Жанрові характеристики сучасного англомовного наукового журналу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівського національного університету імені Івана Франка

Жанрові характеристики сучасного англомовного наукового журналу

Яхонтова Т.В.

Постановка проблеми. Жанросферу сучасної англомовної науки утворює значна кількість жанрів, домінантним з яких є журнальна стаття. Її особливій ролі в науковій комунікації посприяла сукупність соціоісторичних і текстових чинників - невеликий текстовий обсяг, чіткий структурно-смисловий формат і мовні конвенції, що викристалізувалися в процесі еволюції жанру, канонізовані шляхи дистрибуції та адаптивність до різних соціотехніч- них обставин спілкування, зокрема до електронного каналу. Значення статті як нуклеарної комунікативної одиниці сучасної англомовної науки яскраво підсумував британський дослідник С. Монтгомері, який назвав її that master narrative of our time (провідною оповідною формою нашо- гочасу) [12].

Окремі риси й елементи різних видів статей, а також їх загальні характеристики вже неодноразово ставали об'єктом дослідницької уваги українських та зарубіжних філологів у різний час [1-4; 9; 11; 13; 14-15]. Однак дослідники наукової статті не звертали увагу на той факт, що як жанр вона реалізується лише в складі більшого жанрового фрейму - наукового журналу, і досі не приділили йому уваги.

Отже, мета цієї статті полягає в першій науковій спробі виявлення головних жанрових характеристик сучасного англомовного міжнародного наукового журналу та їх узагальненні у вигляді «жанрового портрету», або жанрограми. Дослідження здійснено в рамках нового мовознавчого напряму - лінгвістичної генології наукової комунікації [11] - на основі загально-лінгвогенологічного аналізу, який передбачає узагальнену лінгвокомунікатив- ну характеристику обраного жанру на основі результатів попередніх досліджень (у разі їх наявності) та емпіричних спостережень дослідника [10].

Виклад основного матеріалу дослідження. Різноманітні науково-галузеві журнали є на цей час основними дистриб'юторами наукового знання, засобами архівації визнаних науковими спільнотами дослідницьких результатів та інструментами створення професійної репутації науковця [5]. їх особливу роль зумовлено новими технологічними і, відповідно, поліграфічними можливостями, що з'явилися в 50-60-х рр. минулого століття та уможливили швидкий друк текстів і якісне відтворення в них різноманітних візуальних засобів. Провідну роль нині відіграють міжнародні журнали із жорсткою системою конкурентного відбору статей, яка передбачає їх анонімне рецензування спеціально запрошеними фахівцями з певної галузі та дотримання чітко окреслених загальних вимог до тематики, обсягу і зовнішнього оформлення текстів. Загальновідомо, що сучасні міжнародні журнали виконують функції «сторожів» (gatekeepers, за влучною метафорою, широковживаною в англомовних наукових середовищах), які дозволяють входити на наукові території лише працям належного рівня. Усі вони встановлюють свої критерії стосовно відбору наукової проблематики, підходів до її аналізу й оформлення текстів, що сприяє підтриманню відповідних стандартів у проведенні досліджень та їх письмовій фіксації.

Рейтинг журналу формується залежно від оцінки якості опублікованих у ньому матеріалів. Провідну роль тут відіграє індекс цитування наукових праць (SCI, Science Citation Index) - система Філадельфійського інституту наукової інформації, основою якої є зв'язки між документами за прямими, зворотними і перехресними посиланнями. Інформаційну базу індексу цитування складають три масиви, що об'єднують три різних групи дисциплін і враховують їх специфіку: індекс цитування природничих наук (власне Science Citation Index - SCI), індекс цитування суспільних наук (Social Science Citation Index - SSCI) та індекс цитування в гуманітарних науках, літературі та мистецтві (Arts and Humanities Citation Index - A&HCI). На цей час індекс цитування виконує такі функції: 1) інформаційний пошук на допомогу дослідникам та науковим інституціям; 2) використання зв'язків між публікаціями для вивчення структури наукових галузей та прогнозування їх розвитку; 3) оцінка якості публікацій науковою спільнотою [6].

Визначення рейтингу того або іншого журналу ґрунтується на статистичній інформації про цитування опублікованих у ньому праць, яку репрезентує числовий показник під назвою «імпакт-фактор» (англ. impact factor). Зараз його розраховує замість Інституту наукової інформації компанія Thomson Reuters та публікує в журналі Journal Citation Report. Відомим є і ресурсний Інтернет-механізм Journal Citation Reports on the Web (JCR Web), який допомагає вимірювати науковий вплив і рівень більше ніж 8 400 журналів у приблизно 200 наукових дисциплінах та показує зв'язок між цитуванням і цитованими журналами.

Імпакт-фактор дозволяє судити про якість опублікованих статей у наукових журналах та загальний рівень цих видань. Публікація статей у журналах, для яких обчислюється імпакт-фактор, та його величина стають підставою для фінансування досліджень і наукових інституцій та кар'єрного просування науковців.

Зростання обсягів наукового знання та безпрецедентне пришвидшення інформаційного обміну в другій половині XX століття стимулювали процеси створення установ і видавництв, які б ефективно забезпечували потреби науковців в оприлюдненні своїх ідей та доступі до нового знання. Так, почали виникати видавництва, які поєднували функції створення і розповсюдження журналів та розробки інноваційних технологій для надання різних видів швидкого доступу до наукової інформації. Прикладом такого видавництва може слугувати всесвітньо відома (серед науковців) компанія яка публікує біля 2000 журналів у різних галузях та постійно впроваджує технології доступу та обробки найсучаснішого наукового контенту. Міжнародні журнали, що виходять друком у видавництві Elsevier, репрезентують передній край сучасної науки і можуть вважатися еталонними, принаймні для розгляду типових рис журналів як провідних комунікативних фреймів сучасної науки.

Науковий журнал можна вважати нуклеарним жанром жанросфери сучасної науки з огляду на його провідну роль у реалізації цілей, завдань і принципів науки. Він також є репрезентантом формальної наукової комунікації, оскільки документально фіксує наукову інформацію крізь форми публікації наукової літератури, загальноприйняті в сучасний історичний період [7].

Для виявлення провідних характеристик наукового журналу важливо встановити його ієрархічне місце серед інших комунікативних форматів, корисним тут видається уведення таких генологічних термінів, як мікрожанр, макрожанр і гіпержанр.

Мікрожанром можна вважати жанр короткої текстової форми, який достатньо міцно пов'язаний з іншим жанром або входить у його склад (наприклад, анотація наукової статті). Макрожанр є комплексним жанром, у склад якого входять за ієрархічним принципом інші, залежні від нього жанри, найчастіше меншого обсягу. За своєю комунікативною сутністю, це - поліжанровий типізований фрейм, що вирізняється власного логікою когнітивно-дискурсивної побудови, стійкою, конвенційною організацією, цілісністю і завершеністю. Прикладом макрожанру може слугувати наукова стаття, у склад якої входять такі мікрожанри, як анотація, біографічна довідка, подяка. Еіпержанр - достатньо велике поліжанрове утворення, у якому жанри і макрожанри об'єднуються за принципом лінійних зв'язків. Він володіє певного цілісністю, зумовленою єдністю комунікативного смислу та конвенціонізованою структурою, хоча спаяність між його компонентами-жанрами може бути достатньо слабкою. Прикладом гіпержанру і є науковий журнал, що вільно об'єднує макрожанри (статті) та жанри (передмови редактора, рецензії, оглядові статті, діалогічні дискусії, інформаційні повідомлення, рекламу) без встановлення жорстких залежних стосунків між ними. Ключовим компонентом наукового журналу є макрожанр наукової статті. Наукові журнали мають свої специфічні жанрові елементи (тобто мікротексти, «спаяні» з текстом жанру завдяки своїй комунікативній вторинності) - назву, логотип, зміст.

Узагальнена жанрова мета наукового журналу, очевидно, полягає в наданні суспільно-ратифікованого комунікативного простору для оприлюднення, розповсюдження та обговорення нового наукового знання. Журнал виступає медіатором - посередником між науковцями та іншими зацікавленими гравцями на арені сучасної науки, такими як самі дослідники, потенційні працедавці, інвестори та рекламодавці в науково-технічній і науково-академічній сферах.

Науковий журнал - поліадресантний та поліадре- сатний. Його реципієнтами є члени наукових дисциплінарних спільнот, дослідницьку тематику яких представлено в журналі, а також інші особи, дотичні до наукової діяльності. Так само узагальненим адресантом журналу потенційно єтіж самі категорії продуцентів і реципієнтів наукового знання, тобто в межах журналів постійно відбуваються процеси обернення статусно-рівних, на перший погляд, жанрових ролей. Автори журналу цілком залежні від жанрового суперадресанта - редакційної колегії, а в реальній практиці - головного редактора, який формує редакційну політику, першим ознайомлюється з поданим матеріалом, вирішує, чи слід його давати на експертну оцінку, а потім приймає остаточне рішення про його друк. Таким чином, журнал має свою адресантну структуру, яка є чітко ієрархічною. Більше того, адресанти-автори статей як головних, ключових компонентів наукового журналу, є залежними від експертів, що рецензують праці і виносять свої вердикти. Отже, статусний характер головної частини адресантів наукового журналу є, принаймні, амбівалентним, залежним від стадій їх перебування в комунікативному просторі журналу: на стадії розгляду праць він підпорядкований суперадресанту та рецензентам, а на стадії оприлюдненого існування в журналі - дорівнює статусу узагальненого адресата.

Традиційно журнали реалізовувались крізь письмовий канал комунікації, а їх фізичними субстратами виступали організовані сукупності паперових текстів. Сьогодні журнали зазвичай мають дві версії - повну паперову і повну або неповну електронну, яка включає тексти найважливіших складників жанру - статей та рецензій, іноді редакторських передмов, як правило, у форматі PDF, який часто є повним аналогом паперового тексту, але з деякими додатковими можливостями, наприклад, електронним переходом від посилання в тексті до його опису в списку літератури. Таким чином, наукові журнали є на сьогодні бісубстратними.

Досить давно існують моносубстратні, суто електронні журнали, які все активніше завойовують позиції на ринку науки. Зростання їхньої кількості свідчить про успіхи міжнародної ініціативи «Відкритий доступ» (англ. Open Access, розпочалася 2002 року), спрямованої на забезпечення вільного доступу до наукових результатів у всіх галузях знання за допомогою Інтернету. Ідея вільного доступу передбачає безкоштовний доступ читачів до онлайнових публікацій з правом їх читати, завантажувати, копіювати, робити на них посилання та індексувати. Таким чином, завдяки новим комунікаційним можливостям відбувся вихід за межі традиційного наукового журналу зі зміною конвенціонізо- ваних шляхів дистрибуції наукових видань. Для паперових журналів залишається принцип загалом безкоштовних для авторів публікацій з платним доступів до них читачів крізь підписку (яку найчастіше здійснюють бібліотеки та наукові інституції) або купівлю окремих статей в електронному форматі, у той час електронні журнали просять авторів (або їх спонсорів) оплатити публікацію, але роблять її доступною для усіх користувачів Інтернету. Тим самим наукові досягнення наближаються до суспільства, а наукові спільноти долають притаманну їм замкненість, певний професійний трайбалізм.

Електронний канал і журнали суттєво змінили особливості просторово-текстової локалізації журналів і, відповідно, характер їх рецепції. У традиційному паперовому вигляді текст журнальних матеріалів розміщується на повній сторінці, тобто як у книзі, або (у випадку великоформатних видань) у дві колонки. Під час читання погляд реципієнта постійно рухається зліва направо, його лінійне сприйняття тексту не порушується, а загальний перцеп- тивний фон залишається стабільним.

На сайтах електронних журналів матеріали публікуються одночасно і у форматі PDF, і у форматі HTML, який дозволяє насичувати тексти гіпертекстовими посиланнями. Відповідно, під час ознайомлення з електронними науковими журналами відбувається інтеракція читача з гіпертекстом, стимулюється нелінійне, одночасне синтаг- матико-парадигматичне сприйняття інформації, значно розширюється перцептивний контекст журналу завдяки потенційному включенню необмеженої кількості гіперпо- силань. Отже, зміна каналу комунікації впливає на особливості сприйняття конкретних жанрових реалізацій навіть при їх повній смисловій тотожності. нуклеарний мультимодальний гіпержанр семіотичний

Окрім того, електронний формат розширює і семіотичну структуру наукових журналів. Традиційні журнали є бімодальними, тобто реалізуються крізь вербальний та візуальний коди. Онлайнові журнали активно залучають аудіо- та відеоматеріали, які суттєво збагачують шляхи презентації і рецепції наукового знання. Вони також постійно запроваджують нові технологічні можливості наукового пошуку, наприклад, надають можливість побачити інші праці дослідників, на які посилається автор в опублікованій в електронному журналі статті. Більше того, нове медійне середовище модифікує і жанрово-структурний аспект наукової комунікації: наприклад, відомий журнал вільного доступу в галузі фізики з надзвичайно високим імпакт-фактором New Journal of Physics (iopscience.iop. org) запровадив новий журнальний жанр під англомовною назвою general scientific summary (укр. загальнонаукове резюме). Текстові реалізації цього жанру супроводжують статті, але, на відміну від загальновідомих анотацій, вони апелюють до широкої наукової аудиторії з метою зробити цілі і контент журналу більш прозорими і зрозумілими

Не відстають у боротьбі за читача і видавництва паперових журналів. Приміром, вищезгаданий Elsevier запровадив ScienceDirect - базу електронних текстів журнальних статей з понад 2 500 реферованих журналів та розділів приблизно 11 000 книг. На сайті цього видавництва у вільному доступі знаходяться анотації праць, а також надаються інформаційно-пошукові можливості, такі, як відстеження перехресних посилань або довідкової літератури, дотичної до теми кожної статті. Ці інновації модифікують комунікативну домінанту наукових журналів, доповнюючи презентацію нового наукового знання як жанрову макроціль додатковою спрямованістю на інформаційний пошук. Вони також змінюють орієнта- ційний простір (термін С. І. Потапенка [8]) реципієнтів наукового журналу як ментальну структуру, що встановлює межі застосування різних засобів взаємодії індивіда з дійсністю, перетворюють його на динамічний процес полівекторного орієнтування. Можна стверджувати, що можливості Інтернету трансформували журнали як традиційні колективні засоби демонстрування досягнень членів наукових спільнот у інструменти індивідуалізованого пошуку наукової інформації з актуалізацією різноманітних тематико-смислових зв'язків і потенційно необмеже- нимрозширенням їх перцептивного контексту.

Кожний журнал у тій або іншій галузі прагне мати свою специфіку, що відбивається на ознаках публікованих у ньому статей, передусім на виборі окремих тем і типів досліджень, а також на загальних особливостях формату і структуруванні текстів. Особливості дискурсу журналів зумовлюються і суттєвим впливом галузевого чинника, що залишає свій відбиток на мовно-риторичних та структурно-композиційних особливостях матеріалів, що публікуються в них. Так, навіть побіжне ознайомлення з журналами з різних дисциплін, що публікуються видавництвом Elsevier, показує наявність мовних рис, виявлених у текстах наукових творів з певних наукових дисциплін [11]: наприклад, у текстах статей з журналів у галузі прикладної математики помітно вживання особового займенника we на позначення автора одноосібної праці, а в журнальних статтях з прикладної лінгвістики в аналогічних статтях використовується I. При цьому для журналів з різних галузей наукового знання характерне дотримання норм англомовного науково-академічного стилю, тобто уникання редукованих граматичних форм та зниженої лексики, вживання термінології, загальнонаукових слів і фраз, що дозволяють модулювати твердження в досить широкому діапазоні. Певну структурно-композиційну та мовностилістичну варіативність журнальних наукових текстів зумовлює їх жанровий аспект: приміром, для наукових статей характерні чітка композиційна організація та експліцитне текстове структурування, тоді як рецензії можуть вирізнятися вільнішою побудовою та есеїстичні- стю викладу.

Спробуємо тепер узагальнити головні особливості жанру сучасного англомовного наукового журналу у вигляді так званого жанрового «портрета», або в більш наукових термінах - жанрограми. Жанрограма - це запис жанрових конвенцій, нормативних для продукування конкретних реалізацій певного жанру. Метафора портрета актуалізує дескриптивний та зразково-модельний аспекти параметризації жанрів.

Створення жанрового «портрета» відбувається на основі жанрових дескрипторів, що відображають певні універсали, які маніфестують себе крізь тексти-реалізації жанрів. На думку автора статті, для узагальнення провідних ознак наукового журналу вони повинні охоплювати такі параметри: 1) жанрова мета (комплекс комунікативний цілей); 2) жанрові ролі користувачів (узагальнений жанровий адресант, адресат і характер стосунків та ін- теракції між ними, адресантно-адресатна конфігурація);

приналежність до типу наукової комунікації, місце і статус у жанровій системі; 4) модус (канал комунікації); 5) фізичний субстрат жанру; 6) вид жанру (залежно від інших жанрів); 7) конвенціонізовані шляхи дистрибуції жанру; 8) просторово-текстова локалізація; 9) семіотичний статус; 10) обсяг конкретно-текстових реалізацій та ступінь їх формального структурування; 11) особливості когнітивно-функціональної організації семантики жанру;

12) наявність та характер жанрових елементів; 13) мовностилістичне втілення (приналежність до певного стилю, загальна характеристика мовних засобів, особливо помітні жанроспецифічні мовні характеристики); 14) екс- пліцитні міжжанрові зв'язки; 15) ступінь впливу прагматичного чинника галузевої належності.

Жанрограма наукового журналу наведена в таблиці 1.

Жанрограма («жанровий портрет»)

Таблиця 1

Жанрограма презентує статичний на даний час жанровий «портрет» міжнародного англомовного наукового журналу. Він є «живим», доступним для подальших наповнень, уточнень та змін.

Висновки. Як показав проведений загально-лінгво- генологічний аналіз, англомовний науковий журнал - це нуклеарний мультимодальний гіпержанр формальної наукової комунікації, що має ряд дистинктивних різнорів- невих характеристик, які узагальнено в наведеній жан- рограмі. Оскільки це фактично недосліджений жанр, то потрібний подальший аналіз його структурних та мовно-риторичних особливостей залежно передусім від галузевого чинника. Цікавим видається також дослідження особливостей наукових журналів у діахронії, а також у лінгвокультурному порівнянні.

Література

1. Гоосен Е. В. Англоязычная научно-педагогическая статья: лексико-семантические и функциональные особенности : авто- реф. дне. ... канд. филол. наук : 10.02.04 «Германские язики» / Е. В. Гоосен. - Белгород, 2011. - 22 с.

2. Ільченко О. М. Етикет англомовного наукового дискурсу / О.М. Ільченко. - К. : Політехніка, 2002. - 288 с.

3. Клинг В. И. Лингвостилистические параметры жанров функционального стиля научной прозы (на материале современной английской медицинской литературы) : автореф. дне. ... канд. филол. наук : 10.02.04 «Германские язики» / В. И. Клинг. - М, 1989.-23 с.

4. Колегаева И. М. Текст как единица научной и художественной коммуникации / И. М. Колегаева. - Одесса : Редакционно-издательский отдел област-ного управления по печати, 1991. - 124 с.

5. Коммуникация в современной науке : [сб. переводов] / под ред. Э. М. Мирского и В. Н. Садовского. - М. : Прогресс, 1976. - 438 с.

6. Лебедев С. А. Философия науки: словарь основных терминов / С. А. Лебедев. - М. : Академический проект, 2006. - С. 74-75.

7. Мирский Э. М. Проблемы исследования коммуникации в науке : [вступ, ст.] / Э. М. Мирский, В. И. Садовский // Коммуникация в современной науке / ред. Л. В. Блинников. - М. : Прогресс, 1976. - С. 5-24.

8. Потапенко С. І. Сучасний англомовний медіа-дискурс: лінгво- когнітивний і мотиваційний аспекти / С. І. Потапенко - К. : Вид- во НДУ ім. М. Гоголя, 2009. - 391 с.

9. Радзієвська Т. В. Текст як засіб комунікації / Т. В. Радзієвська. - К. : Інтукр. мови, 1993. - 194 с.

10. Яхонтова Т. В. Жанри первинної наукової комунікації: сучасні тенденції розвитку / Яхонтова Т. В. - Наук. вісн. Дрогобиць. держ. пед. ун-ту. Сер. «Філол. Науки» (мовознавство). Дрого- бич,2014.-С. 135-140.

11. Яхонтова Т. В. Лінгвістична генологія наукової комунікації : [монографія] / Т. В. Яхонтова. - Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2009. - 420 с.

Анотація

У статті проаналізовано провідні жанрові характеристики міжнародного англомовного наукового журналу - нуклеарного мультимодального гіпержанру формальної наукової комунікації - та запроновано його жанрограму, або «жанровий портрет».

Ключові слова: жанр, англомовний науковий журнал, лінгвістична генологія наукової комунікації, мікро- жанр, макрожанр, гіпержанр, нуклеарний жанр, муль- тимодальний жанр, формальна наукова комунікація, жанрограма.

В статье проанализированы главные жанровые характеристики международного англоязычного научного журнала - нуклеарного мультимодального гипержанра формальной научной коммуникации - и предложена его жанрограмма, или «жанровый портрет».

Ключевые слова: жанр, англоязычный научный журнал, лингвистическая генология научной коммуникации, микрожанр, макрожанр, гипержанр, нуклеарный жанр, мультимодальный жанр, формальная научная коммуникация, жанрограмма.

The article analyzes main genre features of the international Eng lish scientificjoumal - a nuclear multimodal hypergenre of formal research communication - and offers its genrogram, or “genre portrait”.

Key words: genre, English scientificjoumal, linguistic genology of research communication, microgenre, macrogenre, hypergenre, nuclear genre, multomodal genre, formal research communication, genrogram.

Размещено на Allbest.ru