( ММ, цянь тянь), тобто апріорним; Ло шу - з порядком триграм, за Вень Ваном, - “післянебесним” (М М, хоу тянь), тобто апостеріорним. Обидві схеми становлять формальний апарат, що дозволяє вводити в нього будь-яку інформацію (космологічні об'єкти, відрізки часу, звуки, кольори, частини тіла, акупунктурні канали і точки, парафізіологічні органи, алхімічні елементи тощо) і оперувати нею відповідно до їх внутрішніх закономірностей. На традиційних зображеннях кружальця з'єднані відрізками, що відбивають структуру числа (наприклад, 8 представлено як дві четвірки або чотири двійки, 5 - як 3 і 2 тощо), що також враховується під час практичного застосування схем [6, с. 318-326].

Вище викладене свідчить, що ієрогліфи не “створювалися” випадково, а формувалися за чітко визначеними законами творіння й відповідно до принципів особливої логіки та естетики (що, зокрема, зафіксовано в старокитайських трактатах Дао Де цзін, І Цзін тощо). По суті, вони не є продуктом винятково людської творчості, а є результатом впливу природних еманацій на свідомість і розум давніх людей. У цьому сенсі їх можна розглядати як матеріалізовані проекції імперативів Вищого плану з властивою їм архітектонікою, яка, на нашу думку, може бути реконструйована на основі методів і прийомів порівняльно-історичного мовознавства.

Ще одним важливим моментом, про який, на нашу думку, варто згадати у зв'язку з описом архітектоніки китайських ієрогліфів, є те, що вона відображає космогонічну картину світу давніх китайців.

Народження Всесвіту, або в термінах метафізики Рене Генона, “світу, який сприймається нами” [5, с. 17], можна представити у вигляді символіко-математичної моделі “природного” процесу розвитку Імпульсу, або Абсолютного Імперативу, як позасистемного ініціюючого Начала (Слова).

Згідно з уявленнями сучасної фізики, в певний момент минулого Всесвіт (у термінах китайської космології “безліч речей”, кит. ЖЩ, w anwu (див. Щ Ш Ш, “Дао Де цзін” [25]) був зосереджений в одній точці, фізичну щільність якої можна прийняти за абсолютну [21, р. 40]. Якщо прийняти, що така щільність має певне критичне значення, то можна припустити, що в момент, коли це критичне значення досягло крайньої величини, виникла подія, яка відповідає відомому в сучасній фізиці поняттю “Великого Вибуху”.

Зазначена концепція узгоджується з моделлю світоустрою, що віддзеркалена в графо- семіотичній системі китайської ієрогліфіки, зокрема, представленої схемою розташування ієрогліфічних ключів, згрупованих у відповідній таблиці (ЖЖ*РЖ^ Hanzi Ьй sMu biao, “Таблиця ієрогліфічних ключів”), а також канонічним ієрогліфом Ж (кит. yong; яп. ei; кор. ^ yeong; “вічність”), який використовується в класичній китайській, японській та корейській каліграфії для ілюстрації концепції ієрогліфічного знака і правил його написання. Концептуально форма і зміст цього ієрогліфа співвідносяться з закономірною картиною створення Всесвіту в результаті Великого Вибуху (англ. Big Bang), яка схематично відображає його народження, розвиток, стабільне утримання, згасання й анігіляцію. Цей ієрогліф об'єднує в собі 8 елементів, що розглядаються в далекосхідній філософсько-каліграфічної традиції як базові графічні елементи, які складають основу архітектоніки всієї системи китайської ієрогліфіки: (1) точка -л (початок); (2) горизонтальна пряма --(Небо, Земля); (3) вертикальна пряма | (те, що об'єднує Небо і Землю); (4) крюк] ( ^ ) (опора і перехідний процес); (5) кут 7 (розвиток); (6) ламанаL, похідні:Л, (перерозвиток); (7) змах J (згасання); (8) штрих X (завмирання) [14, с. 94].

За аналогією з послідовністю написання і семантикою графічних елементів, що утворюють ієрогліф Ж, можна припустити, що в результаті Великого Вибуху було ініційовано алгоритмічний процес, що складається з циклічно відтворюваних, постійних за елементним набором ланцюжків (послідовностей) “світових ситуацій”, таких, що формуються по спіралі й співвідносяться з п'ятьма першоелементами (в китайській класичній філософії - “у-сін” (Мт): вогонь /Ж/, вода /Ж/, дерево /Ж/, земля /і/, метал /Ж/), а також з фізичною картиною процесу збудження, розвитку, максимуму, згасання і завмирання.

Розглянемо далі графо-семантичну структуру і послідовність написання ієрогліфа Ж з точки зору його символіко-езотеричної інтерпретації, яка свідчить про те, що графо-семантична структура китайських ієрогліфів може бути співвіднесена з науково визнаною фізичною моделлю створення Всесвіту в результаті Великого Вибуху.

Отже, першим елементом у складі даного ієрогліфа є крапка, тобто фактично початок початків, первісний імпульс, одиниця, монада, розташована у верхньому секторі композиційного простору ієрогліфа. Цей сектор відповідає Небу згідно з китайською метафізичною концепцією. У момент дотику пензля до носія письма, тобто фактично з крапки починається створення будь-якого ієрогліфічного знака. Таким чином, постулюється небесна природа творчості взагалі. Накреслення крапки є першим етапом утворення ієрогліфа (мікросвіту як частки макросвіту). Ієрогліф створюється подібно до того, як творився світ - за волею творця (позасистемного чинника по відношенню до суб'єкта творіння). Продовженням крапки є коротка горизонтальна риса, що виконує функцію опори (другий етап), з подальшим різким переходом у вертикаль, яка стрімко спадає вниз, виконуючи роль осі симетрії ієрогліфа (третій етап). Вертикаль символізує силу взаємодії Неба і Землі, що утримує ситуацію в рівновазі. Вертикальна пряма завершується крюком, який символізує перехідний процес - початок нової фази розвитку ситуації (четвертий етап). Далі виникає нова фаза логічного розвитку і перерозвитку ситуації в якості контрфорсу силам, що діють на руйнування рівноваги (п'ятий етап). Завершальний шостий етап утворення ієрогліфа графічно представлений низхідним штрихом як показником згасання і змахом, що символізують підсумок розвитку всієї ситуації в цілому: її розв'язання (завмирання), одночасно виконуючи роль правого контрфорсу, забезпечує симетрію знака. Таким чином, ми виокремили шість послідовних етапів утворення ієрогліфічного знака Ж, які співвідносяться з шістьма етапами створення будь-якої гексаграми І Цзину, що складається з шести рис (кит. А яо).

Згідно з правилами побудови гексаграм першою по порядку є нижня риса, однак за правилами написання ієрогліфів першою - є верхня. У даному випадку зіставлення ієрогліфа і гексаграми базується на принципі дзеркальної симетрії. Тому першою рисою гексаграми порівняно з ієрогліфом Ж буде перша риса у структурі даного ієрогліфа, а саме: крапка. Очевидно, вона має янську полярність, оскільки символізує початок, народження, животворчий імпульс. Імовірно, це ідеальна гуа (кит. А, гексаграма), в якій всі риси є доречними.

Рис. 2 Гексаграма № 63. Назва: (“Вже врівноважено”)

Таким чином, по-перше, можна побачити, що ієрогліф підрозділяється на три горизонтальні рівні:

Перший: Небо (кит. Ж tian)

Другий: Людина (кит. A ren)

Третій: Земля (кит. Ш di)

Небо А ян Людина Att Земля Ш инь

Рис. 3. Три горизонтальні рівні ієрогліфа

Небо і Земля - дві головні сили світоустрою, що керують поведінкою людини як проміжною ланкою в тріадичній моделі Всесвіту.

По-друге, ієрогліф ділиться на дві вертикальні симетричні половини в рамках умовного квадрата: Ян - Інь.

По-третє, ієрогліф підрозділяється на 9 іньских і яньських секторів (структура мандали) з китайською орієнтацією за частинами світу, що є діаметрально-протилежною західній [2]:

Рис. 4 Іньські та янські сектори ієрогліфа

Слід зауважити, що за аналогією з метафізичними уявленнями давніх китайців щодо принципів світобудови в основі ієрогліфічних знаків-кодів-символів як відбитків животворних еманацій Природи лежить інформаційно-енергетична складова Ці ( Ж/Ж, кит. трад. Ж / спрощ. Ж, qi / яп. %, ki, “дух”, “душа”), яка взаємодіє з різнополюсними першоосновами Інь-Ян. Це дає підстави говорити про динамічну рівновагу всередині ієрогліфа, яка забезпечується завдяки взаємозв'язку структурно-семантичних компонентів - ключа, фонетики, детермінатива, розташованих у його композиційному просторі, що має форму умовного квадрата, тобто геометричну фігуру з глибоким знаково-символічним підтекстом.

У зв'язку з вищенаведеним, можна вважати, що в ієрогліфах не може бути абсолютних, фіксованих положень інь або ян. Полярність, енергетична рівновага (інь-ян) графеми в складі знака, ймовірно, визначається, крім положення в тому чи іншому секторі всередині композиційного простору ієрогліфа, також і взаємодією з оточуючими елементами. Крім того, інь завжди прагне перейти в ян, а ян - в інь. У цьому полягає природний, закономірний і універсальний коловорот всього сущого у Всесвіті. Це є природним ходом розвитку будь-якої світової ситуації (як у гексаграмі), тому ієрогліф можна розглядати як одну зі світових ситуацій. Таким чином, графема у складі ієрогліфа є завжди частково янською, а частково іньською. Сам же ієрогліф в цілому є стійкою динамічною системою завдяки дії вищезгаданої енергетичної субстанції Ці, яка постійно прагне до руйнування і водночас відновлення. Одне переходить в інше.

Підсумовуючи, слід зазначити, що ієрогліфи можуть бути знаками з переважанням янських або іньських рис. Залежно від цього ієрогліф можна вважати більш янським або більш іньським, при цьому основоположними принципами залишаються: верхнє завжди - ян, нижнє - інь; ліве завжди - ян, праве - інь [2].

Висновки

1. Особливості виникнення, історичного розвитку, соціально-культурного статусу китайських ієрогліфів як однієї з головних складових менталітету народів східноазіатського регіону дають підстави для постановки питання щодо їх екологічної природи, здатності відігравати важливу роль у розвитку суспільної свідомості.

2. Архітектоніка китайських ієрогліфів засвідчує, що вони формувалися за законами природоцентричної логіки та естетики під впливом еманацій Вищого плану на свідомість і розум людей.

3. З позицій інтерпретаційних можливостей китайські ієрогліфи є екологічною системою відкритого типу, корелюючи з імперативами тріади класичної китайської філософії “Небо - Людина - Соціум”.

4. В аспекті символіко-езотеричних параметрів графо-семантичну структуру китайських ієрогліфів можна порівняти з науково визнаною фізичною моделлю утворення Всесвіту в результаті Великого Вибуху.

Література

1. Архитектоника [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki

2. Ахметсафин А. Н. Композиционное пространство китайского иероглифа (были ли древние китайцы левшами?) / Артур Нарсисовияч Ахметсафин. 2003. Режим доступа: http://hand- balik.narod.ru/chinese/composition_space_of-characters.html

3. Вернадский В. И. Философские мысли натуралиста / Владимир Иванович Вернадский // Академия Наук СССР / [ред. колл. А. Л. Яншин, С. Р Микулинский, И. И. Мочалов; сост. М. С. Бастракова и др.] - М.: Наука, 1988. 520 с.

4. Выготский Л. С. Мышление и речь / Лев Семенович Выготский. Москва-Ленинград: Государственное социально-экономическое издательство,1934. 324 с.

5. Генон Р Символы священной науки / Рене Генон ; [пер. с франц. Н. Тирос]. М.: Беловодье, 2004. 480 с.

6. Еремеев В. Е. Символы и числа “Книги перемен” / В. Е. Еремеев. [2-е изд., испр. и доп.]. М.: Ладомир, 2005. 774 с.

7. Жинкин Н. И. Речь как проводник информации / Николай Иванович Жинкин. М.: Политиздат, 1982. 250 с.

8. Иероглиф [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/Иероглиф

9. Лингвистический энциклопедический словарь [гл. ред. В. Н. Ярцева]. М.: СЭ, 1990. 686 с.

10. Маевский Е. В. Графическая стилистика японского языка / Евгений Викторович Маевский. М.: Муравей-Гайд, 2000. 174 с.

11. Меркулов И. П. Эпистемология (когнитивно-эволюционный подход) / И. П. Меркулов. СПб: РХГИ, 2003. Т. 1. 472 с.

12. Пирогов В. Л. Джерела формування японських паремій: типолого-культурологічний аналіз / В. Л. Пирогов // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Л.: ЛНУ ім. І. Франка, 2011. Вип. 54. С. 358-367.

13. Пирогов В. Л. Роль ієрогліфів у концептуалізації мовної картини світу японців / В. Л. Пирогов // Мовні і концептуальні картини світу. Наукові розвідки, присвячені проблемам японської мови, літератури та міжкультурної комунікації: [сб. статей]. К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 2013. Вип. 45. С. 90-94.

14. Пирогов В. Л. Логографічне письмо як інструмент пізнання й моделювання світу / Л. В. Пирогов // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія Філологія. К.: Вид. центр КНЛУ 2013. Т. 16. № 1. С. 88- 97.

15. Пирогов В. Л. Знаково-символическая система китайской иероглифики сквозь призму концепции звериного стиля Ю. Н. Рериха / В. Л. Пирогов // Матеріали І Міжнародного симпозіуму “Сучасне літературознавство та прикладна лінгвістика: американські та британські студії”. К.: КАУ 2013. С. 115-133.

16. Платон [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.newacropol.ru

17. Сулейменов О. Язык письма: взгляд в доисторию о происхождении письменности и языка малого человечества / Олжас Сулейменов. Алматы-Рим: San Paolo, 1998. 502 с.

18. Хэ Ту и Ло Шу [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.synologia.ru

19. Чередниченко Ю. Н. Реинкарнационный онтогенез человеческой персональности и виды психосоматического наследования [Электронный ресурс] / Ю. Н. Чередниченко. Режим доступа: http://www.sinor.ru/~che/reincamation.html

20. Chinese etymology [Online]. Access Mode: http://www.chineseetymology.org

21. Craig W. L. The Kalam Cosmological Argument / William Lane Craig. [1st ed.]. London: McMillan, 1979. 435 р.

22. Galambos I. Orthograhy of Early Chinese Writing: Evidence from Newly Excavated Manuscripts / Imre Galambos. Budapest: F^v^ Lor^nd University, 2006. 184 p.

23. Tanaka A. Quantum Theory for Language / A. Tanaka // Proceedings of the Nara Symposium for Digital Silk Roads (December, 10-12, 2003, Nara-ken New Public Hall, Nara, Japan). Japan, 2003. P. 129-132.

24. Wierzbicka A. Lingua mentalis: the semantics of natural language / Anna Wierzbicka. Sydney: Academic Press, 1980. 367 р.

25. ^^ШШШ (Laozi Daode Jing, Лао Цзи, Дао Де Цзін) [Online]. Access Mode: http://phys.thu.edu.tw/~mengwen/note/303.

Размещено на Allbest.ru