Вторинні засоби вираження дієслівної множинності у старогрецькій мові (на матеріалі "Іліади" Гомера)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

ВТОРИННІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ДІЄСЛІВНОЇ МНОЖИННОСТІ У СТАРОГРЕЦЬКІЙ МОВІ (НА МАТЕРІАЛІ “ІЛІАДИ” ГОМЕРА)

Лідія Чоботар

Анотація

дієслівний множинність мова семантика

Досліджено допоміжні засоби вираження дієслівної множинності. Визначено частини мови та окремі форми, які відтворюють множинну семантику або підсилюють її вираження. Розглянуто поняття “кількості” як основне джерело категорії множинності.

Ключові слова: категорія кількості, дієслівна множинність, квантитативні сполучення, гомерівський епос.

Аннотация

ВТОРИЧНЫЕ СРЕДСТВА ВЫРАЖЕНИЯ ГЛАГОЛЬНОЙ МНОЖЕСТВЕННОСТИ В ДРЕВНЕГРЕЧЕСКОМ ЯЗЫКЕ (НА МАТЕРИАЛЕ “ИЛИАДЫ” ГОМЕРА)

Лидия Чеботар Львовский национальный университет имени Ивана Франко

Определены вторичные средства выражения глагольной множественности. Выделены части речи и отдельные формы, которые реализуют семантику множественности или усиливают ее выражение. Рассмотрено понятие “количества”, как главного источника категории множе ственно сти.

Ключевые слова: категория количества, глагольная множественность, квантитативные словосочетания, гомеровский эпос.

Annotation

SECONDARY MEANS OF THE EXPRESSION OF VERBAL PLURALITY' IN ANCIENT GREEK (BASED ON THE ILIAD OF HOMER)

Lidiya Chebotar Ivan Franko National University of Lviv

The article covers the issues of some auxiliary means of the expression of verbal plurality proceeding from the assumption that the concept of quantity is the major source of this category. The research focuses on studying parts of speech and separate lexical units that render or intensify the meaning of plurality in Ancient Greek.

Keywords: category of quantity, verbal plurality, quantitative word combinations, Homeric epos.

Виклад основного матеріалу

Дослідження категорії дієслівної множинності вимагає вивчення видочасових форм та афіксації дієслів, однак воно повинно доповнюватись аналізом контексту, оскільки форми дієслова не завжди чітко вказують на наявність / відсутність семантики множинності. Основне завдання цього дослідження полягає у виявленні та аналізі контекстуальних чинників, які формують дієслівну множинність у “Іліаді” Гомера.

Множинність - це окрема ланка поняття кількості, яка належить до фундаментальних філософських категорій. Кількісно характеризуватися можуть не лише предмети чи субстанції, а й дії і навіть ситуації [6, с. 5]. Кількісні характеристики дій у ході історичного розвитку суспільства почали усвідомлюватися дещо пізніше, аніж кількісні характеристики предметів. Ситуації, коли людина одночасно спостерігає сукупність однорідних предметів, є звичними для сприйняття, а ситуації, в яких спостерігається низка однотипних дій, - складнішими, оскільки потрібно стежити за діями, які виконують різні однорідні суб'єкти.

Мовне позначення кількості - лінгвістична техніка, що має ментальну основу [5, с. 6]. Саме кількість допомагає осягнути виражене в контексті поняття множинності чи одиничності. Вона втілена не лише в категорії особи, але й в оточенні дієслова. Кількість описується як точна та неточна, остання поділяється на невизначену і приблизну. Поняття приблизної кількості корелює з невизначеною множинністю та розміром. Поняття неточної кількості в науковій літературі передається по-різному: “розмите, нечітке число”, “приблизна кількість”, “апроксимація” [5, с. 7].

У всіх мовах існують множинні індикатори - числові позначення лексичного характеру. Серед найбільш поширених лексичних “визначників кількості” виділяються числівники, які творять ядро квантитативних словесних знаків. Первинну квантитативну актуалізацію забезпечують форми граматичної категорії числа, вторинну - лексичні одиниці різних лексико-семантичних розрядів [7, с. 20]. Квантитативними називають словосполучення, в яких виражаються будь-які кількісні відношення, наприклад, укр. кілька днів, англ. many times, старогр. Abo kvBpmnoi. Вони складаються з двох, або більше повнозначних слів і актуалізуються у формі розподільної номінації значення кількості [7, с. ЗО]. Семантична модель квантитативних сполучень включає елементи: кількість + субстанція, де один з елементів виражається переважно іменником або його замінником, а інший -числівником або словами, що реалізують сему кількості [7, с. ЗО]:

ЈvvЈa 5f| |3Ј|3daai ALog |ДЈуоЛои EviauxoL (ІІ, 134)

Минули вже дев'ять років великого Зевса.

...tov ої ЈЈ, Eyevovxo Јvl |ДЈуарююг угуеВЛгі. xoug |tev Teaaapag auxog Exwv атїтаЛЛ' Јпї фат\т|, ти 5E 5u' AlvЈia 5^kЈV ц^ахюрЈ форою.(V,270-272)

Шість народилося (лошат) в домі у нього тієї породи, четверо з них він вирощує у стайні тримаючи, двох же Енеєві дав, наводячому страх.

У другому прикладі вказівку на кількість забезпечує числівник. Хоча сам об'єкт підрахунку не вказаний, проте з попереднього контексту зрозуміло, що мова йде про лошат - оі їппог Деякі науковці вважають, що числівники не можуть виражати невизначене число, оскільки це слова, які позначають чітко визначену числову кількість [7, с. 94].

Граматична категорія числа універсальна і абстрактна. Ймовірно, що вона формувалася повільно й поступово і пройшла складний шлях від конкретного до абстрактного. Виражаючи значення числа, числівники співвідносяться з абстрактними одиницями, позбавленими предметності. Вони також позбавлені значень процесуальності, якості, вказівки, сумарності, що притаманні іншим лексико-граматичним групам [7, с. 32-33]. Поняття абстрактного відображене у так званій груповій множинності, яка в мові може актуалізуватися імпліцитно в одиницях на зразок натовп, зграя, військо:

тюу 5' юд т' 6qvl0wv nЈXЈqvwv Ј0vЈa поЛЛа Xnvwv r| yЈpawv r| kukwv 5оиЛіХр5ЈІр>ю\'

Астїю Јv Л^іашхл Каисттрюи а|афї QЈЈ0pa Ev0a каї Ev0a потюх'таї. (II, 459-462)

Як численні зграї крилатих птахів, гусей, чи журавлів, чи довгошиїх лебедів на лузі асійськім, навколо Каїстрових течій, носяться туди-сюди.

Сама лише дієслівна форма потюх'тад хоча й представлена множиною, не виражає множинності, поряд є прислівникова форма Ev0a каї Ev0a, яка відтворює багаторазове повторення дії, а іменникова форма E0vЈa, вказує на те, що цю дію виконують кілька суб'єктів, окрім цього, вона має подвійну вказівку на множинність, оскільки, то Ј0\юд - виражає“групову множинність” і має плюративну форму.

Кількісна конкретизація “групової множинності” може реалізуватися за допомогою словосполучень із числівниками [5, с. 13], наприклад,

¦q|jЈLg 5' Јg 5тка5ад 5іакост|хг|0ЈЇ|ДЈ\' Ахаюї,

Трююу 5' av5pa Екасттоі. ЈЛої|ГЈ0а оілюхо^^ (ІІ, 126-127)

Ми ж, Ахейці, поділившись на десятки, мужа троянського кожен взяли б, щоб вино наливати.

Іменник “десяток” у тлумачному словнику української мови трактується як одиниця рахунку однакових або однотипних предметів, явищ, що дорівнює десяти [9], тобто передає множинність з конкретизованою кількістю.

При дослідженні множинності у старогрецькій мові варто виділити суфіксальну морфему - акід, яка передає сему кратності і представлена у прислівникових числівниках, проте числівники один раз, двічі, тричі не утворюються за допомогою цього суфікса:

трїс; ydp тг| у' MBovxeg eneip^aavG' ої арютої (VI, 435)

Бо тричі, приходячи, намагалися сюди (дістатися) найкращі (=ахеї).

ои5' ЈЇ [тої Ьекакід те каї еїкооакід то оа 5оїг| (IX, 379)

Якщо б й не давав мені у десятеро чи у двадцятеро більше.

ои5Ј ті тюу |тЈ|3`^уг|таі, о ої т«Ла поЛАакід uLov TЈLq6|TЈVOV OШЈOKOV (VIII, 362)

І не згадає він того, як дуже часто я сина його рятувала у муках. Форма поХХакід, яку перекладаємо часто, багато разів, - мовний тип неточної кількості. Окрім значення кратності, в цьому випадку, представлена й множинність, виражена основою поХХ-, похідною від noXvg численний.

Засобом вираження множинності нерідко слугують форми множини вказівних і особових займенників, які реалізують сему невизначеної кількості: ої 5' dnЈAu|raivovTo каї ЈЇд аЛа Лицата |ЗаЛЛо^

Ёp5оv 5' АпбЛЛюуі тЈЛг|ЈОоад Јкат6|г|3ад (I, 314-315)

Вони [воїни] очищалися і в море бруд зливали і приносили в жертву Аполлонові добірні гекатомби.

и|ГЈЇд 5' аЛЛобгу аЛЛод Јрг|тиЈа' ЈnЈЈOOiv. (ІІ, 75)

Ви, кожен, зі свого боку, старайтеся стримувати (їх).

Множина може конкретизуватися вказівкою на кількість осіб. Серед форм категорії числа очевидною є різниця між одиничним об'єктом і їхньою множинністю. Зміст множинного числа вказує на невизначену множинність позначуваних словом об'єктів, але вказана множинність може конкретизуватися через виокремлення номінації [5, с. 15]:

тоид 5' АЮчх 5ию каї 'О5иооЈид каї Лю|лг|5г|д 6тpuvоv Лаvаоug поЛЈ|тіСЈ|з^гу: ої 5е каї аитої оитЈ |3їад Трююу ипЈ5ЈЇ5ют' оитЈ їюкад (V, 519-521)

Данайців же, Еанти обидва, і Одіссей, і Діомед заохочували до бою, вони ж самі не боялись ані сили троянців, ані переслідувань.

Серед лексичних засобів номінації кількості є займенники, які вказують на кількісну, часову та просторову орієнтацію (ці, ті); взаємність (один одного, обидва, один та інший); одиничність, виокремленість (кожен); сумарність (всі, кілька, багато):

ооїд dyavоїg ЈnЈЈOOiv Јрг|тиЈ фюта Egorov (11,164)

Своїми ласкавими словами стримуй кожного мужа.

аЛЛ' t|tol pЈv таи0' unoei^opev аЛЛг|Лоюг,

aol pЈv ёую, сти 5' Јрої: enl 5' c^ovTaL 0eol аАЛоі. ( IV, 60-61)

Ось тому, через це уступаймо один одному, я - тобі, ти ж мені.

Деякі займенники належать до групи квантифікаторів, що реалізують функцію кількісних визначників зі значенням точного числа і невизначеної кількості. Як приклад можна навести групу зі значенням “одиничності”, яка формує семантичну опозицію “визначеність / невизначеність” (кожен / усякий). Перше слово співвідноситься з визначеним актантом, інше - з невизначеним [7, с.19].

Завжди у своєму значенні множинності точну вказівку на кількість відображає характерна для старогрецької мови двоїна:

ты 5' au0L теЛод 0avaTOLo коЛифсу (V, 553) обох їх смертний кінець тут покрив.

Більшість мов світу мають форми одиничного і множинного числа. Деякі мають під- категорії: двоїни, троїни, паукального (дуже малої кількості) числа [7, с. 15]. На ранньому етапі розвитку суспільства поняття двоїни було першим кроком до пізнання множинності. Форми подвійного числа вживалися, коли мова йшла про парність: двоє людей, два предмети, два стани, дві події [7, с. 16]. Поступово людина переконувалась, що поняття про два, три предмети чи події формує поняття множинності. Категорія двоїни також розвивалась поступово, а її форми відрізнялись від форм одиничного та множинного числа. У “Іліаді” Гомера зустрічаємо подвійне число, відтворене переважно в дієслівній та займенниковій формах:

ої 5' ЈПЈІ ouv veKpoug epuaav рета Лa6v AyaLwv,

ты pЈv ара 5еіЛш раЛеттр ev yeparv ЈTaipwv,

аиты 5Є атреф0суте рета прютоюг paxЈo0r|v. (V, 573-575)

Вони ж вбитих після того відтягли до ахейських людей, обох їх нещасних залишили в руках товаришів, а самі ж обоє повернулися (назад) щоб битися в передніх лавах.

У старогрецькій мові займенникову функцію можуть виконувати артиклі.

Дієслово значно рідше виражає значення кількості аніж інші частини мови. У семантичній структурі дієслів, які слугують лексичними засобами вираження множини, крім сем дії виділяються семи кількісної ознаки дії [7, с. 19]. Дієслова можуть реалізувати сему точного числа, наприклад, укр. подвоїти, але в “Іліаді” Гомера таких форм не виявлено. Вони утворені зі слів, що мають значення числа. Дієслова, які реалізують сему невизначеної кількості, формуються за таким же принципом.

До згадуваних числівників, іменників, займенників, дієслів із семою множинності слід додати також прикметники. У різних мовах є прикметники із вказівкою на часову чи просторову орієнтацію, з числовими ознаками, з вказівками на інтенсивність, частотність та іншими кількісними ознаками. Ці семантичні ознаки актуалізуються в конкретних вживаннях. Кількісні прикметники вказують також на місце в ряді предметів, подій, порядок дій, повторюваність:

аЛЛ' оте 5г| р' Јк тою 5ию5екатг| усует' рюд (I, 493)

Ось уже дванадцятий раз з'явилася Еос.

KLKAnoxev 5е yegovxac agiaxfac navaxai^v,

Neaxoga |jЈv ng^xiaxa Kal 'I5o|aevfa avaKxa, auxag eneix' Alavxe 5un> Kal Tu5eoc ulov,

ЈKxov 5' aux' '05uaf|a AlL |afxiv dxdAavxov.(II, 404-407)

Скликав старійшин найкращих серед Ахеїв, першого Нестора і володаря Ідоменея, а також Еантів обох і сина Тідея, шостим також Одіссея рівного розумом Зевсу.

Форми прютшта та диюдєкатц - характерні для Гомерівського діалекту та вживаються замість звичних прютод, дтдєкатод [4, §1524].

У мовознавчій літературі залишається дискусійним питання співвідношення порядкових числівників і прикметників. Об'єктом таких суперечностей стали, зокрема, слова: “перший”, “другий”. Аналіз сутності вказаних слів, визначення їхнього статусу серед лексичних засобів номінації кількості має значення для виокремлення одиниць семантичного поля кількості [3, с. 49]. Отже, порядкові слова, такі як “перший”, мають особливу смислову структуру та ознаки, характерні для числівників і прикметників (особливо останніх). Наприклад, прикметник “останній” реалізує ознаку послідовності, що не викликає сумніву у більшості лінгвістів [7, с. 25]. Вказівка на послідовність виражається у множинності:

Seuxegocauxe

A'lag 5ioyevr|c ngdiei 5oAixoaKiov eyyoc,( VII, 248-249)

Другим знову ж, Еант божественний метнув довготінного списа.

У цьому реченні лексема дєбтєрод може бути замінена, наприклад, лексемою аАЛод, оскільки з контексту зрозуміло, що воїнів було двоє, а автор вказує на послідовність виконання дій.

Послідовність, також може виражатися за допомогою прислівникових груп “спершу / потім (пізніше)”. У старогрецькій мові найчастіше зустрічаються відповідники: ng^xov (ng^xa) /eneixa:

Kungi5a |jЈv ng^xov axe5ov ouxaae xeip' Јтсі Kagnw, auxag eneix' auxw |aoi eneaauxo 5al|aovi laoc: (V, 884-885)

Він спершу Кіпріду поранив у руку біля зап'ястя, а потім, кинувся на мене, богоподібний.

Форму ng^xov можна віднести до адвербіальних денумеративів. „Творча” комбінаторика числівників простежується не лише у сполученнях, але й на рівні побудови слова. Мовознавці окреслюють цілу парадигму денумеративів - слів з основою числівників [З, с. 47]. Існують адвербіальні денумеративи, до яких у грецькій мові належать 5lc, xglc, ng^xov та інші; ад'єктивні: TpiaKovdp^pog - тридцятиденний, субстантивні: то д^дрaxpоv - дидрахм (монета - вартістю дві драхми). У “Іліаді” зустрічаємо приклади денумеративів:

Јwf|aag |jЈv ava axgaxov Фхєто KfAa 0eoio (I, 53)

Дев'ять днів над табором божественні стріли літали.

f| 5' unoKuaa|jЈvr| 5i5u|adove yelvaxo nai5e. (VI, 26)

Вона ж завагітнівши, двійню дітей народила.

Іменник о 5l5u|adnrv вживається або в формі dualis, або pluralis [2].

enxd |jЈv ЈK KAiaxr|C xglno5ac фЈgov (IXX,243)

Сім триногів принесли з намету.

Числівники поділяють на визначено-кількісні та невизначено-кількісні: перші позначають кількість визначеного числа одиниць: два, десять, інші - кількість невизначеного числа одиниць, до них належать займенникові числівники: декілька, стільки, скільки, багато, небагато [7, с. 94].

f| oAiyov ol nalba шікота yeivaxo Tu&Јug.(V, 800)

Народилось дитя, мало схоже на Тідея.

Категорія числа не є цілісним нерозчленованим поняттям. Вона складається з кількох субкатегорій, змістова відмінність яких виражається різними мовними засобами. Серед засобів вираження кількості зіставляються, з одного боку, актуалізатори точної кількості, з іншого - актуалізатори неточної (приблизної і невизначеної):

Точне в категорії пізнання ^ точне / неточне в мовній категорії ^ точне / неточне [7, с. 83]

Отже, розглянувши, можливості відтворення множинної семантики в рамках контексту, доходимо до висновку, що ядром її реалізації є категорія кількості (точної / неточної). Основним визначником кількості є число, яке, поєднуючись з різними частинами мови, формує квантитативні словосполучення, денумеративи, плюративні форми. В “Іліаді” точна і неточна кількість найчастіше представлена у квантитативних словосполученнях числівників з іменниками та займенниками. Дієслова значно рідше виконують функцію визначників кількості. Плюративні форми дієслів вказують на невизначену кількість, окрім часто вживаних у тексті форм двоїни. Також у старогрецькій мові кількісні співвідношення можуть виражатися за допомогою суфіксальних морфем та поєднання основ різних лексем.

Література

1. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-гаматичному аспекті / І. Р. Вихованець // АН УРСР; Ін-т мовознавстваім. О. О. Потебні. К.: Наукова думка, 1988. 256 с.

2. Дворецкий И. X. Древнегреческо-русский словарь. Том 1 /И. X. Дворецкий. М.:Гос. изд-во иностранных и национальных словарей, 1958. 1043 с.

3. Засоби квантифікації: лінгвокогнітивні аспекти: монографія / за ред. проф. С. О. Швачко. Суми: Вид-во СумДУ, 2007. 204 с.

4. Соболевский С. И. Древнегреческий язык: учебник для высших учебных заведений / С. И. Соболевский. М.: Иностр. лит., 1948. 614 с.

5. Швачко С.О. Квантитативні одиниці англійської мови: перекладацькі аспекти. Посібник / С.О. Швачко. Вінниця: Нова Книга, 2008. 128 с.

6. Типология итеративных конструкций: монография / отв. ред. В. С. Храковский. Л.: Наука, 1989. 310 с.

7. Швачко С.О. Языковые средства выражения количества в современном английском и русском языках: [монография] / С. А. Швачко. Киев: Вища школа, 1981. 142 с.

8. Homeri. Ilias / Homeri:red. A. Ludwice. Lipsiae, 1907.

9. Академічний тлумачний словник української мови [електронний ресурс]. Режим доступу: http://sum.in.ua/.

Размещено на Allbest.ru