Стилістична характеристика синонімів та антонімів в ораторському дискурсі Стародавньої Греції (на матеріалі промов Демосфена)

Анотація

синонім антонім демосфен ораторський

Статтю присвячено характеристиці синонімічної та антонімічної лексики в ораторському дискурсі найвидатнішого представника грецької риторики Демосфена. Завдяки синонімам та антонімам автором досягається емоційне забарвлення промов та їхня виразність. Вони допомагають створити контраст, дозволяють точніше висловлювати думку та відіграють особливу роль у формуванні лексико-семантичного рівня текстів ораторського дискурсу.

Ключові слова: синоніми, антоніми, дискурс, риторика, політичні промови.

Аннотация

Пришляк М. В. Стилистическая характеристика синонимов и антонимов в ораторском дискурсе Древней Греции (на материале речей Демосфена)

Статья посвящена характеристике синонимической и антонимической лексики в ораторском дискурсе выдающегося представителя греческой риторики Демосфена. Благодаря синонимам и антонимам автором достигается эмоциональная окраска выступлений и их выразительность. Они помогают создать контраст, позволяют точнее выражать мнение и играют особенную роль в формировании лексико-семантического уровня текстов ораторского дискурса.

Ключевые слова: синонимы, антонимы, дискурс, риторика, политические речи.

Annotation

Pryshliak M. Stylistic characteristics of synonyms and antonyms in oratorical discourse of Ancient Greece (based on Demosthenes' speeches)

The article is devoted to the description of synonymous and antonymous vocabulary in the oratorical discourse of the most prominent representative of the Greek rhetoric of Demosthenes. Due to synonyms and antonyms, the author achieves the emotional colouring of speeches and their expressiveness. They help to create a contrast, allow more precisely to express opinion and play a special role informing of the lexi- co-semantic level of oratorical discourse texts.

Key words: synonyms, antonyms, discourse, rhetoric, political speeches.

Постановка проблеми

Особливе місце в стилістичній характеристиці текстів ораторського дискурсу належить лексичному рівню мови. Він вважається основним джерелом первинної образності, оскільки в слові поєднується концептуальне й емоційно-оцінне значення. Вони тісно пов'язані між собою, і часом у різних словах, а іноді в тому самому той чи інший компонент значення може виділятися сильніше чи слабше залежно від мети повідомлення адресанта [1, с. 20]. Крім цього, слово є носієм інформації, а також стилістичного й образно-чуттєвого значень. Теоретичне осмислення й практичне використання слів із властивою їм стилістичною функцією забезпечує високий рівень мовленнєвої культури кожного мовця [2, с. 132].

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про те, що, хоча в сучасній лінгвістиці є чимало праць, присвячених питанням дискурсу, зокрема, дослідження М. Макарова, Е. Бенвеніста, О. Кубрякової, В. Красних, В. Карасика, О. Селі- ванової, К. Серажима, Р. Бубняка, І. Шевченка, О. Саратовської, В. Іванова, однак ораторський дискурс як окремий підтип дискурсу аналізується лише в роботі українського філолога О. Ніколаєнко на матеріалі ораторських промов латинських письменників республіканської доби Риму.

Метою статті є аналіз та характеристика синонімічної й антонімічної лексики в політичних промовах давньогрецького ритора Демосфена.

Виклад основного матеріалу

Щоби досягти емоційної виразності політичних промов на лексичному рівні мови, оратор активно вводить синоніми й антоніми. Зазвичай наявність у творах синонімів свідчить про багатство мови автора, оскільки вони відрізняються відтінками значення і сферами вживання. З огляду на нахил текстів ораторського дискурсу до експресії, синоніми тут вживаються досить часто, причому не тільки загальномовні, які не зумовлені жодним контекстом, але іноді й контекстуальні, що набувають синонімічних значень лише в певному контексті. Наприклад: поАА^ т^у ^Етаата- mv каі |TЈyaAr|v 5Јiktйov t^v ^exapoA^v, da^йpoviaз, йЈiф- vxaз, anavxa noioщviaз йto^wз <...> [6, c. 154, 4-6] - «слід показати значний поворот і велику переміну, роблячи внески, виступаючи в походи, охоче все виконуючи <..>»; AЈyo- VTaз wз йyw pЈv Ь5wp ravwv e'ikфtwз фыmxQonoз каі бшко- Aoз ЈІ|л tiз вvOpwnoз <...> [9, с. 77, 10-11] - «вони говорили, що я, п'ючи воду, природно є якийсь незадоволений і похмурий чоловік <..>». У першому прикладі вживаються загальномовні синоніми на позначення лексеми «переміна», у другому - прикметники, які самі дещо відрізняються за значеннями: 5ьoko- Aoз - «незадоволений», «буркотливий»; a5ьoTponoз - «упертий», «норовливий», але в даному контексті вони вживаються як синоніми.

Найважливіша стилістична функція синонімів полягає в тому, щоб бути засобом найточнішого вираження думки. Адже кожен компонент синонімічного ряду, маючи більші чи менші семантико-стилістичні відмінності, дозволяє оратору якомога повніше охарактеризувати відтворювану подію. Крім того, синоніми урізноманітнюють виклад, щоб уникнути в промовах монотонності. Так, наприклад, у реченні: йv 5Ј toпз пЈрі той noAйpou каі т^ toutou параок^ ата- кта, абюрбшта, афpmG' anavTa [8, с. 229, 6-8] - «у воєнних справах і в приготуванні все є невпорядковане, невлаштоване, невизначене»; завдяки синонімам оратор повніше характеризує стан афінського війська¹.

В ораторських промовах стародавньої Греції синоніми досить часто виконують і такі важливі стилістичні функції, як уточнення і заміщення. Функція уточнення дозволяє синонімам точніше висловити думки, доповнюючи і розкриваючи різні сторони, якості, характерні ознаки позначуваних предметів дійсності [3, с. 231]: ФTav pЈv yаp un' ЈЩvotaз та прау- рата оиат^ каі паот тайта oup^pq toпз рЈТЈуои-от той noAЈpou, каі aupnoveiv каіі; ^eqeiv xаз aup^opаз каі pЈvЈiv й0ЈAouoiv avOpwnoi [6, с. 152, 1-5] - «коли могутність поєднується із благоволінням і все узгоджується учасниками війни, тоді люди готові і співстраждати, і переносити нещастя, і витримувати; биакоАои 5' ovtoз фйоа каі xaAe- пой той вouAЈйЈо0аl, кti noAAя) xаAЈлw TЈpov ьpаз айто nЈnoi- т|кат', ш вv5pЈз AOr^^i [4, с. 296, 9-12] - «хоч і за природою є втомливо і важко радитись, то ви це зробили ще більш важчим, афінські мужі Див.: 6: 146 (4), 149 (6), 151 (15), 154 (8); 8:206 (3-4); 56:302 (14). Див.: 6: 146 (4), 149 (6), 151 (15), 154 (8); 8:206 (3-4); 56:302 (14).).

Функція заміщення є однією з найважливіших. вона реалізується тоді, коли синоніми, взаємно заміщуючи один одного, вживаються в тексті на позначення того самого [3, с. 229-230]. Це дозволяє мовцеві уникати повторень слів, а також одноманітності. Наприклад: <...> каі ЈЈvouз eianКpnei каі хрлрат' аnoaxйААei каі 5йvарlv рЈуа- Apv Јx<uv айтфз eoti npoo5ФKipoз [9, с. 61, 1-3] - «він і посилає найманців, і відправляє гроші, і, маючи велике військо, очікує»; каі ц^ ЈЇ тід йцш тайта цет ойтшд ЈхЈа луЈїтаі, оЇЈ- таї 5Ј ка0ЈЈЈа айт6v та прауцата тф та хwр^а каі Ліцєvаg каі та тоіайта проаЛрф^аі, ойкор0йд оЇЈтаі [6, с. 151, 14-18] - «якщо хтось із вас вважає, що це є так, і думає, що він силою буде володіти становищем, бо оволодів укріпленнями, гаванями та іншим, той думає неправильно». У поданому прикладі можемо спостерігати, як дієслова-синоні- ми ^уатаї та оЇЈтаі, ка0Ј^ЈО' тапроєйщєуаі заміщують одне одного, що дає змогу автору уникати повторень.

Окрім синонімів, важливим засобом емоційної виразності в ораторських текстах слугують антоніми, хоча і вживаються порівняно рідше. Вони допомагають автору підсилити політичне звучання фраз і надати мовленню живописності й образності.

Антонімами називають слова із протилежним значенням, що виражають несумісні поняття і створюють контрастну характеристику предметів, явищ та образів [4, с. 36]. У стилістичному відношенні антоніми, як і синоніми, поділяють на загальномовні та контекстуальні, однак для текстів досліджуваного дискурсу характерне частіше застосування загальномовних антонімів, які являють собою сталу категорію в лексичній системі мови. Наприклад: апЈатЈргщЈ-0а цет х^рад оікшд, пЛаш 5' г| хіАіа каі птакоаіа таЛаvт' аvr|Л(жацЈv ЈІд ой5Ју 5Јо^ оид 6' ст тф поЛЈцф аицца- хоид ЕктлаареОа, ЈІрг^г|д ойард апоЛшЛєкастіг ойтоі [7, с. 190, 17-21] - «ми втратили власну країну, ми витратили більше півтори тисячі талантів на непотрібне, а тих, яких ми у війні здобули в союзники, тих під час миру знищили»; <...> та цЈv тойтш паvта каЛшд ЈХЈі, та 5'йцЈтЈр' аістхршд [7, с. 187, 17-18] - «їх справи йдуть гарно, а ваші ганебно»; ЈІ уаг|аЈтаі поЛЈцод прод йцад айтоїд, та цЈv кака паv0' ЈЈои- аlv айтоЈ тоід б'ауаОоід ЈфЈ5рЈй<т' ЈтЈрод ка0Ј5Јїтаі [4, с. 305, 4-7] - «якщо в них почнеться з вами війна, тоді всі нещастя будуть мати вони, а [хтось] інший буде сидіти, підстерігаючи блага» Див.: 4:304 (3-4), 308 (7-8); 9:57 (12-13), 68 (2-4); 8:218 (4-6), 238 (238); 5:128-129 (19, 1-2).. Тут у перших двох прикладах можемо побачити вживання контекстуальних антонімів, а в останньому - загаль- номовних.

Часте вживання загальномовних антонімів пояснюється насамперед тим, що вони дають можливість створити контраст, що додатково впливає на масову аудиторію: о уар Јаті хеірі- отог айтш Јк той парЈЛг|Ли06тод хро^ои, тобто прод та цЈЛ- Лоvта рєЛтіатог йпархЈі [8, с. 205, 7-9] - «те, що в цих [справах] найгірше [було в нас] у минулому, для майбутнього є найкращим»; <...> т^ цеу архл^ той поЛЕцои уЈуЈ- vr|цЈvr|v пЈрі той тіцшрг|ааа0аі Ф^Лlппоv, т^ 6е теЛео- т^ ойааv ї|5г| йпЈр той цр па0ш какшд йпо ФіЛтпоо [8, с. 234, 2-6] - «війна була розпочата для того, щоби помститися Філіппу, а вже закінчується так, щоб [нам самим] не довелося терпіти біди від Філіппа». У цьому уривку антонімічна пара архгф - теЛеотг^ створює контраст між початком війни і її кінцем.

Уживання антонімії в ораторському дискурсі можна пояснити також можливістю антонімів, протиставляючи різні поняття, зосереджувати на них увагу слухачів, виділяти їх серед інших лексичних одиниць так, щоби ці слова набули експресивного забарвлення. Наприклад: ЈІ0' ойтшд а^ш- ц6vшд Јхет', Ф ^5рЈд А0г|уаїоі, шатЈ 5і' Фv Јк хол^тот файЛа Tа npdypaTa т^д п0Лешд yйyov ev, 5iа toьtwv ЈЛпФє- те тш aЩTWv npd^ewv иk файЛот aЩTа хрл^та yevp aeaOai [6, с. 163, 1-4] - «чи ви такі нерозумні, афінські мужі, так, що [хоч] державні справи з доброго [стану] перейшли в поганий, надієтесь з того поганого перевести в добрий?»; oщ yаp аЛЛо- трїоїд йра xpwpйvoig napabetypaaiv, аЛЛ' oikeоou;, Фот- 5peg A0r|vaпoi, eщфa^oaiv К^eaTi yevйaOai [7, с. 188, 5-8] - «бо не із чужих [людей] вам можна брати приклад, афінські мужі, але зі своїх, щоб стати щасливими». Із цього прикладу видно, як мовець виділяє прикметники aЛЛoтp^olg і oiraoig з метою зосередити увагу афінян на тому, що в державних справах і в стосунках із греками їм потрібно слідувати лише прикладу предків для забезпечення благополучного життя.

варто зауважити, що найчастіше в промовах трапляються антонімічні пари слів, побудовані на прикметниках (іноді навіть із субстантивованих), наприклад: кdЛЛlaтa-a^axlaтa, Xe^plaтog-ЯЈЛтlaтogдa piKpd-Ta pЙyiaTa, Ta KaKd - Ta aya- 0d, aAAЦTpiog-oiraog - oiraog, тоді як антоніми з іменниками: npogxdpiv - npoganйx0eiav, apxpv - тєЛєотг^, дієсловами: Лa|aЯdvш - avaЛ^aкш, KTdopai - aлцЛЛu|л; прислівниками: кaЛшg - aiaxpwg, TЦTe - vuv, eKei - ev0d5e, уживаються рідше.

Особливо варто звернути увагу на те, що антоніми в промовах досить часто лежать в основі такого стилістичного засобу, як антитеза, і, як ми зазначали раніше, цей прийом зазвичай будується на контекстуальних антонімах, наприклад, у реченні: ei yаp Иv Дюvйaou Tpayiy- 5oьg И0eвa0e, аЛЛа рл nepi ai^^ag Kai Koivwv npaypd- twv ^v о Лцyog, oщk вv oйтшg oЬT'Иravou прод xвpiv oьt' Јрoй прод аnйx0Eiav pKoьaaTe [4, с. 299-300, 18-20, 1-2] - «якщо б ви дивилися в [театрі] Діоніса трагічних акторів, але не обговорювали спасіння і суспільні справи, тоді ви б так не слухали його улесливо, а мене ненависно».

Висновки

Отже, у результаті дослідження лексичного рівня текстів ораторського дискурсу ми дійшли висновку, що завдяки активному вживанню синонімів та антонімів автор надає своїм промовам особливої емоційності та виразності, створює контраст і точніше висловлює думки. стилістичне використання синонімів дає змогу автору висловлюватись одночасно і точно, і по-художньому, у багатьох випадках надає сказаному потрібного емоційного навантаження, а також є показником широких стилістичних можливостей мови. Антоніми також посідають помітне місце в ораторському дискурсі, адже відіграють чималу стилістичну роль. Це пояснюється тим, що вони дають можливість створити контрастну характеристику образів та предметів, а також сприяють підсиленню й увиразненню деяких понять.

Література

1. воронина Т., Гаврюшенко в. Лингвистический анализ текста: учебное пособие для студентов вечерних и заочных отделений филологических факультетов по специальности «Русский язык и литература». Днепропетровск, 1979. 108 с.

2. Дудик П. Стилістика української мови: навчальний посібник для студентів внЗ. Київ: Академія, 2005. 344 с.

3. новикова Л. Семантика русского языка: учебное пособие. Москва: высшая школа, 1982. 272 с.

4. Demosthenis Philippicae orationes Vet Libanii Vita Demosthenis eius dem que argumenta: De pace. Frankofurtia. M.: Prostatin Officina Broenneria, 1829. P 296-313.

5. Demosthenis Philippicae orationes Vet Libanii Vita Demosthenis eius dem que argumenta: OL I. Frankofurtia. M.: Prostatin Officina Broenneria, 1829. P. 121-140.

6. Demosthenis Philippicae orationes Vet Libanii Vita Demosthenis eius dem que argumenta: OL II. Frankofurtia. M.: Prostatin Officina Broenneria, 1829. P. 145-166.

7. Demosthenis Philippicae orationes Vet Libanii Vita Demosthenis eius dem que argumenta: OL III. Frankofurtia. M.: Prostatin Officina Broenneria, 1829. P. 173-193.

8. Demosthenis Philippicae orationes Vet Libanii Vita Demosthenis eius dem que argumenta: PH I. Frankofurtia. M.: Prostatin Officina Broenneria, 1829. P. 204-239.

9. Demosthenis Philippicae orationes Vet Libanii Vita Demosthenis eius dem que argumenta: PH II. Frankofurtia. M.: Prostatin Officina Broenneria, 1829. P. 46-86.

10. Demosthenis Philippicae orationes Vet Libanii Vita Demosthenis eius dem que argumenta: PH III. Lipsiae: In aedibus B.G. Teubneri, 1903. P 145-163.

11. Demosthenis Orationes: PH IV. Lipsiae: In aedibus B.G. Teubneri, 1903. P 163-181.

Размещено на Allbest.ru