Синестеземи в українському медійному тексті мистецької тематики в Інтернет-виданнях

У сучасному глобалізованому інформаційному світі чітко структурована система функціональних стилів є однією з умов набуття мовою статусу високорозвиненої, інтелектуальної, спроможної конкурувати з іншими мовами. Розвиток стилів відбувається непропорційно в різні періоди. Так, відповідно до вимог сьогодення стиль масової інформації перебуває на етапі активних змін, із розширенням можливостей та розкриттям потенціалу сучасної української літературної мови.

Основними функціями стилю масової інформації, як відомо, є інформація та вплив, котрі по-різному реалізуються через спеціалізовані (для аудиторії, яка зацікавлена сприймати тематично дібрану інформацію, має належний рівень підготовки, є компетентною) та зорієнтовані на широке коло реципієнтів видання (як правило, тематично різнопланові). Тому важливим завданням є визначити і зіставити засоби та способи реалізації авторського задуму в таких різноспрямованих медійних текстах.

Сучасний медіатекст є складним утворенням, в якому синтезуються елементи різних систем, що є закономірним результатом полікодовості інформаційного простору та психофізіологічних особливостей людини, для якої все частіше властиве так зване "кліпове" мислення, тобто швидке перемикання кодів різних систем, нездатність / небажання зосереджуватися на тривалий час на чомусь. Тому вимоги до медійного тексту насамперед пов'язані зі спроможністю донести інформацію, утримати увагу реципієнта та вплинути на нього, застосовуючи увесь наявний потенціал вербальних і невербальних засобів. Такі тексти в науковій літературі визначають по-різному: гіпертекст [5], полікодовий [1], креолізований [2], мультимодальний [3; 4] та ін. Вони дають можливість більш повно й об'єктивно подавати інформацію, здійснювати потужний влив (і на свідомість, і на підсвідомому рівні), формуючи потрібне ставлення, смаки та й загалом сам спосіб мислення читача.

У сучасному інформаційному суспільстві інтернетвидання стали одними з основних джерел поширення й отримання інформації, перебираючи на себе ті функції, які зазвичай реалізовувалися класичними друкованими виданнями, художніми текстами та відповідними рекламними повідомленнями й оголошеннями. Як відомо, інтернет-видання є одним із найдоступніших та найвпливовіших засобів масової інформації, що зумовлює специфіку поширюваних через них медіатекстів. Активно функціонують і власне інтернет-видання (напр., "Українська правда", "AZH"), й інтернет-версії друкованих періодичних видань (напр., "Дзеркало тижня", "Україна молода" та ін.), проте, вважаємо, що за структурою, технічними можливостями й аудиторією вони подібні, і тому є всі підстави аналізувати тексти цих видань на одних засадах, як тотожні за метою, функціями та мовно-виражальними засобами.

На наш погляд, серед тематично зорієнтованих текстів особливо вирізняються медіатексти мистецької тематики. Саме мистецтво завжди було і є складним, полікодовим, і навіть твори класичного мистецтва, представлені через новітні технічні засоби, по-іншому сприймаються, а сучасне мистецтво всуціль одразу зорієнтоване на різновекторність та поліфункціональність і щодо створення, і щодо рецепції (пор., такі напрями і жанри: аудіоскульптура, джазовий танець, ембієнт та ін.). Безумовно, можливість одночасного прочитання тексту, наявність візуального компоненту та аудіосупроводу сприяє кращому розумінню мистецького явища. Медійні тексти мистецької тематики в спеціалізованих виданнях і тих, в яких висвітлюють різні аспекти суспільного, політичного, культурного та ін. сфер життя, можуть мати певні відмінності в доборі та подачі інформації через вербальні, і невербальні засоби організації тексту. Розглянемо медіатексти мистецької тематики в загальнонаціональних неспеціалізованих виданнях, в яких є окремі рубрики про культуру / мистецтво: "Українська правда", "Дзеркало тижня", "День", "Україна молода", "Тиждень. ua" та в спеціалізованих мистецьких: "ПІК"(Новий ПІК. Політика і культура) та "AZH" (АРТ ЖУРНАЛ - інтернет-видання про сучасне мистецтво).

Прагнення сучасного читача отримати максимальний обсяг інформації за мінімальний проміжок часу зумовлює формування та активізацію саме "кліпового" мислення, тобто переглядаються переважно заголовки та невеликі інформаційні тексти (новини, коментарі, інтерв'ю, огляди). Зазвичай специфіка інформаційних жанрів передбачає наявність обмеженої кількості виражальних засобів, а отже, потребує від автора надзвичайно складної роботи над текстом і його оформленням. Однією з можливостей зацікавити інформацією, передати її рельєфно, "оживити", утримуючи увагу читача та роблячи акценти на тих аспектах, які є ключовими для розуміння авторського задуму, є використання синестезем, тобто вербалізованих одиниць синестетичного світосприйняття (поєднання основних базових відчуттів: зорових, звукових, нюхових, смакових і тактильних - смаку і кольору, дотику і звуку та ін.). Синестетичність є природною властивістю окремих людей (так звані "люди-синестети"), проте може виявлятися і в інших через сформовані вербалізовані стереотипи світосприйняття (м'який смак, солодкий звук та ін.). У розмовному та художньому стилях синестеземи, як правило, відображають індивідуальні особливості автора і є своєрідним маркером ідіолекту або ідіостилю. У стилі масової інформації синестеземи можуть бути застосовані спеціально з метою впливу, зацікавлення реципієнта для актуалізації й утримання уваги для можливого подальшого ознайомленням з інформацією іншого виду (напр., відео або аудіо) через гіперпокликання, або через пошук потрібної детальнішої інформації за додатковими інтернетджерелами, перегляд фільму, відвідання виставки, концерту, вистави, прочитання книги тощо. Вважаємо за доцільне в медійних текстах розглядати як складні синестезії поєднання відчуттів і почуттів (напр., чорний гумор, солодке кохання, гіркота розлуки та ін.), як такі, що презентують новий вищий етап розвитку когнітивних можливостей людини, її фізіології, психіки.

В інформаційних медіатекстах з метою мовної економії (менше часу на декодування тексту - більше інформації) активно використовують специфічні фразеологізми: кліше, штампи, тобто засоби, що втратили образність, асоціативність і стали певними мовними стереотипами, добре продумане застосування яких справді сприяє економії часу для отримання інформації без зусиль для її декодування, проте й без втрати образності та виразності тексту. В аналізованих нами текстах і спеціалізованих, і неспеціалізованих інтернет-видань є подібні синестеземи:

""Глас народу" у вигляді коментарів на сайтах новин та в соцмережах, м'яко скажемо, неоднозначно сприйняв цей широкий жест діячів мистецтв РФ" [gazeta.dt.ua/CULTURE/postaraytes-vernutsya-nazad-_.html].

"Так що трейлер нової української страшилки взагалі нічим не вражає. І прив'язка карпатської легенди до малюнків на Софії Київський... м'яко кажучи, не дуже зрозуміла"[pic.com.ua/synevir-peretvorytsya-namistse-zlochynu-v-odnojmennomu-ukrajinskomu-kino.html#sthash.HQGMvcIy.dpuf].

"Але якщо перед "Отроцтвом" бодай галантно розшаркалися, нагородивши Лінклейтера "Срібним ведмедем" за режисуру, то інший яскравий фільм нинішнього Берлінале, а саме "71" британця Єна Деманжа, не визнали за потрібне зауважити взагалі. І це, м'яко кажучи, дивно: картина про конфлікт у Північній Ірландії, знята дебютантом, виявилася однією з найсильніших робіт на форумі" [tyzhden.ua/Culture/102589].

"Цей опус, що зібрав кілька професійних нагород, розповідає про героїв, які заїхали життєвою дорогою в глухий тупик і, взагалі-то, вже зневірилися визначити жанр земного буття - чи то чорна комедія, чи то драма абсурду" [gazeta.dt.ua/CULTURE/postaraytesvernutsya-nazad-_.html].

"Стрічка наскрізь просочена відмінним чорним гумором та атмосферою кінця існування СРСР" [azh.com.ua/kino/krashche-z-wiz-artu-ukrainckyi-vybir]. синестезема медійний текст мистецький

"Око - це точка самоусвідомлення Творця через свої творіння. У закритому стані око символізує надлюдське-божественне і погляд всередину. Відкрите ж око - це земний світ людей і тверезий погляд на речі" [azh.com.ua/kino/krashche-z-wiz-artu-ukrainckyi-vybir].

""А облив він себе бензином і перетворив у живий смолоскип з тієї причини, що не бачив іншого способу боротися із зайдами, довести гарячу любов до занапащеної рідної землі", - розповів Євген Гірник" [umoloda.kiev.ua/number/2464/164/87504/].

"Вона - типова поп-співачка на теренах України, в репертуарі якої - солодкі пісні про кохання, розлуку, про "без тебе" і "для тебе". Вона з самого початку кар'єри відкрито і послідовно висловлює свою позицію" [umoloda.kiev.ua/number/2460/164/87374/].

Наведені фразеологізми втратили власне синестетичність і стали або засобами зв'язку в тексті (м'яко кажучи), або засобами номінації традиційних уявлень у типових ситуаціях (широкий розголос, солодкі пісні, чорний гумор, чорна комедія, тверезий погляд на речі, гаряча любов). Зазначимо, що автори текстів не зловживають подібними мовними кліше та штампами, і це засвідчує добре володіння мовними ресурсами та прагнення подавати мистецьку інформацію більш цікаво та нестереотипно.

Як окрему групу доцільно розглядати синестеземи у мовленні митців (в інтерв'ю), у цитатах і покликаннях на знаних авторів. Як відомо, серед синестетів чимало саме художників, музикантів, артистів, режисерів, письменників, для них природним є сприйняття і відображення життя через співвідчуття:

"Сергій Ягода (Gamardah Fungus, гітари, ефекти):