Відтворення гри слів у мовленні персонажів в українських перекладах трагедії Вільяма Шекспіра "Romeo and Juliet"

Ольга Олексин e-mail:olia.oleksyn@gmail.com

This article focuses on the use of wordplay by the main characters in Shakespeare's “Romeo and Juliet” and the methods of rendering puns into Ukrainian in the translations by P. Kulish, A. Hosenpud, V Mysyk and I. Steshenko. Special attention is paid to the identification of wordplay in the original text, its formal and semantic features, and translator's creativity.

Key words: W. Shakespeare's “Romeo and Juliet”, methods of wordplay translation, formal and semantic basis of wordplay.

Трагедія “Romeo and Juliet” належить до першого періоду творчості В. Шекспіра (1588-1594) і поєднує у собі мотиви трагедії та комедії, посідаючи особливе місце серед творів драматурга. “Взявши в свої руки давню “трагічну історію” закоханої пари, він зумів зробити з неї свій перший незрівнянний архітвір, вливаючи в стару, уже перед ним майстерно сформовану посудину, огнистий напій свого генія”,- пише І. Франко у передмові до перекладу П. Куліша [2, с. 151]. В українській літературній полісистемі трагедія існує у перекладах П. Куліша за редакцією І. Франка (1901) та М. Вороного (1928), В. Мисика (перекладено у 1932 р., надруковано 1988 р.), А. Гозенпуда (1937), І. Стешенко (1952), І. Костецького (1957), а також Г. Хоткевича (рукопис).

Попри велику популярність драми та глибоку літературознавчу інтерпретацію, питання її відтворення загалом, особливо гри слів, в українських перекладах ХІХ- ХХ ст. і досі залишається актуальним. Окрім Д. Делабастіти, автора фундаментальної монографії “There is a Double Tongue. An Investigation into the Translation of Shakespeare's Wordplay” (1993) [7], у якій розглянуто питання гри слів та її перекладу голландською мовою на матеріалі Шекспірового “Гамлета”, інші дослідники (М. Ажнюк, Д. Вавринюк, М. Якименко) розглядають лише окремі аспекти цього поняття, тому і надалі відчувається брак цілісної теорії гри слів, на яку можна було б покладатися при дослідженні творів драматурга і системного підходу до особливостей її відтворення українською мовою.

Гра слів - риторичний засіб, який не має єдиного усталеного трактування та класифікації. У статті ми опиратимемось на визначення Д. Делабастіти, який вважає гру слів загальним поняттям, що “позначає різні текстові явища, у яких певні риси, притаманні структурі даної мови, використовуються для того, щоб встановити комунікативно важливе (майже) одночасне протиставлення принаймні двох мовних структур з дещо різними значеннями та дещо подібними формами” (Переклад наш. - О. О.) [7, р. 57]. При розгляді способів перекладу використано класифікацію Д. Делабастіти, а саме: гра слів ^ гра слів, гра слів ^ не гра слів, гра слів ^ подібний риторичний зворот, гра слів ^ брак перекладу (опущено фрагмент тексту з грою слів), не гра слів ^ гра слів, брак гри слів ^ гра слів (додано фрагмент тексту з грою слів), редакторська техніка [7].

У трагедії “Romeo and Juliet” В. Шекспіра використання гри слів, її частота та тип слугують засобом змалювання персонажів. Майже всі герої трагедії вдаються до цього риторичного звороту у мовленні, але з різною частотою: Ромео (33 приклади - 29 відсотків), Меркуціо (23 приклади - 20 відсотків), Джульєтта (10 прикладів - 9 відсотків), Бенволіо (6 прикладів - 5 відсотків), Брат Лоренцо (6 прикладів - 5 відсотків), Самсон (6 прикладів - 5 відсотків), Грегорі (5 прикладів - 4 відсотки), П'єтро (5 прикладів - 4 відсотки), Капулетті (5 прикладів - 4 відсотки), Мамка (3 приклади - 3 відсотки), інші герої - 2 відсотки і менше. Зазначені відсотки показують співвідношення кількості гри слів у мовленні героя із загальним числом гри слів у вибірці (114). Отже, в ідіолекті Ромео та Меркуціо гри слів найбільше, а Джульєтта та інші персонажі, як бачимо, у цьому значно їм поступаються. Оскільки система персонажів є однією з головних складових будь-якого твору, її відтворення у перекладі набуває особливої вагомості.

Розглянемо особливості відтворення гри слів, яка виконує функцію характеристики персонажів, у перекладах П. Куліша, В. Мисика, А. Гозенпуда та І. Стешенко.

Ромео - один із головних героїв трагедії. На початку твору він сповнений надуманої любові-тягаря до Розаліни, звідси його багатослівність, яка виливається у скаргах на об'єкт свого захоплення, та меланхолійність. Характеристику такого Ромео знаходимо у словах його батька: MONTAGUE: Away from light steals home my heavy son [8, p. 169]. Гра значеннями полісемантичних лексем light (of little weight, bright [9, p. 6]) та heavy (weighty, sad [9, vol. 1, p. 528]) вдало змальовує поведінку героя. Зоровий образ світла та темряви, який доповнюється протиставленням легкість - важкість, сум, є ключовим у Сцені 1 Акту 1. У перекладі гру слів втрачено: МОНТЕККІ: Сумний мій син тікає від проміння [3, с. 10]; МОНТЕККІ: Мій син від світла прагне утікти [4, с. 19]; МОНТЕККІ: Мій син сумний тікає від проміння [6, с. 318]; МОНТЕККІ: тікає геть від світла син мій журний [5, № 9, с. 7]. П. Куліш, І. Стешенко та В. Мисик відтворюють одне протиставлення сум - світло (проміння), але втрачають інше - важкий - легкий. А. Гозенпуд, опустивши лексему сумний, спрощує оригінал ще більше, адже з чотирьох значень у перекладі залишається тільки одне - світло (проміння).

Характерною для мовлення Ромео є негумористична гра слів, яка виражає його думки та настрій у певних сценах трагедії. Коли герой дізнається, що Джульєтта належить до родини Капулетті, він вигукує: O dear account! My life is my foe's debt [8, p. 172]. Багатозначна лексема dear (1) bearing a high price, 2) precious, valuable, 3) beloved [9, vol. 1, p. 281-282]) виражає почуття Ромео до Джульєтти та водночас і побоювання, що за нього доведеться дорого заплатити. Друге значення актуалізують лексеми account та debt. У перекладі читаємо: РОМЕО: О люба вість! Я ворогу оддав ся [3, с. 32]; РОМЕО: Капулеттів ласка! /До ворогів потрапив я у пастку [4, с. 19]; РОМЕО: Ох! Де ж вороття?.. / У ворога в руках моє життя! [6, с. 335]; РОМЕО:неволя мила! / Мене рука ворожа ув 'язнила [5, № 9, с. 7]. Усі перекладачі використовують метод гра слів ^ не гра слів. Проте І. Стешенко опускає не тільки риторичний зворот, але і саму лексему dear. Порівняймо з перекладами П. Куліша (люба вість), В. Мисика (неволя мила), які відтворюють її пряме значення, та А. Гозенпуда, який за допомогою іменника ласка частково передає семантику прикметника dear.

Ромео вдається до гри слів і в інших емоційно-напружених ситуаціях. Змушений податись у вигнання після вбивства Тібальта, він схвильовано запитує брата Лоренцо: and what says / My conceal'd lady to our cancell'd love? [8, p. 172]. На відміну від попередніх прикладів, ця гра слів не є вертикальною, а розгортається горизонтально, створюючи гру формами. Теоретично брак гри значеннями значно знижує рівень неперекладності цього риторичного звороту. Практично ж таку паронімічну гру слів concealed (secretly married [9, vol. 1, p. 228]) - cancelled (destroyed [9, vol. 1, p. 167]) у перекладах П. Куліша та В. Мисика спрощено до простого повтору лексем: і що /Говорить потайна моя супруга /Про нашу потайну любов нещасну? [3, с. 79]; Й що каже / дружина тайна про наш тайний шлюб? [5, № 9, с. 20]. На відміну від П. Куліша та В. Мисика, які за допомогою методу гра слів ^ подібний риторичний зворот (повтор) частково компенсують форму висловлювання, А. Гозенпуд та Стешенко гру слів втрачають повністю: РОМЕО: Що каже потайна моя дружина / Про шлюб розбитий наш? [4, с. 105]; РОМЕО: Скажи, що думає вона тепер / Про вщент зруйноване кохання наше? [6, с. 373]. Обидві стратегії мають свої переваги та хиби: П. Куліш та В. Мисик краще відтворюють формальні ознаки стилю В. Шекспіра, однак А. Гозенпуд та І. Стешенко семантично ближчі до оригіналу.

З погляду використання гри слів, мовні особистості Джульєтти та Ромео подібні. Для Джульєтти також притаманне вживання негумористичної монологічної гри слів, що значно утруднює роботу перекладача, адже перекладність діалогічної двозначності вища від монологічної. Героїня часто вдається до горизонтальної словогри з повтором елементів, однак це зовсім не означає її автоматичне відтворення в українській мові, що проілюстровано у наступних прикладах. шекспір переклад слово

Гра слів Джульєтти має високий ступінь ідентифікації у тексті, оскільки до гри значень додається гра формами. Проте різна семантична структура лексем в англійській та українській мовах може створювати труднощі навіть при відтворенні простої двокомпонентної гри слів на основі спільнокореневих лексем: JULIET: Some say the lark makes sweet division; / This doth not so, for she divideth us [8, p. 181]. Іменник division, окрім спільної з дієсловом divide семеми separation, має ще значення variation, modulation [9, vol. 1, p. 322], яке актуалізується у першому рядку висловлювання. Брак подібної комбінації лексем в українській мові спричинив опущення гри слів у всіх перекладах: Що жайворонок любо тягне пісню, / Неправда се: він розлучає нас [3, с. 84]; Всі вихваляють жайворонків співи. / Вони жорстокі - розлучають нас [4, с. 110]; А кажуть - солодко співає він... / Та це брехня, бо нас він розлучає [6, с. 378]; А кажуть, жайворон співає ніжно. / Та лютий він, бо розлучає нас! [5, № 10, с. 24].

Гра спільнокореневих форм та їх значень може поєднуватися з грою синонімів: JULIET: For saints have hands that pilgrims' hand do touch, / And palm to palm is holy palmers' kiss [8, p. 172]. Гра слів в оригіналі побудована на спільнокореневих іменниках palm - palmers' (a pilgrim [9, vol. 2, p. 831]) та підсилена повтором лексем palm та pilgrims', остання з яких бере участь у грі синонімами pilgrims'-palmers'. Жоден272 український перекладач не відтворює цього риторичного звороту. П. Куліш опускає лексеми palm та pilgrims: Торкатись і до них нам звичай призволяє, / Сьвятиню цілувать не має він за гріх [3, с. 31]. А. Гозенпуд та І. Стешенко використовують гіперонімрука, але уникають гри форм чи значень: Адже у тих, кого зовуть святими, / Нам цілувати руки - це не гріх [4, с. 44]; Стискання рук - то поцілунок їх [6, с. 335]. Лише В. Мисик використовує метод гра слів ^ схожий риторичний засіб (повтор), щоб частково компенсувати хоча б її форму: рук святих торкаються - прочани ж: / руки торкнутися - цілунок їм [5, № 9, с. 21].