Сучасні способи поповнення термінології й термінотворчі процеси в українській мові (на прикладі терміносистеми міжнародного права)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Сучасна українська мова й, зокрема, її передова частина -- термінологія -- перебувають зараз в активному відроджувальному й творчому процесі. Увагу вчених привертають різні аспекти розвитку мови, але один із найважливіших -- формування сучасних термінологій різних галузей науки, культури, техніки. За останні десятиріччя досліджено терміносистеми багатьох галузей науки й культури (О.Ф. Кучеренко «Проблеми формування, функціонування та розвитку української пожежно-технічної терміносистеми»; Ю.Й. Рисіч «Становлення й розвиток терміносистеми художнього розпису в українській мові»; О.В. Чуєшкова «Аналітичні номінації в економічній терміносистемі (структурно-типологічний аспект)»; Г.А. Сергєєва «Англомовні запозичення в українській правничій термінології»; І.В. Волкова «Лексико-семантична характеристика сучасної української фізичної термінології (на матеріалі спеціалізованих видань 90-х рр. ХХ ст.»; Т.В. Лепеха «Лексико-семантичні та словотвірно-структурні особливості судовомедичної термінології»; Д.П. Шапран «Сучасна українська термінологія маркетингу: семантика та прагматика» та ін.), виконана значна робота щодо вирішення загальних термінознавчих питань.

Життя суверенної держави неможливе без іноземних контактів, тому міжнародне право стає особливо важливою галуззю для України. Геополітичні умови історичного розвитку нашої країни не надали сприятливих умов для повноцінного розвитку цієї галузі права, тому в останні два десятиліття відбувається активне утворення міжнародно-правової лексики. На сьогодні термінологія міжнародного права недостатньо висвітлена в наукових працях, що й зумовлює актуальність поданої статті.

Метою роботи є виявлення основних тенденцій сучасного термінотворення й виявлення найпродуктивніших із них для формування системи термінів сучасного міжнародного права України.

Способи поповнення лексичного запасу термінології передбачають використання власних мовних ресурсів або залучення запасів інших мов. Таким чином, термінологію міжнародного права щодо походження можна поділити на питому й запозичену. Під час запозичення термінів відбуваються швидше процеси різного рівня засвоєння, ніж активного формотворення, тому ми зосереджуємо увагу на термінотворчому потенціалі питомої лексики.

Серед сучасних способів творення, які використовують власні мовні ресурси, можна виділити такі: термінологізація загальновживаної лексики, транстермінологізація, морфологічний спосіб творення, аналітичний спосіб, калькування (спосіб перекладеної термінології).

Як зауважує Л. Шишканова, найбільш виразно зв'язок загальнолітературної мови з термінологією простежується в термінологіях суспільно-політичних наук, оскільки найактивніше термінологізується лексика саме цієї сфері знання. Юриспруденція, як відомо, є однією із суспільно-політичних наук [4: 55]. У межах правової науки можна виділити галузі більш вузької спеціалізації, які тривалий час були майже невідомі пересічному громадянинові. Однією із таких галузей досить довго залишалося міжнародне право, але завдяки політичним змінам останніх десятиріч межі цієї галузі розширилися настільки, що практично кожна людина в певний спосіб потрапляє в коло питань міжнародного права. Така ситуація стрімко збільшує кількість термінів цієї галузі. Значна частина слів загальновживаної лексики може набувати ознак терміна. Як тільки лексеми починають вказувати на такі елементи позамовного знання, які сформовані в окремій (професійній) групі, відбувається процес переходу цих лексем у терміни. Остаточним для терміна є поняття спеціалізованого типу діяльності. Наприклад, загальновживані слова авторитет, безпека, взаємність, визнання, відокремлення, взаємовигідний, візит, взаємодопомога, лист, толерантність у міжнародно-правовому контексті набувають спеціального значення й співвідносяться з конкретними поняттями міжнародного права, як от: Створення в Україні стабільного виборчого права підвищить авторитет України на міжнародній арені та зробить поступ України до Європи більш впевненим [3: 1]. У контексті міжнародного права загальновживане слово «авторитет» термінологізується й означає відповідний статус країни.

Поряд із загальновживаними словами можуть термінологізуватися метафоричні перенесення, якщо вони потрапляють до спеціального контексту та поєднуються з іншими термінами: 9листопада у м. Парижі, у штабквартирі ЮНЕСКО відбулася церемонія підписання Угоди між Урядом України та ЮНЕСКО про надання Міжнародному дитячому центру «Артек» статусу «під егідою ЮНЕСКО».

Транстермінологізація -- продуктивний спосіб поповнення терміносистем, який є відображенням сучасних тенденцій розвитку науки, зокрема процесів інтеграції та диференціації, останній із яких переважає. Ці процеси актуальні й для правничої системи, що регулює різноманітні види суспільно-економічної та політичної діяльності, які, у свою чергу, є об'єктами дослідження інших наук (медицини, освіти, економіки, політології та ін.). Право пронизує всі шари суспільних відносин, тож мова законодавства має відносно невеликий ступінь спеціалізації. Процес диференціації простежується в кількох напрямах: знання однієї галузі використовуються в іншій, на зіткненні різних наук з'являється нова (юриспруденція й лінгвістика «породили» юрислінгвістику), виникають нові дисципліни, розвиток яких ґрунтується на предметі вивчення інших. Наприклад, різноманітні галузі міжнародного права спираються на знання економіки, екології, інформатики, політології тощо. Усе це відповідно знаходить своє відбиття і в термінології, що стає причиною появи транстермінологізованих одиниць. Отже, існування транстермінів пояснюється як лінгвістичними факторами (необхідністю позначення безмежної кількості предметів та явищ навколишньої дійсності за допомогою відносно обмеженої кількості домінантів), так і згаданими вище об'єктивними процесами, що відбуваються в процесі сучасного пізнання. Оскільки терміни, що перейшли в правознавство з різних галузей наукової й практичної діяльності людини, не тільки набувають у юридичній терміносистемі правової характеристики, але й беруть участь в утворенні власне правових термінів, утворюючи терміносполучення, це дає підставу відносити транстермінологізовані одиниці до юридичних термінів.

У зв'язку із цим усі терміни, що утворюють юридичну термінологію міжнародного права, можна поділити на три групи: перша група -- це правові терміни, що здавна існували в юриспруденції (закон, злочин, правовідносини, юридичний, санкція, конфіскація, позов), друга група -- правові терміни, які з'явилися в результаті транстермінологізації з інших галузей людської діяльності (збройний заколот, наркотики, податок, космонавт), третя група -- «змішані» правові терміни, тобто терміни, що виникли в результаті поєднання власне правового терміноелемента з транстермінологізованим терміноелементом (грошово-кредитні санкції, правовий нігілізм, незаконне використання товарного знака).

Для утворення термінів морфологічним способом використовуються ті ж моделі, що і для загальновживаних слів: префіксальний; суфіксальний; суфіксально-префіксальний; основоскладання; абревіація.

Українська мова активно використовує афіксальне словотворення за допомогою префіксів і суфіксів як власних, так і запозичених. Комбінації сполучування морфем різноманітні: українські афікси можуть приєднуватися і до іншомовних основ чи терміноелементів, і до українських; активно використовуються також іншомовні афікси, що додаються до українських або іншомовних основ. Ми визначаємо терміни, утворені за допомогою українських префіксів без-, не-, пере-: безгромадянство; неконвертований, нелегальний; передислокація, перемир'я, перепродаж, перереєстрація.

Суфіксальний спосіб творення характеризується різноманітністю як питомих елементів: -ість-, -нн-, -н-, -ичн-, -ник-, -ець-, -ськ-, -ар-, -ствтощо; так і запозичених: -ацій-, -изм-/-ізм-, -ик-, -ер-. Наприклад: автономність, автентичність, інтернаціональність, анклавний, націоналістичний, колонізаторський, емісар, громадянство, анексація, глобалізація, екстремізм, інтернаціоналізм, антагоністика, експортер. Продуктивність і варіативність суфіксального способу творення можна ілюструвати також добіркою похідних термінів: анексія анексійний, анексований, анексування, анексація, анексіонізм, анексіоніст, анексіоністський; асиміляція асимілювання, асимільований, асимілювальний, асимілятивний, асиміляторський.

Значна кількість термінів утворюється комбінованим суфіксально-префіксальним способом: безвізовий, безгромадянство, безмитний, екстериторіальність, закордонний, прикордонник, недекларування тощо.

Продуктивними для творення термінів є основоскладання й словоскладання: зовнішньоторговельний, боєздатність, боєспроможність, всесвітній, військово-політичний, держава-емітент, державоподібний, країна-агресор, держави-учасниці, нота-відповідь тощо.

Невід'ємною частиною терміносистеми міжнародного права є номенклатурні найменування, значна частина яких утворена способом абревіації: АБЄКОР (Асоційовані банки Європейської корпорації), АНЗЮС (ANZUS -- за першими літерами англ. назв держав-учасниць: Australia, New Zealand, United States), МАГАТЕ (міжнародна агенція з атомної енергії), МОП (Міжнародна організація праці), ОБСЄ (Організація з безпеки і співробітництва в Європі).

Серед різних способів поповнення термінології помітно виділяється аналітичний, який почав активно розвиватися в кінці XIX століття і на сьогодні є одним із найпродуктивніших. Використання аналітичної деривації зумовлене потребою конкретизації, уточнення понять, позначення понять, що перебувають на різних ієрархічних рівнях.

У сучасних розвинутих терміносистемах переважають терміни, які складаються з двох чи більшої кількості компонентів. Стрімкий розвиток різних галузей юриспруденції, потреба конкретизації наявних і нових понять зумовлюють появу складених термінів. Одночасно відбувається активний процес дослідження цього способу, що веде до появи різних концепцій щодо аналітичного творення термінів та визначення терміна, що складається з кількох компонентів. На сучасному етапі однією з найбільш актуальних проблем у термінознавстві є проблема структури й меж терміна. Уживання багатокомпонентних складних конструкцій як термінів надає їм більшої смислової точності для вираження одразу кількох відмінних якостей предметів.

Термінологічне словосполучення дає широку можливість різного комбінування термінів, а це сприяє їх швидкому утворенню. У той же час вимога стислості передбачає створення одно/ двослівних термінів, а вимога точності передбачає й появу багатокомпонентних термінів. Щоб уникнути цього протиріччя, Б. Головін пропонує визначати межі термінів, виходячи з мовних фактів, а не на підставі штучних методів і правил. Таким чином, виникає актуальна проблема визначення меж реальних термінів у реальних текстах на підставі вивчення справжнього функціонування конкретної термінології [1: 96].

У дослідженій терміносистемі міжнародного права ми визначили терміни, що складаються від двох до шести компонентів: акт агресії, акредитивна грамота, визнання держави, відповідальність держави, гарантія безпеки, генотип нації, декларація імпортна, ескалація конфлікту, загроза війни; акт доброї волі, акт збройної агресії, анексація чужих територій, анклави відкритого моря, адвалорний митний тариф, адміністративні союзи міжнародні, асимільована етнічна група, декларація про походження товару, закони і правила війни, засіб ведення війни, Кабінет міністрів України, право держав на самооборону; внутрішнє право міжнародних організацій, всесвітня організація інтелектуальної власності, державна територія спільного користування, Державний митний комітет Україн, джерела міжнародного приватного права, категорія міжнародного приватного права; Міжнародний комерційний арбітражний суд України, юрисдикція над іноземними суднами в територіальних водах, міжнародна охорона людського життя на морі, морське буксирування суден та інших плавучих засобів.

Принцип перекладеної термінології (калькування) використовується частіше в тих випадках, коли нова галузь виникає і починає розвиватися в якій-небудь країні, а потім її предмет, теорія, терміни запозичуються іншими країнами. Для України, яка тривалий час не була суверенною державою, тобто не мала змоги на всіх рівнях брати участь у міжнародних відносинах, такий принцип є актуальним і продуктивним. В. Дерибас стверджує, що калькування -- це відтворення семантики і структури засобами рідної мови. Починається калькування з аналізу, тобто розщеплення слова на складові елементи, але паралельно із цим відразу ж відбувається й синтез дериваційно-мотивувальних одиниць у новій єдності, у новій мовній тканині. Синтез нерозривно пов'язаний з аналізом. Своєрідне розшифрування слова та його відтворення як діалектичної єдності аналізу й синтезу -- два протилежних, але невіддільних моменти процесу калькування [2: 2]. Калькування використовується в процесі запозичення термінів, наприклад, із російської системи міжнародного права. Слід зауважити, що відбувається перенесення як однослівних термінів, так і полікомпонентних, у яких зберігається морфологічна структура: безгражданство -- безгромадянство, «Большая семерка» -- «Велика сімка», исключительная экономическая зона -- виключна економічна зона, двусторонний международный договор -- двосторонній міжнародний договір, декларативная теория признания -- декларативна теорія визнання. Такі терміни зручні й зрозумілі широкому колу користувачів, оскільки для їх творення використовуються власні мовні ресурси.

Отже, розглянувши процес поповнення термінології міжнародного права української мови, можна стверджувати, що він складається з багатьох чинників, підпорядковується законам української мови й відбиває загальні тенденції щодо творення терміносистем різних галузей науки й техніки.

Література

1. Головин Б. Лингвистические основы учения о терминах / Б. Головин, Р.Ю. Кобрин. -- М., 1987.

2. Дерибас В. Типы языковых значений: Семантика производных слов / В. Дерибас. -- М., 1981.

3. Міністерство юстиції України [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/news/14999.

4. Шишканова Л. Специфика внутрисистемных межотраслевых единиц в немецкой юридической терминологии: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 «Германские языки» / Л. Шишканова. -- Саратов, 2006.

Размещено на Allbest.ru