До питання про морфемну деетимологізацію в сучасній мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання про морфемну деетимологізацію в сучасній мові

Я.І. Рибалка

У статті розглянуто проблеми морфемної деетимологізації, які можуть впливати на затемнення походження слів. Проаналізовано найбільш частотні зміни в морфемному складі слів, зокрема спрощення. Визначено структурні схеми способів утворення деетимологізованих лексем, виявлено найпродуктивніші засоби. морфемна деетимологізація лексема слово

Ключові слова: етимологія, внутрішня форма слова, структурний склад слова, спосіб утворення, споріднені слова, мотивація, деетимологізація.

В статье рассмотрены проблемы морфологической деэтимологизации, которые могут влиять на затемнение происхождения слов.

Проанализированы наиболее частотные изменения в морфемном составе слов, а именно упрощение. Определены структурные схемы способов образования данных лексем, выявлены более продуктивные словообразовательные средства.

Ключевые слова: этимология, внутренняя форма слова, структурный состав слова, способ образования, родственные слова, мотивация, деэтимологизация.

The article deals with the problems of morphological detemiologization, which may affect the obscurity of the origin of words. The most typical changes in the morphemic composition of words are analyzed - simplification. The structural schemes of the methods of formation of deimitologized tokens are determined, more productive word-forming means are revealed.

Key words: etymology, internal form of words, structural composition of the word, method of formation, related words, motivation, deethymologization.

Внутрішня форма слова давно потрапила у сферу інтересів зіставного мовознавства. Величезниифункщишиі семантичним потенціал, що закріплюється у слові завдяки цьому явищу, є однією з причин підтримання зацікавленості вищезазначеною проблемою.

Засновниками створення теорії внутрішньої форми в світовому і вітчизняному мовознавстві постають В. фон Гумбольдт та О. О. Потебня. Протягом багатьох років вивченням внутрішньої форми займалися такі дослідники, як В. А. Звегінцев [5], © Рибалка Я. І., 2018 В. М. Русанівський [11], Н. Д. Арутюнова [1], В. К. Журавльов [3], Б. А. Плотніков [7], А. М. Боюн [2], А. А. Залізняк [4] та інші.

Одним із найбільш поширених процесів, що відбувається у межах внутрішньої форми слова, є її поступове зникнення. Найбільш чітко така особливість цього лексичного явища простежується під час зіставного аналізу.

Можна виділити окремий тип відношень між синонімічними номінаціями різних мов, де в одному випадку слово зберігає внутрішню форму, а в іншій втрачає її [11, с. 18]. Це явище називають втратою внутрішньої форми, «семантичною спрощеністю» та «деетимологізацією» [5, с. 194].

Затемнення внутрішньої форми слова відбувається тоді, коли лексична одиниця починає апелювати не до ідеї про поняття чи образ, а до його безпосередньої сутності, стаючи у такий спосіб «довільним знаком» [11, с. 19].

В. О. Звегінцев зазначає: «Коли слово отримує повну семантичну незалежність і більше не покладається на мотиваційний зв'язок з первинною ознакою, а, навпаки, прямо апелює до предмета, що позначається, то внутрішня форма такого слова відступає на другий план, забувається і фактично перестає грати будь-яку роль у встановленні правил функціонування нового слова та його подальшого розвитку» [5, с. 193].

Характерна риса науки про мову наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. - відмова від принципу дослідження мови «у самій собі й для себе». Особливість нового підходу полягає в тому, що «людський чинник» розглядається як невід'ємна властивість мови. «Мова наскрізноантропоцентрична. Присутність людини дає про себе знати на всій площині мови» [1, с. 3].

Актуальність цієї статті полягає в тому, що увага фокусується не на абстрактному мовному факті, а на його тісному зв'язкові з мовними особистістю і свідомістю. На початковому етапі вивчення лексики будь-якої мови, уважаємо, потрібно намагатись не лише запам'ятати, як називається та чи інша річ, а й зрозуміти, чому вона так іменується. Важливо з'ясувати не лише предметне, але й асоціативне значення слова. Для цього необхідно встановити спосіб утворення та структурний склад слова, також ознайомитися з його іншими значеннями й значеннями споріднених слів. Іншомовні слова, асоціативне значення і мотивування яких зрозумілі учням, запам'ятовуються легше, й уживаючи їх, студенти не припускають помилки. Отже, ставимо на меті дослідити чинники, що можуть впливати на затемнення етимології слів, розглянувши зокрема таке явище як спрощення.

Теоретична значимість роботи полягає в тому, що пропоноване дослідження продовжуєвивчення динамічного аспекту лексикологічних теорій мотивації.

Практична цінністьроботи визначається можливістю використати результати проведеного дослідження в навчально- педагогічній практиці:при викладанні спецкурсу «Історична лексикологія», у курсах з історії мови, лексикології, морфеміки, етимології, загального мовознавства, а також у подальших наукових розвідках за темою.

Багато сучасних слів української мови з їх сучасними значеннями звичайно є результатами тривалого розвитку, протягом якого з ними відбуваються ті або ті зміни, інколи дуже значні, зумовлені збагаченням досвіду людей та тенденціями розвитку самої мови. Зміни в історичному розвиткові слів нерідко призводять до стирання їх первісних значень. Нерідко втрата іменником внутрішньої форми може означати його поступове усунення з широкого вжитку та заміну іншим словом з більш зрозумілою мотивацією [11, с. 19]. Чим старіше позначення - тим більше воно тяжіє до абстрактності, звільнення від змісту. Отже знищення внутрішньої форми слова літературної мови «може розглядатися як один з формальних покажчиків того, що воно є давнім за своїм походженням, адже в первинних, не запозичених слів, зазвичай, зберігається мотиваційна ознака» [7, с. 182].

Відтак деетимологізація - зміна в морфологічній словотворчій структурі слова, коли для свідомості носіїв мови виявляється втраченою етимологічний зв'язок цього слова з тією чи іншої непохідною основою. Деетимологізація може бути викликана або тим, що слова з вихідною непохідною основою перестають існувати в мові, або тим, що це слово занадто далеко пішло у своєму семантичному розвитку від слова з відповідною непохідною основою. Отже втрата внутрішньої форми(а точнішесемантичної мотивації)

розповсюджується й на складові морфологічні елементи слова. Як зазначає А. М. Боюн, «деякі семи похідної основи зберігаються в семантичній структурі похідної лексичної одиниці в дещо модифікованому виді, а інші зовсім згасають» [2, с. 6].

Найбільш типовими змінами в мофемному складі слів є спрощення, перерозклад і ускладнення. Спрощення - втрата виділюваності морфем, коли складні за будовою слова видаються більш простими. За нашими спостереженнями, спрощення - найчастотніша зміна в мофемному складі слів, що впливає на затемнення етимології.

Структурний аналіз досліджуваних лексем дає змогу уналежнитиматеріал за трьома групами: а) група слів з етимологічно вираженою будовою префікс + корінь; б) група слів з етимологічно вираженою будовою корінь + суфікс; в) група слів з етимологічно вираженою будовою корінь + корінь.

Охарактеризуємо першу групу.

Слово атракціон `розваги в місцях відпочинку; номер у цирковій або естрадній програмі, що привертає увагу глядачів своєю ефектністю, незвичайністю' відоме в багатьох мовах. В українську мову потрапило з французької attraction`атракціон', яка, у свою чергу, запозичила його з латинської attrahлre `тягти до себе, привертати', що утворене за формулою префікс at- `при' + корінь trahлre (tractвre) `тягти, волочити'. Тож етимологічно спільнокореневими до слова атракціон будуть лексеми трактор `гусенична або колісна машина, що переміщує, тягне сільськогосподарські та інші знаряддя' і навіть екстракт, із яким спорідненість, на перший погляд, зовсім не простежується. Однак варто лише згадати її лексичне значення - `згущена витяжка, добута з рослинних або тваринних тканин' - і спорідненість постає цілком умотивованою.

Схожим чином утворено лексему атом `найменша частинка хімічного елемента, що зберігає всі його хімічні властивості', яка утворена з а- `не' + tomos `різати, рубати, ділити'. Сучасна фізика доводить, що атоми подільні, однак термін традиційно іменуємо за назвою, яку ще у V столітті до н. е. надав своєму винаходу давньогрецький філософ Левкіпп [8, с. 277].

Продуктивно виявили себе іншомовні префікси ра-, ре-. Рапорт `усне чи писемне службове повідомлення' відоме в українській мові ще з XVIII ст., прийшло через польську мову з французького дієслова rapporter `приносити назад', яке утворене з r(e)- `назад', ap- `при-' + porter `нести'. (Етимологічно спільнокореневими до цього слова будуть лексеми порт, транспорт, телепортація тощо).

Лексема реферат `виклад змісту наукової статті, роботи, прочитаної книги і т. ін.', `доповідь, що містить огляд літературних та інших джерел' є інтернаціональною, з XIX ст. уживається в українській мові. Першоджерелом, як і для багатьох слів науки, стала латинська мова: лат. referat `доповідь' з ге- `назад' + ferre `нести, доносити'.

Назва `портативної ручної вогнепальної зброї з обертовим барабаном' - револьвер - відома в українській мові з ХІХ ст. Походить з латинського дієслова revolvere `обертати назад': ге- `назад' + volvere `котити, обертати'. Як відомо, зброя дістала назву через обертовий барабан, у який закладаються кулі.

Через поліфункційність латинського префіксаre- маємо інше утворення за цією ж схемою - рецензія `аналіз, критична оцінка наукового, художнього твору, спектакля тощо'. Лексему, відому в багатьох мовах, в українській фіксують з ХУІІІ ст. Походить від латинського recensio `аналіз, обстеження', що утворене від re- `пере-' + censere `оглядати, оцінювати'. (Етимологічно спільнокореневими до цього слова будуть лексеми ціна, оцінка, ценз, цензура тощо).

Інше значення - `повторюваність дії' - латинського префіксаre- зумовило виникнення слів реклама, ремонт.

Реклама - `захід, мета якого поширення інформації про когось чи щось', `плакат, оголошення' в ХІХ столітті запозичене через французьку мову (фр. rйclame `реклама'), що походить з латинського reclamаre: re- `знову' + clamаre `кричати, гучно проголошувати'. Звідси ж спільнокореневерекламація - `протест, скарга'.

Ремонт `усунення пошкоджень, поламок; полагодження; поновлення' в українській мові відоме з ХУІІІ ст. Французьке remonte `ремонт', `оновлення' утворене від дієслова remonter `усувати пошкодження', `знову монтувати', `знову збирати частини чогось', `знову піднімати, втягувати нагору щось': ге- `знову' + monter `налагоджувати', `втягувати нагору' (під час ремонту помешкань меблі спочатку витягали з приміщення, згодом повертаючи назад). (Етимологічно спільнокореневими до цього слова будуть лексеми монтування, монтаж, монтер тощо).

Зазначимо, цю групу формують не лише запозичені слова. Фіксуємо й низку слов'янських за походженням, утворених за схожою формулою, зокрема велику продуктивність цієї схеми доводять українські префікси по-, при-, про-: побачення, поблажка, побут, повага, поведінка, повітря, погляд, подорож, подія, пожива, подяка, позов, помірний, помітний, порада, порода, порядний, порядок, послуга, постава, потвора, пошана тощо; прибічник, приборкувати, привабливий, привид, привід, пригода, пригорща, приємність, придатність, прикмета, прилад, примара, примірник, природа, пристань, причал, прихвостень, причина тощо; простір, проміжок, пробіл, прозорий, промисел, просвіта, протяг, прояв тощо [8, с. 279].

Продуктивно виявив себе давньослов'янський префікс с-.

Скеля `кам'яна брила, гора з гострими заступами' у праслов'янську добу означало `щілину', `щось розколоте', `скалка', пізніше - `камінь із гострими окрайками'. Це слово утворене від основи *skel- `колоти'. Унаслідок історичних чергувань е / о / а маємо спільнокореневі скалка `відколотий, відбитий шматок чого-небудь твердого', осколок `тонка, гостра трісочка, гострий відламок скла, металу й ін.', скалкуватий `з гострими краями', сколювати `колючи, відділяти з поверхні шар чого-небудь', скалити `ранити шкіру скалкою', скалитися `розсуваючи губи, показувати зуби', колоти `розсікати, роздрібнювати щось тверде на частини', колода `обрубок товстої деревини', колодач `великий ніж із дерев'яною колодкою' тощо. Порівняємо з польським skala`скеля', застаріле `тріщина'; литовським skйlti`колоти', skаlв`тріска'; грецьким skаllо`копаю', sknlis`сокира, чекан, кирка, кайло'.

Лексему скромний `який не любить хизуватися, підкреслювати свої заслуги, достоїнства; стриманий у поводженні' співвідносимо з польською відмінковою формою zkroma- дослівно `із межею', `обмежено', де z - прийменник `з', kroma - іменник `межа, окрайок чогось'. (Порівняємо з російським кромка `окрайок', польським skromny`обмежений у діях'). Унаслідок асимілятивних процесів прийменник `з', перетворившись у префікс, перед глухим к змінився згодом на с.

Слово смерть `припинення життєдіяльності організму і загибель його; припинення біологічного обміну речовин в організмі або його частині' розвинулось із давньоукраїнського сьмьрть, де зредукований ь у слабкій позиції занепадає, а зредукований ь у сильній позиції переходить у голосний повного творення е. Первісно сьмьртьуживали у значенні `своя смерть', тобто `природня, добра смерть' (згадаємо вираз `померти своєю смертю', на відміну від `наглої смерті, насильницької'). Іменник смерть утворено від праслов'янського дієслова *merti`мерти'. Порівняємо з префіксальними утвореннями в українській мові у-мирати, по-мерлий, в-мерти, а також мор `пошесна смерть, пошесть', застаріле морь `епідемія', де у коренях простежуємо давні чергування е / и / о. Спорідненими до них є і латинське mors, mortis`смерть', готське maurtr`вбивство, нагла смерть'.

Лексема смерч `повітряний вихор великої руйнівної сили' також утворена за схемою префікс сь + корінь мьрк. Давня основа на j-ь викликала палаталізацію к / ч. Унаслідок у словнику фіксуємо етимологічно спільнокореневі смеркатися, морок тощо.

Від праслов'янської форми дієслова *зъ-ш$1;-а-й утворилося давньоукраїнське сьмЬтати `змітати докупи', `згрібати', від чого згодом утворився іменник сметана `верхній жирний шар кислого незбираного молока; сквашені вершки', власне - той верхній шар молока, що згрібають. В етимолого-морфологічному плані слово сметанаявляє собою коротку форму жіночого роду пасивного дієприкметника минулого часу з суфіксом -ан- , що позначала `частину знятого квашеного молока'. (Порівняємо з німецькою Schmetten`вершки').

Давньоукраїнський іменник смикь `те, що волочуть, тягнуть' має ту ж основу, що й дієслово смикати `тягти, волочити', від нього маємо утворення сь-мич-ьк-ь - смичок `пристрій, що служить для видобування звуку на струнних музичних інструментах'. Порівняємо з дієсловом микати `чесати льон або коноплі для прядива', микатися `вештатися, волочитися '.

Слово спосіб утворилося безафіксним способом від дієслова сьпособити `сприяти, допомагати', яке в свою чергу походить із сь + пособити `допомогти'. Тож спільнокореневими до лексеми спосіб є пособити `допомогти', застаріле пособа `допомога', посібник `книжка або наочне приладдя, що використовується під час навчання'.

Давньоукраїнське сьнЬдь `їжа; те, що з'їдається' пам'ятки фіксують уже в ХІ столітті, сьнЬдати `з'їдати щось уранці на сніданок' утворене за допомогою префіксасьн+Ьдати^Ьдти^Ьсти `їсти'.

Лексема союз `зв'язок, узи, пута, союз' запозичена з церковнослов'янської сьшзь ^ сьвжзь `т.с.' і зводиться до праслов'янської зьудгь `зв'язок', яка є похідною від у^аїї `в'язати'. Тож спільнокореневими до союз є зв'язок `відносини, стосунки між ким-, чим-небудь', вузол `сплетення, з'єднання чого-небудь', узи `зв'язки, відносини, єдність, що існує між ким-, чим-небудь', сув'язь `щось зв'язане, сплетене, утворене переплетенням' тощо.

Слова сусід, суперник, сузір'я й под. теж містять давній український префікс. Давньоукраїнська форма сусЬдь `той, що живе поруч, мешкає поблизу', яка складається з префікса су- `разом, поруч' (праслов. *sp-) + корінь від дієслова сЬдЬти (праслов. *sдdдti)`сидіти', походить з праслов'янської *spsлdь `той, що сидить поруч', як і старослов'янська сжсЬдъ, російська сосед, білоруська сусед, верхньолужицька susod, сербська сусед та ін. Унаслідок етимологічної спорідненості спільнокореневими до лексеми сусід є сідок `вершник', сідельник, сідляр `майстер, що виготовляє сідла', сиділка `особа молодшого медичного персоналу, що доглядає тяжкохворих', сидень `малорухлива, бездіяльна людина' та схожі.

Лексема суперник утворена схожим чином: давньоукраїнське супьрьникъ(старослов'янське сжпьрьникъ)складається з префіксасу- + кореня -пьр- +суфіксів -ьн, -ик, флексії -ъ,що походить з дієслова сжпьрЬти `сперечатися, спорити', де сж- позначає зближення, поєднання в дії пьрЬти `перти'. Порівняємо з давньоукраїнським пьрьць `супротивник', старослов'янським растры`суперечка', давньоіндійським рагіп `супротивник', французьким рагі `парі' та ін. Тож спільнокореневими є суперечитися `сперечатися', суперечка, спір `сварка', перти `силою примушувати ворога відступати, йти геть', діал. пертися `сперечатися', напирати `наступаючи, тіснити ворога' тощо.

Отже, на затемнення етимології слів істотно може впливати такий чинник як деетимологізація, коли зв'язки між мотивованим і мотивуючим стираються, а межі між первісним та вивідними значеннями розширюються. На наш погляд, стерта або затемнена внутрішня форма слова має вагомий науковий потенціал, адже вона може використовуватись як один з елементів історико-філологічних підходів до формування моделей мовної свідомості минулих часів [6, с. 81]. Перспективними напрямками подальшої наукової діяльності вважаємо проведення зіставного аналізу стертої внутрішньої форми слів, а також вивчення її повторного використання під час творення нових семантичних одиниць.

БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ

1. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. Москва: Наука, 1988. 341 с.

2. Боюн А. М. Иерархия семантической структуры вершины словообразовательного гнезда (на материале СГ со словом- вершиной вода): дис. ... канд. филол. наук: 10.02.02. Киев, 1996. 317 с.

3. Журавлев В. К. Принцип иерархичности звуковых изменений в этимологии// Этимология 1984 / Ответственный редактор член- корреспондент АН СССР О. Н. Трубачев. Москва: Наука, 1986. 56 с.

4. Залізняк А. А. Внутрішня форма слова Режим доступу: http://www.krugosvet.ru/enc/gumanitarnye_nauki/lingvistika/VNUTRENNYAYA_FORMA_SLOVA.html(дата звернення 20.11.2018).

5. Звегинцев В. А. Семасиология. Москва:Издательство

Московского ун-та, 1957. 323 с.

6. Лінгвістика XXI століття: нові дослідження і перспективи/ НАН України. Центр наукових досліджень і викладання іноземних мов. Київ: Логос, 2007. 232 с.

7. Плотников Б. А. О форме и содержании в языке. Минск: Высшая школа, 1989. 254 с.

8. Рибалка Я. І. Морфемна деетимологізація в сучасній мові // Український смисл: науковий збірник. Дніпро: Ліра, 2018. С. 272-282.

9. Рибалка Я. І., Степаненко О. К. Мовні чинники впливу на деетимологізацію // Дослідження з лексикології і граматики української мови. 2015. Вип. 16. С. 122-134.

10. Рибалка Я. І. Фонетичні зміни в історичному розвиткові слів, що ведуть до затемнення їхньої етимології //Дослідження з лексикології і граматики української мови. 2011. Вип. 10. С. 225233.

11. Русанівський В. М. Структура лексичної і граматичної семантики / АН УРСР Інститут мовознавства ім. О. О Потебні. Київ: Наук. думка, 1988. 240 с.

Размещено на Allbest.ru