Особливості перекладу власних назв (на матеріалі роману Дж. Мартіна "Гра престолів" та його перекладів українською мовою)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

Особливості перекладу власних назв (на матеріалі роману Дж. Мартіна «Гра престолів» та його перекладів українською мовою)

Борисова О.В.

Відтворення авторської ономастики викликає неабиякий перекладацький інтерес та потребує детального аналізу, що обумовлює актуальність нашого дослідження. Великий інтерес до вивчення власних імен в художніх текстах пояснюється розширенням досліджень у сфері загальної та приватної поетики, стилістики, мови художньої літератури, лінгвістики тексту. На сучасному етапі ономастика розглядається як самостійна наукова дисципліна зі своїм об'єктом дослідження і власними методами аналізу, яка розвивається в тісному зв'язку із загальною лексикологією, семіотикою, стилістикою, поетикою і лінгвістикою тексту в широкому аспекті [Горбаневский 1988, 59].

Матеріалом дослідження статті послужив роман-фентезі Джорджа Мартіна «Гра Престолів», що отримав премію Локус, як найкращий фантастичний роман і став бестселером за версію газети New York Times, та його український переклад (аматорський переклад-адаптація В.Бродового, розміщений в Інтернеті, та друкований переклад Віталія Данмера).

Наукова новизна даного дослідження полягає у визначенні найчастотніших способів передачі авторських власних назв та у розробці їх порівняльного перекладацького аналізу.

Ономастика - розділ мовознавства, який вивчає закономірності виникнення, розвитку, зміни, функціонування, поширення і структури власних назв у мові і мовленні, в літературній і діалектній сферах. Відповідно до категорій власних назв, ономастика має кілька розділів: топоніміка (вивчає власні імена географічних об'єктів), антропоніміка (досліджує власні імена людей), зооніміка (займається власними імена тварин) тощо [Карпенко 1974, 145].

Ономастика остаточно сформувалась як самостійна наукова дисципліна про власні імена в другій половині ХХ століття, тоді ж вона набула подальшого розвитку. В той час були з'ясовані базові закономірності розвитку та функціонування власних назв, наведені методи ономастичних досліджень та прикладні проблеми ономастики, сформовані основні принципи класифікації власних назв тощо [Компан 1966, 78].

Розглядаючи проблему відтворення авторської ономастики не можна не звернутися до визначень і понять, якими оперує така лінгвістична дисципліна, як літературна ономастика. Літературна ономастика вивчає особливості використання онімів в художньому мовленні. Власне ім'я має важливе значення в просторі літературного твору. Завдяки власним іменам читач краще орієнтується в часі і просторі тексту. Надзвичайно важливе значення власні назви мають у творах жанру «фентезі». Письменники цього жанру створюють відмінний від нашого фантастичний світ, де будуть існувати їх герої. Зазвичай для створення свого фантастичного світу письменники цього жанру надають перевагу історично віддаленому періоду часу, використовуючи в якості прототипу Середньовіччя та кельтську цивілізацію. На відміну від творів інших жанрів, письменник жанру «фентезі» має більший простір для творчості і більшу свободу у створенні власних назв, таким чином він може користуватися прийомами, які неприпустимі у творах інших жанрів. Створюючи імена, автор орієнтується на прототипи, які існують в реальності, шукає загальноприйняту формулу, за допомогою якої можна передати інформацію про національний, соціальний, та віковий стан персонажа. Більш того, поєднання і форма антропонімів часто залежать від культурного багажу письменника, його естетичної та соціальної позиції. Також має велике значення те культурне середовище, в якому живе придуманий автором персонаж. Таким чином і в художньому творі антропоніми можуть мати певну специфіку, можуть нести виражене смислове навантаження, мати виражений або прихований асоціативний фон або незвичайний звуковий образ.

Відтворення авторської ономастики завжди постає одним із найскладніших завдань для перекладача, на те є декілька причин. Власні назви - це категорія індивідуальності, своєрідності, неповторності у часі та просторі, це частина лексики, що пов'язана з потребами суспільства та обумовлена соціально-історичними, економічними, соціокультурними факторами. топонім перекладач власний назва

ОВ. Бока називає власні назви своєрідними культурно-історичними та мовними індексами, джерелом вивчення лексичного багатства мови, оскільки вони відбивають назви предметів реалій та понять і є специфічними для певної країни або нації [Бока 2008, 96].

Таким чином, перед перекладачем стоїть завдання, використовуючи лексичні особливості мови, відтворити специфіку поняття, яке було вкладене в іншомовний текст. Перекладач має не тільки добре розумітися на лексичних та стилістичних особливостях мови автора, якого перекладає, а й власної мови також, що часто постає складним завданням, яке потребує ґрунтовного дослідження та вивчення матеріалу. Власні назви - основа образної системи твору, і дослідження їх семантики є першочерговим завданням перекладача, адже саме це дозволить цілісно побудувати систему образів.

При відтворенні авторської ономастики Дж. Мартіна у романі «Гра Престолів» українською мовою перекладач використовує три способи перекладу антропонімів: транслітерацію, транскрипцію та калькування. Складність перекладу антропонімів у романі полягає в тому, що більшість з них походить з англійського фольклору і багато імен є алюзіями на історичні події чи персоналії. Так, наприклад, в романі є дім Ланістерів (House Lannister), який є очевидною алюзією на старовинну династію Ланкастерів (в романі проводяться деякі паралелі між цими домами, спільним для них є герб із зображенням лева на ньому).

Дж. Мартін створює широкомасштабну оповідь, що описує загибель середньовічного феодального суспільства під тиском внутрішніх суперечностей, звертаючи особливу увагу на соціальні взаємини всередині дворянських домів, і тому вводить в оповідання велику кількість імен і прізвищ (49% від загальної кількості антропоні- мів). У книзі Дж. Мартіна характерні прізвища і меліоративи мають міфологічні фігури і історичні особистості: Aegon the Conqueror (Аегон Загарбник), Ser Arthur Dayne the Sword of the Morning (сер Артур Дейн, Меч Вранішньої Зорі), а пейоративами наділяються основні персонажі: Petyr Baelish the Littlefinger (Петир Бейліш, Мізинець), Tyrion Lannister the Imp (Тиріон Ланістер, Біс). Загальновживані англійські імена досить часто використовуються у романі Джорджа Мартіна. Використання існуючої моделі має на увазі створення таких імен, які, на перший погляд, мало відрізняються від реально існуючих в англійській мові або побудовані за поширеною в англійській мові онімною моделлю (Banefort - Бейнфорт, Brax - Бракс тощо).

Часто автор називає персонажів за принципом «ім'я - прізвище - титул або назва дому до якого належить персонаж». Перекладач має враховувати таку специфіку ономастики. Наприклад, Eddard of the House Stark, Lord of Winterfell - Еддард з дому Старків, лорд Вінтерфеллу. Також Мартін часто використовує немотивовані власні назви, створені з дотриманням фонетичних законів англійської мови: Grenn (Гренн), Pypar (Пайпар), Quent (Квент); імена, утворені зі словникових англійських власних імен: Stiv (Стів), Kyra (Кіра), Joseth (Йозеф); прізвиська Littlefinger (Мізинець), Toad (Жаба), Stone Head (Кам'яна Голова). Всі прізвиська є квалітативними, тобто характеризують зовнішній вигляд або риси характеру персонажів.

Цікавою особливістю є те, що кожний вчений або священик в «Грі Престолів» втрачає прізвище і набуває титул септона (septon) або септи (septa). Модель імен вчених-мейстрів побудована аналогічно: Maester Luwin - Мейстер Лювін, Maester Pycelle - Мейстер Піцель.

Топонімічні моделі в романі Дж. Мартіна чітко протиставляють географію двох континентів - континенту Westeros (Вестерос), на якому розташовані the Seven Kingdoms (Сім Королівств), і континенту Essos (Ессос) з екзотичними країнами. Практично всі топоніми Вестероса мотивовані: міста King's Landing, Oldtown, а топоніми Ессоса оригінальні: країни Jogos Nhai, Valyria, Yi Ti. Відповідно, перекладач має використати найбільш доречний спосіб відтворення цих топонімів українською мовою. Можливе вживання відразу трьох способів - калькування, перекладацької транскрипції і транслітерації. Таким чином, місто King's Landing перекладається як Королівська Твердиня, Valyria - Валирія, Yi Ti - Ї-ті.

Слід зазначити, що в аматорському та офіційному перекладах є деякі відмінності при відтворенні власних назв. Так, наприклад, ім'я Jaime Lannister в офіційному перекладі відтворено як Джеймі Ланністер, а в аматорському - Хайме Ланністер. Топонім Kings Landing - Королівська Твердиня в офіційному перекладі, Король - Башта в аматорському. Місто Winterfell транслітерували в офіційному перекладі (Вінтер- фелл), натомість в аматорському перекладач дещо намагався наблизити топонім до українських реалій і переклав назву міста як Зимосіч.

Цікавим фактом є те, що українська адаптація була зроблена після того, як на екрани вийшов серіал за мотивами книги. Тому український переклад був орієнтований на переклад серіалу. Так, наприклад, ім'я Eddard Stark калькували як Еддард Старк. Слово stark є в англійській мові і чудово розкриває характер героя (сильний, непохитний, абсолютний). Очевидно, що автор навмисно використовує імена, які мають значення в англійській мові. Можливо, якби переклад українською здійснювався до виходу серіалу, цей зв'язок вдалося б зберегти.

Слід зосередити увагу на перекладі імен королів та знаті. Автор перекладу проявив фантазію при відтворенні цих ономастичних структур. Таким чином, ім'я Aegon III, the Dragonbane в перекладі відтворено як Аегон III Драконяча Смерть. Aegon IV, the Unworthy - Аегон IVНегідний. Aerys II, the Mad King - Аерис IIНавіжений Король. Daeron I, the Young Dragon, the Boy King - Даерон I Юний Дракон, Король-Хлопчак. Іноді переклад імен не завжди відповідає оригіналу: Aegon V, the Unlikely відтворили як Аегон V, Несподіваний.

Також цікавим є відтворення слоганів кожного дому знаті в романі. Наслідуючи Середньовічні традиції, Мартін наділив кожну сім'ю своїм певним слоганом, в якому в декількох словах виражені традиції та характер кожного дому. Наприклад, гаслом дому Таргарієнів є «Fire and Blood», яке при перекладі звучить як «Вогнем і кров'ю» (на зразок українського «Вогнем і мечем»). Гасло дому Мартел «Unbowed, Unbent, Unbroken» відтворено як «Несхилені, нескорені, незламні». Гасло дому Грейджоїв переклали дослівно: «We Do Not Sow» - «Ми Не Сіємо». Цікаво відтворено гасло Ланістерів, якому знову надали українського забарвлення. Так фразу «Hear Me Roar!» було перекладено як «Мені ревти - вам слухати». Гасло дому Огарків «The Winter Is Coming» відтворили як «Зима насувається», хоча й існує інший варіант: «Зима неминуча». Головну фразу дому Баратеонів переклали наказовим способом: «The Fury Is Ours» - «Лютуймо!».

При відтворенні омонімів українською мовою, перекладач має звертати увагу на відсутність родових закінчень у англійській мові. Тому для уникнення помилок жіночі власні назви отримують флексію жіночого роду -а (Серсея заміть Серсей (Cersei)). У інших випадках перекладач міг користуватися способом транслітерації. Слід зазначити, що відтворення ономастики в романі Дж. Марина «Гра Престолів» українською мовою є складним завданням для перекладача, адже автор використовує широкий спектр ономастичних одиниць, а це вимагає від перекладача досконалого володіння англійською мовою, тому що слід враховувати особливості побудови англійських топонімів та онімів, зважати на історичні реалії та фольклор.

Відтворення авторської ономастики завжди постає одним із найскладніших завдань для перекладача, тому що потребує від перекладача широких знань у багатьох сферах людської діяльності, вимагає максимальної зосередженості та уваги. Часто від перекладу залежить сприйняття матеріалу носіями іншої мови, а тому це завдання надзвичайно відповідальне.

Власні назви - це категорія індивідуальності, своєрідності, неповторності у часі та просторі, це частина лексики, що пов'язана з потребами суспільства та обумовлена соціально-історичними, економічними, соціокультурними факторами. Перекладацький аналіз власних назв передбачає вивчення їхньої структури і семантики, урахування позамовного оточення - культурно-історичної інформації та комплексу різноманітних асоціацій. Адекватна передача авторської ономастики потребує від перекладача ґрунтовних знань не тільки у сфері лінгвістики, а й у багатьох інших галузях різних наук, зокрема географії, історії, лінгвокраїнознавстві.

До найуживаніших прийомів відтворення авторської ономастики слід віднести наступні: калькування, перекладацьку транскрипцію і транслітерацію.

Список використаних джерел

1. Бока О. В. Власні імена як компресовані тексти-носії когнітивної інформації / О. В. Бока. - Вісник СумДУ, 2008.

2. Горбаневский М.В. Ономастика в художественной литературе: филологические этюды. - М.: Издательство УДН, 1988.

3. Карпенко Ю. Теоретичні засади розмежування власних і загальних назв. // Мовознавство. - 1974.

4. Компан О. Ономастика як допоміжна історична дисципліна // Історичні джерела та їх використання. - К., 1966.

Анотація

У статті йдеться про особливості перекладу власних назв на матеріалі роману Дж. Мартіна «Гра Престолів» та його перекладу українською мовою. Розглядаються способи відтворення імен власних та топонімів. Пояснюється вибір перекладачем перекладацьких прийомів, які використовуються при відтворенні власних назв. Визначаються труднощі, з якими стикаються перекладачі при передачі онімів.