Звук та експресивний ефект у сучасній китайській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.58'34

Звук та експресивний ефект у сучасній китайській мові

Гончаренко О.М.

асист., Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка, м. Київ

У статті розглядаються фонетико-стилістичні особливості сучасної китайської мови та їх експресивний вплив на читача та слухача. Проаналізовані як позитивні, так і негативні аспекти експресивних ефектів мовного звуку.

Ключеві слова: звук, стилістика, путунхуа, тон, алітерація.

фонетичний стилістичний експресивний звук

В статье рассматриваются фонетико-стилистические особенности в современном китайском языке и их экспрессивное влияние на читателя и слушателя. Проанализированы как позитивные, так и негативные аспекты экспрессивных эффектов языкового звука.

Ключевые слова: звук, стилистика, путунхуа, тон, аллитерация.

The article deals with the phonetic and stylistics features in modern Chinese and their expressive influence on the reader and listener. There are being analyzed positive and negative aspects of language sound's expressive effects.

Key words: phonetic, stylistics, mandarin, tone, alliteration.

Звук - матеріальна оболонка мови, яка є обов'язковою для успішного здійснення комунікації, а також важливим фактором, що сприяє підвищенню експресивного ефекту. В давнину китайці тісно пов'язували мову з почуттями людини: «Звуки народжуються в серці людини. Почуття рухають серце, форма переходить в звук, звук перетворюється на текст» [1]. У «Книзі обрядів» Баньгу говорить: «Радість і печаль є почуттями серця, а пісня та вірші походять зі звука. За допомогою мови розповідають вірші, за допомогою звуків співають пісні». У «Книзі ханьців - література та мистецтво» зазначається, що «Вся існуюча музика та звуки народжуються від почуттів людини. Якщо почуття завмирають, то звук зникає. Деякі почуття роблять звук неквапливим; почуття радості прискорюють звук; злість робить звук жорстоким; повага робить звук стриманим; кохання - гнучким. Шість видів почуттів, їх взаємозв'язок з предметами - це все про що піклувалися давні правителі». [2]

У китайській традиційній культурі звук тісно пов'язується навіть з політикою. «Звук - відкритий шлях до політики»; «Пісні та вірші використовуються для вираження почуттів, звук вічний, закон та звук, вісім звуків дають змогу досягнути успіху і не створюють дисгармонії» («Книга обрядів»). Сучасний письменник Лао Ше казав: «Коли я пишу твори, то не лише обдумую значення кожного ієрогліфа, але й їх звучання. Таким чином пишуться не лише твори. Якщо робиться доповідь, то також слідують таким принципам. Треба приділяти увагу плануванню читання, що зачіпає і вибір виразів. Хоча слова можуть бути і близькі за значеннями, але вони мають різне звучання, тому нам треба обирати досконаліше з обох аспектів». [3]

Вишукана інтонація та наголос може підвищити харизматичність мови. Тому одна й та сама репліка, один й той самий вірш, будучи прочитаними різними людьми, матимуть зовсім різний експресивний ефект. Дослідження стилістики вимови є дуже важливим для людей таких професій як актори, радіоведучі, вчителі. Зв'язок звуку з експресивним ефектом можна розглядати як з позитивної, так і з негативної сторони. Якщо роздивлятися з негативного боку, то, треба уникати дивного звучання, спричиненого вживаннями однакових або ж близьких за звучанням звуків.

У сучасній китайській мові путунхуа є 21 приголосна ініціаль ( плюс нульовий початковий приголосний) та 39 фіналей. А отже можна утворити 418 основних складів. Серед них 109 є загальновживаними, частота їх вживання складає % від кількості існуючих складів. Китайська мова - це тональна мова. Путунхуа нараховує чотири тони, де вони відіграють функцію розрізнення змісту. Сполучення чотирьох тонів між собою утворює 1332 склади. Але, слів в китайській мові незліченна кількість, тому проблема співзвучності є дуже серйозною. Наприклад, є велика кількість співзвучних ієрогліфів, які відрізняються лише тонами, але при цьому всі вони мають зовсім різне значення: наскрізний (^ tong), терпіти біль (Й tong), спільний (Й tong), мідь (Ш tong) та відро (^itong), або ж формула (^^gongshi) та службові справи (^^gongshi), чи виправляти помилки (ifehengwu ) та матеріальні докази (И№ zhengwu) та багато інших прикладів.

Якщо подібні за звучанням склади розташовані у безпосередній близькості, це спричиняє дивне звучання. Наприклад:

1) «Тому революціонер, в ніч перед революцією, до того ж максимально ради-кальний, максимально лютий j jflie) революціонер, в момент революції може зірвати свою попередню фальшиву маску - несвідому маску»;

2) «Прямо на причал, що знаходився перед турагенством, причалив (іі shangshang) човен»;

3) «Він перебив мене та, жестикулюючи, сказав: « Якщо тебе образили, то лягай (Щ&]dao dao) на ліжко ...». [4]

Це «лягай на ліжко» звучить зовсім негарно, хоча в плані граматики, таке вживання є правильним.

Так само треба уникати двозначності, що спричинена співзвучністю. Використо-вувати слова, що повністю співпадають у своєму звучанні треба дуже обережно, щоб ні в якому випадку не припуститися помилки. Невірне вживання може призвести до двозначності. Наприклад:

«Вітер має знищити бюрократичний дух, відновити життєву енергію, знищити розкіш, пихатість та розпещеність (^*^jiaoqi пихатість та #\jiaoqi розпещеність, звучать однаково). [5]

«Паньканням виховується пихатість та розпещеність білого, наче кремінь, тіла».

Якщо ми бачимо ці два ієрогліфи, то все зрозуміло, але якщо ми їх лише чуємо, то можливе виникнення двозначності і дуже важко розрізнити яке з них позначає пихатість, а яке розпещеність.

«Постоявши там де-який час, я подивився у їхні очі: її очі, його очі». [6]

Щодо слів «її» (Шя) та «його» (i&ta), то вони мають однакове звучання, тому якщо слухати, як інша людина читає ці два ієрогліфи, важко зрозуміти, що мова йде про двох різних людей, жінку та чоловіка.

Співзвучність та скорочення є двома поширеними мовленнєвими явищами. Але їх варто уникати, бо вони спричиняють непорозуміння у процесі мовленнєвої комунікації.

Велику частину існуючих в китайській мові слів складають синоніми. Це відіграє позитивну роль при намаганні уникнути двозначності, вживання співзвучних слів та дивності звучання. Наприклад: «Моя точка зору не однакова (^^) з (1^) твоєю, а подібна (^0) до (1^) Сяо Чжана». В одному реченні чотири рази вживається одне й те саме слово , що створює складнощі при читанні. Речення буде звучати набагато краще, якщо вжити слово один раз, а в решті випадків замінити його на синонімічні $^, Ц, --#.

Також треба звертати увагу на проблему мовленнєвих асоціацій. Наприклад раніше етнічні китайці в Малайзії називали правителя країни Абдула (Й^РІЇ Yadoula). Перший ієрогліф Й (означає «качка») звучить дуже подібно до малайської мови. Але культурний образ качки негарний, до того ж має також значення чоловіка, що займається проституцією. Така назва могла викликати негативні емоції у малайського народу та зашкодити народній єдності, тому перший ієрогліф був замінений іншим (Й+Н) [7].

Якщо розглядати позитивні аспекти цього явища, то правильне й логічне комбі-нування звуків дає нам змогу насолоджуватися мовою, робить ритм чітким, викликає цікавість до тексту.

Привертають увагу слова, що складаються з двох ієрогліфів. В давньокитайській мові - це двоскладові одноморфемні слова, часто, хоча й необов'язково, фонетично оформлені за принципом алітерації чи консонансу. Так, алітерація має місце, коли склади слова мають однакові ініціалі, наприклад: кмітливий ( J^^lmglong), переповняти (Jftiimman), великодушний (Hfekangkai), несміливий (Ј-.X-tante), схожий (##fangfu), шкодувати (Wftchouchang), коливатися (^Jjxhouchu) та інші. Консонанс - у словах з однаковими фіналями, наприклад: яскравий (&'f.lanman), абсурдний (^^huangtang), блукати (#^paihuai), звиватися (^Mwanyan), усамітнений (S'^yaotiao), ходити по кругу (^^pianxian), широкий (^^kflnlun) та інші.

Прийнято вважати, що у давньокитайській мові переважали односкладові слова. У сучасній китайській мові більшість лексики - це двоскладові словам. Нараховується досить багато чотирискладових структур, хоча односкладові та трискладові слова також вживаються досить активно, але в цілому до певної міри їхнє використання обмежене.

Комбінація складів є одним з великих питань, яким не можна нехтувати під час використання китайської мови. Лін Юйтан каже: «...тенденція до надмірного вживання односкладових слів перетворює стиль на дуже лаконічний та концентрований. Його дуже важко відтворити у розмовній мові, тому що досить часто виникає ймовірність непорозумінь, проте він надає вишуканості китайській літературі. Тому ми маємо за стандарт вірші з семислівними рядками (одне слово - один склад), де в кожному рядку міститься зміст двох рядків англомовного білого вірша. Такий результат, в розмовній англійській чи будь-якій іншій мові, дуже важко уявити. Не важливо, чи то у віршах, чи то у прозі, така лаконічність створює свого роду особливій стиль, у якому кожен ієрогліф та кожний склад ретельно обмірковуються, втілюють найглибші мовні цінності, до того ж мають необмежене значення. Уважні поети та китайські прозаїки дуже обережно ставляться до кожного складу. Довершений стиль означає, що при виборі слів докладається чимало зусиль. Використання у літературній традиції високомовних слів потім перетворилося на свого роду суспільну норму та врешті стало звичкою китайського народу» [8].

Важливо звертати увагу на комбінування (в китайській мові послідовність вживання морфем чітко детермінована: спочатку вживаються ті, що близькі або однакові за змістом) та кількість складів у віршах та піснях, драматичних творах, ліричній прозі, у епілогах, римованих куплетах, епіграфах та заголовках. Наприклад: «Явища безмежного об'єктивного світу проходячи через очі, вуха, ніс, рот та тіло - ці п'ять органів, можуть відображатися у власній логічній послідовності, таким чином започатковуючи чуттєве пізнання» [9] «Очі (8Я), вуха (ft), ніс (ft), язик (ft), тіло (ft)» - в китайській мові є односкладовими словами. Ми знаємо, що всі вони мають синонімічні двоскладові ієрогліфи - ftft, ftft, ftft, ftft, ftft - відповідно.

В китайській мові є багато різних за кількістю складів еквівалентів. Наприклад: «успіх» (А- ftft), «досягнення»^ - ftft), «втрата»(Д - ftft), «помилка» (ft - ftf), «місто»(Л - ftft), «атака»(А - ftft), «прекрасний»(Л - ftft), «добрий» (L - jLft), «ремонтувати» (ft - ft®). Наведені вище - варіанти односкладових чи двоскладових варіантів одного й того ж слова. Але існують також трьох або чотирискладові варіанти, наприклад: «червоний» (fe- feftft), «зелений» (ft - ftftft), «чорний» (Д - ,#,ftft), «товстий» (^ - ffftft), «яскравий» (Ж - Жяаяяая), «білий» (&- JOi&), «щирий» (ftft- ftftftft), «чистий» (ДА - ДДАА), «спантеличений» (fftft - ШЖШ'&), «правильний» (ftft - ІІЙЙ,ІЛЛЙ).

Крім цього в китайській мові є дуже багато способів заміни односкладових слів на двоскладові, наприклад, за допомогою префіксів чи суфіксів.

1. Лао ( «старий» ft) - Лао Чжан (ft^), Лао Лі (ftft)

2. А (Н) - мама (НЩ), Аню(НА, малазійський співак)

3. Початковий (ЛЛ) - перший день місяця ( ЛЛ--), п'ятий день місяця (Ллі)

4. Порядкове значення (%) - перший (|-), восьмий (%Л)

5. Місто (ft) - місто Шаши ( ftft)

6. Уїзд (А) - уїзд Тайсєнь ( ftft)

7. Країна( Щ) - Колумбія (АЩ)

Також існує спосіб редуплікації (дублювання), наприклад: «бачити» (ft-ft ft), «повільно» (ft - ftft), «гратися» (й - йй), «швидко» (ft - ftft), «йти» (ft - ftft), «легко» (ft - ftft) та інші. Якщо оволодіти цими способами, то комбінувати склади вже буде достатньо легко.

У сучасній китайський мові переважають двоскладові слова, але односкладові слова також вживаються активно, особливо дієслова. Багато односкладових слів, що в сучасній китайській мові втратили свою здатність до незалежного вживання і зазвичай виконують функцію морфем, але за спеціальних умов та у конкретних структурах все ж таки можуть вживатися як окреме слово. Наприклад: «член, учасник» (Щ) - вказує на учасника якогось гуртка або організації, але не може вживатися самостійно ні в розмовній, ні в писемній мові, але у офіційних документах вживання цього слова окремо від інших допускається - «цей член (Щ) фірми їде у відрядження через справи фірми». Або ж слово «повідомляти» (ft), яке також зазвичай не вживається окремо. Але у виняткових випадках незалежного вживання набуває значення «звинувачувати». Наприклад, речення «ftftftft» буде розумітися як «не варто звинувачувати його», а не як «не варто йому розказувати». Проте у такій фразі як «###А», це саме «#» буде вживатися у значенні «повідомляти».

В китайській мові існує багато способів заміни дво- або багатоскладових слів на односкладові, і спрощення слів є одним з них. Наприклад: Китай та Непал (#А) - тут взяті лише перші ієрогліфи, що позначають назви цих двох країн; Мирошевич (##); Мілутинович (#^), Шекспір (-##), Белінський з Чернишевським та Добролюбов (###) - знов взяті перші ієрогліфи з їх прізвищ. Можна навести ще багато подібних прикладів.

Абревіатури часто використовуються замість загальновідомих топонімічних назв. Наприклад: Шанхай-Нанькінський залізний шлях ), Тяньцзінь - Пукоуський залізний шлях (##4##) та інші.

Використання цифр при поясненні слів є однією з важливих особливостей китайської мови. Наприклад: Трицарство (^Щ), «три добре» (^#), три роки (^#), боротьба трьох зол (імперіалізму, феодалізму та капіталізму) (#А), три види промислових відходів (^Ж), «чотири великих» (та#), чотири пори року (та^), чотири модернізації (таА), «чотири пережитки» (таїВ), «чотири нових» (та#), всесвіт (та#), повне щастя (та^), чотири шкідника (криси, клопи, мухи, комари) (та#), п'ять органів відчуття (і#), різнокольоровий (і#), п'ять основних зернових культур (і#), п'ять ступенів гамми (і#), нутрощі (іЙ), всесвіт (і#), отрута (і#), побажання на весіллі (і###), шість нутрощів (#М), сім корифеїв літератури за часів династії Мін (А#), дорогоцінності (V#), делікатес (V#), Китай (#і'І'|), небесна височінь (А##) та багато інших.

Якщо оволодіти цими методами спрощення слів, то цього буде достатньо щоб вільно комбінувати склади між собою. В свою чергу майстерність у комбінації складів є основою стилістики в китайській мові.

Всі мовознавці приділяють велику увагу комбінуванню складів. Є Шентао казав: «Після того, як напишеш статтю, варто ще раз самому гарно обдумати все, перевірити від початку до кінця чи гарно звучить все написане, чи нема недоліків. Якщо звучить негарно та кострубато, значить є якісь мовні помилки і треба переробити речення. Як переробити, щоб виправити положення? Достатньо щоб подобалося самому та гарно звучало». Один зі способів, що робить мову мелодійною - це впорядкування складів. Коли Є Шентао виправляв власні опубліковані твори, він звертав багато уваги саме на цей аспект. Наприклад, речення «Коли падає стіл, то це обов'язково створює великий шум (А#####), перечитавши він замінив односкладове слово «створюється», таким що складається з двох ієрогліфів (А - АШ). «Ми маємо прорахувати наперед чи відповідають студентські внески (Щій#^) повсякденним витратам»; «Той шофер, розвівши рукам, прийняв гроші (###,)» - в цих реченнях також вирази «внески» (Щій- #t) та «прийнявши гроші» (###, - ##,) були замінені на близькі за змістом відповідники. Таке впорядкування підсилило ритмічність мови та гармонійне звучання.

Дублювання - важливий лексичний та стилістичний засіб китайської мови. Ду-блювання - є одним з засобів словотвору, наприклад: «батько» (^), «мати»(і^^), «старша сестра»(##), «молодша сестра»(##) та інші. Такі слова називаються словами з парними звуками. Дублювання також є граматичним засобом, воно виражає, що суб'єкт дії може самостійно контролювати рухи, також може позначати короткочасність чи надавати позитивної конотації виразу. Наприклад: подивитись (^ ^), погратись (їх,), попоїсти (°Ј,°Ј,), глянути (^і^), зіграти (JxiJx,), скуштувати (0Ј,і°Ј,) та інші. Словотворче та формотворче дублювання є засобами для створення різноманітних синонімів. Наприклад: зелений (^-^^/^іФіФ), червоний (fe- fefe/ fe^^), щирий (^^-^^^^), гарний (ШЛ - ШШЛЛ), дивитись (^ - ^--^), їсти (°Ј- ЖіЖ/ЖЖ), спробувати (#Д - #Д#Д), розслідувати (і$І - і^Іі^І), дегустувати (й# - ол#й#), досліджувати (^^ - Щ%Щ%) та інші. Ці способи синонімії є необхідною базою для красномовства в китайській мові.

Вибираючи з поміж дубльованих слів можна регулювати такт, створювати відчуття мелодійності мови. Форма дублювання часто має особливе стилістичне навантаження. Наприклад:

1. Далекий (ЖЖ) Альтаір, блискуча (6І6І) Вега.

Тонкі(^^) біленькі руки, дзижчить ткацький станок.

Близько(^^) один від одного, дивляться(^^) друг на друга і мовчать.

2. Дме осінній вітерець, шурхотить ( ^^) опале листя.

3. Наньпу - холодний (^^), західний осінній вітер - граціозний.

4. Між вербами хоча вітер тужливий, на зеленій річці як і раніше сніг навкруги (it.it.).

5. Навкруги опалі квіти, весна безмовна(^^), час від часу я хмелію, змучений хворобою (:Й'ШЛ).

6. Роса змила гидкий запах, на водній поверхні вітерець шелестить(^й) риболовними сітями.

7. Весною вивільги та ластівки (^^#,#,), квіти та верби - все навкруги прекрасне, ніжне, всі люди спокійні.

8. Побачивши розставлені машини та коней, люди мимоволі гірко (ШШЖЖ) зі-тхнули. Звідки ж тут настрій, щоб малюватися та грайливо кокетувати? Готуємо подушки та покривала, залишається лише спати як в забутті. Від сьогодні сорочки всі, щоб витирати постійні сльози. А це ж легко вбити людину, це ж легко вбити людину. В майбутньому книги та листи мені відправляти буде проблематично.

9. Легкий ( М^) весняний вітер, краплі дощу на квітах груші.[10]

Вживання таких слів, що дублюються, надають цим реченням особливої чарівної мелодійності. Це питання є дуже важливим для традиційної китайської естетики.

Дубльовані слова та слова- звуконаслідування часто вживаються разом. Наприклад: «Дін-дон (ЖЖ#:#) дзинчать металеві пластинки під дахом, дзинь-дзинь шумлять вони, захоплено ( ЖЖЖЖ) дзижчить цвіркун. Кап-кап (ЩЩАА) капає та свистить дощ, безперервно він крапає, з шумом опадає листя. Не можу заснути, не можу заснути, самотньо (^^^^) ворочаюсь на подушці». Вживання слів- звуконаслідувань та дубльованих слів створює особливий музичний ефект.

Размещено на Allbest.ru