Проблема еквівалентності при перекладі художнього твору

Художній переклад – справжнє мистецтво, творчість, перекладач художніх текстів – той самий письменник, який ніби створює книгу для читача. Основна мета художнього перекладу - збереження ідіостилю. Сприйняття перекладу тексту людиною іншої культури.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 16.04.2020
Размер файла 13,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблема еквівалентності при перекладі художнього твору

Волкова М.Ю.

Художній переклад - справжнє мистецтво, творчість, перекладач художніх текстів - той самий письменник, який ніби створює книгу для читача. Основною метою художнього перекладу вважається збереження ідіостилю. До перекладача висувають дві вимоги: 1) перекладений текст має бути максимально наближеним до оригінального тексту; 2) сприйняття перекладу людиною іншої культури має бути максимально наближеним до сприйняття оригіналу людиною початкової культури.

Інша проблема художнього перекладу - співвідношення контексту автора і контексту перекладача. При художньому перекладі контекст останнього наближається до контексту першого. Критерієм співпадання або розходження обох контекстів є міра співвідношення даних дійсності і даних, взятих з літератури. Письменник іде від дійсності і свого сприйняття її до закріпленого словами образу. Якщо переважають дані дійсності, то ідеться про авторську діяльність. Перекладач іде від існуючого тексту і відтворюваної в уяві дійсності через її "вторинне" сприйняття до нового образного втілення, закріпленого в тексті перекладу.

Немалі труднощі створює для перекладача й використання в оригіналі варіантних та діалектальних форм мови, різних відхилень від літературної норми, індивідуальних викривлень та мовних помилок. У багатьох мовах існують територіальні відмінності різного виду, які створюють перекладацькі проблеми. Особливо варто відзначити випадки, коли автор оригіналу пише нерідною мовою. Текст викривляється під впливом рідної мови автора: можуть бути неправильно вживані слова, граматичні форми та структури.

Розглядаючи роль контексту при перекладі, Г.В. Колшанський підкреслює його націленість "не на абстрактне зіставлення мовних одиниць відповідних мов, а на адекватне відтворення змісту оригіналу", а переклад базується на принципі єдиної організації всіх конкретних мов, на сутності мови як форми відображення дійсності.

Роль інтерпретації при перекладі оцінюється по-різному: від визнання її явищем, яке виправдано тільки відсутністю мовної відповідності, до постулювання її неминучості і необхідності.

Переклад - складний процес, який передбачає відмінне знання мови, культури, особливостей менталітету тієї мови, на яку текст перекладається, і тієї країни, в якій проживають носії мови, необхідно вибрати мову, яка буде рідною для перекладу. Він повинен бути не тільки близький за змістом, але і створювати ті ж враження, що й оригінал. Так, еквівалентність пояснюється як характеристика перекладу. Ю. Найда стверджує, що переклад полягає в створенні мовою перекладу "найближчого природнього еквівалента" оригіналу; Дж. Кетфорд визначає переклад як "заміну текстового матеріалу на одній мові еквівалентним текстовим матеріалом іншої мови".

У широкому сенсі еквівалентність - рівність, щось рівноцінне і рівнозначне, в теорії перекладу еквівалентність - збереження відносної рівності змістовної, змістової, семантичної, стилістичної і функціонально - комунікативної інформації, що міститься в оригіналі і перекладі [2, с. 39].

Визначаючи неможливість абсолютної тотожності перекладу оригіналу, треба зазначити, що він не впливає на здійснення міжмовної комунікації. Причиною можуть послужити неминучі втрати, пов'язані з труднощами передачі поетичної форми, культурних й історичних асоціацій, реалій та інших тонкощів художнього викладу [1, с. 47].

Сьогодні основною прийнято вважати теорію рівнів еквівалентності В.Н. Комісарова, згідно з якою в процесі перекладу встановлюються відносини еквівалентності між відповідними рівнями оригіналу і перекладу. Одиниці оригіналу і перекладу можуть бути еквівалентні на всіх існуючих рівнях або тільки на деяких з них. Кінцева мета перекладу полягає у встановленні максимального ступеня еквівалентності на кожному рівні. В.Н. Комісарів виділив п'ять змістовних рівнів (рівень мети комунікації, опису ситуації, висловлювання, повідомлення, мовних знаків), причому одиниці оригіналу і перекладу можуть бути еквівалентні один одному на всіх рівнях або тільки на деяких з них, а еквівалентність перекладу полягає в максимальній ідентичності всіх рівнів змісту текстів оригіналу і перекладу.

Повністю або частково еквівалентні одиниці і потенційно рівноцінні висловлювання об'єктивно існують у вихідній мові і в мові перекладу, однак їх правильна оцінка, відбір і використання залежать від знань, умінь і творчих здібностей перекладача, від його вміння враховувати і зіставляти всю сукупність мовних та екстралінгвістичних факторів. У процесі перекладу перекладач вирішує складну задачу знаходження і правильного використання необхідних елементів системи еквівалентних одиниць, на основі якої створюються комунікативно-рівноцінні висловлювання у двох мовах.

Таким чином, враховуючи, що специфіка перекладу полягає в його призначенні повноправної заміни оригіналу і прийнятті рецепторів перекладу повністю тотожними вихідному тексту, необхідно пам'ятати, що абсолютна тотожність перекладу оригіналу недосяжна, але цей факт не перешкоджає здійсненню міжмовної комунікації. Еквівалентність допомагає визначити ступінь близькості перекладу до оригіналу. Переклад не передбачає створення тотожного тексту, і відсутність тотожності не може служити доказом неможливості перекладу. Втрата елементів тексту при перекладі не означає його "неперекладність". На переклад впливають безліч чинників: різні умови, тематика перекладних текстів, жанрова приналежність, соціо-культурні відмінності. Але еквівалентність є мірилом, яке дозволяє визначити якість і повноту перекладу. переклад текст художній

Бібліографічні посилання

1. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу / В.В. Коптілов. - Київ: Вища школа, 2001. - 166 с.

2. Швейцер А.Д. Перевод в контексте культурной традиции / А.Д. Швейцер // Литературный язик и культурная традиция. - М.: Сигма, 1994. - С. 38-66.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.