Переселенська говірка села Золотоношка в полідіалектному та полікультурному середовищі (фонетичні особливості)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут української мови НАН України

Переселенська говірка с. Золотоношка в полідіалектному та полікультурному середовищі

М. Ткачук

Вивчення українських говірок поза межами України - актуальна проблема сучасної діалектології, що сьогодні постала особливо гостро у звязку з відомими геополітичними обставинами. Найбільше етнічних українців є т. зв. «східною діаспорою», яка проживає на території країн СНД, зокрема на теренах РФ.

Мовознавчі дослідження таких говірок та їхнього ономастикону представлені як давнішими працями (Т.В. Назарової, З.С. Сікорської, Г.Т. Солонської, В.Ю. Чубенко та ін.), так і новішими розвідками українських та зарубіжних лінгвістів (А.А. Сагаровського, М.Т. Авдєєвої, Ю.В. Черенкової, В.І. Супрун, Н.Г. Архіпової, Л.І. Ларіної та ін.). Відомі дослідження переселенських говірок Воронежчини, Кубані, Сибіру, Далекого Сходу та Приморського краю. Натомість обмеженими щодо повноти мовознавчої інформації зокрема та досліджень у цілому є лінгвістичні описи українських говірок Передуралля.

На теренах Башкирії українські говірки функціонують приблизно з кінця ХІХ ст., коли почалися масові міграції населення до Передуралля, Сибіру та Далекого Сходу [1, с. 80-82; також див.: 2]. Українська мова в Башкортостані не має статусу офіційної; див. також: [1, с. 82-83]; її соціальна база здебільшого обмежена селянами (переселенцями з України), рідше - містянами. Водночас зауважимо, що ступінь володіння нею залежить від вікової характеристики мовців. За дослідженням В. С. Ілліна, станом на 40-ві роки ХХ ст. літні люди (60-75 років) та діти (8-9 років) були найактивнішими носіями українських говірок, хоча їхнє мовлення також зазнало впливу російської мови [3, а 406]. Сьогодні українською володіють і спілкуються в побуті старше і середнє покоління, а діти - здебільшого лише російською, навіть з українськомовними родичами, хоча українську розуміють.

Закономірним є процес зменшення українського населення на неетнічних землях [4], адже воно відірване від материнського континууму й тісно контактує з іншими народами, словянськими і несловянськими, - у культурному, побутовому, мовному аспектах. Тривала поліетнічна взаємодія неминуче спричиняє трансформації в традиційній культурі та мові українців за кордоном, що визначає актуальність дослідження міжмовної інтерференції в українських говірках Башкортостану. Серед нечисленних мовознавчих студій з цієї тематики - праці П.С. Лисенка та В.С. Ілліна, що є матеріалами за результатами експедицій Академії наук УРСР в українські поселення Башкирії в роки Другої світової війни [5]. Сучасні дослідження словесності українських говірок Башкортостану здебільшого активізувалися в галузі фольклористики, етнографії та історії; рідше - це соціолінгвістичні розвідки, присвячені загальним питанням функціонування української мови та мовної освіти на території Башкортостану (див., наприклад, праці В.Я. Бабенка, Д.А. Чернієнка, Ю.В. Сіренко).

Джерелом пропонованого дослідження став матеріал, записаний у с. Золотоношка Стерлітамакського району Башкирії в 2012 р. (понад 30 годин звучання) від представників різних вікових та соціальних груп населення1. Мета дослідження - схарактеризувати діалектну основу переселенської говірки, що функціонує в полімовних та полікультурних умовах, визначити її фонетичні особливості та зясувати напрямки динаміки.

Нагадаємо, що для опису переселенської говірки визначальним є зіставлення із вихідною, материнською основою, а також зясування іншодіалектних й іншомовних впливів на різних рівнях мовної системи та ступінь трансформації говірки, адже, як зазначає Л.І. Баранникова, «сучасний стан материнських говорів може не відображати їхнього стану в момент, коли відбулося переселення» [6, с. 27].

У с. Золотоношка проживають здебільшого нащадки вихідців із колишньої Полтавської губернії, зокрема Золотоніського та Костянтиноградського повітів: за сучасним адміністративно-територіальним поділом це Драбівський та Золотоніський р-ни Черкаської обл. та Красноградський р-н Харківської обл.2. Іншими словами, основний масив населення Золотоношки формують носії південно-східного наріччя української мови, а саме - середньонаддніпрянських говірок, що є говірками давньої формації [АУМ І, к. ІХ]. Часто встановити точно материнську говірку не вдається й інформація зводиться лише до загальної вказівки на регіон: от свокор оце / свекруха мойа / у^восім год йійі суди привезли / іс^Пол тави // і отож назвали Пол" таука // оце отам Золотоноша / то кат із ^Золото ножшки де^то // а оце Дейеуска / йа не^знайу // 3. Однак подекуди діалектоносії все ж таки точно визначають населений пункт, звідки відбулося переселення, що уможливлює глибші дослідження на різних часових зрізах. Зокрема, під час інтервювання інформанти неодноразово називали материнську говірку своїх батьків - Жорнокльови, Безбородьки, Нехайки, Безпальче, Гельмязів (Черкаська обл.); Вознесенське (Харківська обл.) тощо.

Наразі джерелом для зіставлення слугують наявні друковані праці, зокрема [АУМ І, ІІІ; 0; ГЧ]. До мережі АУМ із відзначених населених пунктів включено лише с. Золотоношка Драбівського р-ну; однак у зіставленні беремо до уваги також сусідні говірки цього мікроареалу, що можуть бути репрезентантними, зокрема н. пп. Свічківка, Білоусівка Драбівського р-ну, Богдани Золотоніського р-ну; Вільховий Ріг Красноградського р-ну та деякі ін. Серед обстежених говірок, тексти з яких вміщено у виданні «Говірки Черкащини» (2013), є діалектні системи, що сформували діалектну основу переселенської говірки с. Золотоношка (далі - ГЗ), однак таких текстів обмаль. Перспективним залишається розширення зіставної бази шляхом записування мовлення носіїв середньонаддніпрянського говору (конкретніше - північних та центральних лівобережних говірок) для порівняння структури переселенської говірки із вихідною, материнською говіркою на сучасному етапі, що уможливить виявити як сталі риси, які не піддалися асиміляції в полімовному та полікультурному середовищі, так і, можливо, давні риси (на різних мовних рівнях), законсервовані в переселенських говірках як відносно закритих системах, що вони не контактують з іншими українськими говірками.

Ще одна особливість мовлення носіїв переселенських говірок у Башкирії - те, що старше і середнє покоління діалектоносіїв не вивчали української мови в школі, доступ до літератури і засобів масової інформації українською обмежений, а то й зовсім відсутній, а отже, можна говорити про мінімальний вплив на їхнє мовлення літературної української мови та збереження діалектних рис. Асиміляційні процеси могли відбуватися лише під

1 Під час експедиції в українські говірки Башкирії разом із к. ф. н. Г.С. Кобиринкою.

2 Точно не визначено вихідну говірки для «дєєвських», тобто мешканців колишньої Малої Дєєвки, що наразі є частиною села, однак їхнє мовлення майже не відрізняється від інших мешканців Золотоношки (лише окремі риси, які не впливають на загальну картину).

3 Інформант - Хижниченко Марія, 1934 р. н.

впливом мови російської, частково і дуже обмежено - мов несловянських (як правило, лише окремі елементи, здебільшого лексичні, на позначення окремих запозичених реалій). Структурну близькість українських говірок Башкирії та російського мовного ідіому як словянських за своєю генезою можна вважати передумовою різних інтерферентних процесів - на всіх мовних рівнях.

Для системи вокалізму характерна 6-фонемна структура; однак чітко визначити структурний тип ненаголошеного вокалізму, як це наводить у своєму дослідженні Г.І. Мартинова для середньонаддніпрянських говірок [7, с. 15-21], не видається можливим, адже мовленню носіїв ГЗ притаманна варіантність.

Для системи голосних фонем властивий перехід (повний чи частковий) ненаголошеного [е] > [и]; мині, нимайе, свикруха, с^систройу, вибириеш, зиерно, їди муку заниеси, до^жиніха, і тилат порали. Те саме превалює у формах дієслів із заперечною часткою не в мовленні більшості опитаних мешканців села: ни^могу; ни^знайу; йа ниюні мала; ни^носила очіпок; уже ни^стала йіздит нікуди ни^ходит; ни^х ватит і хати; пор.: [АУМ І, к. 40-44, 224; 7, 48, к. 7]. Рідше під впливом російської мови фіксуємо інші фонетичні варіанти: аіак неостаниш. Також засвідчені форми, де [е] > [і]: міні, міне, сіміна; зауважимо, що аналогічне звуження на периферії середньонаддніпрянських говірок зафіксувала й Г.І. Мартинова, пор.: [7, 35, к. 5]. Загалом для говірок материнського мікроареалу характерна значно більша функціональність фонеми /и/ порівняно з /е/ та /і/ [5, с. 602], пор., наприклад: а пичем хл іб / на / раншеУ ти пер жи на сковород і / а раншеУ пикли [7, с. 79]. У ГЗ спостерігається та сама фонетична особливість, хоча підкреслимо, що для мовлення носіїв переселенської ГЗ властива варіантність - у таких самих ненаголошених позиціях може зберігатися [е]: Маїстренко наш тоже неплохиї претсе дател; баба наіечі сушит; у^ матері бу ла сем йа здо рова; н і кого немайе у^нас.

Спостережено перехід ненаголошеного (іноді й під наголосом) [і] > [е], [и], часто - у префіксах, прийменниках: семйа; повісили колиску педредванкойу; бабка педт кармл увала; ну бапбка була пре памйат і; ізмо чали в ір овоч ка та ка / і оце суди вставит / пиедйажеца іїде; йа кис; або роде да дес вікене / петкіне кому.

Перехід [а] > [е], [і] засвідчено лише в окремих словоформах: ну оце їдему вечірі дивица на нівесту ілі на^жиніха / оце у^нас називали глідешкі; плісат (остання форма - адаптація запозиченої з російськох мови лексеми); так само несистемно це явище відзначене в материнському ареалі [8, с. 602].

«Акання» у ГЗ спорадичне, несистемне. У ненаголошеній позиції здебільшого збережена опозиція /а/ : /о/, як і в материнських говірках [АУМ І, к. 71]: Шас йа вам скажу / ала киї уіас?.. / полотн ан і рубашки / сороч ки // ше сп іт:оч койу / ота киї рубец полотнаниї отутечка//; вона все времйа рос казувала; а спереді конака одна сидит малаї на конаке. Іноді відзначено варіантні рефлексації ненаголошеного [о], зокрема в позиції перед наголошеним [а]: а розга варіват не // ну йаґби вони тут біл ше жили так може) і разго варівали, пор.: [АУМ І, к. 72-73]. У мовленні окремих діалектоносіїв відзначено більший ступінь «акання»: субституція /о/ ^ /а/, вочевидь, зумовлена впливом орфоепічної норми російської мови; як приклад наведемо уривок із розповіді директора школи (діалектоносій середнього віку із вищою освітою): Ста лова сваойа /продукти сам пастав л аеш // сад ік / тоже //такмо ми Уфонд міра ра ботайем в с ел скоай местност і // так што все / все шо йес т / все на мені // так / ра ботайу восмий гот // шо получайеца // ну / ат лічник абраза ван ійа Р іспубл ік і Б ашкартас тан // у^нас дуже ба гато було гостей умкол і за ц і пас л едн і п ат рок іу // були пасли //три пас ла були //. говірка діалектний фонетичний вокалізм

У новоутворених закритих складах /о/ здебільшого реалізується як [і], лише в деяких випадках відзначено [о]: у^воїну, пошли, дрож:і, возмем; зокрема у префіксах: достан, не^достаниш. Варіантна рефлексація /о/ відзначена і в материнському ареалі північних середньонаддніпрянських говірок [АУМ І, к. 64-66; 8, с. 602].

Системі консонантизму притаманні такі риси.

Відзначено збереження артикуляції нескладотворчих голосних [у], [і]: укатау, уот, буу, короуйачі, воїни, тої, виїде. В одному випадку в потоці мовлення після голосного відзначено перехід [у] > [у] у слові удиулайуца дивуватися (від рос. удивляться) - унаслідок адаптації російської форми до української фонетичної системи: усі удиулайуца шо дві свахи ухаті жи вут .

У ГЗ зафіксоване збереження поширеного в середньонаддніпрянських говорах альвеолярного [л] перед голосними и, е, о, у, а та перед приголосними: особено унашом колхозе такого страшного голода ниезуло шоп. Відзначимо, що ця риса непослідовна навіть у мовленні одного інформанта; крім того, ступінь вияву альвеолярності може бути різний: каут там на^Ук раіні дуже голотд буу // у воїну ска зат по рауде йак луди / от уас пухли луди; жили ниплохо / уас хахли ни лодарі //. Натомість у материнських середньонаддніпрянських говірках Г.І. Мартинова фіксувала чітке збереження опозиції /л/ : ІлІ [7, с. 170-180, к. 25].

Дзвінкі приголосні в кінці складу чи слова оглушуються: хліп; бапбки; зафтра; атдпускали; гот; ішеи; а в позиціях перед дзвінкими спорадично зафіксовано одзвінчення глухих: ну йаґби; шо^ж ти оце зд елау! //.

Шиплячі вимовляються по-різному, здебільшого це залежить від особливостей індивідуальної артикуляції. У ГЗ засвідчено як помякшену вимову [ч]: качка, вичешеш, мочіли, батрачіла; зокрема перед [а]: дівчата, о то^так нас ілі чат; кречау насу душу; чапан хтос та киї йії дау / тої длін:иї; напівпомякшену (спорадично): ниемайе уас тепер дівичічіріу; ці праунучатка так іше жал”ніші; зокрема перед [а]: покорме шоб не лакало нере чало; сірауно діу чата неа дінут йійі; пор.: [АУМ 1, к. 122-123]; так і тверду: із^мочали віровочка така; нівеста тоді веде діу чат свойіх до^жиніха; тіки вої на началас. Зауважимо, що в засвоєній із російської і частовживаній лексемі шас переважає помякшена вимова шиплячого.

Приголосні [д], [т], [з], [с], [л], [н] перед [і] мають помякшену вимову: всіми тіми дітми; там і діжки^шж стойат; і пошла уни стімі дітками; стіки скотенаки було; полотнані рубашки; і оце манішка вишита; літом таран тас. Губні, задньоязикові та [р] у цій позиції також вимовляються помякшено: діучата співайут; дуже обіжалис; окріп кипит; вікна; оставіли; мужикіу; лише подекуди засвідчено напівпомякшену вимову: вона пріиїшла; діти дво ри підмітайут; а він піитходит; шоб між з^ луди неи ходит. Натомість Г.І. Мартинова фіксує в цій зоні нейтралізацію опозиції твердість : мякість передньоязикових приголосних перед [і] різного походження [ 7, с. 139-146, к. 22]; варіантність вияву мякості передньоязикових перед [і] < [*о] відзначено у середньонаддніпрянських говірках на північному сході [АУМ ІІІ, к. 10].

Рефлексацію сполучення губного + /j/ як губного з епентетичним приголосним зафіксовано паралельно з варіантами з помякшеним губним та зі збереженням /j/: а нас сем на; у^нас дві сим ні в^домі жигло; пре^памйаті; масо. Засвідчено, що в окремих позиціях у результаті субституції української форми російською засвідчено форму із помякшенням губного та переходом [а] > [і]: дочкин син учіцау^ городі тоже на каміншіка.

У мовленні носіїв ГЗ у деяких формах зафіксовано відсутність другої палаталізації в М. в. іменників I відм. жін. р., вочевидь, під впливом російської мови: на Моло дейеуке; на кароа сінке; у^колискі; на рид ванкі; на Далном Вос токе; у^йакім рокі при йіхали суди ваш іродител шукат земл у?

Серед характерних рис консонантизму - також збереження помякшеного [ц] у формах дієслів: сполница, зиїдуца, див.: [АУМ І, к. 266]; непослідовне вживання мякого [р] у кінці слів: очкур, дівер, Сібір, що характерно і для материнського ареалу [АУМ І, к. 130]; непослідовно [ф] > [х], [хв]: хронт, хва м іилійа, кохти, пор. [АУМ І, к. 98].

Для мовлення носіїв говірки притаманна повна або часткова редукція звуків та складів у потоці мовлення. Так, поширеним є як стягнення (дієреза) всередині слова: скіки, тіки, кат (кажуть), так і випадіння приголосних звуків в інтервокальній позиції: на ерно дві; шас нимайе цо о; каут там на^Ук раіні дуже голотд буу; один метр деа носто восем; хара шо^ж замотали йоо; афереза початкових звуків незалежно від вимови попереднього в потоці мовлення слова: // найете / умене дітеї пйатеро було (позиція початку фрази після тривалої паузи); дві син і ч і три (дві осені чи три); втрата чи ослаблення вимови кінцевих літер чи складів у слові: уса дереуна собірайеца; а мо болійе. Частою є редукція прийменників у прийменниково-відмінкових формах: но йа пріїшла до коло порога стала / нас хатка ниве лика; а то У^нас один рас3 прійі ж:али з^вашого Кійева. При цьому випадіння звука чи складу здебільшого не залежить від темпу мовлення.

Отже, аналіз записів і, відповідно, транскрибованих текстів із говірки с. Золотоношка дозволяє зробити такі висновки. Найбільш суттєва взаємодія відбувається із мовою російською (з огляду на близькість фонетичних систем словянських мов та, звісно, позалінгвальні фактори, яких ми в цьому дослідженні не торкалися). Водночас цілковитої асиміляції з російською в мовленні старшого й середнього покоління не відбулося, цей процес характерний для молодших вікових груп.

У своїй основі мовлення інформантів старшого покоління зберігає основні риси вихідних, материнських говірок, хоча, безперечно, засвідчено динаміку на різних мовних рівнях, зокрема й на фонетичному. Вияв фонетичних рис може бути варіантним - навіть на рівні одного ідіолекту, що зумовлено, з одного боку, впливом полідіалектного середовища з другого - полідіалектністю материнської основи самої переселенської говірки (або, за Т.В. Назаровою, різносистемністю [ 8, с. 48]). Однак у випадку переселенської говірки с. Золотоношка «полідіалектність» можна розглядати лише на рівні окремої говірки як територіально-діалектного утворення, оскільки пращури сучасних носіїв говірки - вихідці з одного середньонаддніпрянського ареалу, однак із різних говірок, для яких подекуди притаманні різні структурні риси.

Список джерел

1. АУМ Атлас української мови : [в 3-х т.]. - Т. 1: Полісся, Наддніпрянщина і суміжні землі. - К. : Наук. думка, 1984; Т. 3: Слобожанщина, Донеччина, Нижня Наддніпрянщина, Причорноморя та суміжні землі. - К. : Наук. думка, 2001.

2. ГЧ Говірки Черкащини. Збірник діалектних текстів / Відп. ред. Г.І. Мартинова. - Черкаси : ФОП Чабаненко Ю.А., 2013.

3. Молощенков А.Н. Миграция украинского населения на Южный Урал в первой четверти ХХ века / А.Н. Молощенков // Вестник Челябинского государственного университета. - 2009. - № 23 (161). - История. Вып. 33. - С. 26-32.

4. Іллін В.С. Мова сіл Рублівка, Софіївка і Ляшківка Давлеканівського району Башкирської АРСР / В.С. Іллін // Українці Башкирії : у 2 т. - Т. 1 : Дослідження і документи. ІМФЕ НАН України. Київ - Уфа, 2011. - С. 405-412.

5. Українці. Східна діаспора : атлас. - К. : Мапа ЛТД, 1992. - 24 с.

6. Гриценко П.Ю. Уфимський період в історії інститутів гуманітарного профілю НАН України / П.Ю. Гриценко // Вісник НАН України. - 2011. - № 12. - С. 87-93.

7. Баранникова Л.И. Говоры территорий позднего заселения и проблема их классификации / Л.И. Баранникова // Вопросы языкознания. - 1975. - № 2. - С. 22-31.

8. Мартинова Г.І. Середньонаддніпрянський діалект. Фонологія і фонетика / Г.І. Мартинова. - Черкаси : Тясмин, 2003. - 368 с.

9. Назарова Т.В. Українські говірки на Далекому Сході / Т.В. Назарова // Мовознавство. - 1967. - № 2. - С. 43-52.

10. Гриценко П.Ю. Середньонаддніпрянський говір / П.Ю. Гриценко // Українська мова. Енциклопедія. Вид. 3. - К. : Видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана, 2007. - С. 601-603.

11. Чернієнко Д.А. Мовні процеси в середовищі українського населення Передуралля / Д.А. Чернієнко // Українська мова у світі. - Львів, 2012. - С. 287-296.

Анотація

Статтю присвячено аналізу мовлення носіїв української переселенської говірки с. Золотоношка Стерлітамакського району Республіки Башкортостан РФ. Схарактеризовано діалектну основу говірки й докладно проаналізовано її фонетичні особливості (вокалізму й консонантизму) з увагою до материнських говірок. Виявлено динаміку й асимілятивні процеси в говірці та обґрунтовано їх причини.

Ключові слова: українські переселенські говірки, фонетичні риси говірки, динаміка говірки.

The majority of Zolotonoshka population consists of the South-Eastern Ukrainian dialects speakers, namely the Middle Dnipro dialects, which are the ancient formation dialects. The comparison with the initial, maternal basis is decisive for the description of the resettled dialect. Therefore, the available materials about the Middle Dnipro dialects, primarily the corpora of dialectal texts and the «Atlas of the Ukrainian Language» have been used for the comparative analysis.

The older and middle generations of dialect speakers in Bashkortostan did not study the Ukrainian language at school, their access to the Ukrainian literature and mass media is limited or even completely absent and therefore, we can both say that the literary Ukrainian language has the minimal impact on their speech and reveal the preservation of dialectal features. This peculiarity affects the individual style of dialect speakers of the resettled dialects in Bashkortostan.

The article analyses both the features of vowel system and consonant phenomena (such as full or partial shift of unaccented [e] > [u] and higher utility of phoneme /u/; the shift of the unaccented (but sometimes accented as well) [i] > [e], [u]; occasional substitution /0/ ^ /a/; the preservation of articulation of non-syllabic vowels [y], [1] and also alveolar [i] in different positions; the consonant devocalization at the end of syllable or word; primary palatalized pronunciation of hushing sounds, and others).

The speech of older dialectal speakers mainly preserves original linguistic features of maternal dialects, but surely, the dynamics of different language levels (with special attention to phonetics) are also revealed. The manifestation of phonetic features can be variational, even on the level of one dialect speakers speech. The causes of such peculiarity are the influence of multidialectal environment and various system contacts.

Key words: Ukrainian resettled dialects, phonetic features of dialect, dynamics of dialect.

Размещено на Allbest.ru