Синонімія української мови

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ПУЛЮЯ

Кафедра української та іноземних мов

РЕФЕРАТ

Синонімія української мови

Виконав:

студент групи МАЗс-31

Літвіцький В.Й.

Тернопіль 2019

Вступ

Використання синонімічних багатств у мовній практиці має величезне значення. Синонімами користуються в усіх ділянках мовного життя, усного чи письменного. Синоніми не тільки слугують для уникнення тавтології та одноманітності мовлення, але й відіграють важливу роль у маркуванні різних типів повідомлень, стилів, підвищенні виразності мовлення, „прикрашанні” чи „погіршенні” ознак денотата тощо

Мовець весь час стає перед завданням добору потрібних йому слів з численних синонімічних запасів, а в зв'язку з цим і пере необхідністю творчого осмислення їх вжитку. Складність спілкування змушує нас приділяти пильну увагу найбільш витонченим засобам комунікації. Синоніми - це творчо осмисленні складники мовної цілості. Вони виникли як результат до бору досконалих форм вираження думок і почуттів. Через те й користування ними не автоматизується. Синоніми задовольняють прагнення людини до влучності й краси мовлення.

Поняття про синоніми та синонімію

Синоніми - слова однієї частини мови, різні за звучанням і написанням, які мають дуже близьке або тотожне лексичне значення.

Синоніми використовують для підвищення виразності мови, що дозволяє уникати одноманітності.

В українській мові є чимало визначень даного поняття. В Енциклопедії української мови подаються такі визначення синонімів: “Синоніми (від грецької “однойменний”) слова (переважно однієї частини мови) або їхні окремі значення, а також стійкі словосполучення, афікси, словотворчі типи, граматичні форми, зокрема, синтактичні конструкції, що при повній чи частковій формі відмінності мають тотожні або майже тотожні значення (із можливими відмінностями в стилістичних та граматичних характеристиках та в сполучуваності)” [1, 539]. М.А. Жовтобрюх формулює синоніми як “…слова, які відрізняються одне від одного звуковим складом, але означають назву одного поняття з різними відтінками в його значенні або з різним стилістичним забарвленням” [2]. І.К.Білодід пропонує таке тлумачення цієї лексичної одиниці: “Синоніми - це слова, що означають назву того самого характеру, спільні за значенням, але відрізняються значеннєвими відтінками або забарвленням” [3, 60]. М.Я.Плющ характеризує синоніми як “…слова, які мають близьке або тотожне значення, але відрізняються звучанням” [4, 122]. О.Д.Пономарів визначає, що синоніми це “слова, близькі або тотожні за значенням, які по різному називають те саме поняття” [5, 51].

Синоніми допомагають точніше висловити думку, передати її різні відтінки, показати ставлення мовця до предмета мовлення, викликати певну реакцію слухача. Українська мова вирізняється серед інших надзвичайним синонімічним багатством.

Синоніми відрізняються відтінками значень або стилістичним забарвленням чи обома цими ознаками. Наприклад: хуртовина, завірюха, буран, пурга, заметіль, віхола. Спільність значення пояснюється тим, що вони виражають одне поняття.

Українська мова, як загалом і всі слов'янські мови, відзначається ряснотою синонімів. Ось як зветься в українській мові лінія зіткнення неба з землею: обрій, горизонт, небозвід, небосхил, круговид, видноколо, овид, кругозір, небокрай, виднокруг, виднокрай. Для поняття "завдати ударів" українська мова має такі слова: чухрати, сікти, бити, періщити, лупити, колошматити...

Синонімія - повний або частковий збіг значень двох чи кількох слів; подібність слів, морфем, фразеологічних одиниць за значенням при відмінності їх звукової форми.

У синонімії найяскравіше виявляється багатство мови. Уміле й доречне використання синоніміки - один з найважливіших показників майстерності письменника, публіциста, оратора [6]. На основі синонімії будуються такі стилістичні явища, як перифраза (перифраз) - описовий зворот мови, за допомогою якого передається зміст іншого слова не прямо, а через характерні ознаки.

Розвинені синонімічні відношення в лексико-семантичній системі - одне з найвиразніших свідчень багатства і гнучкості виражальних засобів мови, використовуваних у різних формах спілкування для передачі найтонших відтінків значень слів, з метою осягнення глибинної суті найрізноманітніших проявів позамовної дійсності.

Види синонімів

В українській мові немає єдиної класифікації синонімів. За різними принципами класифікації синоніми поділяють на кілька різновидів: а) абсолютні, або повні, - неповні (останніх у мові переважна більшість); б) семантичні - стилістичні - семантично - стилістичні; в) різнокореневі - однокореневі; г) загальномовні - контекстуальні [1, 540].

Найбільш поширеним є поділ синонімів на логічні, стилістичні й емоційні відповідно до трьох аспектів характеристики слова, проте це тільки загальна класифікація. У межах кожного розділу може бути свій підрозділ.

Л.А.Лисиченко виділяє такі групи синонімів: 1. Логічні, або ідеографічні, за термінологією В.В.Виноградова, синоніми виникають внаслідок фіксування в слові диференціальних ознак поняття. Вони відрізняються тим, що в синонімічному слові фіксується якась нова риса самого явища, риса, що в значення синонімічних слів, які існували до цього, не включалася. Основна функція синонімів цього типу - уточнювати характеристику поняття.

Залежно від компоненту, яким відрізняються значення двох синонімів, розрізняють такі їх підгрупи: 1) Синоніми, в значенні яких підкреслюється й виділяється певна сторона, ознака, риса, названого словом явища, яка в значенні інших членів синонімічної групи відсутня. Так слова барви й тони вказують на місце в кольоровому спектрі (уявлення про барви пов`язане переважно з основними кольорами, про тони - з переходами й відтінками в межах кожного кольору). 2) Синоніми, що служать для виявлення ступеня чи міри ознаки, якості або стану. Сюди належать слова, що називають ознаку, якість або стан, зокрема, значна кількість прикметників (слухняний-покірний, лукавий - підступний, гарний-чудовий). У такі ж відношення між собою можуть вступати похідні від них іменники (слухняність - покірність). Іменники, що називають якість чи стан (сором-ганьба, біда-горе), теж виявляють різну міру якості чи стану. 3) Синонімі, що характеризують інтенсивність дії або стану. У парах дієслів ламати - трощити, просити - молити, горіти - палити друге слово виражає ту ж дію або стан, що й перше, але більш інтенсивно виявлену. 4) Синоніми, що різняться характером дії: плач (може бути беззвучним) - ридання (вголос і судорожно) - тужіння (уголос і протяжно); сміх - регіт (голосний сміх). 5) До складу логічних синонімів слід віднести також ті відтінки, значення яких пов`язані з характером сполучуванності, властивої кожному з членів синонімічної групи. Так, прикметник юний відрізняється від синоніма молодий тим, що сполучається переважно з іменниками - назвами осіб (прямо або опосередковано через слова літа, роки). Синоніми колір і масть відрізняються тим, що другий відноситься до назв живих істот (крім людей), колір і барви, зокрема, тим, що слово барви не може пов`язуватися з назвами живих істот. 1. Другий клас синонімів за значенням пов`язаний із стильовою диференціацією лексики, з місцем слова у стилістичній системі. Для стилістичної системи основним є протиставлення не за відмінностями в понятті, а за вживанням слова переважно в тому чи іншому функціональному стилі. Наприклад, незалежність - слово, що відрізняється більш широкими стилістичними можливостями. Близьке до міжстильової лексики, а суверенітет - належить до суспільно-політичного стилю; друг -до нейтрального, друзяка - до розмовного. 2. Синоніми емоціонального забарвлення (або експресивні), значення яких відрізняється від інших слів синонімічної групи емоціональним компонентом, що виявляє ставлення особи чи колективу до явища (неправда-брехня, солдат-воїн). 3. Четвертий клас синонімів за значенням становлять так звані абсолютні синоніми, тобто слова з тотожнім значенням. Наприклад, тримати-держати, ждати-чекати, господар-хазяїн [3, 69].

В сучасній українській мові існують не лише постійні або вільні синоніми, тобто такі, що знаходяться у синонімічному зв`язку незалежно від контексту, оскільки їх значення, пов`язане з мовою в цілому. Крім них є в нашій мові контекстуальні синоніми, тобто такі, які в певних умовах переносне вживання набуває своєрідного значення і з цим значенням вступають у синонімічні зв`язки з іншими словами. Контекстуальні синоніми це перш за все властивість художньої літератури. Творяться вони митцями слова, що шукають і знаходять яскраві засоби, внаслідок використання можливості переносити значення слова.

У літературних творах часто можуть зближуватися і синонімізуватися далекі за своєю семантикою слова, особливо тоді, коли вони вживаються в експресивному чи образному значенні. Так, до ряду постійних синонімів пристрасний, жагучий, палкий можуть входити і виразно-емоційні контекстуальні - кипучий і вогняний. О.Д.Пономарів у своїй праці зазначає, що з-поміж синонімічної лексики виділяють слова цілком тотожні щодо свого лексичного значення й емоційно-експресивного забарвлення. В основному це нейтральна лексика: пейзаж-краєвид, ландшафт; кавалерія-кіннота; процент-відсоток. Це абсолютні синоніми (лексичні дублети) [7], які з`являються в мові внаслідок: а) взаємодії літературної мови та діалектів (стрічка - бинда; чорногуз - бусол, лелека); б) словотворчих процесів (офіційний-офіціальний, учбовий-навчальний, роковини-річниця); в) результату співіснування запозичених слів (індустрія-промисловість, експлуатація-визиск, бібліотека-книгозбірня, біографія-життєпис).

Абсолютні синоніми можуть розрізнятися: а) частотністю вживання (першим у ряду подається уживаніше слово): обличчя, лице; скроня, висок; спогад, спомин; селезень, качур; щеня, цуценя; зразок, взірець; століття, сторіччя; білосніжний, сніжно-білий; б) певним стилістичним ореолом (не настільки виразним, щоб, наприклад, у словниках при таких словах давалася відповідна позначка, і не завжди усвідомлюване самим мовцем) - наявністю (відсутністю), наприклад, конотацій “традиційності”, або навпаки, “сучасності”, “звичайності” або “престижності”, безпосередності, невимушеності або певної офіційності. Наприклад, порівняємо: мовознавець, лінгвіст; мовознавство, лінгвістика (порівняльно-історичне мовознавство, але структурно-математична лінгвістика); здоров, привіт, салют (як фамільярно-дружнє вітання); в) неоднаковою активністю вживання в різних стилях та соціально-професійних різновидах мови: оранжевий, жовтогарячий; радіатор, батарея; стюардеса, бортпровідниця; ферзь, королева; г) сполучуваністю: середні віки, а не століття; r) відмінністю у вживанні залежно від форми слів (чинник, що може як сприяти, так і перешкоджати цьому вживанню) - їхнього звукового оформлення, внутрішньої форми слова, асоціативності зв`язку зі словотвірно-спорідненими і фонетично подібними словами: лелека, чорногуз; ворона, ґава; вогнище, багаття; їхньої довжини (назва і найменування, кілька і декілька, особливо при синонімії слова і словосполучення, третини й одна третя) та характеристики місця наголосу в слові, що має особливе значення в мові поезії як фактор ритміки і римування, а також місця таких слів у реченні; д) неоднаковою активністю в літературному мовленні жителів різних регіонів, порівняймо: на Дніпрянщині і в Галичині: галстук - краватка, чемодан - валіза, спасибі - дякую, будь ласка - прошу. Відношення між абсолютними синонімами динамічні, це відношення лише відновної рівноваги. Співіснування в мові абсолютних синонімів є по суті синонімічною конкуренцією, яка може приводити до синонімічної диференціації [1, 543].

В сучасній українській мові в синонімічних зв`язках перебувають різнокореневі слова, але І.К.Білодід виділяє синоніми однокореневі, тобто такі, які мають спільний корінь і відрізняються стилістичними відтінками і стилістичними зображеннями. Вони можуть перебувати в одному ряді із синонімічними різнокореневими. Однокореневі синоніми існують у межах однієї мови. Такі синоніми, як правило, мають суфіксальні й префіксальні утворення. Серед дієслів найчастіше трапляються синоніми з префіксом, що перебуває в одному синонімічному ряді з безкореневими, безпрефіксальними синонімами. Наприклад, гаснути - погасити; потухати - затухати; кидати - покидати; лишати - залишати. Префікси можуть виступати засобом утворення різнокореневих слів. Отже, синонімами є такі слова, утворені за допомогою префікса у -: уткнути - уколоти, усадити, що об`єднані в один ряд основним значенням, тобто змусити проникнути в нутро чимось тонким, гострим. Як різновиди синонімів

І.К.Білодід виділяє перифрази й евфемізми [4,88]. Перифрази - це описовий зворот мови або поетична фігура, троп, за допомогою якого передається зміст іншого слова чи виразу. Наприклад, цар звірів - лев; біле золото - бавовна. Перифраз - це переносне, описово - образне найменування предметів і в певних мовах його вживання може виступати контекстуальним синонімом. Наближаючись до розгорнутих метафор або метонімії, перифраз додає яскравості, виразності зображення. Перифраз допомагає уникнути тих самих слів, зворотів і цим підвищує якість оформлення думки.

В ролі контекстуальних синонімів використовують в українській мові так звані евфемізми. Евфемізми - це слова або словосполучення, які не прямо, а приховано, ввічливо чи пом`якшено визначають явище якогось предмета. Наприклад, “…ви помиляєтеся, ваші слова не зовсім відповідають істині” (замість фрази “ви брешете”); “заснути навіки замість померти”; “міні-зачіска (жарт.) замість лисина” [4, 89].

О.Д.Пономарів розглядає морфологічні синоніми як варіанти форм слів на позначення того самого поняття: гуляє - гуля; співає - співа; літає - літа; питає - пита. Перші компоненти цих синонімічних пар нейтральні з погляду літературної нормативності, другі теж літературні, але з обмеженим діапазоном уживання (поезія, розмовна мова). Або ще: ходить, носить, робить, бачить, любить і ходе, носе, робе, баче, любе, де в першому ряду стоять літературні варіанти, а в другому - діалекти. Форми прикметників на зразок синьому - синім; білому - білім; великому - великім [5, 51]. Крім морфологічних, мовознавець розглядає синтаксичні, фразеологічні й фонетичні синоніми. Синтаксичні синоніми - різні синтаксичні конструкції, вживані для вираження тієї самої думки: для створення (нейтральний варіант із відтінком книжності); щоб створити (нейтральний варіант); з метою створення (книжно -офіційний варіант); замість того, щоб написати (зробити, вивчити) - замість написати (зробити, вивчити). Наприклад, “Замість того, щоб критикувати інших, візьми та й зроби сам” та “Замість критикувати інших, візьми та й зроби сам”. Порівняно з нейтральним першим реченням друге має розмовне забарвлення. Один із виявів синтаксичної синонімії є паралельне вживання сполучникових та безсполучникових речень: Я їду працювати в Одесу, бо дуже люблю це місто. - Я їду працювати в Одесу - дуже люблю це місто [5, 52].

Синтаксичні синоніми - це синтаксичні конструкції, близькі або тотожні значенням, які при відмінності формальної структури взаємозамінні в тексті. Проте, така семантична спільність як основа синтаксичних синонімів розуміється дослідниками по-різному: по-перше, як здатність певних конструкцій передавати фактично ту саму інформацію з можливими стилістичними відтінками; по-друге, як близькість їхніх власно синтаксичних значень, абстрагованих від конкретного лексичного наповнення. У межах першої з цих концепцій синонімічними можуть вважатися: а) конструкції тільки того самого синтаксичного рівня - словоформи, словосполучення і відокремлені звороти, члени речення, речення: просити гроші / грошей (у другому випадку - частину або на певний час); братова книжка / книжка брата; б) конструкції, хоч і відмінні, але більш або менш однотипні, що можуть зіставлятися за синтаксичною структурою. Наприклад, Подавши гудок, пароплав відійшов. / Після того, як пароплав подав гудок, він відійшов; в) конструкції, що передають практично ту саму інформацію незалежно від їх структури: пароплав подав гудок і відійшов. / Після подання гудка пароплав відійшов [1, 542].

Одним із виявів синтаксичної синонімії є паралельне вживання сполучникових та безсполучникових речень.

Словотвірна синонімія - наявність префіксально-суфіксальних утворень, наділених різними семантико-стилістичними відтінками: писав, написав, понаписував; темніти - темнішати, біліти - білішати; їсти, їстки, їстоньки; спати, спатки [8].

Фразеологічні синоніми - варіанти фразеологічних одиниць на позначення того самого поняття. Так, на поняття “бути байдужим до чогось” - тримати нейтралітет, моя хата скраю, про мене - хай вовк траву їсть, наше діло півняче: проспівати, а там хоч не розвидняйся. Про розумово неповноцінну людину кажуть: не сповна розуму, вискакують клепки, не варить баняк, у голові літають джмелі, замість мозку росте капуста, нема лою під чуприною.

Фразеологічні синоніми відрізняються від лексичних не тільки власним значенням та формою (оформленням у вигляді сполучення слів), а й іншими ознаками: а) належністю переважно до стилістичних синонімів; б) меншою кількістю абсолютних синонімів; в) тим, що в їх ряду важче, а той неможливо визначити домінанту, якщо серед них немає суто лексичних синонімів; г) у граматичному плані - тим, що іменні фразеологізми частіше обмежуються лише предикативною функцією (ні те ні се, ні риба ні м`ясо, ні пава ні ворона тощо). Фразеологічні синоніми функціонують переважно в одному ряду з лексичними (один з яких і виступає як домінанта), тобто в міжрівневій лексико-фразеологічній синоніміці: тісно - ніде яблуку впасти, ніде курці стати.

На грунті української мови можна говорити й про синоніми фонетичного плану, які є одним із важливих засобів створення милозвучності нашої мови. Фонетичні синоніми, точніше, дублети - різні форми того самого слова, що з'являються внаслідок чергування голосних і приголосних, наявності чи відсутності протетичних приголосних або голосних: імення - ймення, іти - йти, уже - вже, узяти - взяти, імла - мла, іржа - ржа [9].

Використання синонімії в різних стилях мови

Використання синонімів у різних функціональних стилях неоднакове. В одних -- широкий простір для синоніміки, в інших цей простір набагато вужчий.

Офіційно-діловий стиль, якому притаманне прагнення до граничної точності вислову (щоб уникнути неправильного тлумачення), використовує синоніми обмежено, бо вони майже завжди вносять у мовлення зміни відтінків значення. Наприклад: «Процедура приватизації державних підприємств включає такі основні елементи: визначення підприємств або їх часток (акцій, паїв), що продаються громадянам України за приватизаційні сертифікати, а також часток (акцій, паїв), що продаються членам трудових колективів за номінальною вартістю» (Концепція роздержавлення і приватизації підприємств, землі і житлового фонду). Тут синоніми використані для пояснення й деталізації.

Загалом синонімія як стилістичний засіб не характерна й для наукової мови, хоч тут вона представлена ширше, ніж в офіційно-діловому стилі. У наукових текстах синоніми використовуються як засіб контекстуального уточнення. Приклад: «Електроліз застосовують також в електролітичному нікелюванні та хромуванні. Така обробка не тільки надає виробам гарного зовнішнього вигляду (блискучої поверхні трохи жовтуватого відтінку у нікельованих і злегка синюватого у хромованих виробів), а й оберігає сталеві вироби від іржавіння» [10].

Для наукового стилю, як відомо, характерні точність, відсутність емоційності та експресивного забарвлення, прагнення до однозначності, до того, щоб кожному поняттю відповідав один термін.

У публіцистичному стилі з огляду на його нахил до експресії висловлення (поряд з логізацією викладу), орієнтацію на усно-розмовну форму мовлення синоніми використовуються досить широко, причому не лише загальномовні, а й контекстуальні. Загальномовні синоніми - це слова, синонімічні взаємини яких не обумовлені жодним контекстом; синоніми мови: швидко, прудко, хутко, жваво і под. Контекстуальними синонімами звуться слова, що набувають синонімічних стосунків тільки в певному контексті. Скажімо, прикметники давній і замріяний, узяті кожен сам по собі, синонімами не є; вони стануть ними, коли їх поставити в такий контекст: «Ідучи зеленими вулицями рідного міста після багатолітньої розлуки, я зустрів свого давнього, замріяного друга». Специфікою публіцистичного стилю є розмежування семантично тотожних слів з погляду оцінки описуваного явища. синонім публіцистичний мова

У художньому стилі такого розмежування немає, тут синоніми, незалежно від походження, можуть уживатися як нейтральні або з відтінком іронії, але без негативного забарвлення: «Молодший син Софії, Вольдемар, і зараз вояжував десь у Сполучених Штатах» (О. Гончар).

Синоніми в публіцистичному й особливо в художньому стилі використовуються для урізноманітнення викладу, для уникнення монотонності, набридливих повторів. Кожен компонент синонімічного ряду, маючи більші чи менші семантико-стилістичні відмінності, дає можливість повніше відтворити картину зображуваного, відбити суть явища чи поняття: «Григір Тютюнник принципово близький до натури зображення, принципово їй вірний, маючи вроджене чуття на подробиці, на деталі, на колоритні характерності, і в живописанні його не зраджує чуття міри, письменник, як то кажуть, не передає куті меду, та й самої куті в нього не багато чи мало, а рівно стільки, скільки треба» [11].

Висновки

Синонімія якнайкраще відтворює багатство української мови та є невичерпним джерелом стилістики. Синонімічні засоби української мови, як уже було зазначено, сприяють точному і водночас яскравому, образному відтворенню думки. Добра обізнаність мовців із синонімічним матеріалом допомагає їм ясно і чітко висловлюватися, створювати різні комунікативні ефекти, забезпечує стильову відповідність. І, навпаки незнання синонімів або невміння користуватися ними стає причиною неточного слововживання, бідності словника, обезбарвлення мовлення.

Використані джерела літератури

Українська мова. Енциклопедія (Редколегія: Русанівський В.М., Тараненко О.О., Зяблюк М.П. та ін.). Київ : Укр. енцикл., 2000. 752с.

Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української мови. Київ, 1972. С. 41.

Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української мови. Семантична структура мови. Харків : Вища школа, 1977. 108с.

Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія. / За ред. І.К.Білодіда. Київ: Наукова думка, 1973. 438с.

Сучасна українська літературна мова. / За ред. О.Д.Пономарева. Київ : Либідь, 2001. 400с.

М. М. Греб. Українська мова на порубіжжі ХХ-ХХІ сторіччя: мовознавчий та лінгводидактичний аспекти : Матеріали ІІ Всеукраїнської заочної науково-практичної студентської конференції до 85-річчя заснування Бердянського державного педагогічного університету (м. Бердянськ, 9 листопада 2017 р.). Бердянськ : БДПУ, 2017. С. 9.

Сучасна українська літературна мова. / За ред. М.Я.Плющ. Київ : Вища школа, 1994. С. 55.

Терещенко Л. Лексична синонімія. Київ, 2000. С. 25-30.

Караванський С. Й. Практичний словник синонімів української мови. Київ : Українська книга, 2000. С.92.

Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. Підручник. Київ, 2008. С. 121.

Українська мова: конспект лекцій для студ. 1-го курсу, які навчаються за напрямом підготовки Філологія / Т. М. Берест. Харків: НУА, 2013. С. 45.

Размещено на Allbest.ru