Стан розвитку рідної мови гагаузів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституту філології Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Стан розвитку рідної мови гагаузів

Арнаут Ф.І.

Постановка проблеми. У зв'язку з тим, що гагаузька мова в Україні знаходиться на межі зникнення, актуальним є викладання рідної для цього народу мови як предмету в школах, а також вивчення гагаузької мови у вищих навчальних закладах. Це дасть змогу зберегти і розвинути мову, а також культуру гагаузького народу, який через геополітичні умови був розділений між Молдовою та Україною, у зв'язку з чим актуальним є науковий аналіз цієї проблематики.

Аналіз наукових досліджень. При підготовці цієї статті були використані праці тюркологів, пов'язані з дослідженням гагаузької мови та культури, зокрема В.А. Мошкова, Л.О. Покровської, М. Аргуншах, І.Д. Ришілян, М.І. Копушчу, Є. Сорочяну, Г Каранфіль, Б. Хюнерлі та інших дослідників.

Мета статті полягає в описі та аналізі стану розвитку гагаузької мови та культури, а також ролі освіти у збереженні цієї мови.

Виклад основного матеріалу. Мовна ситуація. Перед тим, як досліджувати мовну ситуацію гагаузів України, автори трохи зупинилися на історичних моментах розвитку мови не лише в Україні, але й гагаузів, що проживають по інший бік кордону, тобто в автономному територіальному утворенні (далі - АТО) Гагаузія. Гагаузька мова є розмовною та письмовою мовою гагаузів, які населяють південні райони Молдови. Вона є рідною мовою для 139 906 осіб (3,2% населення Молдови). Основним регіоном функціонування гагаузької мови є територія АТО Гагаузія, де гагаузи (127 735 осіб) складають 78,5% населення. У побутовому спілкуванні гагаузька мова використовується також гагаузами, які проживають за межами АТО Гагаузія.

Чинне законодавство Республіки Молдова, Закон «Про особливий правовий статус Гагаузії (Гагауз Ері)», прийнятий парламентом Молдови в 1994 році, надає гагаузькій мові широких можливостей для функціонування і використання практично у всіх сферах соціально-культурного та економічного життя.

У місцевостях, де більшість складає населення гагаузької національності, мовою офіційних сфер життя поряд із державною мовою і російською визнана гагаузька мова (ст. 2). Гарантовано право громадян користуватися гагаузькою мовою в стосунках з органами влади і самоврядування, а органам державної влади - здійснювати листування гагаузькою мовою (ст. 13). У 1995 році місцевим Законом «Про функціонування мов на території АТО Гагаузії (Гагауз Ері)» гагаузькій мові разом із молдавською і російською було надано офіційного статусу. Цей статус було підтверджено Законом «Про особливий правовий статус Гагаузії» (1998 року).

Гагаузька мова вперше стала відомою в науці наприкінці XIX - початку ХХ століття завдяки працям російського етнографа В.А. Мошкова. Перші праці про гагаузьку мову з'явилися в 1930-і роки. У 50-тих роках минулого століття розпочалася розробка писемності для гагаузької мови, була створена спеціальна Гагаузознавча комісія спочатку в Академії наук СРСР, а потім і у Науково-дослідницькому інституті шкіл Міністерства освіти МРСР [2, с. 1-2].

Мовна ситуація в АТО Гагаузії досить складна. Національні та мовні уподобання жителів різних національностей часто не збігаються, змінюються залежно від багатьох факторів та ситуацій. Серед населення розповсюджена дво- та тримовність. Офіційними мовами автономії є гагаузька, молдавська та російська. Гагаузька мова - рідна мова для більшості населення. Російська мова є другою мовою, що виконує функцію мови міжнаціонального спілкування і для жителів міст, зокрема в столиці автономії російська є фактично рідною мовою.

Слід сказати, що значна частина гагаузів, як і зазначалося на початку статті, компактно проживає в АТО Гагаузія і використовує гагаузьку мову не лише в побуті, а й вищих навчальних закладах [3]. Із 23 293 учнів, які навчаються в 55 навчальних закладах автономії, 22 163 отримують освіту російською мовою, молдавською мовою - 707 учнів, на декількох мовах відразу (включаючи російську) - 423 учні. Діловодство на території Гагаузії, в тому числі у системі органів влади, ведеться переважно російською мовою та державною - молдавською. На території автономії переважають російськомовні засоби масової інформації, при цьому кількість літератури, виданої гагаузькою мовою, також збільшується. Мовна політика гагаузького телебачення передбачає рівну частку мовлення російською мовою поряд із двома іншими офіційними мовами автономії: гагаузькою і молдавською [3].

Використання рідної мови українськими гагаузами

У Болградському районі гагаузами населені села Олек- сандрівка (Сатилик-Хаджі), Виноградівка (Курчі), Дмитрівка. В селі Жовтневому (Каракурт) етнічний склад - албано-га- гаузько-болгарський, у селі Кубей - гагаузько-болгарський. У Ренійському районі в селі Котловина (Балбока) і в Кілій- ському районі в селі Старі Трояни (Ескі Троян) та Червоне Тарутинського району також переважає гагаузьке населення [4, с. 15-16].

У селах, де відсоток гагаузького населення досить високий, використовується переважно рідна мова. Однак, для збереження і розвитку мови цього недостатньо, адже в силу історичних причин протягом багатьох років гагаузи втрачали інтерес до вивчення власної мови. Згідно зі статистичними даними 2011 року, 71,5% відсотків гагаузів зазначили гагаузьку рідною мовою, 3,5% - українську, 22,7% - російську, 2,3% - інші мови.

Алфавіт

Перші публікації гагаузьких текстів було здійснено завдяки російському вченому В.А. Мошкову в 1895-1896 роках (В.А. Мошков. «Гагаузские тексты. Известия Общества археологии, истории и этнографии». Казань, 1895-1896. Т. ХШ, вып.

). Для запису текстів він використовував так званий тюркологічний алфавіт Академії наук, який базувався на кириличній графічній основі. Алфавіт містив наступні знаки: а, б, в, г, д, е, ж, з, j, і, к, л, м, н, о, п, р, с, т, у, ф, х, ц, ч, ш, ы, ц, j, l, h, a, к, ї, o, я, Ы, о, о, я, а, а. Пом'якшені звуки позначалися одинарною крапкою над літерою [5, с. 62].

У період з 1909 по 1914 роки протоієрей-гагауз за національністю М. Чакир переклав гагаузькою літургію, історію церкви, Часослов, псалми та інше. Він використовував абетку, що майже не відрізнялася від російської. У ній не було літери щ, а також містилися додаткові літери та диграфи дж, і, аа, её, оо, ии, ыы, юю. У 1932-1938 роках, коли територія компактного проживання гагаузів входила до складу Румунії, Чакир видав ще декілька книжок гагаузькою мовою, в яких було використано абетку на основі латиниці, укладену на основі румунської. Цією абеткою були видані Євангеліє, «Історія бессарабських гагаузів» та гагаузько-румунський словник (Ciachir M. Dictionar gagauzo (tiurco) romвn. Chisinau, 1938). Алфавіт цих видань містив літери a, в, в, b, c, d, e, f, g, h, i, о, j, l, m, n, o, p, r s, з, t, l, u, v, z, а також ди-, три- та тетраграфи: aa, вв, ee, ea, eaea, ii, ia, оa, вв, io, ioio, iu, iuiu, oo, uu, ce, cea, ci, cia, cio, ciu, dj [5, с. 63]..

Після входження території компактного проживання гагаузів у склад СРСР виникло питання створення постійної абетки гагаузької мови та введення її у сферу освіти, книговидавництва та ЗМІ. З метою вирішення цього питання у 1947 році при Інституті мовознавства АН СРСР було утворено комісію на чолі з М.К. Дмитрієвим. Комісія розробила проект гагаузької абетки на кириличній основі, але в ті роки проект так і не було реалізовано [5, с. 62-64].

30 липня 1957 року наказом Президіуму Верховної Ради Молдавської РСР було затверджено гагаузьку абетку на основі кирилиці. Вона містила всі літери російського алфавіту, а також диграфи Аь аь, Оь оь, Уь уь, африкат [дж], який непослідовно позначався або літерою ж, або поєднанням літер дж. Однак через незручність використання диграфів на письмі у грудні того ж року їх замінили літерами А а, О о, я я. У 1968 році в гагаузьку абетку було додано літеру Ж ж [6, с. 93-95]. Таким чином гагаузька абетка набула такого вигляду: літера А й позначала негубну широку голосну переднього ряду, О о - губну широку голосну переднього ряду, я я - губну вузьку голосну переднього ряду. Довгі голосні позначалися шляхом подвоєння літер. Йотовані звуки в питомо гагаузьких словах позначалися поєднанням літер йа, йо, йу, йы. Літери Ё ё, Щ щ, ъ, ь, Ю ю, Я я використовувалися лише в запозиченнях із російської мови. Буква Э э мала подвійне значення - вона використовувалася в афіксах теперішнього часу дієслів із голосними заднього ряду, а також у запозиченнях із російської мови. До введення в алфавіт літери Ж ж, літера Ж ж також мала подвійне значення - африката [дж] в гагаузьких словах та звуку [ж] - в російських запозиченнях [7].

У 1958 році були укладені та затверджені «Правила орфографії гагаузької мови» (автори Л.А. Покровська та Д.М. Танасоглу). В основу орфографії було покладено комрат- сько-чадир-лунгський діалект із використанням особливостей вулканешського діалекту. На основі цієї абетки велося викладання в школах, видавалася навчальна та художня література [6, с. 93-95].

Після розпаду СРСР та переводу молдавської абетки на латиницю на порядок денний було винесено питання про латинізацію гагаузького алфавіту. 29 січня 1993 року Верховна рада Гагаузької Республіки прийняла постанову «Про переведення гагаузької писемності на латинську графіку». 13 травня 1993 року це рішення було затверджено парламентом Молдови. До нового алфавіту ввійшли літери А а, А а, А а, В Ь, С с, Ј д, D d, Е е, F/, G g, Н Ь 11, І і, J j, К ^ L І, М т, N п, О о, О о, Р р, R г 5 5, § д, Т ^ 11, и и, и й, V V, Yу, 1і. Окрім того, для передачі неадаптованих іншомовних слів та власних назв вводилися факультативні літери Хх, Ш ц>, Q q, А а, О У 1996 році в гагаузьку латинізовану абетку було внесено деякі зміни: була введена літера Е е, а літера А а перейшла до факультативних [8, с. 4]. Однак, незважаючи на це, частина релігійної літератури продовжила виходити кирилицею ще до початку 2010-х років.

Гагаузи, які проживають на території України, не мали можливості відразу перейти на латиницю. Гагаузи України почали виступати з подібними ініціативами. Відповідно до закону № 10015/3/1-08 від 14.04.2008 за рішенням Кабінету Міністрів із 2008-2009 навчального року гагаузи України перейшли на латинський алфавіт. Відповідно до Закону України про освіту національних меншин у більшості гагаузьких сіл двічі на тиждень почали викладати в середній школі гагаузьку мову. Підручники для 1-4 та 5-12 класів перекладені з української мови на гагаузьку. Вони друкувалися і кирилицею, і латиницею. Цю ситуацію можна назвати прикладом помірного переходу на латинську абетку [9, с. 27-28].

Розвиток гагаузької мови в Україні

Гагаузи України почали вивчати гагаузьку як предмет за вибором тільки після 1991 року. З 1992-1993 року гагаузька мова увійшла до шкільної програми, і її почали вивчати в усіх гагаузьких школах.

Щоб підняти вивчення гагаузької мови на більш високий рівень були організовані педагогічні семінари. Так, на семінарі «Розвиток та підвищення рівня кваліфікації викладачів», організатором якого був відділ Розвитку та освіти Міністерства освіти і науки України в місті Одесі, брали участь викладачі гагаузької мови. Вони отримали необхідні знання з педагогіки і методики та викладання рідної мови.

Вперше в 2006 році 16 викладачів гагаузької мови взяли участь у семінарі, організованому Київським національним університетом імені Тараса Шевченка в Інституті філології на кафедрі тюркології. Семінар проводився гагаузькою мовою. Під час нього викладачі кафедри тюркології вперше дізналися про подібність турецької і гагаузької мов, а також про їх вплив одна на одну. Після завершення семінару всім учасникам було видано сертифікат кафедри тюркології.

У 2007 році на кафедрі тюркології Інституту філології в КНУ імені Тараса Шевченка був організований круглий стіл «Проблеми і перспективи вивчення гагаузької мови та літератури в школі».

У 2006, 2010 і 2012 роках були організовані заходи «Тюркські народи України», під час яких були обговорені питання, пов'язані з викладанням гагаузької мови в Україні. У них взяли участь викладачі гагаузької мови [9, с. 33-37].

Вивчення рідної мови в школах та підготовка підручників

Українські гагаузи вивчають три мови. Серед них рідна мова - гагаузька, державна мова - українська, за вибором одна з європейських мов (англійська або німецька). У гагаузів Одеської області рідна мова викладається два рази на тиждень у селах Кубей (Червоноармійське), Балбока (Котловина), Сати- лик-Хаджі (Олександрівка), Курчі (Виноградівка), Ескі Троян (Старі Трояни), Дмитрівка. З'являється інтерес до вивчення рідної мови і в дитячих садках. У 2015 році у дитячому садку села Курчі Болградського району в якості експерименту почали вивчати рідну мову. На сьогоднішній день гагаузька мова в садках вивчається і в інших гагаузьких селах. Щорічно організовується традиційне «Свято рідної мови». У цьому заході беруть участь і гагаузькі школярі [9, с. 37-39].

Центр гагаузької культури

У селі Курчі Болградського району розташований «Центр гагаузької культури», який було відкрито 1 листопада 2014 року. Директором центру гагаузької культури є Ольга Кулаксиз. При ньому створено невеличкий музей гагаузької культури, а також проводяться відкриті уроки та екскурсії Центр є єдиним культурним і освітнім центром, в якому щотижня проводяться культурні, навчальні, наукові круглі столи, презентації. Тут шанують і святкують гагаузькі національні та релігійні свята. Протягом кількох років центр приймає як школярів з усього регіону, так і іноземних гостей, послів різних держав, які виявляють інтерес до гагаузької культури та мови [9, с. 44-45]. гагаузький мова культурний школа

Радіо та телебачення

Завдяки пресі, радіо і телебаченню широкі маси отримали можливість зрозуміти важливість вивчення рідної мови. Однією з перших телепрограм стала «Ана тарафим», яка виходить в ефір з 1990 року. Програма виходить у понеділок і вівторок тривалістю 25-30 хвилин два рази на тиждень.

На передачу, що виходить гагаузькою мовою, запрошуються відомі гагаузи України. Тут висвітлюється суспільно-культурне життя гагаузьких сіл. Програма має величезний архівний матеріал про життя гагаузів, зібраний протягом понад 29 років. З 2 вересня 2015 року на каналі «Південна хвиля» транслюється півторагодинна програма «Гагаузька хвиля» («Гагауз Далгаси»), де обговорюється життя гагаузів всього регіону. На Одеському регіональному державному телебаченні транслюється програма «Ana Tarafi» («Рідна сторона»), створена в 1990 році [9, с. 46-47].

В Одесі з 2017 року за ініціативи голови громадської організації «Гагаузлар» була відкрита перша недільна школа з вивчення гагаузької мови. Вона змогла зібрати до своїх лав дітей та дорослих, які з різних причин не змогли вивчити рідну мову в сім'ї.

Значущою подією для розвитку мови на більш високому рівні стало відкриття спеціальності «Гагаузька мова та література» на кафедрі тюркології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 2016 навчальному році на перший курс вступило 7 осіб, у 2018 році ще 6 осіб. У 2018 році спеціальність розширилася і отримала назву «Гагаузька мова і література, англійська мова». Завдяки цій спеціальності гагаузька мова зможе випускати педагогі - фахівців у цій галузі. Ті викладачі, які викладають гагаузьку мову, стали першопрохідцями, які добровільно погодилися викладати рідну мову, а потім протягом деякого часу пройшли перепідготовку в різних державних вищих навчальних закладах України, зокрема у Комратському державному університеті на кафедрі гагаузької мови (Молдова).

Висновки. Таким чином, на сьогоднішній день гагаузька мова викладається офіційно три години на тиждень, проте на практиці це не завжди виконується, позаяк залежить від керівництва школи.

Станом на сьогодні підготовлені та випущені підручники для 2, 4, 5, 8, 9, 10, 11-х класів, тож кожен учень, який вивчає рідну мову, має можливість використовувати їх. Позаяк вивчається лише гагаузька мова, а для літератури години не виділяються, твори гагаузьких письменників України також включені у ці підручники.

На жаль, у зв'язку з переселенням молоді у пошуках стабільної роботи з сіл із компактним проживанням гагаузького населення із кожним роком у школах кількість учнів суттєво зменшується. Це є величезною проблемою для гагаузів України. Тому виникає термінова необхідність створювати та матеріально підтримувати з боку МОН на рівні місцевого самоврядування в містах і в місцях компактного проживання гагаузів недільні школи. Існує потреба також у класах для викладання гагаузької мови в школах або ж в інших навчальних закладах, а також у виділенні зарплати вчителям, які будуть викладати цей предмет, наданні навчального матеріалу.

Для розвитку і пропаганди рідної мови у школах є необхідність у підготовці книг для позакласного читання гагаузькою мовою. Також для ознайомлення з гагаузькою літературою потрібно перекладати твори цього корінного народу на українську мову, а українську класичну літературу - гагаузькою мовою.

Література

1. Гагаузы Украины: в 2 кн.: Книга 1. Гагаузы Украинской части Буджака / Л. Чимпоеш, Е. Банкова; Книга 2. Г агаузы Приазовья / Сост. Л. Чимпоеш, Е. Банкова, Т. Арнаут; рук. проекта Т. Арнаут, отв. ред. изд. Емилия Банкова, ред. гагаузских текстов Людмила Чобан. К. : Издательский дом Дмитрия Бураго, 2016. 232 с.

2. Тукан Б.П. Письменность гагаузского языка (рус.) // Вопросы совершенствования алфавитов тюркских языков СССР М. : Наука, 1972. С. 59-65.

3. Е.К. Колца. Орфография гагаузского языка // Орфографии тюркских литературных языков СССР М. : Наука, 1973. С. 91-102.

4. Правила орфографии и пунктуации гагаузского языка / Науч.- исс- лед. Центр Гагаузии им М.В. Маруневич, Главное Упр. Образования Гагаузии, Комрат. гос. ун-т; отв. за вып.: П.А. Чеботарь [и др.]. Ed. noua. Кишинев : Б. и., 2014 (Tipogr “Elan Poligraf”). 72 p.

5. Ukrayna gagauzlari. Bulent Hunerli. Tudora Arnaut. Tehlikeli Diller Dergisi. TDD/JofEL.Yaz/Summer 2017. С. 17-50.

6. Arnaut F., Teleshun K. Situation of the development of the native language of Gagauz people

Анотація

Мова є потужним каталізатором формування нації. Кожна людина, пізнаючи після народження світ, вчиться тій мові, яка потім стане їй рідною незалежно від національної приналежності. У цій науковій розвідці розглянуто території проживання гагаузів, роль вивчення гагаузької мови у збереженні рідної мови, особливості мовної ситуації в АТО Гагаузія та регіонах компактного проживання гагаузів в Україні. Досліджено рівень забезпечення мовних і культурних потреб гагаузького народу, зокрема функціонування шкіл із вивчення гагаузької мови, наявність можливості здобувати вищу освіту за спеціальністю «Гагаузька мова та література», рівень підготовки підручників.

Гагаузи - тюркський народ християнського віросповідання, основна частина якого проживає в північній частині центрального Буджаку, який у 1940 році ввійшов у південні межі Республіки Молдова. За переписом 2004 року в Республіці Молдова налічувалося 155,6 тисяч гагаузів. Близько 40 тис. гагаузів проживає в суміжних районах Одеської області України. Окремі селища гагаузів є в Запорізькій області, живуть гагаузи і в інших куточках Украйни. Гагаузи, які виїхали або були вислані у різні часи зі своєї батьківщини (виселення, депортація, у пошуках роботи), живуть у Росії, Казахстані, Азербайджані, Туреччині, Бразилії, Португалії на Балканах та в інших європейських країнах [1] .

Тюркомовні народи, географія проживання яких простягається від Східного Тюркістану (Китай) до Алтаю, від Середньої Азії до Кавказу, від Туреччини до Причорномор'я мають безліч діалектів і говірок, а також мов, певною мірою подібних між собою. Станом на сьогодні в Україні проживає понад 134 національності, етноси та народи. Деякі з них є корінними жителями цієї країни, серед яких тюркомовними є кримські татари, гагаузи, караїми, кримчаки та уруми-тюркофони. За своїм граматичним ладом і лексичним складом гагаузька мова належить до південно-західної (огузької) групи тюркських мов. Протягом останніх двох століть (до кінця 90-х років ХХ ст.) гагаузи не мали тісного контакту з іншими тюркськими народами, в результаті чого гагаузька мова все більше зближується з мовами народів, що живуть поряд. За часів Радянського Союзу не велося викладання гагаузької мови, не було сформовано літературну мову, її розвиток залишався на розмовному рівні. Більш того, у цей період навіть розмовна мова була на межі зникнення. Причинами цього стало і швидке поширення ЗМІ, зниження національної свідомості населення, практична недоцільність вивчення гагаузької мови та видавництва літератури цією мовою.

Ключові слова: гагаузька мова, освіта, мовна ситуація, географія проживання гагаузів, підручники гагаузької мови.

Language is a powerful catalyst for the formation of a nation; every person, knowing the birth of the world, beginning to learn to compose words and sentences learns the language, which will then become his native language, regardless of nationality. In this scientific exploration the areas of residence, the role of studying Gagauz language in the preservation of the mother tongue, the peculiarities of the linguistic situation in the Gagauzian anti-terrorist operation and the regions of compact Gagauz residence in Ukraine are considered. The level of providing the linguistic and cultural needs of the Gagauz people, in particular the functioning of schools with the study of the Gagauz language, the possibility of obtaining higher education in the specialty “Gagauz language and literature”, the preparation of textbooks is admitted.

Gagauz is a Turkic people of Christian denomination, the main part of whom lives in the northern part of central Budzhak, which in 1940 entered the southern borders of the Republic of Moldova. According to the 2004 census, there were 155.6 thousand Gagauz in the Republic of Moldova. About 40 thousand Gagauz live in the adjacent regions of the Odessa region of Ukraine. Separate settlements of Gagauz are in Zaporizhzhya region, Gagauz live in other corners of Ukraine. The Gagauz who left or were expelled at different times from their homeland (eviction, deportation, job search) live in Russia, Kazakhstan, Azerbaijan, Turkey, Brazil, Portugal and other European countries. And in the Balkans, in particular in Bulgaria, Romania, Greece, the Gagauzes, with the exception of the first two states in Greece, live compactly.

The Turkic-speaking peoples, whose geography of residence extends from Eastern Turkistan (China) to the Altai, from Central Asia to the Caucasus, from Turkey to the Black Sea, have many dialects and dialects, as well as languages that are more or less similar. Today, there are over 134 nationalities, ethnicities and peoples living in Ukraine. Some of them are indigenous to this country. Among these peoples Turkmen are Crimean Tatars, Gagauzes, Karaites and Crimeans, Urum Turkones.By its grammatical structure and lexical composition, the Gagauz language belongs to the southwest (Oguz) group of Turkic languages. During the last two centuries (until the end of the 1990s), the Gagauz did not have close contact with other Turkic peoples, and as a result, the Gagauz language became increasingly closer to its incompatible languages.

Since the mother tongue was not taught in the Soviet Union, no literary language was formed and its development remained at the spoken level. Moreover, even spokenlanguage was on the verge of extinction during this period. The reasons for this were the rapid spread of the media, the lack of native language training, the decline of the national consciousness of the population, the practical inappropriateness of learning the Gagauz language.

Key words: Gagauz language, aducation, language situation, place of settlement of Gagauz, Gagauz textbooks.

Размещено на Allbest.ru