Творчий внесок Юрія Федьковича в історію українського перекладознавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТВОРЧИЙ ВНЕСОК ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА В ІСТОРІЮ УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА

ТВОРЧЕСКИЙ ВКЛАД ЮРИЯ ФЕДЬКОВИЧА В ИСТОРИЮ УКРАИНСКОГО ПЕРЕВОДОВЕДЕНИЯ

CREATIVE CONTRIBUTION OF YURIY FEDKOVYCH IN THE HISTORY OF UKRAINIAN TRANSLATION

федькович перекладознавство український шекспір

О. В. Міненко А. В. Миненко O. V. Minenko

Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля НУЦЗ України

Черкасский институт пожарной безопасности имени Героев Чернобыля

НУЦЗ Украины

Cherkasy Institute of Fire Safety named after Chornobyl Heroes of National University of Civil Protection of Ukraine

Проаналізовано творчий внесок Юрія Федьковича в історію українського перекладознавства. У фокусі дослідження постала переробка шекспірового твору «Taming of the Shrew» («Приборкання норовливої») українським письменником. Для перекладацької манери Ю. Федьковича властива ліризація фольклорноромантичного матеріалу, що відкривало його естетичну й етичну цінність у народних звичаях та обрядах. Переклади українського автора мали суттєву особливість: демонструючи абсолютну самодостатність української мови та стверджуючи високий, якісно новий рівень української культури, вони перекреслювали усі постулати тоталітарної ідеології щодо «домашнього ужитку» української мови.

Знання Ю. Федьковичем тогочасної української мови, гуцульських та буковинських говірок, уміле поєднання елементів літературної мови і діалектизмів, своєрідне авторське розуміння шляхів розвитку української літературної мови - усе це дає підстави високо оцінити роль письменника-перекладача. Перекладацька діяльність українського письменникапов'язана з ранніметапоммистецтвахудожнього перекладу в Україні, який характеризується різними ступенями «українізації» інонаціональних творів, відбиває незавершеність консолідації загальнонаціональних норм української літературної мови. Його переклади передані на фоні живильності «фольклорного слова». Це спроба знайти нові виражальні засоби, які вдягають відомий смисл у шати нової форми. У результаті порівняльного аналізу основних ідей і образів естетичного світогляду видатного представника української культури ХІХ ст. Ю. Федьковича фіксується очевидна спорідненість ментально-естетичного підґрунтя перекладацької діяльності митця. Така наближеність пояснюється його приналежністю як до вітчизняної, так і загальноєвропейської традиції естетики романтизму, яка панувала в ту епоху.

Ключові слова: письменник, твір, переклад, література, читач, рецепція.

Проанализирован творческий вклад Юрия Федьковича в историю украинского переводоведения. В фокусе исследования появилась переделка шекспировского произведения «Taming of the Shrew» («Укрощение строптивой») украинским писателем. Для переводческой манеры Ю. Федьковича свойственна лиризация фольклорно-романтического материала, что открывало его эстетическую и этическую ценность в народных обычаях и обрядах. Переводы украинского автора имели существенную особенность: демонстрируя абсолютную самодостаточность украинского языка и утверждая высокий, качественно новый уровень украинской культуры, они перечеркивали все постулаты тоталитарной идеологии в отношении «домашнего применения» украинского языка.

Знание Ю. Федьковичем тогдашнего украинского языка, гуцульских и буковинских говоров, умелое сочетание элементов литературного языка и диалектизмов, своеобразное авторское понимание путей развития украинского литературного языка - все это дает основания высоко оценить роль писателя- переводчика. Переводческая деятельность украинского писателя связана с ранним этапом искусства художественного перевода в Украине, который характеризуется различными степенями «украинизации» инонациональных произведений, отражает незавершенность консолидации общенациональных норм украинского литературного языка. Его переводы переданы на фоне живильности «фольклорного слова». Это попытка найти новые выразительные средства, которые одевают известный смысл в одежды новой формы. В результате сравнительного анализа основных идей и образов эстетического мировоззрения выдающегося представителя украинской культуры XIX в. Ю. Федьковича фиксируется очевидное родство ментально-эстетической основы переводческой деятельности художника. Такая близость объясняется его принадлежностью как к отечественной, так и общеевропейской традиции эстетики романтизма, которая царила в ту эпоху.

Ключевые слова: писатель, произведение, перевод, литература, читатель, рецепция.

In the article the creative contribution of Yuriy Fedkovych in the history of Ukrainian translation was analyzed. In the focus of the study, the restyling of the Shakespearian work "Taming of the Shrew” created by the Ukrainian writer. Lyrical folklore-romantic material, which revealed its aesthetic and ethical value in folk customs and ceremonies, is closed to his translated manners. Translations of the Ukrainian author had an essential feature: demonstrating the absolute self-sufficiency of the Ukrainian language and asserting a high, qualitatively new level of Ukrainian culture, they crossed all the postulates of the totalitarian ideology of the "home use" of the Ukrainian language.

The knowledge by Y. Fedkovich of the Ukrainian language of that time, Hutsul and Bukovynian dialects, a skillful combination of elements of literary language and dialecticism, a peculiar author's understanding of the ways of developing the Ukrainian literary language - all these elements give the grounds for appreciating the role of the writer-translator. The translation activity of the Ukrainian writer is related to the early stage of the art of artistic translation in Ukraine, which is characterized by different degrees of "Ukrainization" of foreign-language works, reflects the incompleteness of the consolidation of the national norms of the Ukrainian literary language. His translations are transmitted on the background of the vitality of the "folk word". It is an attempt to find new expressive means that wear a well-known mean in new form dresses. As a result of the comparative analysis of the main ideas and images of the aesthetic outlook of the outstanding representative of Ukrainian culture of the nineteenth century. Y. Fedkovich shows the obvious affinity of the mentally-aesthetic basis of the translator's activity of the artist. This proximity is due to its affiliation with both the national and European tradition of aesthetics of romanticism, which prevailed in that epoch.

Keywords: writer, work, translation, literature, reader, reception.

Постановка проблеми

Проблеми рецепції художньої творчості письменника в іншій національній літературі є одними із основоположних у сучасному літературознавстві. Так, без сумніву, можна говорити про В. Шекспіра, який своїми творами заклав провідні культурні «коди» європейської художньої свідомості. Однак багато питань стосовно рецепції В. Шекспіра в Україні залишаються відкритими. Не в останню чергу це стосується сприйняття художньої спадщини Шекспіра українськими перекладачами ХІХ століття.

Наукові дослідження творчого доробку Шекспіра, у якій би країні вони зараз не здійснювалися, своїм вектором зорієнтовані переважно на рецептивні моделі. Ключовим поняттям для більшості авторів є слово «перегляд» (в англомовних країнах - «reinterpretation») - чи то методології аналізу, чи окремих критичних концептів, що сприймаються сьогодні як застарілі.

Аналіз останніх досліджень

Багато було зроблено дослідниками англійського автора у царині перекладознавства. М. Захаров працював над концепцією тезаурусу перекладів Шекспіра, здійснених російськими перекладачами О. Сумароковим, М. Муравйовим, М. Карамзіним, завдяки чому відкривається нове бачення цих письменників в освоєнні художньої спадщини Шекспіра російською культурою. Також він вивчав рецепцію творів Шекспіра В. Кюхельбекером та О. Пушкіним. Науковець доводить, що в обох письменників виявляється певна синхронність у творчому звертанні до спадщини Шекспіра. Рецепція Шекспіра у творчій діяльності цих авторів говорить про те, що Шекспір відігравав істотну роль у тезаурусі письменників «золотого століття російській поезії» [4, с. 54].

Деякі дослідники пострадянського простору вивчали й інші особливості творчості видатного драматурга. Ю. Каплуненко, наприклад, досліджував еволюцію буквального поетичного перекладу в Росії ХІХ-ХХ століття, окремі загальнотеоретичні аспекти інтонації та конкретні засоби її відтворення при перекладі поезії з англійської мови російською на прикладі сонетів В. Шекспіра [5]. Серед вірменських дослідників Шекспіра слід виділити С. Сеферян, яка опубліковала понад 40 статей про вірменські переклади творів Шекспіра та написала монографію «Шекспір і вірменське перекладацьке мистецтво», де вивчала методику перекладу творчості англійця вірменськими перекладачами ХІХ - початку ХХ століття [7].

Подібну проблематику розглядала у своїй дисертації також Є. Мінасян, у якій досліджувала переклади Шекспіра вірменськими перекладачами у другій половині ХХ століття [6]. Але так чи інакше, усі вони майже не стосуються проблеми рецепції в контексті літературознавчої компаративістики.

Мета статті

Проаналізувати творчий внесок Юрія Федьковича в історію українського перекладознавства.

Виклад основного матеріалу

Ю. Федькович творив у непросту й суперечливу добу, коли - всупереч теорії про злиття націй і мов, ідеологічного тиску, цензурних обмежень та вихолощення української мови - спостерігалося нестримне зростання творчих сил, піднесення та усвідомлення значущості української перекладацької творчості. Для митців цієї доби художній переклад став важливим, а часто єдиним засобом самовираження, який дозволяв цілеспрямовано добирати твори для перекладу з огляду на а) їхнє культурне чи ідеологічне значення, б) можливість залучення різноманітних мовностилістичних ресурсів, на які існували обмеження в оригінальній літературі [3, с. 150]. Художній переклад перебирав на себе значною мірою функції оригінальної літератури, забезпечуючи таким чином цілісність літературної полісистеми.

Письменник дуже багато причинився до популяризації української народної пісні. У 1862 році він опублікував сім перекладів українських пісень німецькою мовою. І далі продовжував знайомити німецькомовних читачів з перлинами українського фольклору. Федькович акцентував увагу на тому, що література повинна бути доступною широким народним колам, вона мусить допомага--ти простому народу долати соціальні перешкоди. Його бажанням завжди було:

Аби наша пісня і слава Повік гомоніла І нас далі загрівала,

Як доси нас гріла!

Основні риси Федьковича-прозаїка - народний стиль оповіді, глибокий ліризм, предметно-чуттєве зображення дійсності, поєднання реалістичних і романтичних елементів. Багато прозових творів присвятив письменник гуцулам, їх звичаям, традиціям, розкриттю їх ментальності, що забезпечує змалювання глибоких душевних страждань, спричинених нещасливим коханням.

Проза письменника сповнена духовної краси і життєвої енергії. Образи представлені самобутніми характерами людей з народу. Твори написані живою розмовною мовою, яскраво зображено побут і звичаї народу.

Федькович одним із перших в українській літературі перекладав німецьку класику («Лісовий цар» Й.-В. Ґете, «Полонинський стрілець» Ф. Шіллера, «Лорелея» Г. Гейне тощо). Особливо він цікавився творчістю геніального англійського драматурга Шекспіра, перекладав його п'єси («Гамлет», «Макбет»). Великої популярності набула у свій час травестійна переробка Федьковичем комедії Шекспіра «Приборкання норовливої», яка в Україні вийшла під назвою «Як козам роги виправляють».

Переробка твору «Приборкання норовливої» з'явилася у 1872 році в газеті «Правда» під назвою «Як козам роги виправляють». Це одноактний водевіль з побуту буковинських селян, який є вільною переробкою комедії Шекспіра, як за темою, так і окремими фабульними елементами. Дуже критично до цієї фрашки поставився М. Драгоманов. Він абсолютно був проти вибору для наслідування саме цієї п'єси, чужої, на його думку, українській народній психіці: «Федькович узяв на перший раз «Як пурявих уговкують», цю апотеозу палки, котру у народу нашого хіба у поганих казках можна зустріти» [11, с. 183]. Не визнав М. Драгоманов за фрашкою і художньої вартості. Він зазначав, що в ній автор, наслідуючи грубий гумор XVI ст., вийшов за всі межі правдивості. Звернімося до фрашки:

Бо ті жінки не такії,

Як їх пишуть люде злії,

Сли лиш дурнів за ніс водять,

І лиш жусом верховодять.

Та хто їм ся вкаже паном,

Тому в свій час і сніданє,

І обідець, і вечеря,

І порада люба, щира [8, с. 336].

Через багато років І. Франко також негативно висловився з приводу цієї самої фрашки: «Фарс вийшов грубий, дотепи вульгарні, цілість більше примітивна, ніж Шекспірове джерело, старша англійська комедія... Герой комедії Василь, гуцульський легінь, що довго служив у війську, при першій розмові б'є Катрю гарапником весільних гостей під час весілля, годує свою молоду стусанами та побоями, та хоч на початку ми чуємо, що він лихий і сердитий, то проте на кінці, по промові Катерини про обов'язки доброї жінки, він виголошує не менше довгу і зовсім недоладну промову про обов'язки доброго мужа. Коротко кажучи, фарс Федьковича зовсім не вдався і був хіба свідоцтвом про брак у нього виробленого літературного смаку і ясних провідних думок» [10, с. 338].

О. Колесса не поділяв думки М. Драгоманова і І. Франка з приводу цієї травестії: «Живе зображення побуту заможних селян із буковинських низин і пластичність у малюнку деяких із виведених осіб, так наприклад, багацького парубка Василя - не позволяє нам прилучитися до згаданих поглядів М. Драгоманова та

І.Франка» [9, с. 63]. Саме тут спостерігаються необарокові тенденції, які виявляються у травестійному обігруванні жанру фрашки, в якій автор свідомо приземлює традиційний пафос.

Твір Ю. Федьковича «Як козам роги виправляють», який він назвав фраш- кою, свідчить про помітний зв'язок твору Шекспіра «Приборкання норовливої». Комічний сюжет твору, навіть дещо схожий іменами персонажів (У Федьковича головна героїня Катря, у Шекспіра Katharina), що свідчить про переробку твору англійського письменника українським автором. Цікаво, що український твір близький за змістом англомовному тексту Шекспіра має доволі специфічну назву. Ю. Федькович, перекладаючи шекспірові твори, часто вдавався до тваринної символіки, тобто він співвідносив людські явища із тваринним світом. Назва його фрашки перегукується із назвою англійського твору, тільки дещо забарвлена українським колоритом. Словом «роги» український письменник акцентував на рисах характеру персонажу, тобто це слугувало новим синонімом слова «норовлива» як у Шекспіра.

У ХХ ст. оцінювати віршовану переробку Ю. Федьковича почали набагато обережніше. І. Ваніна вважає фрашку Ю. Федьковича примітивною і незрівнянно нижчою за своє джерело [2, с. 50]. Однак надалі І. Ваніна розвиває думку і зазначає, що Федькович глибше сприйняв комедію Шекспіра, ніж вважають критики [2, с. 50]. Зв'язок з темою Шекспірової комедії виступає виразно, він відчувається у спробі подати оригінальні характери і якось поглибити їх. Василь не такий вже прямолінійний образ розбишаки, за своєю вдачею він незлобивий, здатний на сердечність, добре усвідомлює, що характер Катрі хоч і зіпсований, але сильний і своєрідний, тим дівчина його і привабила. А смисл п'єси Ю. Федьковича - не «апофеоза палки», а ствердження взаємної поваги у подружжі [2, с. 51].

Проте необхідно підкреслити про різні шляхи наближення до першотвору, тобто різноманітні типи присвоєння іншомовних текстів, а саме: переклад, переспів, переробка, кожен з яких виявляє співвідношення свого і чужого. Розширення тексту, забарвлення його національним колоритом, зміна епохи, місцевості, імен персонажів тощо і є характерними ознаками для переспіву та переробки, які змінюють оригінал відповідно до концепції інтерпретатора. Такі межові явища знаходяться між рецепцією та перекладом, оскільки перекладач вільно трактує оригінал відповідно до власних творчих інтенцій. [1, с. 82]. Також сюди слід віднести фрашку, короткий жартівливий твір як актуальної проблематики, так і етичних мотивів, інколи з ознаками філософствування.

Висновки

Отже, перекладацька діяльність Ю. Федьковича стала цінним надбанням прогресивної української літератури, оскільки вона сприяла утвердженню і розвитку реалізму й народності в літературі західноукраїнських земель і впливала на розвиток братерських почуттів між народами.

Бібліографічні посилання

Будний В. В. Порівняльне літературознавство :підручник /

В. В. Будний, М. М. Ільницький. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 430 с.

Ваніна І. Г. Українська шекспіріана / І. Г. Ваніна. - К. : Мистецтво, 1964. - 204 с.

Гуць Г. Є. Юрій Федькович і західноєвропейська література / Г. Є. Гуць. - К. : Вища школа, 1985. - 205 с.

Захаров Н. В. У истоков русского шекспиризма:А. П. Сумароков,

М. Н. Муравьев, Н. М. Карамзин: монографія / Н.В. Захаров. - М. : Изд-во Моск. гуманит. ун-та, 2009. - 95 с.

Каплуненко Ю. М. Некоторые вопросы репродукции поэтической интонации при переводе с английского языка на русский (на материале сонетов В. Шекспира) / Ю. М. Каплуненко // Сб. науч. тр. Иркут. гос. лингвист. ун-та. Вып. 2. Иркутск : ГИУ 1999. - С. 95-103.

Минасян Е. Т. История армянских переводов Вильяма Шекспира во второй половине 20-го века : автореф. дис... канд. филол. Наук : 10.01.07. / Минасян Е. Т. - Ереван, 2009. - 27 с.

Сеферян С. С. Шекспир и армянское

переводческое искусство :дисс. уч.

степени д-ра филол. наук : 10.01.07; 10.01.01 / Сеферян С. С. - Ереван, 2003. Описано по переводу. Текст на арм. яз. 2003. - 404 с.

Федькович Ю. А. Твори у двох томах / Ю. А. Федькович - Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1960. - Т. 2. - 498 с.

Федькович Ю. А. Твори: в 2-х т. / Ю. А. Федькович. - К. : Держлітвидав України, 1960. - Т.1. - 630 с.

Писання Осипа Юрія Федьковича. Драматичні переклади. - Львів : Літопис, 1902. - Т 3, ч. 2. - 532 с.

Франко І. Я. Інтернаціоналізм і націоналізм у сучасних літературах : зібр. творів : у 20-ти т. / І. Я. Франко. - К. : Наукова думка, 1955. - Т. 18. - С. 328 - 334.

Размещено на Allbest.ru