Структурні параметри безособових речень у чеській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структурні параметри безособових речень у чеській мові

Калениченко М.М.

к.філол.н., расист

Інститут філології КНУ

імені Тараса Шевченка, м. Київ

У статті проаналізовано стан дослідження безособового речення у лінгвістичній богемістиці, визначено категоріальні характеристики безособовості, способи та засоби її реалізації.

Калениченко М.М.

СТРУКТУРНЫЕ ПАРАМЕТРЫ БЕЗЛИЧНЫХ ПРЕДЛОЖЕНИЙ В ЧЕШСКОМ ЯЗЫКЕ

В статье проанализировано состояние исследований безличных предложений в лингвистической богемистике, определены категориальные характеристики безличности, способы ее реализации.

Kalenychenko M.M.

STRUCTURAL PARAMENTERS OF THE IMPERSONAL SENTENCES IN THE CZECH LANGUAGE

The state of research of impersonal sentence in Bohemistics has been analysed. The categorial characteristics of impersonality, the methods and ways of its realization are defined.

У слов'янському мовознавстві безособові конструкції ґрунтовно досліджено з боку їх формально-граматичної організації (В.В.Бабайцева, Л.І.Василевська, Є.М.Галкіна-Федорук, Ю.В.Локшин, ГМ.Чирва, Я.Бауер, Ф.Данеш, В. Шмілауер та ін.). Вивчення структурних параметрів безособових речень у слов'янських мовах відбувалося у межах встановлення специфіки лексико-граматичних засобів, що оформлюють граматичний центр безособових одиниць, виявлення їх синтаксичної маркованості, співвіднесеності з іншими односкладними комунікативними одиницями, сфери поширення різних змістово-граматичних видів окремих типів безособових конструкцій, а також частоти їх вживання в різних стильових різновидах.

Чеські синтаксисти визначають безособове речення як односкладну синтаксичну конструкцію з предикативною основою, що виражає дію (буття), стан (ознаку) дійсності безвідносно або опосередковано-відносно до діяча, носія стану [Mluvnice 1987,171-172]. Специфіку безособових речень щодо інших односкладних дослідники чеського синтаксису визначають як спосіб вираження дії чи стану як незалежних від діяча, носія стану, що передбачає два плани: безвідносність до суб'єкта дії, стану й опосередковану відносність до нього [Mluvnice 1987,172-173].

Як аргументовано стверджується в основних граматиках чеської мови, головним і неподільним компонентом, що організовує граматичні зв'язки у безособовому реченні і виражає його основний зміст є предикат. Другорядні члени речення, необхідність яких обґрунтовується у реченні вимогами предиката, які випливають із його валентності, створюють разом з предикатом основну реченнєву структуру або мінімальну реченнєву структуру, що кваліфікується як реляційна структура речення [Mluvnice 1987,21; Havranek 1981,173-175]. Пор.: SneM (M. Majerova:61); PrM (H.Pavlovska:40); Slo opemze (VVancura:21); Hrobrnka bolelo skoro vsude (B. Riha:75); Doma se nevarilo (M.Majerova:115); Rano me boh v brise (D.Slosar:61); Byvalo mu ltio (P. Kles:74); Vcera prselo (VVancura:36); Podarilo se nam zastavit tax^ka (I.Klima:88).

На конкретному рівні синтаксико-семантичного моделювання речення ми визначаємо морфолого-синтаксичні реалізації основних валентних типів мінімальних реченнєвих структур, тобто структурні моделі речення. Визначення структурних моделей речення проводиться із врахуванням особливостей морфолого-категоріального оформлення компонентів мінімальних реченнєвих структур. Враховується і той факт, що в оформленні компонентів мінімальних реченнєвих структур беруть участь різні морфологічні категорії, одні з яких є синтаксично релевантними, а інші лише призводять до внутрішньомодельних змін, не порушуючи єдності моделі.

Елементарними безособовими предикативними одиницями в чеській мові є конструкції з головним членом, вираженим безособовим дієсловом чи особовим дієсловом, вжитим у безособовій формі. У слов'янських мовах, як правило, це немодифіковані мінімальні реченнєві структури, які належать до мовної системи, функціонуючи в мовленні [Бондарко 1991, 27].

Дослідники слов'янського синтаксису відзначають, що предикатна основа слов'янських односкладних речень має свою специфіку, зокрема К.Г. Городенська наголошує, що організаційним центром односкладних речень є лише предикатні синтаксеми із семантикою стану, яка може вказувати на власне-стан та невласне-стан [Городенська 2001, 69]. Що стосується одиниць чеського синтаксису, то структурні моделі мінімальних реченнєвих структур у чеській мові можуть модифікуватися, причому найчастіше причиною модифікації мінімальної реченнєвої структури буває відсутність реалізації якоїсь функціональної позиції або її пасивна переорієнтація на іншого партиципанта чи усунення її взагалі [Андерш 1987, 34]. При цьому відсутність лівовалентної позиції (йдеться про можливе опущення підмета у односкладних реченнях чеської мови) або її пасивна переорієнтація на іншого партиципанта (пацієнса) не впливає на двоскладний статус мінімальної реченнєвої структури, тоді як усунення цієї позиції зі складу конститутивних компонентів призводить до переходу даної мінімальної структури з розряду двоскладних у розряд односкладних [Андерш 1987, 34].

Принципово новим типом змін у структурі двоскладних дієслівних речень чеські дослідники вважають такі модифікації, при яких позиція підмета усувається взагалі, а предикат починає виражати дію як замкнений у самому собі процес [Barnetova 1979, 746]. У теорії односкладного речення відзначається, що, як правило, у слов'янських мовах таку трансформаційну природу мають предикатні синтаксеми, що передають невласне-стан [Городенська 2001, 70]. У структурі елементарних чеських двоскладних речень їм відповідають предикати дії, від яких, залежно від типу модифікації, утворюються предикати результативного стану ти предикати стану потенційної дії (потенційного процесу чи стану).

Й.Ф.Андерш такі трансформації називає безпідметовими і, враховуючи специфіку оформлення предиката, виділяє три основні види модифікацій: 1) модифікація, при якій дієслово-предикат не видозмінюється, а лише втрачає здатність узгоджуватися з вираженим чи потенційним підметом і набуває т. зв. безособової форми, що збігається з 3-ю особою однини середнього роду, напр.: V lese vonelo travou, Kluka mrazilo; 2) модифікація, при якій дієслово-предикат набуває рефлексивної форми, при цьому позиція підмета може трансформуватися у позицію додатка або усуватися взагалі, напр.: Pise se mi dobre, O tom se mluvilo; 3) модифікація, при якій дієслово-предикат набуває форми на -no, -to: напр.: O tom uz bylo rozhodnuto [Андерш 1987, 151]. Структурні характеристики модифікованих моделей чеських безособових речень будуть аналізуватися далі.

Першу групу власне безособових речень у чеській мові формують безособові конструкції, побудовані за структурною моделлю Vf imp, де формотворчим елементом виступають власне безособові дієслова без конструктивних детермінантів, напр.: Prsvva (VVancura:36); Svitalo (O.Bockova:87); Prselo (K.Capek:363); Snёz^ (M.Majerova:61); PrM (H.Pavlovska:40). Такі речення мають стале й водночас обмежене морфологічне вираження (1,9% від загальної кількості проаналізованих конструкцій безособових речень), оскільки функцію головного члена в них виконує лише безособове дієслово. Відомо, що поширеність і функціональний діапазон цих речень у слов'янських мовах зумовлюється загальномовними тенденціями до здатності виражати різноманітні аспекти семантики: як всеохопний фізичний стан (зокрема зміну дня і ночі, погоду), так і фізичний, фізіологічний та психічний стан людини [Mluvnice 1987,171; Городенська 2001, 69; Савицький 1971, 112].

У чеській мові кількість безособових дієслів без афікса se обмежена (snezit, svtiat, prset тощо), власне безособовим дієсловам властива вузька парадигма у площині модальних та часових характеристик: Svtia. Dosud jeste nesvtialo. Musi uz svUat тощо; у видових протиставленнях: snёz^-zasnёz^ [Mluvnice 1987,171-172].

Цей тип односкладних речень у чеській мові є єдиною реченнєвою структурою безособового типу, що базується на безвалентності дієслова; предикатами тут, як правило, виступають дієслова, які називають атмосферні явища: Mrzlo, az prastelo; Venku snёz^; To se prasV.; Zavri, tahne! (виняток становлять Hon! та Zvom! (ve skole); Brzy bude zvonit) [Mluvnice 1987,171-172]. Ці форми не вимагають жодного прямого виконавця дії, ані втручання якогось об'єкта. Якщо вже і йдеться про предмет, то це, переважно, носій інерційної дії, хоча з позиції валентності такі структури слід кваліфікувати як двоскладні. Пор.: Uhodilo - Uhodil blesk. Zatahuje se - Obloha se zatahuje. Скоріше тут можна передбачити обставину місця чи часу, наприклад, у реченнях типу Vden plesu bylo posmourno (I.Klima:76); Venku prselo a bylo dost chladno (PTigrid:32);

Vceraprselo (V Vancura:36); Venku prestavaloprset (O. Bockova:21), може передбачатися місце, відоме з попереднього контексту. Такі безособові речення у чеській мові характеризуються структурною односкладністю, відсутністю поширення - семантичного і граматичного, стійкістю реченнєвої структури, що пояснюється специфічною безсуб'єктною семантикою безособовості [Mluvnice 1987,171].

Другу групу власне безособових речень у чеській мові формують безособові конструкції, побудовані за структурною моделлю Vf imp refl, де формотворчим елементом є зворотні дієслова без конструктивних детермінантів. На відміну від першої групи, побудованої за структурною моделлю Vf imp, яка кількісно обмежена, безособові речення з незворотними дієсловами широко представлені в усіх слов'янських мовах, але коло їх семантичних значень не є широким - в основному це погода, зміна доби, значення успіху чи неуспіху та стан істот, в основному хворобливий), безособові речення з дієслівним предикатом із афіксом se не мають чітких семантичних обмежень [Савицький 1971, 112-113]. У досліджених текстах такі структури вживаються досить часто (10,6% від усіх аналізованих безособових речень), напр.: Zetmelo se (R. Jesenska:53); Tmelo se a tmelo (K.Sezima:127); Serilo se (K.Capek:58); Snezilo se (M.Majerova:117).

Вказані чеські безособові речення можуть трансформуватися у двоскладні конструкції, в яких дієслово-предикат втрачає рефлексивну форму і починає виражати не узагальнену, а конкретну дію, пор.: O tom se jestedodnes vypravuje - O tom jestedodnes vypravujl - Lide/Vsichni o tom jeste dodnes vypravujl. Можливість такої трансформації пояснюється тим, що у чеській мові рефлексивну форму можна утворити фактично від будь-якого дієслова, включаючи модальні дієслова moci, mft, smet, musft/muset [Андерш 1987, 163].

З формального погляду науковці виділяють два різновиди такої структурної моделі: власне модель Vf imp refl (без конструктивних детермінантів) та модифіковану модель із конститутивними детермінантами (додатками або обставинами). Пор.: Zdalo se (В. Riha:144); Zetmelo se (R.Jesenska:53); Tmelo se a tmelo (K.Sezima:127) та Zdalo se jim (K.Masek:75); Traslo se jeho (J.Hilbert:88); Skoro se mi odpoustelo (O.Theer:220); Dychalo se rychle a t/ezce (J.Opolsky:237); Dobre se mu stalo! (V.Dyk:245); A zdalo se mu (K.Zak:111); Snad by se mi ulevilo (K.Sezima:188); Dalo se do lijaku (O. Bockova:8); Ulevilo se mi (R.Jesenska:57); Styskalo se mi (L.Zikova:25).

Як показують наші спостереження, у чеській мові відсутність чіткої структурної позиції підмета може привести до такої трансформації двоскладних структурних моделей в односкладні (третя група), при якій предикат виражається безособовою формою на -no, -to: Pod stromy uz napadaly listy - Pod stromy uz plnicko listu napadano (Maja Z.:51); Zbudovali bezplanu - Zbudovano bez kloudnehoplanu regulacniho (K.Sezima:124); Vynalezli v Ravensburku - Vynalezeno v Ravensburku (J.Opolsky:239).

Вважаємо за необхідне відзначити ще раз, що у слов'янських мовах односкладні речення семантично відрізняються від двоскладних тим, що в них виконавець дії не одержує експліцитного вираження, оскільки є для мовця не відомим або мовець не бажає його конкретизувати, що в односкладних реченнях повідомляється про дію здебільшого в її результативній, а не в процесуальній сутності [Андерш 1987, 164; Чемес 1991, 111].

У чеській мові це передусім стосується безособових конструкцій, які вживаються на позначення природних фізичних явищ, що не залежать від людської волі, напр.: V den plesu byloposmourno (LKlima:76), або станів чи процесів, що не зумовлені волею діяча або не залежать від будь-якої причини, напр.: Divokymi horstvy a hvozdy uzavreno bylo bohate kralovsM Erinino (J.Opolsky:235). Водночас такі односкладні речення вживаються і на позначення різних дій і станів у сфері людських стосунків, напр.: Umackano bylo dvanact set vinach a divaku (K.Capek:113); Doslo ke strelbi, padesat manifestantu bylo zabito a tisic zatceno (P.Tigrid:40); Zenske hnuti bylo rozlustino (H.Malirova:313); Bylo hned obaleno Ш a chuti vrhano za Emou jako koule blata (K.Sezima:137).

Як показують наші спостереження, специфічна семантична риса (неозначеність або нереалізованість агенса) чеських безособових речень зближує їх з неозначено-особовими реченнями і робить можливим запитання ким? Пор.: Tolik bylo minavych bodu a svitku s rozvahou do textu polozeno! (J.Opolsky:241) - Tolik menavych bodu a svitku bylo s rozvahou do textu Jardou polozeno! - Tolik menavych bodu a svitku s rozvahou do textu Jarda polozil; Bylo mu ulozeno vyplatit oslovenemu dvacet korun (V.Dyk:262) - Bylo mu soudem ulozeno vyplatit oslovenemu dvacet korun - Soud mu ulozil vyplatit oslovenemu dvacet korun; Mnoho did bylo umackano, nikolik zen odneseno polomrtvych (K.Sezima:122) - Mnoho did bylo rytiri umackano, nikolik zen odneseno polomrtvych - Mnoho did rytiri umackali, nikolik zen odnesli polomrtvych, що, у свою чергу, призводить до зміни типу і структури речення.

Чеські граматисти відзначають, що у сучасній чеській літературній мові предикативні форми на -no, -to утворюються найчастіше від дієслів доконаного виду, рідше пов'язуються з основами недоконаних дієслів. Виявлені нами безособові речення з предикативними формами на -no, -to узгоджуються з висновками Й.Ф. Андерша про те, що такі утворення від дієслів недоконаного виду не можна вважати регулярним явищем, оскільки саме повідомлення про дію в її результативній, а не в процесуальній сутності є характерною рисою таких речень [Андерш 1987, 164]. Напр.: Zbudovano bez regulacmhoplanu (K.Sezima:124); Pod stromy uz takeplnicko listu napadano (Maja Z.:51); Naprosto vylouceno (K. Capek:206); Mnozsv jablek, bros№ a mukyn^ strzeno bylo se stromu tihou a dozralosti (J.Opolsky: 235); Mnoho spisovatelu bylo umlceno a pronasledovano (P.Tigrid:48); Jak hopouztt bylo napsano naprilepene cedulce (H.Pavlovska:38).

Таким чином наліз структурних особливостей односкладних безособових речень у чеській мові дозволив виділити основні ознаки, які визначають структурну специфіку безособових одиниць серед інших односкладних і можливості їх видозмін: наявність одного головного предикативного компонента дієслівного типу, що підпорядковує інші компоненти (якщо вони є у реченні) та уможливлює транспозицію потенційного підмета у додаток, найчастіше у формі давального, родового, знахідного чи місцевого відмінків.

У чеській мові власне безособовим дієсловам властива вузька парадигма у площині модальних та часових характеристик: Svtta. Dosud jesti ne.mtalo. Musi uz svfat тощо; у видових протиставленнях: sni% - zasnizi, тому кількість безособових дієслів без афікса se обмежена (snizit, svitat, prset тощо). Цей тип односкладних речень у чеській мові є єдиною реченнєвою структурою безособового типу, що базується на безвалентності дієслова, такі предикати не вимагають жодного прямого виконавця дії, ані втручання якогось об'єкта.

Другу групу власне безособових речень у чеській мові формують безособові конструкції, де формотворчим елементом є зворотні дієслова без конструктивних детермінантів. На відміну від першої групи такі безособові речення широко представлені в усіх слов'янських мовах, хоча коло їх семантичних значень не є широким - в основному це вказівка на погоду, зміну доби, значення успіху чи неуспіху та стан істот.

Речення, у яких дієслівний предикат відкриває позиції додатка, обставини чи обох другорядних членів, складають у чеській мові досить чисельну групу конструкцій з предикатами-дієсловами, що виражають фізичні відчуття, переживання, настрої та психічний стан людини і представленні одно- чи двовалентними структурними моделями. У таких предикативних одиницях йдеться про дію, коли людина не виступає безпосереднім її виконавцем, а швидше проживає цю дію, причому факту пов'язання з людиною певної події, настрою чи стану відповідає завжди одна з позицій валентного поля, але ніколи позиція підмета.

безособове речення лінгвістичний

Список використаних джерел

1. Андерш Й.Ф. Типологія простих дієслівних речень у чеській мові в зіставленні з українською / Й.Ф. Андерш. - К.: Наукова думка, 1987. - 190с.;

2. Бондарко А.В. Носитель предикативного признака (на материале русского языка) / А.В.Бондарко // Вопросы языкознания. - 1991. - №5. - С.27-41;

3. Городенська К. Предикатно-валентна основа елементарного односкладного речення / К.Г.Городенська //Українська мова. - 2001. -№1. -- С.69-73;

4. Савицький Н. Безличные предложения с невозвратным глаголом в украинськом, русском и чешском язиках / Н. Савицький // Ceskoslovenska rusistika XVI. Ustav jazyku a literatur ceskoslovenske akademie ved. Praha, 1971, S.109-115;

5. Чемес В.Ф. Особливості вживання безособових конструкцій з дієслівними формами на -ся, -но, -то у мові української діаспори / В.Ф. Чемес // Вісник київського університету. Історико-філологічні науки. - К.: Либідь, 1991. - № 2. - С. 111-115;

6. Barnetova V. Русская граматика В 2-х т./ V Barnetova, H.Belicova-Knzkova, O. Leska et al. - Praha: Academia, 1979. - т.2 - 1093 s.;

7. HavranekB. Ceska mluvnice / B. Havranek., A. Jedlicka. - Praha: Stat. ped. nakl-sM, 1981. - 587s.;

8. Mluvnice cestiny. Dfl 3. Skladba. - Praha: Academia, 1987. - 746 s.

Размещено на Allbest.ru