Сучасні українські прагмоніми: семантика та структура

Размещено на http://www.allbest.ru/

СУЧАСНІ УКРАЇНСЬКІ ПРАГМОНІМИ: СЕМАНТИКА ТА СТРУКТУРА

Дзюба М.М., ст. викладач, Прокопович О.В., ст. 1 курсу ФБА

(Національний університет водного

господарства та природокористування, м. Рівне)

У статті подано структурно-семантичну характеристику сучасних прагмонімів української мови та особливості їх функціонування. Проаналізовано мотивованість вибору найменувань цього лексичного пласту.

It is given the structured-semantic description of modern Ukrainian appellations and features of their functioning. It is analysed the motivation of the lexical layer appellations choise.

мова український прагмонім

На сучасному етапі в українській мові виявляються відчутні структурно-семантичні зрушення, тому що, на думку дослідників, „лексико-семантична система зазнала активного впливу суспільно-економічних, науково-технічних та культурних змін” [1,7], що зумовили якісні та кількісні зміни у словниковому складі сучасної української літературної мови.

У нових економічних умовах швидко зникають старі й з'являються нові реалії. Відповідно процеси появи нових одиниць мови набувають бурхливого характеру, стають особливо активними та динамічними .

„Серед неономінацій, які продовжують набувати широкої популярності й особливої активності в різних сферах суспільної комунікації і практики повсякденного життя..., можна згадати, зокрема, назви багатьох побутових машин: холодильників, радіоприймачів, телевізорів, магнітофонів, пральних машин, найрізноманітніших побутових предметів, у тому числі порошків, паст, кремів, одеколонів тощо. Сюди ж відносяться різноманітні номінації, пов'язані з новими найменуваннями продуктів харчування, напоїв, цигарок або, скажімо, з назвами постійно оновлюваного асортименту тканин, як і інших нових товарів і виробів” [2,584].

У сучасній українській онімній лексиці важливе місце займають словесні позначення конкретних предметів, виробів найрізноманітніших сфер господарства й виробництва, які виділяються своєю назвою серед однорідних чи подібних.

Для позначення серій однотипного товару в мовознавстві немає усталеного терміна. Окремі дослідники використовують термін прагмонім (А.Беспалова, С.Горяєв, З.Комолова, С.Шестакова), інші - словесний товарний знак (Н.Гурська, О.Суперанська), товаронім (П.Поротников).

На нашу думку, для позначення серій однотипних товарів доцільно використовувати термін прагмонім (від грец. предмет, річ), який побудований за усталеною термінологічною моделлю, органічно входить до ономастичної системи української мови і дозволяє об'єднати у межах класу такі групи слів: 1) найменування побутової техніки, 2) найменування автомобільної техніки, 3) найменування продуктів харчування та напоїв, 4) найменування засобів побутової хімії, 5) найменування інших предметів людської діяльності, зокрема квітів, меблів, посуду тощо.

Структурно-семантичні та морфологічні особливості прагмонімів досліджували Н.Гурська, С.Шестакова. Оскільки прагмоніми - один із найбільш непостійних за обсягом клас власних назв, який безперервно оновлюється, поповнюється новими одиницями, ми спробуємо проаналізувати структуру, семантику та принципи вибору сучасних найменувань продуктів харчування та напоїв (на основі матеріалу, зібраного в місцевих крамницях).

Питання створення прагмонімів розробляється на науково-лінгвістичній основі, але при цьому обов'язково застосовуються знання суміжних і несуміжних із мовознавством галузей: психології, соціології, економіки, історії і т. ін. У межах самої лінгвістики проблему становлення прагмонімів треба зараховувати до соціолінгвістики, бо на цей процес значно впливають соціальні чинники, під якими треба розуміти екстралінгвістичні зв'язки суспільного характеру, які знаходять відображення у значеннях слів і виступають як дещо зовнішнє стосовно внутрішніх процесів і понять мови.

Щоб обрати найменування товару, номінатор аналізує перспективи його використання, беручи до уваги в першу чергу ті вікові та соціальні групи, які можуть бути потенційними споживачами цього товару. Звичайно, особлива увага звертається на смаки, психологію покупців, що допомагає виділити серію аргументів, які схиляють до купівлі. На основі аргументів виявляються тематичні мотиви, навколо яких здійснюється пошук слів, від яких можуть бути утворені прагмоніми. Не важко передбачити, наприклад, що солодощі зацікавлять найперше дітей, тому й зрозумілий мотив вибору назв цього виду товарів: „Бедрик”(ц), „Ведмедик”(ц), „Живчик”(в), „Хлопчик-мізинчик”(п).

Як доводить аналіз фактичного матеріалу, традиційним способом творення прагмонімів є лексико-семантичний, при якому відбувається певний перерозподіл у ряду диференційних семантичних ознак: зсуваються акценти, у структуру значення можуть включатись нові семантичні компоненти, інші ж ознаки приглушуються або ж зовсім зникають.

Ґрунтується лексико-семантичний словотвір прагмонімів на перенесенні:

1) метафоричному (перенесення значень одних предметів на інші на основі подібності): „Корона” (ш), „Пляшечки” (ц), „Равлик” (ц), „Оксамит” (ц), „Чорний корал” (блм), Мулатка (ц), „Чаклун” (к);

2) метонімічному (вживання назви частини предмета у значенні його цілого):„Ренуар” (ц), „Надія” (п), „Оленка” (ш), „Маруся” (п), „Вар'єте” (ц), „Київ вечірній” (ц).

Безперечно, мова йде тільки про перенесення найменування, про перенесення лексичної одиниці з одного денотата на інший за наявності у мовців уявлень, ідей про зовнішню, функціональну, просторову чи іншу схожість об'єктів - уявлень, які відображають реальний, бажаний чи повністю фантазійний стан сфери матеріального і духовного світу, до якого цей об'єкт належить. Практично в усіх ономасіологічних дослідженнях розробляються детальні класифікації номінативних ознак відповідного класу номінованих об'єктів (ознаки форми, розміру, місцезнаходження, характеру тощо). До- ономастичне значення цих прагмонімів безпосередньо чи асоціативно відображає ознаки прагмонімооб'єкта. Отже, класифікація за властивостями об'єкта номінації поєднується з урахуванням способу втілення ознаки у назві - прямого чи опосередкованого, або реального чи умовно-символічного.

У більшості класифікацій онімного матеріалу дослідники виділяють групу немотивованих номінацій (Л.Беспалова, Н.Гурська та ін.). Нам близька характеристика Т.Соболєвої, О.Суперанської, які зазначають, що „незважаючи на відсутність у деяких товарних знаках очевидного значення, було б помилкою вважати, що вони „зроблені із нічого” і є винятково фантазією їхніх творців ... З власне мовного погляду товарні знаки майже завжди мотивовані асоціаціями з іншими словами, подібними їм за формою або змістом. При створенні товарних знаків турбуються не стільки про те, щоб слово було одразу зрозумілим, скільки про те, щоб воно мало вплив. І чим більш неочікуваним є товарний знак, тим краще досягається мета привернути увагу.” [3,56-57].

Якщо розуміти мотивацію стосовно прагмонімів як відображення у назві мотивів номінації (мотив номінації - це сукупність чинників, які діють у номінативній ситуації і змушують суб'єкта зробити той чи інший вибір), то не можна погодитись із виділенням групи немотивованих найменувань, оскільки такі назви мотивуються або милозвучністю самого найменування, або суб'єктивними настановами номінатора.

Отже, є підстава поділити прагмоніми на два розряди: мотивовані назви та рецесивні (з прихованим мотивом номінації) назви. До мотивованих належать найменування, які прямо чи опосередковано повідомляють про будь-які особливості об'єкта-номінанта (розмір, форму, смакові характеристики, місцезнаходження тощо). Відповідно за способом втілення ознаки у назві виділяють реально мотивовані та умовно мотивовані прагмоніми. Реально мотивовані прагмоніми безпосередньо вказують на особливості продукту, на розміщення підприємства-виробника і т.ін. Умовно мотивовані прагмоніми містять лише натяк на ознаки чи характеристики товару. Рецесивні найменування не дають інформації про особливості номінанта, найчастіше в них реалізуюься незрозумілі широкому загалу відсуб'єктні мотиви номінації.

Мотивовані прагмоніми за типами семантичної мотивованості можна поділити на такі групи:

1) Назви, мотивовані топонімами, які вказують на місто, де випускається товар: „Коблево” (вн), Чигиринське (п), „Рівненські” (ц) ; природну реалію, поблизу якої розміщено підприємство-виробник: „Тиса” (к), ; місцеві реалії: „Вишнева гора” (нст).

2) Поодинокі випадки використання у функції прагмонімів прізвища засновника чи власника підприємства-виробника: „Шустов” (г). Використання прізвища власника як прагмоніма є давнім звичаєм. На початковому етапі розвитку прагмоніма у його сучасному значенні багато промисловців використовували саме цей спосіб маркування своїх товарів. Сьогодні він найчастіше трапляється, коли справа стосується виробів, щодо яких особливо високо цінується довіра до виробника. Звичайно, таке твердження значною мірою стосується західноєвропейської та американської прагмонімії. В українській прагмонімії представлено лише поодинокі випадки застосування цієї мотиваційної ознаки для створення найменування.

3) Значну частину прагмонімів мотивовано апелятивами, які прямо вказують на характеристики товару: якість і властивість виробу: „Відбірна”, „Вдала” (г) ; форму виробу: „Стріла” (ц), „Тростинка” (ц)„Пляшечки” (ц); призначення виробу: „До кави” (п), „Десертні” (вфл); співвіднесення з іншими явищами реального світу за смаком: „Апельсин” (вд), „Малина” (вд), „Японська груша” (вд), „Білий крюшон” (вд); за запахом: „Аромат смородини” (ц), „Аромат ківі” (ц), „Аромат персика” (ц).

4) Дериваційною основою прагмоніма досить часто виступає слово, яке вказує на виділену ознаку шляхом порівняння чи зіставлення з іншим предметом, який має ту саму ознаку. Так, ознака запаху - назви квітів, рослин, трав - служить дериваційною основою для створення прагмонімів, що позначають косметичні товари, ознака смаку - назви ягід, фруктів - є підставою для створення прагмонімів - назв кондитерських виробів, напоїв.

Метод реально мотивованої номінації нерідко виявляється дуже примітивним. На споживачів, як ми вважаємо, більший вплив має складний хід думки, особливо зіставлення з об'єктами, що з давніх часів являли собою впливові символи, яскраві образи.

Без сумніву, умовно-символічна номінація може бути сприйнята споживачем лише тоді, коли характер, природа продукту допускають можливість порівняти його з чимось.

Умовно мотивовані прагмоніми можна поділити на дві групи:

1) Найменування відонімного походження (основами для них виступають антропоніми, топоніми, гідроніми, міфоніми, астроніми, космоніми).

2) Найменування відапелятивного походження (прагмоніми, які мотивуються назвами істот та неістот).

До першої підгрупи належать назви, мотивовані: фаунонімами: „Білочка” (ц), ”Зебра” (вфл), „Рачки”(ц), „Левеня” (ц); назвами осіб за посадою, званням чи родом діяльності: „Чумак” (олія), „Наполеон” (п), „Гетьман” (г); назвами осіб за зовнішніми чи внутрішніми характеристиками: „Панночка” (п), „Креолка” (ц), „Господарочка” (ц).

До цієї підгрупи відносимо найменування, основою яких є назви персонажів літературних творів, казок: „Попелюшка і Принц”(ц), „ Роксолана і Султан”(ц), „Наталка-Полтавка”(ц).

Друга підгрупа прагмонімів представлена найменуваннями, мотивованими: флоронімами: „Ромашка” (ц), „Калина червона” (ц), „Барбарис” (ц), „Ліщина” (ц), „Мальва” (ц); назвами космічних реалій: „Метеорит” (ц), „”Сузір'я” (ц), „Парад планет” (вн); назвами природних реалій: „Вечірня гроза” (вн), ”День і ніч” (ц), „Зоря” (п), „Вечір” (ц), „Сніжинка” (вфл); назвами з виразним українським колоритом: ”Княжий Львів” (п), „Абетка”(п) „Вечорниці” (п), „Світоч” (ш), „Веселка”(ц), „Криничка” (ц), „Сопілка” (ц), „Підлуння” (ц) „Корчма” (г), „Водограй” (г); назвами з романтичними мотивами: „Зоряний шлях”„Зоряне сяйво” (ц), „Вечірній сюжет” (ц), „Аромат гір” (ц), „Інтрига” (ц); назвами з екзотичними мотивами: „Жар-птиця” (ц) „Цитрус” (п), „Самба” (ц), „Еклер” (ц), „Танго” (п), „Амаретка з мигдалем” (ц); назвами з фантастичними мотивами: „Лісова німфа” (м), „Русалка” (ц), „Фея” (ц), „Лісовичок” (п); назвами з гумористичними мотивами: „Пралінятко” (ц), „Амурчики” (п), „Крендельки” (п), „Хлопчик-мізинчик” (п), „Карапуз” (п), „П'ятачок” (п); словами, що характеризують: „Цукрове” (п), „Ніжний” (крекер), „Загадкова” (ц), „Оксамитове” (п), „Фруктово-желейні” (ц).

Аналіз фактичного матеріалу дозволяє говорити про пріоритетне вживання прагмонімів, мотивованих за естетичною ознакою. Цю модель мотивації представляють назви з романтичними, фантастичними, гумористичними мотивами номінації. Причину значної кількості найменувань, мотивованих за естетичною ознакою, можна пояснити виконанням цим класом назв гіпертрофованої рекламної функції.

Рецесивні прагмоніми нерідко є результатом комп'ютерних пошуків і не несуть жодної інформації про предмет номінації. Серед товарів продуктової групи ці мовні знаки використовуються дуже рідко: „Світлашка” (вфл), „Лимошка” (вфл). Оскільки подібні найменування є наслідком тенденції до свободи творення назв, вони не потребують того, щоб їх розуміли та розшифровували. Номінатори турбуються тільки про те, щоб слово було ефективним і викликало почуття зацікавленості.

За структурою сучасні українські прагмоніми бувають однослівними найменуваннями: „Пірати” (ц), „Корівка” (ц), Майдан (ц), Разом(ц), Зернятко (ц), Україночка(ц), Тріумф (ц), Орбіта(п), Струмочок (п), Фантазія(п).

Нерідко можна зустріти також двочленні та багаточленні найменування, серед яких - вільні й пов'язані сполучення слів природної мови. За морфологічною характеристикою словосполученя-прагмоніми найчастіше являють собою: прикметник + іменник: „Дика орхідея”(ц), „Рівненські етюди”(ц), „Молочний пломбір”( вфл), ”Пташине молоко”(ц); іменник + прикметник: ”Марка ванільна”(ц), ”Білочка казкова” (ц); іменник + іменник: ”Стріли купідона” (ц), „Хід королеви” (ц) , „Куполи України” (ц), „Феєрія смаку” (ц); іменник + прийменник + іменник: „Грильяж у шоколаді” (ц), „Чорнослив у шоколаді” (ц), „Арахіс в какао-порошку” (ц); числівник + іменник „П'ять лимонів”(п); іменник + сполучник + іменник: „Руслан і Людмила” (ц), „ Майстер і Маргарита” (ц).

Як зазначає Д. Шмельов, „створення складених найменувань - один з традиційних способів номінації... Однак саме у наш час у зв'язку зі стрімко зрослими потребами номінації роль такого типу найменувань значно посилилась ” [4,34].

Н.Гурська наголошує, що для складених прагмонімів важливим є те, що вони, виражаючи два елементарних поняття, об'єднані в одне ціле спільністю відображеної реалії [5,42].

У прагмонімах-словосполученнях опорним компонентом є іменник, оскільки називає предмет, із яким на підставі виділеної ознаки співвідноситься позначуваний товар. Поєднання іменників із залежними прикметниками утворюють стійкі моделі номінації, які характеризуються стислістю і семантичною єдністю. Складені прагмоніми, які являють собою поєднання двох іменників, переважно є генітивними словосполученнями (другий іменник у родовому відмінку без прийменника). Генітивні словосполучення у функції найменувань, за словами О.Голанової, досить поширені в різних сферах сучасної мови завдяки можливості родового відмінка виразити „різноманітні видові ознаки, точніше назвати, охарактеризувати численні деталі і властивості нових явищ” [6, 173]. Словосполучення типу „числівник + іменник”, „іменник + сполучник + іменник” у ролі прагмонімів використовуються рідко, і, очевидно, саме цим звертають на себе увагу.

Ми погоджуємось із думкою С. Шестакової, що характерною особливістю складених прагмонімів є їхня семантична місткість, багатогранність, переплетення в одному найменуванні різних смислових ліній, спрямованих на те, щоб викликати у потенційного покупця одночасне уявлення про декілька особливостей того чи іншого товару (фірму, що його виробляє, смакові характеристики) і полегшити йому вибір [7].

Отже, переважна більшість сучасних українських прагмонімів - це назви, які прямо або опосередковано мотивовані певними ознаками об'єкта. Ці слова і словосполучення дуже різноманітні за побудовою, лексико-семантичний словотвір яких ґрунтується на перенесенні, але усі вони підпорядковуються одній меті - звертати на себе увагу, запам'ятовуватися.

Література

1. Стишов О.А. Особливості розвитку лексичного складу української мови кінця ХХ ст. // Мовознавство. - 1999, №1. - С.7 - 21. 9. Суперанская А.В. Апеллятив-онома // Имя нарицательное и собственное. - М., 1978. -С.5-34. 2. Історія української мови: Лексика і фразеологія. - К., 1983. 3. Соболева Т.А., Суперанская А.В. Товарные знаки. - М., 1986. 4. Способы номинации в современном русском языке. - М, 1982. 5. Гурская Н.А. Структурно-семантические и морфологические особенности словесных товарных знаков (на материале английского языка) // Грамматические и лексико-семантические исследования в синхронии и диахронии. - Калинин, 1975. -Вып. 2.- С. 26-41. 6. Голанова Е.И. Номинация в сфере автолексики // Способы номинации в современном русском языке. - М., 1982. 7. Шестакова С. Структурно-семантична і функціональна палітра сучасних українських прагмонімів // Українська мова. 2004. - №2.

Размещено на Allbest.ru