Типи дефініцій термінів у науково-навчальних текстах з радіоелектроніки та телекомунікацій (на матеріалі української мови)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький національний технічний університет, Україна

Типи дефініцій термінів у науково-навчальних текстах з радіоелектроніки та телекомунікацій (на матеріалі української мови)

к. філол. н., доцент Катиш Т.В.

Огляд і постановка проблеми. Дефінітивність лексичних одиниць (тобто наявність у них певних дефініцій) має безпосереднє відношення як до теоретичних, так і до практичних проблем термінології, зокрема до проблеми визначення терміна як мовної одиниці, а також до перекладу новостворюваних термінів (практично неможливого без їх дефініцій або описів) [8, с. 19]. Як слушно зазначає В. П. Даниленко, «...онтологічною основою терміна, тобто основною формою його існування, є дефініція або визначення» [4, с. 11]. Проте питання про види дефініцій науково- технічних термінів, про їх вплив на термінологічність слів і про способи введення термінів у різні види текстів у лінгвістичній літературі ще далеко не розв'язані.

Актуальність теми дослідження. З огляду на те, що визначення може бути предметом як логічного, так і лінгвістичного аналізу, у науковій літературі не існує одностайного потрактовування терміна дефініція. У мовознавстві сформувались три самостійні підходи до вивчення теорії і практики визначення. Так, Ю. Апресян, Ю. Караулов. Е. Скороходько та ін. переймаються проблемами дослідження семантики загальновживаної лексики за допомогою побудови системи дефініцій. Мовознавці відштовхуються від значення терміна дефініція: це «словесне вираження тих специфічних особливостей (істотних ознак), що відрізняють певне поняття від суміжних із ним і репрезентують його» [11, с. 162]; це «тлумачення, яке спирається на ключовий гіперонім й видову специфіку» [9, с. 736]. Вважаючи дефініцію одним із можливих засобів опису значень, Т. Кияк стверджує, що в «тлумачному чи термінологічному словниках фіксується сукупність ознак предмета, необхідна і достатня для його виокремлення серед інших предметів, інші ж ознаки належать до галузі енциклопедичних даних про предмет і не повинні наводитися у таких словниках» [5, с. 34]. Дефініція фіксує найважливіші риси, що відображаються в семантиці терміна. Обов'язкова наявність наукової дефініції терміна дає право вченим вважати її абсолютним семантичним показником терміна та мовним виразником його специфіки [12, с. 56].

Мета дослідження -- проаналізувати типи дефініцій термінів у науково-навчальних текстах із радіоелектроніки та телекомунікацій.

Об'єктом аналізу є науково-технічна термінологія, предметом -- типи дефініцій науково-технічних текстів з радіоелектроніки та телекомунікації.

Виклад основного матеріалу. Дефініції (визначення) відрізняються за змістом, використовують різні способи інтерпретації значень термінів, різні методи формулювання, тому наявні різні типи дефініцій. У логіці існує відмінність між номінальними та реальними дефініціями. Зокрема, Д.П. Горський пише, що розподілення визначень на номінальні та реальні пов'язано насамперед з відповіддю на запитання про те, що визначається: значення, зміст терміна чи сам предмет [2, с. 134]. Отак, номінальні визначення розуміються як віднесення назв до речей, як формулювання значення терміна; реальні формулювання розглядаються як дефініції, за допомогою яких вирішується питання про специфікацію, про однозначну відмінність об'єкта, який нас цікавить, від об'єктів відповідної предметної галузі. Якщо ми звернемося до англомовної літератури, то віднайдемо там схоже розмежування номінальних та реальних визначень [13, с. 16].

Зазначене протиставлення можна спостерігати також у лінгвістиці, яка репрезентує антитезу «енциклопедичне -- лінгвістичне». В основу цієї антитези покладено відмінність об'єктів опису: енциклопедичне формулювання описує наукове поняття, філологічне -- мовне значення. Перше з названих визначень надає ґрунтовну характеристику самого явища дійсності, відображаючи його визначальні ознаки. Друге, тобто філологічне тлумачення, пояснює значення слова, назви чи терміна.

У наукових текстах дефініція, як правило, не пояснює, а дає точного найменування відповідному спеціальному поняттю. Тому вона містить співвіднесення вираженого терміном поняття з найближчим родом чи видом і вказівку на основну функцію позначуваного терміном об'єкта. Так, термін транзистор має таку дефініцію: «Транзистором називають напівпровідниковий прилад, що має три виводи (електроди) і здатний підсилювати потужність сигналу. Назва приладу походить як словосполучення від двох англійських слів transfer та resistor. У першому наближенні транзистор можна розглядати як напівпровідниковий прилад з одним або двома п - р-переходами, опір яких змінюють за допомогою керувальної напруги, що подається на третій електрод» [10, с. 67]. У цій дефініції розкривається така ознака предмета: наявність у нього трьох виводів (електродів). Ця дефініція вводить термін транзистор у систему напівпровідникової техніки; він співвідноситься з родовим поняттям і описується за допомогою своєї основної ознаки (транзистор служить для підсилення потужності сигналу), тобто шляхом вказівки на найважливішу функцію позначеного словом об'єкта.

Завдяки цьому високий рівень термінологічності лексичної одиниці транзистор не викликає сумніву.

У науково-навчальних текстах з радіоелектроніки та телекомунікацій дефініції більш конкретні, повні, інформативні, можуть містити складні слова та абревіатури. Наприклад: «Процес перетворення первинного аналогового сигналу у цифровий (аналогово-цифрове перетворення -- АЦП) включає три складові: дискретизацію в часі, квантування на множині значень та кодування (перетворення квантованих миттєвих значень сигналу на відповідні слова у вигляді електричних сигналів)» [7, с. 137].

Номінальні дефініції можна розглядати у зв'язку зі словами як елементами мови, тоді як реальні дефініції пов'язані з властивостями предметів дійсності - однотипним поняттям необхідно давати однотипні дефініції, щоб не викликати уявлення про неоднорідність цих понять.

Необхідно враховувати, що один об'єкт дійсності може належати до різних систем понять, що спричиняє необхідність різних дефініцій у різноманітних джерелах, зокрема й з радіоелектроніки та телекомунікацій.

Наприклад:

Сигнал -- це будь-який фізичний носій інформації, кількісні характеристики якого змінюються з часом. Це фізичний процес, здатний діяти на органи відчування людини або технічні пристрої (наприклад, давачі), що застосовується для відтворення, передавання, приймання, перетворення та зберігання інформації [10, с. 12].

Для того, щоб повідомлення передати до адресата, треба використати певний матеріальний носій, здатний поширюватися в навколишньому середовищі й одночасно певним чином відтворювати повідомлення. Такий матеріальний носій повідомлення прийнято називати сигналом [7, с. 9].

Саме науково-навчальна література ставить за мету об'єктивувати значення слова й зафіксувати його у вигляді дефініції. Сутність цієї операції полягає в тому, що значення слів чи словосполучень, що визначаються, характеризуються за допомогою слів, значення яких вважається відомим. Для того, щоб дефініція була зрозумілою й чіткою, у ній рекомендується використовувати тільки добре відомі та однозначні терміни. Наприклад:

Плотери -- це спеціальні малювальні пристрої, які дають можливість відтворювати будь-які малюнки в кольорі з використанням різноманітних ліній [10, с. 348].

Резистори -- це деталі радіоелектронних пристроїв, в яких відбувається необоротне перетворення енергії електричного струму на теплоту [10, с. 52].

Дефініція повинна бути стислою, складатися з одного логічно завершеного речення й не включати надлишкової інформації. Наприклад: предметом вивчення криптографії є шифрування документів [6, с. 7].

Зміст дефініції не можна назвати однотипним, оскільки інтерпретація значень термінів варіюється від дефініції до дефініції. Цей факт пояснює існування різних типів дефініцій, багатство інструментарію яких заслуговує на окремий розгляд.

Термінологічна лексика дає можливість точно, чітко й економно викладати зміст предмета й забезпечує правильне розуміння сутності питання. У науково- навчальній літературі терміни несуть основне семантичне навантаження, посідаючи головне місце серед інших слів. Розкриття змісту поняття, позначеного терміном, може здійснюватись по-різному з точки зору того, як представлена структура знання про те чи те поняття. Тому слід сказати декілька слів про різні структурні типи дефініцій у науково-навчальних текстах із радіоелектроніки та телекомунікацій.

Синонімічні визначення полягають у наведенні синонімів до визначуваного терміна. Наприклад: «З оригінального документа, який називають явним, або відкритим, текстом, можна утворити зашифровану версію, яку називають криптограмою (криптотекстом), або шифрограмою (шифротекстом)» [6, с. 7].

«Криптографія вивчає також методи розкриття шифрів, або методи крипто аналізу» [6, с. 9].

«Каскади називають підсилювачами напруги або підсилювачами струму» [10, с. 117].

За визначенням, «демодуляція (детектування) сигналу - це процес, зворотний його модуляції» [10, с. 146].

Антонімічні формулювання подібні до синонімічних, оскільки подають значення слова через розкриття обсягу антоніма. Наприклад: «Один з ключів публікують і називають відкритим, а інший, що зберігається в таємниці, називають таємним ключем» [6, с. 57]; «Так зване потокове шифрування, за якого шифрують не блоки, а окремі біти, й кожен біт безпосередньо після шифрування готовий до пересилання» [6, с. 85].

Відсильно-логічні визначення показують логічні відношення між визначуваним словом і поняттям, позначуваним твірним словом [3, с. 96]. Вони повинні бути простими і стислими. Наприклад: «За фізичною природою носія інформації сигнали можуть бути механічні (звук, морський прапорцевий семафор), електричні (зміна струму або напруги), магнітні (феромагнітна плівка, магнітна стрілка), оптичні (світлофор, сигнальна ракета)» [10, с. 12].

Комбіновані визначення можуть включати два-три різних типи визначень, наприклад, описове й синонімічне, синонімічне й антонімічне тощо. Наприклад: «Симетричні алгоритми -- це алгоритми, де ключ для шифрування та ключ для дешифрування є одним і тим самим. Асиметричні алгоритми, або алгоритми з явним, чи публічним, ключем -- це алгоритми, де ключі для шифрування й дешифрування різні» [6, с. 9].

Операцію декодування сигналу, отриманого з виходу детектора здійснюють у такий спосіб, щоб надати йому вигляду, зручного для користувача. Цю операцію здійснює перетворювач -- декодувальний пристрій (гучномовець -- при пересиланні звукових повідомлень; кінескоп -- при пересиланні телевізійних зображень рухомих об'єктів; принтер -- при пересиланні рисунків, креслень, текстів) [7, с. 15].

Вибір того чи того типу дефініції залежить як від визначуваного поняття або знань про нього, так і від мети вжитку конкретної дефініції. Дефініція має у своєму розпорядженні багатий інструментарій, яким вона оперує у словниках і текстах різних галузей знання. Критерії вибору конкретної дефініції у будь-якій ситуації залежать від мети використання цієї дефініції [3, с. 96]. У науково- навчальних текстах із радіоелектроніки та телекомунікацій автори часто повідомляють історичні довідки або історичні передумови виникнення того чи іншого терміна. Наприклад:

«Шифр Цезаря (100 - 44 р.р. до н. е.) -- його названо за іменем римського імператора Гая Юлія Цезаря, який доручив Цицерону складати шифровані повідомлення для керування військами. Літери абетки тут ототожнені з цифрами. У системі Цезаря використано 26 символів (26 літер латинської абетки), які перенумеровані числами від 0 до 25» [6, с. 7].

«Шифр скитала використовували спартанці для військових повідомлень під час війни Спарти проти Афін у V ст. до н.е. Скиталою називали дерев'яний валик, на який щільно намотували стрічку пергамента або шкіри. Повідомлення писали рядками вздовж поверхні валика так, щоб у рядку на один виток стрічки припадала тільки одна буква. Стрічка, знята з валика, містила незрозумілу послідовність літер. Її можна було прочитати, лише намотавши стрічку на валик такого самого діаметра. Тобто в цьому випадку ключем для прочитання повідомлення був діаметр валика» [6, с. 14].

Отож, автори науково-навчальних текстів із радіоелектроніки та телекомунікацій, уводячи терміни, завжди супроводжують їх не тільки визначеннями, але й додатковими описами, прикладами, історичними довідками. Найчастіше в науково-навчальних текстах використовуються описові, синонімічні, антонімічні та комбіновані визначення (дефініції) термінів. Незважаючи на різні способи введення терміна в науково-навчальний текст, їх специфічними рисами залишаються точність розкриття наукових понять, конкретність тлумачень і пояснень термінів. У науково-навчальних текстах, адресованих студентам молодших курсів, зміст термінів найчастіше подається описово. Більш підготовлені читачі (студенти старших курсів) здатні значно адекватніше сприймати тексти з більшою кількістю спеціальних слів, де загальнонаукові терміни вже не пояснюються, але вузькоспеціальні терміни, що позначають основні поняття, коментуються з урахуванням контексту, який безпосередньо готує адресата до сприйняття й розуміння спеціального слова.

Перспектива подальшого дослідження бачиться в створенні спеціальних методичних посібників і спеціальних технічних словників термінології в області радіоелектроніки та телекомунікації для впровадження в навчальний процес.

Література

дефініція навчальний текст радіоелектроніка

1. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика (синонимические средства языка) // Избранные труды: в 2-х т. Т. І. М.: Школа «Языки русской культуры». 1995. 472 с.

2. Горский Д.П. Определение: Логико-методологические проблемы. М.: Мысль, 1974. 312 с.

3. Гришечкина Г.Ю. Способы раскрытия термина в научно-популярном тексте// Вопросы когнитивной лингвистики. 2011. № 2 (027). С. 92-100.

4. Даниленко В.П. Русская терминология: Опыт лингвистического описания. М.: Наука, 1977. 246 с.

5. Д'яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення: семантичні та соціолінгвістичні аспекти. К.: Видавничий дім «КМ Academia», 2000. 218 с.

6. Ємець В., Мельник А., Попович Р. Сучасна криптографія. Основні поняття. Львів: БаК, 2003. 144 с.

7. Мандзій Б.А., Желяк Р.І. Основи теорії сигналів: Підручник / За ред. Б.А. Мандзія. Львів: Видавничий дім «Ініціатива». 2008. 240 с.

8. Медведєв А.Р. Про деякі види дефініцій науково-технічних термінів / Мовознавство. 1984. № 4. С. 19-23.

9. Селіванова О.О. Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля, 2010. 844 с.

10. Сисоєв В.М. Основи радіоелектроніки: Підручник / В.М. Сисоєв. - К.: Вища школа, 2004. - 279 с.

11. Суперанская А.В. Подольская Н.В., Васильева Н.В. Общая терминология. Вопросы теории. М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ». 2012. 248 с.

12. Халіновська Л. Основні вимоги до терміна: прагнення до ідеалу чи реальне функціювання? / Л. Халіновська. - [Електронний ресурс]. Режим доступу http//termin.org/goods/15-1-1-1/category/id93/.

13. Fetzer J.H. Aspects of the theory of definition // Definitions and definability: Philosophical perspectives. Dordrecht -Boston -London: Kluwer Academic Publishers. 1991. P. 3.

Размещено на Allbest.ru