Фразеологізми в романі "Місто" Валер’яна Підмогильного

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фразеологізми в романі «Місто» Валер'яна Підмогильного

В.Ф. Шевченко (м. Запоріжжя)

Фразеологізми як стійкі словосполучення «характеризуються цілісним значенням, яке за своїм характером ідіоматично переосмислене та переважно метафорично образне» [5, 176]. Вони потребують конкретизації семантико - структурних характеристик. Найменування їх типів багато в чому залежить від класифікації, від послідовного подання матеріалу про конструктивні цілісність і нерозкладність лексикалізованих зворотів мови.

У добу українізації - 20-х років ХХ ст., - коли українська мова після століть утисків і заборон нарешті мала змогу повноцінно функціонувати й розвиватися, розширенню й збагаченню усного та письмового мовлення сприяли зокрема фразеологізми. Успіх видання «Російсько-український фразеологічний словник (Фразеологія ділової мови)» (1926 р.) двох видатних майстрів художнього слова - прозаїка Валер'яна Підмогильного й поета Євгена Плужника зумовили «яскрава творча індивідуальність авторів, вроджене й розвинуте літературною працею чуття слова, його найтонших семантичних і стильових нюансів...» [6, 3]. Упорядники словника «мали на меті не лише дати перелік російсько-українських лексичних відповідників, а й показати повноцінність української літературної мови, багатство її лексичного і фразеологічного фонду, синонімічну розвиненість» [6, 4].

Фразеологічне багатсво української мови, її образності й експресії проілюстровано в художніх текстах В. Підмогильного, зокрема й у романі «Місто».

Актуальність нашого дослідження визначається тим, що фразеологічні одиниці в динаміці засобів і способів художньої реалізації виявлені ще замало. Як складники мови художніх творів, як виразники їх фразеологічного розмаїття вони були предметом аналізу в працях Л. Авксентьєва, М. Алефіренка, М. Богдана, Б. Боднар, Л. Бойко, С. Ганжі, І. Гнатюк, Н. Зубець, В. Калашника, М. Коломійця, Ю. Кохана, Н. Майбороди, А. Супрун, В. Ужченка та ін., присвячених спадщині Т. Шевченка, М. Коцюбинського, В. Стефаника, М. Рильського, М. Стельмаха, О. Гончара, П. Загребельного та ін. Функціонування стійких сполучень слів, їх класифікація в романі «Місто» В. Підмогильного досі недостатньо вивчені. Мова цього твору вимірюється не лише чисельністю словесних засобів, але й тим, наскільки вміло і вправно послуговується ними митець, щоразу створюючи нові семантично навантажені одиниці.

Мета цієї розвідки - проаналізувати навантаження фразеологічних одиниць для повнішого, детальнішого й різнограннішого художнього моделювання почуттів, переживань, думок персонажів й автора твору зокрема, визначити типи фразеологізмів в аспектах структури та семантики.

Досягнення мети передбачає розв'язання таких завдань: обґрунтувати теоретичні аспекти аналізу фразеологізмів у художніх текстах; висвітлити методологічну базу студій; виявити типи фразеологізмів і розкрити особливості їх лексико-семантичного функціонування в романі В. Підмогильного «Місто»; з'ясувати значущість індивідуального внеску художника слова в тогочасні українські письменство та мовознавство.

Вивчення фразеологізмів у художніх текстах представляє безперечний теоретичний інтерес для дослідження процесу розвитку фразеологічного запасу національної мови, виявлення її стильових можливостей, збагачення засобами виразності й ролі в них майстрів красного письменства. Фразеологізми визначають два рівні відображення дійсності: найменування і найменування з вираженням почуттів, емоцій і оцінок, що можна пояснити тим, що словосполучення дає змогу зв'язувати різні сфери буття й категорії пізнання, надавати додаткову інформацію, що деталізує об'єкт, індивідуально-авторську картину світу. Фразеологічні одиниці - своєрідний мікроконтекст, який своєрідно відображає значущі події та реалії, що є причиною фізичного й емоційно - психічного стану людини (тривогу, страх, гнів, сум, біль, голод, занепокоєння, хвилювання тощо). У нашому дослідженні акцентуємо на тому, що в мові урбаністичної прози талановитого митця В. Підмогильного переважно функціонують такі групи стійких сполученнь слів, як фразеологізми ділової мови, традиційні, трансформовані та індивідуально-авторські фразеологічні одиниці.

Фразеологізми ділової мови. Виявлення конотації (лат. еопоїаїіо - «маю додаткове значення») фразеологізмів стає очевидним під час їх зіставлення з іншою мовою, зокрема зі спорідненою. І як укладач російсько -українського словника, і як автор художнього тексту В. Підмогильний виявив тонкий мовний смак. У романі «Місто» фразеологічні одиниці ділової мови кореспондують із життєвими реаліями, творяться смисловими ядрами, що реалізовані через ключові слова, їхню позиційну рухливість, контекстуальну гнучкість. Уживаються вони як в авторській мові, так і в мові персонажів.

В інтерпретації прагнення головного персонажа Степана Радченка влаштуватися на роботу письменник наголошує, що той «вважав своє діло за дуже пильне, то вирішив удатися до голови управи» [8, 28]. Перший фразеологізм «вважав за» у Словнику наведено як переклад російського «считать что, чем» [9, 218], а другий - «удатися до» як переклад російського «обращаться к кому» [9, 134]. На посаді секретаря журналу «за тиждень Степан упорядкував архів і дав лад бібліотеці» [8, 180], «дав лад» - «привёл в порядок» [9, 168]. У записках і зшитках, які гортав Степан, «один аркуш несподівано звернув його увагу» [8, 145]. Фразеологічну одиницю «звернув увагу» подано як переклад російської «привлекать внимание» [9, 42]. На літературних зібраннях Степан «спочатку в товаристві новому почував себе прикро й ніяково, бо ніхто уваги на нього не звертав» [8, 153]. Фразеологізм «уваги на нього не звертав» є варіантом російського «обращать внимание на кого-то» [9, 41].

Смисловий обсяг значень формується семантичним й асоціативним полями його компонентів. У сумнівах щодо своїх літературних здібностей «таємні сили душі, справжні янголи-охоронці людини <... > вживали нишком усіх заходів, щоб одвернути його увагу від дійсної небезпеки...» [8, 146]. Дві фразеологічні одиниці - «вживати заходів» - «принимать меры» [9, 117] і «одвернути увагу» - «отвлечь внимание» об'єднані в одну семантичну структуру. Після відправлених до журналу оповідань «минуло вже досить часу, щоб він позитивну відповідь міг одержать, але редакція жодної звістки йому не подала» [8, 145]. Тут теж схоже поєднання: «позитивна відповідь» - «положительный ответ» [9, 146] і «звістки не подала» «известия не подала» [9, 102]. Степан досяг значного емоційного ефекту: «Передусім у літературному світі збірка усталила його, дала йому ті права літературного громадянства, яких він пошукував» [8, 164]. Фразеологізм «дала права» - відповідник російського «предоставила права» [9, 172]. Вживає письменник і спільні з російськими фразеологічні одиниці: цікавлячись літературними угруповуваннями, Степан, «придивляючись до людей, прислухаючись до думок, відкинув ті спілки, що до ідей його та настроїв не пасували, а з решти відповідних більш -менш не поспішав вибирати, чекаючи збірки, щоб не ввійти в них непомітним» [8, 154]. ФО «більш-менш» у Словнику адекватна російській «более или менее» [9, 22].

Традиційні вислови, що вживаються без зміни семантики та структури. Найпоширенішим у романі «Місто» традиційним фразеологізмом ми визначаємо «кінець кінцем» - «після всього, нарешті, зрештою» [14, 375]: «Кінець кінцем він проти інших ще й не зле влаштувався» [8, 151], «Адже ж танцюють кінець кінцем для того, щоб обнятись» [8, 166], «Життя таке просте, що починає кінець кінцем здаватись таємничим» [8, 183] тощо. Незмінні структуру й семантику має низка фразеологізмів: Терпець урвався - зникла будь-яка можливість витримувати що-небудь [14, 880]: «Терпець йому урвався» [8, 102]. Думка спала - хто-небудь мимоволі або раптово подумав про когось, щось [14, 272]: «Нова думка раптом спала йому в голову, породжена його спогадами й жаданням відживити минуле, що досі жило тільки в нім» [8, 235]. Давати волю - не стримувати своїх почуттів, думок, ступеня їх вияву [14, 204-205]: «На сходах він дав волю своєму гніву» [8, 240]. Вести перед - верховодити, бути першим [14, 75]: «Розмова пішла про літературу, і Степан, закуривши, вміло вів у ній перед» [8, 205]. Чорт його знає - невідомо, незрозуміло [14, 952]: «-Чорт його знає, що ним керує, - похмуро сказав Степан» [8, 224] після виголошеного Вигорським монологу. Втопити очі (зір, погляд) у що, в чому - пильно, уважно, невідривно вдивлятися в щось [14, 159]: «Втопивши очі в куток кімнати, хлопець споглядав, як розчиняються в мороці речі і стіни зникають у густому синястому сяйві» [8, 91]. Впадати в очі, у вічі кому - хто-небудь помічає, бачить, звертає увагу на когось, щось [14, 147]: «Ніколи ще так прикро не впадала йому в очі щуплість її щік, помережених дрібними зморшками, недокрівність уст та розлеглість грудей, що невблаганно розпливались» [8, 103]. Завмирати душею - дуже хвилюватися (з переляку, від захоплення, тривоги тощо) [14, 300]: «Душа його завмирала в гарячому тумані, коли бачив жінку вродливу, струнку, здібну любити й варту любові» [8, 192].

Художньо виразними є синтаксичні структури, у яких образність сталої сполуки набуває авторського розгортання та конкретизації: «... мусив собі признатись, що ходе дивитись на жінок. Він розумів тепер, що тільки на них спинялись його очі» [8, 192] і «щось примусове було в цьому безконечному гортанні сторінок, позбавлене тієї живої цікавості, що спиняє очі на рядках» [8, 228]. Зафіксований Фразеологічним словником української мови вираз «спинити око - звернути увагу» [14, 846] у наведеному контексті набуває емоційності.

Трансформовані автором стійкі вислови. У багатому арсеналі змін виокремлюємо синонімічні ряди, які можна означити як фразеологічне співавторство: «Бо не належав до тих, хто прагне методично, крок по крокові наближатись до поставленої мети та вміє спочивати на зупинках досягнення » [8, 161] - «крок по крокові» замість зафіксованого у Фразеологічному словнику української мови варіанта «крок за кроком» - дуже повільно, помалу, не поступово [14, 400]. Відповідно до двох рівнів сприйняття (розуміти те, що написано, і розуміти навіщо і як написано, тобто розуміти сам стиль твору) існують і два способи інтерпретації фразеологічної одиниці. Трансформовані письменником вислови, на відміну від традиційних, яскравіше передають те, що приховано за семантикою лексем. Відбувається це за рахунок оформлення тієї частини стійких сполучень слів, що лишалися у сфері невисловленого.

В. Підмогильний використав спосіб заміни слова-компонента (компонентів) фразеологічної одиниці: «перебирав у памя'ті» замість «покопатися в своїй памя'ті» - змусити себе згадати що-небудь [14, 667]: «Він хутко перебирав у пам'яті всі верстви свого міського шляху» [8, 167]; «прокинулось чуття» - змінено вислів «прокинулась душа» - з'являються почуття [14, 794]: «Якесь нове, ясне чуття прокинулось у нім» [8, 193]; «перейнятий інтересами» замість «душа переймається» - хто-небудь сповнений яким-небудь почуттям, глибоко вражений, схвильований чимось [14, 279]; «прилипають як смола» - змінено вислів «липнути як смола до кого, грубо виявляти свою приязнь до когось, великий інтерес до чого-небудь» [14, 424]: «Але тепер, приходячи до Зоськи, перейнятий літературними інтересами, що прилипають до письменника, як смола, він мимоволі пускався розповідати про свої розмови, про зустрічі й справи» [8, 181]. Відому структуру вислову «доходити (до) висновку» - остаточно переконуватися в чомусь [14, 266] В. Підмогильний розширив інтенсифікатором-епітетом «сумних», таким чином змінюючи і його будову, і семантику: «Побут його усталився, час заповнився без тих прикрих перерв, що примушують людину надто замислюватись над собою й приходити до сумних висновків» [8, 185].

Не лише стилістичного, а й емоційного ефекту досяг романіст, використовуючи комбіновані способи трансформації фразеологічної одиниці, зокрема розширення її структури заміною традиційного компонента синонімічним. Фразеологічний словник фіксує усталений вираз «ловити поглядом» - пильно дивитися [14, 446], натомість письменник ужив дієслово «відшукав», щоб підкреслити радісну ситуацію: «Він відшукав поглядом Вигорського, і, посміхаючись, підійшов до нього» [8, 164].

Індивідуально-авторські фразеологізми утворюють стійкі сполучення слів, у яких слова-компоненти відносно вільні, набувають оригінальної поєднуваності, стильової варіантності. Наприклад, офіційний вислів «стати питанням» у художньому тексті набуває емоційної підстановки: «Одежа стала для нього питанням формальним, питанням смаку і навіть впливу, бо він чудово розумів різницю між появою людини в потертій сорочці й у добірному піджаку» [8, 157]. У живописанні В. Підмогильного фразеологізмами - цілий світ художньої наративності. Зокрема, семантика смислової структури фразеологізму «підвести очі» - глянути [14, 173] контекстно збагачена завдяки розширенню її компонентного складу: на літературній вечірці піаніст «підвів на Степана, коли той увійшов,байдужі очі професіоналіста, в якого зайняті тільки руки» [8, 204], коли Степан знайомився з дівчатами на вечірці, «його очі були жадібними очима пристрасті, що шукає мети» [8, 91]: розширена фразеологічна одиниця виконує експресивно-оцінну функцію.

Цілісність значення фразеологічної одиниці «формується внаслідок переосмислення вільного словосполучення - прототипу» [13, 16]. Наприклад, прототип фрази «серце б'ється» - кого-небудь охоплює якесь почуття [14, 794] під час образної номінації набуває нового вираження думки, означуваної реалії, пробуджує діяльність уяви: «Йому (Степану - В. Ш.) серце згнітилось від щирості її (Зоськи - В. Ш.) голосу» [8, 174]. Прототип фразеологічної одиниці «відкрити (відчинити) двері» - дати вільний доступ [14, 123] розширено й збагачено трактуванням суті явища: «Він ніби знайшов те зачароване речення, що одімкне двері, де ввійдуть його сили... » [8, 176].

Фразеологізми розмаїто збагачують інохарактеристики персонажів. Вислів «взяти в руки» - підкорити кого-небудь своїй волі [14, 48] позначає сукупність визначальних рис Бориса: «Він усе скрутить, усе візьме в свої жилаві руки, будь то буряки чи жінка» [8, 175] - так уявляє Степан Борисове жадібне прагнення «обернути блакитнооку в куховарку, прибиральницю, в охоронця пісного добробуту молодого міщанина» [8, 175]. Фразеологізм «гострий на око» - надзвичайно спостережливий [14, 192] визначально характеризує арфиста, який у їдальні розважав публіку своєю грою, викликаючи у Степана здогадки: «Де він бачив це довгасте, холодне, але пристрастне обличчя, ці гострі чорні очі, що ось - ось ніби спахнуть від захованого в них огню» [8, 175].

У семантичній групі з компонентом «очі» внутрішній стрижень фразеологізму «підводити очі» - поглядати [14, 594] відтворює різні значення цілого в образних виразах: «Щось інертне, без краю байдуже було в її (Рими - В.Ш.)рисах, і тільки коли очі на нього підводила, він знову відчував ту, що з ним танцювала» [8, 207] і «очі її жили, ворушились і сміялись за все обличчя, - великі облудні очі, що ближчали в мороці, як у кицьки» [8, 205]. Степан варіативно збільшує обсяг динамічно-експресивних значень (очі «жили», «ворушились», «сміялись», його епітет-інтенсифікатор «облудні» визначає рух думки від позначень зовнішніх виявів почуттів до характеристики персонажа.

В індивідуальних видозмінах «помітною стає і смислова, і експресивна перебудова фразеологічної одиниці. Замінюючи компоненти, автор ніби дає їй нове життя» [13, 149]. Вислів «чуже душі» - не подобається, не викликає інтересу, прихильності [14, 279] підсилено авторським «роз'їдають душу» - завдають великого душевного болю: «Назавжди покине це місто, чуже його душі, цей камінь, ці збудні ліхтарі! Зречеться навіки жорстокої плутанини міського життя, отруйних мрій, що тяжать над галасливим бруком, задушливих поривів, що роз'їдають душу у вузьких закутках кімнат» [8, 233]. Семантика й експресивна забарвленість слова-замінника «роз'їдають» відтінюють почуття фізичного й душевного страждання, створюють потрібний художньо-смисловий ефект.

Отже, відповідно до поставлених у дослідженні завдань обґрунтовано теоретичні аспекти аналізу фразеологізмів. Визначено, що трактування структури, значення, вживання та творення фразеологічних одиниць має низку відмінностей.

Методологічними засадами розуміння їхніх властивостей стали наукові погляди Л. Авксентьєва, М. Алефіренка, В. Білоноженка, Т. Кияка, Л. Масенко, В. Ужченка та ін. на способи утворення фразеологічних одиниць, їхніх компонентів і на активізацію лексичних і синтаксичних якостей.

У досліджуваному масиві фразеологізмів роману В. Підмогильного «Місто» виокремлено такі семантико-структурні типи: фразеологізми ділової мови, традиційні, трансформовані, індивідуально-авторські. Виявлено, що фактичне вживання і створення фразеологізмів характеризується ознаками полісемантичності, взаємопроникності та їх групуванням у межах визначених типів за значеннями. Фразеологічні одиниці розкривають свою дієвість крізь призму художнього контексту й відбивають буттєву істинність, соціальну, психологічну та тілесну поведінку персонажів, урбаністичні й технічні відшарування, культуру, духовність, специфіку професії тощо. Якісна й кількісна динаміка стійких сполучень слів забезпечує неповторність, різноманіття їх функціонування в ураністичному романі. Значеннєві перетворення здійснено з метою надання стійким словосполученням або додаткових, або нових семантичних відтінків, оцінної зміни, підсилення експресивності й лаконічності мови.

Список використаних джерел

семантика синтаксичний мова

1. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології: [монографія] / М. Ф. Алефіренко. - Харків: Вища школа, 1987. - 136 с.

2. Бойко Л.П. Фразеологізми в романі В. Захарченка «Прибутні люди» / Л.П. Бойко // Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. - Запоріжжя: ЗНУ, 2012. - № 4. - С. 223-226.

3. Голянич М.І. Внутрішня форма слова і художній текст: [монографія] / М.І. Голянич. - Івано-Франківськ : Плай, 1997. - 180 с.

4. Капленко О. Урбаністичні уявлення В. Підмогильного у світлі шпенглерівської концепції / О. Капленко // Слово і Час. - 2002. - № 2. - С. 79 - 83.

5. Кияк Т.Р. Теорія та практика перекладу : (німецька мова) / Т.Р. Кияк. - Вінниця: Нова книга, 2006. - 592 с.

6. Масенко Л. Загублений скарб / Лариса Масенко // Російсько-український фразеологічний словник. - К.: УКСП «Кобза», 1993. - С. 3-12.

7. Олійник І. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник / І. Олійник, М. Сидоренко. - К.: Радян. школа, 1991. - 400 с.

8. Підмогильний В. Місто: [роман] / Валер'ян Підмогильний. - К.: Молодь, 1989. - 448 с.

9. Російсько-український фразеологічний словник. - К.: УКСП «Кобза», 1993. - 248 с.

10. Словник фразеологізмів української мови / [уклад.: В.М. Білоноженко та ін.]. - К.: Наукова думка, 2003. - 1104 с.

11. Тарнавський М. Між розумом та ірраціональністю: Проза В. Підмогильного / М. Тарнавський; [пер. з англ.]. -К.: Пульсари, 2004. - 232 с.

12. Телия В.Н. Русская фразеология: Семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты / В.Н. Телия. - М.: Наука, 1996. - 288 с.

13. Ужченко В.Д. Українська фразеологія / В.Д. Ужченко, Л.Г. Авксентьев. - Харків: Основа, 1990. - 432 с.

14. Фразеологічний словник української мови / [уклад. В.М. Білоноженко та ін.]. - К.: Наукова думка, 1999. - 984 с.

15. Ярещенко А.П. Сучасний фразеологічний словник української мови / А.П. Ярещенко, В.І. Бездітко, О.В. Козир, Н.Г. Немировська. - Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2011. - 640 с.

Размещено на Allbest.ru