Вербальна характеристика архітектора в трактаті Вітрувія "De architectura"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

ВЕРБАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АРХІТЕКТОРА В ТРАКТАТІ ВІТРУВІЯ “DE ARCHITECTURA”

Люба Олійник

Анотація

Проаналізовано лексичні одиниці та фрагменти тексту трактату Вітрувія “De architectura”, які творять словесний портрет архітектора. Досліджено лексико-семантичні та стилістичні особливості мовних засобів, використаних для характеристики архітектора. Встановлено, що в його описі основним стилістичним засобом виступає епітет. Усі епітети належать до позитивно-оцінних. Виокремлені мовні засоби розкривають авторське бачення ідеалу архітектора.

Ключові слова: вербальна характеристика архітектора, лексичні засоби, стилістичні засоби, епітет

Аннотация

ВЕРБАЛЬНАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА АРХИТЕКТОРА В ТРАКТАТЕ ВИТРУВИЯ “DE ARCHITECTURA”

Люба Олийник Львовский нацональный университет имени Івана Франко

Проанализированы лексические единицы и фрагменты текста трактата Витрувия “De architectura”, творящие словесный портрет архитектора. Исследованы лексико-семантические и стилистические особенности языковых средств, использованных для характеристики архитектора. Установлено, что в описании архитектора основным стилистическим средством выступает эпитет. Все эпитеты принадлежат к позитивно-оценочным. Выделенные языковые средства раскрывают видение автором идеала архитектора.

Ключевые слова: вербальная характеристика архитектора, лексические средства, стилистические средства, эпитет.

Annotation

VERBAL CHARACTERIZATION OF THE ARCHITECT IN VITRUVIUS' TRACTATE “DE ARCHITECTURE”

Liuba Olijnyk Lviv Ivan Franko National University

Lexical units and extracts of the tractate “De architectura” by Vitruvius used for the verbal description of the architect are analyzed. Lexico-semantic and stylistic peculiarities of linguistic means for architect's characteristic are studied. The epithets with the positive connotation used for the architec's description are the main stylistic means.

Keywords: verbal characteristic of the architect, lexic, stylistic means, epithet

Виклад основного матеріалу

У трактаті “De architectura” Вітрувій звертає велику увагу на характеристику архітектора, а саме на розгляд наук, які формують архітектора, його інтелектуальні, морально-етичні, професійні якості, здібності, відношення до виконання своїх обов'язків, рівень майстерності та досвіду, вдаючись до екскурсів в історію архітектури. Цей опис здійснюється за допомогою певних лексичних та стилістичних засобів, які творять словесний портрет архітектора. Хоч дослідженню проблеми словесного портрету присвячено чимало праць на матеріалі української [8], російської [1; 2], англійської [7], іспанської [3], казахської [6], марійської [5] та інших літератур, вербальний портрет архітектора залишався поза увагою дослідників не лише латинської, а й інших мов. З огляду на відсутність спеціальних досліджень, присвячених цьому питанню, метою роботи є виявити сукупнісь лексичних та стилістичних засобів, які характеризують архітектора в трактаті Вітрувія “De architectura”. Об'єктом дослідження слугують лексичні одиниці, висловлювання та фрагменти тексту, які творять словесний портрет архітектора. Предметом дослідження є лексико-семантичні та стилістичні особливості мовних засобів, використаних для характеристики архітектора.

Ключовою лексемою спеціальної - архітектурно-будівельної - лексики трактату є architectus (49 слововживань) - інженер, конструктор, архітектор (універсальний будівничий), варіант якого - architecton (грецький термін архітєктшу у латинській транскрипції) і architector зустрічається тільки у Плавта (Most.760) паралельно з architectus. Однак в узус латинської мови за даними лексикографічних джерел [9, с. 222] увійшов латинізований завдяки кінцевому -us грецизм architectus.

Уже в першому розділі першої книги Вітрувій розглядає науки, які формують професію архітектора та його знання, зауважуючи, що наука архітектора опирається на багато дисциплін і різних знань - Architecti est scientia pluribus disciplinis et variis eruditionibus ornata (1. 1, l) Тут і далі приклади подаються за виданням: Vitruvii de architectura libri decem. Bibliotheca scriptorum Graecorum et Romanorum Teubneriana. - Lipsiae, 1912. - 282 p. Цифри в дужках позначають книгу трактату, главу і абзац..

Описуючи архітектурну науку (disciplina), автор використовує дієприкметник condecorata (1. 1, 11) - прикрашена в якості епітета, а також розширений епітет abundans eruditionibus variis ac pluribus - та, яка наповнена різними і багатьма знаннями (1. 1, 11). Висоти архітектури він метафорично називає найвищим храмом архітектури - summum templum architecturae; їх досягають ті, які з молодих років поступово піднімалися від вивчення однієї дисципліни до іншої - qui ab aetate puerile his gradibus disciplinarum scandendo (1. 1, 11), і які були виплекані знанням багатьох наук і мистецтв - scientia plerarumque litterarum et artium nutriti pervenerint (1. 1, 11). При цьому вживається дієприкметник nutriti в ролі метонімічного епітета. Не випадковим є й епітет plerarumque - багатьох, адже серед наук автор називає грамоту (litterae), креслення (scientia graphidos), геометрію (geometria), арифметику (arithmeticen), історію (historia), філософію (philosophia), музику (musica), медицину (disciplina medicinae), юриспруденцію (ius), астрономію (astrologia) і пояснює значення кожної з них для архітектора.

Першою Вітрувій називає грамотність: ut litteratus sit (1. 1, 4) - щоб був людиною грамотною. Він мотивує це тим, що грамотність потрібна архітектору, щоб підтримувати пам'ять записами - Litteras architectum scire oportet, uti commentariis memoriam firmiorem efficere posit (1. 1, 4). Далі автор вирізняє знання рисунка (креслення), яке архітектор повинен мати, щоб за допомогою креслень легше зобразити те, як він хоче створити задумане творіння - graphidis scientiam habere, quo facilius exemplaribus pictis quam velit opens speciem deformare valeat (1. 1, 4), тобто бути досвідченим рисувальником - peritus graphidos (1. 1, 4). Велику користь геометрії Вітрувій пояснює тим, що передусім вона вчить використовувати циркуль і лінійку, що полегшує складання планів і правильне використання кутників, рівнів і висків. Тому архітектор має бути знаючим геометрію - eruditus geometria (1. 1, 4).

Знайомство ж з історією, на думку автора, необхідне, бо архітектори часто планують у своїх творіннях багато прикрас, пов'язаних із історією, тому архітектор повинен всесторонньо знати історію - historias complures noverit (1. 1, 5). Що ж до філософії, то Вітрувій вважає, що вона робить високим дух архітектора (philisophia vero perficit architectum animo magno), щоб не був самовпевненим (uti non sit adrogans), але доброзичливим, справедливим і чесним без жадібності - sedpotiusfacilis, aequus etfidelis sine avaritia (1. 1, 7). Автор наголошує, що архітектор не повинен бути жадібним і прагнути до наживи і зобов'язаний підтримувати гідність збереженням свого доброго імені - ne sit cupidus neque in muneribus accipiendis habeat animum occupatum, sed cum gravitate suam tueatur dignitatem bonam famam habendo (1. 1, 7), тому йому потрібно уважно слухати філософів - philosophos diligenter audiverit (1. 1, 7). Щодо музики, то архітектор повинен її знати, щоб розуміти канонічну і математичну теорії - Musicen autem sciat oportet, uti canonicam rationem et mathematicam notam habeat (1. 1, 8). Відомо, що в театрах використовували мідні посудини, які поміщали під лавками в нішах згідно з математичними розрахунками звуків різної висоти і розподіляли згідно з музичною тональністю для того, щоб голос актора звучав в унісон із розподіленими в такий спосіб посудинами і, стаючи від цього сильнішим, досягав вух глядачів чіткішим і приємнішим. З огляду на це, архітектору потрібні були знання музики - musicam scierit (1. 1, 9).

Від архітектора не вимагають спеціальних знань і навчання медицини (disciplina medicinae), але він має бути ознайомлений з медициною - medicinae non sit ignarus. Вітрувій пояснює, що ці знання потрібні для визначення повітря здорових і забруднених місцевостей, придатності води, бо без визначення цих умов не можна заснувати ніякого здорового поселення.

Автор говорить також про знання астрономії і законів неба -astrologiam caelique rationes cognitas habeat (1. 1, 3). Адже за допомогою астрономії (ex astrologia) визначають схід, захід, південь і північ, а також мають розуміння неба, рівнодення, сонцестояння і руху зірок (1. 1, 10). Без цього архітектор не може знати будову сонячного годинника - horologiorum rationem omnino scire non poterit (1. 1, 10). Він повинен також знати ті частини права, які необхідні в побудові будівель з громадськими стінами - Iura quoque nota habeat oportet, ea quae necessaria sunt aedificiis communibus parietum (1. 1, 10), а також для розташування водостоків, стічних канав і вікон, а також водогонів. Все це архітектор повинен знати, щоби, перш ніж приступити до будівництва, вжити заходів стосовно суперечливих справ (1. 1, 10) і врахувати рішення юристів - responsa iurisconsultorum noverit (1. 1, 10). При цьому Вітрувій наголошує, що йдеться не про професійні знання, але про обізнаність з цими та іншими науками, про що свідчать такі позиції його поглядів: Non enim debet nec potest esse architectus grammaticus, uti fueritAristarchus, sed non agrammatus (1. 1, 13) - Не повинен і не може архітектор бути граматиком, як Аристарх, але не безграмотний; nec musicus ut Aristoxenus, sed non amusos (1. 1, 13) - ні музикантом, як Аристоксен, але не незнайомий з музичними мистецтвами; nec pictor ut Apelles, sed graphidos non inperitus (1. 1, 13) - ні художник, як Апеллес, але не недосвідчений в кресленні (рисунку), nec plastes quemadmodem Myron seu Polyclitus, sedrationis plasticae non ignarus (1. 1, 13) - ні скульптор, подібно Мирону або Полікліту, але не незнаючий правил скульптури, nec denuo medicus ut Hippocrates, sed non aniatrologicus (1.1, 13) - і знову ж таки лікарем, як Гіппократ, але не нерозуміючий в медицині, nec in ceteris doctrinis singulariter excellens, sed in is non inperitus (1. 1, 13) - також і в інших науках не повинен бути знавцем, але не бути нікчемою. Ці висловлювання багаті на епітети (non agrammatus - не безграмотний, non amusos - не незнайомий з музикою, non inperitus - не недосвідчений, non ignarus - не незнаючий), які одночасно творять фігуру літоти, побудовані за принципом синтаксичного паралелізму з анафорою nec. Вітрувій зауважує, що сам він приступив до написання твору про архітектуру не як великий філософ, не як красномовний ритор, і не як граматик, вправний у всіх правилах цього мистецтва, а лиш як архітектор, добре ознайомлений із цими науками - Namque non uti summus philisophus nec rhetor disertus nec grammaticus summis rationibus artis exercitatus, sed ut architectus his litteris inbutus (1. 1, 18). Тут фігурує один із епітетів архітектора - дієприкметник inbutus (imbutus) - наповнений (цими науками). Багатовимірність знань архітектора підкреслює епітет omnis: officium vero architecti omnibus eruditionibus debeat esse exercitatum (1.1, 18) - Обов'язок (справа) архітектора потребує,щоб він був вишколений у всіх знаннях (а також 3. praef, 4; 2. 1, 8).

Вітрувій пише, що наука архітектора складається з практики і теорії (exfabrica et ratiocinatione) і дає їхнє визначення (1. 1, 1). Вітрувій впевнений, що вправний архітектор не може сформуватись без таланту і науки - Neque enim ingenium sine disciplina aut disciplina sine ingenioperfectum artificem potest efficere (1. 1, 3). При цьому автор вживає атрибутивне словосполучення perfectus artifex - досконалий митець, в якому лексема artifex виступає як синонім до architectus (див. також 6. praef, 6 ), а лексема perfectus як епітет до архітектора.

Характеризуючи здібності архітектора для вивчення цих наук, Вітрувій використовує такі епітети, як ingeniosus - талановитий і docilis - такий, що добре навчається - ingeniosum oportet esse et ad disciplinam docilem (1. 1, 3), для характеристики інтелекту архітектора в результаті опанування цих наук -такі, як litteratus - грамотний,освічений, peritus - досвідчений, eruditus - освічений, perfectus - досконалий; для опису рис характеру такі: non adrogans - не самовпевнений, facilis - податливий, лагідний, aequus - справедливий, fidelis - вірний.

Згадуючи архітекторів минулого (Піфія, Аркесія, Гермогена) автор вживає атрибутивні словосполучення veteres architecti (1. 1, 12; 5. З, 8) - давні архітектори i antiqui architecti (4. З, 1) - стародавні архітектори з синонімічними епітетами veteres і antiqui. Епітетами для архітекторів, які проявили себе в будівництві певних споруд і будівель, слугують прикметники: solertes (5. 5, 8) - вмілі, винахідливі, майстерні, diligentiores (5. 9, 1) - старанніші, акуратніші, fretus solertia (2. praef, 4) - повний майстерності, usuperitus (5. 6, 7) - досвідчений, nobilis (5. 16, 4) - відомий, славний, magni (7. praef, 15) - великі.

Зазвичай, замовники звертали увагу на такі моральні якості архітектора, як чесність, вихованість, скромність, яким відповідають такі дієприкметники-епітети, якprobatus - хороший, відмінний, випробуваний, чесний, honeste educati (6. praef, 6) - добре виховані та іменники на позначення абстрактних понять: ingenuopudori - благородної скромності, non audaciaeprotervitatis (6. praef, 6) - не зухвалої наглості, animo magno (1.1, 7) - високим духом.

Усі епітети, виражені дієприкметниками, мотивовані дієсловами, які позначають цілеспрямовану діяльність, скеровану на досягнення найвищого результату (perficio, exercito, erudio, educo, nutrio, probo, condecoro, abundo). Ці дієприкметники мають лише позитивне смислове навантаження і вказують на якість, яка дорівнює нормі або перевищує її (perfectus, exercitatus, eruditus, educatus, nutriti, probatus, condecorata, abundans). Дієслівною домінантою словесного портрету архітектора слугують дієслова зі значенням інтелектуальної діяльності, зокрема пізнавальної (scio, novi) та дієслово habeo з семою «володіння».

Прикметникові епітети переважно відображають розумовий стан архітектора з погляду його грамотності, досвіду, знань. При цьому спеціалізація знань часто мотивується або самим прикметником, зокрема кореневою морфемою (litteratus - littera, non amusos - Musa, non agrammatus - gramma), або виявляється через лексичне оточення, вказуючи на об'єкт знань чи досвіду (graphidos non inperitus, plasticae non ignarus, usu peritus). Прикметникові епітети ingeniosus, docilis і solertes належать до лексико-семантичної групи із значенням «активна здатність» і вказують на здатність, майстерність, які мають бути притаманні і необхідні архітектору, а прикметник ingeniosus крім цього, визначає здатності і здібності, як видатні (які перевищують норму, загальноприйняті у,явлення) [4, ст. ЗО]. Епітети non adrogans, facilis, aequus, (ne) cupidus, fidelis містять семантичну ознаку “той, що веде себе певним чином у відношенні до когось (чогось)” [4, ст. 43] і відображають соціальну поведінку архітектора. Всі епітети (25), вжиті Вітрувієм для характеристики архітектора, належать до позитивно-оцінних, з позитивною конотацією.

Лексичним оточенням слова architectus виступають переважно абстрактні іменники на позначення різних наук (10), які слугують видовими поняттями до родової лексеми disciplina. У подібному значенні автор вживає також лексему litterae. Крім цього, ключова лексема architectus супроводжується абстрактними іменниками, які вказують: 1) на морально-етичні якості архітектора (pudor, non protervitas) та на високі духовні властивості (animus magnus); 2) на високі природні здібності (ingenium) та здатність створювати щось нове (solertia); 3) на творчу та художню діяльність (ars, fabrica); 4) на результат інтелектуальної та практичної діяльності (scientia, eruditio, ratiocinatio, usus).

Матеріал дослідження показав, що вербальну характеристику архітектора реалізує лексика, виражена абстрактними іменниками, дієсловами, дієприкметниками, прикметниками, які вказують на високі інтелектуальні, духовні та морально-етичні якості архітектора, талант, його чесність майстерність, сумлінне виконання професійних обов'язків, досвіченість. В описі архітектора основним стилістичним засобом виступає епітет, використовується також літота, синтаксичний паралелізм, метафора. У межах цієї лексики простежуються синонімічні пари (architectus - artifex, disciplina - litterae, veteres - antiqui, peritus - non inperitus, abundans - imbutus) та гіперо-гіпонімічні відношення. Виокремлені мовні засоби розкривають авторське бачення ідеалу архітектора.

Література

1. Башкеева В.В. Русский словесный портрет. Лирика и проза конца XVIII-первой трети XIX века / В.В. Башкеева. М., 2000. 351с.

2. Беляева Н.Д. Семантико-стилистические функции цветообозначений в портретной характеристике сатирических персонажей // Вопр. рус. яз. и лит-ры / Н.Д. Беляева. Ереван, 1984. Вып. I. С. 178-191.

3. Бохун Н. В. Мовностилістичні особливості створення портрета персонажа в іспанській художній літературі XIXXX століть.: Автореф. дис... канд. філол. наук / Н. В. Бохун. К., 2007. 20 с.

4. Вердиева З.Н. Семантические поля в современном английском язике. М., 1986. 120 с.

5. Гусєва Э. В. Выразительные и образные средства в создании словесного портрета: на материале марийского романа. Дис... канд. филол.наук / Э. В. Гусева. Йошкар-Ола, 2007. 189 с.

6. Досанова С.С. Портретная характеристика героев романа “Война и мир” в переводе на казахский язык // Художественное творчество и взаимодействие литератур / С.С. Досанова. Алма-Ата, 1985. С. 100-106.

7. Кузьменко Е. Л. Вербальная характеристика личности: Дис.... д-ра филол. наук / Е. Л. Кузьменко. Москва, 2005. 420 с.

8. Сюта Г. М. Мовностилістичний портрет “здрібнілої людини” у поезії українського постмодернізму //Етнос. Культура. Нація. Дрогобич, 2001. Вип. 2. С. 293-297.

9. Forcellini Ае. Totius Latinitatis Lexicon / Ае. Forcellini-Schneebergae. 1831. T. I. 652 p.

10. Vitruvii de architectura libri decem. Bibliotheca scriptorum Graecorum et Romanorum Teubneriana. Lipsiae, 1912. 282 p.

Размещено на Allbest.ru