Драматургійний і усний розмовний діалоги: співвіднесення категорій

Анотація

Стаття присвячена порівняльному аналізові усного діалогу й драматургійного діалогу як типізованого варіанта усного мовлення. Виділено лінгвістичні категорії, що мають специфічне виявлення в усному й драматургійному діалогах; зокрема, проаналізовано категорії спонтанності, образності, адресатності, інформативності; проілюстровано їхню вербалізацію в драматургійному дискурсі.

Ключові слова: драматургічний діалог, уснии діалог, категорії образності, спонтанності, інформативності, адресатності.

Аннотация

Статья посвящена сравнительному анализу устного диалога и драматургического диалога как типизированного варианта устной речи. Определены лингвистические категории, которые имеют специфическое выявление в устном и драматургическом диалогах; в частности, проанализированы категории спонтанности, образности, адресатности, информативности; проиллюстрирована их вербализация в драматургическом дискурсе.

Ключевые слова: драматургический диалог, устный диалог, категории образности, спонтанности, информативности, адресатности.

Annotatіon

The article deals with comparative analysis of oral dialogue and dramaturgic dialogue as a typed version of speech. Linguistic categories with specific detection in oral and dramaturgic dialogues were identified; in particular, categories of spontaneity, imagery, narratee, information capacity were analyzed; their verbalization in dramatic discourse was illustrated. The goal of the proposed research is comparative analysis of dramatic linguistic categories and oral dialogue. The goal involves the following tasks: to determine correlation of dramaturgic and oral dialogues; to explore categories of spontaneity, imagery, narratee, information capacity, which possess specific detection in oral and dramaturgic dialogues. Analyzing dialogue as a typed version of speech, linguists prove the increased concentration of specific features of natural language in it. Comparing artistic and oral conversational dialogues, researchers propose a series of oppositions: oral/ written communication character, spontaneity/ preparedness, importance/ periphery of paralinguistic means. The category of spontaneity characterizes oral and dramaturgic dialogues in different ways: for oral conversational speech the category of spontaneity is crucial, in dramaturgic dialogue stylized spontaneity is created. Spontaneous speaking is generally devoid of imagery, while for dramaturgic dialogue, artistically complicated for the purpose of aesthetic impact on the reader, the category of imagery is dominant. The category of narratee contrasts dramaturgic and oral dialogues. Oral conversational dialogues are one-dimensional (built along the line narrate - narrator), the dramaturgic dialogue is multidimensional (built along several lines: character - character, author - character, author - reader). Within the category of information capacity paralinguistic means, in particular prosodic, are meaningful to oral conversational dialogue. In a nutshell, dramaturgic dialogue is a communicative interaction of characters, that verbalizes author's activity the author with a view to a potential indirect impact on reader and which characterizes absence of spontaneity, imagery, information capacity. Further research could be performed in the sphere of structural analysis of dramaturgic dialogue.

Key words: dramaturgic dialogue, oral dialogue, categories of imagery, spontaneity, information capacity, narratee.

Витоки поняття про діалог маємо ще в працях античних філософів. Діалог у різних формах неодноразово привертав увагу лінгвістів, які досліджували зв'язок діалогу, монологу й полілогу; взаємодію авторського й персонажного мовлення в структурі п'єси; специфіку усного розмовного діалогу; структурно- синтаксичні й комунікативні особливості художнього діалогу; стратегічні аспекти діалогу.

У традиційному потрактуванні діалог - це форма мовлення, що являє собою інверсовану розмову двох і більше осіб, наслідком чого є формування діалогічного тексту. Сучасні лексикографічні джерела пропонують тлумачення діалогу як ситуативно-композиційної форми мовлення, коли мовець і слухач перебувають у безпосередньому словесному контакті, а комунікативний процес становить активну мовленнєву взаємодію: висловлення (репліки) одного змінюються

висловленнями (репліками) другого, мовець і слухач увесь час міняються ролями [7, с. 151].

Діалог здійснює процеси двостороннього спілкування людей і є первинною природною формою комунікації. Діалогічне мовлення як тип комунікації найширше репрезентовано в реальному міжособистісному спілкуванні й у художній словесній творчості, зокрема драматургійній, де діалог виконує домінантну функцію. Відмінністю між епічним й ліричним діалогами та драматургійним діалогом є те, що останній становить основу п'єси, а перші два є лише елементами текстової структури твору.

Метою запропонованої розвідки є порівняльний аналіз лінгвістичних категорій драматургійного й усного діалогів. Поставлена мета передбачає виконання таких завдань: визначити співвіднесення драматургійного й усного діалогів; дослідити категорії спонтанності, образності, адресатності та інформативності, що мають специфічне виявлення в драматургійному й усному діалогах.

Драматургійний діалог - це різновид людської діяльності, здійснюваної за комунікативними принципами реального міжособистісного спілкування, але не адекватної усному розмовному діалогові. Драматургійний діалог потрактовують як стилізацію розмовного мовлення, за якою відтворюють його особливості, імітують спонтанність й усну форму. Аналізуючи художній діалог як типізований варіант усного мовлення, лінгвісти доводять збільшену концентрацію специфічних рис природної мови в ньому. Порівнюючи художній та усний розмовний діалоги, дослідники пропонують низку опозицій: усний / писемний характер комунікації, спонтанність / підготовленість, значущість / периферійність паралінгвістичних засобів. Утім, драматургійні діалоги репрезентують певну модель розмовного мовлення, відбиваючи сучасні мовні процеси, оскільки в них збережено некодифіковані особливості усного спілкування. Під час відтворення усного розмовного діалогічного мовлення в драмі роль ситуації відіграють авторські ремарки, а мовностилістичні особливості діалогічного мовлення відповідають індивідуальному стилю письменника й естетичним нормам мовленнєвого жанру.

Драматургійний діалог вибудовано за такими самими принципами, що й усний, але з певними художньо-естетичними трансформаціями. Тому доречним, на нашу думку, буде аналіз лінгвістичних категорій, специфічно виявлених в усному і драматургійному діалогах, а саме: категорій спонтанності, образності, адресатності та інформативності.

Категорія спонтанності по-різному характеризує усний і драматургійний діалоги. Услід за Н. Хан, потрактовуємо спонтанність як ознаку мовлення, основною умовою якого є непідготовленість, виражена на психолінгвістичному (спонтанність мовлення стосується етапів мовленнєвої діяльності, починаючи із задуму й до її реалізації), дискурсивному (мовленнєва поведінка) і мовному рівнях (виявлення спонтанності у фонетиці, лексиці, синтаксисі) [8, с. 9]. Для усного розмовного мовлення категорія спонтанності є визначальною, у драматургійному діалозі створюється стилізована спонтанність. Ю. Лагутін виділяє одне з найважливіших протиставлень художнього й усного діалогу - опозицію «спонтанність - підготовленість» [5, с. 19]. Драматургійний діалог автор заздалегідь продумує й вмотивовує глобальним художнім задумом, ускладненим естетично. Драматургійні діалоги є імітацією розмовного мовлення, спонтанність якого може бути відбита посилено чи послаблено, залежно від ступеня усвідомлення автором норм живого розмовного мовлення, від його художніх уподобань та завдань [6, с. 34].

Для імітації спонтанності, ситуативності в драматургійному діалозі використовують низку особливостей, характерних для усного, а не для писемного мовлення:

1. Порядок слів (препозиція додатка, постпозиція означення тощо). Наприклад: Віктор. А я далі слів не пам'ятаю (8, с. 51); Майор (до своїх). Її залиште. Я сильно зголоднів (12, с. 12).

2. Незавершені висловлення, наприклад:

Директор. А ви знаєте... (Дивиться в якийсь папірець). Ви знайомі з Куркчі Світланою Михайлівною? (7, с. 107).