Специфіка комунікативної організації односкладних речень зі вставними й вставленими конструкціями в науковому стилі

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Черкаський державний технологічний університет

Специфіка комунікативної організації односкладних речень зі вставними й вставленими конструкціями в науковому стилі

Кухарєва-Рожко В.І., к. філол. н., доцент

Дядюра Г.М. к. філол. н., доцент

Анотація

У статті з'ясовано специфіку комунікативної організації односкладних речень зі вставними й вставленими конструкціями в науковому стилі. На матеріалі сучасних науково-технічних текстів доведено, що ці конструкції забезпечують реалізацію когнітивно-комунікативного складника процесу спілкування, а саме - дають змогу передати наукове знання в усіх його деталях й аспектах.

Досліджено, що вставлені конструкції в наукових текстах виконують важливе й специфічне пізнавально-комунікативне завдання - розчленування думки на основні відомості й відомості супровідні, другорядні, другопланові та мають значний комунікативний потенціал. Вони відіграють важливу роль у комунікативній організації наукового тексту, оскільки надають викладові більшої переконливості, забезпечують зв'язність тексту, регулюють процес сприймання, а також акцентують увагу на основних моментах змісту, привертають увагу до повідомлення, виступають засобами актуалізації багатоплановості мисленнєвої діяльності в мовленнєвій структурі - в науковому тексті.

Визначено основні категорії вставних слів, зокрема: вставні слова, що вказують на відношення між частинами висловлення; вставні слова, які містять оцінку ступеня достовірності повідомлення; вставні слова, що характеризують ставлення до способів висловлення думки; вставні слова, що вказують на джерело повідомлення; вставні слова, що виражають емоційну оцінку того, що повідомляється.

Проаналізовано мікротекст (абзац), який будується за певною схемою, а ця схема своїми опорними пунктами має вставні слова, розташовані в певній логічній послідовності. Із зачину та аргументів випливають висновки, й кожен етап розвитку думки обслуговується певною категорією вставних слів (у взаємодії з іншими лексичними та синтаксичними засобами). Показано роль вставних і вставлених конструкцій, які забезпечують реалізацію когнітивного процесу спілкування.

Ключові слова: науковий стиль, односкладні речення, комунікативні функції, вставні і вставлені конструкції, науково-технічний текст.

Кухарева-Рожко В.И., Дядюра Г.Н. Специфика коммуникативной организации односоставных предложений с вставными и вводными конструкциями в научном стиле

В статье выяснена специфика коммуникативной организации односоставных предложений с вставными и вводными конструкциями в научном стиле. На материале современных научно-технических текстов доказано, что эти конструкции обеспечивают реализацию когнитивно-коммуникативной составляющей процесса общения, а именно - дают возможность передать научное знание во всех его деталях и аспектах. Исследовано, что вводные конструкции в научных текстах выполняют важное и специфическое познавательно-коммуникативное задание - разделение мысли на основные сведения и сведения сопроводительные, второстепенные и имеют значительный коммуникативный потенциал. Они играют важную роль в коммуникативной организации научного текста, поскольку придают изложению большую убедительность, обеспечивают связность текста, регулируют процесс восприятия, а также акцентируют внимание на основных моментах содержания, привлекают внимание к сообщению, выступают в качестве средств актуализации многоплановости мыслительной деятельности в речевой структуре - в научном тексте.

Проанализирован микротекст (абзац), который строится по определенной схеме, а в этой схеме опорными пунктами есть вставные слова, расположенные в определенной логической последовательности. Из вступительной части и аргументов следуют выводы, и каждый этап развития мысли обслуживается определенной категорией вставных слов(во взаимодействии с другими лексическими и синтаксическими средствами). Показана роль вставных и вводных конструкций, которые обеспечивают реализацию когнитивного процесса общения.

Ключевые слова: научный стиль, односоставные предложения, коммуникативные функции, вставные и вводные конструкции, научно-технический текст.

Kukhareva-Rozhko V.I., Diadiura G.N. The particularity of communicative organization of monosyllabic sentences with linking words and phrases in a scientific style

The particularity of communicative organization of monosyllabic sentences with linking words and phrases in a scientific style are analyzed in this article. It is proved on the material of modern scientific and technical texts that these constructions provide the realization of the cognitive and communicative components of the communication process - they help to transfer the scientific knowledge in all the details and aspects. It is proved that linking words and phrases have a great communicative potential. They play an important role in the communicative organization of a scientific text as they make it more persuasive, provide text connectivity, regulate the perception process, empahasize the main points of the content, draw attention to the message, act as means of multiplicity actualization, mental activity in such a structure of speech as scientific text. It is shown that linking words and phrases in the texts play an important and special cognitive and communicative role - division of a thought into the main and accompanying or additional information.

Key words: scientific style, monosyllabic sentences, communicative functions, linking words and phrases, scientific and technical text.

Постановка проблеми та обґрунтування актуальності її розгляду

Вивчення комунікативного потенціалу односкладних речень потребує уваги до засобів, які виступають у функції семантико - синтаксичногого відтворення всіх нюансів передаваної думки. Серед важливих із пізнавально-комунікативного погляду засобів високою частотністю характеризується ускладнення. Як явище реального мовлення, синтаксичне ускладнення структури простого односкладного речення - це сфера мовленнєвої свідомості носіїв мови и сфера вияву всіх можливих реченнєвих мовних моделей - у тексті, дискурсі, у їх дистрибутивній взаємозалежності, зумовленості, що відображає різні й інформативно спричинені засоби розгортання думки [2, с. 211]. Це й зумовлює комунікативну значущість ускладнених конструкцій різних типів, зокрема вставних і вставлених.

Варто зазначити, що ускладнення речень є й категорією стилістичною, бо виражає членування конструкцій у потоці мовлення, наповнення структур, їх поширеність, указує на стилістично зумовлені прийоми ускладнення речень, для яких важко встановити граматичні ознаки зразка, типу, що відтворюється в мові. У наукових текстах діє принцип максимальної смислової компактності конструкцій: усе, що логічно пов'язується з головною парою, повинно міститися в цьому реченні. Крім того, в реченні повинні бути збережені смислові зв'язки компонентів, а також ієрархія відношень між ними. Ці завдання здійснюються найчастіше за допомогою вставних і вставлених конструкцій.

Вставні та вставлені конструкції ускладнюють структуру речення, тому ускладненість речення можна виокремити як особливу стилістичну категорію, яка характеризує, зокрема, науковий стиль у граматичному (синтаксичному) плані.

Аналіз наукових досліджень

Комунікативний аналіз вставних і вставлених конструкцій у структурі односкладного речення здійснено на основі узагальнення теоретичних праць В. Виноградова [1],А. Коваль [4], М. Кожиної [5], Л. Кадомцевої [3], М. Плющ [7], А. Загнітка [2] та інших. Незважаючи на низку досліджень односкладних речень з ускладненими конструкціями різних типів, актуальним є вивчення цих синтаксичних конструкцій із комунікативного погляду, зокрема на матеріалі наукових текстів.

Мета дослідження

На основі аналізу сучасних науково-технічних текстів виявити та проаналізувати специфіку комунікативної організації односкладних речень зі вставними та вставленими конструкціями.

вставний конструкція багатоплановість комунікативний науковий

Виклад основного матеріалу дослідження

Вставні та вставлені конструкції відіграють важливу роль у комунікативній організації наукового тексту, оскільки вони надають викладові більшої переконливості, забезпечують зв'язність тексту, виступають засобами актуалізації багатоплановості мисленнєвої діяльності в мовленнєвій структурі - у тексті, зокрема в науковому.

Сучасне вчення про вставні конструкції як синтаксичну категорію ґрунтується на розробленій академіком В. Виноградовим теорії модальності: питання про вставні слова й словосполучення ставиться у безпосередній зв'язок із теорією модальності [1].

Поняття «вставні слова», «вставні словосполучення» й «вставні речення» мовознавці часто об'єднують в одну категорію під спільною назвою «вставні слова» [4, с.93-94]. А. Коваль зазначає, що «підставою для такого об'єднання може бути той факт, що, розрізняючись структурно, ці три різновиди дуже близькі функціонально і як вставні слова та словосполучення, так і вставні речення перебувають у смисловому зв'язку з усім реченням або одним його членом; усі вони виражають досить вузьке, проте постійне коло значень, які начебто накладаються на зміст основного складу всього речення або одного з його членів» [4, с.94].

Це коло значень вставних слів у літературній мові вичерпується такими п'ятьма категоріями:

1) вставні слова, що вказують на відношення між частинами висловлення ( отже, так, нарешті);

2) вставні слова, які містять оцінку ступеня достовірності повідомлення (очевидно, здавалося б, безумовно, мабуть);

3) вставні слова, що характеризують ставлення до способів висловлення думки (інакше кажучи, точніше);

4) вставні слова, що вказують на джерело повідомлення (на думку такого-то, на нашу думку);

5) вставні слова, що виражають емоційну оцінку того, що повідомляється (на жаль, на щастя).

У наших матеріалах вставні слова, що фіксують експресивність тексту, трапились у поодиноких випадках, зокрема в фізичних текстах: «На жаль, у загальному курсі важко (та й не варто) формулювати і реально розв'язувати численні задачі на знаходження власних функцій і власних значень для різних операторів фізичних величин» (АСФ, 167). Майже не використовуються в науково-технічних текстах такі вставні слова, які вказують на ступінь звичності повідомлюваних фактів, на експресивний характер мовлення.

Особливо численною групою в науковому стилі є перша (вставлені слова й словосполучення, що вказують на відношення між частинами висловлення). Вставні слова цієї групи поза межами наукового (частково ділового та окремих жанрів публіцистичного стилю) майже не вживаються. В науковому ж стилі вони, за словами В. Виноградова, типізувалися й обслуговують досить точно окреслені мовні ситуації [1, с.735].

Отже, в науковому стилі категорія вставних слів - це чітко визначена група мовних засобів, типізованих (і навіть частково формалізованих) у своєму вживанні, закріплених за точно окресленими ділянками тексту з досить вузьким і специфічним значенням, яке може бути встановлене апріорно. Мікротекст (абзац) будується за певною схемою, а ця схема своїми опорними пунктами має вставні слова, розташовані в певній логічній послідовності. Із зачину та аргументів випливають висновки, й кожен етап розвитку думки обслуговується певною категорією вставних слів (у взаємодії з іншими лексичними та синтаксичними засобами).

Проілюструємо вживання вставних слів, які виражають логічні відношення між частинами висловлення, на прикладі зв'язних мікротекстів.

Щоб нагріти тіло більшої маси, треба довше його нагрівати, або, інакше кажучи, - надати йому більше теплоти. Так, для нагрівання чайника, вщерть заповненого водою, потрібно більше т теплоти, ніж для того самого чайника, наповненого водою до половини... Чим більша маса тіла, тим більшу кількість теплоти слід витратити, щоб змінити його температуру на одне й те саме число градусів. Отже, кількість відданої або отриманої тілом теплоти пропорційна його масі: (у- т (АСФ, 190-191).

Вставні слова та словосполучення отже, так, інакше кажучи в цих умовах об'єднуються загальним значенням вираження відношення між частинами висловлення. Вставне слово отже встановлює зв'язок узагальнення між цим реченням і попереднім контекстом та підкреслює послідовність у викладі інформації. Вставне словосполучення інакше кажучи виражає уточнення попередньої думки, що реалізується через використання інших мовних засобів для використання передачі тотожної інформації. До цієї групи належать також слова й словосполучення тобто, іншими словами: «Відповідно до цього на електроприладах звичайно зазначають їх номінальну потужність, тобто потужність струму, яка необхідна для нормальної дії цих приладів» (ФА, 280); «Іншими словами, абсолютну вологість р_а вимірюють густиною водяної пари, яка знаходиться в повітрі» (ОФ, 194).

Специфічним засобом вираження зв'язності наукового тексту є конструкції з дієсловами мови, думки, сприйняття й конструкції з предикативними прислівниками зрозуміло, ясно, легко, нерідко. Вони представлені звичайно у формі означено-особових речень з авторським «ми» або безособових речень, які є головною частиною складного речення. Наприклад: «Нерідко кажуть про потужність електричного струму, що споживається в мережі...» (ФА, с. 280). Ці конструкції не мають самостійного інформаційного навантаження, проте в організації тексту відіграють суттєву роль. Відображаючи авторську думку, вони не тільки зв'язують елементи тексту, але й надають викладові більшої переконливості, тобто виконують експресивну функцію. Поряд із вставними реченнями вони належать до так званих активізаторів уваги читача [9]. За насиченістю засобами зв'язку науковий стиль займає перше місце серед функціональних стилів. М. Кожина наводить дані, згідно з якими на тисячу слововживань у науковому стилі припадає 64 засоби зв'язку, а в діловому стилі - всього 28 [5, с.329].

Вставлені конструкції, як і вставні, структурно та формально не пов'язуються з реченням, яке ускладнюють; вони лише супроводять його. Ця «супровідність» обох конструкцій виявляється в подібності їх пунктуаційного оформлення (кома, дужки). Відрізняє їх насамперед модальність, властива всім вставним конструкціям і відсутня у вставлених конструкціях [6, с.122]. Вставні конструкції - це структурно неоднорідне синтаксичне явище, що об'єднує у своєму складі слова, словосполучення й речення, які ускладнюють просте речення додатковими повідомленнями. У науковому стилі часто-густо вставлені конструкції, виконуючи в основному реченні функцію його членів або частин складного речення, зберігають формальні зв'язки з членами основного речення. Як носії додаткового значення, вставлені конструкції суттєво відрізняються від звичайних членів речення й часткових речень тим, що, випадаючи - завдяки інтонації та пунктуацїї - зі складу основного речення, вони переміщують повідомлюване в іншу, відмінну від основної, площину:«Перш ніж обговорювати (в доступному обсязі) квантово-механічну теорію атома водню, з'ясуємо на простих одновимірних моделях особливості поведінки частинок, які мають подвійну (корпускулярно-хвильову) природу (хвильові властивості відображає хвильова функція Ч*(т, Ь), яка задовольняє рівняння Шредінгера...)» (АСФ, 140).

У наукових текстах вставлені речення можуть мати найважливіші повідомлення - все те, що автор хоче підкреслити, виокремити, на що він хоче звернути увагу читача. Позиція такого повідомлення в реченні - його спеціальне виділення - якраз і сприяє цьому: «В разі відсутності попередньо напружених хомутів та відігнутих стержнів (перших практично не застосовують, а другі використовують дуже рідко)...» (ОСП, 53); «Цей курсор можна встановлювати в будь-якому місці тексту підвищенням курсору мишки (він має вигляд тонкої вертикальної палички з рисками) і клацанням лівою кнопкою або клавішами управління» (ІН, 57). Зазначимо, що написання таких важливих повідомлень у дужках, тобто перетворення їх із звичайних конструкцій у вставлені, має для наукових текстів свій особливий сенс:оскільки такий текст розрахований тільки на зорове сприймання, вміщені в дужках конструкції (а їх буває по кілька на одній сторінці) створюють начебто другий - уточнювальний - план повідомлення. Реальне наповнення цього другого плану повідомлення залежить від теми й завдань тексту, від індивідуальної стильової манери автора та від низки інших причин [6, с.124].

Активне функціонування в мові побудов з двома (навіть і більше) смисловими та структурно-семантичними планами адекватно можна пояснити, ґрунтуючись, з одного боку, на концепції Ю. Скребнєва [8]. Згідно з цією концепцією, вставні та вставлені конструкції можна розглядати як засоби актуалізації багатоплановості мисленнєвої діяльності в мовленнєвій структурі, в тексті, зокрема в науковому. З іншого боку, багато сучасних психологів і філософів, думку яких варто врахувати (В. Біблер, Г. Кучинський та ін.), наполягають на тому, що творче мислення за характером своїм діалогічне, тобто має ознаки діалогу. Зважаючи на ці два положення, основний план наукового мислення можна умовно назвати інформативним (тобто таким, що містить основну онтологічну наукову інформацію - повідомлення про зміст пізнаваного об'єкта), а другий - власне комунікативним (тобто експлікуючою ознакою діалогічності).

Отже, в науковому мисленні в процесі творчості - а звідси й в науковому тексті - можна виокремити принаймні два плани: інформативний і комунікативний. Точніше, інформативний і комунікативний плани мовленнєво-мисленнєвої діяльності відображені в різноплановості висловлювання, яке експлікується вставними і вставленими конструкціями. Ці конструкції відображають комунікативний план мислення в мовленні через формування особливого семантико-синтаксичного мовленнєвого плану, який створює комунікативну різноплановість висловлення.

Цілком природно, що в науковому тексті загальний масив інформаційних ВВК становлять вставлені конструкції, які є універсальним засобом введення до складу основного висловлювання додаткової інформації. Наприклад:«У багатоповерхових каркасних будівлях жорсткі стики розташовують на висоті 0,8... 1,2 м від перекриття (для зручності зварювальних робіт)» (МВЗК, 45); «Нагрійте пробірку (дослід проводьте у витяжній шафі) і спостерігайте виділення безбарвного газу...» (МВЗНХ, 63).

Зауважимо, що в сучасних наукових текстах досить часто вживаються вставлені конструкції, які виконують службову функцію посилання (функція логізації), тобто в цілому це пов'язане з її кристалізацією вираження в науковій мові такої її специфічної риси, як підкреслена логічність. Однією з причин зростання вживаності вставлених конструкцій у функції посилання в науковій мові кінця ХХ - поч. ХХІ ст. є й збільшення загального обсягу наукової інформації, а у зв'язку з цим необхідність уведення її в текст найбільш компресованими засобами, якими і є вставлені конструкції [6, с.127].

Більша частина модальних ВВК є вставними конструкціями. Це пояснюється тим, що до складу вставних конструкцій належать вставні слова, які є самостійною, відокремленою групою засобів вираження об'єктивно-суб'єктивної модальності [11, с. 47]. Саме в цій функції їх широко використовують автори наукових текстів. Вставлені ж конструкції у складі односкладних речень, навпаки, судячи з матеріалів нашого дослідження, не є засобами вираження модального значення, тобто вони не характерні для експлікації цієї функції [6, с. 128].

Отже, використання ВВК у науковій мові як засобів, що актуалізують багатоплановість мисленнєвої діяльності в лінійній структурі мовлення, відображає тенденцію до комунікативної розчленованості висловлення.

Водночас ВВК, які є засобом відображення комунікативного плану мислення в мові (це досягається тим, що ВВК створюють свій семактико-синтаксичний план висловлення), використовуються автором наукового тексту так, щоб створити максимально гнучку та інформаційно багату структуру, яка, поступово розгортаючись перед реципієнтом, впливає на його наукову й світоглядну концепцію в цілому [10, с. 38]. ВВК сприяють також максимально повному й точному сприйняттю адресатом наукової інформації при найбільш компресованому способі викладення думки. Оскільки з розвитком науки відбувається поглиблення, спеціалізація й кількісне накопичення наукової інформації, ускладнюється також і процес комунікації у сфері науки. Ось чому автор наукового тексту прагне створити контекст, який би сприяв найбільш адекватному сприйняттю наукового твору реципієнтом.

На основі сказаного можна дійти висновку, що вставлені конструкції в досліджуваних текстах виконують важливе й специфічне пізнавально-комунікативне завдання - розчленування думки на основні відомості та відомості супровідні, другорядні, другопланові.

Отже, значне зростання кількості ВВК у науковій мові ХХ - поч. ХХІ ст. пояснюється такими екстралінгвальними чинниками:з одного боку, ускладненням процесу наукового знання (що веде до посилення комунікативної розчленованості висловлення), а з іншого - ускладненням процесу комунікації у сфері науки (а звідси - потребою посилення ролі комунікативного плану висловлення). Однак ці фактори можуть бути відокремлені один від одного лише умовно, оскільки вони є відображенням процесу розвитку науки в цілому і наукового стилю мови, зокрема «кристалізації» його специфічних рис.

Висновки

Специфіка комунікативної організації односкладних речень із ускладненнями різних типів полягає в тому, що в них поєднано, з одного боку, оптимальну для сприймання й розуміння синтаксичну структуру (усунення з речення суб'єкта дії спрямовує увагу реципієнта на саму дію та на об'єкт), а з іншого боку, вставні й вставлені конструкції забезпечують реалізацію когнітивного складника процесу спілкування, а саме - дають змогу передати наукове знання в усіх його деталях та аспектах. Отже, важливу для наукової сфери когнітивну функцію забезпечує належне втілення функції комунікативної, що відповідає сутності наукової сфери, в якій пізнання навколишнього світу відбувається завдяки індивідуальному осмисленню явищ та постійному обміну інформацією через посередництво текстів.

Література

1. Виноградов В.В. Русский язык. (Грамматическое учение о слове). М.-Л.: Учпедгиз, 1947. 784 с.

2. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Монографія. Донецьк: ДонНУ. 2001. 662 с.

3. Кадомцева Л.О. Українська мова. Синтаксис простого речення. К.: Вища шк. 1985. 126 с.

4. Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української літературної мови: Структура наукового тексту. К.: Вид-во Київ. ун-ту. 1970. 307 с.

5. Кожина М.Н. О речевой системности научного стиля сравнительно с некоторыми другими: Учебн. пособие. Пермь. 1972. 395 с.

6. Кухарєва В.І. Комунікативний потенціал односкладних речень у науковому тексті (на матеріалі науково-технічної літератури) [Текст]: дис. ...кандидата філол.. наук.: 10.02.01. - українська мова. Київ, 2003. 194 с.

7. Плющ Н.П. Спостереження над інтонацією речення, ускладненого вставними словами // Інтонація мовлення. К.: Наук. думка, 1968. С.44-65.

8. Скребнев Ю.М. Стилистические функции вводных элементов в современном английском языке: Дис. канд. филол. наук. Благовещенск. 1955.

9. Троянская Е.С. К вопросу о технико-стилистических приемах в научной речи // Язык научной литературы. М.: Наука. 1975. С.27-86.

10. Чулкова В.С. Проблема интеграции научного текста / Функциональный стиль научной прозы. Проблемы лингвистики и методики преподавания. М.: Наука, 1980. С. 36-50.

11. Шиукаева Л.В. О функционально-семантических средствах выражения объективности (как одной из сторон категории модальности) в научной речи сопоставительно с художественной / Проблемы функционирования языка в его разновидностях: Межвуз. сб. науч. тр. Пермь: Изд-во Перм. ун-та. 1981. С. 4753.

Размещено на allbest.ru