Українські складноскорочені ергоніми 1920–1930-х років у соціолінгвістичному аспекті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українські складноскорочені ергоніми 1920-1930-х років у соціолінгвістичному аспекті

Кравець Інна Вікторівна

Метою цього дослідження є вивчення соціолінгвістичних особливостей виникнення й функціювання складноскорочених ергонімів у добу революційних суспільно-політичних і економічних перетворень 1920-1930-х років. Об'єктом вивчення є ергоніми, які функціювали в українській мові 1920-1930-х років і мали не лише повні, а й складноскорочені форми. Предмет вивчення - соціолінгвістичний аспект виникнення або зміни таких назв. Матеріал для вивчення вибрано з довідника «Вся Одеса на 1930 рік». Картотека вибраних і проаналізованих ергонімів складає 775 одиниць. У процесі дослідження було використано методику соціолінгвістичних досліджень, методи семантичного, словотвірного, компонентного та лінгвокультурологічного аналізу, описовий та кількісний методи. Результатом аналізу складноскорочених ергонімів, представлених у довіднику «Вся Одеса на 1930 рік», є виявлення низки особливостей утворення та функціювання мови епохи революційної перебудови соціально-економічного життя суспільства. Висновки. В українській мові 1920-1930-х років відбулося різке збільшення ергонімів, компоненти яких фіксували докорінну зміну ідеологічних і політико-економічних пріоритетів. Кожний багатокомпонентний ер - гонім мав повну та скорочену форми. Провідною в процесі утворення складноскорочених ергонімів за різними моделями була тенденція до обов'язкового використання ключових компонентів. Компонентний склад ергонімів на позначення установ свідчить про домінування державної монополії на гуманітарну політику та промислове виробництво в країні і про ситуацію негативного ставлення суспільства до приватної власності на засоби виробництва. Зміна офіційної повної назви не завжди вимагала зміни складноскороченої назви підприємства. Це приводило до так званої «ієрогліфізації» таких назв, перетворення їх на традиційні.

Власні назви ділових об'єднань людей, тобто фірм, організацій, установ, підприємств, суб'єктів виробничої сфери прийнято називати ергонімами. Існує думка, що ергоніми являють собою економічно-географічні урбаноніми [6, с. 1], проте вони називають об'єкти, розташовані де завгодно: не лише в містах, а й у селах, поза населеними пунктами край доріг, уздовж берегів річок і морів тощо. Однак можна погодитися з тим, що виникнення об'єктів ер - гонімії та самих ергонімів зумовлено розвитком економічних і політичних стосунків у суспільстві. Найбільша концентрація ергонімів представлена в містах як сучасних центрах розвитку цивілізації [5]. Вивченню українського ергонімікону приділяють увагу як відомі науковці, так і молоді дослідники. Серед них О. Белей, А. Беспалова, Б. Букчина, Л. Дубровіна, І. Зимовець, Н. Кутуза, Н. Лєсовець, М. Полосіна, О. Селіванова, О. Хрушкова, М. Цілина та ін. Наше по переднє вивчення моделювання ергонімів свідчить про недостатню увагу з боку наукової спільноти до соціолінгвістичного аспекту виникнення та еволюції українського ергонімікону, зокрема складноскорочених моделей ергонімів. На нашу думку, слова, які є «динамічним ономастичним розрядом, способи утворення одиниць якого зазнають змін у залежності від епохи, наявних моделей називання та особливостей типу підприємств» [3, с. 78] потребують серйозного вивчення саме в соціолінгвістичному аспекті. Саме ергоніми віддзеркалюють соціально-економічні, культурні, цивілізаційні, політичні процеси, що відбуваються в певну епоху в певному суспільстві. Ергонімікон зазнає стрімких змін, якщо у суспільстві відбуваються соціально значущі процеси. Це стосується, в першу чергу, епох, які в історії називають переламними з тих причин, що відбувається злам старої соціальної системи та відбудова нової. Дослідження соціолінгвістичного аспекту української ергонімії 1920-1930-х років є актуальним і важливим у сенсі неупередженого вивчення соціальних процесів тієї епохи є актуальним, бо дає змогу правдиво розглянути ці процеси, знявши пелену ідеологічних фальсифікацій різних режимів. Результати аналізу можуть бути цінними для істориків, соціологів, політологів, економістів, культурологів.

Україністи неодноразово привертали увагу до ергонімів абревіатурного типу, однак предметом їх вивчення, здебільшого, є структурні та морфологічні особливості таких складноскорочень. У цьому сенсі показовим є дослідження Ю. Деременди [2]. Утім, у дисертаційній роботі одеської дослідниці Н. Кутузи представлено структурно-семантичні моделі сучасних українських ергонімів. Дослідниця робить висновок, що українські ергоніми утворено від різноманітних типів онімів (відантропонімних, відтопонімних, відтеонімних, деяких інших), від загальних назв (відапелятивний тип), додаванням до абревіатури цифри (комбінований тип). Утворення ергонімів супроводжують процеси онімізації, трансонімі зації, абревіації. Дослідниця поділяє ергонімні моделі на ті, що утворилися за традиційними, усталеними моделями та ті, які виглядають як інноваційні утворення: європеїзовані форми, де відбувається нанизування називних відмінків, тричленних антропонімних формул, цифрових комбінацій тощо. Внутрішня вмотивованість ергонімів зумовлює їх поділ на нейтральні та ко - нотовані [4, с. 11-12]. І. Зимовець має іншу думку щодо структури ергонімів. Вона вважає, що «у структурному плані всі ергоніми є словосполученнями, які містять позначення типу підприємства і власне вирізняльно-ідентифікаційний компонент» [3, с. 79]. Отже, те, що Н.В. Ку - туза та багато інших науковців розглядає як ергоніми, І. Зимовець вважає вирізняльно-ідентифікаційними компонентами ергонімів.

Зважаючи на викладене вище, об'єктом нашого дослідження є ергоніми, які функціювали в українській мові 1920-1930-х років і мали не лише повні, а й складноскорочені форми. На момент утворення всі ці ергоніми були конотативно нейтральними. Метою наразі стало вивчення соціолінгвістичних особливостей виникнення й функціювання складноскорочених ергонімів у добу революційних суспільно-політичних і економічних перетворень 1920-1930-х років. Матеріал для вивчення вибрано з довідника «Вся Одеса на 1930 р.» [1]. Картотека вибраних і проаналізованих ергонімів складає 775 одиниць. У процесі дослідження було використано методику соціолінгвістичних досліджень, методи семантичного, словотвірного та лінгвокультурологічного аналізу, описовий та кількісний методи.

Абсолютна кількість складноскорочених ергонімів, які було включено до довідника «Вся Одеса», виникли та затвердилися в комунікативному просторі України протягом десяти років революційної перебудови суспільного життя. Більше 50 найменувань віднесено до групи державних і громадських установ, тобто до тих установ, які були хребтом радянської влади. Проте діяльність усіх цих установ здійснювалася в різних галузях: державне управління (Міськрада, Окрадмінвідділ, Окрвиконком, ОДПУ - Об'єднана Державна Політична Управа та ін.), судова та карна системи влади (Трудсуд, Окрсудземко - місія, БУПР - Будинок Примусових Робіт, АК - Арбітражна комісія та ін.), регулятивні установи засобів виробництва (Окрземвідділ, Окрплян, Окрстатбюро та ін.), установи соціальної допомоги та виховання (Держстрах, Кустстрахкаса, Комонеп - Комісія у Справах Неповнолітніх, Окрсоцзабез, Окрпрофрада, Окріко - Одеська Окружна Інспектура Народної Освіти, ЧКВО - Чорноморський Краєвий Відділ Освіти, Окрдас - Окружний Дитячий Адресовий Стіл, Цаб - Центральне Адресове Бюро та ін.), установи життєзабезпечення міста і його мешканців (Держхлібінспектура, Житлоспілка, Водканкомбінат - Водогінно-Каналізаційний Комбінат, МКВ / Міськкомунвідділ, УМНМ - Управа міського нерухомого майна, Укрмет - Чорноморський відділ української метеорологічної служби та ін.), установи державної торговельної монополії (Близсхіддержторг, Держторг, Біржком - Одеська Товарова Біржа, Обринком - Об'єднаний Ринковий Комітет, УОМПТ - Управа Одеського Морського Торговельного Порту та ін.), державні установи, що регулювали науково-виробничі відносини (Держплемкнига, ВМТС - Всесоюзний Машиново-Технічний Синдикат, ОВМП - Окружний Відділ Місцевої Промисловості, Окрінж - Управа Окружного Інженера, ОНТУ - Одеська Філія Науково-Технічної Управи та ін.).

Окремою групою подано ергоніми, що називають установи правлячої партії ВКП(б). Ці ергоніми є неологізмами 1910-1930-х років. Отже, провідним у виникненні всіх цих складноскорочених ергонімів можна вважати фактори соціальної перебудови громадського життя після революції 1917 року, громадянської війни та встановлення нового курсу на будівництво соціалізму та комунізму на підставі панівної ідеології більшовиків. Розглянемо механізми відображення цих факторів у конкретних ергонімах. Найчастотніші серед них - неологізми-абревіатури райком (районний комітет), партком (партійний комітет), КПБУ (Комуністична Партія Більшовиків України), ЛКСМУ (Ленінська Комуністична Спілка Молоді України), комсомол (від рос. коммунистический союз молодёжи), окрпартком (окружний партійний комітет). Останній ергонім проіснував недовго. Сьогодні його не пам'ятають навіть люди старшого покоління, бо в 1930-ті роки функції окрпаркомів виконували вже обкоми (обласні комітети [КПБУ та ЛКСМУ]).

Нові політико-ідеологічні засади громадського устрою зумовили докорінні зміни економічного життя. Відомо, що судинною системою будь-якої економіки, яка намагається конкурувати з іншими економіками світу, є фінансова система. Складноскорочені ергоніми, які називають установи нової радянської системи, представлено одразу після групи назв партійних установ. Наприклад: Одміськбанк - Одеський Міський Банк, Будкредит - Одеське Будівельне Т-во Взаємного Кредиту, Держбанк - Державний банк, Комерцбанк - Одеське Комерційне Т-во Взаємного Кредиту (у тлумаченні відсутній другий елемент абревіатури, який ужито як стрижневе функційне слово), Сільбанк - Одеське Товариство сільськогосподарського Кредиту, Ощадкаса - Одеська Центральна Окружна Державна Трудова Ощадна каса. Більшість компонентів повного ергоніму, який ми наводимо як останній приклад, не представлено у складноскороченому його варіанті, що вказує лише на функцію установи, залишаючи поза увагою мовців політико-економічний статус установи в умовах уже здійсненої державної монополізації фінансово-економічної сфери життя. У повних назвах деяких фінансових установ, які у склад - носкороченому варіанті містять компонент банк, відсутнє родове слово банк. Ідеологічні стандарти початкового періоду розбудови соціалізму у другій половині 1920-х років пропонували замість слова банк гіперонім товариство у сполученні зі словом кредит або похідними від нього. Отже, спостерігаємо процес «ієрогліфізації» деяких складноскорочених назв фінансових установ, який полягає в перетворенні таких назв на традиційні ергоніми, що за мотивацією відриваються від змінених офіційних повних назв, втрачаючи слова з коренями, від яких походить певна складноскорочена назва.

Найбільшу й цікаву групу складноскорочених ергонімів, з огляду словотвірної специфіки, становлять назви одеських і всеукраїнських промислових і торговельних установ і підприємств 1930 року. У цей час нова економічна політика (неп) припиняє своє існування. Державна монополія поширюється не тільки на великі промислові підприємства, а й на середні. Крім того, запроваджується державна монополія на всю закордонну торгівлю, а також на внутрішню торгівлю абсолютною більшістю товарів. Про такі процеси свідчать численні абревіатури-ергоніми, різні за своєю структурою.

Майже половину з них становлять двохкомпонентні словесні ергоніми з повною родовою назвою, яка позначає тип підприємства, установи, і частиною основи слова, яке позначає вирізняльно-ідентифікаційний компонент. Наприклад: Держзавод, Держвагарня, Держмлин №53, Бумсиндикат, Гумотрест, Донвугіль, Олійтрест, Укрм'ясо, Харчотрест, Центроспирт, Шкіртрест і под. У більшості таких назв вирізняють об'єкт виробництва або торгівлі (гума, вугілля, олія, м'ясо, спирт, шкіра тощо). У небагатьох вирізняють статусну (держ-, центро-) або просторову (укр-, дон-) характеристики. Ергонім Бумсиндикат запозичений з російської мови без перекладу, оскільки називає не самостійне підприємство, а філію Всесоюзного Синдикату паперової промисловості. Підпорядкованість загальнодержавній монополії на вироблення та продаж алкоголю віддзеркалює складноскорочений ергонім Центроспирт, утім його тлумачення в довіднику вуалює всесоюзну монополію: Одеська Спирто-гуральня. Тут же є запис про те, що Ценроспирт має в Одесі 9 роздрібних крамниць, що свідчить про монополізацію як виробництва, так і реалізації алкоголю державою. Наявність складноскорочення держзавод, яке повторюється як родове слово у назвах десятка підприємств (Держзавод №1, ім. Хворо - стіна; Держзавод «Електрошнур»; Держзавод №8, ім. Петровського), свідчить про те, що в той проміжок часу ще існували виробничі підприємства з іншою формою власності або такі, до державної форми власності яких громадяни ще не звикли, називаючи їх за прізвищами колишніх власників. Назви таких підприємств теж представлені в довіднику «Вся Одеса на 1930 р.», проте не скорочується. Наприклад, експропрійовані підприємства, які мають колективних орендарів - робітничі артілі: Фабрика ланцюгів, кол. бр. Слупецьких, орендар Одтремас; 1-й машинобудівельний завод, кол. бр. Нудельман, орендар - арт. «Кузовмеханик»; Завод шворнів та гайок, орендар - кол. «Болтовщик» і под.

Серед складноскорочених ергонімів на позначення промислових і торговельних підприємств, які функціювали в Одесі в 1930 р., майже третина таких, які мають три і чотири компоненти. Вирізняльно-ідентифікаційний компонент у таких складноскорочених ергонімах є більш змістовним, ніж у двохкомпонентних, бо надає дві характеристики щодо діяльності підприємства. Наприклад: Рудметальторг - Акційне товариство торгівлі рудою, металами, мінералами й брухтом, Обринком - Об'єднаний Ринковий Комітет, Одкоопспілка - Одеська спілка кооператорів, Одессукнопром - Одеський Окружний Трест Суконної Промисловості, Одтремас - Одеський Трест Масового Виробництва Метальових речей, Коркізолінолеум - Одеська філія Всеросійського Державного Тресту корково-лінолеумної та ізоляційної промисловості, Близсхід - держторг - Одеська Експортно-Імпортна контора Торгівлі з Туреччиною та Близьким Сходом, Одесхемсільтрест - Одеський Окружний Трест хемічної й соляної промисловості, Кавмінрозлив - Державний склад Натуральних Кавказьких Мінеральних вод і под.

Серед назв промислових і торговельних підприємств ми нарахували 5 ергонімів, які представлено буквеними абревіатурами, утім вони, здебільшого, називають головні підприємства розташованих в Одесі філій: ВУФКУ - Всеукраїнська Фото-кіно-управа, ВМТС - Всесоюзний Машиново-технічний синдикат, ОВМП - Окружний Відділ Місцевої Промисловості, ОНТУ - Одеська Філія Науково-Технічної Управи ВРНГ.

Соціолінгвістичний аналіз представлених ергонімів свідчить, по-перше, про різноманітний характер господарювання одеситів, а по-друге, про різні форми власності щодо підприємств промисловості та торгівлі в 1930 році. Утім, зіставний аналіз складноскорочених і повних форм ергонімів свідчить про державну монополію на розпорядження фінансами, оскільки лише функційно ключові компоненти повних назв більшості таких установ представлено у складноскороченому варіанті їхніх назв (див. приклади вище), та про тенденцію до державної монополізації промислового виробництва й торгівлі. Так, ціла низка назв містить компонент державний / держ - як у повній, так і складноскороченій формах (Держшитвомашина, Держвидав і под.). Такі нові поняття господарювання, як кооперація / кооперативний, спілка / спільний з'являються у повних назвах підприємств і знаходять вираження у їхніх складноскорочених варіантах (Одкоопспілка, Чайцентроспілка і под.). Проте така форма капіталістичного господарювання, як акційне товариство залишається тільки в повних формах. Скорочених компонентів від цих слів уникають складноскорочені форми назв акційних підприємств.

Певну групу ергонімів становлять назви професійних організацій (профспілок) і організацій допомоги, які утворювалися завдяки соціалістичним настановам на гуманізацію громадського життя. У повних назвах зустрічаємо компоненти Рада, Радянський, які трансформуються у складноскорочених ергонімах у компонент рад-, а в буквених абревіатурах - у літеру Р. Наприклад: Профспілка радторгслужбовців - Професійна Спілка Радянських та Торговельних Службовців, Окрпрофрада - Окружна профспілкова Рада. Зустрічаємо також багато мішаних абревіатур типу: Комзет - Комітет Землевпорядження Євреїв Трудящих, Тозет - Товариство Земельного Упорядження Трудящих Євреїв, Торті - Товариство робітничо-технічної ініціативи тощо.

У назвах окремих профспілок яскраво віддзеркалюється спосіб трансформації повних назв установ у складноскорочені за допомогою лише ключових слів. Усі або переважну більшість родових слів у таких абревіатурах навіть не згадують. Наприклад: Робмис - Одеський окружний Відділ Спілки Робітників Мистецтва (робітники мистецтва); Робітос - Одеський Окрвід - діл Спілки Робітників Освіти (робітники освіти); Соцвих - установи соціального виховання; Нархарч - Одеський Окрвідділ Спілки Робітників Народнього Харчування й спільно житла (народне харчування); Місцтран - Одеський Окружний Відділ Спілки Робітників Місцевого Транспорту (місцевий транспорт) і под.

Аналіз складноскорочених ергонімів, наведених у статті, та інших абревіатур - ергонімів, представлених у довіднику «Вся Одеса на 1930 р.», свідчить про таку особливість мови епохи революційної перебудови соціально-економічного життя суспільства, як різкий вибух нових ергонімів, компоненти яких фіксують докорінну зміну ідеологічних і політико-еко - номічних пріоритетів. Кожний із таких багатокомпонентних ергонімів має повну та скорочену форми. Скорочені варіанти утворювалися за різними моделями, однак провідною у процесі їх утворення була тенденція до обов'язкового використання ключових компонентів. Цікавим є факт того, що компонентний склад ергонімів на позначення більшості установ, зафіксованих у 1930 році, свідчить про домінування державної монополії на гуманітарну політику та промислове виробництво в країні. Утім, деякі промислові підприємства ще залишалися акційними товариствами їхніх спільних володарів - акціонерів. Вважаємо, що відсутність у складноскорочених ергонімах, які називали такі підприємства, компонентів на позначення форми власності, відображає ситуацію негативного ставлення суспільства тієї епохи до приватної власності на засоби виробництва. Досліджений матеріал свідчить також про процес так званої «ієрогліфізації» деяких складноскорочених назв, який полягав у перетворенні таких назв на традиційні ергоніми, що за мотивацією відриваються від підданих зміні офіційних повних назв. У цьому процесі повна назва втрачає деякі слова, включаючи деякі ключові, від яких пішла складноскорочена назва. Це є одним із свідчень віддзеркалення в українській мові 1920-1930-х рр. активних економіко-політичних процесів, які відбувалися в суспільстві.

Література

ергонім складноскорочений революційний

1. Вся Одеса: довідник на 1930 рік. Провідник у місті й на курортах та медичний покажчик. Одеса: Чорноморська комуна, 1929. 152 с.

2. Деременда Ю. Назви абревіатурного типу як структурно-морфологічний різновид ергонімів. Рідне слово в етнокультурному вимірі: зб наук. пр. Дрогобич: Посвіт, 2012. C. 110-116.

3. Зимовець І. В. Структурно-семантичні та лінгвопрагматичні особливості комерційних назв у сучасних слов'янських мовах. Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур. Київ: Київський ун-т, 2010. Вип. 12. С. 78-85.

4. Кутуза Н.В. Структурно-семантичні моделі ергонімів (на матеріалі ергонімікону м. Одеси): автореф. дис…. канд. філол. наук. Одеса: ОНУ ім. І.І. Мечникова, 2003. 20 с.

5. Степанов Є. М. Мова міста як соціолінгвістична проблема. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. Вип. 38, ч. 2. С. 65-71.

6. Хрушкова О.А. Структура та функційне навантаження писемних носіїв інформації сучасного міста: автореф. дис…. канд. філол. наук. Дніпро: Дніпровський національний ун-т ім. Олеся Гончара, 2016. 23 с.

Размещено на Allbest.ru