Лінгвостилістичні особливості мотиву інакшості в збірці поезії Енн Секстон "The book of folly"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОТИВУ ІНАКШОСТІ В ЗБІРЦІ ПОЕЗІЇ ЕНН СЕКСТОН «THE BOOK OF FOLLY»

К.А. Гутченко, С.Ю. Гонсалєс -Муніс

Розглянуто одну з малодосліджених тем в українській лінгвістиці, а саме аналіз особливості мотиву інакшості в збірці поезії Енн Секстон «The Book of Folly». Проаналізовано найбільш відомі твори цієї збірки, такі як «Доктор серця», «Мати та донька», «Червоне взуття», «Ох» та досліджено, які лінгвостилістичні засоби були застосовані поетесою для вираження мотиву інакшості.

Актуальність цієї теми зумовлено надзвичайною багатогранністю поетичної спадщини Е. Секстон та необхідністю подальшого вивчення художніх особливостей її сповідальної поезії в контексті сучасної лінгвістики та стилістики. Лінгвостилістика нового часу активно вивчає взаємодію і взаємозв'язок ментальності як структури колективної свідомості певного етносу. Вона потребує систематизації проблем новітніх лінгвістичних досліджень і характеристик різних підходів та поглядів науковців на співвідношення лінгвістики та стилістики.

Мета цієї роботи полягає у вивченні алгоритмів та підходів до аналізу, що були запропоновані сучасними дослідниками-мовознавцями, здійсненні комплексного лінгвостилістичного аналізу обраних художніх текстів, виявленні, в ході аналізу, мовних прийомів, які лягли в основу характерних рис художнього стилю Е. Секстон.

Енн Секстон була однією з перших письменниць в американській літературі, що відверто і широко заговорила стосовно проблеми особистості жінки («female identity») та про її місце в сучасному суспільстві.

Мотив інакшості в жіночій поезії - один із способів самоаналізу, ліричної героїні, яка веде боротьбу за те, щоб визначити свою ідентичність, експериментуючи з різними проявами своєї натури, своїм тілом та своїм ставленням до маскулінної традиції.

Інакшість - одне із центральних понять гуманітарної думки XX ст., яке перетворилося в одну із найбільш інтенсивно обговорюваних проблем сучасності. Так, наприклад, Ю. М. Резник пропонує за аналогією із терміном «своєрідність» увести термін «інакшість», що «...означало б якісно інакше, ніж власний стан або явище культури» [3, 24]. Як говорить дослідник, основний результат, до якого прийшло сучасне наукове знання, полягає в усвідомленні та осмисленні проблеми інакшості та багатомірності соціокультурного світу.

Особливий вклад у розробку проблематики «іншого» внесли такі російські філософи, як Н. О. Лосський, П. Флоренський, С. Булгаков, Н. Бердяєв, С. Л. Франк, М. М. Бахтін та ін. У їх роботах найбільш повно представлено етичний аспект проблеми «іншого», проблема «іншого» як носія принципу моральності, що об'єднує усіх індивідів, проблема комунікації із «іншим» та шляхи досягнення справжньої комунікації.

Принциповим моментом у трактовці «іншого» є його інакшість, яка пізнається саме у співвідношенні із «я». Інакшість може бути репрезентована через відношення «я - інший». Таким чином, інакшість може бути визначена як властивість «іншого», при тому, що ця властивість, яка є у «іншого», буде іманентною, внутрішньою. Дослідниця Л. Ф. Новицька так пише про це твердження: «Інший представлений у всій гостроті своєї інакшості) [1, 10]. Відповідно, інакшість - це ще один спосіб репрезентації «іншого».

Цікавими є розробки Фуко щодо концепції «я - інший». М. Фуко вважає, що грань між нормальним та божевільним є рухомою: «Людина та божевільна людина поєднані зв'язком невловимої та взаємної істини; вони говорять один одному цю істину про свою сутність» [4, 316]. У божевіллі, як гадає Фуко, існує проблиск «істини», яка недоступна розуму. Немає сумнівів, що концепція Фуко залишається актуальною і в XXI ст.: божевільний, який «присутній у кожному» ставить людину на грань, людина постійно балансує на цій грані, яка називається «я - інший».

Взагалі, поняття «інший» (англ. The other), досить широко застосовується у сучасному літературознавстві. У цьому контексті також використовуються

такі вищезазначені терміни, як «інакшість» або «другість». У цих понять немає однозначного пояснення, а визначення і метод використання залежать у своїй більшості від теоретика [5, 40]. Також, жіноче письмо, особливо в літературній сфері, де традиційно сильно домінують письменники чоловіки, можна назвати «іншим вираженням». Х. Парнелл відмічає, що «зміни манери оповіді у жіночій прозі дають змогу говорити про збільшення жіночого елементу» [2, 21].

Тепер, проаналізувавши поняття «інакшість», ми можемо перейти до аналізу лінгвостилістичних особливостей відтворення цього мотиву в збірці поезій Е. Секстон «The Book of Folly». Під час здійснення комплексного лінгвостилістичного аналізу ми будемо використовувати підхід, запропонований І. Кочан, тому відповідно проаналізуємо чотири рівні поезії - фонографічний, лексичний, морфологічний та синтаксичний та визначимо основні прояви мотиву інакшості на кожному із них.

Досліджуючи фонографічний рівень, потрібно, перш за все, дослідити звукове наповнення, яке використовує поетеса. Під час написання поезій збірки «The Book of Folly», внутрішні переживання поетеси відбилися на її творчості, з'являючись у спеціальній звуковій палітрі, де переважають такі щілинні глухі звуки, як [s], [f], [б], [t], [p], що навіювали почуття невизначеності та дикості, характерних для мотиву інакшості Наприклад, це можна побачити у таких поезіях, як «The Doctor of the Heart» [6, 301]: «You with the goo on the suction cup. You with your wires and electrodes fastened at my ankle and wrist, sucking up the biological breast». Крім того, жага до динаміки нестримної та неоднозначної дійсності, має своє висвітлення у творчості Секстон за допомогою голосних [о], [u] та [ж], [З], [і]. Прикладом цієї звукової палітри може слугувати поезія «Mother and daughter» [6, 305]: «Linda, you are leaving your old body now. It lies flat, an old butterfly, all arm, all leg, all wing, loose as an old dress».

Під час аналізу лексичного рівня поетичних творів, ми можемо найчіткіше побачити виявлення мотиву інакшості у поезіях Е. Секстон зі збірки «The Book of Folly». Багато поезій Секстон пише, зашифровуючи між рядками почуття ліричної героїні.

Проявами мотиву інакшості є опис смерті та залучення цього похмурого образу до своїх поезії. У поетичних творах збірка «The Book of Folly» можемо неодноразово побачити згадування смерті у таких поезіях, як «Oh» [6, 302] (де ліричний герой пише про те, що смерть переслідує його у думках, тому він не може думати ні про що інше), «Sweeney» [6, 304] (розмірковування героя про те, як смерть чинить з усім людьми, забираючи їх з миру живих), «Mothers and daughter» [6, 305] (мати говорить із донькою про те, що вона стане свідком її смерті). Також, неодноразово у поезіях Е.Секстон можемо зустріти використання повторів лексем, задля вияву експресії та наголошуванні на певних деталях: поезії «The Red Shoes» [6, 316] та «The Other» [6, 317] відповідно: «Handed down like an heirloom but hidden like shameful letters. The house and the street where they belong are hidden and all the women, too, are hidden.»

У поезіях автором застосовано багато таких тропів, як епітети - «red queens», «murmurous mother», «unnatural death», «old butterfly», «red dogs»; порівняння - «Once there was blood as in a murder», «as white as a rural station house», «beaten down like pigeons», «my eyes shut up like clams», «blue veins like a neon road map»; метафора - «Then I ate one o'clock and two o'clock», «Instead the serpent spoke as you held me close», персоніфікація - «There are gulls kissing the boat», «thick crimpy wool that used to buzz me on the neck» тощо. секстон поезія лексема лінгвістика

Аналізуючи морфологічний рівень, потрібно звернути увагу на те, що у поезіях Е. Секстон присутні 3 головні частини мови майже в однаковій кілько с- ті. У своїх поезіях вона вживає багато загальних іменників: конкретні іменники - men, poison, name, place, flight, hands, sands, shades, eye, dial, day, look, task, skies, statue, face; абстрактні іменники - care, power, nature, time, death, fear, fate, negation, hex, privation, soul, light, sound.

У поезіях Секстон можна побачити приблизно однакову кількість якісних прикметників (sole, true, mute, natural, live, nightmare, negative, sweet, mere, blank, white, blind, positive, unmeaning, high) та відносних прикметників (red (queens),murmurous (mother), unnatural (death), old (butterfly), red (dogs)) та усі вони вжиті або задля змалювання зовнішності головних героїв поезії, або задля опису, або для того, щоб описати події.

У поезіях Секстон переважна більшість дієслів вжита чи у минулому часі (prayed, tortured, scorned, baffled, mixed, fixed, could, did, saddened, stunned, seemed, wept, subdued, said), коли поетеса розповідає про часи свого дитинтства, чи у майбутньому часі (will see, will sew, will do, will die, will take), вживаючи дієслова під час опису подій, які будуть мати місце вже після її смерті.

На синтаксичному рівні головною одиницею у художньому тексті є речення. У поезії Е. Секстон «The Red Shoes» [6, 316], наприклад, відсутні сполучники, а отже вжито такий прийом, як асиндетон. Тут введення в поетичну тканину однофункційних конструкцій перелічувальної семантики фактів та явищ поетеса використовує для змалювання світу взагалі, щоб у читача склалася певна картина тієї дійсності: «Everything that was calm is mine, the watch with an ant walking, the toes, lined up like dogs, the stove long before it boils toads, the parlor, white in winter, long before flies, the doe lying down on moss, long before the bullet. I tie on the red shoes».

Отже, проаналізувавши збірку «The Book of Folly», ми можемо зробити висновок, що мотив інакшості знайшов своє відображення у творчості Е. Секстон у вигляді тендерної критики, специфічної тематики поетичних творів: тема смерті, жіночністі та інстинктів, у зображенні жіночого тіла, жіночої сексуальності та сімейних відносин, заснованих на фізичному та психологічному насиллі, а також описі ліричної героїні.

Ідея інакшості тісно пов'язана із психоаналітичними теоріями та гендерною критикою. Інакшість сприймається, частіше усього, як чужа, страшна, не- визначена та дика сила, яку намагаються виключити із колективу, суспільства чи самого себе. Інакшість розглядається крізь норми тотожності. У психоаналітичних теоріях «інше» завжди пов'язане зі смертю, жіночністю та інстинктами. З іншого боку, «інше» можна зрозуміти як несвідому або підсвідому сторону самого себе.

Бібліографічні посилання

1. Новицкая Л.Ф. Проблема нравственного самообретения в пространстве интерсубъективности / Л.Ф. Новицкая // Н.: НовГУ им. Ярослава Мудрого, 2000. - 128 с.

2. Парнелл К. Размышления по поводу «другого мышления» в женской прозе / К. Парнелл // Голоса других. Женщины и меньшительства в постсоветской литературе. Frauen Literatur Geschichte, Band 18. Verlag F.K., Gopfert - Fichtenwalde, 2004 - С. 9-27

3. Резник Ю.М. «Иное» и формы его представленности в науке о культуре: антропологический вызов времени / Ю.М. Резник // Социальная антропология на пороге XXI века. - Тезисы и материалы конференции. Москва, 20-21 ноября 1997 г. - М.: Изд-во МГСУ Союз, 1998. - С. 22-31.

4. Фуко М. Надзирать и наказывать. Рождение тюрьмы / М. Фуко. - М.: Ad Marginem, 1999. - 478 с.

5. Versala-Vartalla T. Symapthy and Joyce's Dubliners Ethnical Probing of Reading, Narrative, and Textuality / T. Versala-Vartalla // Tampere University Press, Tampere, -1999, 585 p.

6. Sexton A. Selected poems of Anne Sexton / Anne Sexton / [ed. by Diane Wood Middlebrook, Diana Hume George]. - Boston: Houghton Mifflin, 1988. - 456р.

Размещено на Allbest.ru