Грецькі лексичні компоненти у складі балканізмів в українських говорах Карпат

Размещено на http://www.allbest.ru/

ГРЕЦЬКІ ЛЕКСИЧНІ КОМПОНЕНТИ У СКЛАДІ БАЛКАНІЗМІВ В УКРАЇНСЬКИХ ГОВОРАХ КАРПАТ

Пашкова Н.І.

кандидат філологічних наук, доцент

Київський національний лінгвістичний університет

У статті проаналізовано давні грецизми в лексиці українських карпатських говорів, поширені разом зі спільною матеріальною культурою балкано-слов'янського етномовного континууму. Доведено, що наявність грецизмів у карпатському ономастиконі та лексиці традиційної матеріальної культури свідчить про архаїчні зв'язки карпатського та балканського мовно-культурних ареалів.

Ключові слова: грецизми, балкано-слов'янський етномовний континуум, лексика матеріальної культури, карпатський діалектний ареал.

говір український карпатський балканський

THE GREEK LEXICAL COMPONENTS AMONG THE BALKANISMS IN UKRAINIAN CARPATHIAN DIALECTS

Pashkova N.I.

PhD in Philology, Associate Professor Kyiv National Linguistic University

Introduction. In the article some ancient Greek lexical components in Ukrainian Carpathian dialectal areal, which are widespread with the common material culture of the Balkan-Slavic ethnolingual continuum are analyzed.

Purpose. The purpose of the article is to study the borrowing group, which consists of lexical Greekisms in Carpathian Ukrainian dialects. Methodology. In the article were used different methods of component, lingual geographical and etymological analysis of vocabulary, as well as the method of words and things. Results. The investigation demostrated the most ancient Carpatho-Balkan lexical parallels, as all the researchers point out, are primarily attested in the names associated with the life of mountain shepherds, a kind of cultural type, common throughout the territory of the Carpathian-Balkan continuum. The article analyzes the origin, semantics and location of such dialectal names of traditional folk clothes as dymka, petek, hunja and some geographic names, such as the name of mountains Carpathian, and proved their Greek origin.

Conclusion. As a result of investigation it is proved that the presence of the old Greek components in the Carpathian onomasticon and the vocabulary of the traditional material culture testifies to the archaic connections of the Carpathian and Balkan lingual and cultural areas. Ukrainian dialectal vocabulary contains many ancient unexplored components, both specific and borrowed, the study of which may in a new way cover a number of unresolved problems of the ancient history of Ukrainian people, language, Carpathian dialects, ancient migrations, cultural and lingual contacts and interactions.

Key words: Greek lexical components, Balkan-Slavic ethnolingual continuum, Ukrainian Carpathian dialectal areal, the lexicon of material culture.

Оскільки український мовний континуум з грецьким безпосередньо не межує, будь-яка взаємодія між цими двома мовами може розглядатися лише як опосередкована з урахуванням дії певних історичних екстралінгвальних чинників. Передусім слід брати до уваги вплив античної давньогрецької культури на подальший розвиток культури всього людства і мови зокрема як її складника.

Проблемі проникнення давньогрецької лексики до складу української мови було присвячено чимало праць вітчизняних авторів, серед яких підсумковою на нинішньому етапі розвитку мовознавчої науки, безперечно, є спеціальний розділ в академічному виданні “Історія української мови. Лексика і фразеологія”, де на основі ґрунтовного вивчення пам'яток староукраїнської мови детально проаналізовано час окремих запозичень і класифіковано лексичні групи української мови, які збагатилися за рахунок давньогрецької лексики (Історія української мови, с. 698-699). Отже, як цілком аргументовано доведено, більшість грецьких елементів загальнонародної літературної української мови потрапила до нас книжним шляхом.

Дослідники південно-західних українських говорів так само, як і мов карпатського ареалу загалом, тривалий час уже вивчають проблему давніх карпато-балканських мовно-етнічних зв'язків. Автори “Карпатського діалектологічного атласу” на чолі з С. Бернштейном, окреслюючи завдання своєї праці, формулюють основні її положення так: “Численні спільні елементи словника південно-західних українських говірок з південно-слов'янськими мовами є спадком тих давніх індоєвропейських мов, які були поширені на величезній території Дакії, Паннонії, Мізії і сусідніх областей. Ці мови пізніше були асимільовані, і прослідки їх нині віддзеркалюються в мовах різних народів від північних Карпат до півдня Балканського півострова. Серед “південнослов'янізмів” можна зустріти велику групу порівняно пізніх запозичень, що йдуть з боку Балканського півострова. У мовах карпатського ареалу їх слід іменувати балканізмами і чітко диференціювати від карпатизмів.

Метою статті є дослідження походження та поширення групи запозичень, яку становлять лексичні грецизми, що функціонують у карпатських українських говорах і не завжди потрапляють до складу загальнонародної літературної мови. Завданням статті є виявлення грецизмів у складі карпатської діалектної лексики та реконструкція шляхів цих запозичень.

Актуальність статті визначає важливість вивчення походження та цілісності української мови, а також її говорів.

Методи. У статті використано методи компонентного, лінгвогеографічного та етимологічного аналізу лексики, а також метод слів і речей.

Після XIV ст. численні мешканці Балканського півострова переселилися на північ від Дунаю. Особливо інтенсивним цей колонізаційний рух стає в XVII ст. Мають місце серед балканізмів слова новогрецької мови, які набули великого поширення в усіх мовах Балканського півострова (Бернштейн 1967, с. 15, 160).

До найдавніших карпато-балканських паралелей належить, на нашу думку, і сама географічна назва Карпати, і назва однієї з найвищих гір українських Карпат Петрос (гр. Пєтрод “камінь”). Сучасні ономасти часто пов'язують назву гір з найменуванням міфічного племені карпів. Проте, на наш погляд, варто уважно вивчити географічні карти Греції з античних часів до сучасності і звернути увагу на острів Карпатос (Карлавіскт), розташований між островами Критом і Родосом, з однойменним населеним пунктом на ньому, Карпатським проливом (Хсєуо Карлавои) і навіть Карпатським морем (Карлавю ПєХауод) на захід від згаданого острова. Такі збіги на архаїчному балкано-карпатському топонімічному ареалі навряд чи можуть бути випадковими. Це може свідчити тільки про найдавніше знайомство еллінів з карпатським ареалом.

Найдавніші карпато-балканські лексичні паралелі, як зазначають усі дослідники, засвідчуються передусім у назвах, пов'язаних з побутом гірських пастухів, своєрідним культурним типом так званого гірського вівчарства, поширеним на всій території карпато-балканського мовного континууму незалежно від етнічної та мовної належності. Серед спільної лексики цього мовного шару окрему лексичну групу становлять назви архаїчного народного одягу. Досліджуючи цю лексику, ми вже присвячували окремі розвідки вивченню українських карпатських назв традиційного одягу, які мають паралелі на балканському ареалі і зокрема в грецькій мові.

У нашій статті “Семантичний розвиток грецизму 5іцітос в українських говорах” досліджено поширення, семантику та генезис лексеми димка, що, як було доведено, поширена на карпато- поліському ареалі в українському мовному континуумі, а далі простягає свою ізоглосу на Балкани. Здійснений аналіз семантики лексеми виявив її багатозначність, уживання на позначення різних локальних видів чоловічого та жіночого поясного одягу, назви яких утворилися внаслідок перенесення на виріб найменування матеріалу. Сама ж вихідна назва тканини, як було встановлено, походить від турецького dmi ”бумазея, візерунчаста тканина”, запозиченого цією мовою у свою чергу з грецької, де композит діуігод утворився складанням числівника ді ”два” та іменника уітод ”нитка”, подібно до української літературної назви дорогої ошатної тканини оксамит, що за походженням є аналогічно утвореним грецьким запозиченням, яке складається з частини о^а ”вісім” і того самого іменника ціто ”нитка” (Пашкова, 2005).

Удруге грецьку лексичну паралель у галузі назв давнього народного одягу було виявлено при дослідженні архаїчної полісемантичної української лексеми гуня, яка має продовження ізоглоси в усіх без винятку мовах балканського ареалу, пор. зокрема, новогрецьке уота “шуба”. Здійснений семантичний аналіз дозволив вичленувати найдавніше спільне значення слова на всьому карпато-балканському мовному просторі - “верхній одяг пастухів-горян зі спеціально виготовленого ворсистого сукна”. У статті “Лексема гуня в українських говорах Карпат” на основі провевденого семантичного та лінгвогеографічного аналізу лексеми було зроблено висновок про те, що “з огляду на поширення і розгалуженість семантики лексему гуня можна долучити до групи найдавніших слів з-поміж аналізованих назв одягу в українських говорах Карпат” (Пашкова, 2004, с. 82-83).

До давніх карпато-балканських паралелей грецького походження, на наш погляд, можна зарахувати й український карпатський ендемізм петек, семантично співвідносний з наведеною вище лексемою гуня.

Ареалом лексеми петек, петак, петик, питек, петичина, петече, петича в її фонетичних, граматичних і акцентуаційних варіантах на українському південно-західному діалектному масиві є закарпатські, гуцульські та покутські говірки, зрідка - наддністрянські та бойківські, де, зокрема, М. Онишкевичем записано до словникової статті ілюстративну цитату з усної народної творчості: “Шкода, брате, кожушини, шкода петичини, шкода дома ночувати, п'іду до д'учини” (Пашкова, 2004, с. 58).

Аналіз семантики варіантів лексеми, записаних автором під час діалектологічних експедицій у карпатському регіоні, вказує на те, що лексема петек з варіативним ноголосом у більшості інформантів асоціюється з архаїчним карпатським, часто ритуальним видом одягу зі спеціально для нього виготовленого ворсистого сукна, що позначається в деяких інших говірках цього самого ареалу назвами гуня та вуйош, але при цьому ідентифікується ними за довжиною, матеріалом та зовнішніми особливостями в різних говірках суперечливо. Так, за даними наших польових записів, в окремих закарпатських говірках лексеми гуня та петек часто виступають синонімами (н. п. Драгово Хустського району, Тур'я Ремета Перечинського району Закарпатської обл), водночас подекуди інформанти вказують на диференціацію гуні та петека за довжиною, проте знову непослідовно: “Гуня коротка, петек довгий' (н. п. Білки Іршавського району Закарпатської обл.), “гуня довга, петек короткий ” (н. п. Нижній Бистрий Хустського району тієї самої обл.). Назву петек на позначення довгого виду одягу засвідчено в наддністрянських говірках в н. пп. Гринівці і Коленці Тлумацького р-ну, Семенівка Городенківського р-ну, В. Ключів Коломийського р-ну, Маркова Богородчанського на Івано-Франківщині, а на позначення короткого - на цьому діалектному масиві в с. Стримба Надвірнянського р-ну, у гуцульській говірці с. Чорна Тиса на Рахівщині (Закарпатська обл.).

У наддністрянських говірках лексема спорадично вживається з ендемічною семантикою на позначення компонента вузьколокального комплексу народного вбрання - `вишиваний з короткими рукавами' (с. Стримба Надвірнянськ. р-ну Івано-Франківськ. обл.).

Крім того, виявлено, що специфічні суфіксовані деривати із суфіксами одиничності (-ин-) та збірності петечина, петичин, петечє, питечі в гуцульських та закарпатських говірках часто вживаються на позначення особливого доморобного матеріалу, з якого традиційно й виготовлявся досліджуваний вид одягу: `непіхане, неваляне сукно', `сувої неваляного сукна' (Шухевич, І, с. 106), `неступане сукно' (Gregorowicz, 1881, с. 25), `волохате сукно з вівці' (Гуцульські говірки, (1997, с. 93). Очевидно, назва матеріалу пізніше була метафорично перенесена на виріб з нього, а подальше варіювання семантики відбувалося внаслідок розвитку і змін реалем.

Тільки в гуцульських говірках Верховинського району Івано-Франківщини, які вважаються одими з найбільш архаїчних в усьому ареалі, фонетичний варіант петик уживається в ендемічних значеннях `сувій сукна' та `мотузка, вірьовка': “Підвйезауси петиком, аби вітер ни винеу му під сардаК" (с. Голови). У рукописному "Словнику гуцульських говірок" М. Мосори, матеріали якого зберігаються у відділі словників Інституту суспільних наук НАН України у Львові, фіксується також цілком оригінальна збірна форма слова петел 'а `верхній одяг' (Мосора, с. 101).

Під час експедицій 1980-х років нами була відзначена сучасна переосмислена внаслідок зміни матеріальної культури семантика лексеми петек `виплетена з вовни безрукавка' на Рахівщині (с. Богдан-Луги) і `пальто' (с. Лісний Хлібичин Коломийськ. р-ну Івано-Франківщини). Подальший розвиток семантики, виникнення нових, ще не засвідчених діалектними словниками значень свідчить про активне вживання лексеми в словнику сучасної розмовної говіркової мови.

У некартографованих матеріалах відповіді на питання 196 питальника "Загальнокарпатського діалектологічного атласу" слово петек наводиться також і в таких значеннях, що виходять за межі лексичної групи назв одягу, як `ділянка землі', `голе місце в полі' поряд із значенням `вузька смуга' (ОДА, ІІ, с. 26).

У результаті компонентного аналізу семантики лексеми визначено такі констинуенти її семантичної структури: `верхній одяг', `верхній одяг з капюшоном', `довгий верхній одяг', `короткий верхній одяг', `одяг з короткими рукавами', `клапоть', `повивач', `довгий одяг з чорної сивої вовни з рукавами', `стародавній одяг з вовни з начосом', `т. с., що кожух', `одяг з баранячої шерсті, волохатий, з рукавами до колін', `вовняна тканина', `одяг з білого ворсистого сукна', `т. с., що гуня\ `короткий одяг з вовни, з рукавами', `більш кудлатий, ніж вуйош\ `коротший за гуню, з ворсистого вовняного сукна', `стара неволохата гуня,, `довший за гуню', `безрукавка довга', `безрукавка плетена', `ритуальний весільний одяг'.

Таким чином, семантичний розвиток запозичення петек у карпатоукраїнських говорах на підставі аналізу всіх виявлених значень видається можливим схематично реконструювати в такий спосіб:

Як уважають українські етимологи, лексема за походженням є східнороманським запозиченням в українську мову (пор. рум. рейс, рейса `клапоть', `латка', `ганчірка'), що бере початок, очевидно, зі старолатинськогорейасшт `клапоть тканини', яке походить від латинськогорШасіит `клапоть тканини або пергаменту', `смуга шкіри', що у свою чергу зводиться до грецького рШаИоп `аркуш, сторінка', етимологія якого залишається донині дискусійною (ЕСУМ, с. 361).

Як висновок зазначимо, що проаналізовані давні карпато-балканські паралелі грецького походження в складі лексики українських говорів карпатського регіону, звичайно, не вичерпують весь шар подібних слів. Українська діалектна лексика містить ще чимало недосліджених компонентів, як питомих, так і запозичених, вивчення яких може по-новому висвітлити низку нерозв'язаних проблем давньої історії нашого народу, мови, її діалектів, міграцій, контактів і взаємовпливів, що зумовлює перспективи подальших досліджень.

Література

Бернштейн, С.Б. и др. (1967). Карпатский диалектологический атлас. Т. І. Москва: Наука. Історія української мови. Лексика і фразеологія. (1983). Київ: Наукова думка.

Пашкова, Н.І. (2004). Лексема гуня в українських говорах Карпат. Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. Київ: КНУ імені Тараса Шевченка. 4.

Пашкова, Н.І. (2005). Семантичний розвиток грецизму діліте в українських говорах. Проблеми зіставної семантики. Київ: КНЛУ. 7.

Джерела ілюстративного матеріалу

Етимологічний словник української мови. (ЕСУМ) T 4. (2003). Київ: Наукова думка. Гуцульські говірки. Короткий словник (1997). Львів: Інститут українознавства НАНУ Мосора, М. Словник гуцульських говірок (рукопис, зберігається в Інституті українознавства імені І. Крип'якевича НАНУ у Львові).

Общекарпатский диалектологический атлас (ОДА) (1989). Кишинев: Штиинца. 1 Онишкевич, М.Й. (1984І. Словник бойківських говірок. Т ІІ. Київ: Наукова думка.

Шухевич, І. (1899-1908). Гуцульщина. Т.1-5. Львів.

Gregorowicz, J. (1881). Przewodnik dla zwiedzajacych Czarnogore polozona w powiecie Kossowskim. Lwow.

References

Bemshtein, S. B. i dr. (1967). Karpatskij dialektologicheskij atlas. T.I. Moskva: Nauka.

Istorija ukrajinskoji movy. Lexyka i frazeologija (1983). Kyiv: Naukova dumka.

Pashkova, N.I. (2004). Leksema hunia v ukrainskih hovorah Karpat. Problemy semantyky, pragmatyky ta kognityvnoji lingvistyky. Kyiv: KNU imeni Tarasa Shevchenka. 4.

Pashkova, N.I. (2005). Semantychnyi rozvytok gretsyzmu Siynoq v ukrajinskyh govorah. Problemy zistavnoji semantyky. Kyiv: KNLU. 7.

Dzerela ilustratyvnoho materialu

Etymolohichnyj slovnyk ukrainskoji movy. T.4 (2003). Kyiv: Naukova dumka.

Hutsulski hovirky. Korotkyi slovnyk (1997). Lviv: Instytut ukrajinoznavstva NANU.

Mosora, M. Slovnyk hutsulskih hovirok (rukopys, Instytut ukrajinoznavstva NANU, Lviv). Obshchekarpatskij dialektologicheskij atlas. (1989). Kishinev: Shtiintsa. 1.

Onyshkevych, M. J. (1984). Slovnyk bojkivskih hovirok. Т. ІІ. Kyiv: Naukova dumka.

Shuhevych, I. (1899-1908). Hutsulshchyna. Т.1-5. Lviv.

Gregorowicz, J. (1881). Przewodnik dla zwiedzajacych Czarnogore polozona w powiecie Kossowskim. Lwow.

Размещено на Allbest.ru