Філософська специфіка англо-українського перекладу першоджерельних текстів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Філософська специфіка англо-українського перекладу першоджерельних текстів

Ковтун Л.В.

Стаття розглядає особливості автентичності та інтерпретації сенсів філософських текстів під час перекладу першоджерел з англійської мови українською. Надано методологічне визначення проблеми мови та мислення, обґрунтовано специфіку інтерпретаційних тлумачень, експліковано практичні аспекти англо-українського першо- джерельного перекладу. Окреслено перспективи розвитку напрямку.

Ключові слова: природна мова, філософська мова, мова і мислення, розрив в роз'ясненні, інтерпретація, переклад.

The article deals with the peculiarities of authenticity and interpretation of the meanings of philosophical texts when translating English original texts into Ukrainian. A methodological definition of the problem of language and thinking is given, the specifics of interpretative explications are justified, the practical aspects of English-Ukrainian primary source translation are explained. Prospects of further development of the research are outlined.

Keywords: natural language, philosophical language, language and thinking, explanatory gap, interpretation, translation.

Актуальність та постановка проблеми

Одним з аспектів впливу набутих сучасним соціумом рис на формування української філософської думки стало використання англійської мови на світовому рівні не лише у якості інструменту повсякденної міжнародної комунікації, а й для ведення наукової діяльності. Загальновизнаними мовами філософії були грецька, латина, італійська та німецька. Більшість фундаментальних праць та філософських першоджерел створені саме цими мовами. Але мова філософських творів на сучасному етапі не обмежується кордонами використання тієї чи іншої природної мови (мови міжособистісного спілкування) і прагне до фаховості, а, відповідно, мова спілкування співіснує з мовою філософії як науки, зі своїм спектром спеціальних понять необхідних для висловлення широкого спектру сенсів та смислів. Сучасна філософська дослідницька комунікація прагне синтезувати лінгвістичну специфіку філософських понять історично створених на найбілш поширеному в філософії мовному контексті та звести до сучаної мови міжнародного наукового спілкування, якою виступає англійська. В зв'язку з цим, особливо гостро постає проблема перекладу філсоофських текстів та першоджерел на національні мови, зокрема українську, враховуючи різницю мовних груп та інших розбіжностей в передачі смислового контенту філософського тексту.

Аналіз останніх перекладознавчих досліджень і публікацій. Вивчивши класифікацію подану в перекладознавстві з'ясовуємо, що філософська мова має назву «субмова філософії» і належить до фахових мов субкласу соціальних наук, яка характеризується найвищим рівнем абстрактності [9, с. 105].

Як зазначає Н. Кудрявцева, «першорядним завданням при перекладі філософського твору є, по-перше, виявлення термінологічного каркасу конкретного філософського твору і, по-друге, збереження і реконструкція цього каркасу в тексті перекладу. У випадку філософії це завдання, цілком вирішуване стосовно будь-якої іншої фахової мови, ускладнюється саме тим, що, окрім використання загальноприйнятих термінів, кожний автор філософського тексту створює свою власну мову відповідно до нових смислових просторів та рефлексивних тлумачень [11, с. 223].

О. В. Гарусова висловлює переконання, що стиль перекладу (буквальний чи вільний) переважно залежить від жанру оригіналу. Так, автор демонструє перебіг історичного формування перекладацьких традицій і зазначає, що лише в XV ст. в Європі на перший план виходить тенденція адаптації перекладу до лінгвістичних і культурних цінностей культури, що приймає текст. XVI ст. відзначилося «покращенням» перекладів задля задоволення реципієнта за рахунок прибирання або редагування фрагментів першоджерела, які не подобались перекладачу. При цьому перекладач прагне адаптувати оригінал своєї культури. В той же час існувала абсолютно протилежна описаній позиція пов'язана з прагненням перекладача передати особливість та унікальність першоджерела та познайомити читача з відмінною для нього культурною ситуацією. Лише в XVII ст. точність перекладу більше не сприймали як буквальний переклад кожного слова і почали розглядати як максимально можливу передачу змісту оригіналу. Хоча, зокрема в Англії, в цей період переважали вільні переклади грецьких та латинських класичних творів, що пояснювалося прагненням не стільки перевершити автора першоджерела за змістом, скільки передати через переклад саме енергетику та натхнення автора [8, с. 150].

Ентоні Пім, австралійський вчений, найбільш відомий своїми роботами з перекладознавства, став одним з перших, хто висловився щодо доречності перенесення акценту перекладу тексту на перекладачів як особистостей. Для нього переклад - форма керування ризиками, а не боротьба за збереження еквівалентності. Згідно його гіпотези, перекладачі можуть бути членами професійних міжкультур, які працюють в умовах нашарування культур, де на меті є просування довготривалої міжкультурної співпраці. Одна з функцій перекладу - залучення культури меншин до більш широких культурних систем з потенційною можливістю впливу та змін в цих широких системах [1, с. 42].

Що стосується перекладу англомовних носіїв першоджерельної філософської думки українською, то питання видається вкрай актуальним, адже, як вже зазначалося нами раніше [10, с. 4-5], мовна відповідність багатьох філософських понять в українській культурі або відсутня взагалі, або не є загальноприйнятною серед філософів. Перекладач стикається з ситуацією відсутності мови якою перекладається твір. Тому подекуди переклад українською мовою перетворюється на процес створення української філософської мови.

Крім того, як зазначає О. Юркевич, вивчаючи проблеми сучасної філософської герменевтики, на сьогодні заохочуються будь-які більш-менш вдалі спроби перекладу, що суперечить класичному розумінню перекладу як елітарного мистецтва, яким займалися найбільш освічені особистості. Автор пов'язує це з «розвінчанням утопічної ідеї адекватності перекладу, можливості відкриття в процесі перекладацької діяльності єдиного змісту тексту». Саме «криза очікування ідеального перекладу, з одного боку, загострила питання про реалістичність перекладацьких намірів, а з іншого боку зробила ймовірною реалізацію можливості збиткового (поганого) перекладу» [13, с. 249]. Розуміння важливості опрацювання першоджерельних англомовних філософських текстів породжує постійний «інформаційний голод» щодо читання творів природною для українського реципієнта мовою, що слугує певним виправданням читанню не завжди якісно перекладених текстів. В той же час, спостерігається відчуття постійного інформаційного відставання в області філософського світорозуміння і розробки філософської методології.

В цьому контексті доречно звернутися до висловлювання Е. Піма, де він говорить про те, що «Якщо перекладач бачить лише один варіант перекладу, то немає про що говорити; не потрібно жодної філософії. Якщо ж він розмірковує над двома чи більше рішеннями, то варто почати обговорення.» [8, с. 42].

Мета даної статті полягає у визначенні специфіки перекладу англо-українських філософських текстів відповідно до концептів філософії мови.

Досягнення означеної мети досягається шляхом вирішення наступних завдань: обґрунтуванні специфіки інтерпретаційних тлумачень; методологічного визначення проблеми мови та мислення, визначенні практичних аспектів англо-українського першоджерельного перекладу, окресленні перспективи розвитку напрямку.

Переклад чи інтерпретація. Нажаль, перекладачі не можуть через культурні та історичні відстані мислити та інтерпретувати філософські тексти однаково. Тому і постає питання про збереження сенсів під час перенесення філософської думки з одного мовного простору в інший.

Щоб зрозуміти наскільки «вільним» є переклад з англійської мови українською саме творів філософської тематики, спробуємо порівняти деякі буквальні значення, які можна побачити за лексичними та граматичними конструкціями, які використовують обидві мови. Звернемося до «Філософського енциклопедичного словника» у передмові якого зазначається, що «ФЕС не дотримується жорсткої нормативності в поданні змісту філософських термінів, в трактуванні філософських вчень, напрямів, течій; не претендує на однозначні оцінки інтелектуальних здобутків видатних постатей історико-філософського процесу. В багатьох статтях ФЕС поряд із загальноприйнятим, усталеним тлумаченням дається авторське бачення або розуміння філософського терміну, вчення, події тощо, чим реалізується принцип плюралізму мислення. Тому між окремими статтями можливі розбіжності, наявність альтернативних чи суперечливих думок. Такі статті подаються як авторські з відповідними підписами.» [6, с. IV].

Щодо довідкових матеріалів, якими користувалися укладачі словника для уточнення висвітлення персоналій та окремих термінів світової філософської думки: The Encyclopedia of Philosophy. - Editor in Chief Paul Edwards. - Macmillan Publishing Co. - N.Y.; London. - Vol. 1 - 8. - 1972; The Encyclopedia of Philosophy. - Supplement. - Editor in Chief Donald M. Borchert. - Macmillan Reference USA. - Simon & Schuster Macmillan. - N.Y., 1996; Dictionary of Philosophy and Religion: Eastern and Western Thought. By W.L. Reese. - New Jersey: Humanities Press Inc. - 1980; Современная западная философия/Словарь. - Москва, 1998; Новая философская энциклопедия. В 4 т. - Москва: “Мысль”. -2000 [6, с. V]. Тобто під час укладання словника відбувався переклад (або інтерпретація) англомовних першоджерел українською. То ж питання розуміння і сприйняття тексту філософського змісту подекуди проблемні і потребують більш детального вивчення.

Тож в чому полягає відмінність перекладу від інтерпретації? Власне переклад передбачає відтворення першоджерела засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми. Задля досягнення цієї єдності відтворення ідейного змісту оригіналу відбувається цілісно в характерній для нього стилістичній своєрідності але вже на іншій мовній основі. При цьому «шлях до досягнення такої єдності не лежить через встановлення формальних відповідників. Зіставлення засобів різних мов, навіть найбільш віддалених, можливе лише шляхом зіставлення функцій, які виконують різні мовні засоби. Звідси точність перекладу полягає у функціональній, а не формальній відповідності оригіналу» [16].

Поняття інтерпретації пов'язано з дослідницькою діяльністю, спрямованою на «тлумаченням змістової, смислової сторони літературного твору на різних його структурних рівнях через співвіднесення з цілістю вищого порядку. Смисловий зміст досліджуваного літературного явища в інтерпретації виявляється через відповідний контекст на фоні сукупностей вищого порядку» [17].

Для прикладу звернемося до статті А. Леонова, в якій він вдається до спроб тлумачення та інтерпретації філософського поняття mind, яке не має абсолютного синоніма в англійській мові, а українською може перекладатися як «розум», «дух», «душа», «свідомість», «психіка», «ментальне» тощо. В англійській мові використання поняття відбувається суто інтуїтивно та контекстуально, що додає плутанини під час пошуку українського відповідника, який не буде кожного разу однаковим і буде залежати знову ж таки від контексту [12, с. 51-52].

Зважаючи на вищевикладене та беручи до уваги відмінності форм лінгвістичного мислення та специфіку мов (англійська має меньше синонімів на відміну від славянських мов), складність висловлення філософської думки природною мовою та критика останньої виглядають обґрунтованими, адже аналітична філософія на своєму ранньому етапі орієнтувалася на мову науки, вільну від неточностей та багатозначності природної мови. Лише в лінгвістичній філософії Л. Вігтенштайна пізнього періоду з'являється розуміння, що штучні мови не здатні вирішити всі проблеми людського пізнання, а тим більше філософії, і саме людська природна мова є найбільш потужним інструментом пізнання.

Це бачення доповнюють прибічники структуралізму, які розглядають мову як систему знаків, які утворюють «вторинні знакові системи», що не завжди враховують культурологічну складову [5, с. 5].

Філософія і мова. Герменевтика Г.-Г. Гадамера подає мову як єдину мову людської свідомості. Мова - це середовище, в якому існує людина. Всі висловлювання мають діалогічний характер. Тобто сенс висловлювання визначається відповіддю на поставлене запитання. Задача герменевтики розкрити цей сенс. Одна з задач філософії - пошук мови, здатної висловити нові смисли, які виникають у культурі. Тобто, філософія фактично формує свою мову, спрямовану не на передачу інформації, а на формулювання сенсів [5, с. 6].

То що ж таке мова з точки зору філософії? Мова - це знакова система довільної природи, за допомогою якої здійснюється людське спілкування на різних рівнях комунікації і трансляції, включаючи операції мислення, надбання, зберігання, перетворення і передачі повідомлень (сигналів, інформації, знань) і пов'язаних процесів. Мова також є універсальним засобом об'єктивації дійсності як в індивідуальному, так і в суспільній свідомості, виступаючи в якості первинної, найбільш природної основи репрезентації світу. Як багатоаспектний феномен мова виступає предметом вивчення різних теоретичних дисциплін: логіки, лінгвістики, семіотики, психології (психолінгвістики), соціології (соціолінгвістики), культурології та інших [4].

З цього визначення можна зробити висновок, що мова існує як достатньо незалежна одиниця, використання якої зумовлено тими чи іншими обставинами. Про це достатньо точно говорить Л. Вітгенштайн, вводячи поняття «мовної гри» на позначення мови і діяльності [7, с. 95], маючи на увазі, що значення не може бути однобоко визначено в межах певної метамовної системи. Також мовні ігри, з яких складається філософська комунікація, розглядаються Л. Вітгенштайном як спрощені, ідеалізовані моделі використання слів, послідовне ускладнення яких відображає динаміку мови. До того ж, зазначається наявність соціокультурного аспекту ігор, відображеного в понятті форм життя.

Л. Вітгенштайн вбачає, що виникнення більшості філософських проблем виникають безпосередньо з мови: «Філософська проблема має форму: «Я не можу добре зрозуміти»» [7, с. 139].

Адже мова перекладача обмежується його досвідом, який реалізується лише через вже існуючі слова, що не виключає наявності «розриву в роз'ясненні» (про який, доречи прийнято було говорити лише під час опису нових явищ в фізиці). Лінгвісти «запозичили» цей термін для опису реалій, які переносяться з однієї мови в іншу і не мають прямих відповідників в силу відсутності самих реалій в культурі. Тобто ми не можемо сказати того, чого ми не можемо помислити. Відповідно, якщо перекладач не оперує словом на рівні першоджерельних філософських текстів, говорити про збереження смислів в межах запропонованого в результаті перекладу змісту, вкрай складно.

Мова і філософське мислення. Звертаючись до визначення поняття «мислення», з'ясовуємо, що це є вища форма активного відображення об'єктивної реальності, яка полягає у цілеспрямованому, опосередкованому і узагальненому пізнанні суб'єктом суттєвих зв'язків і відносин предметів і явищ, в творчому створенні нових ідей, в прогнозуванні подій і дій. Виникає і реалізується в процесі постановки і рішення практичних і теоретичних проблем [14].

Таким чином, співвідносили поняття «мови» і «мислення», можна побачити надзвичайно тісний взаємозв'язок між процесами мислення та використанням мови. Мислення має ознаку дискурсивності та понятійного визначення на відміну від, наприклад, естетичного відчуття, де залучаються образи поняття, метафори. Але ж для філософської мови характерна й наявність чіткого категоріального апарату (якій має зберегатися в оригінальних транскрипціях чи кальках) й образно-символічність висловлювання. Це й вносить складнощі в переклад. Відповідно, якщо досвід перекладача є недостатнім для сприйняття інформації, він може й не побачити ту «мовну гру», яка відбувається в першоджерелі, з яким він працює.

Варто також зауважити неоднозначність природи мови і мислення. В процесі мислення автор не працює з предметами матеріального світу.

Тобто, всі речі та поняття, які автор може помислити існують, але в той же час вони уявні. Така сама ситуація відбувається і в мові. Називаючи той чи інший предмет, кожен перекладач може уявити його собі по-своєму, згідно власного досвіду.

Що ж трапляється у разі змін реалій матеріального світу? Змінюючи спосіб мислення, сприйняття речей, в мові виникає необхідність до змін згідно нових потреб актуалізації дійсності. Це може траплятися шляхом розширення семантичного поля певних лексичних одиниць або виникнення нових, що потребуватимуть певного часу для усталення в мовленні.

Практичні аспекти сучасного англо-україн- ського перекладу. Найяскравішим прикладом розвитку та змін, які відбуваються в межах сучасної мовної системи, може стати англійська мова, яка будучи мовою міжнародного спілкування саме за кількістю носіїв у світі, а не приналежності до територій, де англійська мова є лише державною, спонукає до постійного розширення словникового запасу, зокрема за рахунок соціального та культурного впливу «не носіїв» мови на понятійний апарат існуючого в англійській мові вокабуляру. Для порівняння - Оксфордський словник англійської мови нараховує близько 600 тис. слів, а Словник Вебстера -- 475 тис., але серед них велика частка архаїчних слів та величезний об'єм технічних термінів, а в 2017 році електронний ресурс The Global Language Monitor оголосив про перетин мільйонної межі слів, що існують сьогодні в англійській мові [18].

Згідно з словником Національної Академії Наук України, сучасна українська мова нараховує близько 256 тисяч слів, що приблизно вчетверо менше словникового запасу, використовуваного англійською мовою.

Яким же чином можна зберегти сенс англомовного оригіналу під час його перекладу українською? Як визначити який вислів з синонімічного ряду найкраще передає сутність змісту першоджерела з найменшими втратами?

Питання, яке надзвичайно бентежить сьогодні англомовних авторів - зниження якості самої мови за рахунок того, що в певному сенсі «англійська мова належить кожному, хто її використовує», адже нації, які використовують мову водночас її створюють і перетворюють, і саме тому «володіють нею» [2].

В той же час, англійська мова належить до тих мов, яка має надзвичайну відмінність лексико- граматичних структур в межах однієї мови, що зумовлюється спрощеним підходом до розмовного порівняно з писемним мовленням.

На письмі будь-яка мова послуговується знаковою системою, що властива певній мові і містить поняття, які є прийнятними та звичними для читачів. Саме через відмінність у сприйнятті інформації читачами і відбувається вибір засобів інтерпретації перекладачем.

Повертаючись до англійської мови, треба відзначити, що мовою послуговуються дві надзвичайно масові культури (британська та американська), про які Б. Шоу сказав, що «Англія та Америка - дві країни, розділені однією мовою». Відповідно філософські твори, написані британською англійською можуть потребувати адаптації до американської світоглядної картини і навпаки. Тобто, в лексичному наповненні англійської мови існує низка понять абсолютно тотожних в обох культурах, але відмінних за своїм знаковим та звуковим відображенням і в той же час певні поняття, маючи абсолютно тотожний знаково- звуковий вигляд мають різні смислові наповнення, що призводить до необхідності уточнення обставин використання лексеми, особливо під час перекладу українською. Звісно, представники обох англомовних культур обізнані щодо особливостей таких відмінностей, які є надзвичайно яскравими і в інших проявах мовлення, в тому числі організації письма, тому, з метою уникнення непорозумінь, адаптація може відбуватися лише до ступеня необхідного для покращення сприйняття тексту англійською, але під час перекладу всі ці дрібниці потребують глибокого розуміння.

Одним з прикладів «особливостей» перекладацької діяльності може стати коментар, зроблений під час перекладу російською мовою статті Л. Голдстейна

«Іспит Вітгенштайна на ступінь Ph.D.» (перекладач В.В.Целищева) [15]. В розділі «від перекладача» знаходимо наступне зауваження: «Стаття щедра на посилання документального характеру. В перекладі російською мовою ми свідомо виключили майже всі з них, адже в них надано сучасні публікації, які обговорюють відповідні питання щодо змісту «Трактату». Тим більше, сам професор Голдстейн рекомендує в статті при першому її прочитанні ігнорувати всі посилання. За бажанням читач може звернутися до “Philosophy”, том 74, 1999 року, ст. 499-513, для більш повного ознайомлення з ситуацією, яку описано в статті».

Цей приклад ілюструє ще одне питання, що виникає під час інтерпретації текстів філософського спрямування. То, як же переконатися, що зміст перекладу не викривляє ту думку, яку первинно заклав автор в свій твір, що перекладач пише саме те і про те, що викладено мовою оригіналу? Достатньо достовірно можна перекласти твори, якщо їхнім автором є сучасник перекладача і вони мають можливість спілкування. Цілком природною є необхідність для інтерпретатора зрозуміти філософські погляди, які він відкриває загалу доступними для себе мовами, тобто перекладач має бути перш за все професійним філософом, чи хоча б бути обізнаним в поглядах того, кого перекладає. Для філософського переклад мало бути професійним перекладачем. Саме використання спільного понятійного апарату, а не припущення або висновки наближають зміст до відповідно закладеного сенсу. За наявності прижиттєвих перекладів можна говорити про істинність останніх, але з обмовкою про конкретний життєвий етап автора. Як відомо, під час своїх досліджень протягом життя багато науковців, в тому числі філософів, серед них і згадуваний раніше Л. Вітгенштайн, визнають свої ранні теорії частково або повністю помилковими і вдаються, або до обґрунтування своїх висновків, або до створення нової теорії, яку ніколи не можна вважати остаточною. Що ж до перекладу спадщини попередників, то, як правило, перекладач не працює самостійно, якщо робота автора не є предметом вивчення або переклад робиться з метою вирішення певної філософської проблеми і сенс набуває первинного значення. Суттєво сприяє дотриманню загального напрямку вибору сенсів і факт знання кінцевих висновків, яких дійшов автор у своїх пошуках.

Альтернативні погляди на проблему пошуку «спільної» мови. Джалаледін Румі, персидський поет-суфіст сказав, що «Тиша - мова Бога, все решта - поганий переклад» [3]. Це твердження повертає нас до питання про існування єдиної спільної мови для всього людства. Безмежна кількість досліджень спрямована на доведення можливості існування і відновлення тієї самої прамови, дарувала надію на остаточне порозуміння людства і зникнення необхідності в перекладі як такому.

Пошуки відбувалися різними напрямками та приводили до несподіваних результатів. Так, так звана гіпотеза Сепіра-Уорфа про вплив мови на світосприйняття її носіїв, а також когнітивні процеси, стверджувала, що мова визначає мислення, а лінгвістичні категорії, відповідно, обмежують і визначають когнітивні. Гіпотеза не підтвердила себе по відношенню до природніх мов, але творці мов програмування погоджуються з цими роздумами. Саме особливість тієї чи іншої мови програмування визначає спосіб роботи програмістів з цими мовами.

Проте мова програмування стала далеко не єдиною спробою створити мову, позбавлену будь- яких виражальних обмежень. Серед досліджень, зроблених в цьому напрямку слід згадати Джона Уілкінса і його «Досвід про істинну символіку і філософську мову». Його пазіграфія складалася з набору «будівельних блоків», які дозволяли побудувати всі можливі речі і поняття. Система не мала жодної орфографії, а символи-зображення не мали жодних фонетичних відповідників.

На сьогодні єдиною штучною мовою, яка має своїх носіїв по всьому світу, є есперанто.

Кількість спроб створити єдину мову штучно вражає. Але крім всіх виражальних недоліків, ці мови мають одну спільну рису з природніми мовами - як і будь-яку іншу іноземну мову, штучну доведеться вивчити, що одночасно виступає протиріччям, адже рідну мову ми сприймаємо і продукуємо від народження задовго до того як будемо її «вивчати».

Можливо ключ до порозуміння криється десь в поєднання сучасних наукових розробок, здатних навіть транслювати наші думки одразу в комп'ютерну мережу і робити їх доступними будь- якою мовою.

філософський текст переклад першоджерело

Висновки

Аналіз останніх перекладознавчих досліджень аргументує вибір англійської мови, як тієї, що дозволяє максимально швидко та якісно обмінюватися інформацією та констатує необхідності укладання певного словника, який дозволив би інтерпретувати філософські першоджерела українською без втрати якості змісту. Адже переклад не може бути чітким та однозначним, завдяки чому унеможливлюється відмежування всього виражального діапазону лексичних одиниць для представлення нового рівня мислення та розуміння філософських поглядів. Якісна інтерпретація першоджерел українською мовою надала б нам можливість на новий якісний рівень прочитання сенсів зі збереженням культурних аспектів сприйняття.

Саме запозичення, правила та винятки, недосконалість недосконалої але природної мови дає нам можливість видозмінювати та модифікувати її відповідно до наших задач, цілей, потреб, напрямків досліджень та оточуючих реалій. Жодна штучна або синтетична мова не проявили здатності до такої адаптації.

Перспективи подальшого розвитку напрямку. На сьогодні переклад українською мовою філософських текстів набуває популярності не лише на аматорському, але й професійному рівнях. На нашу думку якісному покращенню цього явища могла б сприяти усталена система понять, в першу чергу вже перенесених в українську мову з англійської як на загальнофілософському рівні так і стосовно кожного окремого автора. Адже від такого порозуміння та послідовності в інтерпретації філософської думки залежить подальший сталий розвиток української філософської спільноти.

Але це не означає необхідність відмови від існуючих технологій, які відкривають нові можливості для спілкування. Відео- та аудіозаписи лекцій або зустрічей з науковцями дають змогу наблизитися до процесу перетворення думки в слово і донесення його до слухача всіма доступними виражальними засобами, дають зрозуміти наскільки автор задоволений тим як він це сказав і наскільки він впевнений в своїх твердженнях. Технології дають можливість наблизитися до прямого обміну не лише інформацією в своєму оформленому вигляді, а й доторкнутися до думок, емоцій, почуттів, що проходять через тіло людини, як об'єкта матеріального світу і наближають нас до пошуків відповідей на спільні питання на іншому комунікативному рівні.

Список використаних джерел

1. Antony Pym, Philosophy and Translation// A companion to translation studies, Clevedon-Buffalo-Toron- to, 2007. - 183 pp.

2. Demont-Heinrich, C. (2008). The Death of Cultural Imperialism -- and Power Too?: A Critical Analysis of American Prestige Press Representations of the Hegemony of English International Communication Gazette, 70 (5), 378-394 DOI: 10.1177/1748048508094289

3. Ekhart T. «Oneness with All Life: Inspirational Selections from A New Earth»// Penguin Books. - 2009. - 192 pp.

4. Азаренко С. А., Костюк В. Н., Можейко М. А.

-- Язык./ Гуманитарная энциклопедия: Концепты

[Электронный ресурс]// Центр гуманитарных технологий, 2002-2019 (последняя редакция: 23.04.2019). URL:https://gtmarket.ru/concepts/7076.

5. Анкин Д. В. Семиотика философии: философскометодологические аспекты// Автореферат на соискание ученой степени доктора философских наук//Е., «УрГУ»

- 2004. - 44 с.

6. Виробництво суспільне// Філософський енциклопедичний словник. - К.: Абрис, 2002. - 744 с.

7. Вітгенштайн Л. Tractatus Logico-Philosophicus; Філософські дослідження/ Людвіг Вітгенштайн - К.: Основи, 1995. - 31І с.

8. Гарусова Е. В. «Буквализм» и «вольность» как основная переводческая оппозиция.// Вестник ВГУ - 2007. - №1. - С. 149-153.

9. Кияк Т. Р. Функції та переклад термінів у фахових текстах// Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. - 2007. - №32. - С. 104-108.

10. Ковтун Л. В. Вітчизняний простір філософських перекладів: до постановки проблеми// Молодь: наука та інновації - 2018: Матеріали VI Всеукраїнської науково- технічної конференції студентів, аспірантів і молодих вчених (Дніпро, 15-16 листопада 2018 року). - Д.: НТУ ДП, 2018. - Т. 15. - С. 4-5.

11. Кудрявцева Н. Специфічні особливості перекладу філософських текстів// Науковий вісник ХДУ - 2008. - Т.8. - С. 222-227.

12. Леонов А. «Аргумент зомбі» Девіда Чалмерса: Переднє слово перекладача//Філософська думка. - 2015.

- №5. - С. 51-59.

13. Юркевич О. М., Бевз Н. В. Переклад філософських текстів в Україні: історія і сучасність// Філософські обрії. Науково-теоретичний журнал Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України та Полтавського державного пед. університету ім. В. Г. Короленка. - Вип.22. - Київ- Полтава, 2009. - С. 236-253.

14. http://filosofedu.ru/mdex.php/otvety-na-voprosy-po- teorii-filosofii/578-myshlenie-i-jazyk

15. http://filosof.historic.ru/books/item/f00/s00/ z0000276/index.shtml

16. https://uk.wikipedia.org/wiki/переклад

17. https://uk.wikipedia.org/wiki/інтерпретація

18. https://www.languagemonitor.com/global- english/1000000th-english-word-announced/

References

1. Antony Pym, Philosophy and Translation // A Companion to Translation Studies, Clevedon-Buffalo- Toronto, 2007. - 183 pp.

2. Demont-Heinrich, C. (2008). The Death of Cultural Imperialism - and Power Too?: A Critical Analysis of the American Prestige Press Representations of the Hegemony of the English International Communication Gazette, 70 (5), 378-394 DOI: 10.1177 / 1748048508094289

3. Ekhart T. “Oneness with All Life: Inspirational Selections from A New Earth” // Penguin Books. - 2009. - 192 pp.

4. Azarenko SA, Kostyuk VN, Mozheiko MA - Language

/ Humanitarian Encyclopedia: Concepts [Electronic

resource] // Center for Humanitarian Technologies, 20022019 (last revised: 23.04.2019). URL: https: //gtmarket.ru/ concepts/7076.

5. DV Ankin, The Semiotics of Philosophy: Philosophical and Methodological Aspects, // Abstract for the Doctor of Philosophy Degree // E., «UrUU» - 2004. - 44 p.

6. Public production // Philosophical encyclopedic dictionary. - K.: Abris, 2002. - 744 p.

7. Wittgenstein L. Tractatus Logico-Philosophicus; Philosophical Studies / Ludwig Wittgenstein - K.: Fundamentals, 1995. - 311 p.

8. EV Garusova, “Literalism” and “Liberty” as the Main Translation Opposition. // VSU Bulletin. - 2007. - №1. - P. 149-153.

9. Kiak TR Functions and translation of terms in professional texts // Visn. Zhytomyr. state. to them. I. Franko.

- 2007. - №32. - P. 104-108.

10. Kovtun LV Domestic space of philosophical translations: to the problem statement // Youth: Science and Innovation - 2018: Proceedings of the VI All-Ukrainian Scientific and Technical Conference of Students, Graduate Students and Young Scientists (Dnipro, November 15-16, 2018). - D.: NTU DP, 2018. - Vol.15. - P. 4-5.

11. Kudryavtseva N. Specific features of the translation of philosophical texts // Scientific Bulletin of the KSU. - 2008. - T.8. - P. 222-227.

12. Leonov A. “Zombie Argument” by David Chalmers: The Translator's Foreword // Philosophical Thought. - 2015. - №5. - P. 51-59.

13. Yurkevich OM, Bevz NV Translation of philosophical texts in Ukraine: history and modernity // Philosophical horizons. Scientific-theoretical journal of the Institute of Philosophy. GS Skovoroda of NAS of Ukraine and Poltava State Ped. University. VG Korolenko. - No.22. - Kyiv- Poltava, 2009. - P. 236-253.

14. http://filosofedu.ru/index.php/otvety-na-voprosy-po- teorii-filosofii/578-myshlenie-i-jazyk

15. http://filosof.historic.ru/books/item/f00/s00/ z0000276/index.shtml

16. https://en.wikipedia.org/wiki/Translate

17. https://en.wikipedia.org/wiki/interpretation

18. https://www.languagemonitor. com/global- english/1000000th-english-word-announced/

Размещено на Allbest.ru