Зіставлення грецького тексту Нового Завіту та його українського перекладу (на матеріалі конструкцій дієприкметника з артиклем і дієсловом eivmi)

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Київський національний лінгвістичний університет

Зіставлення грецького тексту Нового Завіту та його українського перекладу (на матеріалі конструкцій дієприкметника з артиклем і дієсловом eivmi)

Крокіс А.М.

Анотація

дієприкметник артикль дієслово переклад

У статті розглядається функціональне навантаження конструкцій дієприкметника з артиклем і дієсловом а[и у тексті Нового Завіту та засоби їх перекладу українською мовою. За результатами зіставного аналізу оригінального грецького тексту й українських перекладів Нового Завіту встановлено, що в переважній більшості контекстів ця конструкція актуалізує свій предикативний потенціал з одночасною емфазою особи-діяча. Виявлено, що найбільш адекватними засобами її відтворення українською мовою є особова форма дієслова з лексичним чи позиційним виділенням підмета.

Ключові слова: конструкція дієприкметника з артиклем і дієсловом ащ, засоби перекладу, емфаза, Новий Завіт.

Annotatіon

The article deals with the study of the functional value of participial constructions with the article and verb ei[u in the text of the New Testament and means of their translation into Ukrainian language. Due to the results of the source Greek text and the Ukrainian translations of the New Testament it was established that the mentioned construction with its predicative potential and simultaneous emphasis of a person doer is urgent in the majority of contexts.

There were found out that the most adequate means of its rendering into Ukrainian language is the personal form of verb with a lexical or position separation of the subject.

Key words: participial constructions with the article and verb a[n, means of translation, emphasis, New Testament.

Сучасне перекладознавство демонструє тенденцію зацікавленості українських науковців до перекладу Святого Письма, яка простежується від початку 90-х років ХХ ст. і триває донині (див. збірники конференцій “Сучасна українська богословська термінологія” [5], “Християнство й українська мова” [7], роботи Л. Л. Звонської [1; 2], В. В. Німчука [3], Р. Оліщук [4], Г. В. Тимошик [6] та ін.). Незважаючи на те, що вже є досить багато перекладів Біблії, повних або часткових, українською мовою (наприклад, Г. Деркача, Я. Духонченка, М. Куліша, П. Морачевського, І. Огієнка, Ю. Попченка, Р Турконяка, патр. Філарета, І. Хоменка), у цій галузі залишається чимало проблемних питань, які потребують подальших досліджень і зумовлюють їх актуальність. Зокрема ці питання стосуються не стільки власне перекладу, як розуміння / нерозуміння тих чи інших лексичних, морфологічних, словотвірних, синтаксичних особливостей мови оригіналу.

Незалежні дієприкметникові звороти та специфічні конструкції, що ввійшли до тексту Нового Завіту під впливом інших мов, розглядалися у працях Л. Л. Звонської [1; 2]. Зупинимося на розгляді поєднань означеного артиклем дієприкметника з дієсловом ащ.

Мета статті: з'ясувати семантику конструкцій дієприкметника з артиклем та дієсловом ащ і виявити засоби її адекватного / неадекватного передавання українською мовою.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

- зібрати практичний матеріал дослідження приклади вживання зазначених конструкцій у грецькому тексті Нового Завіту;

- опрацювавши оригінальний грецький текст та граматики, з'ясувати семантику вказаних конструкцій;

зіставивши переклади, схарактеризувати засоби відтворення конструкції дієприкметника з артиклем і дієсловом elml та визначити оптимальні їх відповідники в українській мові.

Матеріалом дослідження послужили: грецький текст Нового Завіту за редакцією Ф. Скрівнера (Textus receptus), українські переклади Святого Письма Я. Духонченка (при посиланні Дух.),

І. Огієнка (Ог.), Р. Турконяка (Турк.), І. Хоменка (Хом.). Також до уваги бралися англійські переклади: King James Version (KJV) та New American Standard Bible (NAS).

Грецький дієприкметник в атрибутивній позиції характеризується наявністю артикля та перекладається українською мовою описово “той, хто робить”: e. g. Мт. 3:11 o 5e oplow mou eoYouenoc LoxupoTepoj mou сотій Той, Хто йде за мною, сильніший за мене [Дух.]; Мт. 7:21 ou pa; o legwv moi, Kupie, Kupie, eloeleuoetai el; гру baoilelav twv oupavwv all' Q poiWv to Gelpma tou patpoj mou tou ev oupavotj Не кожний, хто каже Мені: Господи, Господи! увійде до Царства Небесного, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небесах [Турк.]. Поєднання дієприкметника з дієсловом тлумачиться як парафраз тієї чи іншої часової форми, дієприкметник при цьому вживається без артикля і виконує предикативну функцію: e. g. Лк. 4:31 kai hv 5i5aoKMv autouj ev тої; oabbaoi і навчав їх щосуботи [Турк.]; Лк. 12:35 ''EaTwaay umwv ai oofue; pepieZMomevai. kai oi lucvoi KaTOmevoi Нехай підперезані будуть вам стегна, а світла ручні позасвічувані! [Ог.]. Постає питання, чим відрізняється від такого парафрастичного вживання конструкція з дієприкметником, артиклем і дієсловом eimi.

Можемо бачити приклади вказаного синтаксичного явища у таких місцях: Мк. 7:15, 13:11, Лк. 7:19, 16:15, 22:28, Ів. 4:26, 5:15, 5:32, 5:39, 5:45, 6:63, 6:64, 8:18, 9:8, 9:37, 12:1, 14:21, Дії 9:21, Рим. 8:33, 8:34, Гал. 1:7, Кол. 2:8 тощо.

Буквальний переклад конструкції “я / ти / він є той, хто робить”. Розглянуті англійські переклади абсолютно в усіх випадках так і перекладають: e. g. Ів. 14:21 o exwv ta; evtola; mou kai rppwv auta;, ekeivo; Єотіу P ayqpWv me He who has My commandments and keeps them, it is he who loves me [KJV]; He who has My commandments and keeps them, he it is who loves Me [NAS]; Ів. 5:39 epeuvate ta; gpafa;, oti цтєі; dokeite Єу autal; (wr|v alwviov eceiv, kai ekelval eloiv al mapTupoOoai pepi emou Search the scriptures; for in them ye think ye have eternal life: and they are they which testify of me [KJV]; You search the Scriptures, because you think that in them you have eternal life; and it is these that bear witness of Me [NAS] та ін. При перекладі українською мовою у деяких випадках буквальний еквівалент є адекватним, скажімо: Ів. 9:8 Ouc outo; Єотіу o KaGhmevo; kai ppooaiTMiv: Чи ж не той це, що сидів та просив? [Ог.]. Але є місця, де дослівне відтворення неможливе, як у наведеному вище вірші Ів. 5:39: Дослідіть Писання! Бо ви думаєте через них мати вічне життя, а вони свідчать про Мене [Дух.], досл. а вони є ті, що свідчать про Мене.

Лише поодинокі граматики згадують про поєднання дієприкметника з артиклем та дієсловом elml. Так, F. Blass, A. Debrunner, R. W. Funk, розглядаючи артикль, зазначають, що він дуже часто вживається з дієприкметником у предикативній позиції, подібно як і з іменником, якщо йдеться про добре відоме або визначне одиничне поняття [8, с. 273]. Наприклад, вірш Мк. 7:15: alla ta ekpopeuomeva ap' autou, ekeiva Єоті ta KoivouvTa tov avGpwpov але що виходить з неї, те оскверняє людину [Дух.], досл. але те, що виходить з неї, є тим, що оскверняє людину, вони пояснюють таким чином: “основна думка, яка проходить через весь уривок, полягає в тому, що справді є якісь речі, які спричинюють такий наслідок, і ця вказана категорія тепер приписана окремому предмету” [8, с. 143].

Подібно і M. Zerwick після визначення функцій артикля (вказівної, означальної, видільної, ідентифікуючої) так тлумачить слова Христа у Лк. 16:15 ('Ymei; Єотє ol diKaiouvTe; eautou; evwpiov twv avGpMpwv Ви себе видаєте за праведних перед людьми [Ог.], досл.: Ви є тими, хто виправдовує себе перед людьми): “Тут предикат має артикль, бо дієприкметник означає “ті, хто” [...] і натякає на клас “самоправедників”, відомий людям” [11, с. 53]. На його думку, артикль у цьому місці можна також розуміти як анафоричний, що стосується попереднього тексту зокрема, притчі про нечесного управителя [там же].

E. Burton пише, що ад'єктивний дієприкметник, ужитий з артиклем, може виступати у функції присудка поруч із дієсловом-зв'язкою. Проте це не є власне предикативний дієприкметник, оскільки наявність артикля робить очевидним його використання в ролі іменної частини мови [9, с. 433]. На противагу йому, A. T Robertson переконаний, що усі неатрибутивні дієприкметники є предикатами і дієприкметник з артиклем у предикативній позиції насправді є предикатом; це прикметник у функції присудка і в жодному разі не означення [10, с. 1108].

З одного боку, можемо констатувати розбіжності в тлумаченні синтаксичної природи досліджуваної конструкції: вважати таке використання дієприкметника атрибутом чи предикатом. На користь атрибутивної функції свідчить наявність артикля, на користь предикативної поєднання з дієсловом-зв'язкою. З іншого боку, наявність артикля змушує деяких коментаторів шукати додаткових пояснень цьому явищу, як ми бачили у наведених вище коментуваннях, а саме: відтінків означеності у дієприкметника.

Аналіз українських перекладів виявляє використання підрядних означальних речень (52,17%) та особових форм дієслова (45,65%) для передачі грецького дієприкметника з артиклем при дієслові еіці. 2,18% становлять випадки різночитань грецького тексту, де вказана конструкція відсутня. Отже, майже на одному рівні в перекладах засвідчена актуалізація атрибутивного і предикативного значення конструкції.

У деяких віршах усі перекладачі як еквівалент дієприкметникової конструкції одностайно обирають підрядне означальне речення: Ів. 9:8 Ouc outoj Єотін o кабтенос киї ррооаітйн: Чи ж не той це, що сидів та просив? [Ог.]; Чи це не той, що сидів і просив милостиню? [Дух.]; Чи то ж не той, який ото все сидів жебрачив? [Хом.]; Чи це не той, що сидів і жебрав? [Турк.]; або: Ів. 4:26 Хеуеі аОтр 0 'ІрооОс, 'Eyw еіш. О lalWn ооі Ісус сказав їй: “Це Я, Котрий говорю З тобою” [Дух.]; Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою... [Ог.]; А Ісус їй: “То я, що говорю з тобою ” [Хом.]; Каже їй Ісус: Це Я, Той, Хто говорить з тобою! [Турк.]. Так само в Лк. 7:19, 12:1, Дії 9:21.

Натомість в низці інших місць Святого Письма бачимо лише особову форму дієслова в українських перекладах: Ів. 14:21 0 ecwn тас ентоХас цои каі тррйн аОтас, екеінОс Єотін 0 ауарйн це Хто знає заповіді Мої і виконує їх, той любить Мене [Дух.]; Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене [Ог.]; Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить [Хом.]; Хто має Мої заповіді та виконує їх, той Мене любить [Турк.]; Ів. 8:18 eyw еіці о цартирйн рері етаитоО, каі тартиреі рері ецои о ретфас це тсатрр Я Сам свідчу про Себе, і Отець, Котрий послав Мене, свідчить про Мене [Дух.]; Я Сам свідчу про Себе Самого, і свідчить про Мене Отець, що послав Він Мене [Ог.]; Я свідчу про себе самого, й Отець, який послав мене, про мене свідчить [Хом.]; Я Сам свідчу про Себе, та свідчить про Мене і Той, Хто Мене послав, -- Отець! [Турк.]. Те ж саме у Мк. 7:15, 13:11, Лк. 16:15, Ів. 5:39, Кол. 2:8.

Більше спостерігаємо прикладів варіативності при перекладі одного й того ж вірша, а саме: у Лк. 22:28, Ів. 5:15, 5:32, 5:45, 6:63, 6:64, 9:37, Рим. 8:33, 8:34, Гал. 1:7; e. g.: Ів. 5:15 аррібен о анбрырос, каі анрууеііе тоіс 'Іоибаіоіс оті 'ІрооОс Єотін Q роіроас аОтон Оуір Чоловік же пішов і розповів іудеям, що Той, Хто зцілив його, є Ісус [Дух.]; Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоровив його, то Ісус [Ог.]; Чоловік пішов і оповів юдеям, мовляв, той, хто його оздоровив, Ісус [Хом.]; Пішов цей чоловік і сповістив юдеям, що його оздоровив Ісус [Турк.]; або: Ів. 6:63 то рнеОца еоті то бмороіоОн. р оарХ оОк мфеХеі оОбен Дух животворить: плоть ані скільки не допомагає [Дух.]; То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого [Ог.]; Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому [Хом.]; Дух оживляє, а тіло ніяк не допомагає [Турк.].На нашу думку, ступінь актуалізації атрибутивного чи предикативного потенціалу конструкції залежить від контексту. У будь-якому випадку дієприкметник з артиклем при дієслові elpi певним чином акцентує особу-діяча, що в перекладі українською мовою може відтворюватися такими засобами:

1) підрядним означальним реченням (дослівний переклад, як ми бачили у наведених вище прикладах Ів. 4:26, Ів. 9:8 та ін.);

2) особовою формою дієслова з посиленим наголосом підмета (наголос особи-діяча часто створюється позиційно чи завдяки наявності протиставлення в контексті), e. g.: Мк. 13: otan 5Є ayaywaiv upa; papaSiSonte;, pf ppopepipnate tl lalfor|te, pr|5e peletateall' o ean 5o9r| upln Єп Єкеїпг tf wpa, touto laleite' ou gap Єртє upei; ol lalountec. alla to nneupa to "Agion І коли поведуть вас видавати, не журіться наперед, що маєте говорити. Бо те, що буде вам дано тієї години, це й говоріть: бо не ви будете говорити, але Дух Святий [Турк.]; Лк. 16:15 'Ypel; Єртє ol SiKaiountec eautou; enwpion twn an9pWpwn, o 5e 0eo; ginwoKei ta; KapSla; upwn Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші [Хом.];

3) використанням вказівних займенників для виділення / підкреслення особи-діяча. Цей варіант майже не використовується в українських перекладах, лише Ів. 9:37 eipe Se autw o 'Ihoou;, Kai eWpaka; auton, Kai Q lalwn peta oou eKelno; eotin в Р. Турконяка читаємо: Ісус сказав йому: І ти Його бачив, оце Він говорить із тобою. Вважаємо, що таке відтворення досліджуваної конструкції досить вдале і може бути застосоване і в інших місцях, наприклад: Ів. 5:15 apf|l9en o anqpwpo;, Kai anfggeile toi; 'IouSaioi; oti 'Ifoou; eotin P poi'TOa; auton ugif Той чоловік пішов і сповістив іудеям, що це Ісус уздоровив його; Ів. 5:45 pf SoKeite oti egw Katfgophow upwn ppo; ton patepaeotin o KathgopWn upwn, Mwof;, ei; on upei; flplkate Не думайте, що Я звинувачуватиму вас перед Отцем: це Мойсей звинувачує вас, на якого ви надіялися; Ів. 6:63 to pneupa Єрті to Zwopoioun, f oapX ouk wfelei ousen Це Дух дає життя, плоть не приносить ніякої користі.

Зазначимо, що конструкція дієприкметника з артиклем та дієсловом elpl переважно (73,9%) вживається при підметі-займеннику:

- особовому (6 випадків): Лк. 22:28 Ppe^ se Єртє ol 5lapepenr)кOtec pet' epou Єп toi; peipao poi; pou Ви ті. що перебували зо мною у моїх спокусах [Хом.]; Мк. 13:11 ou gap Єртє Ppe^ oi la^P^e; alla to nneupa to "Agion не ви бо говоритимете, а Дух Святий [Хом.]; Su el o ep^/openo; f allon ppooSoKwpen; Лк. 7:19 Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого? [Ог.]; Лк. 16:15 'Ypei; Єртє ol 5lкaloOnтec eautou; enwpion twn an9pwpwn, o Se 0eo; ginwokei ta; KapSla; upwn Ви вдаєте з себе праведних перед людьми; Бог же знає ваші серця [Турк.]; Ів. 4:26 legei autf o 'Ihoou;, 'Egw elpi, o lalwn ooi Ісус сказав їй: “Це Я, Котрий говорю З тобою” [Дух.]; Ів. 8:18 Єум elpi o paptupwn pepi epautou, Kai paptupei pepi epou o pep^a; pe patfp Я Сам свідчу про Себе Самого, і свідчить про Мене Отець, що послав Він Мене [Ог.];

- вказівному (6 випадків): Ів. 5:32 allo; Єртіп o paptupwn pepi epou, Kai olSa oti alr^f; Єотіп f paptupla fn paptupei pepi epou Є Інший, Хто свідчить про Мене, і Язнаю, що правдиве свідоцтво, яким свідчить про Мене [Ог.]; Мк. 7:15 ouSen Єотіп eЈw9en tou an9pwpou elO popeuopenon el; auton, o Sunatai auton Koinwoar alla ta eKpopeuopena ap' autou, Єкеїпд Єоті ta Koinounta ton an9pwpon Нічого нема поза людиною, що входило б у неї і робило б її нечистою, але те, що виходить із неї, те людину опоганює [Турк.]; Ів. 5:39 epeunate ta; gpafa;, oti upei; Sokeite Єп aUtaic (wfn alwnion ecein, Kai ekeinal eloin al paptupouoai pepi epou Дослідіть-но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене [Ог.]; Ів. 9:8 Ou% ou^ Єотіп o кa9rцenoc Kai ppooaitwn: Чи це не той, що сидів і просив милостиню? [Дух.]; Ів. 9:37 eipe 5Є autw o 'Iroou;, Kai ewpaka; auton, Kai o lalwn meta sou екеіпос еотш Ти бачив Його, і Він говорить з тобою [Дух.]; Ів. 14:21 o ecwv ta; en tola; mou kai thpwv auta;, ekeinoc kotiv о agapwv me Хто має Мої заповіді та виконує їх, той Мене любить [Турк.]; Дії 9:21 Ouc outoc kotiv o popQhoac kv 'Iepouoalhm tou; kpikaloumevou; to ovoma touto...^ Чи це не той, що в Єрусалимі лютував проти тих, які це ім 'я призивають... ? [Хом.];

- питальному (2 випадки): Ів. 6:64 hSei gap ex apchc o 'I^oou;, tivec eioiv oi mh pioteupytec. kai ti; kotiv o papaSWowv autov Ісус бо знав від самого початку, хто ті, які не вірують, і хто той, що зрадить його [Хом.]; Рим. 8:34 ti; Q katakpivwv: Хто ж той, що засуджує? [Ог.];

- неозначеному (2 випадки): Гал. 1:7 o ouk eotiv allo, ei mh tive; eioiv oi tapaooovte; uma; kai 9elovte; metaotpeyai to euaggeliov tou Xpiotou що не інша вона [Євангелія АК], але деякі є, що вас непокоять, і хочуть перевернути Христову Євангелію [Ог.]; Кол. 2:8 Blepete mh Ж uma; eotai o oulagwgwiv Sia th; filooofia; kai kevh; apath; Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією і пустим обманом [Турк.].

Враховуючи емфатичне значення займенників у ролі підмета в давньогрецькій мові [10, с. 677], вважаємо, що таке поєднання підтверджує висновок про акцент особи-діяча в подібних висловлюваннях.

В абсолютній більшості розглянутих нами випадків переклад досліджуваної конструкції за допомогою особового дієслова з лексично вираженою чи позиційною емфазою підмета цілком прийнятний, наприклад: Ів. 5:32 allo; eotiv o maptupwv pepi emou, kai oi5a oti al h9h; eotiv h maptupia hv maptupei pepi emou Але за мене свідчить інший, і відаю я, що те його свідоцтво, яким він за мене свідчить, правдиве [Хом.]; Ів. 8:18 egw eimi o maptupwv pepi emautou, kai maptupei pepi emou o pemya; me pathp Я Сам свідчу про Себе, та свідчить про Мене і Той, Хто Мене послав, Отець! [Турк.]. У деяких контекстах інший переклад неможливий, по-перше, через граматичні особливості української мови (як у наведеному вище уривку Ів. 14:21 або в Кол. 2:8), чи з екзегетичних міркувань, як можемо бачити у Рим. 8:33-34: ti; egkaleoei kata eklektwv 0eou: 6e0c o SikaiWv ti; o katakpivwv: Xpioto; o apo9avыv. mallov 5e kai egep9e^c. o; kai eotiv ev SeXia tou 0eou, o; kai evtugcavei upep hmwv. Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує. Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас [Ог.], де через буквальний переклад зміст вірша затемнений, натомість стає набагато зрозуміліший у такому перекладацькому рішенні: Хто буде звинувачувати Божих вибраних? Бог виправдує їх! Хто осуджує? Христос Ісус помер, але і воскрес; Він праворуч Бога і заступається за нас [Дух.].

У кількох місцях буквальний переклад конструкції робить речення стилістично невдалим, як наприклад: Ів. 6:64 hSei gap ex apch; o 'Ihoou;, tive; eioiv oi mh PloteUovtec. kai ti; eotiv o papaSWowv autov Ісус із самого початку знав, хто є ті, що не вірять, і хто є той, що Його зрадить [Турк.]; чи: Гал. 1:7 o ouk eotiv allo, ei mh tive; eioiv oi tapaooovtec uma; kai 9elovte; metaotpeyai to euaggeliov tou Xpiotou яке [Євангеліє АК], зрештою, не інше, а тільки є люди, що бентежать вас і хочуть спотворити благовістування Христове [Хом.]. На нашу думку, при перекладі особовою формою жодні акценти не зміщуються, проте речення набуває більш звичної для українського читача кострукції: Ів. 6:64 Бо Ісус знав від початку, хто не вірує, і хто зрадить Його [Дух.]; Гал. 1:7 яке, зрештою, не інше, а тільки деякі люди бентежать вас, намагаючись перекрутити Євангеліє Христове [Дух.].

Для питальних речень із підметом, вираженим вказівним займенником, однаково прийнятним є і переклад дієприкметникової конструкції підрядним означальним, і її трансформація в особову форму дієслова: Дії 9:21 Ouc outo; eotiv o pop9hoac ev 'Iepouoalhm tou; epikaloumevou; to ovoma touto...:Хіба це не той, що переслідував у Єрусалимі тих, які прикликають це Ім 'я.. ? [Турк.], Хіба це не він у Єрусалимі переслідував тих, хто прикликає це ім 'я..? (переклад наш АК).

Можна порівняти й Ів. 9:8: Ouc ourOc еотш 0 кибшепос каі ppoокчйп: Хіба це не він сидів і просив милостиню ? (переклад наш АК). Оскільки при використанні особової форми дієслова змінюється також займенник із вказівного на особовий, відзначаємо деяке зміщення в акцентуванні підмета: вказівний займенник “той” відсилає до більш віддаленої особи, а особовий займенник “він” до більш близької. Якщо розглядати контекст наведених уривків, то в Діях 9:21 таке питання про апостола Павла ставили люди, які чули про його навернення у християнство, тобто, віддалені від нього, а в Ів. 9:8 питання про сліпонародженого виходило від тих, хто бачив його прозрілим. З іншого боку, вживання особового займенника “він” посилює експресивну силу запитання, а вказівний займенник “той” певною мірою її нейтралізує, виражаючи здогад людей. Тому ми схиляємося до запропонованого нами варіанта перекладу.

З усіх проаналізованих уривків лише в Лк. 7:19 та Ів. 4:26 заміна у перекладі підрядного означального речення іншими засобами неприйнятна, що зумовлено виразно атрибутивною функцією дієприкметника у цих віршах: Лк. 7:19 Su еі 0 epyOmevoc. f" ahhov ррообокйрєг: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати на іншого? [Турк.], Чи Ти Той, Котрий має прийти, чи чекати нам іншого? [Дух.]; Ів. 4:25-26 heyei autw f yuvf, Oi5a Оті Мєооіас epcerai (0 heyOpevoc ХріотОс)' Orav єібр екеіпос. avayyehei fpiv pavra. (Joh 4:25 SCR). heyei aurf Трооис. 'Eyw eimi. 0 hahWv ооі Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам. Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою [Ог.] ; Жінка й каже до нього: “Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам”. А Ісус їй: “То я, що говорю з тобою” [Хом.].

Отже, можемо зробити висновок, що в переважній більшості випадків поєднання дієприкметника з артиклем та дієсловом elpl актуалізує предикативний потенціал з одночасною емфазою особи-діяча і в перекладі українською мовою найбільш адекватно відтворюється за допомогою особової форми дієслова з лексичним чи позиційним виділенням підмета.

Для підтвердження отриманих висновків вважаємо за доцільне у перспективі проаналізувати вживання та переклад вказаної конструкції у текстах класичної давньогрецької мови та в інших, не новозавітніх, текстах койне.

Література

1. Звонська-Денисюк Л. Л. Алогенні синтаксичні конструкції в грецькому тексті Нового Завіту / Л. Л. Звонська // Studia Linguistica : [зб. наук. праць]. 2010. Вип. 4. С. 172-180.

2. Звонська-Денисюк Л. Л. Незалежні дієприкметникові конструкції в грецькому тексті Нового Завіту та проблеми їх перекладу українською мовою / Л. Л. Звонська // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Серія Мовознавство. Літературознавство. Фольклористика. 1998. Вип. 6. С. 46-50.

3. Німчук В. В. Лексеми раб і слуга в українських перекладах Нового Завіту / В. В. Німчук // Українська мова : [наук.-теор. журнал]. 2011. № 1. С. 3-27.

4. Оліщук Р. Розвиток семантики лексеми 0 olvoc в текстах Нового Завіту / Р. Оліщук // Мова культура : [зб. наук. праць]. 2005. Вип. 8. Т. V. Ч. І. С. 152-157.

5. Сучасна українська богословська термінологія : від історичних традицій до нових концепцій : матеріали Всеукраїнської наукової конференції, (Львів, 13-15 трав. 1998 р.). Л. : ЛБА, 1998. 351 с.

6. Тимошик Г. В. Давньогрецькі жіночі імена у новозавітному тексті (на матеріалі новочасних перекладів Святого письма українською мовою) / Г. Тимошик // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах : [зб. наук. праць]. 2009. Вип. 18. С. 63-73.

7. Християнство й українська мова : матеріали наукової конференції, (Київ, 5-6 жовт. 2000 р.). Л. : УКУ 2000. 514 с.

8. Blass F. A Greek Grammar of the New Testament and Other Early Christian Literature / F. Blass, A. Debrunner, R. W. Funk. Chicago-London : University of Chicago Press, 1961. XXXVIII, 310 p.

9. Burton Е. Moods and tenses of New Testament Greek [Online] / Ernest de Witt Burton. Access Mode : http://www.dabar.org/burtonmoodstenses/M-t-1.html.

10. Robertson A. T. A Grammar of Greek New Testament in the Light of Historical Research / Archibald Thomas Robertson. Nashville : Broadman Press, 1934. LXXXVI, 1454 p.

11. Zerwick M. S. J. Biblical Greek Illustrated by Examples / Maximilian Zerwick. Roma : Editrice Pontificio Istituto Biblico, 1963. 185 p.

ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

12. Біблія, або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена / [пер. Івана Огієнка]. К. : УБТ, 1993. С. З. 959 с.; Н. З. 296 с.

13. Новий Завіт Господа нашого Ісуса Христа : з 4-го повного перекладу Біблії / [пер. з давньогрец. о. Р. Турконяк]. К. : УБТ, 2000. 316 с.

14. Новий Завіт Господа нашого Ісуса Христа з додатком Псалмів. Новий переклад / [пер. Я. Духонченка]. Торонто : Еванджел Байбл Транслейторс енд Міністріс, 1991. 486 с.

15. Святе Письмо / [пер. І. Хоменко]. К. : УБТ, 2007. 1504 с.

16. The Holy Bible. New American Standard Bible. Anaheim-California : Foundation Publications, 1995. 1076 p.

17. The Holy Bible. Containing the Old and New Testament. The New King James Version. N. Y. : American Bible Society, 1992. 1206 p.

Дата надходження до редакції 29.05.2014

Размещено на Allbest.ru