Казка Джаннт Родарі "Le avventure di ctpolltno" в українському перекладі Анатолія Іллічевського

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 81'255:821.161.2=131.1

Казка Джаннт Родарі "Le avventure di ctpolltno" в українському перекладі Анатолія Іллічевського

Гончарук Д.Д.

студ., Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка, м. Київ

У статті висвітлено головні аспекти, підходи та особливості перекладу італійської авторської казки Джанні Родарі «Пригоди Цибуліно». Проаналізовано специфіку відтворення онімів та емотивно забарвленої лексики. переклад родарі емотивний лексика

Ключові слова: особливості перекладу, казка, авторська казка, емотивно забарвлена лексика.

В статье рассмотрены основные проблемы, способы и особенности перевода итальянской авторской сказки Джани Родари «Приключения Чиполлино». Проана-лизирована специфика воспроизведения имен и эмоциональной лексики.

Ключевые слова: особенности перевода, сказка, авторская сказка, эмоциональная лексика.

The main problems, approaches and peculiarities of translation of the Italian author s tale of GianniRodari "Le avventure di Cipollino" are ascertained. Specificity of translation of names and emotional words is analyzed.

Key words: specificity of translation, tale, author's tale, emotional words.

Актуальність теми полягає в тому, що жанрові особливості перекладу італійської авторської казки на сьогоднішньому етапі є мало дослідженими попри те, що кількість перекладів дитячої літератури постійно збільшується.

Мета нашого дослідження - виділити та проаналізувати особливості перекладу італійської авторської казки українською мовою, які і є об'єктом дослідження.

Предмет дослідження - літературна казка “Le avventure di Cipollino” італійського письменника Джанні Родарі та український переклад «Пригоди Цибуліно» Анатолія Іллічевського.

Згідно з Великим тлумачним словником сучасної української мови літературна казка - це «авторський художній, прозовий або віршовий, заснований або на фоль-клорних джерелах, або цілком оригінальний твір, переважно фантастичний, чародійний, у якому змальовуються неймовірні пригоди вигаданих або традиційних казкових героїв» [3].

Сьогодні українською мовою можна прочитати казки Джанні Родарі “Подорож Голубої Стріли”, “Джельсоміно в Країні брехунів” у перекладі Ілька Корунця, “Торт у небі” у перекладі Анатолія Собуцького та Володимира Чайковського; казкову історію Муні Вітчер “Джено і чорна печатка мадам Кріккен” у перекладі Анатоля Перепаді; всім відому казку Карла Коллоді “Пригоди Піноккіо” у перекладі Юрія Авдєєва та ін.

До ХХ століття література для дітей не перекладалася, а, скоріш, адаптувалася. Оскільки спеціально для дітей творів було небагато, то до потреб дитячої аудиторії пристосовували твори для дорослих. Створювалися перекази романів Дж. Свіфта, Ф. Рабле, Д. Дефо, з яких вилучалося все, що не відповідало тогочасним уявленням про корисне та зрозуміле для дітей.

Питанням особливостей перекладу авторських дитячих казок в Україні займалися: Венгренівська М. А. (на матеріалі французьких казок), Мосьпан Н. В., Корунець І.В. (на матеріалі англійських казок) та інші.

За словами української дослідниці мови перекладу казок та перекладознавця Марії Венгренівської проблема перекладу казок пов'язана насамперед з особливостями їх художньої форми, стилістичних засобів та значної кількості зоонімів і антропо- німів у її структурі. Часто перекладач надає текстові казки національного колориту [Венгренівська].

Авторську казку “Le avventure di Cipollino” італійського письменника Джанні Родарі на українську мову переклав Анатолій Іллічевський під назвою «Пригоди Цибуліно». Переклад (поки що єдиний) з'явився в 1977 році. Варто зазначити, що редактором перекладу є Микола Лукаш. Внесок видавничого редактора у поліпшення тексту був настільки значним, що при перевиданні книги на титульному аркуші зазначали: «Переклад з італійської А. Іллічевського за редакцією М. Лукаша». Уже саме ім'я головного персонажа - «Цибуліно» - звучало по-українському, в той час як у російських перекладах воно калькувалося з італійської. Слід згадати, що російською мовою переклад цієї казки здійснили такі перекладачі: З. Потапова, С. Маршак; І. Константинова; І. Шустова; Ф. Двін і в усіх випадках назва казки звучить так: «Приключения Чиполлино».

Оскільки казки розповідають вигадані події про вигаданих осіб, іноді навіть за участю фантастичних сил, то часто власні імена в казках є промовистими. У казках промовисті імена часто передають характер та темперамент героя, відтворюють та свідчать про його зовнішні особливості, недоліки або достоїнства.

Отже розглянемо спершу принципи перекладу онімів, адже вже в самій назві казки вжито ім'я головного героя Cipollino - Цибуліно.

Аби передати характерні риси зовнішності головного героя казки Джанні Родарі, Cipollino в перекладі стає Цибуліно, оскільки італійське слово «cipolla» означає «цибуля». Крім того, варто наголосити, що ім'я мандрівника Cipollino утворене від слова cipolla за допомогою суфікса -ino, який вказує на здрібнілість назви особи. Помітно, що хоча при перекладі основу було перекладено, італійський суфікс -ino перекладач зберіг, транслітеруючи.

Подібний переклад основи та транслітерація оцінного суфікса відбувається з іменами його родичів: Cipolletto - Цибулетто, Cipollotto - Цибулотто, Cipolluccio - Цибулучча.

Заміна на власне український відповідник назв осіб відбувається і в інших випадках.

Наприклад, cane Mastino - пес Гавкун, насправді ж італійське слово «mastino» означає «мастино» - одна з порід сторожових собак. Недоречним було б в українському перекладі транслітерувати ім'я, назвавши пса Мастіном. У дитячій уяві не виникало б задуманого автором образу пса і таким чином втрачалася б та особлива роль, яку відіграє пес у казці - він вірно служить своєму хазяїнові, оберігає його і щораз, коли бачить небезпеку, починає гавкати. Таким чином, можна дійти висновку, що перекладач, назвавши пса Гавкуном, має за ціль передати характер тварини і дати дітям можливість відчути, яку важливу місію виконує пес своїм гавкотінням.

Крім того, аби зберегти забарвлення та значення промовистого оніма та передати недоліки і вади зовнішності одного з героїв, перекладач вдається до створення неоло-гізмів. Так, наприклад, павук, якого в тексті-оригіналу звали Sette e mezzo, в перекладі має ім'я Павук Півосьмака. Адже автор пояснює, що павука називали так через те, що він мав сім з половиною лапок, бо половину восьмої він втратив іще в ранньому дитинстві через нещасливий випадок.

Розглянемо приклад:

Venne anche una famiglia di Millepiedi forestieri, cioe il padre e due figli, che si chiamavano Centozampine e Centoeambette [Rodari, 8].

А одного разу до майстерні прийшла ціла родина Сороконіжок: батько Сороконіг і двоє синів - Сороконіжка і Сороколапка [Родарі, 7].

Перш за все, варто зазначити, що італійський іменник «millepiedi» перекладається як «сороконіжка» і утворений за допомогою основоскладання: mille - тисяча таpiedi - ноги. Важливо наголосити на тому, що українське слово теж утворене основоскладан- ням числівника та іменника: сорок та ніжка. Помітно, що в італійській та українській мові використовуються різні числівники на позначення кількості ніг у комахи.

Оскільки у реченні йдеться про родину Сороконіжок - про батька та двох синів, автор вирішує за допомогою утворення неологізму показати різницю у віці між батьком та дітьми. У даному разі батька звати Millepiedi. одного сина - Centozampine, іншого - Centoeambette. Імена дітей утворено вже за допомогою іншого числівника cento, що в перекладі означає «сто», та іменників: zampine - лапки, gambette - ніжки.

Варто зазначити, що перекладач не вдається до зменшення кількості лапок у ко- мах-дітей і перекладає їхні імена так: Сороконіжка і Сороколапка. Проте перекладач зберігає початкову форму слова «нога», не надаючи зменшено-здрібнілого відтінку «ніжка», таким чином батька називають Сороконіг.

Далі за контекстом видно, що італійська комаха має тисячу ніжок, а українська - сорок:

Sarebbero capaci di rompere millepaia di scarpe con un piede solo [Rodari, 8].

Вони можуть збити сорок пар черевиків і на одній нозі [Родарі, 7].

Важливо, що Анатолій Іллічевський адаптує переклад до культури українського читача за рахунок заміни одного числівника іншим. Подібне відбувається у такому реченні:

Ma mica tanto, poi: era zoppo solo da centodiciassette zampe [Rodari, 8].

А шкутильгав він трішки, всього-на-всього на двадцять дві ніжки [Родарі, 7].

Необхідно звернути увагу на числівники, що позначають кількість ніжок у членів родини комах. Ідеться про батька Сороконогу, який через немолодий вік та деякі пе-режиті нещасливі ситуації має ваду - у нього нездорові ноги, і він шкутильгає в оригіналі на centodiciassette - сто сімнадцять ніг, а в перекладі - на двадцять дві. Подібна адаптація виправдана, адже недоречно було б написати, що Сороконіг шкутильгає на сто сімнадцять ніг, маючи лише сорок.

Оскільки казка «Пригоди Цибуліно» призначена для дітей, то автор широко ви-користовує емоційно забарвлену лексику, і перекладач відтворює її в перекладі. На-приклад:

- E tu, piccolo malandrino, pagherai salate queste lagrime [Rodari, 15].

- А ти, голодранцю, дорого заплатиш за мої гіркі сльози [Родарі, 16].

Вжитий в оригіналі негативно забарвлений іменник «malandrino» вдало відтворено українським негативно забарвленим «голодранець». А. Іллічевський повністю передає зневажливе ставлення мовця, щоб підсилити обурення і бажання розплати, перекладач не використовує залежний прикметник piccolo - малий.

В перекладі негативно-марковані оцінні назви осіб зберігають своє забарвлення:

Brigante! Розбишака! Бунтівник!

Briccone! Шахрай! Облудник! Негідник!

Перекладач використовує метод додавання і надає ряд синонімів на позначення одного італійського іменника, тобто розвиває думку дійової особи, надаючи негативній оцінці більшої інтенсивності.

В тексті оригіналу також вживаються емотивно забарвлені дієслова, щоб підкреслити особливості поведінки героя. Так, наприклад Вишенька почав мимрити - comincilo a farfugliare, коли не знав, що відповісти на запитання своїх тіток, які змушували його постійно вчитися. Або, коли тітки його сварили, він починав репетувати - strillare.

Проте й тоді, коли автор вживає немарковану, нейтральну за емоційним забарв-ленням лексику, перекладач продовжує насичувати переклад емоціями. Так, наприклад, тітки сварили свого племінника Вишеньку і наказували йому:

- Smetti subito di piangere [Rodari, 20]!

- Зараз же перестань рюмсати [Родарі, 21]!

Слово «piangere» означає плакати, проте перекладач із синонімічного ряду обирає просторічне, емотивно забарвлене дієслово «рюмсати». Помітно, що завдяки цьому перекладач підкреслює, що тітки не співчувають своєму племіннику і до того ж кепкують з його сліз.

У момент, коли Цибуліно мав змогу посперечатися з Лимоном, він сказав:

1. Maesta, - siprovo a dire, - mi spingono [Rodari, 25]!

2. Ваша величність, - насилу пробелькотів він, - то мене ж задавлять [Родарі, 26]!

Пропонуємо порівняти слова автора - si provd a dire - насилу пробелькотів він. Очевидно, що в оригіналі Цибулоне «намагався, спробував сказати», а в перекладі він «насилу пробелькотів». За Великим тлумачним словником «белькотати» - це нероз-бірливо, без ладу щось говорити [3]. Слід зазначити, що перекладач вдало використав емоційно забарвлене дієслово, підкресливши страх перед безвихіддю та відчуттям болю в тому, що Цибуліно задавлять.

Заміна нейтрального іменника на емоційно-маркований відбувається в реченні: Aveva due servitori incaricati di ficcargli in bocca quel che arrivava, e altri due che davano il cambio aiprimi quando erano stanchi [Rodari, 29].

Біля нього завжди вартувало двоє слуг, які запихали в його ненажерливу пельку все те, що привозилося [Родарі, 30].

Італійське слово «bocca» перекладається як «рот». Проте, А. Іллічевський ви-користовує зневажливий іменник «пелька». Більше того, за допомогою прийому до-давання підкреслює жадність героя, вживаючи залежний емоційно забарвлений при-кметник «ненажерливий».

Від того, що барон був настільки ненаситний, автор міркує:

Si dovette subito provvedere per un aiutante che lo aiutasse a portare la pancia, perche da solo non ce la facevapm [Rodari, 29].

Довелося одразу найняти йому попихача, щоб возив його незмірне пузо, бо сам барон не міг йому дати ради [Родарі, 30].

Хоча в тексті-перекладу йдеться про «aiutante» - помічника, в перекладі він стає негативно забарвленим «попихачем», тобто людиною, яка служить, як виконавець дрібних доручень, яким кожен розпоряджається, виявляючи свою зверхність.

Просторічна італійська лексика може також утворюватися завдяки суфіксам. Отже, іменник moscone утворений за допомогою суфікса -one доданого до основи mosca - муха. В перекладі, проте, спостерігаємо, що суфікс зі збільшено-згрубілим відтінком не було збережено, а негативне забарвлення іменника муха було передано за допомогою залежного прикметника «величезний». Тому бачимо, що moscone - це величезна муха.

Неабияку увагу привертають оцінні назви осіб зі зменшено-пестливим відтінком, наприклад:

Nelfinestrino si vedeva un vecchietto con la barba rossiccia [Rodari, 35].

Біля віконечка сидів якийсь дідок з рудуватою борідкою [Родарі, 36].

Італійські іменники оцінної семантики vecchietto, finestrino при перекладі зберігають морфологічну особливість, тобто емоційність передається за допомогою суфікса -ок: дідок та -ечк: віконечко.

Також помітно, що в тексті-оригіналу слово «barba» - борода не має зменшеного суфікса, проте в українській мові перекладач використав суфікс -к на позначення змен-шено-пестливого відтінку: борідка, щоб не втрачалась емоційна насиченість речення. Подібне відбувається і в такому реченні:

Povero ragazzo [Rodari, 10]/ Біднесенький хлопчик [Родарі, 9]/

Нейтральний прикметник povero - бідний та іменник ragazzo - хлопець в перекладі відтворено за допомогою слів зі зменшено-пестливим забарвленням.

В одному із речень слово «un paesino» перекладач відтворює за допомогою слово-сполучення «невеличке сільце». Окрім того, що А. Іллічевський зберігає здрібнілість іменника, він до того ж вживає залежний прикметник невеличке зі зменшено-пестливим відтінком, що чітко описує розміри села.

Емоційно-експресивне забарвлення лексики може передаватися за допомогою по-вторення слів з однаковою основою. Наприклад:

L'acqua del mare е azzurra [Rodari, 13].

Вода у морі синя-синя [Родарі, 14].

E 'azzurra - синя-синя. В оригіналі прикметник «azzurra» вжито лише раз, проте, в перекладі прикметник «синя» повторюється двічі, що призводить до чіткого виражає колір води у морі.

Варто зауважити, що повторюватися можуть не лише іменники, а й вигуки, при-слівники, наприклад:

Ahi [Rodari, 16]! - Ой-ой-ой [Родарі, 17]/

Sospirava zitto [Rodari, 16]. - Тихо-тихо зітхав [Родарі, 17].

Однією з важливих особливостей будь-якої дитячої авторської казки є порівняльні звороти (як, мов, немов, ніби), за допомогою яких виділяються найсуттєвіші ознаки героя, зіставляючи його з тією особою чи предметом, для якого така ознака є виразнішою.

Наприклад:

Le lacrime gli scorrevano giu per le guance a sette a sette [Rodari, 30].

Сльози текли по щоках двома струмками все дужче та дужче, як водограй, як два водограї [Родарі, 31].

Хоча в тексті-оригіналу порівняння відсутнє, перекладач порівнює сльози з во-дограєм. Більш того, А. Іллічевський підсилює потік сліз, вдаючись до повтору, що сльози текли як два водограї.

У реченні:

- Verra anche la tua volta, Pomodoro, e allora scoppierai [Rodari, 33].

- Скоро й до тебе доберуся, Помідоре/1 ти луснеш, як гнилий баклажан [Родарі, 34] /

Перекладач додає порівняння «як гнилий баклажан».

Порівняльні звороти є невід'ємною складовою будь-якої авторської казки. Адже це допомагає дітям створити чітке образне уявлення про предмети, події, героїв, про які розповідає казка.

Отже, проаналізувавши особливості перекладу італійської авторської казки укра-їнською мовою, доходимо таких висновків. Часто автор в тексті-оригіналу використовує імена або назви на позначення імен героїв з підтекстом, тому, аби зберегти приховану інформацію промовистого імені перекладач адаптує імена героїв італійської казки. Перекладаючи казку Джанні Родарі “Le avventure di CipoUmo”, Анатолій Іллі- чевський застосовує стратегію одомашнення. Для розшифрування імен та відтворення особливостей героїв в перекладі з'являються перекладацькі неологізми. Однією з особливостей перекладу деяких власних назв є адаптація за рахунок заміни одного числівника іншим, що наближає читача до реальності рідної країни. В перекладі Ана-толія Іллічевського зберігається емоційно забарвлена лексика, а подеколи й нейтральна лексика оригіналу відтворюється конотативно маркованою.

Перекладач також широко застосовував прийом розширення або додавання в пе-рекладі елементів, яких немає в оригіналі: просторічної лексики; залежних прикметників; синонімічних іменників; повторення слів з однаковою основою; порівняльних зворотів.

За допомогою стратегії одомашнення, адаптації та прийому додавання Анатолій Іллічевський надає текстові казки національного колориту, посилює образність, уви-разнює емоції.

Перспективи дослідження. Отримані результати дослідження та зроблені висновки можуть служити корисним матеріалом для подальших порівняльних аналізів, спостережень та досліджень при вивченні особливостей перекладу авторських казок, зокрема адаптації текстів дитячої літератури, особливостей відтворення власних назв, емоційно-експресивної лексики, повторів та порівняльних зворотів.

Список використаних джерел

1. ВенгреновскаяМ. Лингво-стилистические вопросы перевода на французский язык русской и украинской сказки. - Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.01.09. - К., 1981. -169 с.

2. Черняков Б. Микола Лукаш - редактор українського художнього перекладу й лек-сикографії. - Режим доступу: archive.is/Yz5M.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. - 1440 с.

4. Dizionario Russo-Italiano Italiano-Russo di Vladimir Kovalev. - Quinta ed. - Milano: Zanichelli editore, 2005. - 2176 p.

5. Devoto G., Oli G. C. Dizionario della lingua italiana. - Firenze: Le Monnier, 2005. - 3188 p.

Размещено на Allbest.ru