Характеристика говорів середньонадбузького ареалу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристика говорів середньонадбузького ареалу

С.С. Поліщук

У статті схарактеризовано фонетичні й лексико-семантичні особливості східноподільських і західностепових говірок, поширених на території Середнього Надбужжя. Риси заналізованих діалектних одиниць проілюстровано прикладами живого мовлення їхніх носіїв. Загалом польові записи здійснено в 74 населених пунктах середньонадбузького ареалу протягом 2013 - 2015 рр. Увагу зосереджено на сільськогосподарській лексиці. надбужжя подільський говір фонетичний

Ключові слова:лексема, семема, ознака, риса, говір, говірка, середньонадбузький ареал, Середнє Надбужжя.

Ознаки українських говорів продемонстровано в «Атласі української мови» (1984-2001) [7]. Водночас розв'язанням цього питання, у той чи інший період часу, займалися С. П. Бевзенко, Г. Г. Березовська, П. Ю. Гриценко, Ф. Т. Жилко, І. Г. Матвіяс, Н. П. Прилипко, А. П. Романченко, Т. Г. Шевченко та ін. Учені вивчили конкретні діалектні одиниці на рівнях фонетики, морфології, синтаксису, лексики тощо. Попри наявні мовознавчі розвідки детальний різнорівневий аналіз говіркових рис українського діалектного континууму й нині не втрачає своєї актуальності, оскільки фактичний матеріал дослідження збагачує емпіричну базу національної діалектології, а його опис може прислужитися під час створення реєстру діалектних явищ.

Мета статті - схарактеризувати риси східноподільських говірок як частини подільського говору південно-західного наріччя та західностепових говірок як частини степового говору південно-східного наріччя. Об'єкт дослідження - говірки середньонадбузького ареалу. Предмет вивчення - фонетичні й лексико-семантичні особливості вказаних діалектних одиниць. Джерелами фактичного матеріалу послугували польові записи сільськогосподарської лексики, здійснені в 74 населених пунктах Середнього Надбужжя впродовж 2013-2015 рр.

Східноподільські говірки є частиною подільського говору волинсько-подільської групи південно-західного наріччя української мови. Вони подібні до сусідніх середньонаддніпрянських і степових говірок [5]. Г. Г. Березовська робить спостереження, що попри різнодіалектну стихію, східноподільські говірки у своїй основі залишаються подільськими [2, с. 9].

Співвіднісши визначені мовознавцями риси подільського говору з говірками Середнього Надбужжя, схарактеризуємо яскраво виражені фонетичні ознаки говірок Східного Поділля, що проілюструємо прикладами живого мовлення їхніх носіїв:гос'т'а¹чок,¹зерн'ата, ко¹н'ака, короли¹н'амолод'н ак, на с ін ачко, тат нац атка,

1. Відсутність переходу [а] в [е] чи [і] після м'яких приголосних: гиб'ака,ха¹з'аїка (рідко - ха¹з'еїка), граб л'ати `громадити', гу<sup>1</sup>л'ати, круЖл'ати`віяти (про зерно)', ли¹н'ати,¹тиц'ати `запихати в піч, плиту (про тонке паливо)' тощо. Напр.: та ї вис¹нойу граб л'ами граб л'айу / бо^ ¹тут жиш порошки¹цего го рода/ таї оброб л'айу граб л'ами / бойабшо трактором /¹дуже зато^]лочуйе // (6) та ін.

2. Заміщення у власне кількісних числівниках голосного [а] голосним [і] у позиції після м'яких [с] та [ц'] і напівм'якого [в']: дес'іт', двбнац'іт' і дв"інац'іт', ч'і^и|тирнац'іт', пйат¹нац'іт', ш'ібнац'іт', с'ім^]нац'іт', д^]вац'іт', триц'іт' тощо. Напр.: т¹риц'іт' с¹ноп'іу / це піу¹копи ... // (55); йе¹ш'іс'т'¹метр'іу плух / а^ ¹ йе два¹нац'іт'¹метр'іу // (51) та ін.

3. Повне або часткове нерозрізнення ненаголошених голосних [е] та [и]: ви^ес'н'а¹ниї,¹зелин', зи^ер¹но, сти^ер¹н'а, пири¹весло, риши¹то, дир¹жак, кул'ти^{е 1}ватор, чи¹решн'а, гуси^{е 1}н'а, коти¹н'а, цуци¹ н'а та ін. Скажімо: ришіто др¹ ібн'і д'ір¹ки // а,дарМої / там крупн'і д'ір¹ки // (5); йе чи¹решн'а гир¹куча / йак по о лин // (6) тощо.

4. Повне або часткове «укання»: бо^уртун, Жолуб, ко^уУн'ушн'а, муту^]зок, то^уПор, г^]лино^уйу, кл'ійонко^уйу, п^]л'онко^уйу, с,кат^]раго^уйу, го^уду^]вати та ін. Скажімо: ко^{у 1}н'ушн'а / де¹конеї ба а гато // (56); а, то¹д'і так / скла¹дали / п ¹ л'онко^уйу накри¹вали / чи кл'ійонко^уйу накри^]вали / та,ї^]так,і / на,гор¹іш^]ча Ждали¹б'іл'ш'іс'т' с'іна // (9) тощо.

5. Підміна [і] - [е], [і] - [и]: в' ін'т'і л'ац'ійа, \зел'ін', т'іл'ів'ізор, кііз'іл, мбл'іна, ¹перс'ік, л'іМонки, гус'ін'ічниї тощо. Напр.: ¹п'із'н'а ма¹л'іна / шо,два рази родит // (50); отак¹ і і го бу¹ли¹перс'іки //¹перш¹ ії р¹ ік / да // (16) та ін.

6. Наявність протетичного приголосного [г] перед голосними: го¹б¹ ід, гобЧс'¹ ца, го¹бора, го¹вес,¹гомод, гойірок, гойірочок, гали^]ча, го¹нук, го¹палка, гос'т'ак, гус'т'ук, гос'т'бчок, гочирет,¹гочко, го¹бойе, в¹ ідгорати, горати, гоб:ирати, гобйбзати, гобли¹т'іти, гобри¹вати, гобр¹ і¹зати, гир¹жати тощо. Напр.: рос'т'іт / рос'т'іт гойірочки у,чи¹тир¹ і лис¹точки ... // (7); гус'т'ук / це в'ін тако уйідну сторону / йак пилка ... // (17); у,жит'і¹дуже го¹пас'ін'і т'і гос'т'а¹ки д'л'а,скбтини // (2); то реї ба фа¹сол'а / а,¹то с,чи^ер¹wоним бочком / с, чоним бочком // (55); ^о¹ни гббойе по¹йіхали за,тойу кбзойу // (53); обдо бач / по,т'іл'ів¹ізор'і пбказуйут го¹рут / башиш йак /¹пахар'і // (48) та ін.

7. Наявність вставного [л] після губних [в], [м], [п] на місці [й]: здо¹роул'а, кроуу л'анка, дириу¹л'аниї, короул'ачиї; солом^]л'аник;¹пупл'анок, рип^]л'ах та ін. Скажімо: дир жак та¹киї дириу¹л'аниї // (18); хл'іу / ко¹роул'ачиї ї,сви¹н'ачиї // (59); у,Мени ше йе соломм л'аник / на,гор¹ ішч¹ і дес' // (70);¹пупл'анок / то,ше в'ін ни,зри^]вайиц'а / то,лиш в'ін заро¹диус'а // (48) тощо.

8. Наявність вставного [н] після [м] на місці [й]: ¹в¹ імн'а,¹імн'а, м¹н'асо, м^]н'ата, м:н'атка,¹с'імн'а, солом¹н'аник, мн'ах¹ка, мн'а¹ген'ка, мн'б гус'ін'ка та ін. Скажімо: к¹ ін'

¹тоже¹дожин Мати смо¹йе¹імн'а // (2); у,нас¹кажут хо^]лодна м¹н'атка // (9); вибик¹ і бр ли солом¹н'аники / п^]лели ... // (52) тощо.

9. Твердість [р] перед голосними: бурак, бура¹чок, град¹ки, куратник, под¹в'іра, п¹рад'імо, ппрала на,п^]радку, рад¹но, рад¹нина, ра¹биї, ра¹бен'ка, шк¹ іра¹не, п¹рамо, баїстру¹ки, господару¹вати тощо. Напр.: та¹ка хва¹сол'а ра¹ба здо^]рова // (26); ц'і¹коски пйут //¹дома п¹рамо ва^]рат йо^]го // (49) та ін.

10. Перехід звукосполучення [вн] у [мн]: р¹ ім¹н'ати, ПрЧмниїтощо. Напр.: шоб паї Мроса зр¹ ім¹н'ати за,ден' Мреба бри^]гаду наїмати // (17); йак скирдуйут / то¹р¹ імно жінут с'т'іни // (37) та ін.

11. Перехід звукосполучень [кв] та [хв] у [ф]: фа¹сол'а, фасоо лина, фа¹со^]лин'а,

¹ф'іртка,¹ф¹ іст,¹фостик, фос¹т'ара, форос¹тина та ін. Скажімо: лиш¹ф'ірточку ни,за¹буд' забрити // (17); то¹д'і гоб йазуйут йо о му¹ф¹ іст іпбруйут ко¹билу // (49) тощо.

12. Непослідовне збереження дзвінкості приголосних у кінці слів: ба¹ т'іг і ба^] т'іх, гар буз і гар бус, го ^]род і гброт, кбмаз і кбмас, плуг і плух та ін. Скажімо: плуг йе¹зараз^с / обо ротн'і плу¹ги / це¹нов'і плу¹ги / дої шоу / т Трактор / у У і¹нец' г' і^ин / да / розвир¹нуус'а іплух пиривир¹нуус'а автома¹тично... // (16) тощо.

13. Непослідовне оглушення дзвінкого приголосного перед глухим у середині слова: б'ібки і б'іпки,³будка і ¹бутка, грабки і грап¹ки, ред'ка і рет'ка, сободкиї і со¹лоткиї, т'аЖк'і й т'аш^ж]к'і тощо. Напр.: у.мени цеї год¹ред'ка¹чорна // (50), йе.ї ран':а / сиред'н'а і.п'із'н'а¹рет'ка // (2); коби¹чистим бурбки / та ї зр'ізайим / та ї ³гичку в'ітки¹дайим ско¹тин'і // (2) та ін.

14. Непослідовне стягнення подовжених приголосних: ба^]дил':а і ба¹дил'а, каба¹чин':а і каба¹чин'а, картопбин':а і картопбин'а, луШпин':а і луш^]пин'а, на¹с'ін':а і на¹с'ін'а, ран':а і ран'а тощо. Напр.: то ба¹ дил':а / шов' д'ірвау / а] це струч ^]кове таке // (55), ¹виросло ба¹дил'а по^¹пахи / а^картопл'і ни^еема // (53) та ін.

15. Вимова закінчення -ється [йец'а], -ються [йуц'а] у дієсловах 3 особи однини і множини та 2 особи однини теперішнього часу переважно без подовження приголосних: уй¹ец'а, у¹йажиц'а, коло¹сиц'а,¹с'ійиц'а,¹косиц'а, зби^]райиц'а, за¹пил'уйуц'а, налибайуц'а, скл6дайуц'а, Шч'іпл'уйуц'а, ку¹сайуц'а, см'ійуц'а та ін. Скажімо: йе фа^]сол'а / шо. ви^{е 1}нец':а / шо. уй¹ец'а // (53) тощо.

16. Здебільшого тверда вимова приголосного [т] у дієсловах 3 особи однини і множини теперішнього часу і 2 особи множини наказового способу: ¹йіздит, робит, си^едит, род'ат,¹сад'ат, п'ібход'ат, ід'іт, ни.каЖ'іт, пус'т'іт та ін. Скажімо: йіздо¹виї / шо на.¹^оз'і¹йіздит' /¹ к'ін'ми // (53), та.ї то¹д'і уже¹йіздит ше йі¹ден йізздовиї... // (20), а. ¹в'ін¹каже до.¹цего / шо.¹це¹йіздит цим /гар¹бойу¹цейу... // (6) тощо.

17. Відсутність переходу передньоязикових приголосних перед колишнім

суфіксом й в 1 особі однини дієслів теперішнього часу в африкату чи шиплячий: гро^]мад'у, ма^]руд'ус'а,на^од'у,при¹ход'у,^оз'у,^]лаз'у,^]кос'у,^]нос'у,¹сад'у,си!д'утощо.

Напр.: а.ти¹пер п^]роса ни^]ма / та.ї йа ма¹руд'ус'а // попири¹сапувала ус'о // (6); ну.¹це ланко¹ва / йабшо у.¹нейі два¹нац'іт' душ / це при¹мер йа на¹^од'у / так йаку.нас це бу^]ла з ланка // (9) та ін.

Лексичний рівень подільського говору також має багато спільного з сусідніми діалектами. Н. П. Прилипко звертає увагу на те, що в його межах закінчуються ізоглоси ряду лексем, відомих у більшості говорів південно-західного наріччя, скажімо, ко¹гут `півень', Зр'ішча `хмиз' тощо [5]. Ф. Т. Жилко зауважує, що локальна діалектна лексика подільського говору відмінна не так місцевими словами, які відрізняються від літературної норми, як наявністю синонімів до слів відомих у загальнонародній мові й відмінностями в їхньому стилістичному вживанні [4, с. 128].

Подаємо зразки діалектної лексики, уживаної носіями східноподільських говірок Середнього Надбужжя: ³бул'ба `топінамбур', скажімо, о<sup>1</sup>с'о ^о<sup>1</sup>на<sup>1</sup>бул'ба / о<sup>1</sup>це ^о<sup>1</sup>на / це ^о з на в'ід з сахара<sup>1</sup>с'іл'но // (3); гар<sup>1</sup>буз `кавун', напр.: гар¹буз / це ка Зwун по¹нашому с'іл'с'Зкому // а.ка¹бак / це ка¹бак // (51); ка¹бак `гарбуз', оскільки у. <sup>3</sup>нас гар<sup>1</sup>буз на.ка<sup>1</sup>бак н'іХто ни<sup>е</sup>.каже у.си<sup>е]</sup>л'і / хбча це.ж по.цему ^бно.ж гар<sup>]</sup>буз // (45); му<sup>]</sup>рел'а `абрикоса', скажімо, да / абри¹коса / ну /у.су ¹с'ід'н'ому си^]л'і¹кажут му¹ рел'а //у.Зус'т'і // ... // з каже ми з н'і / шо.їдем / пойі ^]мо муЗрел'іу // ух¹ти! / це шос' та¹ке?! / мандХ р' ін на з верно! / ... // при¹ходимо / це.ш¹кажу абри¹коси // йа¹ к' і абри¹коси / дур¹ниї / це му¹рел'і

20

// (68); баїстру¹ки `молоді гілки або стеблини рослин', напр.: баїстру<sup>1</sup>ки<sup>1</sup>кае он<sup>1</sup>до повирос<sup>1</sup>тали на, <sup>1</sup>деривЧ // (18) і `курчата, виведені куркою без відома людей', напр.: баїстру¹ки мо¹йа 'ж'інка¹каже / бо у,'мени уже трет'ії год о¹но / ... / при 'ходе ¹курка і,тройе ма^]лен'ких / де ^Уна це ус'о зрУбила?! / ни,з^]найу? // (7); радорл'аниї `виготовлений з грубої тканини власного виробництва', скажімо, ... / та<sup>1</sup>ка со Ярочка радоуу л'ана / зпрадива / і,шта<sup>1</sup>ни / а,<sup>1</sup>место<sup>1</sup>тупика ку<sup>1</sup>сочок патич<sup>1</sup>ка обр<sup>,</sup>ізан'і<sup>и</sup>ї і, при<sup>1</sup>шитиї / ... // (5) тощо. Досліджуваним говіркам характерні й інші лексичні діалектизми, наприклад: бур'ачик `столовий буряк', ка^]бачик `соусний кабачок',

¹шушвайок або ¹шушвал'ок `недорозвинений качан кукурудзи', <sup>1</sup>ґабл'і чи <sup>1</sup>габл'і `вила', чир¹пак або чир¹пачка `совкова лопата', кроква`метровка', кіш `спеціально обладнане приміщення для зберігання кукурудзи', <sup>1</sup>фЧрма `ферма', ко о рол' `кріль', б" і ^р'ібл'ахи чи б'ір"ібл'ашки `маленькі кульки овечого, козячого та ін. посліду' тощо.

Описані вище фонетичні та лексичні риси подільського говору дають змогу зробити висновок, що східноподільські говірки середньонадбузького ареалу є невід'ємною частиною подільського говору південно-західного наріччя української мови, хоч і зазнають відчутного впливу сусідніх говірок та мають притаманні літературній мові ознаки.

С. П. Бевзенко уналежнює степові говірки до наймолодшої формації, пояснюючи їхнє виникнення численними дозаселеннями й переселеннями ХУІІІ - поч. ХІХ ст. і пізніших часів із Середньої Наддніпрянщини, Поділля, Волині, Полісся, Слобожанщини [1, с. 239], а також - багатьох російських губерній та Білорусії [4, с. 176]. Лінгвісти говорять про помітну неоднорідність степових говірок і звертають увагу на те, що вони недостатньо досліджені порівняно з іншими говорами українського діалектного континууму. Наразі нас цікавлять західностепові говірки, поширені на території Середнього Надбужжя, як частина степового діалекту південно- східного наріччя.

Зіставивши визначені мовознавцями риси степового говору з говірками середньонадбузького ареалу, опишемо яскраво виражені фонетичні ознаки західностепових говірок, що проілюструємо прикладами живого мовлення їхніх носіїв:

1) Відсутність переходу [а] в [е] чи [і] після м'яких приголосних: ги^]л'ака, жоу¹т'ак, з'аб, зим^]л'анка, йаг¹н'атко, кози¹н'атко, ко¹н'ака, пйат¹нац'атка, по^]л'ана,

¹сон'ачник, шу¹л'ак, кар¹топл'аниї, л'од'а¹ниї, сп"і¹ц'ал'но, грл'айе, л'а¹гайе, над'і^]л'ати, обробл'ат', попраУл'ати, пригаУ'ати тощо. Напр.: у нас У дома йес'т' ко У'ака // (31);

¹нада,ш бр ло наз¹вати¹йакос' це уже си^]ло / наз¹вали зи^]лена по^]л'ана // (36); по¹с'ійали ¹сон'ачник /у,¹нас го¹wор^,ат' // (36); л'од'а¹нари¹диска / б¹ і^]лен'ка доу¹ген'ка // (30) та ін.

2) Заміщення давнього [і] у всіх позиціях звуком [і]: го^]рЧх, м'і¹т'олка, р'ічка, с'івалка, с'ічкарка, ц'іп, б'ілиї, с'іриї тощо. Напр.: колопун / гор'іх так називайиц'а та¹киї / шо вико¹лопуйиц'а¹ножиком // (34); у¹р'ічК і чи у утер ках там / нуусиод¹но, ж вУмачували... // (30); ¹йаблун'а¹ б'ілиїна^]лиу//(36) та ін.

3) Заміщення етимологічних [о] та [е] в новозакритих складах у наголошеній і ненаголошеній позиціях звуком [і] з послідовним пом'якшенням попереднього приголосного: в"із, Кін',¹кін'чик, ст'іл, т'ік, огр'іх, згр'і¹бати та ін. Скажімо: са^]миї

21

¹к¹ін'чик ко¹си з'іг¹нула // (36); от за¹того каа зали т'ік / шо за¹топчина зим^]л'а // (34); ша¹вел' / це /¹тешо на^неу¹ добнах / йо¹го нази¹вайут'¹к'ін'с'к'ії ша¹ вел' / з^ ¹ н'ого теж ¹боршч¹вар¹ ат' // (30) тощо.

4) Повне або часткове нерозрізнення ненаголошених голосних [е] та [и]: пше^{и 1}ниц'а, сти^ер¹н'а, чи решн'а, ми¹ жа, риши¹ то, дириу¹йаниї, кучир¹ авиї, сизози^]лениї та ін. Скажімо: пше^{и 1} ниц'а йе о 'зима і^ ¹ йара // (36); чи¹решн'а страсним боч¹ ком // (31); в'іс 0-найу на дириУйаному хо¹ду / на^жи^]л'ізному хо¹ду / нари¹зиножому хо¹ду // (34) тощо.

5) Помірне «укання»: бо^уу^]тун, го^уду^]вати, жус'т'ук, Жолуб, шулу¹шин'а тощо. Напр.: упрарл'атис'а / це зз нач¹ іт' го^уду^]вати скотину / напрват' / вичииічати (35);

¹кажут' жус'т'уки так поко^]лоли // (36) та ін.

6) Спорадичне «окання»: обри¹коса тощо. Напр.: б'іжи крпи ме^]н'і кіло обри^]кос // (31) та ін.

7) М'яка вимова зубних приголосних перед [і] будь-якого походження: ¹д'іїка, к¹ і і з'іл,¹с'івач, пос'л'ід, с'н'іп, т'ік та ін. Скажімо: у] нас¹с'ійали о¹вес / тії пер ни] с'ійут' / ко^]неїни^]майе / о¹вес ни]с'ійут' // (36); це ш¹кон'і т'а¹гали /¹кон'і т'а¹гали ц'у лобогр'іїку / так // то лобогрЧїка / це ш¹нада бу^]ло ус'о уремн'а¹вилками / жо¹но¹кине с'н'іп примерно так / жо¹но жне /¹кине с'н'іп / ^]нада¹вилками згортати / згортати пон'іі майиш так і^¹це так / так¹т'ашко бу¹ло / шо ус'о уремн'а пот т'ік і^¹так жо¹но // (32) тощо.

8) Наявність вставного [н] після [м] на місці [й]: уремн'а,¹с'імн'а, мн'Сген'ка, м:н'ати та ін. Скажімо: сроноп^]л'ами там та¹ка ви¹лика ц'аро¹бота бу^]ла // ... замо¹чили /¹висушили / по¹том да¹ваї тири¹бити та¹ко йо¹го / шоб^ ¹та кос¹тиц'а в¹ ід'іш^]ла / ... / по¹том но¹гамим¹н'али... // (32) тощо.

9) Розрізнення фонем [р] та [р']: бур'ак, гр'адочка, кур''атник, ^п'ір'а, бур'ачниї, кучир'авиї, шк¹ір¹сіниї, р'а¹бен'ка, пр'асти, в'ідм¹ір¹ати, але п р¹ адижо і прад'то, гоЖор'ат' і гоЖорат; з переважанням у кінці слів твердого звука [р]: ко^]сар, пом¹ідор, але ¹пахар' тощо. Напр.: це / йак буу бу) _р'ак ко^]лис'/ то шароука / казали шароука // (30); йа ше ^]л'убл'у / йак моло¹ден'ке бур¹ а¹чин'а / та ї у^¹боршч // (31); матиринка жо¹на м¹ і^]лен'ка / ц'а / шо]на /мо¹чили на п¹р¹ адижо ран'че... // (33), казали на]н'ого п¹рад'іжо /

¹с'ійали / жо¹но рос^]ло // (32); то^¹там ги¹наче порошки гоЖор'ат' // (30), т'у^]т'ун / це п^]равил'на¹назва / ну^гржорат по^родному та¹бак // (32); ^]майу д¹вац'іт' куш¹ ч'іу пом¹ і і дор // (36); ¹пахар' / орач / це ко о лис' ка \зали / ти¹пер тракто ^]рист // (35) та ін.

10) Спорадично пом'якшена вимова [ч']: ¹в¹ тич¹ а тощо. Напр.: ¹кажут' поса¹дила ¹в¹ інич¹ а нарород'і // (36) та ін.

11) Перехід звукосполучень [кв] та [хв] у [ф]: фа¹сол'а, фасоо лина, фасо^]лин'а,

¹фЧст,¹фос'т'ік та ін. Скажімо: горох на¹битиї о¹дин¹коло другого / фа¹сол'а¹кажда о¹д'ел'но / о¹д'ел'но // (32); он у¹пала фасо о лина на^ \земл'у од¹на // (31) тощо.

12) Непослідовне збереження дзвінкості приголосних у кінці слів: виноград, го¹род, с¹торож, але ба^]т'іг і ба¹т'іх, плуг і плух, гарбуз і гар¹бус та ін. Скажімо: виноград мол¹дова / ^]л'ід'ійа /ростр¹ опа /рс'акиї// (35); плуг / а поутарЧніому / рало // (30); п¹ іт¹к¹ ін:иї плух са¹дили кар¹тошку // (34) тощо.

13) Непослідовне оглушення дзвінкого приголосного перед глухим у середині слова: ¹бапка, грап¹ки, гр'атка, отт ходи, с^]латкиї, бор'ітка, мо¹туска, але ¹висадки і ¹висатки,¹будка і ¹бутка, ред'ка і рет'ка тощо. Напр.: ''морква на,¹висатки / бур'ак на¹висатки // (31), йа ссіма сСдила з^бур" а ка / з, ¹моркви / ше ш,'чого? / ци¹бул'а на,' висадки // (32); кос¹тиц'а в'іт¹ходит' / по ¹том / ' ше там од'¹ н'і / ... а,по ¹том п¹р'атка бу у ла / п ¹р'аткойу ' цейу / по ¹том с п¹р'атки уже ц'і / клуп¹ ки / на,вере¹тено... // (32) та ін.

14) Непослідовне стягнення подовжених приголосних:' в'інич'а, на¹с'ін'а,

бур"ачин'а, каба^]чин'а, квасо^]лин'а, луШпин'а, морк^]вин'а, шулу¹шин'а, але квасо^]лин':а, ба^]дил':а і ба^]дил'а, картоп^]лин':а і картоп^]лин'а, ^]ран':а і ^]ран'а тощо. Напр.: а,'то сп¹ іц'ал'но ми остарл'айим на, на¹с'ін:ики / ¹гарн'і / хо ^]рошого¹сорту // (30); о 'то ¹лис'т'а / а, ' то ко ¹р'ін'а / ко^]р'ін'чики о¹ то / керна - // (35) та ін.

П. Ю. Гриценко зауважує, що лексичні ознаки степового говору мають переважно вузьколокальний характер і здебільшого зумовлені міжмовними контактами різного часу [3]. Подаємо сільськогосподарську говіркову лексику, зафіксовану в мовленні носіїв західностепових говірок середньонадбузького ареалу: ба ран'чик - `середина розрізаного кавуна', гарбуз `кавун', кабак `гарбуз', киш<sup>]</sup>ки `м'якоть у гарбузах, де знаходиться насіння', кочиГрешки`коріння з листям, що залишається на грядці після збирання капусти', <sup>1</sup>вилка `вила', го¹рох `маленькі кульки овечого, козячого і т. ін. посліду', коро<sup>]</sup>лиц'а `кролиця, самка кроля', лах¹матка `курка з пір'ям на лапах', ' подрапки `подра', шал^]ман `клуня' тощо.

Ознайомившись із фонетичними та лексичними особливостями степового говору переконуємося, що західностепові говірки Середнього Надбужжя становлять частину вказаного говору південно-східного наріччя, хоч і зазнають відчутного впливу сусідніх, у нашому випадку - східноподільських говірок південно-західного діалектного типу, та мають деякі риси, притаманні літературній мові.

Перспективу подальших досліджень убачаємо в розширенні семантичного простору українських говорів середньонадбузького ареалу.

Література

1. Бевзенко С. П. Українська діалектологія : навч. посіб. / С. П. Бевзенко. - К. : Вища школа, 1980. - 246 с.

2. Березовська Г. Г. Східноподільські говірки в контексті подільського говору / Г. Г. Березовська // Філологічний вісник Уманського держ. пед. ун-ту ім. П. Тичини : зб. наук. праць / Відп. ред. Г. І. Мартинова. - Умань : Візаві, 2012. - Вип. 3. - С. 8-14.

3. Гриценко П. Ю. Степовий говір [Електронний ресурс] / П. Ю. Гриценко // Українська мова. Енциклопедія. - К. : Українська енциклопедія, 2000. - Режим доступу до документа : http://litopys.org.ua/ukrmova/um171.htm

4. Жилко Ф. Т. Нариси з діалектології української мови : навч. посіб. / Ф. Т. Жилко. - К. : Радянська школа, 1955. - 316 с.

5. Прилипко Н. П. Подільський говір [Електронний ресурс] / Н. П. Прилипко // Українська Мова : енциклопедія. - К. : Українська енциклопедія, 2000. - Режим доступу до документа : http://litopys.org.ua/ukrmova/um180.htm

6. Романченко А. П.Говірка села Бандурове Гайворонського району Кіровоградської області / А. П. Романченко // Записки з українського мовознавства : зб. наук.праць / Гол. ред. Т. Ю. Ковалевська. - Одеса : «ПолиПринт», 2016. - Вип. 23. - С. 67-74.

Размещено на Allbest.ru