Лінгвокультурологічна характеристика ідеографічного простору образу-концепту "кохання" в наївній картині світу східних українців

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІДЕОГРАФІЧНОГО ПРОСТОРУ ОБРАЗУ-КОНЦЕПТУ “КОХАННЯ” В НАЇВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ СХІДНИХ УКРАЇНЦІВ

кохання концепт українець східний

Обєднікова О.М.

Луганський національний університет ім. Т. Шевченка

Анотація

У статті представлено модель лінгвокультурологічної характеристики образу-концепту «Кохання» в ідеографічній проекції на діалектному фразеологічному матеріалі.

Ключові слова: ідеографія, фразеологізм, кохання.

Аннотация

В статье представлено модель лингвокультурологической характеристики образа-концепта «Любовь» в идеографической проекции на диалектном фразеологическом материале.

Ключевые слова: идеография, фразеологизм, любовь.

Summary

The article represents the scheme of linguistic and cultural characteristics of the concept `Love' with the emphasis on the ideographic component of the regional idiomatic heritage.

Keywords: ideography, idiom, love.

У культурно-національній конотації, зокрема у структурно-символьній організації народно-мовного континууму виразно “фонують” багатокомпонентні лінгвоментальні об'єкти, позначені абстрактними найменуваннями калейдоскопічних, “телеономно маркованих” [1, 19] концептів (“Сумління”, “Обов'язок”, “Порядність” та ін.). В українській лінгвоментальності зазначені концепт-структури постають як багатовимірні вербалізовані мисленнєві конструкти людської свідомості в єдності понятійного, образного та ціннісного компонентів, що відбивають етнічне світобачення, параметризують етнічну мовну картину світу (МКС), є цеглинкою того “дому буття” (М. Ґайдеггер), котрий кожним етносом вибудовується в неозорих просторах світу-космосу.

В асоціативному тезаурусі поряд із загальновизначеними ціннісними універсаліями духовної культури тематично щедро представлено й амбівалентний телеономний концепт “Кохання”. Він, безумовно, відображає уявлення про базові (“термінальні”) цінності та “екзистенційні доброчинності”, які охоплюють основні життєві прагнення, принципи індивідуального буття людини й співвідносяться з концептами щастя, віри, надії та свободи.

З огляду на універсальний характер зазначеного концепту та його здатність корелювати у семантичному просторі з низкою інших експлікаторів лінгвокультурних смислів, він безперечно отримує статус усебічно досліджуваного мовознавчими студіями гіперконцепту (див. праці О. Шмельова, О. Селіверстової, І. Орлової, Г. Макарової, О. Каштанової, Л. Вільямса та ін.). У лінгвокультурологічному аспекті зазначений концепт традиційно розглядається як складний феномен внутрішнього життя людини, константа культури, що не має чітко окреслених меж у смисловому плані висвітлення (Ю. Д. Апресян, Ю. С. Степанов, С. Г. Воркачов, В. В. Колесов та ін.).

Занурення у конкретний лінгвокультурний й етнокомунікативний досвід особливої традиційної ареальної культури дозволяє простежити національно-марковану специфіку фразеологічних образів (трансляторів культурних смислів) зсередини, на рівні живого спілкування, яке неможливо відірвати від середовища побутування мови і від самих носіїв. Спроба побачити дійсність, вибудувану за допомогою лінгвокультурних концептів, лінгвокласифікаційних систем, притаманних мовцям певного узусу, їхній власній картині світу, зрозуміти лінгвокомунікативне середовище, яке є водночас середовищем життєдіяльності окремої групи, реалізується за допомогою регіональної ідеографічної картини світу, експлікованої пейоративно забарвленими одиницями.

За нашими спостереженнями, спроби побудови єдиної класифікаційної моделі фразеологічного “класауруса”, що охоплювала б всі наявні класифікаційні ознаки зазначеного концепту, поки що не було запропоновано, а відтак обраний нами ідеографічний вектор розгляду цього питання ми вважаємо актуальним і перспективним у тріаді діалект - культура - етнос.

Східноукраїнські ареальні вислови як предмет дослідження в розвідці - це “регіональні фразеологічні одиниці, не зафіксовані загальномовними словниками або видозмінені загальнонародні чи з локальними значеннєво-формальними ознаками їх вираження, які активно чи пасивно функціонують у мовній системі східнослобожанських і східностепових говірок Донбасу” [2].

Східнослобожанський ареал примітно експлікує низку весільних фразем із виразним “тлом” закладеного в них образно-репродуктивного та оцінково-емоційного потенціалу концепту “Кохання”: перев'язувати рушниками; давати рушники (платки); підносити рушники; колупати глину в стіні комина; перемінятися хлібом; братися за руки; різати хліб; пити могорич; давати за молоду “помочи”; приспівувати імена; покривати молоду; гризти піч; обсипати поїжджан; обсипати поїзд; переїжджати через вогонь; проїжджати через розкладений вогонь; погладить дорогу; заводити за стіл; саджати на посад; купати свекруху; бити горшки та ін. За фразеологічно-обрядовою тенденцією більшість весільних обрядів зосереджувалася, як правило, навколо молодої або молодих, а не молодого. З молодим відомі лише такі АФО (обряди), як обсипати молодого - “коли молодий виходить з дому, його обсипають цукерками, хмелем, горіхами, грішми, а потім він їде за нареченими”; інколи мати молодої обсипає свого майбутнього зятя зерном, зокрема вівсом для того, щоб молодий зберіг свою красу; пудрити молодого - “викупати ворота двору молодої”.

На сході України при загальній варіативності деталей весільного циклу виразно постають інваріанти етнографічних ФО: пропивати молоду - “домовлятися про умови весілля (про батьків молодих), випивати”; викупати (купувати) молоду, давати викуп - “заплатити молодшому брату або сестрі молодої”; вести молоду умиватись - “умиватися ранком після шлюбної ночі”; умивати молодих - “святкувати другий день весілля”; ховати молоду - “перед приїздом молодого молоду ховають у сусідів або дома, потім дружок викупляє, дає грошей”; покривати молоду - “на весіллі увечері з молодої знімають фату й покривають її голову хустиною”; красти (викрадати) молоду - “молоду крадуть після того, як подарують подарки”; будити молоду - “підіймати молоду після першої шлюбної ночі”; заводити молодих за стіл - “коли молоді приїжджають до батьків, їх урочисто заводять за стіл, у батьків нареченого їм зв'язують при цьому руки хусточкою”; обсипати молодих, обсипати поїзд - “мати нареченого ходить кругом поїзда й обсипає хмелем, горіхами, цукерками”; серебрити молодих - “вносити гроші й продукти для продовження гуляння після весілля”.

У нашій розвідці також вважаємо за доцільне спиратися на лінгвоантропологічний підхід, згідно з яким смисл досліджуваного концепту “Кохання” слід розглядати як фрагмент МКС внутрішнього світу людини. З огляду на це вважаємо доцільним впровадження терміну “образ-концепт”. “Концепт” і “образ-концепт” позначають певний семантичний (ідеографічний) простір, ядром якого виступає ключове поняття (уявлення) й відповідні фраземи. Іншими словами, ідеографічний простір - розгалужена система емоційних, образних, експресивно-оцінних смислів, що репрезентують це почуття.

Ідеографічний простір образу-концепту не має чітких меж й активно контактує з просторами інших, суміжних та не суміжних з ним, явищ (дружба, симпатія, прихильність, байдужість, ненависть). Кохання - складне явище внутрішнього життя людини, що окреслює ситуацію емоційних стосунків й переживань та має багатокомпонентну структуру. Отже, ідеографічний простір має бути структурований за основними ознаками та компонентами цієї схеми, за допомогою яких він ідентифікується як мозаїчний фрагмент МКС.

Ідеографічний простір складається з елементів, що структурують ситуацію: предикат-ставлення (почуття), актанти (суб'єкт та об'єкт почуття), квазіорган (умовно-символічне джерело почуття, його локалізатор - серце, душа), причина (ті чи інші характеристики об'єкта та суб'єкта кохання, зовнішні та внутрішні ознаки), елементи-характеристики (актанти) ставлення за певними параметрами (етапи розвитку стосунків; швидкість, раптовість появи почуттів; вікові чинники; сезонність виникнення-зародження почуттів; поведінкова характеристика; кохання таємне / відкрите / взаємне / нещасливе / нещасливе / духовне / тілесне / короткочасне / інтенсивне / щире / нещире / жертовне / егоїстичне). Кожний із перерахованих елементів ідеографічного простору репрезентується в системі відтворюваних одиниць, що утворюють певне мікропіле (множинність одиниць із спільним смисловим елементом, позначуваним у метамові опису).

Таким чином, досліджуваний нами концепт «Кохання» уписаний в ідеографічне поле «Людина та навколишній світ» ареальної культурно-національної сфери, є складником блоку «Людина у світі людей» («Людина в родині»), а його фразеологічні репрезентанти розподілено між поняттєвими групами розділів, підрозділів, рубрик та підрубрик. Розгорнута класифікаційна схема семантико-тематичної групи АФО складається з 9 розділів («Загальне судження про кохання», «Залицяння», «Фізіологічна та вікова детермінанти дошлюбної поведінки», «Сватання», «Весілля», «Подружжя», «Відсутність родини», «Батьки й діти», «Табуйовані еротичні імплікації»), 11 підрозділів («Міра інтенсивності вияву почуттів»; «Обрядова соціалізація молоді»; «Передбачення раннього заміжжя»; «Досягнення шлюбного віку»; «Ритуалістика сватання»; «Ритуалістика весілля»; «Специфіка подружнього життя та стосунків між подружжям»; «Наявність / відсутність досвіду подружнього життя»; «Родинні традиції та засади сімейного виховання»; «Зовнішня соціальна поведінка», «Сексуальна поведінка»), 21 рубрик («Симпатія», «Стан закоханості», «Антипатія»; «Еротичні зворушення молоді; сходини парубоцької та дівочої громад», «Побачення», «Зоровий контакт», «Наполегливість у досягненні відповідних почуттів у партнера», «Проводити багато часу у компанії протилежної статі»; «Церемоніал обряду сватання», «Шлюбний вибір дівчини»; «Церемоніал обряду весілля», «Організаційні стадії весілля», «Проживати в родині дівчини (парубка) не залежно від офіційної реєстрації статусу одруження»; «Загальні якісні характеристики подружнього життя», «Узаконення / не узаконення стосунків», «Особливості характерів та поведінки подружжя», «Наявність або відсутність батьківської опіки над молодим подружжям»; «Батьківський контроль (опіка)»; «Девіантна поведінка», «Делінквентна поведінка», «Підвищений рівень чуттєвого потягу»), 45 поняттєвих груп («подобається хто», «закохатися», «не любити», «ненавидіти»;«учащати до місця гуляння молоді», «парубкувати», «збиратися на побачення», «дивитися ласо жадібно», «домагатися прихильності того, хто тебе не любить», «дівчачур», «хлопчачур», «заручатися першою вийти заміж», «дівчина на виданні»; «сватати», «дії дівчині під час сватання», «відмовити сватам», «дати згоду сватам на одруження / символічно поріднитися», «погодитись вийти заміж, не бачачи судженого»;«запрошувати на весілля», «підготовка до весілля», «одружуватися», «святкувати весілля», «завершення святкування весілля», «піти в прийми»; «жити щасливо, добре, дружно», «жити нещасливо, погано», «невдало вийти заміж», «жити подружнім життям, не зареєструвавшись», «жити подружжям окремо від батьків», «почати зраджувати», «про жінку, яка зраджує чоловіка», «зраджувати в подружньому житті», «мати інтимні, позашлюбні зв'язки», «розлучитися», «про подружжя, що то сходиться, то розходиться», «про ревнивого чоловіка», «сварлива дружина»; «стара діва», «жити одинцем», «самотній», «не бути заміжньою»; «наглядати за дівчиною, щоб не загуляла»; «повія», «зганьбити, збезчестити», «похітливий чоловік»).

Кодифікація фразеологічної семантики АФО відзначається чіткістю й конкретністю обраних ідентифікаторів, що забезпечує розгалужену регламентованість структури ідеографічної схеми. З іншого боку, аналіз результатів покриття дескрипторної сітки діалектним фразеологічним матеріалом (фрагмент «Людина в родині») свідчить про відсутність у межах декількох розділів («Фізіологічна та вікова детермінанти дошлюбної поведінки», «Відсутність родини», «Залицяння») одного із компонентів класифікаційних «сходинок» (поділу на рубрики / рубрики, підрозділи), а відтак ідеографічна ідентифікація у цих випадках відбувається на рівні 1) ідеографічне поле - тематичний блок - розділ - підрозділ - поняттєва група, 2) ідеографічне поле - тематичний блок - розділ - поняттєва група.

Дещо тематично відокремленими від ідеографічної сітки та індивідуально мотивованими залишаються одиничні АФО із семантикою «вийти заміж за чоловіка, в кого є свої діти» (піти на дітей), «мати дівчини з непристойною поведінкою» (загальноселищна теща), «гермафродит» (Семен-дівка).

Фразеологічні репрезентанти рубрик «Девіантна поведінка», «Делінквентна поведінка», «Підвищений рівень чуттєвого потягу» (підрозділ «Зовнішня соціальна поведінка», «Сексуальна поведінка», розділ «Табуйовані еротичні імплікації»), «Зоровий контакт» (розділ «Залицяння») паралельно розглядаються й в іншій тематичній групі, зокрема в підрозділі «Особливості поведінки людини» (розділ «Характер людини та його прояви», блок «Внутрішній світ людини», ідеографічне поле «Людина») та підрозділі «Зір» (розділ «Сприйняття навколишнього світу», блок «Людина як жива істота», ідеографічне поле «Людина»).

Складність ідеографічного картування діалектного фразеологічного корпусу, одиниці якого вербалізують концепт «Кохання», зумовлюється здебільшого синкретичністю та дифузністю наявних в їх семантичному складі класифікаційних ознак, частковою розбіжністю між формою та змістом рубрикацій, суміщеністю сем, належністю одних і тих самих висловів до декількох ідеографічних розрядів.

Як засвідчують результати ідеографічного аналізу, семантичний діапазон мікрофразеологізмів, що окреслюють образ концепт «Кохання», є досить значним. Він уміщує в собі комплекс складних, глибоких, динамічних, аксіологічних культурних стереотипів (смислів), наявних у зазначеному мовному узусі на позначення емоційної сфери комунікації та номінації. Розгалуженість цього комплексу підпорядковується наочно-чуттєвим законам образного розкриття архаїчних граней регіональної культури.

Система стрижневих образів-опор, наявних у складі АФО, зумовлюється апперцептивним самоусвідомленням та екстралінгвістичними умовами побутування мовців регіону, зокрема їх заняттями, кліматом, певними традиціями в духовному житті. Історичні джерела свідчать, що на етнічних землях Східної Слобожанщини превалювала осіла, аграрна культура, зберігалися традиції народного будівництва, а відтак поповнення терміналів емоційно-почуттєвої сфери в гіперконцепті «Кохання» відбувається в основному при фразеотворенні з опорою на місцеві реалії, зокрема за рахунок донорських доменів взуття, одягу (бабський валянок - «дівчачур», вийти заміж за шапку - «погодитись вийти заміж, не бачачи свого судженого», на кожух сісти - «одружуватись»), назв будівельних споруд (розбирати балаган (шатро, шалаш) - «завершити весільне гуляння»), рослин (спіла ягода - «дівчина на виданні», переспіла груша - «стара діва», горох молотити - «святкувати останній день весілля»), тварин (бики красти - «весільний обряд», козла за роги водити - «зраджувати в подружньому житті», як жаба в болоті - «жити добре, щасливо, дружно», цуцик з ціпка зірвався - «про похітливого чоловіка»), назв демонічних істот (як чорт у суху грушу - «сильно закохатися», як сто чортів укупі - «ревнивий»), їжі та напоїв (пекти паляниці - «готуватися до весілля», іти на суп - «святкувати другий день весілля», хліб різати - «сватати», гуляти вареники - «святкувати сватання неодруженими учасниками весілля»), предметів господарства (садовити за стіл - «урочисто вести молодих за стіл», мити ложки - «святкувати перший тиждень подружнього життя», показати рогача - «відмовити сватам»). Отже, концепт «Кохання» об'єднує АФО з образними конкретизаторами (ОК) 7 розрядів, перерахованих вище.

Шляхом суцільної вибірки ми виокремили найбільш частотні локальні мотиваційні домінанти, які у складі мікрофразеологізмів формують специфіку образного потенціалу досліджуваного концепту: сукня, юпка, лапоть (лапті), подушка, туфля, черевик, пельонки, розпашонки, прядиво, шапка, кожух, постіль (постеля), сорочка, перини, хвартух, плаття, валянок, прикорень, балаган, шалаш, шатро, квашня, масло, м'ясо, сало, сметана, кість, маслак, суп, колосовка, ханька, пиріжки, молоко, сир, хліб, паляниця, мука, шишки, лапша, вареники, коровай, каша, чай, пампух, олія, ополоник (ополовник, половник), налигач, помело, ложка, трубка, хата (хатина), макітра, чайник, млин, налигач, піч, чіп, рогач, прядиво,кострулі, посуда, скриня, покуть, посад (стіл), поміст, цеберка, віз, тумбочка, койка, забор, соловей, муха, коза, вовк, корова, ягня, кіт, миша, козел, собака, кішка (кіт), сова, жаба, риба, цуцик, заєць, сорока, зозуля, хвіст, петух, куриця, бик, кінь, лось, овечка, карась, щука, лопух, роза, верба, груша, ягода, листок, хмель, гарбуз, капуста, морква, квітка, горох, жито, льон, кущ, бур'ян, ромахи, очерет, цибуля, роза, віник, помідори, гудина, кактус, чорт.

Локальні образні конкретизатори реалізуються вербальними знаками - контекстуальними лейтмотивами кодів різнорівневої організації (тваринного, антропоморфного, метеорологічного, харчового). Домінантна позиція карпогонічної функції рослинного коду й тісний зв'язок рослинних образів створюють підстави для включення рослинного коду до еротичного «метакоду» - символічного ряду, за допомогою якого оформлюються образні уявлення про фертильність людини.

Територіально ареал східнослобожанських та східностепових українських говірок - це так зване «Дике поле», вкрите степами (різнотрав'я), які перемежаються з лісами. Природа щедро наділила Слобожанщину й плодовими деревами та кущами. Мовотворчість мешканців зазначеного ареалу позначилася на низці персоніфікованих антропометричних паралелей з наявним природним середовищем, рослинні елементи якого уводяться як повноцінні персонажі із семантичними та стилістичними фразеологічними нашаруваннями. У свою чергу, компоненти рослинного світу ми спробували розмістити серед декількох тематичних груп, що дозволяє наочно представити специфіку досліджуваного концепту «Кохання» в ареально-рослинницькому вимірі: 1) назви порід дерев (верба, груша), 2) назви кущів (лоза, кущ), 3) назви трав (очерет, бур'ян, лопух), 4) назви диких та культурних квітів (роза, ромашка, квітка), 5) назви сільсько-господарчих культур (жито, льон, віники, горох, помідори, цибуля, гречка), 6) назви екзотичних рослин (кактус), 7) назви частин стовбура дерев (пеньок), 8) назви плодів рослин та дерев (ягода).

Фітоніми в регіональній фразеології хоча б частково мають спільні ознаки з порівнюваною особою (об'єктом, явищем, процесом, поведінкою) за кольором, розміром, формою, запахом, висотою, практичною сутністю, що й зумовлює продуктивність їх використання («фразеологічну говіркову строкатість») та постійне метафоричне «оновлення» в масовому мовленні діалектоносіїв.

Живомовна стихія породжує барвисту мозаїку висловів із компонентами-фітонімами: винести гарбуза; підсунути гарбуза; повісити гарбуза; поставити (подарити, уручити) гарбуза; почепити гарбуза; прийняти з гарбузом; тикнути гарбуза; учепити гарбуза - «відмовити при сватанні», гарбуза роздавити - «одружуватись; виходити заміж»; проблукати в бур'янах; скочити в бур'яни; скочити в лопухи; бігати по кущах; стрибати в кущі - «зраджувати в подружньому житті»; серед мух один лопух - «дівчачур»; пройшла любов - зав'яли помідори; зав'яли помідори і гудина засохла - «розлучитися»; як чорт у суху грушу - «сильно закохатися», переспіла груша - «стара діва».

Одиничні номени рослинного світу (роза, верба, ягода, квітка, горох, ромашка, гречка, очерет, цибуля, лоза, кактус, жито, льон, віники, пеньок, вінок) розширюють й урізноманітнюють семантико-тематичний мотив кохання: серед навоза одна роза - «дівчачур»; як чорт у суху вербу; - «сильно закохатися»; спіла ягода - «дівчина на виданні»; зривати квіточку - «одружуватись; виходити заміж»; горох молотити - «святкувати в домі молодої ранком після першої шлюбної ночі»; скакати в ромахи - «зраджувати в подружньому житті»; стрибати (скакати) в гречку - «зраджувати в подружньому житті»; сягати в очерет - «зраджувати в подружньому житті»; любити як цибулю після чаю - «ненавидіти»; любити як кіт лозину - «не любити»; як заєць у моркві - «жити добре, заможно»; кактус виростити - «розлучитися»; жито молотити - «обряд пародійного весілля»; льон вибивати - «викупати подарунки молодим у вигляді білизни»; зав'яли (зів'яли) віники в кого;- «розлучитися»; як за пеньком просидіти на вітрі - «жити погано, нещасливо».

Дуже поширеним у середовищі українського селянства вважався «відмовний» ритуал. Символічне значення гарбуза є національно специфічним і мотивованим тим смисловим зв'язком, який встановлюється між предметними й абстрактними елементами його змісту: «гарбузову» символіку відмови, на думку етнографів, мотивували природні властивості цієї рослини: у народі здавна відома заспокійлива дія на людський організм страв з плодів цієї поширеної в українців городньої рослини (у тому числі - і стримування статевого потягу). «Відмовні» АФО групуються навколо дієслів одного семантичного порядку: винести, підсунути, повісити, поставити, подарити, уручити, почепити, прийняти, тикнути, учепити. Концептуальний характер символу гарбуз спричинює досить широку амплітуду вербальних варіантів - від лексико - морфологічних переважно двослівних до однослівного натяку - символу: давати (підносити) [печеного] гарбуза (кому), годувати гарбузами, роздавати гарбузи // дістати (покуштувати)[печеного] гарбуза (від кого), схопити гарбуза, піти з гарбузом (з гарбузами), скуштувати гарбузової каші, остатися (лишитися, бути) з гарбузом. У східноукраїнському ареалі поряд з домінантними, «гарбузовими», уживані й інші символи відмови, як-от: кабак діал. «гарбуз» (кабака піднести), бриндза «овечий сир» (бриндзу прикітити). У східно-слобожанських і степових говірках (Луганська і Донецька області) нами записані й такі символи, як сіль (наїстися солі), печений рак (піднести печеного рака), ханька (дати / принести ханьку), горобець (спіймати горобця). Особливо часто значення «одержати відмову при сватанні / відмовити комусь» символізує чайник. Ось деякі з виразів, почуті на Луганщині: заторохтіти чайником: « - Прийдеш свататись -- заторохтиш чайником» (с. Садки Старобільського р-ну); повісити чайника: «Дівчина повісила парубкові чайника» (с. Закотне Новопсковського р-ну); чайник на стіл поставити; чайник дзвенить (у кого): «Повертаються свати - і чайник у них дзвенить» (м. Сватове Сватівського р-ну) [2].

Зерна гречки здавна асоціюються із сексуальністю (топтати гречку - «блудодіяти»). Гаряча гречка на печі, її запахи вабили й збуджували чоловіків і жінок (звідси й вираз «скакати / стрибати в гречку», що переосмислив ся на означення «порушувати подружню вірність». В ареальному пареміологічному фонді зафіксовано прислів'я із «застережливою» семантикою: Не скачи в гречку, бо обстрижуть як овечку.

Груша символізує дівоцтво, а відтак гілку з груші часто використовують на весільне гільце. У цілому, з грушею пов'язується нещасливе кохання й нещасливе подружнє життя. У народі зірвану й часом доспілу грушу називають улежаною або лежаною, такою, що втрачає свої смакові властивості. За аналогією до цього утворився ареальний вислів переспіла груша на позначення дівчини, яка досягла шлюбного віку, однак не вийшла заміж. Сухе дерево вважається символом печалі, страждань, уособлює нещасливе життя людини, а відтак АФО закохатися як чорт у суху грушу (вербу) розкриває семантику інтенсивності, сили почуття, опосередковано передаючи його безнадійність та безцільність та передбачаючи нещасливу розв'язку.

Будь-яка квітка в традиційній українській етнокультурі сприймається як своєрідний оберег, символ дівоцтва, чистоти й непорочності, а відтак її ламання чи знищення вказувало на втрату дівочої честі до шлюбу й різко засуджувалося суспільством (пор. потоптати (свій) барвінчик (ряст). Загубити (втратити, згубити) вінок (віночок) - «зганьбитися, позбутися цноти»). АФО зривати квіточку постає у діаметрально протилежному семантично-конотативному контексті й означає «одружуватись; виходити заміж». Зовнішні показники ягід, зокрема дозрілість, насиченість кольору, апетитність, надають позитивної оцінки ареальній фраземі спіла ягода, персоніфікуючи у такий спосіб готовність дівчини вийти заміж, досягнення нею шлюбного віку.

Чимало негативно оцінюваних вчинків фразеологічних персонажів зумовлено тісним зв'язком із рослинним довкіллям. Так, поширеними у складі весільно-подружніх АФО виявляються компоненти-назви некультутивованих (дикорослих) трав'янистих рослин - шкідників культурних насаджень (бур'ян, лопух, очерет, ромашка, кущ). Здебільшого ці рослинні образи інтерпретуються народною фразеологією як символ запустіння, занедбання, непостійності, слабкості, ламкості, набридливості, незгоди або злиденності, через що й сприймаються переважно в негативному контексті. Образи бур'янів використовуються для алегоричного покриття негативних якостей людини, переважно безгосподарності (непрактичності, непотрібності), або відображають сферу людських пороків, вади виховання, вірності, зокрема надмірний чуттєвий потяг, хіть. Можна висловити припущення щодо наявності властивостей рослин-афродізіаків викликати або посилювати статевий потяг. Реальними афродізіаками є як здавна культивовані людиною (мак, коноплі, виноград, петрушка, гречка, часник, цибуля та ін.), так і дикорослі рослини (кропива, полин, лопух і, як збірне поняття, бур'ян), що власне і пояснює потяг до «інтимних стрибків» у ці рослини. Окрім реальних афродізіаків, існують рослини, яким приписували аналогічні властивості завдяки їх зовнішній подібності до геніталій або інших статевих ознак (яблуко, гриб, помідор). Влучно характеризують останню тезу іронічно-жартівливі мікрофразеологізми пройшла любов - зав'яли помідори; зав'яли помідори і гудина засохла у значенні «розлучитися», які реалізують сценарій послаблення дії рослинного афродізіаку як каталізатора почуттів між закоханими або подружжям (низка антропометричних паралелей - «образів забуття»).

Очерет, лопух, кущ, ромашка, кущ, бур'ян - взаємозамінні символи важкого, непрохідного шляху. Густота заростей як основна ознака «царства бур'янів» переноситься на семантичне тло й тим самим продукує додаткову конотативну ознаку прихованості, таємного зв'язку (проблукати в бур'янах; скочити в бур'яни; скочити в лопухи; бігати по кущах; стрибати в кущі; скакати в ромахи; сягати в очерет - «зраджувати в подружньому житті»). На «непривабливість» подібної поведінки вказують й моторно-кінетичні дієслова швидкого, поспішного руху сягати, скакати, скочити, бігати, стрибати тощо (стрибати (ходити) на сторону - «зв'язки інтимні позашлюбні мати»).

Як відомо, чуттєва сфера є досить аксіологізованою та емотивною. На підставі цього в ментальному лексиконі мовців східнослобожанського ареалу постав жартівливо-каламбурний вислів серед мух один лопух - «дівчачур».

Злагода, взаєморозуміння між подружжям позначається фраземою [жити] як заєць у моркві - «жити добре, заможно, щасливо». Морква - коренеплід, наділений лікувальними, захисними властивостями, еротичними імпульсами, дуже часто зустрічається в родильній обрядовості, виступаючи компонентом евфемістичних фразеологізмів про народження дітей (відповідь на запитання дітей «Звідки я взявся?» - «у моркві знайшли (найшли, сидів)»). Уявлення про нещасливе подружнє життя асоціюється із знищеним деревом або частково знищеною частиною його стовбура, як-от пеньок: як за пеньком просидіти на вітрі - «жити погано, нещасливо».

Мотив розлучення пов'язується із зав'ялим листям, рослиною: зав'яли (зів'яли) віники в кого - «розлучитися». На цьому фоні виділяється АФО з непрозорою мотивацією: кактус виростити - «розлучитися». Можна припустити, що подвійна (денотативно-конотативна) експресивність даного звороту твориться завдяки суміщенню асоціативного вектора зовнішнього вигляду рослини, наявністю у неї шипів зокрема (в небагатьох наявних АФО кактус сприймається як символ сварки) зі сферою почуттів, станом закоханості (послаблення або зникнення) людини тощо.

Специфічні смакові якості (гіркота) постали в основі образного антонімічного протиставлення любити як цибулю після чаю із семантикою «ненавидіти» (пор. любити як кіт лозину - «не любити»).

Як бачимо, своєрідна модель лінгвокультурологічно-ідеографічної репрезентації концепту «Кохання» втілюється в культурно детермінованих засобах його вербального вираження, які водночас є основними експлікаторами уявлень, що сформувались у регіональній культурі щодо зазначеного почуття.

Література

1. Воркачев С. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании: стаття / Воркачев С. - Филологические науки. - 2001. - № 1. - С. 17 - 24.

2. Ужченко В., Ужченко Д. Фразеологічний словник східнослобожанський і степових говірок Донбасу: словник [для студентів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів] / В. Ужченко. - 5-е вид., перероб. й доп. - Луганськ: Альма-матер, 2005. - 348 с.

Размещено на Allbest.ru