Комунікативні стратегії українців в етнокультурній парадигмі
Вербальна комунікація - функційний мовний аспект, що відтворює специфічні риси етносу, його ментальності, етики, поведінки. Експресивність, емоційність, дотепність, спритність, винахідливість в мові - одні з найхарактерніших особливостей українців.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 08.02.2019 |
| Размер файла | 12,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
Размещено на http://www.allbest.ru
Кожний індивідуум є представником свого народу, транслятором його національних світоглядно-духовних цінностей, об'єктивованих мовою. Свого часу. В. Гумбольдт потрактував мову як відображення духа народу, як втілення його духовної енергії й еволюції [5: 349], а О.О. Потебня визначив духовну значущість мови як шлях «витворення естетичних і моральних ідеалів», духовного світу етносу на найдавніших етапах його становлення й розвитку [9]. Ці постулати забезпечили розуміння мови як «істинного ядра духа народу», бо індивідуалізованість духа ніде не виражена так яскраво, як у сво єрідній формі мови [8: 54]. Тож мова «національно специфічна й на її підґрунті можна реконструювати особливості національної ментальності; засобом її опису слугує універсальний субкод lingva mentalis... елементарні, далі не членовані смисли, універсуми людської свідомості», -- резюмує А. Вежбицька [2: 115].
Вербальна комунікація як функційний аспект мови також відтворює специфічні риси етносу, його ментальності, етики, поведінки. Національну комунікативну поведінку загалом розуміють як сукупність норм і традицій спілкування конкретної лінгвокультурної спільноти. Науковий аналіз особливостей комунікативної стратегії представників різних культур є важливим у багатьох аспектах -- лінгвістичному, психолінгвістичному, етнолінгвістичному, культорологічному, дидактико-педагогічному, оскільки дає можливість краще усвідомити мотиваційно-діяльнісні параметри міжособистісного спілкування представників одного етносу, а також визначити специфіку національної вербальної комунікації порівняно з іншими комунікативними етносистемами.
У цьому контексті вивчення комунікативного кодексу українців на матеріалі мовленнєвих актів позитивної й негативної реакції видається особливо актуальним, адже висловлювання згоди / незгоди, дозволу / заборони надають певне уявлення про закони, стратегії і тактики національної лінгвокомунікації. Розкриття комунікативних особливостей згоди / незгоди, дозволу / заборони проводимо паралельно з аналізом особливостей національної свідомості українців, що й становить мету поданої розвідки. Свідомість будь-якої людини завжди етнічно позначена, в основі світобачення кожного народу лежить особлива система предметних значень, соціальних стереотипів, когнітивних схем тощо.
У філософії історії М. Грушевського формування національної свідомості відбувається під складними впливами як фізичного, так і соціального світів, а національний характер будь-якого народу генетично обумовлений тривалим еволюційним процесом: особливості психічного складу, типи мислення визначаються не лише історичними традиціями, соціальним середовищем та вихованням, а й спадково [4]. Національні почуття, національна свідомість і культура повинні формуватись на загальнолюдських, гуманістичних цінностях, і кожна нація мусить прагнути «загальнолюдську культуру пересадити на свій національний ґрунт» [4: 97]. Національна культура має бути «артерією, якою вливається в національну сферу рух і життя загальнолюдське» [4: 100]. Національний характер -- це неповторне поєднання низки специфічних рис, притаманних певній етноспільноті як цілісності.
Людині властиво відчувати як позитивні, так і негативні емоції. Емоції відрізняються ступенем експресивності, спрямованістю, цільовими настановами. Кожний народ виробив свої, культурно обумовлені правила емоційної поведінки. Стримано виявляють емоції китайці, японці, англійці.
Такого не можна сказати про українця, адже характерними рисами українців вважаються «як експресивність та емоційність, так і дотепність, спритність, винахідливість, зокрема в мові» [3: 167], «холеричний темперамент, схильність до емоційно-екстатичного реагування на перебіг ситуацій, загальна динамічна організація внутрішнього світу, що загалом є виявом потужного життєвого потенціалу етносу» [7: 124]. Емоційне чуттєве начало, яке домінує над раціональним, із погляду Д. Чижевського, є «безумовною рисою психічного укладу українця» [11: 17--23].
У мовленні зазначені психічні особливості українців виявляються в широкому вживанні експресивних засобів у складі висловлювань згоди / незгоди, дозволу / заборони, наприклад, використання окличної інтонації: -- Позичте, дорогий сусіде, троячку. -- З великим задоволенням! (В. Минко);-- Дай хоч зараз поцілую, Ксеню! -- Ні! (В. Гжицький); -- Можна доповідь підготую я? -- Можна!(Зусного мовлення).
Комунікативна функція емоційності полягає в інформуванні про емоційний стан мовця та його ставлення до ситуації мовлення: позитивне ставлення -- мовець погоджується / дозволяє, негативне ставлення -- мовець не погоджується /забороняє. Прикладом відкритої форми виявлення емоцій є вигуки, які інтенсифікують позитивну чи негативну реакцію: -- Хіба в дорозі нам ще кручі будуть?! -- О, так, моя дитино! Великі кручі, і яри, і камені нас ждуть (О. Олесь); -- Гляди, щоб вранці бігать не прийшлося та грітись. -- А так! Мороз одурювать уміє (О. Олесь); -- Тобто, на вашу думку, у парламенті має бути більше партій, наприклад, ніж зараз? -- Ох, не погоджуюся (В. Литвин).
Окремо слід назвати групу імперативних вигуків, які теж виражають різноманітні волевиявлення мовця, зокрема заборону, і «мають найвищий ступінь інтенсивності спонукальної ознаки» [10: 429]: -- Прошу вислухати, Карпе Карповичу! -- Годі! (В. Минко); Пусти його, пусти! -- Геть!(В. Минко).
Особливу функцію виконують ніжні / грубі (лайливі) звертання, оскільки не тільки конкретизують адресата, а й виражають емоційне значення, тобто є водночас і конкретизаторами, й інтенсифікаторами: -- І жіноцтву можна приєднатися? -- Звичайно, люба, -- відповів князь Рюрик (В. Малик);
— Усе то через ті книги, -- підтакнув другий голос. -- О, то свята правда, ласкаві панове! (Р. Іваничук). За С.К. Богдан, звертань, які містять негативне стилістичне забарвлення, звичайно, бажано уникати в розмові [1: 88], але, на жаль, саме такі звертання часто трапляються у висловлюваннях згоди / незгоди, дозволу /заборони: -- Жінко, Химіє! -- Замовч, телепню! (В. Минко);
— Приїхав!.. Дя Іван приїхав! -- Не кричи, шалена! (В. Минко). Такі звертання можуть вказувати на внутрішні й зовнішні властивості людей (і позитивні, і негативні). Слід зазначити, що обидва види звертань мають місце в негопозитивних мовленнєвих актах, але позитивні використовуються частотніше в згоді та дозволі, а негативні -- незгоді, забороні.
Варто подати коментар і про фразеологізми у функції згоди / незгоди, дозволу / заборони. Фразеологічною глибиною відкривається потужний зріз матеріальної й духовної культури, яку надійно зберігає українська мова, найдавніші уявлення про світ, релігійні погляди та звичаї, народні обряди, закони повсякденного життя наших пращурів. Ідіоматичні й фразеологізовані формули згоди/незгоди, дозволу/заборони різної етимології (народні, міфологічні, літературні, мовленнєві) є поширеним засобом мовної образності й виразності в комунікації українців: -- Чимало їх лежало тут кругом тебе,
— відповіла Мотря, -- глянь, яка червона мурава! -- Твоя правда (Б. Лепкий);
— Не можна ж рівняти Оленку до Єфросини? -- Що правда, то правда. (І. Нечуй-Левицький); -- Напевне, дістається Дмитру Гавриловичу? -- Ще б пак! (І. Вєтров).
Фразеологізовані висловлювання згоди / незгоди, дозволу / заборони, як видно з прикладів, різноманітні, експресивно й емоційно насичені. Такі моделі, доречно вжиті в контексті, впливають на слухача, допомагають чіткіше передати позитивну чи негативну реакцію комунікантів, роблять її виразнішою, надають емоційного забарвлення діалогу, що цілком характерно для української моделі спілкування з огляду на особливості національного темпераменту.
Загалом для українського комунікативного формату «визначальною рисою є висока комунікативна активність учасників спілкування, які апелюють до опонентів у межах заданої ситуації щодо розв'язання певних проблем» [7: 161]. При цьому комунікативна стратегія українців націлена на позитивно конотовану інтеракцію, її естетизацію, одним із маркерів якої в українській традиції є вживання здрібніло-пестливих (демінутивних) форм власних та загальних назв у контексті відповідної ситуації -- побутової чи художньої [там само]. Цю традицію простежуємо в численних фольклорних зразках, зокрема народнопісенних, що репрезентують фрагмент національної мовної картини світу українців.
С. Єрмоленко, досліджуючи вживання демінутивних форм у народній пісні, говорить про естетичну функцію мови, що пов'язана із поняттям психологічної константи. «Мова традиційного фольклору прагне до відображення бачення колективного, спільного, того, що легко запам'ятовується, передається усталеними формулами, символами, за якими відчувається творець -- народ. До таких психологічних констант, зокрема, належать й інтимізуючі функції словотвірних варіантів (засобів), коли будь-яка реалія, усе, про що мовиться й співається, незалежно від його реального змісту в опозиції добро -- зло оформляється здрібніло-пестливими засобами. Інтимність, ліризм, здрібніло-пестливий характер належать до психологічних констант українців» [6: 30].
Спостерігаємо цю тактику в комунікативно змодельованих пісенних контекстах, де йдеться і про згоду, і про відмову, про схвальне й несхвальне: Не козирись, парубочку, /1 не копиль губу,/ Коли любиш так, як кажеш, / То веди до шлюбу! / Ой, дівчинонько, рад би шлюб узяти, / Та не велить мати (Українські народні пісні); Як же мені, козаченьку, /Правди не казати, /Як я вийду за ворота, / Тебе не видати (с. 183); Ой чом ти, ти, хмелечку, не хмелишся, / Чом, Петруньо, не женишся?/ Ой як же мені женитися /Не хоче Тетяночка дивитися (с. 350).
Окрім демінутивних форм у фольклорному тексті продуктивними є й інтимізовані, позитивно конотовані моделі, які зменшують емоційну напругу незгоди, відмови, надають контекстові схвальності:
А я, тобі, Галочко, до лісу поїду.
Ой поїдь же, серце моє, я мужє не маю.
А я тобі, Галочко, і дров нарубаю.
Ой нарубай, серце моє, я мужє не маю.
А я з тобов, Галочко, і спати лягаю.
Ой не лягай, серце моє, я юж мужа маю (с. 64).
Такі комунікативні стратегії й тактики є особливістю українського усного (побутового) спілкування, націленого й на реалізацію інтенційної програми (намір), і забезпечення позитивної атмосфери в інтеракції. Це дозволяє розглядати висловлювання згоди / незгоди, дозволу /заборони як специфічні мовленнєві формули, що обслуговують різні ситуації спілкування, виконують низку комунікативних функцій (емоційного тиску, аксіологічну, терапевтичну, оберігальну, ідентифікаційну та ін.), виступають дієвим засобом мовленнєвого впливу, маніпуляції.
У проекції на українську мовну свідомість універсальні закони комунікації набувають етномаркованого вербального вияву, об'єктивуючись у тому мовно-мовленнєвому матеріалі, що сформувався впродовж тривалої комунікативної практики українців.
Література
вербальний мовний ментальність українець
1. Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність / С.К. Богдан. -- К.: Рідна мова, 1998. -- 475 с.
2. Вежбицкая А. Язык, культура. Познание / А. Вежбицкая. -- М.: Русские словари, 1996. -- 411 с.
3. Горський В. Міф свободи в сучасній українській культурі / В. Горський // Філософія в українській культурі. -- К., 1992. -- С. 164--182.
4. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. -- К., 1991. -- 240 с.
5. Гумбольдт В. фон. Язык и философия культуры / Вильгельм фон Гумбольдт. -- М.: Прогресс, 1985. -- 452 с.
6. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова / С.Я. Єрмоленко. -- К.: Наукова думка, 1987. -- 248 с.
7. Маленко О.О. Лінгво-естетична інтерпретація буття в українській поетичній мовотворчості / Олена Маленко. -- Харків, 2010. -- 488 с.
8. Медвідь А. Українська мова в реалізації ідеї громадянського суспільства // Мандрівець. -- 2004. -- №1. -- С. 54--57.
9. Потебня О. Мова, національність, денаціоналізація: Статті і фрагменти / Упоряд. і вступ. ст. Ю. Шевельова.: Нью-Йорк, 1992. -- 155 с.
10. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис. [Текст] / За заг. ред. АН УРСР І.К. Білодіда. -- К.: Наук. думка, 1972. -- 516 с.
11. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні / Д. Чижевський // Філософія в українській культурі. -- К., 1992. С. 17-23.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Вербальний та невербальний способи вираження емоцій. Емотивні суфікси англійської мови. Експресивність як одна з найскладніших лінгвістичних категорій, засоби її вираження. Мовні засоби вираження позитивних та негативних емоцій у творі С. Моема "Театр".
курсовая работа [93,7 K], добавлен 13.11.2016Фразеологізм як окрема мовна одиниця. Основні ознаки та класифікація фразеологічних одиниць. Джерела їх виникнення. Стилістичний та функційний аспекти фразем. Фразеологічні зрощення в художніх творах українських письменників - Л. Костенко та М. Стельмаха.
курсовая работа [67,1 K], добавлен 19.07.2014Визначення поняття гендеру, історія його дослідження. Прояви гендерної дискримінації у мові. Правила мовленнєвої поведінки в офіційних сферах. Проблема ідентифікації родових маркерів в сучасній англійській мові. Засоби лінгвістики у вираженні гендеру.
курсовая работа [65,8 K], добавлен 28.04.2014Символьне навантаження біблійних символем (лінгвокультурологічних одиниць) як універсального засобу ретрансляції світоглядних орієнтирів українців. Гносеологічні підвалини сутності символьного значення бібліонімів, параметри їх граматичного вираження.
статья [24,7 K], добавлен 18.12.2017Термінологічні одиниці у світлі теорії про мовні інтерференції, їх асиміляція, зовнішня форма і етимологічний аспект. Способи побудови нових термінів. Особливості асиміляції запозиченої лексики у мові-реципієнті. Інтернаціоналізми та ареальна лексика.
курсовая работа [55,5 K], добавлен 01.02.2012Проблема суржика в українській мові та загалом в житті кожного українця. Слова Цсуржики", які є найчатіше вживаними, а також обставини, за яких вони були сформовані. Висвітлення проблеми вживання суржика в житті людини та загальні методи її подолання.
статья [16,7 K], добавлен 15.03.2016Гендерні особливості комунікативної взаємодії та її стратегії. Гендерний аспект вживання мовленнєвих актів і засобів їх модифікації. Лексико-стилістичний аспект відображення гендерної вербальної поведінки чоловіків і жінок у сучасній англійській драмі.
курсовая работа [43,0 K], добавлен 18.10.2011Семантика й деякі структурні особливості фразеологічних одиниць, що характеризують особливості характеру українців. Характеристика та систематизація уявлень про основні риси національного характеру людини, представлених в українських фразеологізмах.
статья [22,2 K], добавлен 18.12.2017Рекламний дискурс як складова частина мовної картини світу людини. Вторинний дискурс рекламного тексту як визначальний чинник міжкультурної комунікації. Особливості відтворення і характеристика рекламного тексту. Класифікації перекладацьких трансформацій.
курсовая работа [35,5 K], добавлен 26.10.2011Мовна культура, характерні риси ділового стиля. Використання мовних кліше у ділових паперах, їх основні ознаки та перетворення у мовні штампи. Просторіччя та вульгаризми в канцелярській мові. Типові помилки використання кліше в сучасних рекламних текстах.
курсовая работа [41,7 K], добавлен 22.03.2014Перша фіксація полонізму в українській мові і його слова-відповідника в польській мові. Можливості полонізму та його частотність в українській мові ХVІ – першої половини ХVII ст., значимість слова-відповідника і ступінь розповсюдження в польській мові.
автореферат [62,4 K], добавлен 10.04.2009Основні принципи класифікації паремій. Життя та смерть у мовній культурі світу українців. Особливості розгортання простору й часу. Структурний аспект пареміологічних одиниць української мови на позначення бінарної опозиції концептів життя/смерть.
курсовая работа [62,3 K], добавлен 23.10.2015Поняття та загальна характеристика наукового дискурсу. Визначення синтаксичних та лексичних особливостей наукового стилю на конкретних прикладах, його роль в науковій літературі. Класифікація мовних засобів даного стилю за рівнями літературної мови.
курсовая работа [482,1 K], добавлен 13.12.2014Визначення фразеології в сучасному мовознавстві. Існуючі підходи щодо принципів класифікації фразеологічних одиниць. Дослідження змістових особливостей і стилістичного значення зоофразеологізмів в англійській мові, їх семантичних та прагматичних аспектів.
курсовая работа [262,2 K], добавлен 18.12.2021Гендерні особливості японської мови, характеристика особливостей жіночого та чоловічого мовлення. Аналіз аспектів гендерної проблематики в лінгвістиці. Існування відмінностей в чоловічій і жіночій мові як фактор японської концепції соціальних ролей.
курсовая работа [36,9 K], добавлен 14.11.2012Характеристика емоційно-оцінних особливостей утворення та функціонування прізвиськ на матеріалі англійської мови. Вивчення проблеми емоційності одиниць індивідуального лексикону. Використання метафоричних або прізвиськних метонімічних номінацій.
статья [29,2 K], добавлен 31.08.2017Поняття топонімів, їх сутність і особливості, місце в сучасній українській мові. Класифікація топонімів, їх різновиди та відмінні риси, основні проблеми запозичення та передачу фонетичної подібності. Компоненти значення, переклад топонімів-американізмів.
курсовая работа [87,9 K], добавлен 04.05.2009Причини виникнення іншомовних запозичень у китайській мові. Поняття "запозичення", його видив. Особливості функціонування зон попередньої адаптації іншомовної лексики в сучасній китайській мові. Класифікація інтернаціоналізмів з точки зору перекладача.
магистерская работа [183,9 K], добавлен 23.11.2010Синтаксичні категорії речення як одні з найбільш важливих конститутивних категорій української мови. Загальна характеристика головних ознак речення. Розгляд особливостей сучасної теорії синтаксичних одиниць, знайомство з формально-граматичнім аспектом.
реферат [75,9 K], добавлен 24.04.2015Аналіз особливостей вербалізації авторських інтенцій у тексті. Визначення суспільно-політичних поглядів митця на основі аналізу мовних особливостей "Щоденника" В. Винниченка. Стилістичні функції різних лексичних груп, репрезентованих у "Щоденнику".
статья [24,0 K], добавлен 07.11.2017
